Гіперборея - Україна. Ч.2

У статті, посилання на яку, я прикріпляв до попередньої частини огляду, в кінці звучить висновок про Гіперборею як продукт міфотворчості, який, мовляв, зайшов занадто далеко породивши хаос. І загалом більшість «критичних» статей по темі мають схожий посил: мов усе це міфи, продукти фантазії, дивитись тут нічого. Згадуються дивні окультивні теорії навколо Гіпербореї, нацистські досліди, шизу Рене Генона, Мігеля Серрано та якого-небудь Волхва Яродовбня. З усмішками читають фундаментальні праці Ігоря Каганця та членів кружка Олени Блаватської по темі. Звучить простий і зрозумілий наратив, що Гіперборея – це не більш ніж цікавий феномен серед міфів.

А знаєте який іще народ є міфом? Скіфи.

Одразу скажу, що дивні аналогії не будуть головним аргументом за існування Гіпербореї в Україні, однак зараз підуть тези із серії «змушує задуматись». От дивіться: «скіфи» не є самоназвою групи індо-іранських народів, які проживали в степах Причорномор’я в 7-3 ст. до н.е. Це є грецька назва, яку вжив Геродот в своїх роботах. У них ніби як була самоназва «сколоти», але це точно не доведено (так як скіфи майже не лишили писемних пам’яток), плюс як і з будь-якими іншими племінними та не писемними суспільствами до кінця не ясно чи це самоназва племені, чи це самоназва племінного союзу чи це самоназва якоїсь великої групи племен, що, погодьтесь, навряд чи можливо. Якщо різні племена називають себе однаково, то можливо не такі вони вже й різні. Але менше з тим, не є достеменно відомо як себе скіфи називали і, головне, які саме скіфи себе так називали. Плюс, скіфами їх називали лише греки, в той час як, наприклад, перси іменували їх саками.

До речі, якщо глянути етимологію слова «скіфи», то побачите дещо знайоме. Скіф – це один із безкінечних синів Зевса. Напівбог. Тобто…тобто впринципі нічого не заважало тому ж Геродоту назвати цих людей на честь іншого божества Борея! І тоді б ми вчили геть іншу історію.

Далі. Ми знаємо, що ті народи, які населяли Північне Причорномор’я у 7-3 ст. до н.е. залишили після себе справді багату матеріальну спадщину. Більше того Україна починаючи з 2014 року в судах Нідерландів виборювала своє право на власність над предметами цієїспадщини. У виставку «Крим: золото й таємниці Чорного моря» (народна назва – «Скіфське золото») входили предмети, що знаходились власне в Криму та Північному Причорномор’ї у період з 7 по 3 ст. до н.е. Деякі предмети побуту, ритуальні предмети та зброя можуть свідчити про схожість культури людей, які проживали на вказаних територіях у вказаний час. Однак, ще в цих же краях в той же час було знайдено і речі, які геть не схожі на інші та вочевидь належать до інших культур. Як от, наприклад, китайська шкатулка чи статуетка богині Афродіти.

Я веду до того, що землі нинішньої України в часи Геродота чи пізніших античних авторів не перебували в якомусь культурному вакуумі. Очевидно місцеві, ким би вони не були, й торгували активно і обмінювались технологіями, за допомогою яких робили ту ж саму зброю, і вели війни одне проти одного чим змінювали племінний склад населення регіону. Тобто навіть якщо уявити, що Геродот у 5 ст. до н.е. говорив племенам, які жили поруч із сучасними Херсоном чи Миколаєвом, що вони скіфи й ті йому радісно піддакували, то, умовно, Демосфен, який писав про цей же регіон у 4 ст. до н.е. міг називати скіфами вже зовсім інші племена. І безумовно ці інші племена могли мати схожу культуру зі «скіфами» 5 ст., але навряд чи були про це вкурсі. Так само як і ті «скіфи», які в 4 ст. до н.е. громили військо Олександра Македонського під час його походу на Персію (греки тоді й на північ трохи zаходили з метою пацифікацій місцевих кочових народностей), навряд чи викупали за те, що вони є одним народом з якимись персонажами, які жили за тисячі кілометрів на захід від них.

Окрім того, у скіфів, як і в гіпербореїв, була своя свєрхдєржава, про яку писав не один автор, але яка так і не дала про себе знати у власних джерелах – Велика Скіфія. Якщо глянути на карту, то можна собі уявити прямо геополітичного гіганта, який контролює ряд важливих торгових шляхів, зокрема через Азовське море, Дніпро та Дунай. Однак, про які тільки інтриги в античних дворах ми не чули, а от про інтриги великих скіфів чути чомусь не довелось. Елліни завзято різали одне одного під час Пелопоннеських війн отримуючи заохочення у вигляді перських монет. Причому в різні етапи війни монети отримували як афіняни, так і спартанці. Здавалось би Велика Скіфія 100% має свої інтереси в конфлікті, але монеток з зображенням якого-небудь свого вождя чомусь пожаднічали. При цьому, що цікаво, монети у скіфів так то були. Зокрема, відомою є монета із Царем Атеєм, якого греки називали володарем скіфів. Однак, реальні масштаби його володінь достеменно назвати важкувато.

Була звісно і більш-менш верифікована Мала Скіфія зі столицею в центрі Криму, однак там і понту менше.

І все ж, коли мова йде про скіфів, то їх існування міфом не називають. Всі ми точно знаємо, що такий народ існував, що у них був Цар Атей і що їх згодом розгромили кочівники зі сходу. Хоча, якщо заглибитись, то єдиною суттєвою відмінністю від Гіпербореї є хіба те, що у істориків відсутні сумніви щодо первісного ареалу розселення скіфів. В той час як Гіперборею «знаходять» то в Україні, то в Арктиці, то на Кольському півострові, то в Скандинавії, то взагалі на території сучасної Франції.

І все ж повернемося до цієї чудо-країни.

1.    Про ймовірне розташування Гіпербореї саме у наших краях ми знаємо одразу по багатьом авторам.

Геродот. Чисто по тому куди максимально далеко на північ він подорожував.

Пліній Старший. «Десь на Північ від Скіфії» за Рифейськими горами. Є різні думки щодо того що це власне за гори. Одні вчені пишуть, що це Уральські гори (але звідки античним геніям про них знати?), інші пишуть про Карпати, що більш близьке до істини. Власне там же мав жити бог Борей як писали греки.

Гелланік. Аналогічно.

Гекатей Міллетський. Просто за Рифейськими горами.

Гіппократ. «Біля підніжжя Рипейських гір, звідки дме північний вітер»

Сіммій Родоський. По його тезі гіперборейці = массегети. Останні – це типу родичі та сусіди скіфів.

Гієрокл. Гіперборейці = скіфи. Отак все просто.

Фотій. Вже згадував за нього в минулій частині.

Занадто багато свідчень як для міфу. Виходить, що проблема тут хіба у самоназві тих племен, яку ми не знаємо.

2.    Зате ми знаємо деяких гіперборейців по іменам!

Знайомтесь, Абаріс Гіперборейський. Мандрівник, цілитель, мудрець, жрець і в дуду грець! Геродот про нього напише як про «…нібито він був гіпербореєм і носився по світу з своєю славнозвісною стрілою, зовсім нічого не ївши». Жрець Аполлона, пророк про якого ще писали і Піндар і Лікург Афінський. Щоправда якщо почитати чому ж він власне пішов з Гіпербореї, то виявиться, що це не така вже й довершена країна. Бо пішов він звідти оскільки ніби як настав голод.

Ще згадувались воїни Гіперох і Амадок. Розчарую вас, однак Гіперборея не була гачі-царством, згадувались також і жінки з тих країв – такі собі Гіпероха і Лаодіка.

3.    Гіпербореї = карпатські кельти

Ми звикли вважати, що кельти – це групова назва народів Британії, Галії, та й загалом все. Це все результати писанини істориків різних епох, які хотіли якось відрізняти різні індо-іранські народи, котрі населяли Європу. А так то кельтські племена населяли чималу частину Європи. Власне от карта

І це ще не показано пізніші розселення,  коли кельти почали виникати ще й на півострові Мала Азія та доходити ледь не до Кавказу. Менше з тим, кельтські племена в нас жили також. Частково на території навколо Карпат, частково там де нинішня Волинь.

Чому саме кельти? Ну, по-перше з кельтами гіперборейців пов’язував Посейдоній Родоський, по-друге кельти це дійсно надлюди в якійсь мірі. Людям вдалось пронести схожу матеріальну культуру на територію від Шотландії до Карпат. А якщо ще досліджувати схожість релігійних вірувань, то там взагалі духовний вплив зашкалює. Люди по суті запрограмували розвиток сотень і тисяч племен по всій Європі, що потім звісно розвіялось через тривалу ізоляцію одних кельтів від інших, але все ж такий ареал розселення і впливу вражає.

Бонус. Гіперборея – духовний конструкт

Минулий текст я починав з того, що кожній поважаючій себе нації потрібен національний міф. Про древніх імператорів, які літають на драконах та роздають соціальні кредити безплатно чи там про древню расу надлюдей, які телепатично обмінюються мемами. І навіть якщо цей міф придумали не ми самі – це не так критично. Он народ тутсі в Африці довгий час щиро вірив, що вони є неіронічно чорними європеоїдами, нащадками сина Хама (той, що син Ноя). Хам то був статним європеоїдом (можливо навіть гіпербореєм), але його прокляли і його шкіра почорніла. Ніби як і не те щоб щось почесне, але тутсі нравилось. Їм цю кулсторі розповіли німці під час колонізації у 19 сторіччі, бо тутсі й зовні сильно виділялись на фоні своїх чорних небратів + німці зацінили їх організацію суспільства побудовану на дисципліні, прямо як у самих німців.

Тобто те що нам греки розповіли, що ми гіпербореї – це цілком прийнятно. Я вірю, я повірив. А ще я вірю, що Гіперборею можна розглядати як певний довершений ідеал держави, суспільства та духовності. Мовляв, он є десь далеко на півночі чудо-країна й до неї можна йти хоч до безкінечності. Як і до будь-якого ідеалу. Що мені ще подобаються в цій історії – це локація країни. Не ситий та теплий південь. А холодна і сувора північ. Можливо греки ту Гіперборею уявляють десь так, як сучасний американець уявляє пост-совок: щось загадочне, брутальне з чудернацькою архітектурою, глибокодуховне та екзотичне. А можливо це такий собі посил – довершеним можна стати лише в суворих умовах. Hard times create strong man. Ауф.

І…така концепція нормально так корелює з нашим сьогоденням. Можливо наша Гіперборея – це не древня забута цивілізація чи просто друга назва скіфів. Можливо це навіть не наш ідеал, до якого треба прагнути. Можливо Гіперборея вона…тут і зараз! У нас під ногами. Наші співвітчизники щодня роблять дива на полях бою, про які жодним грекам і не снилось. А ще дива самоорганізації, взаємодопомоги та самопожертви. Згоден, що без міжгалактичного корабля Жидобор-1 не так епічно, але може і його колись побудуємо. І все ж мені здається, що і Геродот і інші античні автори нами би таки восхітілісь.

Так бачу.