Ґіки рекомендують: Max Payne

Куля, що розкидає молекули повітря, летить до людського тіла, готуючись утворити в ньому рану. Захоплююче видовище. Для того, хто стоїть зі сліпого боку стовбура, - приємне, хто з відкритого, - трохи менше. Проте їхні думки вже нікого не цікавлять. У головній ролі - шматочок свинцю вагою в кілька грамів, всі інші - лише жадібні спостерігачі, які знають, що зараз їх стане на одного менше.

Почув скажений тріск пари «Інгрем», впав, перекатився, зробив залп з дробовика, що жбурляє людину на підлогу. З автоматів вже не рветься сліпуче полум'я. Перезарядка, переворот, удар дуплетом в обличчя, яке стає кривавим місивом. Краєм ока бачить, як третій залп рве повітря пострілами, розвернувся, стрибнув.

Тук-тук... тук-тук... тук-тук... Повз пролітає, ніби бджолиний рій, безліч куль - так повільно, що можна полічити кожну. Розтягнутий до інфразвуку рев шотгана, здивування ... і тіло, навколо якого неквапливо пливе камера.

Це короткий опис геймплею Макса Пейна, що мав вас зацікавити. Мало? Сюжет прописаний в стилі нуарних детективів 90-х з під пера Remedy. Не так часто випадає можливість відчути себе водночас і месником, і нью-йоркським копом. «Макс Пейн» - це класика, котра з порогу нагадує «Джона Віка» в суміші зі старими хорорами.

Чи гра актуально? Я грав в першого «Макса», коли мені було 5-6 років, а потім у дорослому віці перепройшов всю трилогію. Маю сказати, що «Макс Пейн» як гарне вино – з часом все краще. Відверто кажучи, мене здивувало, що геймплей досі видається захопливим, динамічним та ефектним при старому графоні. 

Тож всім рекомендую цей вічний шедевр. Особливо класно грати взимку, адже гра, як на мене, досить різдвяна, чим нагадує мені «Міцний горішок». Ставлю 9/10, особливо якщо зважати на те, що гра вперше вийшла у 2001 році.