Серія S.T.A.L.K.E.R.

Групі «Браво» одягти пси-захисні шоломи і чекати сигналу на ПДА. 30 секунд готовності до виходу посту про S.T.A.L.K.E.R., дивіться на детектори, тому що можливі породження артефактів після публікації.  

26 квітня визнане Днем Чорнобильської трагедії. Офіційно загинуло близько 50 осіб, але реальне число зростає з кожним днем. Аварія стала однією з найбільших техногенних катастроф в історії людства. Вона мала серйозні наслідки. У радіусі 30 кілометрів з епіцентру вибуху – Чорнобильської атомної електростанції, владою була організована повна евакуація місцевого населення. Але ключевим місцем безлюдної зони відчудження стало колись п’ятдесятитисячне місто енергетиків – Прип’ять. Невеликий за розмірами населений пункт вже протягом 30 років відсутності людської активності приманював людей з усіх куточків пострадянського простору – мародери, науковці, туристи. Усі хотіли своїми очима побачити факт, що навіть радіаційне забруднення не зрівняється із силою природи: бетонні джунглі згнивали, через асфальтний грунт пробивались паростки рослин, а гілки дерев розсікали цеглинні стіни.

Радіація мала пагубний вплив на будь-які живі організми і серед вчених вперше почали з’являтись гіпотези про те, що на території ЧЗВ почали проживати мутанти. Історії про великих сомів у річці Прип’ять, двоголових телят і чупакабр розлетілись по всьому світу. Хоч цей міф і був розвіяний, мутанти були не наслідком радіації, а природного відбору, це не відвернуло увагу від таємничої аури, яку породжував Чорнобиль. Сергій Григорович, молодий та перспективний розробник, який на той час вже володів компанією GSC, звернув увагу своєї команди на Чорнобильську катастрофу...

GSC Game World була заснована в 1995 році й спеціалізувалась на створенні RTS стратегій, серед яких можна виділити славнозвісних «Козаків». Компанія згодом вирішила спланувати гру на своєму особистому ігровому рушієві – X-Ray, а за основу взяти тактичний шутер від першої особи, де повинні були поєднуватись сучасні й майбутні технології у стародавньому сетингу. Так з’явився проект під назвою «Oblivion Lost», який розповідав про далеке майбутнє, у якому головний герой був військовим першопроходцем й від імені людства подорожував планетами, й досліджував їх на придатність до проживання. Проте після робочого візиту до ЧЗВ, компанія перейшла до нової ідеї – «S.T.A.L.K.E.R.: Oblivion Lost». «С.Т.А.Л.К.Е.Р.: Втрачене забуття» першочергово повинна була відбуватись у Криму в Казантипі, а основний сюжет мусив обертатися навколо недобудованої в реальному світі Кримської АЕС. 

Цікавий факт, перша назва гри зі згадкою слова «сталкер» писалась не у вигляді абревіатури. Через проблеми із авторським правом компанія вирішила змінити слово на абревіатуру, яка перекладалась за словами Григоровича так:

S – Scavengers (падальщики, мародери)

T – Trespassers (порушники, посягачі)

A – Adventurers (авантюристи)

L – Loners (самітники)

K – Killers (вбивці)

E – Explorers (дослідники)

R – Robbers (грабіжники)

Фінальним варіантом стала назва «S.T.A.L.K.E.R.: Shadow of Chernobyl», або «Тінь Чорнобиля», чи у простонародді «ТЧ» (гравці часто називають ту чи іншу серію абревіатурно), а події перенеслись до Чорнобильської зони відчудження, яка в грі отримала назву Чорнобильська аномальна зона, або просто Зона.

Основою гри стали відразу два твори: книга братів Стругацьких «Пікнік на узбіччі» 1972 року та фільм 1979 року, знятий українським режисером Андрієм Тарковським за мотивами цієї книги – «Сталкер».

Сюжет «Пікніку на узбіччі» розповідає про альтернативне майбутнє у місті Хармонт. На Землі виникає низка так званих «зон» – аномальних територій. Їх виникнення невідоме, однак небезпека змусила місцеві уряди евакуювати звідти людей та охороняти їх. Тим не менш, серед людей знаходяться сталкери – авантюристи, які йдуть у «зони» з метою пошуку так званих артефактів, аномальних породжень, що мають унікальні властивості та високу матеріальну цінність. Головний герой – досвідчений сталкер-нелегал Редрік «Ред» Шухарт, має дружину, а також доньку Марію. Як і усі діти сталкерів, Марія є мутантом, усе її тіло вкрите волоссям, через що Ред її ласкаво називає Мавпочкою. Ред не може жити без відвідин «зони»: у першу чергу не через бажання заробити грошей, а через те, що Зона є єдиним місцем, де Ред може бути собою. Під час однієї з вилазок у Зону, його партнер – досвідчений, але печально відомий сталкер Стерв’ятник Барбрідж, потрапляє до аномалії і не гине лише через допомогу Реда. У якості подяки, Барбрідж вирішує дати Реду карту з місцерозташуванням унікального артефакту – Золотої Кулі, яка за розповідями Стерв’ятника, може виконувати бажання людини. Сама Куля змогла дати Стерв’ятнику двох здорових дітей. Після повернення Реда додому, Марія перестає розмовляти і Ред вирішує знайти Кулю, щоб побажати в неї одужання доньки.

Сюжет «Сталкеру» дещо схожий до подій «Пікніку на узбіччі». У результаті падіння метеориту, утворюється аномальна зона. Її територія була оточена військовими й згодом почались поширюватись чутки про те, що в Зоні є аномалія – Кімната, здатна виконати будь-яке бажання людини. Головний герой – безіменний, якого називають Сталкером, живе в злиднях зі своєю дружиною і хворою донькою. Він заробляє гроші, працюючи провідником в Зону й одного разу його клієнтами стають Письменник і Професор, які бажають дістатись до Кімнати.

Концепт гри S.T.A.L.K.E.R. змінився із постапокаліптичного та надприроднього до стилю «sci-fi», де усі аномальні явища та мутанти мають пояснення, на відміну від «Пікніку на узбіччі» та «Сталкеру», де обставини утворення аномальної зони невідомі і будуються на гіпотезах. Тим не менш, істинні причини появи Чорнобильської аномальної зони розкриваються лише з часом. 

Сюжет СТАЛКЕР'у розпочинається у 2006 році. Після Чорнобильської катастрофи, Збройні сили України змогли влаштувати на віддаленій території ближче до ЧАЕС військову базу. Рівно через 20 років, 10 червня 2006 року, у Зоні відбувається потужний вибух, який можна порівняти з вибухом атомної бомби. Таким чином, зв’язок із військовими в Зоні зникає, а в самій ЧЗВ фіксують аномалії. Уряд України відправляє збройні сили з метою евакуювати вцілілих солдат бази та розвідати обстановку, тому що як і в 1986 році, так і в 2006-му, епіцентром вибуху стала ЧАЕС. Однак операція провалилася й зв’язок із військовими зник. У результаті цього, уряд ухвалює рішення про повну ізоляцію Зони, посилення військових патрулів на кордоні та видає карт-бланш військовим на свободу дій, включно з цим і дозвіл стріляти без попередження по будь-кому, хто вчинить спробу потрапити на територію Зони. Такі суворі правила лише пожвавили людську допитливість, і рік потому в Зоні вже проживало близько трьохсот нелегалів, які називали себе сталкерами і займались переважно пошуком та збутом артефактів – аномальних породжень. Разом з цим, в Зоні почали фіксувати мутантів різних порід – від псів, які мали вроджену сліпоту до гуманоїдних створінь, у яких впізнавали зниклих безвісти людей: ліквідаторів, солдатів ЗСУ, жителів Прип'яті чи сталкерів. 

Упродовж років у Зоні з’являлась своя унікальна сталкерська культура. Разом із цим, у Зону приходили люди, які мали на меті не лише заробити грошей, а й мали інші приховані мотиви, так і з’являлись окремі угрупування:

Найпоширеніші серед усіх, вони не відносять себе до жодного угрупування і займаються усім можливим промислом в Зоні. Так, наймані сталкери працювали охоронцями; дигери розвідували покинуті будівлі та підземелля, де шукали серед сміття цінні релікти часів СРСР; мисливці виконували контракти на знищення мутантів та продавали частини тіл тварин.

Переважно косять під культуру «нових росіян». Їх життя переповнене жаргоном, що використовують зеки, вони слухають шансон і займаються найманими вбивствами чи пограбуваннями сталкерів. 

Або ж просто вчені – угрупування, яке легально перебуває на території Зони. Вони активно співпрацюють зі сталкерами, тісно пов’язані з урядом і серед нелегалів вчені стали єдиною можливістю або легально піти із Зони без кримінальної справи, або ж взагалі отримати дозвіл на легальне перебування в Зоні.

Збройні сили України складаються з двох частин. Офіційно працевлаштовані в ЗСУ військові – це строковики, які стають об’єктом знущання «дідів» та контрактники, які мають краще озброєння та іноді виконують операції в глибинах Зони. Друге крило військового контингенту ЗСУ в Зоні – це військові сталкери, які підписали контракт із ЗСУ або військові, які пройшли спеціальну підготовку для проведення операцій в Зоні. Військові сталкери нерідко працюють під прикриттям або взагалі виконують нелегальні замовлення поряд із тими, що видає уряд. ЗСУ часто використовують військову техніку, переважно це БТР, транспортні гелікоптери для перевезення мобільних бункерів та ударні гелікоптери для десантування, патрулів і знищення противника на землі.

Служба безпеки України займається виконанням завдань особливої секретності всередині Зони. Агенти СБУ завжди працюють під прикриттям і нерідко до цієї організації подаються особливо досвідчені сталкери.

Це парамілітарна організація, подібна до армії за своїм устроєм. Складається із колишніх силовиків або людей, які з тих чи інших причин ненавидять Зону. Організація ставить за мету її знищення: більш радикальні крила прагнуть повністю ліквідувати Зону, а більш помірковані виступають за контроль небезпечних територій її дуже обмеженим дослідженням.

Анархістське угрупування, яке складається з екоактивістів та нерідко екотерористів. Виступає за перетворення Зони на спільну спадщину людства (ПРАВНИКАМ ПРИГОТУВАТИСЬ, RES COMMUNIS), яка не належатиме жодному урядові, а людство використовуватиме це місце як територію для добування артефактів з подальшим науково-технічним прогресом. Культура «Волі» сповнена стилем життя хіпі. Так, вони люблять смачно дунути.

Це іноземці, переважно з країн НАТО, які виконують різного формату замовлення всередині Зони. Найчастіше синдикат найманців займається замовними вбивствами, але іноді береться за більш загадкові місії. Хто є їх покровителем та яка мета перебування угрупування в Зоні – достовірно невідомо. Хтось опирається на думку, що замовниками найманців є НАТО, а хтось думає, що це всього лише ПВК.

Угрупування має далеку історію з 2007 року, коли серед сталкерів існувало два популярних міфи. Перший міф розповідав про місце, де не було аномалій, зате були найдорожчі та найрідкісніші артефакти. Він отримав назву «Клондайк артефактів». Інша ж історія розповідає, що Зона утворилась через контакт людства з прибульцями й прямо в Саркофагу на ЧАЕС розташований загадковий інопланетянин, що називає себе Монолітом та може виконати одне будь-яке бажання. Перші члени угрупування організували до ЧАЕС експедицію, але зв'язок з ними був втрачений. Все більше людей зникало безвісти на так званому Радарі, і все більше сталкери помічали невідомих, вороже налаштованих людей у комбінезонах міського камуфляжу. Нині «монолітовці» – це фанатики, які агресивно захищають свою віру та ЧАЕС, їхня ідея – винищити усіх невірних, що цікавляться центром Зони.

З 2007 по 2012 рік сталкери виконували активні вилазки, стартуючи з так званого Кордону. Він став бар’єром між Зоною і Великою землею – світом поза Зоною. Територія вже була аномальною і обжитою мутантами. На півдні військовий блокпост, де сталкери платили хабарі військовим, або місили бруд животами, намагаючись проповзти під кулеметним вогнем до єдиної безпечної території – Села новачків, де можна було перепочити і поторгувати. Із цього села сталкери виконували експедиції вглиб Кордону, під час яких змогли знайти покинуте АТП, елеватор, ферму і хутір.

На півночі локації знаходиться військовий блокпост, гарнізон якого, однак, був знищений у 2011 році. На заході від Кордону простирається широка болотиста місцевість: декілька напівзатоплених сіл, насосна й ремонтна станції і навіть стара дерев’яна церква. Сталкери в ці місця зайвий раз не йдуть, села давно розграбовані мародерами, у воді велика концентрація радіоактивного бруду, а з очерету в будь-яку секунду може з’явитись неприятель, будь-то мутант чи якийсь мародер. Якщо підеш на схід, то опинишся в найпершій із розвіданих місцевостей Зони – Лощина, але з оригінальних частин її вирізали. Знову аномалії у офісі GSC!

На півночі від Кордону лежать гори радіоактивного сміття – Звалище. Туди після аварії звозили техніку, уражену радіацією. На заході – покинуті адміністративні будівлі Науково-дослідницького комплексу «Агропром». На сході від Звалища містяться покинуті фабрики і недобудови – Темна долина. Однак перлиною і оплотом безпеки в центрі Зони є місцевість на півночі від Звалища – покинуті адміністративні будівлі заводу «Росток», де сталкери змогли збудувати своє невелике поселення, яке назвали Баром. Це місце назване у честь розташованого там закладу «Сто рентген» – торгівельного і логістичного центру Зони. Однак левова частка «Ростку» все ще залишається так званою Дикою територією. Сталкери туди не лізуть, а хто ризикує, той має шанс отримати незабутню прогулянку в морг від кулі снайпера чи лап якогось мутанта. У свою чергу, ця локація залишається найбезпечнішою територією, через яку можна пройти до Янтарю. 

Озеро Янтар давно висохло і на його місці лишилось болото. На його «дні» була встановлена мобільна лабораторія вчених. Місце тихе і недарма. Сталкери сюди зайвий раз не лізуть, вона кишить мутантами і людьми, які з’їхали з глузду через загадковий хімічний завод. Хто туди йде, ніколи більше не повертається. Екологи довгий час просили військових зачистити територію підприємства... Звідти довгий час лунали крики і постріли. Ні група, ні десятки одиниць бронетехніки так і не повернулись.

На півночі від «Ростку» простирається широка територія, яка колись слугувала військовою базою. База нині заселена сталкерами із «Волі», а на північному заході від неї розташоване село, яке обжили небезпечні мутанти. Сталкери із «Волі» займаються роботою над укріпленням дороги до Випалювача Мізків, звідки постійно йдуть штурмові групи «Моноліту». Якщо паде «Воля», то «Обов'язок» буде наступним…  

Всього компанія випустила три гри: «Тінь Чорнобиля», яка розповідає історію сталкера на прізвище Мічений, який втратив пам'ять і при ньому знайшли лише старенький КПК (компактний персональний комп'ютер, такий собі пейджер ззовні, а на ділі телефон чи планшет із можливістю виходу в мережу «Інтернет»), де була одна єдина нотатка: «Вбити Стрільця». Мічений вирішує знайти цього легендарного сталкера , тому що він є єдиним ключем до його минулого.

Наступною грою є «Чисте небо», передісторія «Тіней Чорнобиля», що розповідає про зиму 2011 року, за 4 місяці до подій оригіналу. Зону сколихують аномальні спалахи, під один з них потрапляє найманець Шрам, який виживає не інакше, ніж дивом. Група на болотах під назвою «Чисте небо» приносить непритомного Шрама на базу, де відкриває його паранормальні здібності. З кожним аномальним спалахом фізичні характеристики головного героя зростають, але ментальні починають погіршуватись. Рано чи пізно він загине і припинити спалахи можна єдиним методом. Зона, як живий організм, агресивно реагує на «чужі предмети», себто людей, які намагаються потрапити в центр Зони – ЧАЕС. Саме тому вона намагається їх виштовхнути шляхом спалахів. На додачу, з кожним спалахом Зона розширюється. Шрам отримує завдання – знайти і вбити сталкера, який намагається потрапити на ЧАЕС.

У третій грі в серії, «Поклику Прип'яті» до Зони вирушає штурмова група військових на п'яти гелікоптерах, але усі безвісти зникають. Для розслідування обставин катастрофи і пошуку зниклих спецназівців, у Зону відправляють майора СБУ Олександра Дегтярьова, уроженця Прип'яті і колишнього військового сталкера.

Весь концепт СТАЛКЕР'у будується на синергії оптимізму і песимізму. З одного боку, у Зоні повітря, як губка, вбирає в себе запах смерті. А з іншого боку, сталкери знаходять час для гумору, пісень і вечірок навіть у такій жахливій атмосфері. Атмосфера зрадництва, життя одним днем, вбивств, мутантів насичена і хорошими речами. У цьому особливість СТАЛКЕР'у – концепт ну дуже унікальний. У сірих тонах все одно знайдеш свою атмосферу, і якщо затримаєшся на хвильку біля вогнища чи в барі, щоб підслухати розмову двох сталкерів, то тебе затягне дай Боже.

Друга ключова особливість концепції СТАЛКЕР – це заплутаний і таємничий сюжет. Трилогію я пройшов не один раз, так, хизуюсь. Але повністю розібрати увесь сюжет мені вдалося через 3 роки опісля. Досі я відкриваю для себе щось нове, наприклад сюжет СТАЛКЕР 2, який анонсовували в 2011 році: він кардинально відрізняється від того, що нам демонстурвали в трейлерах нової гри. Також цікавими є місцевий фольклор, хоррор складова та страшнуватий ембіент. Під час першого проходження навіть двічі інсульт не схопив при першій зустрічі з кровосісом і контролером.

Найбільш класна річ у комьюніті – це взаємодопомга і любов до серії. Хлопці дійсно стараються і допомагають одне одному, пояснюють незрозумілі речі у всесвіті гри. Але вершиною мистецтва є модифікації. Розробники додають нові звуки і текстурки. Хтось створює нові предмети і вносить нововведення у геймплей. Особливо шедевральними є меми. Чого вартий бравий кулеметник Вова Віст, який стримував росіянина Медісона від проходження сюжету. Два кроки – і москаль у лобі, і так 30 хвилин стріму. А ви сварите гру за російську мову! Та Григорович ще в 2011 році був русофобом.

Але викупають ці приколи тільки ті, хто грав. Ех, локальний гумор...

А хтось у комьюніті... хтось реально божевільний у позитивному ключі робить свої власні глобальні моди, де залишаються лише оригінальні локації, а сюжет і геймплей унікальні.

Одними з найкращих модів я можу назвати хардкорні «Anomaly» i «Dead Air». Серед сюжетних можна виділити O.G.S.E. 0.6.9.3 (Old Good Stalker Evolution), який є глобальним модом на «ТЧ». Справжній шедевр свого часу. Але таких модів дуже багато. Аналогічно чудовими є білди – ранні версії однієї із частин трилогії.

Про всесвіт цієї гри можна говорити годинами, а статтю перетворити на курсову, а то й дипломну роботу. СТАЛКЕР – шедевр і всі недоліки автоматично зводяться до «артефактів». Однак, власне кажучи, сварити гру є за що: баги, російська мова, криві моделі (хоча для нульових і початку 2010-х це можна пробачити). Гру раджу пройти, тому що йо-ма-йо, національне надбання України! А ще й на додачу глибокий всесвіт!

Коротше кажучи, читачу. Я тобі пояснив про всесвіт сталкера. І в хресного батька грати не буду. Виконаєш для мене пару завдань, і ми розрахуємось. Разом з цим подивимось, як швидко в тебе макітра після сесії проясниться. А по твоїй темі, спробуємо розібратись. Біс його знає, якого тобі стаття по «СТАЛКЕРу» здалась, але я в чужі справи не лізу. Хочеш розібратись, значить є за що...