#Ґіки_Рекомендують: Papers, Please

"Вітаємо! Підбито підсумки жовтневої лотереї робочих місць! Ви переможець! Негайно зверніться до Міністерства в'їзду на пропускному пункті Грештин, щоб приступити до роботи. Вашій родині буде надана квартира у Східному Грештині, у житловому будинку 8 класу.
СЛАВА АРСТОТЦІ!" — саме з таких слів починається гра Papers, Please.

На вулиці 1982 рік. Партійні керівники нашої великої держави вирішили припідняти залізну завісу й відкрити кордони. Ми одягаємо костюм, цілуємо в чоло нашу жінку та о шостій годині ранку вирушаємо на роботу — боронити кордони країни!

Хочу відмітити, що вся гра — алюзія на антиутопічні праці Орвелла та Замятіна. У світі Papers,Please править партія. Її вплив можна відчути будь-де: накази "згори" надходять чи не кожен день, на наш пункт періодично будуть навідуватися представники номенклатури, а в газетах чи не щодня публікуються досягнення у сфері спорту та соціалістичної економіки.

До речі, як можна здогадатись, ми граємо за співробітника імміграційної служби Арстоцки. Геймплей, на перший погляд, може здатись нудним. Нам всього-на-всього доведеться сидіти на одній точці на перевіряти документи. Рутина? Так. Але не в цій грі. Тут ми (буквально) керуємо долями людей. Чи пропустите ви людину до своєї країни, яка не має якої-небудь довідки? Чи зможете нагодувати свою родину? Чи візьмете хабара? Усі ці рішення доведеться приймати вам. У цій грі присутня велика кількість сценаріїв та ситуацій.

Перші дні доволі прості: ставиш штамп або посилаєш людей додому, нічого складного. Але чим далі, тим тяжче: більша відповідальність, більша кількість приладів для перевірки, більша кількість людей.

Кожен день після роботи нам буде потрібно розподіляти бюджет. Сплачувати квартплату, обирати кого годувати та лікувати. Якщо цим знехтувати, уся родина може померти.

Не дивлячись на загальний мінімалізм, ми вживаємось у роль, переживаємо за нашу сім'ю та людей, яких бачиш чи не вперше. Ви, напевно, думаєте: "Як можна переживати за людей, які згадуються лише на папері, за головного героя, якого ти не побачиш протягом усієї гри?" Я не можу цього пояснити, але це насправді так. Гра має свій шарм. Парадокс у тому, що в самій Papers,Please дуже мало тексту, але в голові все одно складається цілісна картина того, що відбувається навколо.

Чи можу я рекомендувати Papers,Please? Безумовно. За мінімалізмом та примітивною візуалізацією ховається глибокий, оригінальний та атмосферний проект. Рутинні дії розробник зміг перетворити на цікавий квест-головоломку. Гра невелика: за 10-15 годин можна отримати 100% ачівок та побачити всі сценарії.

Деяким графіка може не сподобатись, але спробувати однозначно варто.