#Ґіки_Рекомендують: Need for Speed: Hot Pursuit (2010)

Сидиш інколи й банально втомлюєшся від складності гри. Не розумієш сюжету. А куди піти? А як цього противника контрити? Що за головоломки? Стоп, так недавно зовсім інше казали! Сьогодні поговоримо про таку гру, в яку граєш із кайфом і відпочиваєш. Піддамо газку, бо темою огляду буде Need for Speed: Hot Pursuit.

Попри всю мою любов до серії Hot Pursuit і, особливо, другої частини, яка вийшла у 2001 році (від інтро якої ти відчуваєш екстаз під музикальний супровід “Going Down On It” за авторством Hot Action Cop), достойне продовження серії, яке вийшло з-під крила тих самих Electronic Arts у 2010 році аж ніяк не розчарувало. Розробкою ще й займались Criterion Games, які у свій час навчились створювати гарні за візуалом гонки. Окремо варто відзначити їхню серію Burnout.

Події відбуваються у сільській місцевості, траса якої має спільну протяжність 160 кілометрів і називається Seacrest County. Але вже так повелось, що якщо любиш на саночках кататись, люби й від поліції тікати, адже будь-яке порушення ПДР – і тебе саджають на стрічку з шипами представники Seacrest County Police Department (які чомусь для села мають передове озброєння і всілякі там Koenigsegg Agera).

Ми ж цілком справедливо вважаємо, що поліції Seacrest County Police Department до рівня фастівської поліції ще як до неба рачки.

Сюжет відсутній, тому відразу перейдемо до основної концепції гри для тих, кому подобались такі частини, як Carbon чи Most Wanted. Hot Pursuit взагалі не має сюжету, й спирається на одвічне протистояння нелегальних гонщиків та поліцейських.

Обидві сторони у цій серії влаштовують цілі баталії на трасі в рівних умовах, адже якщо перед тобою женеться псих на Lamborghini, то на старенькому Ford Crown Victoria далеко не заїдеш. Додатковим інструментом гри є драйвова музика і застосування поліцією допоміжних засобів: від перекритих доріг до гелікоптерів. Особливість серії – можливість грати як за нелегала, так і відчути себе бравим правоохоронцем.

Гра умовно розділена на 2 частини: кар’єра за гонщика і кар’єра за поліцейського. За участь у перегонах треба виконати певні умови – від якомога швидшого досягнення фінішу до прибуття на фініш першим, або ж затримання конкретної кількості осіб залежно від того, за кого доведеться ганяти. 

Відповідно до результату отримуєш медаль і винагороду у вигляді рангових балів. Шкала рангових балів при заповненні підвищує ранг гравця за гонщика чи поліцейського, відкриває нові гонки, машини й озброєння. Накопичується шкала до 2.000.000 очків.

Старт кар’єри починається з простеньких спортивних автомобілів на кшталт Mitsubishi й Ford. Bugatti та Pagani будуть уже наприкінці гри. Серед типів заїздів за гонщика виділяються стандартна гонка, гонитва і заїзд на час. Також на старті є гонки з попереднім переглядом, які дозволяють поганяти на більш елітних машинах.

В усіх випадках гонки не кругові, а проходять у вигляді «спринту», тобто заїзду на певну дистанцію з точки А в точку Б. У стандартній гонці є можливість поганяти ще з сімома нелегалами, а можна і з одним противником.

У гонитві буде стандартна гонка, але із залученням поліції й можливістю використовувати проти поліції різноманітне озброєння.

Гонка на час – необхідно якомога швидше дістатись від точки А до точки Б. Варто зазначити, що тут усе залежить не від тюнінгу. Тюнінг узагалі у грі відсутній, тому опиратись треба на своє вміння керувати автівкою на заводських деталях.

Кар'єра поліцейського більш динамічна і вимагає перехоплення або відразу вісьмох слабких нелегалів, або одного сильного. Також є варіація гонки на час – реагування, під час якого потрібно дістатись до місця аварії якомога швидше.

Тепер варто поговорити про саму складову геймплею. Динамічні гонки усе ще залишають за собою шарм попередника із серії, але разом із цим усе перетворюється на потужний екшн, коли потрібно моніторити й стан автівки, і бути обережним на поворотах, і дивитись на машини позаду, і загалом керувати авто подібно до Шумахера – швидко, проте обережно. 

Зіткнення на великій швидкості призводить до аварії, що вибиває на десяток секунд з колії. Також варто враховувати, що складності додає, як я і казав раніше, постійна динамічність перегонів і можливість суперника обігнати тебе завдяки сліпстріму – менший спротив повітря за рахунок аеродинаміки під час їзди прямо перед машиною попереду, який ІRL гонщики використовують для того, щоб розігнатись.

Озброєння дається як і гонщикам, так і поліції для збалансованого протистояння. Серед спільного: електромагнітний імпульс, що декілька секунд націлюється і може нанести пошкодження ворожому автомобілю (якщо звичайно автомобіль не вийде за межі прицілювання); шипи (які тепер не повністю пробивають шини, а також наносять транспорту пошкодження). У випадку з поліцією, є можливість встановлення машин на дорозі для перекриття і виклик гелікоптера, що може скидати стрічки із шипами.

У випадку з гонщиками, то вони можуть використовувати радар для тимчасового відключення у поліції можливості застосовувати зброю і турбонаддув, який непогано прискорює. Озброєння також може покращуватись і покращення демонструються в красивих промо-роликах.

Серед візуальної складової присутній достатньо живий світ у навколишньому середовищі. Тут і багато зрізів через різні ферми, будмайданчики, парки, але разом з цим катастрофічно малий трафік навіть на шосе. Тим не менш, машини реагують на гонщиків і замість простого сигналу тепер можуть з'їжджати вбік з метою ухилитись від машини. В деяких місцях можна побачити пролітаючі поряд літаки.

Також присутня динамічна погода і зміна часу. Деякі перегони можуть початись о 12 годині дня, а завершуватись вже в сутінках. В горах вас зустріне снігопад, а вночі на пляжах можна побачити, як крутяться каруселі. В деяких зрізах гравця чекатиме бездоріжжя, на якому коробка передач перетворить вашу руку в місиво, тому якщо машина кліренс і ви впевнені, що ваш Porsche Carrera турне "Київ-Львів" на таких дорогах не потягне, то краще їхати подовженим маршрутом.

Серед мінусів розпочнемо із суб'єктивних. Якщо у нас увесь плейліст NFS: MW будувався на хіп-хопі, то в серії NFS: HP саундтрек заснований на жанрах рок і рок-н-рол.

Я не особливий поціновувач цього жанру, і хоч "Edge of The Earth" назавжди в моєму серденьку, але гру я проходив під свій плейліст через те, що рок під такі гонки мені не в'яжеться. Але на колір і смак товариш не всяк, тому тут залежить від ваших музикальних смаків.

Основна біда об'єктивно - це фізика. Усі машини без винятку повнопривідні й дрифтують так, наче дороги маслом змазали перед гонкою. Мені особисто дрифтинг подобається, він ще з Carbon класне явище, особливо на тих же серпантинах. Але тут дрифтувати можна і на Buggatti, і на Ford Crown Victoria, що казуалить перегони. Інша проблема в моментах аварій, коли машини починають буквально літати.

Ще смішніше до абсурду стає в моменти, коли інколи можуть відбуватись аварії, під час яких водій буквально злітає через бар'єр з обриву. Нормальний такий автофайтинг...

Ще одна біда - це ремастер, який не додає практично нічого і навіть графіку не змінює. EA тут проявили свій американський капіталізм на максимум і за ремастер вирішили просити 40 доларів. Але капіталізм має і свої плюси, наприклад такі красиві машинки, як Lamborghini Countach 5000QV. Разом з DLC, гра пропонує автопарк розміром у 80 машин.

Проте проблема і в автопарку. Хоч машини і мають різницю і при виборі кожної йдеться детальний опис під диктора, але вони отримуються практично після кожного пройденого етапу, через що втрачається деяка цінність цих машин. Нема мотивації добиватись і умовний Buggatti Veyron звичайно дасть трохи задоволення при отриманні, але до цього ви вже звикнете до ще кількадесят спорткарів.

Вердикт? Навушнички готуй, викручуй на свій максимум і готуйся поганяти під звуки сирен та обов'язково свій улюблений плейліст, тому що це саме та гра, у якій навіть увімкнення твоїх улюблених треків буде лише приносити задоволення і не давати тільт. Наступні 40 ігрових годин запах бензину і присмак закису азоту будуть твоїми вірними супутниками.

Автор: Денис Клименко
Редактор: Гордій Лисенко