#Ґіки_Рекомендують: Dying Light

20:55. Стрибок. Перекат. Стрибок. Зрізаєш через квартиру. Стрибок у вікно. Опиняєшся всередині. У руках тримаєш металеву трубу з привареним на кінці лезом. Бачиш силует. Удар в голову. Штовхаєш. Вилітаєш з вікна й падаєш вниз. Опиняєшся на горі сміття. Вдало приземлився. Підіймаєшся. Біжиш. На годиннику 20:57. У ста метрах від тебе майорить червоний дим. Підбігаєш до ящиків. Відкриваєш перший. 20:59. На твоєму обличчі посмішка. У ящику три контейнери блакитного кольору. У Башті всі будуть раді, твоя дівчина зможе ще мінімум місяць не боятися через свою вкушену руку. Подумки мрієш про весілля й обдумуєш, які кондитерські магазини мародери ще не обнесли. 21:00. Місто в сутінках. Останній промінь сонця покинув місто. Обережно кладеш ящики в сумку. Один неправильний рух – і ампули в ящиках розіб'ються. Але після почутого далі краще вже почув би тріск скла ампул… Тишу розривають сотні голосів. Чи криків. Чи ревів. Чи що це було… Ти стискаєш трубу в руці й озираєшся, у трьох метрах від тебе щось є… Воно стоїть і важко дихає. Із хрипом. Не по-людськи. Це тварина? Ти повільно йдеш назад і запалюєш у руках єдиний фальшфеєр. У світлі ультрафіолету ти помічаєш, що з темряви на тебе дивляться десятки голодних очей. Твоя рятівна паличка виграла тобі 15 секунд і гасне. Ти опиняєшся в пітьмі. На сході сонця мародери знайдуть на місці ящиків чиїсь кістки й легко зламану надвоє металеву трубу. Харран не пробачає помилок, а ти порушив перший закон міста – ніколи не виходити на вулицю після заходу сонця.

Пізно описувати, бо роздача в Epic Games завершилась ще в середині квітня, але ймовірно, якщо ви не чули про цю гру в 2015 році, то почули в 2022 році на тлі виходу сиквелу. А якщо не почули в 2022 році, то стовідсотково почули в квітні цього року, коли цю гру безкоштовно роздавали. Польська компанія Techland вирішила піти на геніальний хід і створила максимально реалістичний і, на мою думку, єдиний реалістичний ААА-проєкт на тематику зомбі. Гра отримала зловісну назву Dying Light ("Згасаюче світло"), що натякає на б̶л̶е̶к̶а̶у̶т̶и̶ ̶п̶о̶ ̶в̶с̶і̶й̶ У̶к̶р̶а̶ї̶н̶і̶ зміну дня і ночі, де геймплей суттєво відрізнятиметься.

Звичний зомбі-апокаліпсис завжди зводиться до виживання. У руках Desert Eagle, за спиною SPAS-12, на фоні розробник вмикає хеві-метал, а коли скінчились набої, то перетворюєш гнилі макітри нечисті в криваву кашу бензопилою. Однак це не про Dying Light. Ну, як не про Dying Light... Від нього такого екшну, як в Left4Dead, не дочекаєтесь. Які ж жанри можна очікувати від гри, яка вийшла в 2015 році з-під крила поляків із студії Techland?

• Survival Horror
• RPG
• Шутер
• Паркур
• Стелс
• Відкритий світ

Для 2015 року це надзвичайно проривна гра, яка поєднує в собі всі жанри й зливається в гармонійне поєднання. Але нам же важливий не лише геймплей, а й сюжет. Тому розпочнемо з історії.

Події розповідають про вигадане місто Харран, Туреччина. Харран – просте собі місто, навіть не мільйонник. На півдні – нетрі, на півночі – європейський квартал. Однак з нагоди атлетичних змагань у місто приїхала величезна кількість туристів.

В один момент у Харрані відбувається спалах невідомого вірусу, ситуація швидко виходить з-під контролю і навіть армія не в змозі локалізувати епідемію. На міжнародну арену виходить організація Global Relief Effort (далі G.R.E.), яку наші товариші поляки дуже влучно переклали з англійської на Globalny Resort Epidemiologiczny (Всесвітнє епідеміологічне міністерство). Організація спеціалізується, як зазначено в польській назві, на гуманітарних питаннях, особливо епідеміологічних. IRL, її можна назвати такою собі синергією ООН і ВООЗ, причому ще й зі своїми власними лабораторіями, технікою, авіацією та армією. 

Організація співпрацює з Міністерством оборони Туреччини. З надією, що вдасться побороти вірус, населення не евакуюють. Натомість же вводять військовий стан, для чого губернатором стає Кадир Сулейман. Полковник Сулейман – психічно нестабільна людина, що балансує на межі миру і війни з простим народом. Єдина особа, яка його утримує від насилля – його власний молодший брат Хасан. Сулейман просить G.R.E. евакуювати з міста Хасана. Але евакуація не відбувається, і Хасан гине. Сулейман збирає всіх своїх військових та організовує власну групу бойовиків. Завдяки кібервійськам він викрадає у G.R.E. секретний файл, у якому зашифрована частина формули вакцини від вірусу. Однак частина формули токсична, і її можна використати як хімічну зброю. Сулейман заявляє, що опублікує файл в Інтернеті, якщо з ним щось станеться з вини зовнішніх сил чи якщо G.R.E. негайно не покине місто. Оперативно військові евакуюють частку населення та встановлюють у місті карантин, звівши високі залізобетонні стіни навколо нього. Для захисту від публікації файлу навколо Харрану встановлюють радіоблокаду. Тепер ніхто не знає, чи є у місті живі.

Минає 3 місяці. Між G.R.E. та Міністерством оборони зростає конфлікт. G.R.E. тримає таємницю про файл навіть від турецької армії. Турецькі командувачі вимагають килимового бомбардування міста для повної ліквідації інфекції разом з небагатьма тими, хто змогли не заразитись, а G.R.E. з метою уникнення публікації файлу заявляють, що в місті є люди, які вижили, і їх можна врятувати. Для цього організація вдається до скидання з літаків над містом гуманітарних вантажів. У них міститься цінний препарат під назвою антизин. Він дозволяє інфікованим деякий час тримати себе в руках і не перетворюватись на зомбі. Але так довго це тривати не може. G.R.E. посилають нашого головного героя, американця на ім’я Кайл Крейн, мета якого – ліквідувати Сулеймана та повернути вкрадений файл. Стрибок. Крейн опиняється з одним пістолетом і парашутом в небі на висоті кілометру над Харраном… Місія розпочалась.

Тепер поговоримо про геймплей. Перш за все, потрібно розкласти гру на кілька частин: ігровий світ, розвиток, бойова система, противники та ще декілька додаткових речей.

Сам світ Харрану поділений на багато локацій. Але основними є дві: Нетрі і Сектор Нуль (Старе Місто). Достовірно невідомо, скільки загалом уцілілих є в місті, але люди, які вижили, змогли звести в деяких місцях безпечні зони, огороджені парканами з колючим дротом і найважливішим, без чого уночі не вижити, – ультрафіолетовими лампами.

Однією з найперших безпечних зон стала Башта – два багатоповерхових будинки. Башта контролюється угрупуванням так званих паркуристів, які схильні до використання паркуру з метою мінімізувати контакт з інфікованими. У Башті проживає немало вцілілих, там є навіть лазарет, штаб, склади зі зброєю, медикаментами та провіантом. Поряд із житловим блоком розташований Зал – недобудована багатоповерхівка, у якій тренуються майбутні паркуристи.

Дії головного героя нічим не обмежені. Найважливіше – це добування цінних речей. Деякі з них використовуються для продажу, деякі – використовуються для крафту. Добувати їх можна різними методами. Деталі для крафту можна знайти в покинутих будинках. Знайшов марлю – можеш зробити аптечку. Знайшов металеві деталі – можеш відремонтувати свою зброю. Знайшов домашні припаси й пластикову упаковку – можеш зробити "файркрекер" (невелика зв'язка петард для того, щоб відволікти інфікованих). Знайшов сигарети, каву чи шкатулку з прикрасами – можеш продати. Знайшов якусь рослину – можеш зробити з неї відвар, який тимчасово підвищить швидкість пересування. У магазинах можна обшукати касу й знайти трохи грошей, а в холодильниках лежить їжа, яка регенерує трохи здоров'я. У машинах лежатимуть побутові предмети, однак інколи траплятимуться зачинені двері, багажники й контейнери. Для відкриття необхідно використати відмички. Карети швидкої допомоги матимуть лише аптечки, відповідно й відкрити ці машини легше. Поліцейські фургони практично неможливо відкрити, але там нерідко можна знайти цінні речі. Або можна просто обшуковувати тіла інфікованих.

Території практично всіяні зараженими. Діляться вони на багато типів, але краще один раз побачити всі ці види, аніж сто разів прочитати. Хоча інколи такі види будуть максимально дивними й матимуть за мету не з'їсти чи заразити головного героя, а просто вбити його. Удень інфіковані бредуть ордами й не несуть особливої небезпеки, якщо триматися на відстані.

Але як тільки сонце заходить, зі своїх лігв виходять мутанти стрибуни, які принесуть гравцю проблеми зі сном й абсолютне небажання виходити на вулицю під час першого проходження (я усі ночі банально пропускав, це було надзвичайно страшно). Як тільки стрибун помічає гравця й точно переконується, що бачить людину, то розпочинається гонитва, під час якої головного героя з часом переслідуватиме все більше й більше інфікованих. Вступати в бій фатально, доведеться відступати й бажано до безпечної зони. Або ж застосувати фальшфеєри та ультрафіолетовий ліхтар для тимчасового відлякування нічних мутантів, які панічно бояться ультрафіолету. Прямо "Я – легенда".

Підкреслюється й життя в місті. У Харрані можна побачити не лише зомбі, а й простих людей. Деякі будуть налаштовані вороже та відразу нападуть. Хтось дасть попередження перед нападом. Але частіше всього будуть дружелюбно налаштовані вцілілі. Деякі потребуватимуть допомогти, і за порятунок головний герой може отримати від них нагороду. Деякі торгуватимуть чимось. Хтось просто розкаже щось цікаве про місто й загальний всесвіт гри.

Бойова система ділиться на використання метальної зброї (гранати, метальні ножі, метальні сокири, сюрикени, коктейлі Молотова, міни), зброї ближнього бою (від металевих труб до алебард і катан) і далекобійної зброї (від луків з арбалетами до штурмових гвинтівок і дробовиків). Деяка зброя вимагає крафту, деяку можна лише придбати. Деякі види зброї можна знайти в конкретних місцях чи за виконання особливих завдань. Деяка ж зброя унікальна й отримати її можна лише за покупку DLC (наприклад, бензопила в наборі Dieselpunk). Деяку зброю можна покращити через спеціальну схему, яка надає додаткові ефекти (підпал, контузія, електричний струм, отруєння). Інколи в зброю можна вставити модуль для підвищення надійності чи сили удару.

У безпечних зонах нерідко можна знайти вцілілих, які матимуть справу з головним героєм. Хтось проситиме допомогу й даватиме другорядний квест. Хтось даватиме головному герою такий собі виклик, під час якого Крейну доведеться довести свої навички шляхом вбивства конкретної кількості зомбі протягом певного часу певною зброєю й методом або шляхом забігу на конкретну дистанцію на певний проміжок часу. Нерідко такі виклики можуть стати справжнім випробуванням навичок головного героя. Також є так звані замовлення, під час яких потрібно виконати вкрай важку задачу, за яку головний герой може отримати дуже цінну винагороду. Наприклад, якщо пробігти від вершини однієї радіоантени до вершини другої за три хвилини, то можна отримати рідкісну зброю.

Друга основа гри – RPG. Усього є 4 шкали досвіду. Виживання (додаткові навички, наприклад, використання тіл інфікованих для маскування чи вибухівка в автомобілях) можна покращувати шляхом виконання завдань, допомоги людям і здачі квартирмейстерам наборів допомоги при надзвичайних ситуаціях.

Шляхом нанесення шкоди та вбивства зомбі можна покращувати навички сили. Це створює більш "вишукані" й ефективні методи вбивства зомбі: від метання вашої зброї до тихого вбивства зі спини.

Навички спритності даються за пересування і роблять героя гнучкішим (від ударів з двох ніг у стрибку до "тік-таку" – бігу по вертикальній поверхні).

Сам колорит постапокаліптичного міста достатньо гарно прописаний. Інколи на вулиці головний герой знаходитиме людей, яким потрібно буде допомогти відбитись від бандитів чи зомбі. А хтось просто захоче поговорити. А когось потрібно буде супроводити в конкретне місце. Усі ці люди за допомогу щедро заплатять головному герою. А другорядні квести передадуть усю суть депресивного міста, захопленого епідемією вірусу. Тут і зрада, і безнадійність, і круті сюжетні повороти. Але найважливіше – це можливість головного героя змінювати навколишнє середовище та як це середовище впливає на місто.

Друга особливість гри – це можливість зіграти за зомбі. У грі є можливість зіграти за особливого мутанта – Нічного Мисливця, який охороняє лігва стрибунів, поки місія гравців уночі виходити на зачистку лігв. Відповідно – є кооператив. І це значить, що гру можна проходити разом.

Ну і саундтрек із атмосферою. Це неперевершені досягнення Techland. Атмосфера Близького Сходу передана на всі сто відсотків, при цьому враховуючи те, що релігійні особливості взагалі не згадувались у грі, а особливості персонажів тримались лише на яскраво вираженому турецькому акценті та іменах. У грі тримається атмосфера безвиході. У хмарочосі можна знайти колишнього коменданта будівлі, який з болем в серці розповість історію, як він знав кожного в цій будівлі, і усі, кого він знав, тепер інфіковані, у тому числі й його сім’я. Від моральних страждань бідолаха хоче потайки вночі вийти з хмарочоса і… Тут і без слів зрозумілі наміри. Нерідко бувають випадки, коли люди банально божеволіють в умовах карантину, як місцевий газовик, що вирішив перекрити усьому населенню Харрану газ, щоб збудувати стіну вогню, яка знищуватиме інфікованих. За героїв справді переймаєшся, філософію багатьох починаєш розуміти й нечасто можна здогадатися, хто насправді ворог.

Ну і останнє – DLC, завдяки яким гра досі жива й здорова. Доповнення в грі виходять у вигляді або наборів (новий скін та 3-4 нових види зброї), або потенційних нових режимів (які, однак, дорожчі). Наразі таких режимів вийшло небагато: "Зграя Бозака" (виживання на Харранському стадіоні в стилі "Пили", де за відведений час потрібно виконати завдання, інакше ти загинеш), "Харранська в'язниця" (потрібно пробитись через мародерів та зомбі до складу зброї та цінностей), "Hellraid" (гра у стилі темного Середньовіччя, де противниками виступають скелети, зомбі-лицарі та привиди).

Однак через вид від першого обличчя, скін мало що дає, це фактично косметика. З усього вам будуть видні лише руки та ноги головного героя. Однак для кооперативу чи для колекції це дуже навіть класно. Центральним DLC виступає The Following, де сюжет розвивається в передмісті Харрану. У деталі не вдаватимусь через спойлери, але там територія надто велика і протагоніст отримає можливість їздити на баггі. Скіни на нього в різних DLC також присутні: від поліцейської розмальовки зі стробоскопом до стилю ретровейв.

Особливої уваги й пошани заслуговує Павел Блащак – композитор Dying Light, який написав просто шикарний саундтрек до гри. Імовірно, найбільш геніальними його творіннями у цій грі є "Passage" і "Strife". Перша ще й із завиванням чоловіка на фоні, що є як ембієнтом до локації "Нетрі", так і взагалі доповнює східні особливості міста. І знову таки, політкоректність дотримана. Відчувається, що Харран – турецьке місто. І при цьому не довелось додавати в гру елементи ісламу. Схоже, тому в Німеччині гру й заборонили. :D

Ну і пасхалки. Їх у грі багато, але краще їх самостійно шукати. Це насправді не настільки страшно і складно, як може бути. Досліджувати Харран украй цікаво.

Серед мінусів можна виділити основну біду гри – деякі чеховські рушниці, які протягом сюжету так і не зробили ні пострілу. Гру нерідко сварять за простенький сюжет. Деякі моменти створюють справжній Sci-Fi з гри. Також подекуди відсутня логіка у вчинках героїв чи в самому сюжеті. Наступна проблема полягає в контенті. Хоч його й багато навіть без DLC, але з часом гра починає набридати й хочеться більшого. Особисто я пройшов оригінал без The Following всього лиш за 40 годин. Ці DLC можна назвати дешевими (по 20 гривень за набір у Epic Games, 80 за Hellraid, все інше йде в наборі з грою за 200 гривень, якщо Ви цей набір не забрали під час роздачі), але контенту там небагато. Найпотужніша зброя все одно буде лише в оригіналі. Та ж хвалена бензопила має високу силу лише на початку гри, але під кінець розвитку матиме в 20 разів нижчу силу від вашої середньостатистичної зброї для рівня під кінець гри. В принципі, втрата невелика, якщо ви граєте в кооперативі без доповнень. До того ж, прямо зараз роздають безкоштовні доповнення в кількості 5 штук, два з яких додають предмети та скіни з ігор "Rust" i "Left for Dead".

Але поляки постарались, честь їм і хвала за таку класну гру. Тому привари паяльну лампу до своєї бейсбольної бити й готуйся влаштовувати баталії. Тільки щоб о дев’ятій вечора був удома!