Гідрогеологічні дослідження мінеральних вод у зв'язку з будівництвом санаторію "Пролісок" - Геология, гидрология и геодезия дипломная работа

Главная

Геология, гидрология и геодезия
Гідрогеологічні дослідження мінеральних вод у зв'язку з будівництвом санаторію "Пролісок"

Фізико-географічні умови району: клімат, орогідрографія та економіка. Особливості геологічної будови території, що вивчається: стратиграфія та літологія, тектоніка, геоморфологія, історія розвитку та корисні копалини. Гідрогеологічні умови району.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


географічний орогідрографія геологічний тектоніка
Дипломна робота виконана за матеріалами переддипломної практики, що проходила у складі гідрогеологічної партії Харківській геологорозвідувальної експедиції. Було виконано спеціальні інженерно-геологічні дослідження мінеральних вод в Драбівському районі Черкаської області у зв'язку з побудовою лікувального комплексу.
Акт у альність роботи . Вивчення та спостереження за дослідженнями мінеральних вод є актуальними проблемами для всієї України, а, насамперед, для бальнеології.
Мета дослідження: дослідження мінеральних вод у Драбівському районі та доцільна їх експлуатація .
Дипломна робота оформлена у одинадцяти основних розділах. У першому розділі розкрита фізико-географічна характеристика досліджуваного регіону. У другому розділі наведено історію геологічного розвитку району дослідження. Наступний розділ присвячений аналізу геологічної будови району вивчення. У четвертому розділі розкриті гідрогеологічні умови району. З п'ятого по десятий розділи ви можете побачити саме ті дослідження, які були зроблені при вивчені мінеральних вод Драбівського району. Техніка безпеки підчас проведення досліджень розкрита у одинадцятому розділі.
Отримана під час досліджень інформація була порівняна із фондовим матеріалом та літературою, результат чого відображений у дипломній роботі.
1. Фізико-географічна характеристика р а йону
Клімат у цьому районі помірно-континентальний. Він характеризується теплим літом та не дуже холодною зимою.
Згідно з даними Черкаської метеостанції максимальна середньомісячна температура повітря за багаторічний період є 20.6 С 0 .
В середньому, за рік територія Черкаської області отримує близько 100 ккал/см 2 сонячної радіації, яка поступає за весняно-літній період. Радіаційний баланс позитивний. В році, найбільші величини радіаційного балансу приходяться на літній період.
Основні опади приносять циклони, переважно атлантичного походження. Річна сума опадів знижається з північного заходу на південний схід.
Зима у цьому районі триває від 55 до 75 днів і характеризується великими змінами температури повітря. Висота сніжного покриву близько 30 см. Весною швидко зростає температура повітря. Літо тепле. Осінь характеризуються сухою погодою, але в другій частині з'являються опади.
Територія відноситься к лівобережній частині Придніпровської низовини та представляю собою рівнину, зайняту древніми і молодими терасами річок: Дніпра, Сули, Оржиці. На півночі, Придніпровська низовина межує з Поліською низовиною і приурочена до Дніпровсько-Донецької тектонічної западини.
Абсолютні відмітки поверхні близько від 90 до 140 метрів над рівнем моря. Оглядову карту району досліджень, можно побачити на рис. 1.
Рис. 1 Оглядова карта району досліджень
Найбільш великими елементами рельєфу є тераси: заплавна, 1 надзаплавна (борова чи піщана), 2 надзаплавна (однолесової), 3 надзаплавна (двулесова), 4 надзаплавна (морена).
З невеликих форм рельєфу на території зустрічаються: яружно-балочна мережа, заболочені стариці, степні блюдця та конуси виносу.
Всі форми рельєфу, які зустрічаються на цій території зв'язані з ерозійно-акумулятивною діяльністю Дніпра.
Річна мережа належить до басейну річки Дніпро, яка протікаю у південно-західній частині території и складається з притоку рік Супой, Сула, Золотоношка, Крапивна, Чумчак, Ковраєць.
Треба звернути увагу на головну водну артерію - річку Дніпро. Це третя ріка в Європі по довжині. З загальної довжини Дніпра 2285 км приходиться на Україну. З них 316 км русла знаходиться на території Черкаської області. Басейн Дніпра займає половину країни. В Черкаській області є декілька водосховищ.
Середня густина річної мережі в Черкаській області - 0.25 км на 1 квадратний кілометр. Ріки переважно снігового живлення. Норма стоку близько 3 дм 3 /с. Річки замерзають на 3-4 місяці. Основну масу наносів ріки переносять під час весіннього повінню. Води рік Черкаської області використовуються для водопостачання й зрошення. Головний постачальник водних ресурсів - Дніпро - 53.5 км 3 в середній по водоносності рік. Атмосферні опади складають 660 мм/рік, на повний річний стік приходиться 83 мм. В річному об'ємі річний стік складає 15%. Поверхневий стік приходиться на весняну повінь. Щоб урегулювати стік на Дніпрі створенні ставки й водосховища. Корисна ємкість водосховищ Дніпра більше 18 км 2 . Вони можуть затримувати 1/3 стоку Дніпра, що дозволяє використовувати його води на зрощення, водопостачання міст, промислових підприємств, регулювати режим паводків.
Річки на цій території за своїм режимом відносяться до типу рівнинних рік з сніговим живленням. Помітну участь в їх живленні приймають грунтові води. Зимою та влітку ріки повністю переходять на грунтове живлення, а незначні водотоки й верхні частини крупних рік пересихають влітку чи промерзають взимку.
Початок льодоставу починаються у кінці листопада - початок грудня. Середня тривалість льодоставу 2-3 місяці. Тривалість паводку - 1-2 місяці. Розподілення річного стоку нерівномірне. Велика його частина (50-85%) відбувається весною, а влітку період річний стік знижається до 20%, а зимою лише 10%. Інтенсивність випаровування з водною поверхні у різни роки неоднакова: максимальна - 830-900 мм., середня - 650-750 мм., мінімальна - 480-530 мм. Найбільша величина випаровування - в липні и складає 120-135 мм.
В адміністративному відношенні район відноситься до Драбівського району Черкаської області.
Найближчими населеними пунктами є обласний центр - місто Черкаси та районний центр - місто Золотоноша. Є асфальтні дороги між цими містами та Київом, також є Одеська залізна дорога. Географічне положення району робіт представлене координатами: 49 о 58 , - 50 о 00 , ПШ; 32 о 08 , - 32 о 10 , СД.
Район робіт характеризується великою щільністю населення. Найближчими селами є села: Шрамковка, Великий Хутор, Безбородьки. Мають між собою гарно розвинену мережу автомобільних доріг з твердим покриттям.
Населення замається сільським господарством. Незначна частина населення є обслуговуючим персоналом санаторія «Пролісок».
Основну роль в економіці району грає тваринництво та землеробство. Тому щільність населення незначна. За останній період було побудовано 3 хімкомбінату - «Азотні добрива», «Хімволокно», «Хімреактив».
Район робіт в геологічному та гідрогеологічному відношенні дуже добре вивчений.
Планомірне вивчення геологічної будови та гідрогеологічних умов району почалось у кінці 60-х років, коли в 1958-1960 роках А.М. Безуглий завершив комплексну геолого-географічну зйомку масштабу 1:200000.
Декілька пізніше, у 1965-1972 роках В.М. Строєв, В.А. Голубєв, О.Н. Цимбал, В.Т. Санін виконують комплексну гідрогеологічну зйомку.
В 1971-77 роках Л.С. Крижановський та інші виконують роботу по перспективній оцінки експлуатаційних запасів підземних вод Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну.
В 1972 році В.А. Голубєв зробив зведення по промисловим водам Черкаської області і мапу існуючих родовищ водопостачання.
В 1978 року свердловинами в байосських відкладеннях юри були вскриті хлоридно-натриєві води.
В 1983-1985 роках А.П. Гаркуша, В.С. Поліщук та інші виконують роботи за попередньою розвідкою підземних вод мінерального складу для санаторія «Мошногорьє».
В 1985-1988 роках проведена детальна розвідка Мошногорського видобутку мінеральних вод для санаторія «Мошногорьє» и «Жемчуг» в Черкаській області.
В 1996-1997 роках почалась детальна розвідка Драбівського родовища мінеральних вод для санаторія «Пролісок».
Район робіт розташований в межах Дніпровсько-Донецької западини. Докембрійський фундамент перекритий потужною товщею осадових утворень пермі, тріаса, юри, крейди палеогену і відкладеннями четвертинної системи.
Кристалічні породи утворюють щільний докембрійський фундамент. Потужність відкладень мезо-кайнозоя виключенням четвертинної системи зростають в сторону занурення ДДЗ. Більш детальну інформацію ви можете побачити на геологічній мапі району (рис. 2).
Геологічна карта району робіт (рис. 2)
Кристалічні відкладення на території представлені біотито-плагіоклазовими гнейсами, гранітами, мігматитами і корою вивітрювання.
Найбільш древніми породами на території району є біотито-плагіоклазові гнейси. Частіше за все гнейси зеленовато-сірі, зеленовато - чорні.
Граніти користуються широким поширенням. Граніти представлені сіровато-красними велико-зернистими, іноді пегматоідними масивними різновидами.
Мігматити поширені широко на даній території. Вони представляють собою продукти метаморфічного перетворення порід гнейсової серії гранітами житомирсько-кіровоградського комплексу. Це буровато-красні неравномірнозерністі породи.
Кора вивітрювання вскрита свердловинами на контакті с породами осадового чохла.
Мезозойські відкладення на території розвинені усюди і представлені утвореннями тріасової, юрської і крейдовою систем.
Нижній відділ тріасової системи складаються з відкладень шебелінської, кореневської, радченкоської і миргородської світ.
Шебелінська світа (Т 1 sb) розвинена усюди. Відкладення шебелінської світи знаходяться на кристалічних породах та покриваються відкладеннями кореневської світи. Вони представлені пісками і глинами. Забарвлення порід строката, з переважанням червоно-бурого. Піски зазвичай дрібнозернисті, кварцові. Потужність відкладень змінюється від 50 до 120 метрів. Глибина залягання від 340 до 980 метрів
Кореневска світа (T 1 kr). Відкладення кореневської світи мають повсюдне поширення і залягають суцільним покривом на опадах шебелинської світи. Кореневска світа представлена ??світло-блакитно-сірими і червоноколірними пісками з прошарками піщанистих вапняків.
Потужність відкладень змінюється від 30 до 100 метрів. Глибина залягання від 320 до 900 метрів. Залягання відкладень кореневської світи на відкладеннях шебелинської світи незгодні.
Радченківська світа (T 1 vd). Відкладення радченківської світи становить основну частину розрізу тріасу. За літолого-фаціальними ознаками вони, в свою чергу, діляться на 2 товщі: нижню-піщану і верхню-глинистий. Піщана товща, що складають більшу частину світи, залягає на верхній приміських відкладень. Товща складена пісками кварцовими світло-сірими та блакитно-сірими, від дрібнозернистих до гравелістих. Потужність пісків змінюється від 70 до 130 метрів. Глибина залягання від 250 до 760 метрів.
Глини, що складають верхню частину світи, цегляно-червоні, червоні, жирні. Потужність глинистої товщі становить 50 метрів. Загальна потужність радченківської світи досягає 150 метрів.
Миргородська світа (T 1 mv). Відкладення цієї світи, на досліджуваній території, поширені повсюдно. Вони представлені в нижній частині піску з прошарками пісковиків світло-сірий з зеленуватим відтінком, верхньої частини тіла червоними, в'язкими, жирними. Потужність відкладень змінюється від 80 до 200 метрів. Потужність глин змінюється від 50 до 100 метрів. Глибина залягання від 180 до 500 метрів.
Відкладення юрської системи залягають на розмитій поверхні тріасових відкладень. Перекривають їх відкладення крейдової системи, породи кайнозойської групи четвертинних відкладень.
В межах описуваного району виділені світи середнього і верхнього відділів юрської системи - це байосського, батського, келловейського і оксфордський ярусу. Потужність відкладень становить 200 метрів. Глибина залягання відкладень змінюється від 100 до 230 метрів.
Байосський ярус (I 2 b). Відкладення цього ярусу мають майже повсюдне поширення. Представлені переважно глинами, меншою мірою пісками. Потужність відкладень змінюється від 25 до 90 метрів. Глибина залягання відкладення від 160 до 590 метрів. Байосські відкладення - зеленувато-сірі глини і сірі піски дрібно-тонкозернисті.
Батський ярус (I 2 bt). Відкладень батського ярусу в районі поширені повсюдно, до складу батського ярусу входять глини сірі, темно-сірі. Глибина залягання відкладень від 80 до 370 метрів.
Відкладення батського ярусу залягає на відкладеннях байосського ярусу і перекриваються відкладами келловейського ярусу. Залягання відкладень батського ярусу згідне.
Келловейський ярус (I 3 k). Відклади поширені практично повсюдно. Відкладення келловея залягають згідно на відкладеннях батського ярусу. Перекриті відкладеннями оксфордського ярусу, нижньої і верхньої крейди, а в місцях відсутності крейдяних відкладень - палеогеновими і четвертинними відкладеннями.
Відкладення келловейського ярусу представлені темно-сірими, зеленувато-сірими глинами, алевритами. Потужність відкладень коливається від 20 метрів до 120 метрів і зростає в бік занурення ДДЗ. Глибина залягання до 120 метрів і зростає в бік занурення ДДЗ. Глибина залягання порід змінюється від 100 до 220 метрів.
Оксфордський ярус (I 3 o). Відкладення оксфордського ярусу розповсюдженні майже усюди, відсутні в південно-західній частині розглянутої території. Відкладення залягають згідно на відкладеннях келловейського ярусу і перекриваються крейдовими відкладеннями.
Відкладення представлені блакитно-сірими глинами з тонкими прошарками піску. Потужність відкладень коливається від декількох метрів до 30 м. Глибина залягання від 130 до 220 м.
Відкладення крейдяної системи незгодні залягають на верхньоюрських породах і повсюдно перекриваються піщаними відкладеннями палеогенової системи. У їх складі виділяються морські альбські відкладення і сеноманські верхньої крейди.
Альбський ярус - К 1 al. Відкладення альбського ярусу поширені лише в центральній частині території. Залягають незгідно на відкладеннях оксфордського ярусу і перекриті верхньокрейдовими сеноманськими відкладеннями.
Представлені сірувато-зеленими різнозерністими пісками. Потужність відкладень становить 20 метрів. Глибина залягання порід до 200 метрів.
Сеноманський ярус - К 2 s. Відкладення сеноманського ярусу розповсюджені практично усюди, за винятком південно-західного району, де вони розмиті.
Залягають згідно на відкладеннях альбського ярусу, перекриваються палеогеновими відкладеннями.
Залежно від літологічного складу порід, сеноманський ярус підрозділяється на под'яруса: нижній і верхній.
Нижній представлений товщею глауконітових пісків з прошарками глин. Потужність відкладень змінюється від декількох метрів до 90 метрів. Глибина залягання від 100 до 140 метрів.
Палеонтологічні дослідження: Actinocamax plenus (Морозова Н.С.)
Відкладення верхнього под'яруса представлені білою щільною крейдою. Широке поширення має у східній частині району. Потужність відкладень змінюється від 20 до 70 метрів. Глибина залягання 130 метрів.
Серед відкладень палеогенової системи на досліджуваній території виділяються відкладення канівської, бучацької та київської свит еоцену і межигірської свити нижнього і середнього олігоцену.
Канівська свита - P 2 kn. Відкладення канівської свити мають широке поширення, крім південно-західній частині, де вони розмиті. Незгідно залягають на крейдових відкладеннях і перекриваються бучакською та київською свитами.
Представлені канівські відкладення пісками сірими, дрібно-середньозернистими. Потужність відкладень становить 30-40 метрів. Глибина залягання змінюється від 80 до 140 метрів.
Бучакська свита - P 2 bc. Відкладення бучакської свити мають широке поширення, відсутні лише в південно-західній частині розглянутої території. Вони згідно залягають на відкладеннях канівської свити, перекриваються київськими мергелями.
Представлені різнозерністими зеленувато-сірими пісками. Потужність відкладень змінюється від декількох метрів до 30 метрів, а глибина залягання відкладень змінюється від 50 до 80 метрів.
Київська свита - P 2 kv. Відкладення київської свити поширені в північно-східній частині розглянутої території. Вони згідно залягають на відкладеннях бучакської свити, перекриваються породами межигірської свити, а також відкладеннями четвертинної системи. Представлені мергелями блакитно-сірими, потужність відкладень від декількох метрів до 40 метрів. Глибина залягання змінюється від 30 до 60 метрів.
Межигірська свита - P 3 mz. Відкладення межигірської свити мають обмежене поширення. Поширенні в північно-східній частині описуваного району.
Залягають згідно на відкладеннях київської свити, перекриваються четвертинною товщею.
Представлені відкладення пісками сірими, кварцовими, дрібнозернистими, іноді з прошарками пісковиків. Потужність відкладень змінюється від 2-3 метрів до 20 метрів. Глибина залягання відкладень становить 40 метрів.
Відкладення четвертинної системи поширені повсюдно, залягаючи на розмитій поверхні палеогенових відкладень. Загальна потужність четвертинних відкладень складає 50 метрів і більше.
У віковому відношенні четвертинні відклади представлені нижньо четвертинними, середньо четвертинними, верхньо четвертинними сучасними відкладеннями.
Нижньо четвертинні відкладення (Q 1 )
Нижньо четвертинні відклади поширені в межах 4 надзаплавної тераси річки Дніпро і представлені алювіальними відкладеннями. Алювіальні відклади представляють собою потужну товщу переважно піщаних різниць. Залягають вони на відкладеннях верхнього палеогену. Це різнозернисті кварцові піски. Потужність їх коливається від 3 до 14 метрів.
Середньо четвертинні відкладення (Q 2 )
До середньо четвертинних відкладень відносяться водно-льодовикові і алювіально-флювіогляціальні відкладення дніпровського горизонту. Водно-льодовикові відкладення залягають в підставі дніпровського льодовикового горизонту на 4 надзаплавної терасі. Представлені різнозернистими пісками. Потужність відкладень змінюється від 5 до 25 метрів.
Алювіально-флювіогляціальні відкладення мають широке поширення в долині річки Дніпро, залягає на корінних породах палеогену, в основі товщі алювіальних піщаних утворень, що складають зрозумію. Представлені кварцовими пісками світло-сірого кольору. Потужність відкладень коливається від 2 до 12 метрів.
Верхньо четвертинні відкладення (Q 3 )
Алювіальні відкладення 2 надзаплавної тераси залягають в підставі верхньо четвертинних утворень і поступово переходять до низу. Представлені жовтувато-сірими і світло-сірими різнозернистими кварцовими пісками з прошарками суглинків та супісків. Потужність відкладень змінюється від 0.5 до 28 метрів.
До сучасних відкладеннях відносяться алювіальні відкладення заплав річок та днищ балок. Алювіальні відкладення мають широке поширення в заплаві Дніпра і його приток. Представлені русловим кварцовими пісками, супісками, суглинками.
У долинах Дніпра і його приток сучасний алювій залягає на аллювільно-флювіогляціальних пісках середнього відділу четвертинних відкладень. Потужність сучасних алювіальних відкладень в заплавах Дніпра та його притоків варіює в широких межах: від часток метра на вододілах до десятків метрів в межах дніпровської долини.
Територія району більшій своїй північно-східною частиною розташовується в межах південного схилу ДДЗ, а меншій, південно-західною половиною охоплює частині східного крила головного і північну частини Смілянської антиклінальної ділянки Українського кристалічного щита. Більш детальну інформацію ви побачите на тектонічній карті.
Ділянка Українського кристалічного щита характеризується розвитком тектонічних структур двох структурних поверхів - нижнього, складеного породами докембрію і утворює фундаменту, і верхнього, утвореного малопотужним чохлом осадових порід мезо-кайнозою. Для нього характерна незначна роль верхнього структурного поверху в загальному будові.
Нижній структурний поверх утворений складнопобудованними складчастими спорудами, які розбиті розломами на ряд блоків самого різного розміру.
Гранітоїди Кіровоградсько-житомирського комплексу утворюють складки, що мають субмеридіональне простягання в західній частині району.
Вісь Смілянсько-Кіровоградської антиклінарної ділянки проходить в субмеридіональному напрямку приблизно через центральну частину території району. Цьому комплексу підпорядкований Корсунській-Миргородський плутон.
Поверхня кристалічних порід має слабкий загальний нахил на схід і північний схід і досить розчленований рельєф з відносним перевищенням від 30-40 до 60 метрів. При цьому характер поверхні фундаменту нагадує рельєф денної поверхні осадових порід. Освіта депресій фундаменту пов'язане з найдавнішими ерозійно-денудаційним процесами і розривними порушеннями. Максимальні відмітки поверхні докембрійських порід встановлені в західній частині території і досягають +136 метрів, мінімальні відносяться до схилу ДДЗ на сході району та опускаються до -522 метра.
Найбільш великими розломами є: Ядловський-Трактеміровскій, Придніпровський. Вони перетинають всю центральну територію району в субмеридіональному напрямку. З великих субширотних розломів виділяються: Межиріцький і Яблоновський-Межіріческій.
Верхній структурний поверх території району, що відноситься до щита, який складений осадовими утвореннями мезозою і кайнозою, які залягають майже горизонтально. Слабкі плікативні порушення з'являються вже за межами щита і відносяться до комплексу структур верхнього поверху ДДЗ.
Рис. 4 Тектонічна карта Черкаської області
Ділянка ДДЗ також розділена на два структурних поверхи - нижній, докембрийский і верхній - осадовий, мезозойський. Тут добре проглядається Канівського-Трахтемирівський горст, що простягається в субмеридиональном напрямку і бере початок в межах Українського кристалічного щита. Поверхня горсту порівняно рівна по фундаменту і має слабкий нахил на північ. Достовірно встановлено факт відображення будови горсту у верхньому структурному поверсі і в рельєфі денної поверхні, ускладненою ерозійними процесами більш пізнього часу.
Поверхня кристалічних порід і в присхиловій частині ДДЗ має пологе падіння на північний схід і схід під кутом менше 1 градуса.
Верхній структурний поверх присхиловій частини ДДЗ має досить складну будову, а також ділянки, як Канівський і Мощногорскій відрізняються дуже складним взаємовідношенням між окремими тектонічними елементами.
Характерною особливістю будови осадового чохла є наявність позитивних структурних елементів на тлі загального занурення порід на північний схід, що свідчить про дію сил стиснення між Дніпровсько-Донецької западини та Українським кристалічним щитом.
До них відносяться Остерського-Золотоніський вал і вал в північно-східному куті території району.
Крім цих двох структур у верхньому поверсі виділяються Канівський і Мощногорскій складно дислоковані ділянки, а також Переясловська-Черкаська депресія.
Довжина Переясловська-Черкаської депресії, що проходить уздовж Дніпра - 85-90 км, ширина від 6 до 15 км, а глибина - 130-150 метрів. Депресія заповнена потужною товщею (100-110 метрів) алювіально-флювіогляціальних опадів нижньої половини середнього відділу антропогену і більш молодими відкладеннями четвертинного віку потужністю 30-40 метрів і більше.
За своїм генезисом депресія відноситься до тектонічних утворень середньо четвертинного прильодовикового віку.
Район Канівських дислокацій розташований на правому схилі долини Дніпра, в північно-західному куті району і має ширину від 2.8-3 км в своїй північній частині до 9-10 км - в південній частині розглянутого району. Найголовнішими структурними формами тут є складки-надвиги і складки-взброси, осі яких майже скрізь паралельні один одному. Характер залягання складок вказує на переміщення осадових товщ з північного сходу на південний захід. Вся осадова товща залягає на глинах батського ярусу і представлена відкладеннями юри, крейди, палеогену і четвертинними дольодовикової відкладенням.
Льодовикові, післяльодовиковий відкладення всюди лягають на розмиту поверхню дислокованих порід і залягають горизонтально, не беручи участі в дислокаціях.
Більшість дослідників вважають Канівські і Мошногірські дислокації наслідком тектонічних рухів фундаменту дуже складного характеру і відкидають переважаючі раніше твердження про льодовиковому їх походження.
Мошногірські дислокації розташовані в центрі району. Відрізняються вони від Канівських тільки по напрямку тектонічних рухів. Тут переважав рух з боку південної ділянки надвигового клина, утвореного між Ірдинським скидання-зрушенням і південним фланговим зрушенням.
Рельєф фундаменту підтверджує наявність тут тектонічних зрушень досить значною амплітуди, що торкнулися всіх осадових відкладень аж до четвертинних.
У висновку потрібно сказати, що по часу утворення всі молоді тектонічні явища і явища четвертинного часу, що мають місце на території району, слід віднести до тектонічному циклу тектогенеза, який розглядається окремо від альпійського циклу і розвиток якого, очевидно, перебуває у своїй початковій стадії.
У сучасному рельєфі територія характеризується плоскою, похилою на південний захід поверхнею, порізаною неглибокими, слабкомеандруючими річковими долинами з пологими схилами річок Супій, Чумчак, Золотоношка, Кропивна, Ковраець.
Найбільш великою річкою на території ділянки є річка Супій. Ширина її заплави сягає чотирьох кілометрів, спостерігається добре виражена 2 надзаплавна тераса шириною 0.8 - 2.6 км.
Всі річки течуть у південному напрямку, заплави їх рівні, широкі. У долинах річок Чумчак і Гнила Оржиця спостерігається заболоченість. Перебіг річок повільний. Слабкомеандруючи русла річок цих зазвичай маловодні, у спекотні місяці місцями пересихають.
Третя надзаплавна тераса Дніпра простежується в південно-західній частині описуваної території.
Четверта надзаплавна тераса Дніпра займає всю описувану територію.
Абсолютні відмітки поверхні 119-120 м над рівнем моря. Повний же інтервал абсолютних відміток досліджуваного району, який складає частину Придніпровської низовини і являє собою рівнину, зайняту древніми і молодими терасами річки Дніпро, коливається від 90 до 140 км.
Тераси є найбільш великими елементами рельєфу: заплавна, 1 надзаплавна або борова, або піщана, 2 надзаплавна або однолесова, 3 надзаплавна або двулесова, 4 надзаплавна або моренна.
З дрібних форм рельєфу на розглянутій території зустрічаються: яружно-балочна мережа, заболочена стариці, кучугури пісків, степові блюдця і конуси виносу в гирлах великих балок. Всі названі форми рельєфу, як великі, так і дрібні в тій чи іншій мірі пов'язані з ерозійно-акумулятивний діяльністю Дніпра і його приток.
Ерозійно-акумулятивний рельєф приурочений до долин річок. Ерозійні процеси розвинені незначно, але все ж таки більше у верхів'ях річок. Переважають же в середньому і в нижній течії річок акумулятивні процеси. Відзначається невідповідність похованого рельєфу докембрійського фундаменту Придніпровської низовини і сучасного рельєфу цієї ділянки.
Річка Дніпро та його притоки на даній території мають приголосні долини, консеквентні по відношенню до структури Дніпровсько-Донецької западини в цілому. Зсув водотоку Дніпра по четвертинного періоду зі сходу на захід в результаті більшого підмивання правого берега було обумовлено різними причинами і, в першу чергу, зануренням східних околиць Українського кристалічного щита, спрямованим розмивом в епоху заповнення Придніпровської низовини льодовиковими масами.
Залежно від розвитку долини Дніпра, притоки його виробляли собі ложа відповідні. Це положення показало єдність гіпсометричних терасових рівнів у межах Лівобережної низовини, а також геоморфологічний тип терас. Найбільшої глибини ерозія досягла за час додніпровского розвитку. Подальші розмиви вже не досягали початкового рівня. Відкладаються з часом алювіальні опади накладалися на товщу раннього аллювія. В результаті цього молодші тераси зайняли не тільки нижчу гіпсометричну висоту, але і меншу площу.
Тому кожен геоморфологічний район відзначається своєрідними рисами, мало схожими на риси інших районів.
Погана видимість порід не дозволяє виявити подробиці геологічного розвитку досліджуваної території.
Як всяка геосинклінальна зона, Український щит пройшов етапи накопичення терригенно-вулканічних відкладень, складчастості і інтрузій магми, розломів і жильних впроваджень.
У перебігу нижнього архею вся область щита представляла рухливу зону. У верхньому археї або нижньому протерозої рухлива зона виникала в середній і східній частинах щита.
До верхнього протерозою вся територія щита вступила в платформену стадію розвитку, коли накопичилося полого дислокована, що не дуже потужна овручска товща і по розломах проникали габро, лабродориту і ріпакової з пегматитами і порфірітових дайок. У цей час Український щит з'єднався з Воронезьким масивом в єдине кристалічна освіту, якому Н.С. Шацький дав назву Сарматського щита. З девону воно почало розпадатися у зв'язку з виникненням Дніпровсько-Донецької западини з герцинською рухомою зоною в Донецькому басейні.
Отже, між північним схилом Української щита на південному заході і Воронезької антеклизи на північному сході утворився найбільший на Східно-Європейській платформі Дніпровсько-Донецький авлакоген, що тягнеться в схід - південно-східному напрямку від басейну Прип'яті до Донецького кряжу. Східне продовження цього авлакогена - Донецька авлакогеосинклінальна зона, що перетворилося в кінці палеозою в інтрактратонну складчасту зону, належить до Донецько-Североустюртскої метаплатформенної області. Основу структури авлакогена утворила Прип'ятської-Дніпровська зона грабенообразних занурень кристалічного фундаменту довжиною до 900 кілометрів і шириною 100 -150 кілометрів. Вона складається з трьох поперечних сегментів, що розрізняються за глибиною залягання фундаменту, повноті і потужності розрізу, що виконують відкладень і ширині: Прип'ятської западини, Брагінський-Чернігівської сідловини та Дніпровської западини.
Дніпровська грабенообразна западина відрізняється великою протяжністю (400 кілометрів) і глибиною (5-10 кілометрів у західній частині до 15 км східний), тривалістю і складністю розвитку. По покрівлі фундаменту вона має форму ступеневого грабена з найбільш опущеною внутрішньої зоною шириною до 50-70 кілометрів, в якій за сейсмічними даними передбачається присутність комплекс відкладень, проміжного між породами фундаменту і середнього палеозою. Цей комплекс, мабуть, відносяться до верхнього протерозою. Передбачуваним західним закінченням цього історичного прогину є Овруцька синкліналь в північно-західній частині Українського щ
Гідрогеологічні дослідження мінеральних вод у зв'язку з будівництвом санаторію "Пролісок" дипломная работа. Геология, гидрология и геодезия.
Курсовая работа: Східна та Південно-східна Азія як поле геостратегічних інтересів України
Дипломная работа: Педагогические условия развития творчества будущих учителей в процессе научно-исследовательской деятельности. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовые Работы На Заказ Братск
Курсовая работа по теме Борьба американских колоний Англии за независимость. Образование США
Реферат по теме Этнология как наука
Реферат: Анализ хозяйственной деятельности 61
Доклад На Защиту Диплома Образец По Юриспруденции
Реферат На Тему В Труде Красота Человека
Варианты Контрольных Работ 7 Класс Алгебра
Отчет по практике по теме Бухгалтерський облік та господарська діяльність ТОВ "Мультиком–Холдинг"
Язык Образования Реферат
Закон Всемирного Тяготения Реферат
Курсовая работа по теме Инвестиционная деятельность ОАО 'Кемеровский молочный комбинат'
Контрольная работа: Конфликтологические теории социального действия. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме Аналіз господарської діяльності ДП "Коростенський ЛГ"
Сочинения По Картине Серова
Реферат по теме Павловский парк
Сочинение По Русскому На Тему Осень
Курсовая Работа На Тему Особенности Изучения Эпического Произведения На Примере Романа М. Булгакова "Мастер И Маргарита"
Сочинение На Тему Порча Языка
Управлінський облік - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа
Международные стандарты финансовой отчетности как основа реформирования национального учета - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Принципы подготовки и составления финансовой отчетности в соответствии с международными и российскими стандартами - Бухгалтерский учет и аудит реферат