Гідроекологічна характеристика річки Дністер - Геология, гидрология и геодезия курсовая работа

Главная

Геология, гидрология и геодезия
Гідроекологічна характеристика річки Дністер

Загальна характеристика річки Дністер: походження та історія назви, розташування. Історія геологічного розвитку та головні витоки. Водний, термічний та льодовий режим річки, гідрохімічний. Гідробіологічна характеристика, вплив, заходи і використання.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Річка - природний водний потік, що протікає у виробленому їм руслі і живиться за рахунок стоку з площі свого водозбору. Місце початку річки називається витоком, а місце впадання в іншу річку, озеро або море - гирлом річки. Основними характеристиками річки є довжина, площа водозбору, ширина і глибина русла, нахил водної поверхні, швидкість течії, величина стоку води і твердого стоку. Сукупність головної річки та її приток утворюють річкову систему. У залежності від характеру поверхні, будови річкової долини і русла розрізняють рівнинні, гірничо-рівнинні і гірські річки. За розмірами річки поділяються на великі, середні і малі. Існують також підрозділ річок за джерелами живлення (снігове, дощове, грунтове і льодовикове), гідрологічного режиму та деякі інші
Дністер - наша національна річка. Це друга за величиною та народногосподарським значенням водна артерія України, загальна протяжність якої становить 1362 км, а площа басейну 72,1 тис. км?. Річний стік дорівнює приблизно 10 км?. У басейні Дністра проживає понад 7 млн. осіб, економічні умови яких залежать від його екологічного стану.
Завдяки сприятливому географічному розташуванню на перехресті шляхів із Центрально-Східної Європи до Візантії, а також багатим корисним копалинам та іншим природним ресурсам, долина Дністра вже у X-XII ст. мала важливе торговельне, соціально-економічне та політичне значення для княжої України-Русі.
Особливо вагоме економічне значення має річка сьогодні. На ній споруджено Новодністровську ГЕС та діють Дубосарське і Дністровське водосховища. Водні ресурси Дністра використовуються для водопостачання чисельних міст і зрошення прилеглих полів. Тому підтримання екологічного балансу в його басейні та охорона навколишнього середовища є важливими екологічними і народногосподарськими проблемами.
Басейн Дністра в геоморфологічному та ландшафтно-екологічному плані - чітко виражений природно-територіальний комплекс, який функціонує як напіввідкрита автономна макроекосистема. З біогеографічної точки зору слід відзначити її важливу роль як екологічного коридору, що сприяє міграції видів флори і фауни у прилеглі ландшафти, а отже, і підтриманню біологічного різноманіття.
У забезпеченні екологічного балансу в басейні Дністра вагоме значення має природний рослинний покрив, насамперед лісові формації, які відзначаються значною флористичною і фауністичною різноманітністю. У цій роботі з'ясовано кількісні та якісні зміни у природному складі флори й фауни, відведено належну увагу охороні ендемічних, реліктових та інших рідкісних видів рослин і тварин, з'ясовано багатофункціональну роль природно-заповідного фонду.
У басейні Дністра, як і в інших регіонах України, відбуваються економічні зміни у різних сферах народногосподарського комплексу. Потрібно, щоб під час їх реалізації врахувалися і пріоритетні завдання охорони довкілля як загальнонаціональної проблеми, спрямованої на оптимізацію взаємовідносин суспільства й природи.
Метою курсової роботи було охарактеризувати річку Дністер, її гідроекологічну характеристику, водний режим, екологічний стан річки, антропогенний вплив і водоохоронні заходи річки Дністер.
Дністер - це річка на південному заході України та в Молдові (частково на кордоні обох країн). Дністер - третя річка за довжиною Україні (після Дніпра й Південного Бугу) та дев'ята - в Європі. Яка протікає з північного заходу на південний схід територією України і Молдови довжиною 1362 км. у межах України її довжина складає 705 км. Площа басейну становить 72100 км?. Похил річки в середньому близько 0,56 м/км. Середня річна витрата води в гирлі - 300 м?/с, річний стік - близько 10 км?. Середній похил річки становить 0,56 м/км. У басейні ріки Дністер всього нараховується 14886 малих річок загальною довжиною 32 300 км.
Від давньоіранських слів назва річки Дністер означає «Стрімка (швидка) річка», від поєднання скіфо-сарматських слів - «Погранична вода» або «Велика ріка (вода)». Давні греки називали річку Тіріс, потім Тірас; у римлян вона була відома за назвою Данастріс, Данаструс; у турків - Турла.
Її виток знаходиться у Карпатах, у Турковському районі Львівської області на висоті 900 м над рівнем моря, має 386 приток, впадає у Дністровський лиман, з'єднаний з Чорним морем.
Дністер у верхній частині (в межах Українських Карпат) - типова гірська річка з вузькою і глибокою долиною. На рівнину виходить нижче міста Старого Самбора. Звідти й до гирла Дністер має рівнинний характер. Долина стає широкою (до 13 км.). Нижче міста Галича долина знову звужується - тут річка тече між Подільською височиною підкарпатськими височинами, а також Хотинською височиною. У пониззі річка виходить на Причорноморську низовину, тут ширина її долини становить 16 -22 км. Тут у річку впадає чимало приток, що беруть початок зі схилів Карпат, у більшості справа. Найбільші з приток на цій ділянці - Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця, Реут. Далі течії стає спокійнішою, але долина залишається вузькою і глибокою.
У середній течії Дністра притоки впадають лише зліва: Золота Липа, Серет, Збруч, Стрипа, Мурафа, Смотрич. На ділянці від села Вихватинці до міста Дубоссари розташоване Дубосарське водосховище протяжністю біля 120 км. У нижній течії у Дністер впадають справа Бик, Ботна і Реут.
Низини Дністра, зокрема район злиття Дністра з Турунчуком, занесені до міжнародного переліку Рамсарської конвенції про захист водно - болотних угідь. На території Одеської області у плавнях створено водосховище «Дністровські плавні».
Води Дністра використовуються для водопостачання багатьох населених пунктів, зрошення; у верхів'ях річкою здійснюють лісосплав. Концентрація низки забруднюючих речовин вища 10 гранично допустимих концентрацій.
На Дністрі розташовані міста Хотин, Могильово-Подольський, Ямполь, Сороки, Заліщики, Кам'янка, Дубосари, Бендери та ін.
Рис. 1 Розташування міст на Дністрі
По Дністру проходить частина державного кордону між Україною і Молдовою. Швидкість течії (в межень) у гірських районах становить 0,3 - 2 м/с, у середній течії, в межах Дністровського каньйону, 0,5 - 1 м/с (у повноводдя 1,5 - 2 м/с), у пониззі - до 0,7 м/с [5][6] .
Дністровський каньйон, утворює річка від Галича до Хотина. З 2008 року його внесено до реєстру семи природних чудес України. Природа Дністровського каньйону неповторна. Тут ростуть реліктові ліси, є багато степової рослинності, а також є печери і водоспади.
Дельта Дністра - це місце гніздування багатьох птахів, на її території росте чимало рідкісних видів рослин.
Живлення Дністра - мішане з переважанням снігового. Характерна весняна повінь і осінні дощові паводки. Льодовий режим нестійкий.
Басейн річки лежить у межах трьох країн: Польщі, України та Молдови. Більша його частина розташована в Україні. Тут вона займає значну частину територій семи областей південно-західної України (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька та Одеська області). У Молдові басейн Дністра охоплює східні та північно-східні райони республіки і займає більшу частину (59%). У Поліщі розташована лише невелика частина басейну - його північно-західні околиці (верхів'я двох лівих карпатських приток Дністра - Стривігору і Мшанки)
Річка Дністер є історичною межею між Буковиною та Галичиною, а також між Поділлям і Бессарабією. Річка Дністер є багата на мальовничі краєвиди.
Походження назви остаточно не з'ясовано. Існує вона з давніх давен. Різні народи і племена, пересуваючись у басейні річки, по-новому сприймали назву й щоразу її видозмінювали. Річка вперше згадується Геродотом у V ст. до н. е. як прикордонна зі Скіфією річка під назвою «Тірас» (Tyras). Таку назву мало давньогрецьке місто (Тірас, Тіра) в гирлі Дністра на західному березі його лиману (від цього античного гідроніма походить також наза міста Тирасполь). Пізніше Страбон і Птоломей називали її скіфською назвою Тірас. Цей давній термін походить від іранського прикметника «швидкий» (курдського «дикий, неприборканий»).
Сучасна назва вперше згадується в IV ст. Амміаном Марцелліном як Danastius. Походження цієї назви дослідники виводять по-різному. Одна з вірогідних версій: назва походить від давньоіранського словам «да», «до», «ду». Поняття «ріка» в давнину позначалось парою праіндоєвропейських односкладових слів «да на» (тече тут), «до на» (протікає тут), «ду на» (протікає всередині тут). Звідси походить перша частина слова «Дн-». Готський історик Йордан називає річку Danaster. Тут Danastris розглядається як двочленна назва, що становить сполучення двохапелятивів - дан + стрий.
У нижній течії річка мала назву Дон у значенні «вода», «ріка»; пор.: Дон, Донець, Дніпро (Данапріс), Дунай (нім. Donau), а в верхній - Стрий, що означає «швидкий». Таке тлумачення підтримує більшість дослідників. Скіфи говорили щось на зразок «don Istros», як ми говоримо: «ріка Волга» чи «ріка Дністер». Згодом це словосполучення злилося в одне слово. Дослідники припускають, що слово Істрос мовою фракійців також означало «швидкий», тобто те, що й Тірас мовою скіфів. Молдовани й румуни здавна називали річку Ністру.
У стародавній Русі річка спочатку була відома як Дьністрь. Ця назва, як первинна, зайшла і в Україну. Згодом тут вона стала відома як Дністр, Дністер, паралельна під молдавським впливом - Ністр. Отже, назва Дністер не скіфська, як це тлумачили деякі дослідники, а доскіфська. Сучасний фонетичний вигляд Дністер належить мові слов'ян. У місцевого (у вузькому розумінні) населення Дністер відомий ще під назвою Берег. Українська народна етимологія пов'язує назву ріки зі словосполученням «дні стер»
Існує легенда, за якою на місці ріки був невеликий струмок, уздовж якого жили люди. Вони вели свій календар, позначаючи дні на прибережному піску.
Але одного разу струмок розлився і затопив берег. Коли зранку вода зійшла, вийшли люди на берег, а їхніх позначок на піску нема.
- Хто дні стер? - бідкались люди, і самі відповідали:
З того часу так і стали називати струмок, який дні стер - Дністер.
Дністер починається з невеликого джерела, розташованого в південній частині масиву Верхньодністровські Бескиди (Українські Карпати), на південний захід від гори Розлуч, на висоті 818 м. над рівнем моря.
Витік Дністра розташований біля села Вовчого Турківського району Львівської області. Спершу річка (у вигляді невеликого потічка) тече на південний захід, далі - на північний захід, невдовзі повертає на північ та (місцями) північний схід. Від
міста Старого Самбора тече переважно на північний схід. Нижче міста Самбора, неподалік від села Чайковичі, річка повертає на південний схід і тече в цьому напрямку аж до свого гирла (за винятком південної межі Хмельницької області, вздовж якої вона тече переважно у східному напрямку). Впадає до Дністровського лиману на південь від села Маяків, що в Біляївському районі Одеської області, та на північний схід від смт Затоки води Дністра через вузьку протоку вливаються в Чорне море.
Від села Кузлова (Могильово-Подільський район, Вінницька область) до села Німереуки, Сороцький район Молдова). По Дністру проходить державний кордон між Україною і Молдовою. Далі річка тече територією Молдови. Від села Пуркара (Штефан-Водський район, Молдова) до села Паланки річка знову є кордоном між двома державами. Нижче села Паланки Дністер тече територією України.
1.3 Річка Дністер - від джерела до моря
Річку Дністер можна поділити на три частини - гірську Карпатську, середню - Подільську і долішню - Причорноморську.
Тут (упродовж приблизно 50 км) Дністер є типово гірською річкою:зі швидкою течією, численними перекатами, порогами і кам'янистим дном та берегами. Долина п'яти-подібна, глибока (80-100 м), ширина річища - до 40 м. Похил річки в межах Карпат - понад 3 м/км. Нерідко бувають руйнівні паводки. Річка несе багато уламкового матеріалу - гальки, щебеню (місцевою говіркою - шутер).
Нижче міста Старого Самбора Дністер виходить на рівнину - Верхньодністровську уголовину. Течія сповільнюється (особливо нижче Самбора). Похил річки значно зменшується, береги стають низькими, заплава в багатьох місцях заболочена. Тут річка утворює численні розгалуження, острівці. Дно мулисте, різко зменшується прозорість води. Нижче гирла річки Свічі береги долини Дністра стають вищими, а течія знову швидкою. Нижче гирла річки Бистриці починається дуже цікавий і мальовничий відтинок річки - Дністровський каньйон. Тут береги дуже високі, круті, місцями обривисті. Річка дуже мандрує, деякі її вигини простягаються навіть на 10 км. Відомий письменник і етнограф О.С. Афанасьєв (Чужбинський), який у середині XIX століття побував на Кам'янеччині, у своїх «Нарисах Дністра», виданих 1863 року, писав, що він не знає нічого мальовничішого, ніж долина цієї річки:
« Кам'яні скелі різноманітних форм і дерева в незлічених комбінаціях безперервно змінюють ландшафт, і чи нависне над кручею дикий ліс, чи стеляться виноградники, всюди бачиш закінчену картину, що має свій особливий колорит… Деякі місця на Дністрі такі гарні, що просяться на полотно і з нетерпінням чекають талановитого пейзажиста » .
Середній Дністер простягається до міста Тирасполя. Тут, у межах Молдови, його правий берег також дуже високий, однак не такий, як у Дністровському каньйоні.
У пониззі річка тече здебільшого територією південно-східної Молдови (між власне Республікою Молдова і Придністровською Молдавською Республікою). Тут правий берег Дністра все ще високий, але поступово знижується. Течія уповільнюється, з'являються рукави, досить великі острови й заплавні озера. Ближче до гирла (в межах Одеської області України) долина річки стає дуже обводненою й заболоченою. Тут Дністер виходить на Причорноморську низовину. З'являютьсь плавні, подібні до Дніпровських переважно ліві.
А в нижній течії Дністер приймає досить велику праву притоку - Реут; ліві притоки тут дрібні й часто пересихаючі річки, верхів'я яких розташовані в межах України.
2. Історія дослідження річки Дністер
Сучасні дослідження геологів і гідрологів дозволяють приблизно визначити вік Дністра. Формування долини і русла річки пов'язане з відходом на південний схід так званого Сарматського моря. Сарматське море утворилося у результаті з'єднання двох морських басейнів - Прикарпатського і Причорноморського. 15-20 мільйонів років тому це море вкривало великі простори - від Кременецького кряжу і Карпат до сучасного Аральського моря Воно було неглибокою й теплою внутрішньоконтинентальною водоймою. Відступало море повільно, кілька мільйонів років, і на початку антропогенного періоду набуло обрисів сучасних Чорного, Азовського й Каспійського морів. З відходом Сарматського моря поступово утворювались долини і русла рік, що нині впадають у Чорне й Азовське моря. Деякі з них (притоки Дніпра, Південного Бугу та інші) в результаті вертикальних рухів кристалічної платформи та окремих блоків змінювали напрямки своїх течій, а Дністер і нині тече тією долиною, яку він розробив понад мільйон років тому. У далекому минулому річка несла свої води широкою долиною з низькими пологими берегами. Ця долина, як вважають учені, утворилась на місці давнього розлому, що стався в кристалічному фундаменті й осадових утвореннях палеозойської ери. Близько 1 мільйона років тому Дністер був повноводнішим, а швидкість його течії - звично вищою, ніж нині. Це було пов'язано здебільшого з тим, що клімат тоді був теплим і вологим. У той час більшу частину території сучасної України вкривали густі субтропічні ліси. Буйна рослинність добре акумулювала дощові води, які цілорічно численними бурхливими потоками вливались у Дніпро, Дністер та інші великі річки. Із часом Дністер щораз глибше врізався в товщі лесових відкладів, а потім - у тверді породи, що утворились протягом давніх геологічних періодів. У Середньому Подністров'ї поступово формувалась вузька, глибока, каньйоноподібна долина, над якою місцями здіймаються 70-80-метрової висоти оголені відклади палеозойської ери. Ці скелі пам'ятки природи. На нашій планеті вони - одні з найвизначніших пам'яток силурійського періоду, вік яких налічує понад 300 мільйонів років
Довгий час серед географів не було одностайності стосовно витоків Дністра. Найпершим про витоки річки писав Геродот, який у четвертій книзі своєї «Історії» зазначив, що Тірас (Дністер) «пливе з півночі й бере початок з великого озера, що розташоване на межі земель скіфів і неврів». Можливо, Геродот чув про існування озера у верхній частині долини Дністра, а саме - місці впадіння річки Верещиці, що на схід від сучасного міста Самбора. Розлогі заплавні болота в цій місцевості могли сприйматися як велике озеро. Докладніші пошуки витоків Дністра розпочалися значно пізніше - лише на початку XIX ст. Так у верхів'ях Дністра 1803 р. побував краєзнавець Ю. Рогрер. Однак він помилково вказував на одну з гірських приток Дністра як на його витік. Деякі дослідники також називали витоком Дністра порівняно великі його притоки - Стривігор або Стрий; такі гіпотези існували ще на початку ХХ ст. І лише з появою перших топографічних карт (кінець 1870-х рр.) вдалося остаточно встановити, що витоки Дністра розташовані на схід від села Вовчого і на південний захід від гори Розлуч, на висоті 818 м над рівнем моря.
Правобережні притоки Дністра відносять до річок змішаного живлення з переважанням дощового. Значні коливання зимових і літніх опадів зумовлюють своєрідний нестійкий гідрологічний режим. Характерні весняна повінь і осінні дощові паводки. Середня річна витрата води 330 м 3 /сек, гідрологічний режим непостійний. Весняна повінь починається на Дністрі в лютому і закінчується в червні. Рівень води в річці піднімається на 3-4 м. Витрата води досягає 180-260 м 3 /сек. Дощові паводки бувають з середини липня до середини вересня, вони досить швидко наростають. За добу вода в річці піднімається в окремі роки на 3 м. Рівень води встановлюється на висоті до 5 м. Льодостав на Дністрі короткий. В окремі зими його немає зовсім. Яскраво виражена сезонність у розподілі стоку, висока повторюваність паводків (5-12 впродовж року), приуроченість максимальних витрат до літнього періоду, інтенсивне підняття рівня води (0,5 - 1,5 м/добу і більше) і значно повільніше його спадання. Характерне зменшення максимальних витрат та об'ємів весняного водопілля, збільшення витрат літньої та зимової межені. Як наслідок внутрішньорічний розподіл стоку річки став рівномірнішим. Модуль стоку сягає значних величин: 10-15 л/с з 1 км 2 - у приток високогір'я, на середньогірських ділянках - у середньому 5 л/с з 1 км 2 , змінюються від 2,7 - 6,5 л/с з 1 км 2 на лівобережжі до 10,0 - 35,5 л/с з 1 км 2 на правобережжі. Багаторічний шар стоку в середній частині басейну річки Дністер становить 300-700 мм. В верхів'ях правобережних притоків р. Дністер його значення складають 800-1000 мм, на лівобережних притоках - шар стоку дорівнює 150-200 мм. Середні багаторічні коефіцієнти стоку річок коливаються від 0,17-0,23 (Подільська височина) до 0,4-0,7 (Передкарпаття і Карпати). Під час екстремальних паводків (1-5% забезпеченості) коефіцієнти стоку правобережних приток сягають 0,74-0,92 [3]
Термічний і льодовий режим рік формується під дією трьох основних груп факторів: термічних, які обумовлюють тепловий баланс річки в різні пори року; морфометричних (зміна похилів, глибин та ширини русел), які впливають на зміни умов формування термічного і особливо льодового режимів річок або їх окремих ділянок; антропогенних, тобто різних видів господарського використання річок. Перехід температури води на Дністрі зменшується до 10% від 0,2°С восени. Найвищі значення температури води спостерігаються найчастіше в липні і становлять 26-28°С. На Дністрі відмічена вертикальна зональність температури води. Термічний режим Дністра зумовлюється його великою глибиною, яка сягає 54 м. Це спричинює утворення термострибка, який звичайно формується на глибинах 18-25 м. За цих обставин вода у придонному шарі найбільше прогрівається у вересні - жовтні, коли на поверхні води її температура вже знижується. Середні дати початку стійких льодових явищ на Дністрі 16-25 листопада. Ранні терміни початку стійких льодових явищ випереджають середні на два-три тижні, а пізні - запізнюються на місяць і більше. Льодостав протягом зими часто порушується скресом під час відлиг. Стійким вважається льодостав тривалістю 20 і більше діб. Навесні льодовий покрив руйнується під впливом тепла і механічної дії води. Середні строки скресу - на початку березня [3]
Вода в малих річках України має різний хімічний склад і неоднакову мінералізацію, що зумовлено природними умовами формування стоку. Головною особливістю територіального розподілу показників сольового складу є чітка гідрохімічна зональність із північного заходу на південний схід. Ця зональність не залежить від напрямку течії річок і добре узгоджується з фізико-географічними зонами. У воді р. Дністер вміст нікелю, кобальту, свинцю та кадмію перевищував фонові показники у 8, 1,5, 12 та 2 рази відповідно. Електронно-мікроскопічні дослідження та результати рентгенівської дифрактометрії засвідчили, що головними осадо-твірними глинистими мінералами донних відкладів Дністра є гідрослюда, змішано-шарувата фаза монтморилоніт-хлоритового складу, каолініт і хлорит. Серед неглинистих мінералів наявні кварц, кальцит, польові шпати, іноді гіпс. Склад донних відкладів річки Дністер та Дністровського водосховища залежить від низки чинників, серед яких визначальними є геохімічні особливості порід і ґрунтів району, в якому розташована водойма, та антропогенна діяльність людини (промислові й побутові стічні води, внесення мінеральних добрив тощо). Головними чинниками, які контролюють поведінку мікроелементів у донних відкладах, є природні процеси осадо-накопичення, які зумовлюють практично рівномірний розподіл усіх мікроелементів і визначають геохімічну спеціалізацію Дністра. За вмістом макро компонентів водорозчинна складова донних відкладів річка Дністер і Дністровського водосховища є незмінною і належить до НСО 3 -Са-Мg групи гідро-карбонатно-кальцієвого типу при мінералізації в межах 300 -1250 мг/л [1].В цілому розподіл рухомих вмістів макро- і мікрокомпонентів свідчить про задовільний стан Дністра, про відсутність на даному етапі регіонального забруднення донних відкладів басейну Дністра незначний вплив забруднення зафіксовано лише на декількох локальних ділянках. Спостерігається значний вміст розчиненого кисню (від 94 до 119%), водневий показник (рН) становив 7,70-8,23 одиниць рН, вміст двоокису вуглецю - не перевищував 15%. Підвищений вміст кисню в ківшевих просторах вказує на достатній водообмін в межах межківшевих зон. В умовах хорошого водообміну русловиправні споруди (напівзагати) не мають негативного впливу на гідрохімічний режим. Вище руслового кар'єру, де режим близький до непорушеного, спостерігається незначна зміна гідрохімічних параметрів по ширині і глибині потоку. Осереднені по перетину значення склали: кисню -55%, рН - 7,8, мінералізації - 0,45 г./л, сірководень в пробах не був виявлений. В зоні кар'єру середня насиченість киснем в придонних областях виявилася рівною 18%, а осереднена по перетину - 49,2% (мінімальна на досліджуваній дільниці). При цьому в застійних зонах вміст кисню був на 10% менше, ніж на стрижні. Концентрація сірководню в придонних областях знаходилася в межах 0,3-1,37 мг/л, що пояснюється наявністю в цих місцях високодисперсної органічної фази. На ділянці, що знаходиться нижче кар'єру мінімальний вміст кисню в придонній області становив 27%, а осереднений по перетину - 52,2%. Відмічено, що градієнт падіння концентрації кисню на даному перерізі виявився менш сприятливим, в порівнянні з ділянкою непорушеного режиму, що є наслідком утворення наносів і продуцювання сірководню (до 0,16 мг/л). За результатами лабораторного аналізу, проведеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області 11 серпня для контролю за якістю води річок басейну Дністер, виявлено, що мінералізація (загальний вміст солей) не перевищує гранично допустимої концентрації (згідно з рибогосподарськими нормами водокористування). Виявлено забруднення річки Дністер амонієм сольовим (1,7 ГДК) в деяких районах. Нітрити в річках басейну Дністра містяться в межах норми. Зафіксовано забруднення завислими речовинами річки Дністер в районі моста Розвадів, річки Дністер на території Самбора та річки Стрв'яж на території с. Луки.
Найбільший стік наносів у Дністрі (Стрілки, Розділ) складає 300%. Середні багаторічні модулі стоку наносів у сточищі становлять 10,0 - 634,5 т/км 2 * рік, стосовно сезонного прояву флювіальних процесів та його багаторічних змін встановлено, що найбільше збільшився стік наносів в осінні місяці (15-30%). Найбільш трансформованим внутрішньорічний розподіл витрат наносів є для річок Дністер (Самбір) і Тисьмениця (Дрогобич). Виконаний аналіз багаторічної динаміки стоку наносів у сточищі верхнього Дністра дав змогу виділити три групи річок:
1) з відносно стабільним режимом витрат наносів і незначними їх змінами з 1950 до 2000 року;
2) з нестабільним режимом і помітними змінами витрат наносів у багаторічному аспекті;
3) з дуже нестабільним режимом і сильними змінами сезонних та багаторічних витрат наносів.
Під донними відкладами розуміють донні наноси і тверді частинки, що осіли на дно водного об`єкту внаслідок внутріводоймних фізико-хімічних і біохімічних процесів, що відбуваються з речовинами як природного, так і техногенного походження. У донних відкладах р. Дністер переважають алевритові різновиди (82%) з незначними домішками псамітового (14%) та пелітового компонентів (4%). Донні осади представлені чотирма основними типами - мул піщаний (71%), мул глинистий (17%), пісок замулений (10%) та пісок (2%). Вниз за течією вміст піщаних та крупноалевритових частинок спадає і, відповідно, зростає вміст пелітової (< 0,01) та дрібноалевритової фракцій.
Головними глинистими мінералами пелітової фракції донних відкладів є гідрослюда (26%), змішано-шарувата монтморилоніт-хлоритова фаза (19%), каолініт (4%,) і хлорит (2%). Специфікою мінерального складу пелітової фракції донних відкладів гідроекосистеми Дністра є незначне переважання гідрослюди над змішаношаруватим монтморилоніт-хлоритовим утворенням. За вмістом породотвірних мінералів у донних відкладах верхньо-середня частина Дністра належить до монтморилоніт-гідрослюдисто-кварцової мінералогічної провінції [4]
4. Гідробіологічна характеристика, вплив, заходи і використання річки Дністер
4. 1 Гідробіологічна характеристика
Агрофлора Дністра представлена 75 видами водоростей, з яких діатомові становлять 50%, зелені - 40%, синьо-зелені - 6%, евгленові - 2% від загальної кількості видів. Протягом вегетаційного періоду основу фітопланктону формують діатомові (38 видів) і зелені (30 видів) водорості. Дещо бідніша видова різноманітність фітопланктону, порівняно з іншими ділянками Дністра, характерна для угруповань з околиць м. Новий Розділ, що пояснюється значним антропогенним навантаженням, зокрема скиданням стічних вод підприємств хімічної та нафтопереробної промисловості. Сезонна динаміка фітопланктону безпосередньо залежить від складного комплексу гідрологічних і гідрохімічних умов водойми. В усі сезони досліджуваного періоду домінантною групою водоростей на Дністрі були зелені - із загальної чисельності фітопланктону (4530 тис. кл./л) понад 50% становить частка саме зелених водоростей. Улітку видова різноманітність водоростей зростала. Порівняно з весняним періодом, улітку чисельність фітопланктону знижувалася до 1369,6 тис. кл./л з біомасою 1140,0 мг/м3. Восени рівень розвитку фітопланктону у Дністрі (біля м. Новий Розділ) залишався ще достатньо високим. Униз за течією Дністра, у міру віддалення від джерел забруднення, а також надходження до нього вод великих правобережних приток (річок Стрий, Свіча, Лімниця) якісний і кількісний склад фітопланктону збагачується. Так, на гідростворі м. Галич у весняний період виявлено 41 вид водоростей. На розвиток альгофлори Дністра значно впливають паводкові води, які транспортують значну кількість завислих речовин. З підвищенням мутності води кількість видів фітопланктону зменшувалася до 10, серед яких переважали діатомові. Їх чисельність становила 59,9 тис. кл./л за біомаси 105,0 мг/м3. Загалом, чисельність фітопланктону в літній період була дещо нижчою, ніж навесні й становила 1457,4 тис. кл./л з біомасою 1474,3 мг/м3. Восени видова різноманітність планктонних водоростей на створі біля м. Галич зменшилася до 36 видів, що, безперечно, пов'язане з низькою температурою води. Пересічно, за осінній сезон
загальна чисельність фітопланктону становила 753,3 тис. кл./л з біомасою 652,0 мг/м3. Таким чином, фітопланктон Дністра характеризується бідним видовим складом і низьким кількісним розвитком і складається, переважно, з донних форм діатомових водоростей. Основними екологічними факторами, які лімітують розвиток фітопланктону у верхів'ї Дністра є низька температура води, висока швидкість течії, інтенсивна турбулентність, нестійкість гідрологічного режиму, що зумовлено випаданням атмосферних опадів. У сезонній динаміці фітопланктону виявлено два максимуми: весняний та літній. В Дністрі зоопланктон характеризуєтьсяся незначною видовою різноманітністю: всього було знайдено 18 видів (коловертки - 9, гіллястовусі та веслоногі ракоподібні 4 та 5 відповідно). Пізніше формується зріле угруповання, видова представленість основних груп зростає. За період досліджень (1984-1987 рр.) вчені відмітили близько 50 видів та форм. У водоймі та притоках визначено 64 таксона. Найбільш багато представлені коловертки - 35 видів, а також велігери дрейсени, вперше знайдені в середній течії Дністра.
4.2 Антр опогенний вплив на річку Дністер
Водпостами, які найбільш придатні для визначення антропогенного впливу на стік Дністра, є Заліщики (площа басейну - 24600 км 2 ) і Бендер (66100 км 2 ). Наявний ряд за стоком води на в/п Заліщики охоплює період з 1895 р. За фактичним рядом, в якому є кілька пропусків, середня багаторічна витрата води по 1999 р. включно становить 228 м 3 /с. Таким же залишається значення при відновленні пропусків у спостереженнях. У верхній частині басейну Дністра вода забирається для водопостачання Львова, Івано
Гідроекологічна характеристика річки Дністер курсовая работа. Геология, гидрология и геодезия.
Контрольная работа По дисциплине «Юридическая техника» Тема: Толкование права.
Реферат: Планирование рекламной интернет-кампании и "маркетинговое чутье"
Реферат: Основні види кредитів
Реферат по теме Дыхательные и пищеварительные системы
Курсовая работа по теме Роль Центрального банка в денежно-кредитной политике
Реферат: Douglas M Mcgregor Essay Research Paper Douglas
Татаро Монгольское Нашествие На Русь Реферат
Рынок Совершенной Конкуренции Реферат
Реферат по теме Проблема афганских беженцев в Пакистане
Реферат: Алфред
Почему Необходимо Знать Русский Язык Сочинение
Как Начать Сочинение Анализ
Курсовая работа по теме Цели и задачи национальной экономики Республики Беларусь
Реферат по теме Педагогика сотрудничества
Конспекты лекций: История.
Доклад: Заповеди сильной и свободной личности
Требования К Служебному Поведению Гражданского Служащего Курсовая
Отчет По Практике На Тему Общество С Ограниченной Ответственностью "Торговый Дом "Престиж""
Реферат по теме Прекращение деятельности субъектов предпринимательской деятельности
Анализ Конкурентоспособности Товара Курсовая
Учетная политика ОАО "Каменскволокно" - Бухгалтерский учет и аудит отчет по практике
Аудит формирования финансовых результатов и их использования (на примере филиала в Республике Мордовия ОАО "Ростелеком") - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Функции печени - Биология и естествознание презентация