Майбутнє ще не тут (і ніколи не настане). Чому технологічні пророцтва не збуваються

Майбутнє ще не тут (і ніколи не настане). Чому технологічні пророцтва не збуваються

Антон Процюк

Технооптимізм не виправдався. На зорі розвитку інтернету могло здаватися, що нова технологічна революція зробить життя кращим і вирішить ледь чи не всі наші проблеми. Утім, виявилося, що новий айфон з 4G у кишені ще не означає автоматичного підвищення рівня життя.

Медіадослідник Девід Карпф провів минуле літо за читанням трьох сотень випусків американського журналу Wired —  тобто, усіх випусків з моменту запуску видання в 1993 році — і написав про те, що вони можуть нам розказати про технологічні передбачення. Ми провели недільний вечір за читанням статті Карпфа і розповідаємо, як ставлення до технологій змінилося за 25 років.

Основна теза Карпфа звучить так: ранні випуски Wired були просякнуті оптимізмом, який далеко не завжди справджувався (песимістичні прогнози також були, але вони блякли на тлі загального оптимізму). Оглядачі Wired нерідко робили точні прогнози, коли йшлося про рівень розвитку технологій — утім, Wired переоцінював позитивний вплив цих технологій на суспільство.

Оптимістична обкладинка Wired за 1997 рік

1. Технології не зробили нас багатшими та рівнішими. 

Ідеологи раннього інтернету уявляли нову економіку, яка подолає економічну нерівність. У 2019 році рівень економічної нерівності на Заході як мінімум не зменшився. Крім того, все більше експертів кажуть, що розвиток технологій може навпаки поглиблювати нерівність між країнами.

Як пише Карпф, “ранні бачення цифрового майбутнього від Wired показують, що найочевиднішою помилкою була упевненість журналу в тому, що технології та економіка достатку знищать соціальну й економічну нерівність”.

2. Все навколо не стало безкоштовним.

У лютому 2008 року головний редактор Wired Кріс Андерсон опублікував статтю “Безкоштовно! Чому $0,00 — це майбутнє бізнесу”. Автор пророкував, що цифрова економіка майбутнього буде обертатися навколо безкоштовних сервісів.

Через 11 років багато інтернет-сервісів справді залишаються безкоштовними. Утім, Андерсон явно перебільшував. Наприклад, з того часу багато цифрових медіа успішно запровадили платний доступ. Іронічно, що через 10 років після статті Андерсона Paywall встановив і сам Wired.

За соцмережі й сервіси Google чи Apple ми не платимо готівкою, але виявилося, що за них треба розплачуватися своїми персональними даними. Промовистий приклад: недавно Facebook прибрав із своєї головної сторінки іконічну фразу “Це безкоштовно, і так буде завжди”.

3.  Інтернет не поборов політичну поляризацію, а тільки посилив її.

У 1997 році автор Wired Джон Кац бачив зародження нової нації американців — “Цифрової Нації”, яка рухалась до “більш раціонального, менш догматичного підходу до політики”, тобто успішно боролась з політичною поляризацією. Утім, як показує практика, інтернет таки посилив, а не послабив ідеологічну поляризацію. Візьмемо до прикладу ту ж бульбашку фільтрів Facebook, завдяки якій нам не показують інформацію, що суперечить нашим поглядам.

 
Соцмережі не стали універсальним об'єднувачем усього світу. Навпаки: їх дедалі частіше звинувають у посиленні поляризації і розбрату.

4. Модель Uber виявилася не економікою спільної участі, а економікою тимчасового підробітку.

Коли Uber і Airbnb прийшли на ринок, їх оспівували — у тому числі автори Wired — як ковалів нової sharing economy. Економіка спільної участі мала зробити проїзд і проживання більш доступними і зробити використання ресурсів більш ефективним.

Однак, як пише Карпф, замість утопічної sharing economy ми опинилися в gig economy — економіці тимчасового підробітку. У ній водії Uber отримують невисоку зарплату і не вважаються працівниками компанії, а тому не мають соціальних стандартів, передбачених у традиційній економіці.

То що далі?

Не все так погано. 300 випусків Wired показують не те, що технологічний розвиток ніяк не покращив наше життя — а лише те, що нестримний оптимізм і месіанська віра в технології не виправдали себе. Зараз редактори журналу змирилися з тим, що нове прекрасне майбутнє не прийде одномоментно (і, власне, не прийде взагалі), бо прогрес — це довгий шлях, всіяний зонами турбулентності. Тому пристебніть ремені безпеки і насолоджуйтесь.

——————————————————————————————————————

Автор — Антон Процюк для Телеграм-каналу The Old York Times і видання Vector


Report Page