Формування загальної теорії держави. Курсовая работа (т). Основы права.
💣 👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Формування загальної теорії держави
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Формування загальної теорії держави і права
. Загальна теорія держави і права: поняття, риси
. Предмет загальної теорії держави і права
. Функції загальної теорії держави і права
. Формування загальної теорії держави і права як самостійної науки
Кожна наука має свій предмет дослідження, під яким розуміється досліджувана нею сторона об єктивної дійсності. Іншими словами предмет науки - це ті явища й процеси реального світу, які досліджуються нею. На що направлене наукове пізнання. Наука вивчає перш за все закономірності розвитку природи й суспільства. Предмет теорії держави і права не є винятком.
Теорія держави і права вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку, призначення й функціонування держави і права. Вона, так би мовити, виділяє державу і право з усієї системи суспільних явищ і досліджує їх внутрішні закономірності. Але тоді держава й право розвивається у взаємозв язку з економікою, політикою, мораллю, культурою й іншими суспільними феноменами. Причому теорію держави і права цікавить не тільки соціально-економічна обумовленість державних і правових явищ, але й зростаючий вплив останніх на економіку, соціальне й духовне життя суспільства. Предметом науки теорії держави і права служать багатосторонні і складні взаємодії суспільства й держави, роль і місце держави і права в політичній системі суспільства. Вона вивчає не тільки державно-правові явища й процеси, але й представлення людей у них. В її предмет входить суспільна, групова і індивідуальна політична й правова свідомість.
Єдність предмету держави і права обумовлюється її практичною й науково-понятійною єдністю. Держава й право нероздільно зв язані одне з одним. А тому теорія держави і права не ізольовані галузі знань, а єдина наука. Але залишаючись цілісною наукою, вона поділяється на дві відносно самостійні структурні частини: теорію держави - державознавство; теорію права - правознавство.
Крім того, предмет теорії держави і права перебуває в постійному розвитку. Це відбувається як на базі суспільних і юридичних наук, так і спеціальної науки, де предмет включає у сферу наукового пізнання нові явища, забезпечує рух науки від пізнання менш глибокої до більш глибокої сутності явищ, насамперед держави і права. Теорія держави і права, маючи свій предмет, функції і метод, посідає специфічне місце в системі суспільних (неюридичних) наук.
Саме тому дослідження даної теми є актуальним напрямком сучасної правової науки, сукупність зазначених чинників й зумовили вибір теми дослідження.
Метою цієї роботи є аналіз загальної теорія держави і права як фундаментальної юридична наука.
Для досягнення цієї мети ставляться такі завдання:
¾ визначити поняття загальної теорії держави і права: поняття, риси;
¾ охарактеризувати предмет загальної теорії держави і права;
¾ здійснити системний аналіз функцій загальної теорії держави і права;
¾ сформулювати питання загальної теорії держави і права як самостійної науки.
В якості об єкта виступають суспільні відносини та теоретичні засади стосовно загальної теорія держави і права як фундаментальної юридична наука.
Предметом дослідження є дослідження видатних вчених з право України, а також виражені в законодавстві України, практиці застосування норм законодавства, положення стосовно загальної теорія держави і права як фундаментальної юридична наука.
Для вирішення завдань дослідження в роботі використовується комплекс методів наукового пізнання: системний метод; історично-правовий метод; формально-юридичний метод; порівняльно-правовий метод; системно-функціональний метод; статистичний метод; метод спостереження.
Емпіричною базою та теоретичним підґрунтям дослідження стали роботи відомих вчених в галузі права: Корельского В.М., Перевалова В.Д., Алексєєва С.С., Лазарева В.В., Шершеневича Г. Ф., Трубецького Е. Н., Скакуна О.Ф., Марченко М.Н. та інших науковців.
1. Загальна теорія держави і права: поняття, риси
Термін „теорія" грецького походження і в перекладі означає - спостереження, розгляд, дослідження. Це система понять і уявлень про дійсність, що утворюється в процесі пізнавальної діяльності людини; система понять у тій чи іншій галузі знань.
Теорія включає в себе сукупність абстрактних пізнавальних образів - понять, концепцій, ідей, уявлень тощо, які обслуговують практичну діяльність людей. Цінність теорії полягає втому, що вона нерозривно пов'язана з практикою, яка ставить перед нею нові завдання і вимагає їх розв'язання. Практика та її результати в загальному вигляді органічним елементом входять до теорії. Про практичну значимість теорії дуже влучно повідомляє відомий афоризм: немає нічого більш практичного, ніж хороша теорія.
Будь-яка теорія має складну структуру, а відповідно і зміст.
Відомий український теоретик О.В. Сурілов стверджував, що термін „теорія" має багато значень. Серед них він, зокрема, називає: розгорнуте вчення, систему поглядів, висловлювання, мислення, що несуть різноманітну інформацію і можуть відрізнятися одне від одного за змістом, формою і ступенем складності. Проте, оскільки наведене не вичерпує всього переліку можливих значень слова „теорія".
Ті чи інші теорії обумовлені рівнем виробництва, науки, історичною обстановкою. Неабияке значення щодо їх виникнення і розвитку мають соціальні умови та пануючі у відповідний період порядки, що сприяють чи навпаки гальмують створення прогресивних наукових теорій.
Значення теоретичних знань, їх цінність визначаються соціальним замовленням на них, їх соціальною необхідністю для більш ґрунтовної, а отже й правильної орієнтації у фактичній дійсності, у соціальній практиці, для більш глибокого її наукового аналізу та відповідного спрямування.
Теорія держави і права, як і будь-яка наука, що відображає сферу людської діяльності, має на меті виробити і теоретично систематизувати об'єктивні знання про дійсність, у першу чергу про державу і право, які посідають важливе місце у житті суспільства.
Протягом усієї історії розвитку людської цивілізації (зробити висновок про це дозволяє суспільна практика) держава і право виступали як активна сила, що керує долями людей, спільностей, суспільств. Складаючи лише частину, хоча і важливу, суспільно-політичної структури будь-якого цивілізованого суспільства, ці інститути настільки зрослися з ним, що в очах багатьох мислителів минулого ототожнювалися із суспільством. Теорія держави і права, вивчаючи ці складні за своєю природою суспільні явища, ставить перед собою завдання науково, тобто об'єктивно, правильно і по можливості повно, розкрити природу держави і права.
Тільки такий підхід має для суспільства і його розвитку, реальне значення як теоретичне, так і практичне.
Як виникла теорія держави і права? Відомо, що спочатку сформувалися галузеві науки. Отже, вона виникла як посередник між галузями юридичних наук і соціологією. Слід зазначити, що загальна теорія держави і права не одразу постала з такою назвою і змістом. Вона створена у XVI11-XIX ст. на основі енциклопедії права і філософії права, а потім поступово включена в загальну теорію права, яка охоплює філософське осмислення державно-правової дійсності та найбільш загальні уявлення про державу і систему юридичних наук.
Із різних визначень науки теорії держави і права можна навести для прикладу таке: наука про державу і право - це система знань про загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ. Теорія держави і права досліджує ці явища в цілому і тому має фундаментальний (загальнотеоретичний) характер.
З'ясуємо спочатку поняття "закономірність", виходячи з певного змісту, маючи на увазі зв'язки між різними явищами і процесами, що відбуваються в об'єктивному світі і мають цілу низку ознак.
по-перше, як правило, це зв'язки причинно-спадкової залежності одних явищ (процесів) від інших зв'язків, взаємодій;
по-друге, це зв'язки об'єктивні, тобто такі, що не залежать від волі людей;
по-третє, такі зв'язки є необхідними, тобто вони виникають неминуче;
по-четверте, це загальні зв'язки, які мали поширення в різні епохи, в різних країнах та у різних народів і характеризують явища (процеси) в основних рисах;
по-п'яте, ці зв'язки є тривалими, існують довгий час і не можуть зникнути, зруйнуватись під дією інших явищ, із якими дані явища так чи інакше пов'язані (взаємодіють).
Для теорії держави і права в системі універсальних зв'язків, яким притаманні названі вище ознаки, важливі, а тільки ті, які пояснюють властивості цих інститутів як особливих (специфічних) явищ суспільного життя, відмінних від усіх інших явищ. Саме ці сторони закономірних зв'язків дозволяють відрізняти предмет теорії держави і права від предметів інших суспільних наук.
Таким чином, підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що в теорії держави і права закономірність - це об'єктивний, необхідний, спільний і стійкий зв'язок державно-правових явищ і процесів між собою і з іншими суспільними явищами, зв'язок, який втілює (породжує) якісну визначеність державно-правових явищ, їх політико-юридичні властивості.
Теорія держави і права, вивчаючи державно-правові явища і процеси, спирається на філософські знання як на знання найвищого, теоретичного рівня, оскільки філософія вивчає загальні властивості та закономірності розвитку природи, суспільства, мислення. Філософські категорії - явище і суть, форма і зміст, аналіз і синтез, причина і наслідок, свідоме і несвідоме, право і безправ'я тощо - є початковими знаннями, які в теорії держави і права конкретизуються відповідно до державно-правових процесів.
Таким чином, застосування філософських категорій у цій конкретній сфері дозволяє науково достовірно обґрунтувати загальнотеоретичні знання про державу і право у вигляді категорій (понять) теорії держави і права. Подібне перетворення знань досягається шляхом конкретного вивчення об'єктивної діалектики розвитку держави і права. Джерелом такого знання є всі разом узяті юридичні науки. Проте на початковому етапі найважливішим джерелом є історія держави і права. Багатий фактичний матеріал цієї науки використовується з метою засвоєння діалектики розвитку держави і права як об'єктивних явищ суспільства на певній стадії його розвитку. Саме такий матеріал допомагає засвоїти категорії теорії держави і права як теоретичне відображення діалектики розвитку державно-правового життя суспільства.
У процесі вивчення теорії держави і права постійно використовують наукові поняття, в яких відображені реальні процеси життя держави і права, причому кожне поняття фіксує окремі їх якості, не припускає повторення.
У системі понять теорії держави і права головну теоретичну і пізнавальну роль виконують найбільш загальні поняття, які іменують категоріями. Вони є результатом максимального узагальнення: "сутність держави", "форма держави", "сутність права", "форма права", "правовідносини", "система права", "законність" тощо .
Зміст понять теорії держави і права об'єктивний, у ньому відображені державно-правові закономірності. Закономірність - це внутрішній і необхідний зв'язок між кількома суспільними явищами. Виявити закономірності - означає зрозуміти суть явища чи процесу, пізнати закони розвитку держави і права, встановити причини і наслідки тощо.
Таким чином, кожна категорія теорії держави і права має свої онтологічну, гносеологічну і методологічну сторони і є частиною логічно стрункої, пронизаної відповідним ієрархічним початком системи категорій, пов'язаних між собою в логічну субординацію.
Основу цієї субординації складають загальні початкові категорії - "сутність держави" і "сутність права". На їх базі інші загальні основні категорії, в яких конкретизуються початкові, відображають розвиток держави і права як особливих форм суспільного життя. Загальні категорії глибокі за своїм змістом і потребують конкретизації через інші категорії. Ця необхідність пояснює той факт, що всі категорії знаходяться в ієрархічній залежності одна від одної, ніби продовжують одна одну в ланцюзі конкретизації.
Які всі інші юридичні науки, теорія держави і права належить до суспільних наук і характеризується такими ознаками:
а) є загальнотеоретичною юридичною наукою;
б) являє собою систему теоретичних учень, поглядів, теорій, концепцій, взаємопов'язаних положень, доктрин та інших знань про державу і право;
в) досліджує державу і право як загальносоціальні явища;
г) має свій предмет, методи, джерела та систему дослідження;
д) її теоретичні знання повинні проходити через свідомість людини.
Отже, теорія держави і права розкриває різноманітні об'єктивні закономірності, тобто зв'язки, якими вони є у реальній дійсності. Набуті знання фіксуються в загальних категоріях, які і є базою (основою) для більш детальних досліджень в інших юридичних науках (зокрема галузевих), що покликані концентрувати спеціальні теоретичні знання, практичні рекомендації і засоби правового регулювання різних суспільних відносин.
Визначаючи місце теорії держави і права у системі юридичних наук, слід з'ясувати елементи цієї системи. Існують різні підходи до розгляду системи юридичних наук. Вища атестаційна комісія України затвердила таку систему наукових спеціальностей:
До цього переліку включено не всі існуючі сьогодні юридичні науки.
Таким чином, теорія держави і права виступає як загальноправова, методологічна базова наука в системі юридичних наук. її висновки, загальнотеоретичні положення є основою для розв'язання спеціальних питань галузевих наук.
Отже, теорія держави і права - це загальнотеоретична юридична наука, що включає систему методологічних юридичних знань про державно-правову дійсність, які відображаються у свідомості людини і досліджуються у процесі виникнення, розвитку, функціонування, призначення та розгляду сутності державно-правових явищ.
Спираючись на власну теорію, інші юридичні науки виходять із методологічних положень теорії держави і права. По суті, теорія держави і права - це логіка юридичної науки, азбука юриспруденції, без якої неможливо вивчати галузеві юридичні науки.
Вона служить джерелом, імпульсом правового прогресу з широкого спектра правової дійсності: у правотворчості, у практиці вдосконалення державного апарату, у правореалізації, у правовому вихованні та інших аспектах практичної діяльності, в наступних наукових дослідженнях та оволодінні юридичними реаліями.
Отже, теорія держави і права відповідним чином взаємодіє з державно-правовою практикою та галузевими юридичними науками. В характеристиці цієї взаємодії дістає вияв специфіка теорії як галузі знань.
. Предмет загальної теорії держави і права
Поступово йшов процес поділу юридичних наук. Чим більш поглиблювалася їх диференціація, тим більшою була потреба у зустрічному процесі - об'єднанні знань. Інтеграція знань передбачає поглиблення думки в природу явищ, а диференціація - її збагачення. Потреби суспільної практики викликали необхідність концентрації уваги безпосередньо на закономірностях правової дійсності. Їх вивчення було покладено до основи формування загальнотеоретичних (історико-теоретичних) наук.
Загальна теорія держави і права не відразу сформувалася з такою назвою і змістом. Теорія права (legal theory) є німецьким поняттям, уживаним у континентально-європейському правовому регіоні. Це поняття не властиве англо-американській правовій думці. Тут оперують поняттям «юриспруденція». У Західній Європі та Росії теорія держави і права склалася в XVIII - XIX століттях на підґрунті таких наук і навчальних дисциплін, як енциклопедія права, філософія права.
Спочатку енциклопедія права не мала чітко окресленого предмета і єдиної стрункої системи. Вона містила перелік і огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі та методи вивчення. По-різному вирішувалося питання про статус енциклопедії права. Одні вчені розглядали її як самостійну юридичну науку зі своїм предметом і методом, інші - тільки як навчальну дисципліну. Поступово вона почала тлумачитися як загальне вчення про право, котре охоплювало увесь зміст правознавства в єдності і системі, в його основних і загальних засадах. Такий підхід виходив за рамки звичайного розуміння енциклопедії як конспективного викладу окремих правових наук. У 70- 80-х роках XIX ст. у країнах Західної Європи, Росії, Україні затвердилася назва нової навчальної дисципліни - загальна теорія права, котра являла собою узагальнюючу галузь знань.
Попередницею загальної теорії держави і права була також філософія права, яка грунтувалася на теорії природного права. Першими авторами, що ввели термін «філософія права» у науковий обіг, були Гуго (1798), Гегель (1820), Остин (1832). Певний поштовх до оформлення філософії права як внутрішньо узгодженої єдиної узагальнюючої науки про право був даний Ф. Шеллінгом (1803).
Термін «теорія права» замість «філософії права» був введений А. Меркелем у 70-х роках XIX ст., причому не в значенні ідеальних першооснов права (такий підхід властивий теорії природного права, що була покладена до основи філософії права), а у значенні чинної системи правових норм. У такий спосіб на основі енциклопедії права і філософії права поступово сформувалася загальна теорія права, яка охоплює як філософське осмислення правової дійсності, так і найзагальніші уявлення про систему юридичних наук.
На початку XX ст. при вивченні «загальної юриспруденції» (теорії права) перейшли від порівняльного аналізу змісту правових норм і понять до дослідження структури, функцій правових норм і правових систем. Спеціалісти в галузі теорії права у Західній Європі Г.Кельзен і Л.Дюгі заснували «Міжнародний журнал теорії права». Тематика публікацій була орієнтована на розробку загальних проблем для різноманітних правових систем: природа права, співвідношення держави і права, права і суспільства, фундаментальні поняття і методи теорії права. Теорія держави і права стала фундаментальною юридичною наукою.
У розвитку теорії держави і права в континентальній Європі була перерва, пов'язана з відродженням після Другої світової війни філософії права, зверненої не до досвіду, а до ідеї. У СРСР такої перерви в розвитку теорії держави і права не було, хоча поширення ідей філософії права не пройшло безслідно.
У 60-ті роки XX ст. почалося відродження теорії держави і права на базі розвитку нових галузей - інформатики, кібернетики, деонтичної логіки, соціології права та ін. Нині теорія держави і права є міждисциплінарною наукою. Вона використовує досягнення як галузевих юридичних наук, так й інших суспільних наук. При цьому виконує інтегруючу функцію: по-перше, забезпечує взаємодію різноманітних наук у дослідженні права; по-друге, об'єднує результати їх досліджень з елементами філософії права.
Теорія держави і права - система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.
Як і будь-яка інша наука, теорія держави і права має свій предмет і метод. Предмет науки (або навчальної дисципліни) - це коло питань, які вона вивчає (відповідає на питання «що?»). Метод науки (або навчальної дисципліни) - це засіб або сукупність засобів, за допомогою яких вивчається предмет (відповідає на питання «як?»).
Предмет теорії держави і права - об'єктивні властивості держави і права, основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державних і правових явищ.
Основні ознаки теорії держави і права:
. Вивчає державу і право (або: державну і правову системи) у теоретико-узагальненому вигляді. Свідченням тому є категорії - загальні поняття: сутність держави, форма держави, тип держави, функція держави, сутність права, форма права, система права, правовідносини, механізм правового регулювання тощо.
. Осягає не усе, а основні та загальні закономірності виникнення, розвитку, функціонування держави і права, їх можна назвати фундаментальними закономірностями, тому що вони однаково властиві різноманітним державам і їх правовим системам. Наприклад, «людина - право - держава» є закономірний системоутворюючий зв'язок, без якого неможливе законодавче закріплення і державне забезпечення прав і свобод людини. Такі основні і загальні закономірності характерні для виникнення держави і права, їх сутності, ознак, функціонування апарату держави, режиму законності та правопорядку та ін. Пізнання закономірностей - це пізнання законів взаємозв'язку явищ.
. Грунтується на єдності та діалектичному взаємозв'язку держави і права. Держава і право - різні соціальні явища, що органічно пов'язані між собою, обумовлюють одне одного, знаходяться у відносинах нерозривної єдності та взаємного проникнення.
Уся побудова держави та її діяльність регламентуються правовими нормами, а правові норми видаються і забезпечуються державою. Держава немислима без права як засобу вирішення державних завдань і виконання своїх фундаментальних функцій. У нормах права держава здобуває своє юридичне оформлення. її діяльність здійснюється тільки на підґрунті правових норм. У цьому відношенні велика роль конституцій, що закріплюють структуру держави, систему її органів, їх завдання, компетенцію, форми діяльності.
Природне право, ідеї свободи і справедливості обумовлюються не державою і не нею даруються. Проте норми позитивного (законодавчого) права, що визначають реальне становище людини, містять різні нормативні розпорядження, що формулюються правотворчими органами держави. Правозастосовними органами вони виконуються, а правоохоронними органами охороняються від порушень. Не можна пізнати право і державу, досліджуючи їх ізольовано або протиставляючи одне одній.
При науковому вивченні та викладі курсу теорії держави і права цілком прийнятним є відносний поділ теорії держави і теорії права для розуміння специфіки кожної із них.
Таким чином, теорія держави і права є:
суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право;
юридичною наукою, тому що вивчає лише державну і правову сторони громадського життя;
загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні та основні закономірності розвитку держави і права.
Предмет науки теорії держави і права є історичним. Він змінюється в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ правової і державної дійсності, а також вилучення всього того, що виявляється ілюзією, помилкою, оманою.
Теорія держави і права вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку, призначення й функціонування держави і права. Вона, так би мовити, виділяє державу і право з усієї системи суспільних явищ і досліджує їх внутрішні закономірності. Але тоді держава й право розвивається у взаємозв язку з економікою, політикою, мораллю, культурою й іншими суспільними феноменами. Причому теорію держави і права цікавить не тільки соціально-економічна обумовленість державних і правових явищ, але й зростаючий вплив останніх на економіку, соціальне й духовне життя суспільства.
Теорія держави і права являє собою вихідне знання, що служить джерелом, імпульсом правового прогресу з широкого спектра правової дійсності: у правотворчості, в практиці вдосконалення державного апарату, в правореалізації, у правовому вихованні та інших аспектах практичної діяльності, в наступних наукових дослідженнях та опануванні юридичними реаліями.
Отже, теорія держави і права певним чином взаємодіє з державно-правовою практикою та галузевими юридичними науками. В характері цієї взаємодії дістає вияв специфіка теорії як галузі знань. Механізм інформаційної взаємодії теорії держави і права зі спеціальними правовими науками та з іншими об'єктами юридичної дійсності може бути представлений схематично у такому вигляді:
3. Функції загальної теорії держави і права
Головне призначення теорії держави і права полягає у пізнанні державноправової дійсності та відповідних процесів, що відбуваються у суспільстві. Саме функції, які вона здійснює, визначають її роль і можливості при вивченні правового життя суспільства та кожного його члена, дослідженні основних напрямків розвитку і впливу юридичної науки на державно-правову дійсність. Як найбільш абстрактна наука, теорія держави і права виконує особливі функції.
Функції теорії держави і права - це основні напрями виявлення та фіксації знань про сутність, зміст, соціальне, наукове і навчальне призначення теорії держави і права.
Існують різні класифікації функцій теорії держави і права. Серед них необхідно виділити такі:
) онтологічна (онтологія - поняття сутнісного) функція - призначення якої полягає в об'єктивному розкритті наукою теорія держави і права існуючої дійсності, поясненні її такою, якою вона є. Тобто теорія держави і права не тільки вивчає в узагальненій формі державно-правову систему, але й пояснює об'єктивні процеси їх розвитку, з'ясовує які закономірності є в основі цих процесів, визначає через пізнання державно-правових явищ їх сутність та зміст;
) евристична (евристика - мистецтво знаходження істини) функція - теорія держави і права не обмежується пізнанням і поясненням державно-правових явищ, а за нових політичних та соціально-економічних умов відкриває нові закономірності, що виникають у процесі розвитку політико-правових відносин та інститутів;
) гносеологічна (пізнавальна) функція - теорія держави і права разом з виявленням та дослідженням онтології державно-правових закономірностей вивчає і проблеми пізнання цих закономірностей. При цьому вона виробляє теоретичні конструкції та методи, чим сприяє розвитку правового пізнання сутності, змісту та форм держави і права;
) методологічна функція - теорія держави і права є фундаментальною наукою щодо галузевих, спеціальних та прикладних юридичних наук. Вона, узагальнюючи державно-правову практику, формулює ідеї й дає практичні висновки та рекомендації, формує понятійний апарат, який є науковою базою для інших юридичних наук;
) політична функція - теорія держави і права впливає на формування наукових засад внутрішньої і зовнішньої державно-правової політики, забезпечує науковість державотворення і правотворення;
) ідеологічна (виховна) функція - теорія держави і права розробляє фундаментальні ідеї та концепції щодо подальшого прогресивного розвитку держави і права, формує правосвідомість та правомірну поведінку суб'єктів права і тим самим впливає на ідеологічний стан суспільства та його структуру, а також на правове регулювання суспільного життя у цілому;
) науково-прикладна функція - спрямована на вироблення рекомендацій для практичного вирішення завдань державно-правового будівництва, функціонування державного апарату, за стосування норм права, зміцнення законності й правопорядку, а також розробляє структури, системи та методи діяльності правотворчих, судових, правоохоронних й інших державних органів;
) навчальна функція - спрямована на здобуття і розширення наукових знань про державу і право, пізнання державно-правових явищ, процес їх виникнення, розвитку та функціону вання. Як навчальна дисципліна теорія держави і права є ключем до оволодіння юридичними знаннями;
) прогностична функція - теорія держави і права не тільки пояснює сутність та зміст державно-правових явищ у минулому, а й передбачає шляхи їх розвитку в майбутньому. І тим самим допомагає органам державної влади у виробленні ефективної державно-правової політики, вдосконаленні законодавчої, судової та адміністративної практики.
Таким чином, функції теорії держави і права - це основні напрями ЇЇ діяльності, через які реалізується соціальне призначення цієї науки.
Теорія держави і права як фундаментальна наука виконує низку важливих функцій:
- онтологічну - пояснення змісту і сутності закономірностей розвитку процесів державно-правового життя суспільства (онтологія - наука про буття);
- методологічну - понятійний апарат теорії держави і права виконує роль своєрідного фундаменту для формування понятійного апарату інших юридичних наук;
- ідеологічну - вироблення ідей як результат теоретичного мислення з метою перетворення державно-правової дійсності, сприяння визнанню значимої і дедалі зростаючої ролі держави і права у політичному та соціально-культурному житті країни;
- політичну - частина загальнотеоретичної наукової доктрини певною мірою впливає на політичний курс держави, тенденції розвитку її законодавства;
- практичну - теорія держави і права виступає як знаряддя перетворення, реформування реальних процесів і явищ державно-правової дійсності;
- прогностичну - передбачення можливих шляхів подальшого розвитку держави і права;
- евристичну - відкриття нових закономірностей державно-правового життя суспільства;
- комунікативну - наближення юридичної науки до рівня розвитку науки в цілому.
4. Формування загальної теорії держави і права як самостійної науки
Кожна наука має свій об'єкт і свій предмет дослідження. Об'єкт дослідження науки (об'єкт науки) охоплює відносини та явища, на які спрямовується пізнання і практичний вплив людей. Предмет дослідження науки (предмет науки) - це частина або певний аспект прояву об'єкта науки, що досліджується даною наукою. Таким чином, поняття «об'єкт науки» значно ширше за поняття «предмет науки». Ці два поняття ніколи повністю не збігаються, хоча інколи й дуже тісно стикаються.
Кілька наук можуть мати загальний об'єкт, але кожна з них повинна мати свій власний предмет. Можна говорити про те, що безпредметних наук не існує.
Так, усі медичні науки, яких існує значна кількість, мають, по суті, один об'єкт - здоров'я людини. Але кожна з них - хірургія, стоматологія, педіатрія тощо - вивчає якусь певну частину відносин і явищ, пов'язаних із забезпеченням здоров'я людини. Тобто кожна з них має лише їй одній притаманний предмет, що і відрізняє її від інших медичних наук. І лише вивчивши, узагальнивши й зіставивши дані кожної з цих наук щодо
Похожие работы на - Формування загальної теорії держави Курсовая работа (т). Основы права.
Домашний Совет Сочинение
Реферат: Курс лекций по Политологии 3
Аргументы Из Грозы Островского Для Итогового Сочинения
Философские Идеалы Эпохи Просвещения Реферат
Разбой Проблемы Пути Совершенствования Диплом Диссертация Pdf
Курсовая работа: Петро Могила та "могилянська доба"
Объединения предпринимателей. Ассоциативные формы организации бизнеса
Реферат: Система обязательного медицинского страхования в Российской Федерации
Идеальное Итоговое Сочинение 2022
Реферат по теме Ценностно-смысловое совершенствование студентов
Сочинение На Тему Татьяна Милый Идеал Пушкина
Дипломная работа по теме Международно–правовое противодействие незаконной торговле оружием
Реферат: Методические рекомендации учебные пособия
Отчет Лагерной Практики
Как Общество Влияет На Человека Сочинение
Доклад: Компьютер рисует
Курсовая работа по теме Анализ организации управления моногородом в ходе антикризисного управления на примере п.г.т. Жирекен
Курсовая работа по теме Разработка бизнес-плана (отдельных разделов) при принятии инвестиционных решений
Реферат по теме О науке и вере
Реферат На Тему Профессиональная Карьера
Реферат: Silence Of The Lambs The Battle Between
Реферат: Оптимізація хірургічного лікування варикоцеле у дітей
Реферат: Snakes Essay Research Paper There are many