Формування мотиваційної готовності дітей до школи - Педагогика курсовая работа

Главная

Педагогика
Формування мотиваційної готовності дітей до школи

Початкові рівні сформованості мотиваційної готовності дітей 6 років до школи. Методичні рекомендації для вихователів і батьків по формуванню мотиваційної та психологічної готовності дітей до школи. Бесіда по виявленню "внутрішньої позиції школяра".


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

з дісципліни «Соціальна педагогіка»
Тема: «Ф ормування мотиваційної готовності дітей до школи »
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
1.1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
1.2 ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
2.1 ВИЯВЛЕННЯ РІВНІВ МОТИВАЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ У ДІТЕЙ 6 РОКУ ЖИТТЯ
2.2 ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
2.3 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ І БАТЬКІВ ПО ФОРМУВАННЮ МОТИВАЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
Готовність дитини до навчання в школі в однаковій мірі залежить від фізіологічного, соціального і психічного розвитку дитини. Це не різні види готовності до школи, а різні сторони і прояви. Психологічна готовність до навчання в школі - готовність до засвоєння певної частини культури, включеної в зміст освіти у формі учбової діяльності - є складною структурно-системною освітою яке охоплює всі сторони дитячої психіки. Воно включає: особово-мотиваційну і вольову сфери, елементарні системи узагальнених знань і уявлень, деякі учбові навики, здібності. Це не сума ізольованих психічних якостей і властивостей, а їх цілісна єдність, що має певну структуру. Коли говорять про структуру, то мають у вигляді деяку цілісність, елементи якої пов'язані один з одним певним чином, при цьому важливі і зв'язки елементів, і їх особливості. На початку шкільного навчання успішність засвоєння знань багато в чому залежить від рівня розвитку окремих індивідуальних якостей дитини: мотивів навчання, здібності приймати задачу. Вони, звичайно ж, взаємозв'язані, але зв'язки ці формувалися в дошкільних видах діяльності, зміст і організація яких відрізняються від вмісту і організації учбової діяльності в школі. Тому структура індивідуальних якостей дитини до початку шкільного навчання ще мало пристосована для навчання. І лише в учбовому процесі під керівництвом вчителя в результаті засвоєння знань і умінь, і самій учбовій діяльності в початковій структурі індивідуально-психологічних якостей вчиться (стартова готовність до навчання в школі) відбуваються значні зміни, які можна назвати настройкою на учбову діяльність і засвоєння знань в умовах шкільного навчання. Успішність навчання тепер багато в чому залежить від «організації» учбових якостей вчиться, тобто від того, наскільки добре вони взаємодіють, забезпечуючи необхідну якість засвоєння знань. Таким чином, формується вторинна готовність до навчання в школі. В процесі навчання розвиваються не тільки взаємозв'язки окремих учбово-важливих якостей, але активно розвиваються і самі психічні якості і властивості, що становлять психологічну структуру шкільної готовності.
Психологічна готовність до систематичного навчання в школі - підсумок всього попереднього розвитку дитини в дошкільному дитинстві. Вона формується поступово і залежить від умов, в яких відбувається розвиток організму. Готовність до шкільного навчання припускає певний рівень розумового розвитку, а також сформованість необхідних якостей особи. У зв'язку з цим учені виділяють інтелектуальну і особову готовність дитини до навчання в школі. Остання вимагає наявності відомого рівня розвитку соціальних мотивів поведінки і морально- вольових якостей особи.
Таким чином, психологічна готовність до шкільного навчання виявляється в сформованості основних психічних сфер дитини: мотиваційної, етичної, вольової, розумової, які в цілому забезпечують успішне оволодіння учбовим матеріалом.
Охарактеризуємо стисло процес формування інтелектуальної готовності п'ятирічної дитини до навчання в школі.
Одна з основних рис розумового розвитку старших дошкільників полягає в тому, що розрізнені уявлення про окремі предмети і їх властивості, характерні для дітей попереднього вікового ступеня, починають об'єднуватися і перетворюватися в ще не досконалі , проте цілісні знання про навколишню дійсність.
У п'ятирічних дітей істотну зміну зазнають пізнавальні потреби і мотиви. Початковою потребою, що значною мірою визначає як розумовий, так і психічний розвиток дитини, є потреба в нових враженнях. З віком ця потреба ускладнюється кількісно і якісно і до п'яти років виступає у формі потреби в нових, все більш змістовних знаннях про предмети і явища навколишньої дійсності. Цю потребу задовольняє і розвиває дорослий, який в процесі спілкування з дитиною передає йому нові знання, повідомляє нові відомості, формує нові пізнавальні уміння. Інший шлях задоволення і розвитку даної потреби - власна активна, перетворююча діяльність дитини з предметами і явищами. Діти, побачивши новий предмет, прагнуть познайомитися з ним практично - помацати його, повертіти в руках, розібрати його і по можливості зібрати. В ході реальних перетворень предметів вони пізнають їх приховані властивості і зв'язки.
Розглядаючи готовність з точки зору організації і змісту шкільного навчання, потрібно розрізняти готовність до навчання - готовність до специфічних умов і організації навчання в школі і готовність наочну, тобто готовність до засвоєння знань і умінь, передбачених відповідними розділами шкільної програми.
Очевидно, що обидва ці аспекти шкільної готовності тісно зв'язані: дитина засвоює читання, лист і математику, виконуючи учбову діяльність. В той же час, опановувавши новими знаннями і уміннями, школяр, що починає, вчиться вчитися, освоює новий для нього вид діяльності, активно розвивається.
Навчання дітей за певною програмою починається задовго до вступу до школи і здійснюється на заняттях в дитячому садку на основі звичних для дитини видів діяльності: ігри, малювання, конструювання та ін. Новизна ситуації шкільного навчання полягає в тому, що учбова діяльність стає основним видом діяльності дитини і є головною умовою повноцінного його розвитку і засвоєння знань.
Психологічна готовність до навчання в школі відображає загальний рівень розвитку дитини, і є складною структурно-системною освітою, структура психологічної готовності до шкільного навчання відповідає психологічній структурі учбової діяльності, а її зміст визначається особливостями учбової діяльності і специфікою учбового матеріалу на початковому етапі навчання.
Відповідно до психологічної структури діяльності в структурі готовності можна виділити п'ять блоків учбово-важливих якостей:
1. особово-мотиваційний. учбово-важливі якості, що входять в цей блок готовності, визначають те або інше відношення до школи і навчання, бажання або небажання приймати учбову задачу, виконувати завдання педагога;
2. Ухвалення учбової задачі - розуміння задач, поставлених педагогом і бажання їх виконувати, прагнення до успіху або бажання уникнути невдачі;
3. Уявлення про зміст діяльності і способи її виконання. Цей блок готовності відображає рівень елементарних знань і умінь, якими володіє дитина до початку навчання;
4. Інформаційний блок готовності складають якості, що забезпечують сприйняття, переробку і збереження різноманітної інформації в процесі навчання;
5. Управління діяльністю. учбово-важливі якості цього блоку забезпечують планування, контроль і оцінку що вчиться власній діяльності, а також сприйнятливість до повчальної дії;
Формування психологічної готовності є становленням і розвитком психологічної системи учбової діяльності. Вже в дошкільний період в звичних для дитини видах діяльності закладаються основні компоненти психологічної структури учбової діяльності, які розвиваються нерівномірно. На ранніх етапах становлення і розвитку психологічної системи учбової діяльності її успішність багато в чому визначається рівнем розвитку окремих індивідуальних якостей дитини. Їх взаємозв'язки обумовлені більшою мірою функціональною цілісністю дитячої психіки, ніж учбовими задачами, які ще не усвідомлюються дитиною повною мірою. До кінця дошкільного віку під керівництвом дорослого в структурі дитячої діяльності відбуваються істотні зміни: утворюються функціональні зв'язки між окремими її компонентами, що забезпечують ухвалення дитиною учбової задачі; з'являються усвідомлення способів її досягнення, можливість контролювати свої дії і оцінювати їх результат. В той же час можливості дитини цілеспрямовано засвоювати знання ще обмежені: управління учбовою діяльністю має зовнішній характер і здійснюється дорослим, знання неповні і мають конкретний характер, не сформовані зв'язки між інформаційною основою і виконавчою частиною наочної дії.
Психологічна готовність складається з декількох видів готовності: інтелектуальної, емоційно-вольової, мотиваційної. В зміст інтелектуальної готовності включають не тільки словарний запас, кругозір, спеціальні уміння, але і рівень розвитку пізнавальних процесів; їх орієнтованість на зону найближчого розвитку дитини, вищі форми наочно-образного мислення; уміння виділяти учбову задачу, перетворювати її на самостійну мету діяльності.
Даний компонент готовності припускає наявність у дитини кругозору, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним і розчленованим сприйняттям, елементами теоретичного відношення до матеріалу, що вивчається, узагальненими формами мислення і основними логічними операціями, смисловим запам'ятовуванням. Проте, в основному, мислення дитини залишається образним, спирається на реальні дії з предметами, їх замінниками. Інтелектуальна готовність також припускає формування у дитини початкових умінь в області учбової діяльності.
При вивченні інтелектуального компоненту психологічної готовності до школи у вітчизняній психології звертають увагу на рівень розвитку інтелектуальних процесів. Так, Л.І.Божович писала: «засвоєння будь-якого учбового процесу припускає наявність у дитини здатності виділити і зробити предметом своєї свідомості ті явища дійсності, знання які він повинен засвоїти. А це обов'язково вимагає певного рівня спілкування. [5. стoр.207]
Таким чином, в процесі шкільного навчання створюються умови для розвитку учбово-важливих якостей і встановлення взаємозв'язків між ними відповідно до цілей навчання і змісту засвоюваного матеріалу, формується новий рівень психічної організації діяльності (вторинна готовність до навчання), що забезпечує засвоєння складнішого матеріалу. Успішність засвоєння визначається тепер не рівнем розвитку окремих якостей, а характером їх взаємозв'язків. Психологічна структура шкільної готовності набуває системного характеру.
Об'єкт дослідження: психологічна готовність дітей до школи.
Предмет дослідження: формування мотиваційної готовності дітей до школи.
Мета дослідження: визначити найефективніші шляхи формування мотиваційної готовності дітей до школи.
1. Вивчити психологічну літературу по проблемі «Психологічна готовність дітей до школи».
2. Виявити початкові рівні сформованості мотиваційної готовності дітей 6 років до школи.
3. Виявити найефективніші шляхи формування мотиваційної готовності дітей до школи.
Гіпотези: ефективність формування мотиваційної готовності дітей до школи підвищиться, якщо з шестирічками буде проведена наступна робота:
1. Розширення круга знань і представлень дітей про шкільно-учбову дійсність;
2. Формування позитивного відношення до вчителя і однолітків;
3. Проведення роботи з батьками з приводу відношення до школи і учбової діяльності.
2. Бесіди з батьками дітей 6 р.ж. по темі «Підготовка дитини до школи»;
3. Тести: а) «учбова мотивація» (автор М.Р.Гинзбург).
б) «визначення сфери мотиваційної готовності» (по Н.І.Гуткиной).
в) «бесіда про школу» (автор Т.А.Нежнова).
г) «бесіда по виявленню «внутрішньої позиції школяра».
Розділ 1. ПРОБЛЕМА ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ
1.1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
Проблема готовності дитини до школи була сформульована як проблема декілька десятиріч тому, але існувала завжди. Нажаль, поки не існує єдиного і чіткого визначення «функціональної психологічної готовності» або «шкільної зрілості», шкільної готовності.
Тривалий час вважалося, що критерієм готовності дитини до навчання є рівень його розумового розвитку. Л.С. Виготський одним з перших сформулював думку про те, що готовність до шкільного навчання полягає не тільки в кількісному запасі уявлень, скільки в рівні розвитку пізнавальних процесів. На думку Виготського, бути готовим до шкільного навчання - значить, перш за все, узагальнювати і диференціювати у відповідних категоріях предмети і явища навколишнього світу. [9.] Л.І Божович виділила декілька параметрів психічного розвитку дитини, найбільш істотно впливаючих на успішність навчання в школі. Серед них - певний рівень мотиваційного розвитку дитини, що включає пізнавальні і соціальні мотиви навчання, достатній розвиток довільної поведінки і інтелектуальної сфери. Найважливішим в психологічній готовності дитини до школи Л І Божович рахувала мотиваційний план.[5].
И. Шванцара більш ємко визначає шкільну зрілість, як досягнення такого ступеня і розвитку, коли дитина «стає здатною брати участь в шкільному навчанні».
Як компоненти шкільної зрілості Шванцара виділяє розумовий, соціальний і емоційний компоненти.
А. Анастазі трактує поняття шкільної зрілості як «оволодіння уміннями, знаннями, здібностями, мотивацією і іншими необхідними для оптимального рівня засвоєння шкільної програми поведінковими характеристиками».[2].
В « Психологічному словнику» (1983) під редакцією В.В. Давидова, А.В Запорожця, Б. В Ломова загальна характеристика поняття «готовності до навчання» визначається як «комплекс психічних якостей, необхідних дитині для успішного початку навчання y школі». Включає позитивне відношення до школи і навчання ( мотиваційну готовність ) достатньо високий рівень довільності поведінки ( вольову готовність , наявність певного запасу знань, умінь, навиків, рівень розвитку пізнавальних процесів (розумову готовність, а також сформованість якостей, що забезпечують встановлення взаємостосунків з дорослими і однолітками, входження в життя класного колективу, виконання спільної діяльності (етичну готовність ). Концепції готовності до шкільного навчання як комплексу якостей, створюючих уміння вчитися, дотримувалися А. В. Запорожець, А. Н. Леонтьєв, В. З. Мухіна, Л. А. Люблинська.. Вони включають в поняття готовності до навчання розуміння дитиною значення учбових задач, їх відмінність від практичних, усвідомлення способів виконання дії, навики самоконтролю і самооцінки, розвиток вольових якостей, уміння спостерігати, слухати, запам'ятовувати, добиватися рішення поставлених задач.[29].
А. И. Запорожец відзначав, що готовність до навчання в школі «є цілісною системою взаємозв'язаних якостей дитячої особи, включаючи особливості її мотивації, рівнями розвитку пізнавальної аналітико-синтетичної діяльності, ступенем сформованості механізмів вольової регуляції дій».[16].
Р. Г. Кравцов і Е.Е. Кравцова виділяють показники психологічної готовності до школи, пов'язані з розвитком різних сфер відносин дитини з навколишнім світом: відношення до дорослого, відношення до однолітка, відношення до самого себе.[18].
Я.Л. Коломинский і Е. А. Панько складовими компонентами психологічної готовності дітей вважають інтелектуальну, особову, соціально-психологічну і вольову готовність.
Д. Б. Эльконин і А.Л.Венгер психологічну готовність визначають через:
· інтелектуальну готовність (розвинені дошкільні форми мислення: наочно-образно, наочно-схематичне, творча уява;
· наявність основних уявлень про природні і соціальні явища;
· волеву готовність - формування відповідного рівня довільності;
· мотиваційну готовність (бажання ходити в школу, набувати знання);
· особову готовність (бажання зайняти нову соціальну позицію - позицію школяра);
· соціально-психологічну готовність (сформованість у дитини відношення до вчителя як до дорослого, володіючого особливими соціальними функціями;
· розвиток необхідних форм спілкування з однолітками (уміння встановлювати рівноправні відносини).[36].
Е.А.Бугріменко, А.Л.Венгер, К.Н.Поліванова виділяють такі аспекти «готовності до школи, як довільність дій, уміння організовувати свою рухову активність, діяти відповідно до вказівок дорослого, аналізувати пропонований зразок, певний рівень розвитку мислення і мови, наявність бажання йти в школу.
І.В.Дубровіна, кажучи про відбір дітей в школу або доцільності відстрочення прийому в школу, обмежується визначенням початкового рівня функціональної готовності, або шкільної зрілості, тобто відповідність ступеня дозрівання певних мозкових структур, нервово-психічних функцій умовам і задачам шкільного навчання.[15].
М.М.Безруких, С.П.Ефімова ,вважають, що готовність дитини до систематичного навчання в школі («шкільна зрілість») - це той рівень морфологічного, функціонального і психічного розвитку дитини, при якій вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не приведуть до порушення здоров'я дитини.
Ю.З.Гильбух визначає психологічну готовність через розумові здібності, такі, як розумова активність в її основних компонентах (розумової ініціативності і наполегливості - здібності доводити почату роботу до успішного завершення), короткочасна пам'ять, здатність здійснювати елементарні висновки, міркувати, словарний розвиток, рівень розвитку фонемного сприйняття («слуху»), наявність елементарних передумов до освіти, навику саморегуляції учбової діяльності.[11].
Р.В.Овчарова визначає рівень готовності дитини до шкільного навчання через наступні компоненти: психологічну і соціальну готовність, розвиток шкільно-значущих психофізіологічних функцій, розвиток пізнавальної активності і стан здоров'я. Вводить параметри готовності до школи, такі, як планування (уміння організувати свою діяльність відповідно до мети), контроль (уміння зіставити результати своїх дій з поставленою за мету), мотивація навчання (прагнення знаходити приховані властивості предметів, закономірності у властивостях навколишнього світу і використовувати їх), рівень розвитку інтелекту.[26].
Н.І.Гуткіна психологічну готовність до школи визначає через рівень розвитку наступних психічних сфер: мотиваційної, довільної, інтелектуальної і мовної. Під психологічною готовністю до шкільного навчання вона розглядає необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної учбової програми в умовах навчання в колективі однолітків. Рівень актуального розвитку повинен бути таким, щоб програма навчання потрапляла в «зону найближчого розвитку» дитини, що визначає той результат, якого дитина може досягти в співпраці з дорослою. Співпраця при цьому розуміється дуже широко: від навідного питання до прямого показу рішення задачі. Л.С.Виготській указував на те, що навчання плідне тільки в тому випадку, якщо воно потрапляє в «зону найближчого розвитку» дитини.[12].
Н.В.Ніжегородцева, В.Д.Шадріков, кажучи про готовність до шкільного навчання, мають у вигляді такий рівень фізичного, психічного і соціального розвитку дитини, яка необхідна для успішного засвоєння шкільної програми без негативного впливу для його здоров'я. Їх поняття «готовності до навчання» включає: фізіологічну готовність, соціальну або особову готовність до навчання в школі. Психологічна готовність включає розвиток таких сфер: особово-мотиваційну і вольову сфери, елементарні системи узагальнених знань і уявлень, деякі учбові навики, здібності. Основним змістом поняття «психологічна готовність до навчання в школі» є «готовність до учбової діяльності» (навчанню).[24].
А.Л.Венгер, Г.А.Цукерман помічають, що зараз при високій різноманітності підходів до навчання, орієнтуватися на загальні критерії готовності до школи неможливо, оскільки школи розрізняються і за програмами, і по методах навчання, і по віку початку навчання. Тому, такий рівень психічного розвитку повинен служити показником достатньої готовності дитини до школи залежить від особливостей самої школи. Не дивлячись на це, як і раніше залишаються незмінними ті компоненти структури готовності, ті параметри, по яких можна оцінити ступінь готовності дитини до школи, змінюються лише критерії, норми - необхідний рівень розвитку певних психологічних якостей, але не самі ці якості: розвиток наочний - образного мислення, розвиток довільності і організації дій, уміння орієнтуватися на вказівку вчителя.[7].
Розглядаючи готовність до школи в контексті психічного розвитку ми бачимо, що загальні закономірності розвитку психіки в дитинстві виявляються і при аналізі шкільної готовності.
1. Згідно принципу функціональної єдності свідомості, сформульованого Л.С.Виготським [10], психіка дитини «в кожну вікову епоху є єдиним цілим, володіючим певною будовою». В основі розвитку психіки як цілого лежить перебудова функціональних зв'язків і відносин її компонентів, яка і визначає, кінець кінцем, зміну і розвиток кожної окремої психічної функції. Тому готовність до навчання в школі потрібно розглядати як цілісну структуру, розвиток якої обумовлюється якісними і кількісними змінами становлячих її учбово-важливих якостей і їх взаємозв'язків.
2. Встановлено, що психічний розвиток має нерівномірний і гетерохромный характер. До моменту надходження в школу одні компоненти структури готовності досягають достатньо високого рівня розвитку і є найзначущишими для успішності навчання. Інші знаходяться у стадії становлення, розвиваються в процесі засвоєння знань і можуть стати більш значущими на подальших етапах навчання.
3. Психічний розвиток дитини здійснюється через засвоєння суспільно-історичного досвіду (знань, умінь, навиків і загальних форм психічної діяльності) і виступає як умова успішності засвоєння шкільних знань і як його результат. Програма шкільного навчання припускає поступовий перехід від засвоєння простих знань, навиків і форм психічної діяльності до складніших. Відповідність початкового рівня психічного розвитку дитини вимогам школи (до початку навчання) є передумовою успішного засвоєння на першому етапі навчання, в цьому випадку ми говоримо про стартову готовність до навчання в школі. В процесі засвоєння програмного матеріалу відбувається якісна зміна психіки дитини, формуються нові механізми і способи учбової діяльності. Характер цих змін, ступінь їх відповідності цілям навчання визначатимуть готовність дитини до засвоєння знань на наступному етапі навчання. Це вторинна готовність до навчання.
4. На психічний розвиток дитини роблять вплив чинники соціального і біологічного характеру, своєрідне поєднання яких для кожної дитини визначає значну варіативність рівня вступаючих до школи дітей. Тому специфіка соціальної ситуації і особливості морфофункціонального розвитку повинні бути враховані при діагностиці і корекції шкільної готовності.
В пізнавальному плані дитина до вступу до школи вже досягає вельми високого рівня розвитку, що забезпечує вільне засвоєння шкільної учбової програми. Проте психологічна готовність до школи тільки цим не обмежується. Окрім розвинених пізнавальних процесів: сприйняття, уваги, уяви, пам'яті і мови, мислення, в неї входять сформовані особові особливості, що включають інтереси, мотиви, здібності, риси вдачі дитини, а також якості, пов'язані з виконанням їм різних видів діяльності. До надходження в школу у дитини повинні бути достатньо розвинені самоконтроль, трудові уміння і навики, уміння спілкуватися з людьми, ролева поведінка. Для того, щоб дитина була практично готова до навчання і засвоєння знань, необхідно, щоб кожна з названих характеристик була у нього достатньо розвинена. Що це означає на практиці?
Розвиненість сприйняття виявляється в його вибірковості, свідомості, наочності і високому рівні сформованості дій. Увага дітей до моменту надходження в школу повинна стати довільним, володіючим потрібним об'ємом, стійкістю, розподілом, перемикається.
Великі вимоги початковий етап шкільного навчання пред'являє до пам'яті дітей. Для того, щоб дитина могла добре засвоювати шкільну програму, необхідно, щоб його пам'ять стала довільною, щоб дитина мала свій в розпорядженні різні ефективні засоби для запам'ятовування, збереження і відтворення учбового матеріалу.
Яких-небудь проблем, пов'язаних з розвиненістю дитячої уяви, під час вступу до школи звичайно не виникає, так що майже всі діти, багато і різноманітно граючи в дошкільному віці, володіють добре розвиненою і багатою уявою. Основні питання, які в цій сфері все ж таки можуть виникнути перед дитиною і вчителем на початку навчання торкаються зв'язку уяви і уваги, здібності регулювати образні уявлення через довільну увагу, а також засвоєння абстрактних понять, які уявити і представити дитині, як і дорослій людині, достатньо важко.
Високі вимоги життя до організації виховання і навчання інтенсифікують пошуки нових, більш ефективних психолого-педагогічних підходів, націлених на приведення методів навчання у відповідність з вимогами життя. В цьому контексті проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливе значення. З її рішенням пов'язано визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. В той же час від її рішення залежить успішність подальшого навчання дітей в школі. Підготовка дітей до школи задача комплексна, багатогранна, охоплююча всі сфери життя дитини. Психологічна готовність - тільки один з аспектів цієї задачі, однак винятково важливий і значущий. Проте і усередині одного аспекту існують і можуть бути виділені різні підходи. Враховуючи все різноманіття і різноплановість ведучих в даній галузі досліджень, виділяють чотири основні підходи до цієї проблеми.
До першого підходу можуть бути віднесені всі дослідження, направлені на формування у дітей дошкільного віку певних умінь і навиків, необхідних для навчання в школі. Цей підхід одержав могутній розвиток у зв'язку з питанням про можливість навчання в школі з більш раннього віку.
В дослідженнях цього напряму встановлено: діти 5-6 років мають значно більші, ніж передбачалося, інтелектуальні, психічні і фізичні можливості, що дозволяє перенести частину програми 1-го класу в підготовчу групу дитячого саду. Роботи, які можуть бути віднесені до цього підходу, - це дослідження, виконані в лабораторії підготовки дітей до школи НДІ дошкільного виховання АПН СРСР. Але проблема психологічної готовності до шкільного навчання не вичерпується можливістю формування у дітей визначених, хай навіть вельми значущих для шкільного навчання, знань, умінь і навиків. Слід зазначити, що весь засвоюваний дошкільниками зміст, як правило, злагоджений з їх віковими можливостями, тобто, дається в адекватній для цього віку формі. Проте сама форма діяльності при такому підході не виступає предметом психологічних досліджень.
Другий підхід полягає в тому, що з одного боку, визначені вимоги, що пред'являються до дитини школою, а з іншою, досліджуються новоутворення і зміни в психіці дитини, які спостерігаються до кінця дошкільного віку. Л.І.Божович відзначає: «безтурботне проведення часу дошкільника зміняється життям, повним турбот і відповідальності, - він повинен ходити в школу, займатися тими предметами, які визначені шкільною програмою, робити на уроці те, що вимагає вчитель; він повинен неухильно слідувати шкільному режиму, підкорятися шкільним правилам поведінки, добиватися хорошого засвоєння встановлених за програмою знань і навиків»[5]. В той же час Л.І.Божович виділяє такі новоутворення в психіці дитини, які відповідають вимогам, що пред'являються сучасною школою. Так, у дитини, що вступає до школи, повинні бути певний рівень розвитку пізнавальних інтересів, готовність до зміни соціальної позиції, бажання вчитися, крім того, у нього повинні виникнути опосередкована мотивація, внутрішні етичні інстанції, самооцінка. Сукупність вказаних психологічних властивостей і якостей, і складає, на думку учених, що працюють в рамках даного напряму, психологічну готовність до шкільного навчання.
Великий інтерес представляють психологічні дослідження, що увійшли до книги «Діагностика психічного розвитку», що вийшла в Празі в 1978г. В ній в основному використовувалися ті або інші психологічні тести. Як приклад вкажемо на роботи С.Штребела, А.Керна, Я.Йірасека. Відзначимо, що, на думку цих авторів, вступаючий до школи дитина повинна володіти певними ознаками школяра: бути зрілим в розумовому, емоційному і соціальному відношенні. До розумової області автори відносять здібність дитини до диференційованого сприйняття, довільної уваги, аналітичного мислення і т.п. Під емоційною зрілістю вони розуміють емоційну стійкість і майже повну відсутність імпульсних реакцій дитини. Соціальна зрілість зв'язується ними з потребою дитини в спілкуванні з дітьми, із здатністю підкорятися інтересам і прийнятим умовностям дитячих груп, а також із здатністю узяти на себе соціальну роль школяра в суспільній ситуації шкільного навчання. Слід зазначити, що при безумовній значущості цих робіт, цікавості тестів, що застосовувалися, і вірності основних виділених параметрів шкільної зрілості, вони не охоплюють всієї проблеми психологічної готовності до школи.
Зробивши короткий огляд літератури по проблемах психологічної готовності дітей до школи, ми прийшли до висновку, що на сьогоднішній день ця проблема залишається актуальною, що у психологів і учених немає єдиної думки по даній проблемі. Тому необхідні подальші розробки по проблемі психологічної готовності дітей до школи.
1.2 ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
Ми більш детально зупинимося на мотиваційній готовності дитини до школи. Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити в школу, зайняти нову соціальну позицію школяра, сформовано відношення до вчителя як до дорослого, володіючого особливими соціальними функціями, є бажання займатися з вчителем, розвинені еобхідні форми спілкування з однолітками
(уміння встановлювати рівноправні відносини), домінують мотиви навчання, є прагнення до придбання знань, інтерес до певних учбових занять.
Готовою до шкільного навчання є дитина, якої школа привертає не зовнішньою стороною (атрибути шкільного життя - портфель, підручники, зошити), а можливістю одержувати нові знання, що припускає розвиток пізнавальних інтересів. Майбутньому школяреві необхідно довільно управляти своєю поведінкою, пізнавальною діяльністю, що стає можливим при сформованій ієрархічній системі мотивів.
Кажучи про мотиви навчання в структурі готовності до школи, маються на увазі ті чинники зовнішнього і внутрішнього характеру, які спонукають діяльність дитини, направлену на засвоєння нових знань на даному етапі розвитку, і які можуть
Формування мотиваційної готовності дітей до школи курсовая работа. Педагогика.
Диссертация Развитие Бизнеса
Дом Мечты Эссе
Декабрьское Сочинение Гранатовый Браслет Любовь
Рефераты: Биология.
Какая Должна Быть Образцовая Семья Написать Эссе
Курсовая работа: Число е. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Право собственности и субъекты частной собственности. Скачать бесплатно и без регистрации
Добро И Зло Сочинение 4 Класс
Бюджетная классификация.
Курсовая работа по теме Путь Болгарии к независимости (1886-1908 годы)
Реферат На Тему Товароведная Характеристика Цветных Металлов И Изделий Из Них
Контрольная работа по теме Эксплуатация скважин штанговыми насосными установками
Ценности Культуры Реферат По Культурологии
Реферат: Связь психологии с другими научными дисциплинами
Реферат: Фауст и Петр на берегу моря. От Гете к Пушкину
Реферат по теме Юридическая профессия и виды юридической работы
Реферат На Тему Современные Меры Длины
Қазақстан Республикасының Қарулы Күштерінің Құрылуы Реферат
Дипломная работа по теме Психотехника концертмейстера хора
Реферат по теме Правовые последствия нарушения международного договора купли-продажи
Организационная культура предприятия - Менеджмент и трудовые отношения курсовая работа
Организация социального обеспечения - Государство и право курсовая работа
Развитие и преимущества прямого маркетинга - Маркетинг, реклама и торговля курсовая работа