Формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій. Дипломная (ВКР). Педагогика.
👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
“Формування
естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових
інформаційних технологій”
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ
ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ
.1 Структура та функції естетичної культури
особистості
.2 Роль інформаційних технологій у формуванні
естетичної культури особистості студента - майбутнього соціального педагога
.3 Аналіз навчальних програм з нових інформаційних
технологій у формуванні естетичної культури особистості студента
РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
.1 Експериментальне дослідження актуальності проблеми
.2 Зміст, форми і методи формування естетичної
культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних
технологій
.3 Методичні рекомендації що до оптимізації процесу
формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні
нових інформаційних технологій.
естетичний культура соціальний педагог
У сучасних умовах значно актуалізується проблема формування
естетичної культури підростаючих поколінь, від рівня якої залежить стан
вихованості людей у суспільстві, їх гуманістичного ставлення до різних явищ оточуючої
дійсності. Потреба в естетичній культурі є однією з фундаментальних духовних
потреб особистості, яка виникає в процесі духовно-практичної і перетворювальної
діяльності людини та пов’язана із внутрішньоособистісним механізмом регуляції і
саморегуляції. Важливо, на нашу думку, що ця потреба детермінує не саме лише
засвоєння особистістю естетичних знань і духовних цінностей суспільства, а й
здатність до створення нових знань і цінностей, до самовдосконалення, тобто
підтримує і спонукає творче ставлення до розвитку власної індивідуальності.
Проблема формування естетичної культури втілює в собі всі
резерви зовнішнього і внутрішнього перетворення особистості як естетичної і
духовно-моральної цінності. Воно органічно пов’язане з різними видами виховання
і складає цілісний процес емоційно-образного впливу на підростаючу
індивідуальність.
Проблема формування естетичної культури особистості завжди
знаходилась у центрі уваги педагогічної громадськості та педагогічної думки,
про що яскраво свідчать праці провідних педагогів-класиків та педагогічна преса
різних історичних періодів (Я.А.Коменський, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, І.-Ф.Гербарт,
Г.Сковорода, К.Ушинський, П.Каптерєв, В.Зеньківський, С.Миропольський,
С.Русова, А.Макаренко, В.Сухомлинський та ін.).
Загальнонаукове значення в дослідженні проблеми формування
естетичної культури мають філософські праці, в яких естетична культура
особистості розглядається в цілісній структурі культури (А.Арнольдов,
Ю.Афанасьєв, Е.Баллєр, Т.Домбровська, І.Зязюн, М.Каган, Н.Крилова, Ю.Лукін,
В.Межуєв, В.Разумний, О.Семашко, У.Суна, С.Уланова).
Теоретичну основу для дослідження естетичної культури молоді
становлять філософські дослідження процесу естетизації (С.Безклубенко,
О.Колесникова, Н.Маньковська, О.Наконечна, Л.Столович); структури естетичної
свідомості (Н.Гітун, Т.Домбровська, Л.Левчук, В.Лисенкова, В.Лозовий,
А.Радугін); формування естетичних потреб (І.Назаренко), естетичного відношення
(Л.Коваль), естетичного інтересу (О.Дем’янчук) та реалізація набутого
естетичного досвіду особистості (І.Зязюн) в художньо-творчій діяльності
(О.Рубан, Р.Ткач).
Основу для вивчення закономірностей розвитку структурних
компонентів естетичної культури особистості становлять психологічні дослідження
(Л.Божович, Л.Виготський, О.Костюк, О.Леонтьєв, Є.Назайкінський, С.Рубінштейн,
Б.Теплов, П.Якобсон); для розкриття сутності і змісту естетичних емоцій і
почуттів, естетичного переживання (Б.Додонов, К.Ізард, Л.Паненкова, Г.Шингаров,
Г.Саїк); формування ціннісних орієнтацій особистості (О.Гданська, В.Дряпіка, І.Дубровіна,
Р.Пасічняк, О.Рудницька), механізмів регуляції психологічних процесів пізнання
(К.Є.Ізард, О.Г.Костюк, С.Г.Якобсон).
Особливий інтерес у межах обраної теми викликають
фундаментальні дослідження з проблеми структурно-функціонального аналізу естетичної
культури особистості, які здійснювалися О.Дем’янчуком, Д.Кабалевським,
О.Рудницькою; роль естетичного виховання в процесі особистісного становлення
досліджували І.Бех, М.Веселовська, М.Волошин, Л.Дементьєва, В.Лозова,
В.Мещеряков, П. Флоренський та ін.; взаємозв’язок художньо-естетичного і
морального виховання та їх значення у розвитку духовності людини
обгрунтовується в працях І.Зязюна, З.Калницької, В.Сухомлинського та ін.
Однак на особистісне становлення сучасної людини, розвиток її
духовності впливає не лише культура. Серед процесів, які здійснюють все більший
вплив на особистісний розвиток молоді, нами виділено процес інформатизації
суспільного життя. Нові інформаційні технології починають все ширше
використовуватися в якості суспільного продукту, який забезпечує інтенсифікацію
всіх сфер економіки, прискорення науково-технічного прогресу, педагогічної
науки, демократизацію суспільства. Тому виникає необхідність детального
розгляду положень інформатизації освіти та її ролі в організації навчально-виховного
процесу як школи так і вищого навчального закладу.
Розв’язання соціально-педагогічних проблем ефективного
використання комп’ютерів у навчально-виховному процесі, формування комп’ютерної
освіченості, розробки психологічних основ управління навчальною діяльністю
здійснено у працях Б.Гершунського, Ю.Машбиць, В.Монахова та ін. Проблеми
удосконалення змісту і методики вивчення основ інформатики досліджують учені
А.Єршов, М.Жалдак, А.Кушніренко, М.Лапчик, Н.Морзе, Ю.Рамський, Г.Фролов та ін.
Певний науковий потенціал зібрано також у галузі методики використання
комп’ютерів у навчально-виховному процесі, яку досліджували: Р.Вільямс,
В.Гриценко, А.Довгялло, В.Каймін, Г.Клейман, К.Маклін, Є.Маргуліс, І.Підласий,
Й.Рівкінд, Г.Фролова та ін.
Однак, проблема застосування комп’терної техніки,
інформаційних технологій як засобів формування естетичної культури студентської
молоді не знайшла належного відображення в педагогічній теорії.
Актуальність проблеми формування естетичної культури
особистості та її недостатня розробленість і обумовили вибір теми нашого
дипломного дослідження “Формування естетичної культури майбутніх соціальних
педагогів при вивченні нових інформаційних технологій”.
Об’єкт дослідження - формування естетичної культури
особистості.
Предмет дослідження - зміст, форми, методи формування
естетичної культури студентів спеціальності “соціальна педагогіка” у процесі
вивчення ними нових інформаційних технологій.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати шляхи формування
естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових
інформаційних технологій.
У відповідності до мети, об’єкта, предмета були визначені
такі завдання дослідження:
. Розкрити сутність, структуру, функції естетичної
культури особистості та роль інформаційних технологій у процесі її формування.
2. Експериментально довести актуальність досліджуваної
проблеми.
3. Обгрунтувати шляхи формування естетичної культури
майбутніх
соціальних педагогів при вивченні інформаційних технологій.
На основі матеріалів дослідження розробити методичні
рекомендації щодо оптимізації формування естетичної культури майбутніх
соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій.
теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення,
класифікація науково-методичної літератури з метою обгрунтування шляхів
формування естетичної культури студентів при вивченні інформаційних технологій;
емпіричні: опитування студентів, тестування, бесіди,
спостереження, що сприяли реалізації експериментальної частини дослідження.
Практичне значення дослідження полягає у спробі розробити
конкретні методичні рекомендації щодо оптимізації формування естетичної
культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних
технологій.
База дослідження: Хмельницький національний університет,
кафедра соціальної роботи і соціальної педагогіки.
Апробація дослідження: про результати дослідження доповідали
на засіданні кафедри соціальної роботи і соціальної педагогіки та отримали
позитивні відгуки.
Структура роботи: дипломна робота складається зі вступу, двох
розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ
КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ
.1 Структура та функції естетичної
культури особистості
Вирішення завдань у духовній сфері оновлення українського
суспільства передбачає різнобічний розвиток культури почуттів сучасної людини.
Домінування абстрактно-логічних способів мислення підростаючого покоління
призвело до спрощення та примітивізації емоційного життя, девальвації художньо-естетичних
цінностей у свідомості молоді. Існуюча “ерозія загальнолюдських цінностей і
гуманістичних ідеалів” та “деградація духу” зумовили необхідність відродження
гуманістичних основ виховання творчої особистості на засадах принципів її
самостійності й суверенності.
Негативні явища, які останнім часом набули значного поширення
в молодіжному середовищі, не можна пояснити лише недоліками у виховній роботі з
молоддю. Однак, на нашу думку, причини тут глибші й вагоміші, й криються вони в
соціальному бутті, зумовлені тими деформаціями, що відбувалися в суспільстві в
застійний період. Тому й вирішити завдання художньо-естетичного виховання
молоді, формування її естетичних інтересів і потреб не можна за допомогою лише
освітньо-виховних заходів, без докорінних, реформуючих змін сучасного
суспільного життя.
Соціальне оновлення суспільства передбачає активізацію
духовного потенціалу народу, який реалізується в естетичній культурі. Естетична
культура як суспільне явище трансформується і транслюється на суб’єктивно-особистісному
рівні. Водночас художньо-естетичні здобутки окремих індивідів інтегруються в
загальне культурологічне поле. Цей процес пов’язаний з різнобічним творчим
розвитком індивідуальності, оволодінням різними сторонами культури особистості,
формуванням морально-естетичних і духовних орієнтирів на ґрунті пріоритету
загальнолюдських цінностей.
В умовах переходу до ринкової економіки активізуються
технократичні тенденції, виникає “технічна цивілізація, ділова культура”,
нівелюється особистість, що дегуманізує суспільство, заперечує
художньо-естетичне начало в багатьох сферах людського життя. У свою чергу
процеси модернізації суспільства певною мірою зумовлюють зміни світогляду
людини, її духовних орієнтирів. Характерними стають тенденції до руйнування
людської душі, дисбалансу її складників - почуття і розуму, до утвердження
жорстокого типу особистості. Все це призводить до зміцнення об’єктивних
духовних аспектів життя [9, с. 68].
З огляду на ці дестабілізуючі фактори саме базисні культурні
цінності суспільства мають стати перешкодою на шляху руйнівних процесів.
Естетизована українська культура, на нашу думку, створює умови для розкриття
особистісних якостей формування естетичних інтересів, потреб і смаків, творчої
самореалізації людини. Тому проблема розвитку естетичної культури особистості є
багатоаспектною і досліджувались філософами, психологами, естетами,
культурологами, мистецтвознавцями, педагогами та ін.
Але за всієї відмінності концептуальних поглядів на
художньо-естетичну культуру спільною є точка зору щодо динамічності цього
явища, детермінованості його розвитку соціально-історичними процесами, умовами
життя людини, характером епохи й цивілізації суспільства, національними
відносинами, в які поставлений суб’єкт культури, тощо.
Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури дає
підстави для висновку, що реальним базисом людини є сукупність її суспільних за
своєю природою ціннісних орієнтацій, що реалізуються в процесі діяльності.
Ґрунтуючись на такому підході, сучасна педагогічна наука визначає культуру як
певний рівень розвитку людської діяльності в її якісних категоріях. За такого
підходу увага акцентується на тому, що не всяка діяльність збагачує культуру
особистості, а лише та, внаслідок якої розвивається і змінюється сама людина.
Індивідуально-неповторне творення самого себе і навколишнього світу, що складає
найсуттєвіші риси культури людини як особистості, дає підстави В.Донію,
Г.Несен, Л. Сохань, І.Єрмакову та ін. характеризувати цей феномен як соціально
значущу творчу діяльність у діалектичному зв’язку її результативного вираження
і процесуальності [26, с. 485].
У ході дослідження нами з’ясовано, що поняття естетичної
культури особистості відображає певну градацію рівнів розвитку естетичної
свідомості, співіснування її зразків, що відповідають вимогам суспільства. Цей
термін застосовується у науковій та публіцистичній літературі поряд із такими
словосполученнями як моральна культура, політична культура, культура
обслуговування, культура виробництва і т.д. Такі поняття носять оцінний характер
і використовуються для визначення особливої, бажаної якості того чи іншого виду
людської діяльності. Вони мають зміст лише в тому випадку, якщо в реальності
поряд з подібними “культурними” формами співіснують і “некультурні”, які не
відповідають ідеальним уявленням форми такої активності.
Все це певною мірою стосується сутності поняття естетичної
культури особистості, яке використовується за необхідності показати наявність в
особистості особливої якості, вищої в порівнянні з рівнем її розвитку в інших
членів суспільства.
На підставі аналізу філософської, педагогічної,
культурологічної теорії ми стверджуємо, що творчий аспект у культурі
розуміється не лише як створення нових духовних цінностей, а й як процеси їх
збереження, передачі та споживання. Розглядаючи творчість у такому широкому
контексті, можна погодитись з думками Г.Давидова, К.Шудря, які вважають, що
вона є інтегральною ознакою культури, у межах якої розгортаються універсальні
зв’язки різних форм людської творчості, відбувається їх взаємодія. Наведена
інтерпретація культури засвідчує значення творчої діяльності у формуванні
культури особистості, що охоплює всі сфери духовного життя людини: розум,
почуття, волю, а також відкриває шляхи розвитку культури засобами мистецтва,
яке за словами М.Кагана є найвищим ступенем творчості та духовності людини,
“самосвідомістю культури” [30, с.120].
Ідеї необхідності формування естетичної культури особистості,
роль школи в цьому процесі відображені у спадщині вітчизняних мислителів
Г.Сковороди, Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Франка та ін. Теоретичні та практичні
аспекти цієї проблеми розроблялися В.Острогорським, М.Пироговим, Г.Ващенком та
іншими визначними педагогами XIX - XX ст. [55, с. 481;7, с.136].
Над цією проблемою плідно працювали фундатори національної
системи освіти в роки відродження Української держави: С.Русова, О.Дорошкевич,
І.Невеселий, І.Огієнко та ін. Так, дослідник духовних скарбів рідної мови,
літератури та української культури І.Огієнко вважав, що виховання буде
результативним лише тоді, коли зміст освіти буде концентрувати в собі ідейні,
морально-духовні та художньо-естетичні здобутки рідного народу, відбиватиме
його національні традиції, звичаї, обряди. Він розробив концепцію єдиної
національної школи, наголошуючи при цьому на необхідності орієнтації
національної освіти на світовий рівень, проведення активної українізації
навчального процесу, розвиток духовності підростаючого покоління.
У свою чергу П.Блонський вважав здійснення естетичного
виховання одним із найважливіших завдань пеедагога, оскільки дитячий і юнацький
вік є періодами найсильніших естетичних переживань, прагнення до естетичної
творчості. Однак естетичне виховання він розумів у вузькому значенні і зводив
його лише до художнього, тобто виховання тільки засобами мистецтва. Позитивну оцінку
П.Блонський дає синтетичній (структурній) системі, за якою творча діяльність
передбачає “синтез” малювання, живопису, скульптури, архітектури, моделювання,
формовки і т. д. [23, с. 209].
С.Шацький, науково обґрунтовуючи важливість педагогічної
діяльності, вважав, що естетичне виховання повинне пронизувати весь
навчально-виховний процес, трудову, розумову, соціальну і художню діяльність
людини. У педагогічних працях С.Шацького розроблена система підготовки
педагога-дослідника, в якій значне місце посідає естетична освіта, виховання
засобами природи та суспільно-корисної праці, спілкування дітей і вчителів, усі
види мистецтва [23, с. 27].
Прагнення людини до естетичного, до прекрасного на думку,
А.Макаренко, зумовлено в ній природою й суспільним розвитком, що це прагнення
стимулює її культурне становлення. Засобами естетичного виховання він вважав
красу природи, пісні, музику, образотворче мистецтво, художню літературу, кіно,
театр, чистоту й охайність, красу навколишнього довкілля, естетичне оформлення
класних кімнат, одяг учнів і вчителів тощо.
Всі форми й засоби естетичного виховання молоді він розглядав
не як звичайне захоплення та милування красивим, а з точки зору їх освітнього і
виховного значення. Естетичне виховання, на його думку, має сприяти розумовому
вихованню (вивчення літератури, співів, малювання, музики, природознавства,
географії тощо), фізичному вихованню (краса людського тіла та ін.), моральному
вихованню (правильне розуміння естетики в житті людини).
Вагомим внеском у теорію і практику розвитку
художньо-естетичної культури молоді є діяльність і спадщина В.Сухомлинського,
який розглядав естетичну культуру як основу духовного життя особистості, а
естетичну культуру педагога як невід’ємний компонент його педагогічної
майстерності. В її структурі він виділив три основні компоненти:
духовно-споглядальний, науково-самоосвітній і практично-конструктивний.
Духовно-споглядальний - це естетичне сприйняття, естетична
оцінка педагогічних явищ і процесів, естетичні уявлення, поняття. Цей компонент
на його думку є першим кроком до сприйняття і розуміння краси, основою
естетичного виховання, серцевиною естетичної культури [62, с. 73].
Науково-самоосвітній компонент охоплює естетичні судження,
смаки, ідеали, що сформовані у процесі навчання і самоосвіти. В.Сухомлинський
акцентує на необхідності теоретичної підготовки педагога в галузі естетики й
мистецтвознавства, а також постійного розширення і вдосконалення знань шляхом
самоосвіти.
Практично-конструктивний компонент передбачав створення
педагогом естетичних умов для навчання і виховання, використання нових
естетико-виховних можливостей природного і соціального середовища, навчальної,
виробничої діяльності, побуту, спілкування в художньому процесі.
Аналіз педагогічної спадщини В.Сухомлинського свідчить про те,
що до естетичної культури вчителя він включав моральну культуру, культуру
почуттів, емоцій, мовну культуру, творче ставлення до професійної діяльності,
володіння методикою естетичного виховання в навчально-виховному процесі,
естетику побуту, спілкування і т. ін. Саме йому вдалося дослідити взаємозв’язок
усіх сторін виховання, значення духовного багатства особистості вчителя для
навчально-виховної роботи, розкрити форми і методи естетичної підготовки і
самопідготовки вчителя в педагогічному колективі школи.
Мистецтво, за словами В.Сухомлинського, це час і простір, у
якому живе краса людського духу. А тому пізнання цінностей мистецтва повинно,
насамперед, пробуджувати душу людини, підіймати її до прекрасного [62,
с.66-72].
Проблеми, пов’язані з визначенням параметрів естетичної
культури особистості досліджували М.Веселовська, М.Волошина, О.Дем’янчук,
В.Кальянова, В.Мещерякова, Л.Дементьєва, О.Рудницька та ін.
Так, на думку О.Рудницької, розуміння значення
художньо-естетичних поглядів для системного обґрунтування моделі
художньо-естетичного виховання як процесу, де відбувається взаємодія зовнішніх
(культура суспільства) і внутрішніх (установка, цілі й потреби особистості на
саморозвиток) чинників, вкрай важливе, оскільки вони становлять “світоглядне
ядро естетичної культури і визначають суть усіх її форм і елементів,
забезпечують діалектичний зв’язок естетичної свідомості й самосвідомості” [61,
с. 5].
У свою чергу, професор О.Дем’янчук базисом у складному
процесі формування естетичної культури особистості вважав її знання та
“формування на основі цих знань естетичних смаків і розвиток художньо-творчого
сприйняття навколишнього світу” [21, с.23].
У філософському словнику естетична свідомість визначається як
форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через
естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, норми, ідеали тощо і
концентровано виражається у мистецькій творчості та естетичних поглядах. Як
оформлена система ідей, поглядів, понять про естетичне становить зміст
естетичної свідомості, що набуває значення нормативної системи, зразка, і
забезпечує відповідність предметного змісту людської діяльності історичному
досвіду художньо-естетичних відносин. Соціальна функція цієї системи розкриває
себе у формі художньо-естетичних поглядів, які визначають спрямованість
художньо-естетичної свідомості суб’єкта, соціуму, вибірковість естетичного
ставлення до потенційних і актуальних цінностей суспільства.
Таким чином, естетичні погляди - це концептуальне
відображення художньо-естетичного буття й естетичних відношень з точки зору
художньо-естетичної самосвідомості суб’єкта. Вони відбивають також духовні
потреби певної соціальної групи, репрезентують “світоглядну картину” -
об’єктивні образи предметів в їх ціннісних зв’язках (через призму узагальнених
оцінюючих суджень, засвоєних суб’єктом у вигляді культури).
В естетичних поглядах відбувається універсалізація схем
художньо-естетичної діяльності, понятійне осмислення її предметного змісту в
культурному й соціально-історичному контексті людського цілепокладання (потреб
як предмета діяльності та її результатів).
В узагальненому вигляді сутність поняття естетична культура
нами розглядається як єдність почуттів, смаків та ідеалів, які матеріалізуються
у процесі перетворення світу за законом краси. Характер цих відносин формує
зміст художньо-естетичної свідомості й художньо-естетичної діяльності.
У педагогічній теорії є різні визначення естетичної культури.
Так, Н.Мойсеюк визначає естетичну культуру як здатність особистості до
повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і
дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси [ 54,
с.316].
У свою чергу В. Лозова зазначає, що естетична культура
передбачає сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток
здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу
вносити прекрасне в оточуючий людину світ, оберігати природну красу [41, с.
84].
На нашу думку, доцільно інтегрувати різні визначення і
означити естетичну культуру особистості як вищий рівень сформованості її
естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток художньо-естетичних здібностей, що
дає змогу естетично сприймати навколишній світ, розвиває потребу творити і
зберігати прекрасне в ньому. Рівень художньо-естетичної культури особистості
виявляється як у розвитку всіх компонентів художньо-естетичної свідомості
(почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку
умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті,
людських взаєминах.
Логічним продовженням і конкретизацією визначення естетичної
культури особистості є з’ясування її структури. Так у педагогічній літературі
найчастіше виділяються наступні компоненти естетичної культури:
1) художньо-естетичне сприймання - здатність виділяти
в
мистецтві і житті естетичні якості, образи і переживати
естетичні почуття;
) естетичне почуття - емоційні стани, що викликані
оцінним ставленням людини до явищ дійсності і мистецтва;
3) художньо-естетичні потреби - потреби в спілкуванні з
художньо-естетичними цінностями; потреби творити прекрасне; потреби в
естетичних переживаннях;
) художньо-естетичні смаки - здатність оцінювати
витвори мистецтва, художньо-естетичні явища з позицій естетичних знань і
ідеалів;
) художньо-естетичні ідеали - соціально та індивідуально-психологічно
зумовлені уявлення про досконалу красу в природі, суспільстві, людині,
мистецтві;
) художні уміння, здібності в галузі мистецтва, в
творчій діяльності [55, с.73]
З аналізом структури естетичної культури тісно пов’язаний
механізм її формування, що також є актуальним у нашій роботі. Так, в основі
формування естетичної культури особистості лежить інтерес - як спонукальна
сила, що постає зі ставлення людини до світу. Стосовно цього Гельвецій
зазначає, що “якщо фізичний світ підпорядкований законам руху, - то світ
духовний не менш підпорядкований законам інтересу. На землі інтерес є
всевладний чаклун, що змінюється в очах всіх істот всякого предмета” [8,
с.186-187].
Акцентуючи увагу на аналізі естетичного інтересу,
О.Ф.Лазурський на початку XX століття писав, що людині властива: “Наявність або
ж відсутність естетичного інтересу; ступінь його інтенсивності. Любити
мистецтво, відчувати в ньому постійну потребу, почувати пристрасть до
будь-якого мистецтва (музики, літератури, театру і т.д.); здатність до
естетичних переживань, володіти художнім смаком. Шукати в художньому творі,
головним чином, зміст: цікавість фабули, повчальність, інтерес до певних тем;
любити переважно художню форму: красу вірша, витриманість стилю, художнє
поєднання фарб і звуків (естетизм). Схильність до реалізму, до точного
сприйняття безпосередньо даної дійсності; шукати в мистецтві красивої вигадки,
ілюзії, яка забрала б її з дійсності; чи, зрештою, шукати в ньому проникнення у
вищу реальність (метафізичну і релігійну) і її символічного зображення.
Схильність шукати в мистецтві відображення суб’єктивних, особистісних настроїв
і почуттів (ліричний елемент), - об’єктивного опису навколишньої дійсності
(епічний елемент). Переважаючі елементи художньої насолоди: схильність до
гармонійно-прекрасного; до витонченого і таємного; до грізного, похмурого і
трагічного; до фантастичного і таємного; до комічного, до сентиментального і
т.д.” [9, с. 14-15].
Схематично структуру естетичної культури подаємо таким чином:
Рис. 1.1. Структура естетичної культури
Вагомий внесок у вивчення проблеми естетичного інтересу як
підгрунтя для розвитку особистісної культури внесли видатні вчені
Л.С.Виготський і С.Рубінштейн. Перший трактував такі інтереси як “цілісні
динамічні тенденції, що визначають структуру спрямованості наших реакцій” [10,
с. 6].
За тлумаченням С.Рубінштейна, “інтерес - спрямованість
особистості, що завершується в спрямованості або зосередженості її думок на
певному предметі” [ 60 ].
Тому в естетичному розвитку особистості всі види естетичних
потреб передбачають і зумовлюють одна одну, але певної залежності між ними
нема. Людина може випробовувати естетичну потребу в сприйманні об’єктивних форм
дійсності, але залишитись байдужою до мистецтва. У цьому контексті К.Ушинський
зазначав, що діяльність, яка прагне задовольнити вищі моральні ідеали і взагалі
духовні потреби людини є вже мистецтвом. Педагогічна діяльність, на думку
педагога, є “першим, вищим із мистецтв” саме тому, що вона спрямована практично
“задовольнити найвищу з потреб людини і людства - їх прагнення до вдосконалення
в самій людській природі” [63, с. 71].
Розкриваючи проблему структури естетичної культури та
відповідно механізму її формування в особистості важливо, на нашу думку, більш
детальніше зупинитися на аналізі естетичного сприйняття як специфічного виду
духовно-практичної діяльності, котра не обмежується перцептивним актом, а
включає рівень емоційно-смислового осягнення змісту будь-якого мистецького
твору, продукту творчої діяльності. З цього приводу О.Рудницька зазначає, що
відомі наукові дефініції такої категорії, як “сприйняття - мислення”,
“переживання - усвідомлення” доводять, що воно відбувається сукупно у формі
відчуттів, уявлень, асоціативного мислення, тобто становить комплексну
діяльність, котра має виключне значення для розвитку розумово-почуттєвої
активності людини [61, с. 5].
Важливим компонентом естетичного сприйняття, на думку
професора О. Дем’янчука, є емоційність. Сприймаючи високохудожні твори
мистецтва, що яскраво відображають дійсність, людина відчуває радість або сум,
тривогу чи надію. Ці почуття викликають бажання жити за законами прекрасного [
21, с. 9].
Тому, естетичне сприйняття нерозривно пов’язано з естетичними
почуттями, які виникають у процесі сприймання прекрасного і відображають
ставлення людини до прекрасного. На відміну від звичайних емоцій, що являють
собою безпосередню реакцію організму на зміни зовнішнього середовища або на
ускладнення чи розрядку ситуації, в якій перебуває людина (почуття роздратування,
задоволення, радості тощо), естетичні почуття опосередковані специфічним
предметом, відокремленим від реальної ситуації і репрезентованим у формі
переживання художнього образу, естетичного враження [21, с. 74].
Аналіз соціально-педагогічної та культурологічної літератури
дає підстави для висновку, що естетичні почуття - це досить складне явище, яке
відображає багатогранність індивідуального духовного життя особистості і
виражаються у хвилюванні людини, в її насолоді тощо [5, с. 203]. Духовне осяяння
завжди пов’язане з особливою насолодою або стражданням, які переводять
ставлення людини до художнього об’єкта з повсякденної сфери в естетичний
простір. Таким чином, духовна насолода - дещо інше, ніж особистісні почуття,
які вин
Похожие работы на - Формування естетичної культури майбутніх соціальних педагогів при вивченні нових інформаційних технологій Дипломная (ВКР). Педагогика.
Контрольная Работа На Тему Защита Трудовых Прав Работников Профессиональными Союзами
Дипломная работа: Використання творів українського народного мистецтва на уроках малювання в початкових класах
Реферат по теме 'Репка', сценарий сказки в детском лагере
Дипломная работа: Уголовно-правовое противодействие должностной халатности
Дипломная работа по теме Прогнозування, планування та регулювання діяльності підприємств
Реферат: Бухгалтерский учет в банках
Реферат: Лекции по уголовному процессу
Дневник Преддипломной Практики Пример
Курсовая работа: Упрощенная система налогообложения, учета и отчетности для малых предприятий в строительстве
Гдз Огэ 2022 Русский Язык Сочинение
Курсовая По Экономике Пример
Реферат: Штумсдорфское перемирие
Реферат: Принципы организации АО. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Грошовий ринок
Реферат по теме Социологические взгляды Гоббса
Курсовая работа по теме Ответственность и этика в менеджменте
Реферат На Тему Влияние Кислорода На Воду, Безалкогольные Напитки
Реферат По Профилактике Хронические Неинфекционные Заболевания
Сочинение по теме Проблемы нравственности в современной литературе
Идеальный Реферат Образец
Похожие работы на - Совершенствование системы управления персоналом предприятия ООО 'Гостиница Владивосток'
Похожие работы на - Иноязычные слова
Реферат: Військово-промисловий комплекс України проблеми і перспективи конкурентноздатності