Фольклорна практика. Отчет по практике. Культурология.

Фольклорна практика. Отчет по практике. Культурология.




🛑 👉🏻👉🏻👉🏻 ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻



























































Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.


Помощь в написании работы, которую точно примут!

Похожие работы на - Фольклорна практика

Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе

Нужна качественная работа без плагиата?

Не нашел материал для своей работы?


Поможем написать качественную работу Без плагиата!

Національний університет «Острозька академія»











Та сів на воротях в червоних чоботях.

Телята ревнули, а люди почули, попові сказали.

А наймичка з печі - та побила плечі,

А наймит з-під груби - та повибивав зуби.

Дитина з колиски - та побила писки,

А сучка з-під полу - дитину за ногу.

(Той, до кого звертаються, має відповідати)

( Після цих слів той, хто задає питання, дмухає в очі)


Візьміть і мою куцю до череди, я теж панський чоловік

У сови погані совенята, а їй найкращі.

До нашого берега завжди припливе як не кізяк, то тріска.

Краще розумним ногам вклонитися, ніж дурній голові.

На язик гарячий, до роботи ледачий.

Як нелюба жінка, то чоловікові вдома і борщ смердить.

У лісі вовки виють, а на печі страшно.

Мати голівку миє - пригладжує, а мачуха миє - прискубує.

Не знає сова, яка сама, зате інших бачить.

За чужим столом сиди, а правдою суди.

Щастя - не курка, решетом не накриєш.

Не той друг, хто медом маже, а той друг, хто правду каже.


Коли можна воду в решеті носити? (Коли замерзне)

Без рук, без ніг, а на тин виліз. (Хміль)

Без вікон, без дверей, повна хата людей. (Гарбуз)

За чорним лісом діжа сходить. (Сонце)

Кінь біжить, аж земля дрижить. (Грім)

Щедрий вечір, добрий вечір! (Повторюється після кожного рядка)

Щедрий вечір, добрий вечір! (Повторюється після кожного рядка)

. Ой чи є, чи нема пан господар вдома

Ой коли ж ти зріс, коли зелен став?

Було ж тобі, Іванку, з нами гратися.

Було б тобі, Іванку, з нами гратися.


А ще гірше тому, хто жінки не любить.

Прийде темна нічка - до другої ходить.

А прийде день біленький - приходе миленький.

До стіни говорить - стіна не промовить.

Хто ж мене роздягне, хто ж мене роззує?

Хто ж мене милого пригорне й сім раз поцілує?

Я ж тебе роздягну, я ж тебе роззую.

Закувала зозуленька в саду на погості,

Приїхало до дівчини три козаки в гості.

Один іде - коня веде, другий коня в'яже,

Третій стукає в віконце - добрий вечір каже.

Добрий вечір, стара мати, дай води напиться,

Кажуть люди - гарна дівка, дай хоч подивиться.

Вода в сінях, у циберці, піди та й напийся,

Дівка сидить у світлиці, піди подивися.

Вода твоя не холодна - піду до криниці,

Дівка твоя не хороша - піду до вдовиці.

А у вдовиці - дві світлиці, ще й третя кімната,

А у дівчини одна хата і та не прибрата.

Закувала зозуленька в саду на погості,

Приїхало до дівчини три козаки в гості.


Ні чорненьке, ні біленьке, ні руде.

Сказав би, що курка, то не така дзюрка.

Ця історія сталась дуже давно, коли ще татари нищили і грабували українські землі. Багато раз вони хотіли пограбувати і наше село (с.Волиця-2), але довгий час їм це не вдавалося, тому що люди викопали таємний хід з нішами в криниці і там пересиджували набіги. Але одного разу, під час свята Пасхи, коли всі люди зібрались біля дзвіниці, яка стояла посеред села, татари застали їх зненацька. Вони запропонували людям прийняти їхню віру, сказавши, що хто обусурманиться, то залишиться живим. Жодна людина на це не погодилась. Вони перерізали все село, після цьго почався дуже сильний дощ і криваві ріки текли з того горбка, де стояла дзвіниця.

На тому місці зробили велику могилу, а пізніше збудували церкву у формі Ноєвого ковчега.

Під час комунізму, коли руйнували всі церкви, цю церкву також хотіли зруйнувати, але влада не могла знайти жодної людини, яка б погодилася скинути хреста. Все ж такий чоловік знайшовся. І коли він зачепив хреста мотузкою й почав його скидати, у ньго почався крововилив. Він відмовився довести діло до кінця і через місяць помер, а ще через якийсь час вимерла вся його сім'я. Потім цю церкву тричі підпалювали, але вона жодного разу не загорілася (хоч побудована з дерева).

Старі люди говорять, що у цій церкві має статися ще не одне диво.


Гуляла якось закохана пара берегом річки. Вони ходили, розмовляли і

сталось так, що парубок потрапив у драговину, дівчина ніяк не могла

допомогти йому. Він тільки встиг сказати їй: «Не забудь мене!». Невдовзі на тому місці виросли такі ж голубі квіти, як очі того хлопця.Після того в народі їх так і прозвали - незабудки.

Колись, дуже давно, по наших селах ходили татари. В той час у нашому селі жив один чоловік з жінкою. Мали вони дочку, хоч малу, та дуже гарну.

Якось чоловік дізнався, що татари мають прийти в село. Почав він з жінкою думати, де б це їм дочку заховати. Та й вирішили сховатися у лісі, але так поспішали, що забулись те дівча взяти.

Прийшли татари. Нікого не застали в хатах, тільки ту дівчинку. Та й забрали її.

Спливло багато років. Та мала дівчинка виросло в татарах і стала ще кращою. Один татарин взяв за жінку. Вона народила йому синочка, але біля нього потрібно було ходити і колисати. Тоді зібрались татари в село за людьми, пішов з ними і чоловік тієї дівчини. І вийшло так, що прийшли вони у те ж село і забрали там всіх людей. А той татарин взяв собі бабу, яка б колисала його дитину.

Привів татарин ту бабу до своєї жінки. І баба зразу впізнала у ній свою дочку, а дівчина не впізнала її. Вона сердито прийняла стару бабу і дала їй зразу три роботи, сказавши, що якщо їх стара зробить, то буде доброю служницею, а якщо ні, то їй голова буде з плеч.

Маєш, стара, руками прясти, ногами дитя колисати, а очима за стадом дивитися.

Донечко моя, я ж тебе виростила, вигудувала, а ти на старості років таку роботу даєш?

Вдарила тоді дівка матір свою і кричить:

А чи пам'ятаєш, доню, як ти житечко жала і порізала собі мізинчик на лівій руці?

Тоді дівчина впізнала свою матір, заплакала і поцілувала її. І більше ніякої роботи їй не давала робити.


Одна з доріг, яка веде у наше село, простягається над урвищем.

Одного разу, пізно вночі, тією дорогою їхали люди, які поверталися з весілля, а їхали вони возом, який був запряжений двома білими жеребцями. Ніч тоді була дуже темна, на небі не було жодної зірочки, і чоловік, який керував кіньми зовсім не бачив дороги, а потрібно було повертати. І тут йому здалося, що він побачив дорогу, він повернув коні і віз з людьми полетів в урвище.

Кажуть, що якщо йти тією дорогою вночі, то чується іржання коней, а дехто подейкує, що бачив, як темними ночами двоє білих коней паслося біля урвища.


Жила в одному селі дуже гарна дівчина і звали її Калинкою. Була вона дуже доброю, завжди всім допомагала, за що люди і любили її. Та от тільки була вона сиріткою і жила у дуже злої мачухи.

Настав час Калинці заміж виходити, кохала вона парубка, але такого ж бідного як і вона. А мачуха хотіла посватати її за багатого й старого діда і коли дізналась, що Калинка має намір повінчатись з бідняком, то дуже розлютилась і хотіла силою змусити її вийти заміж за багатія.

Та одного дня Калинка втікла з дому і знаючи лиху вдачу мачухи, яка ніколи б не дозволила повінчатись з коханим, кинулась у прірву.

На тому місці, де розбилася Калинка, виріс кущик з червоними ягідками, кісточки яких були схожі на її добре серце. І люди на честь дівчини назвали той кущ калиною.


Якось жінка пішла в поле жито жати. Взяла з собою глечик молока і поставила його в холодочку. Тут біжить лисичка, та й побачила глечик з молоком, встромила туди голову, молочко випила, а голови назад ніяк не може витягнути.

Ну, глечик, досить, давай мені голову назад!

Качалась вона, качалась під кущем, а глечик як сидів на голові, так і сидить. Розлютилась лисиця та й каже:

Ну, клятий глечику, я побіжу до річки та й втоплю тебе!

Пішла вона до річки, всунула глечик в воду, а він набравсь води та й потяг лисицю за собою, так вона і втопилася.


Жалілася молодиця, що чоловік її дуже б'є. Хто б що підказав! Хто б порадив!

От взяла вона качку, та й пішла до попа

Так і так, отче, допоможіть, бо не знаю, що мені робити.

Так може ти не догоджаєш йому в чому?

То як ж він тебе б'є? Отак, ні через що і бити починає?

Спочатку кричить на мене, а потім починає бити.

Візьми цю пляшку чарівної води і як тільки чоловік почне на тебе кричати - набери її в губу та й тримай собі.
А вона - води в губу! Він кричить, а вона б і обізвалася, та не можна воду виливати. Чоловік кричав, сварив її, та бачить, що жінка мовчить та й замовк і не бив її.

Відтоді так і пішло: Як тільки чоловік починає сваритись, жінка набере води в губу і тримає її. Чоловіка як підмінили, не б'є більше жінки. От як чарівна вода допомагає!

Всьому є кінець, закінчилась і вода! Як її не стало - знов бійка.

Взяла жінка курку, та й знову до батюшки.

Поможіть, отче! Дайте мені ще тої води! Бо поки вона була, то й в хаті був мир і спокій. А не стало води - ще зліший став!

Жінко! То ж така сама вода, як у тебе в криниці! Набери в губу води і не сварися, то й чоловік бити не буде!

спеціальності «українська мова та література»

Свій перший день практики я проводжу в селі Волиця-2 Красилівського району

Моїм інформатором сьогодні стала сімейна пара: Пахольчук Віра Гаврилівна 1934 р.н. та Пахольчук Василь Васильович 1931 р.н.

Василь Васильович - музикант, відомий на все село. Він знає безліч

пісень, адже без нього не обходилось жодне весілля.


Другий день практики я також проводжу у своєму селі Волиця-2.

Сьогодні я завітала до двох сестер: Цимбалюк Марини Павлівни 1935 р.н. та Цимбалюк Калини Павлівни 1924 р.н.

Марина Павлівна та Калина Павлівна були доярками, вони також розповідали, що часто збиралися вечорами поспівати пісень. Саме від них я записала багато пісень.

Цього гарного суботнього дня моєю співрозмовницею стала Костюк Христина Миколаївна 1925 р.н. з села Волиця-2.

Від цієї веселої бабусі я записала жартівливі пісні, багато приказок, прислів'їв та загадок.

Моїм інформатором сьогодні стала Верем'юк Надія Францівна 1942 р.н., жителька села Волиця-2.

Надія Францівна виховала шестеро чудових діточок, бавила внуків і дочекалась правнуків. Вона знає багато забавлянок, колискових і віршиків. Тому саме від неї я записала чимало зразків дитячого фольклору.


Сьогодні я відвідала моїх сусідів - Різдванецьку Станіславу Володимирівну 1943 р.н і Різдванецького Григорія Радіоновича 1941 р.н.

Григорій Радіонович багато подорожував, побував у багатьох країнах. Сьогоднішній день був дуже цікавим і пізнавальним.


В цей день я спілкувалася з жителькою села Кошелівка Красилівського району Хмельницької області - Даньчук Галиною Василівною 1955 р.н.Галина Василівна - головний зоотехнік кооперативу «Промінь». Вона дуже розумна жінка, яка знає багато фольклорних зразків.


Цього липневого дня моїм інформатором стала Пасічник Ганна Іванівна 1925 р.н. з села Волиця-2.

Ганна Іванівна багато пережила. У роки війни вона потрапила в концтабори Німеччини і Австрії. Вона зізнається, що саме надія і рідні пісні допомогли їй пережити ті важкі часи.


Сьогодні я спілкувалася з Данилюком Петром Михайловичом 1921 р.н. з села Волиця-2.

Петро Михайлович - ветеран війни, але він не тільки воював, а й піднімав дух солдатів, граючи на гармошці і співаючи їм пісень.

На дев'ятий день практики я відвідала свою вчительку - Галайду Наталю Петрівну 1959 р.н. з села Дворик Красилівського району Хмельницької області.

Наталя Петрівна - вчителька української мови та літератури. В неї я записала приказки, легенди і казки.


Сьогодні я була в гостях у моєї бабусі - Агафонової Ніни Дмитрівни 1941 р.н. та прабабусі - Малинецької Агафії Йосипівної 1917 р.н. з села Моньчинці Красилівського району Хмельницької області.

Бабуся Гапка рано залишились сиротою, тому їй доводилось наймитувати, доглядаючи чужих дітей. Вона не вміє писати, але знає дуже багато пісень, забавлянок, загадок, приказок і переказів.


В цей день моїми інформаторами стала моя бабуся - Остап'юк Таїсія Костянтинівна 1950 р.н., яка проживає в селі Мала Клітна Красилівського району Хмельницької області.

Таїса Костянтинівна працювала дояркою, жила в багатьох областях України (Закарпатській, Херсонській, Житомерській), вона знає багато історій, переказів і легенд.


Сьогодні я переглянула весь свій матеріал і побачила, що мені не вистачає тільки декількох зразків фольклорних матеріалів, тому я звернулась за допомогою до своєї мами - Агафонової Тетяни Василівни 1972 р.н.


Цього чудового липневого дня я взялась за систематизацію і упорядкування зразків фольклорних матеріалів.


Ось і осатаній день практики, матеріал упорядкований і готовий до друку.


Фольклор - це невичерпна скарбниця народної мудрості, яка формувалась не роками, а століттями. Він не стоїть на місці, адже є явищем динамічним і фольклор однієї епохи значно відрізняється від попередніх та наступних. І тільки глибоко ознайомившись з широким колом фольклорних явищ, які є душею народу, можна набути правильне уявлення про народну культуру.

Фольклорна практика мені дуже сподобалась, адже я дізналась для себе дуже багато нового і цікавого. Але я також зіштовхнулась з рядом проблем, які уповільнили мою роботу. Найбільшою проблемою є те, що більшість моїх інформаторів дуже мало пам'ятають через свій вік, адже більшість із них прожили немале життя. Молодші ж люди можуть взагалі не назвати жодної старовинної пісні, не говорячи вже про молодь. Тому, якщо ознайомлення з фольклором у традиційному середовищі навіть ще пів століття тому відбувалося природним

шляхом, тобто спілкуванням поколінь, то сьогодні це явище відсутнє. Адже для молоді це не є цікавим, для них це пережитки минулого, їхні мізки засмічені всякою «попсою», бо це ж «модно»! Безперечно, це нове покоління і це їхні пісні, які їм також потрібно знати, та все ж ми не повинні бути байдужими до народного слова, адже це наше життя, наша історія, яку ми повинні знати і пам'ятати, як свій родовід.

Фольклорні матеріали потрібно записувати, домагаючись мінімальних втрат, адже близьким є той час, коли ми будемо знайомитись з фольклором через посередництво друкованого слова.





Похожие работы на - Фольклорна практика Отчет по практике. Культурология.
Презентация На Тему Создание И Развитие Кадрового Резерва
Сочинение На Английском Про Педагогический Колледж
Путь Родиона Роскольникова от преступления к наказанию
Контрольная Работа Соединения Галогенов Химия 9 Класс
Реферат по теме Методика преподавании физики. Задачи по физике
Доклад по теме Пищевая аллергия у детей
Реферат: Отчет по производственной практике в турагентстве
Книга: Скупой рыцарь
Цели И Задачи Стандартизации Реферат
Реферат На Тему Відкриття Коперника
Тоталитаризм Как Тип Политического Режима Реферат
Основные Понятия О Воинской Обязанности Реферат
Курсовая работа по теме Лечебные свойства фейхоа
Реферат: Is Kurtz
Дипломная работа по теме Мотивация труда работников организации и пути повышения ее эффективности в условиях действующей социальной политики (на материалах ГУ 'СДЮШОР' № 5 г. Гомеля)
Курсовая работа по теме Техническое обеспечение компьютерных сетей
Курсовая работа по теме Инвестиционный проект и источники его финансирования
Контрольная работа по теме Размещение и развитие плодоовощеконсервной промышленности
Английский Язык 3 Класс Контрольные Работы Spotlight
Реферат: Пути выхода из кризиса
Шпаргалка: Шпаргалки по Истории
Лабораторная работа: Разработка форматов хранения программ. Структурирование
Курсовая работа: Диагностика финансового состояния предприятия в системе антикризисного управления на примере ОАО "Спартак"

Report Page