Фоґґ Співочий Лук

У цю темну зимову ніч вітер вив, наче тисяча диких звірів. Три дні мисливець уже полював за особливим створінням: чарівним жуком із Великого болота. Бачили цього жука настільки рідко, що навколо нього виросли десятки дивних історій і міфів.

Дехто вірив, що це насправді чаклун, якого заточили в тілі жука; інші ж вважали, що він здатен виконати найзаповітніше і найбільше твоє бажання.

Сам мисливець чув багато подібних історій, але, правду кажучи, не особливо в них вірив.

Від свого батька він пам'ятав, що цей жук — дуже рідкісна й напів-магічна істота, а її м'ясо може цілий місяць їсти кілька жаб'ячих сімей.

Тож тепер, переповнений рішучістю, він переслідував жука всіма засніженими пагорбами й між темних коренів, що стирчали над мерзлою землею.

Коли мисливець втомився від довгої погоні, він вирішив розбити скромний табір під старим дубом і зігріти свої стомлені кістки. Він вже засинав на м'якому ліжку з моху, коли раптом, справді казкове створіння з'явилося перед ним і зависло в повітрі по той бік вогнів.

— Я знаю, чого ти хочеш, мисливцю. — Прошепотів жук. — І у тебе є вибір: ти можеш спробувати вбити мене і принести назад до свого болота на радість твого народу… або ти можеш змусити свій лук заспівати найпрекраснішої пісні, і якщо моє серце заспіває разом із ним, я виконаю твоє найзаповітніше бажання.

Хвильку мисливець мовчав. А тоді встав, дістав свого лука і почав на ньому грати, наче то була арфа. Прекрасна мелодія відгукнулася в дерев'яній зброї, і чарівний жук почав повільно хитатися в такт. Коли пісня закінчилася, жук спитав:

— Скажи-но, мисливцю, чого ти бажаєш?

— Я хочу нагодувати усіх у своєму болоті, щоб ніхто не голодував цієї довгої й темної зими…

— А я зроблю, як ти забажав, мисливцю. — Відповів чарівний жук, і, з яскравим спалахом блакитного світла, зник у чистому зоряному небі…

Щонайменше сотня радісних жаб зустрічали мисливця тієї ночі: вони не могли повірити своїм очам. Кожен погреб їхніх грибних домівок переповнився найрізноманітнішою їжею. Цього було достатньо навіть для того, щоб узимку прогодувати не лише їх, а й сусіднє болото на схід від Скрипучого лісу.

Мисливець розказав їм свою історію, і з того часу всі в болоті й у всьому королівстві звали його Фоґґ Співочий Лук.