Флора і рослинність урочища Пагур - Биология и естествознание курсовая работа

Главная

Биология и естествознание
Флора і рослинність урочища Пагур

Напрямки та методика вивчення флори урочища Пагур. Встановлення переліку видів рослин урочища. Проведення флористичного аналізу. Встановлення рідкісних і зникаючих видів рослин. Розробка пропозицій щодо охорони і використання флори даного урочища.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Флора і рослинність урочища « Пагур » (Придністровське Поділля)
Таким чином, ми зможемо привернути більшу увагу людей, щодо правильного використання флори урочища Пагур, та бережливого ставлення до цінних видів рослин, які проростають на даній території. Адже більшість людей через постійну заклопотаність іншими великими й малими справами мало звертають уваги на безліч рослин, які оточують нас, мало знають про них. А проте у кожній травинці, билинці, квіточці, листочку б'ється пульс біосфери - того природного середовища, в якому ми всі живемо і від якого істотно залежить як сьогоднішнє, так і майбутнє благополучне існування людського роду. То ж нам потрібно постійно пам'ятати, що кожна рослинка чи інше живе створіння відіграють свою певну роль у постійному вирі життя рідної природи і на свій лад конче потрібні у цьому одвічному процесі. Так що будь-який рослинний організм, будь-який вид рослинного світу по-своєму потрібні і корисні. У зв'язку із цим кожному із нас зокрема, і всім разом потрібно з більшою пошаною, любов'ю та обережністю ставитись до всього живого, що оточує нас, потрібно намагатись краще пізнати і глибше зрозуміти цей багатий та різноманітний світ живих істот, що створюють живу оболонку нашої планети.
1. Фізико-географічна характеристика території дослідження
Івано-Франківська область за конфігурацією території нагадує ромб, витягнутий по довгій осі з півночі на південь.
Границі Івано-Франківської області дуже звивисті і мають загальну протяжність близько 760 км. Межує з такими сусідніми областями як Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська, Львівська.
Івано-Франківська область розташована в трьох різних за своєю природою ландшафтних зонах Північно-Східна частина території (Придністров'я) лежить по Подільській височині.
Середня частина області розташована в межах Передкарпаття з піднятим і сильно розчленованим рельєфом.
Південно-західна частина Івано-Франківської області заходить в Українські Карпати.
Східна частина Івано-Франківського передгір'я має виразний поділ на два орографічні райони: Передкарпатське Покуття і Придністровське Покуття. Два цих орографічних райони поділяє р. Прут. На південь Прута до Карпат простягається типове передкарпатське передгір'я - Передкарпатське Покуття [7].
Придністровське Покуття, яке ще називають Тлумач-Городенківською височиною лежить на північ від р. Прут і простягається до долини Дністра.
Тлумацький район розміщений на сході Івано-Франківської області. Крайня північна його точка - на околицях с. Петришів (49 північної широти), західна - поблизу с. Задорожна (24 55 східної довготи), східна - на правому березі р. Дністер біля с. Петрів (25 20 східної довготи), а південна - с. Яківка (48 40 північної широти).
Вся територія району розміщена у середніх широтах, помірному кліматичному поясі.
Межі району на північному сході звиваються по меандрах Дністра. Даним природним рубежем проходить межа з Монастирським у Бучацьким районами Тернопільської області.
На сході район межує з Городенківським, на південному заході і півдні - з Коломийським, а на заході - з Тисменицьким районами.
Площа Тлумацького району складає 0,68 тисяч квадратних кілометрів, що становить 4,9% всієї території області.
Найбільша протяжність району з півночі на південь становить 45 кілометрів, а із заходу на схід - 30 кілометрів [20].
Територія району знаходиться на південно-західній окрайні Руської платформи, складеної в основному з докембрійських кристалічних порід, перекритих горизонтально залягаючи ми шарами палеозою і мезозою.
Із палеозойського комплексу в межах району відмічені силурійські і девонські відклади, які на поверхні зустрічаються тільки на крайньому північному заході у вигляді вузької смуги по берегах долини Дністра, починаючи від с. Нижнів. Силурійські відклади представлені вапняками, пісковиками і сланцями. Товщі девону складаються з червонобарвних пісковиків і піщано-сланцевих порід.
Відклади мезозою, які зустрічаються частіше являють собою переважно морські відклади юри і крейди. Юрські відклади виступають на денну поверхню річки Дністер і представлені вапняками та мергелями. Крейдяні відклади поширені по всій території району. Вони складені глауконітовими пісками та пісковиками, мергелями, крейдою та вапняками.
З кайнозойських утворень в районі відзначені верхньотретині відклади - тортонський ярус, до якого відносять відклади гіпсу. Шари попередніх геологічних періодів в основному вкриті товщею четвертинних нашарувань, найбільш давніми є древньоалювіальні відклади (грубі кварцеві піски з домішками гальки).
Вони складають шосту терасу Дністра, залишки якої зустрічаються на Бистрицько-Тлумацьків височині і на південь від Дністра по лінії Тлумач-Чернелиця, а також Прутсько-Дністровському вододілі. Алювіальні відклади зустрічаються і на інших терасах Дністра. Крім алювію, на більшій території південного сходу спостерігаються лесовидні суглинки, лес і делювіальні шари [7].
У тектонічному відношенні територія району - це південно-західне крило Українського кристалічного масиву, де старі палеозойські шари западають глибоко під грубе покриття шарів міоцену, вкриті потужними шарами лесу. У кінці третинного періоду і пліоцені дана територія являла собою знижену плоску рівнину, на північному сході якої протікала р. Дністер. У кінці пліоцену та на початку плейстоцену відбулося піднесення Покутської височини, що призвело до глибокого врізання Дністра і розчленування Прутсько-Дністровського межиріччя.
Зараз територія району - це хвиляста рівнина, на якій виділяються три природні райони:
Бистрицько-Тлумацька височина - ця місцевість різко окреслена долинами Дністра, Бистриці, Ворони та Тлумача. Схили височини круті, абсолютні висоти становлять 300-360 м. Найвища точка досягає 386 м (г. Задорожна).
Олешанська Височина - знаходиться на схід від Бистрицько-Тлумацької височини. Висоти тут дещо збільшуються, досягають 350 і навіть 390 м. Ця височина розпадаються на два крупні масиви: західний - між р. Тлумач і великою звивиною Дністра і східний - на схід звивини Дністра до його притоки Земець.
Гостів-Обертинська рівнина - знаходиться на південь від згаданих височин. Висоти тут зменшуються до 300 м. Дана територія по лінії Хотимирсько-Гвіздецької гряди виступає вододілом Пруту і Дністра. Десь по середині території від м. Тлумача до м. Городенки виділяється більш опущена смуга з висотами до 300 м. Це Тлумацько-Городенківське зниження.
З поширенням гіпсів в межах району (вздовж Дністра по лінії сіл Кутище-Локіта-Олеша-Петрів-Гавриляк-Гончарів) пов'язані карстові явища - лійкуваті заглиблення, провалля, печери, карстові озера, підземні річки, а на поверхні мальовничі гіпсові скелі. [20].
Отже, поверхня району складова частина Покутсько-Бесарабської височини - в північно-східній частині горбкувата, а в південно-західній становить рівнину.
Поверхневі води Івано-Франківської області - це переважно ріки. Озер мало, переважають штучні озера-ставки. Загальна кількість досягає 7120, переважають малі, довжиною до 10 км. Рік, які мають довжину понад 10 км налічується 152, а понад 100 км - тільки 5. Загальна їх густота в середньому по області становить 0,20-0,40 км/км 2 , а в окремих басейнах вона вища.
Майже 2/3 території області зрошують води басейну Дністра і тільки південно-східна окраїна належить до басейну Пруту.
До Подільської водозбірної площі Дністра належить Прилипанська височина на лівобережжі і Покутська - на правобережжі. Загальна густота річкової сітки цього району досягає 0,29 км/км 2 .
Річкова система Тлумацького району розвинута слабо, що пояснюється рівним характером поверхні. Головною річковою артерією району є р. Дністер, яка протікає з північного заходу на південних схід майже межею з Монастирським та Бучацьким районами Тернопільської області. Річка протікає територією (Тлумацького району протягом 82 км звивистою долиною з високим стрімким правим берегом. [7].
Пересічна густота мережі річок на території Тлуацького району становить 0,55км 2 . Всього в районі нараховується 68 річок і тимчасових водостоків загальною довжиною 385 км.
Правобережжя Дністра на території району має слабо розвинуту річкову систему. Ріки тут трапляються рідко, маловодні. Невелика густота річкової системи в цій місцевості пов'язана з карстовими явищами.
Річки Тлумацького водозбору відрізняються невеликою водоносністю. Х витоки - яри або балки.
Озер на території району дуже мало. Більша частина їх є заплавними (стариці в районі сіл Петриків. Антонівка, Купелів). Розміри їх невеликі, живляться головним чином від річкових паводків. В сухий період року вони часто висихають або перетворюються в болота.
У надрах Тлумацького району є прісні та мінералізовані підземні води. Їх поширення тісно пов'язане з геологічною будовою цієї території. Містяться вони в основному четвертинному водоносному горизонті, а місцями у відкладах корінних порід [23].
В межах Івано-франківської області є різні типи і відміни ґрунтів.
Для території Тлумацького району характерні в основному тир типи ґрунтів: опідзолені чорноземи, сірі опідзолені ґрунти та глибокі мало гумусні чорноземи. Це пов'язано з різноманітними формами рельєфу, складом ґрунтоутворюючих порід, умов поверхневого ат ґрунтового зволоження і рослинності.
Більшу частину площі (33,9 тис. га) займають опідзолені ґрунти, які розміщені на водороздільних просторах і схилах. Інші ґрунти мають незначні площі: чорноземи на елювії - 2,2, лугові і чорноземно-лугові - 4,3, болотні - 1,5, дернові - 0,8, намиті - 0,9, розмиті ґрунти і виходи корінних порід - 0,3, не обстежено - 0,4 тис. га.
На високих у вузьких водорозділах по берегах р. Дністер та ї приток переважають світло-сірі і сірі ґрунти, які на крутосхилах в різній степені змиті. Це низькопродуктивні ґрунти з нестійкою структурою, вміст гумусу в них невисокий.
Темно-сірі опідзолені і опідзолені чорноземи є найбільш розповсюдженими ґрунтами в районі (29,1 тис. га) і майже всі вони знаходяться на орних землях. На відміну від світло сірих ґрунтів, вони володіють більш високим рівнем природної родючості, досить потужним і добре гумусова них профілем. Ці ґрунти добре забезпечені фосфором і помірно азотом та калієм. Вони більш структуровані і мають добре розвинуту капілярну систему [17].
Чорноземи на елювії карбонатних порід займають в районі невеликі площі, половина з них припадає на ріллю. Приурочені вони до крейдяних підвищень горбисто хвилястих водорозділів. Чорноземи характеризуються високим вмістом гумусу, доброю забезпеченістю поживними речовинами.
Лучні і чорноземно-лучні ґрунти залягають в заплавах рік, по долинах балок. Для них характерний добрий гумусовий профіль, значний запас поживних речовин, але вони часто бувають перезволожені. Лучні ґрунти зустрічаються в нижніх частинах схилів, по днищах балок, заплавах рік. Воин мають більш потужний гумусовий горизонт.
Дернові ґрунти приурочені до берегової тераси р. Дністер. Розмиті ґрунти і виходи пухких порід розміщуються на крутих схилах річкових долин, балок, ярів.
Болотні ґрунти займають найбільш низькі рівні заплав та днищ балок. Утворились вони в умовах постійного пере зволоження неглибоко залягаючи ми ґрунтовими водами, внаслідок чого весь їх профіль має виразні ознаки оглеєння.
Низинні торфовища поширені невеликими масивами в заплавах річок (села Гостів, Хоти мир, Бортники, с.м.т. Обертин та М. Тлумач). Торфи середньо - та високо зольні, кислотність їх нейтральна або близька до неї [7].
Кліматичні умови району формуються під впливом таких кліматотвірних чинників: географічне положення, циркуляція повітряних мас і сонячна радіація. На місцевий клімат великий вплив чинять також різноманітні форми рельєфу, а також їх експозиція і висота. [29]
Згідно з характером розподілу радіаційного балансу в часі і по території району, відбувається розподіл температури. Зокрема пересічна температура за рік коливається від 5 до 3С. Взимку пересічні температури за місяць від'ємні (2-5С у грудні, -5-7С у січні, 4-5С у лютому). Отже, найхолоднішим місяцем в районі є січень.
Особливо низькі температури спостерігаються тоді, коли над нашою територією проходять маси арктичного повітря, що прориваються з Карського моря. Коли ж над районами проходять маси тропічного походження із Середземного моря, температура піднімається.
Відлиги на території району бувають досить часто і можуть тривати майже 20 днів у грудні і по 15 днів у січні та лютому. Середньорічні температури липня +18-18,5С, а січня -5-6С.
Взимку на території району випадає майже втричі менше опадів, ніж влітку. При цьому опади взимку не інтенсивні і мають переважно обложний характер. Річна кількість атмосферних опадів становить 60-700 мм. Більша кількість їх випадає в теплий період року. Найбільш дощовий місяць червень, а найбільш сухий - вересень. [7].
Вітри переважно слабкі і помірні з швидкістю 0,5-1 м/с, а взимку 6-10 м/с. В окремі періоди зрідка спостерігаються ураганні вітри.
У теплий період року на території спостерігаються й такі небезпечні явища погоди як грози, град, суховії.
Клімат району помірно континентальний з різновид ними мікрокліматичними зонами [20].
Природна трав'яниста рослинність на території району збереглася дуже мало, оскільки більша частина безлісих територій розорана під сільськогосподарські угіддя. У непорушному стані природному стані вона збереглася тільки на нерозораних сіножатях і пасовищах. В трав'янистому покриві вологих і заплавних лук розповсюджені осоково-різнотравно-злакові і бобово-рінотравно-злакові з перевагою в травостої метелика лугового, вівсяниці лучної. Степова рослинність зустрічається дуже рідко, невеликими острівцями на незручних для розорювання ділянках. Вона представлена типчаком, Калерією, меренкою [5].
Діброви поширені на темно-сірих ґрунтах водороздільних височин і по крутих схилах біля виходів вапняків. Лісоутворюючою породою їх є звичайний дуб, до якого домішується скельний дуб. Іноді до них приєднується ясен, польовий клен в першому ярусі і берест, граб, осика, черемха, береза, черешня, горобина в другому ярусі. Серед чагарників знаходимо ліщину, татарський клен, калину, глід, пухнасту жимолость, крушину, терен, шипшину, кизил та ін. Букові ліси ростуть на ясно-сірих ґрунтах підвищених вододілів. Це так звана свіжа бучина, яка складає темні ліси з майже відсутнім підліском.
2. Методика та об'єкти досліджень
Вивчення флори урочища «Пагур» розпочинаємо із встановлення видового розмаїття - складання переліку видів рослин. Для цього використовуємо маршрутний метод. Першим етапом дослідження є ознайомлення з особливостями рельєфу, основними типами рослин. Другий етап - детально-маршрутне дослідження. При дослідженні ми використали метод екологічних профілів, який найбільш підходить для даної території, яка характеризується гористістю. Під час маршруту збирали гербарій, записували всі рослини, які зустрічалися в дорозі. При цьому також записували рясність кожного виду рослин, місце знаходження, фітоценотичну приуроченість, екологічні умови місця зростання тощо. Для визначення невідомих рослин використовували «Определитель высших растений Украины», «визначник рослин Українських Карпат».
Всі виявлені види рослин даної території впорядкували у конспект флори. Для цього види рослин комплектували по родах та родинах. Для визначення рясності рослин користувались шкалою Друде, при складанні таблиці вжито такі позначення:
Наступним етапом дослідження флори урочища «Пагур» є її аналіз. Він проводився з метою виявлення особливостей флори досліджуваної території, можливості порівняти її з іншими флорами, а також індикації екологічних характеристик території дослідження, її історії, наявності антропогенного впливу.
Аналізуючи флору ми провели систематичний склад, тобто розподіл кількості видів між таксонами більш високого рангу - родами, родинами. Для цього кількість видів у кожному роді, родині обчислювали у відсотках до загальної кількості виявлених видів.
Провели, еколого-фітоценотичний аналіз флори, тобто поділ на флороценотипи в залежності від еколого-фітоценотичної природи видів рослин.
Для виявлення екологічної природи флори урочища провели біоморфологічний аналіз флори: за ступенем пристосування до водного середовища і зволоження ґрунту; та за ступенем пристосування до інтенсивності освітлення.
При узагальненні результатів врахували кількість видів лікарських, декоративних, медоносних рослин території.
3 . Ре зультати дослідження та їх обговорення
Всі виявлені види рослин урочища «Пагур» упорядковані у конспекті флори. У якому рослини укомплектовані по родах та родинах, відповідно від найбільшої до найменшої родини. При визначенні рясності рослин користувались шкалою Друде. Конспект флори подану у вигляді таблиці
Волошка скабіозовидна Centaurea scabiosa L.
Деревій тисячолистий (звичайний) - Achilla millefolium
Жовтозілля Якова Senecio Jacobeae L.
Кульбаба лікарська Toraxacum officinale Web.et Wigg
Matricaria matricarioides (Less) Portex ex Britt
Стокротки багаторічні Bellis perennis L.
Триребрик непахучий Tripleurosperum inodorum (L) Sen. Bip.
Хамоміла лікарська Chamomilla recutita (L)
Гадючний звичайний Filipendula vulgaris Moench
Глід український Crataegus ucrainicia Pojork
Перстач повзучий Potentilla reptans L.
Перстач розлогий Potentilla patula Waldst
Перстач гусячий, гусячі лапки Potentilla anserina L.
Перстач сріблястий Potentilla argentea L.
Перстач піщаний Potentilla arenaria Borkh
Порисло звичайне Agrimonia cupatoria L.
Приворотень стрункий Alchemilla gracilis Opiz
Буквиця лікарська Betonica officinalis L.
Глуха кропива пурпурова Lamium purpureum L.
Котяча м'ята справжня Nepeta cotaria
М'ята довголиста Mentha longifolia (L)
Розхідник звичайний Glechoma hederacea L.
Суховершки звичайні Prunella vulgaris L.
Чебрець повзучий Thymus serpillum L.
Шавлія кільчаста Salvia verticillata L.
Шадр азвичайна Marrubium vulgare L.
В'язіль барвистий Coronilla varia L.
Конюшина повзуча Trifolium repens L
Конюшина лучна Trifolium pratense L
Конюшина польова Trifolium arvense L.
Люцерна хмелевидна Medicago lupulina L.
Люцерна серповидна Medicago falcata L.
Лядвинець рогатий Lotus corniculatus L
Люпин багатолистий Lupinus polyphyllus Lindl.
Гристиця збірна Dactylis glomerata L.
Костриця лучна Festuca pratensis Huds.
Лисохвіст лучний Alopecurus pratensis L.
Метлюг звичайний Apera spica-venti (L.) Beaur.
Тимофіївка лучна Phleum pratense L.
Тонконіг звичайний Poa triviolis L.
Очеретянка звичайна Phalaroides arundinaceae (L)
Гикавка сива Berteroa incana (L.) Dc.
Грицики звичайні Capsella bursa pastoris (L)
Водяний хрін лісовий Rorippa sylvestris (L)
Редька дика Raphanus raphnistrum L.
Сухоребрик лікарський Sisymbrium officinalis (L)
Талабан польовий Thlaspi arvense L.
Хрінниця смердюча Lepidium ridecale L
Вероніка дібровна Veronica chamaedris L.
Вероніка довголиста Veronica beecabunda L.
Дивина звичайна Verbasum thapsus L.
Кравник звичайний Odontites vulgaris Moench
Льонок звичайний Linaria vulgaris Mill.
Живокіст лікарський Symphytum officinale L
Медунка м'яка Pulmonaria mollis Wulf.ex Hornem
Незабутка дрібноквіткова Myosotis micrantha Poll. ex Lrhm.
Незабутка болотна Myosotis palustris L.
Зірочник середній Stelloria media (L)
Коронарія зозуляча Coronaria floscuculi (L)
Мильнянка лікарська Saponoria officinalis L.
Роговик польовий Ceratium arvense L
Миколайчики плоскі Eryngium planum L.
Собача петрушка звичайна Actusa cynapium L.
Калюжниця болотна Caltha palustris L.
Жовтець повзучий Ranunculus repens L.
Вербозілля звичайне Lysimachia vulgaris L.
Вербозілля лучне Lysimachia nummularia L
Курячі очка польові Anagallis arvensis L.
Первоцвіт весняний Primula veris L.
Подорожник великий Plantago major L.
Подорожник середній Plantago media L.
Подорожник ланцетолисний Plantago lanceolata L.
Ожика рівнинна Luzula campestris (L)
Ожика бліда Luzula pallescenc (Waheb)
Гірчак звичайний, спориш Polygonum aviculare L.
Гірчак почечуйний Polygonum persicaria L.
Гірчак зміїний Polygonum bistorta L.
Чистотіл звичайний Chelidonium majus L
Грабельки (журавельки) Erodium cicutorium (L)
Золототисячник малий Centaurium minus Moench.
Тирлич звичайний Gentiuna pneumonanthe L.
Дзвоники скупчені Companula glomerata L
Дзвоники ріпчасті Companula rapunculoides L
Підмаренник справжній Galium verum L.
Підмаренник чіпкий Galium aparine L
Звіробій звичайний Hypericum perforatum L
Молочай кипарисовидний Euphorbia helioscopia
Повитиця європейська Cuscuta europaea L
Свербіжниця польова Knautia arvensis (L.) Cault
Березка польова Convolvus arvensis L.
Цибуля часникова Allium scorodoprasum
Вужачка звичайна Ophioglossum vulgotum L.
Зніт дрібноквітковий Epilobium parviflorum Schreb.
На досліджуваній території було виявлено 140 видів рослин, які відносяться до 31 родини. До родини Складноцвітих (Asteraceae) належить 22 види, родини Розові (Rosaceae) належать 18 видів, до родини Губоцвіті (Lamiaceae) - 13 видів, родини Бобові (Fabaceae) та Pлакові (Poaceae) - по 10 видів, до родини Хрестоцвітих (Brassiaceae) належить 7 видів, до родини ранникові (Serophulariaceae) та Шорстколисті (Boraginaceae) по 6 видів, до родин Гвоздикових (Caryophyllaceae), Зонтичних (Apiaceae), Жовтецевих (Ramuncullaceae), Первоцвітих (Primulaceae) відносяться по 4 види, Подорожникові (Plantaginaceae), Ситникові (Juncaceae), Гречкові (Polygonaceae) налічують по 3 види, Макові (Papaveraceae), Геранієві (Geraniaceae), Тирличеві (Gentianaceae), Фіалкові (Violaceae), Дзвоникові (Campanulaceae), Жимолостеві (Caprifoliaceae), Маренові (Rubiaceae) налічують по 2 види, до родини Звіробійні (Hypericaceae), Молочайні (Euphorbiaceae), Повитицеві (Cuscutaceae), Китяткові (Polygolaceae), Черсакові (Dipsacaceae), Онагрові (Onagraceae) належить по 1 виду.
Проводимо систематичний аналіз флори. Для цього кількість видів у кожному роді та родині обчислюємо у відсотках до загальної кількості виявлених видів. Результати подані у вигляді таблиці.
Отже, на досліджуваній території було виявлено 140 видів рослин, які належать до 111 родів та 31 родини.
Провідні родини, що мають найбільшу кількість виявлених видів можна зобразити у вигляді діаграми.
З діаграми видно, що найбільш поширеною з родин є родина Складноцвітих (Astereceae), яка налічує 22 види, що становить 15,7% від загальної кількості. На другому місці родина Розові (Rosaceae), яка налічує 18 видів і становить 12,9%, третє місце займає родина Губоцвіті (Lamiaceae) - 13 видів та 9,3%. По 10 видів та відповідно 7,1% налічують родина Бобові (Fabaceae) Злакові (Poaceae), 7 видів налічує родина Хрестоцвіті (Brassiaceae) і займає 5%, родини Ранникових (Serophulariaceae) та Шорстколисті (Boroginaceae) налічують по 6 видів і становить 4,3%.
Еколого-фітоценотичний аналіз флори проводимо за приналежністю видів до певного флороценотипу.
Розрізняють такі флороценотипи: неморальний флороценотип, кореальний, лучний, степовий (лучно-степовий), гігрофільний, рудеральний, сегетальний та адвентивні види рослин.
З даної таблиці бачимо, що на досліджуваній території переважає лучний флороценотип, до якого належить 65 видів рослин, що становить 46,4%. До сегетального флороценотипу належить 30 видів і 21,4% від загальної кількості. Рудеральний налічує 12 видів і становить 8,6%, гігрофільний - 8 видів і відповідно 5,7%, ксерофільний - 7 видів та 5%. Неморальний флороценотип становить 8,6% і налічує 12 видів, до адвентивного флороценотипу належать 5 видів і становить 3,6%, і до бореального належить 1 вид, що становить 0,7%.
Для виявлення екологічної природи флори даної території проводимо аналіз зі біоморфами, тобто відносимо всі виявлені види рослин до певної біоморфи та виражаємо кількість видів кожної біоморфи у відсотках. Для цього використовуємо класифікацію І.Г. Серебрякова, який виділив такі життєві форми рослин - дерева, чагарники, чагарнички, напівчагарнички, трав'янисті полікарпики та трав'янисті монокарпики.
Трав'янисті полікарпики (багаторічні)
Трав'янисті монокарпики (однорічні)
Трав'янисті монокарпики (одно або дворічні)
На території урочища «Пагур» багаторічні рослини займають 69,3% до них відносимо: королицю звичайну (Leucanthenum vulgare Lam), мати-й-мачуха (Tussilego forfra L), стокротки багаторічні (Bellis peremnis L), суниці лісові (Fragoria vesca L) та ін., однорічні рослини: Ромашка ромашковидна (Metricaria metricarioides), курячі очка польові (Anallis arvensis) та ін., займають 11,4%, дворічні - 5%, одно або дворічні - 7,1% б дерева становлять 3,6% та чагарники також 3,6%.
Екологічний аналіз проводимо для детермінування видів за показниками їх пристосування до основних екологічних факторів з об'єднанням їх у відповідні групи і визначенням їх питомої частки.
Основними екологічними факторами, які впливають на формування флори є вода і зволоженість ґрунту, світловий режим, родючість ґрунту та ін.
- За ступенем пристосування до водного середовища і зволоження ґрунту рослини поділяють на 4 групи: гідрофіти, гігрофіти, мезофіти і ксерофіти.
Гідрофіти зустрічаються у повільно проточних і стоячих водоймах. Гігрофіти - приурочені до перезволожених екотипів, сформованих на болотах, берегах річок, озер, ставів на заболочених землях. Мезофіти - рослини суходільних лісових та лучних угруповань. Ксерофіти зростають в умовах недостатньої зволоженості: рівнинна частина на схилах.
- За ступенем пристосування до інтенсивності освітлення рослини поділяють на геліофіти, факультативні геліофіти та сціофіти.
- геліофіти - рослини відкритих місць - лучних, прибережноводних угрупувань, боліт, лісових вирубок.
- факультативні - рослини широколистяних лісів, узлісь, чагарників та лук.
- сціофіти - рослини затінених місць - темнохвойних, мішаних та широколистяних лісів.
Провівши екологічний аналіз за показником пристосування до водного середовища і зволоження ґрунту ми визначили, що 89,3% належить мезофітам - рослинам суходільних лучних угруповань, ксерофіти займають 5% та гігрофіти 5,7% до них відносимо - перстач піщаний (Potentilla arenaria), миколайчики плоскі (eryngium phonum L) (ксерофіти), водяний хрін лісовий (Rorippa sylvestris L), незабутка болотна (Myosotis polustris L), калюжниця болотна (Coltha polustris L) (гігрофіти).
- по відношенню до інтенсивності освітлення: геліофіти - рослини відкритих місць займають 60,7%, це такі види як: волошка лучна (Centaurea jocea L), королиця звичайна (Leucanthenum vulgare Lom), горошок мишачий (vicia cracca L) та ін., факультативні рослини займають 39,3% і доних відносимо чистотіл звичайний (Сhelidonium majus L), свербіжниця польова (Knautia arvensis L), полин гіркий (Artemisisa absinhium L) та ін.
3 .3 Біоекологічні особливості найбільш поширених видів рослин урочища
Н досліджуваній території було виявлено 64 види лікарських рослин.
Всі лікарські рослини поділяють на такі, що використовують в офіційній медицині та неофіцинальні, тобто ті, які використовують в народній медицині. Із виявлених видів, визначено 28 видів, які використовують в народній медицині.
Лікарські рослини, що використовуються в науковій медицині
Лікарські рослини, що використовуються в народній медицині
Якщо виразити абсолютні числа у відсотках то отримаємо 44% від загальної кількості лікарських рослин, рослини, що використовуються науковою медициною та 56% - які використовуються народною медициною.
На території урочища «Пагур» серед виявлених рослин визначено медоносні рослини, серед яких волошка лучна (Centaurea jocea L), Волошка синя (Centaurea cyanus L), Деревій тисячолистий (Achilla millefolium L), Нечуйвітер волохатенький (Hieracium pilasella L), оман високий (inula helenium L), Пижмо звичайне (Tanocetum vulgare L), мати-й-мачуха (Tussilago farfara L), Цикорій дикий (Chicorium intubu L), Ожина сиза (Rubus calsius L), Горлянка повзуча (Anjuge reptans L), Глуха кропива біла (Lamium album L), Глуха кропива пурпурова (Lamium purpureum L), Чебрець повзучий (Thumus serpillum L), Шавлія кільчаста (Salvia verticillata L), Шавлія лучна (Salvia pratensis L), Вовчуг польовий (Onosis arvensis L), В'язіль барвистий (Coronilla varia L), Горошок мишачий (Vicia cracca L), Конюшина повзуча (Trifolium repens L), Конюшина лучна (Trifolium pratense L), Люцерна серповидна (Medicago folcata L), Лядвинець рогатий (Lotus corniculatus L), Гикавка сива (Berteroa incana L), Синяк звичайний (Echium vulgare L), Зірочник середній (Stellaria media L), Герань лучна (Geranium pratense L).
Із декоративних рослин визначено такі рослини, як Волошка синя (Centaurea cyanus L), Нечуйвітер волохатенький (Hieracium pilasella L), Чебрець повзучий (Thumus serpillum L), В'язіль барвистий (Coronilla varia L), Льонок звичайний (Linaria vulgaris Mill), Незабутка болотна (Myosotis palustris L), Миколайчики плоскі (Eryngium planum L.), Первоцвіт весняний (Primula versis L), Мак дикий (Papaver rhoeas L), Фіалка звичайна (Viola odorata L), Фіалка собача (Viola canina L), Дзвоники скупчені (Campanula glomerata L), дзвоники ріпчасті (Campanula ranuncnlaides L).
Класифікацію рослинності проводимо за методом Броун-Бланке
Molinio - Arrrhenatheretea R. Tx.1937
Pao-Agrostietalia vinealis Shelyag. V. Sl. et Sipaylova 1985
Agrostion vinealis Sipaylova. Hirk, Shelyag et V. Sl. 1985
Festuco-valesiaceae-Agrostietum vinealis Shelyag.
Sipaylova. V.SL. et Mirk in Shelyag et al 1985
Festucion pratensis Sipaylova. Mirk., Shelyag et V. Sl. 1985
Cynosurion cristati Br.-Bl. et R. Tx. 1943
Anthoxantha-Agrostictum tenuis Sill - 1933 em jurko 1969
Galietalia veri Mirk. et Naum - 1986
Caricenion prnecocis Mirk. et Naum. 1986
Eryngio plani - Bromopsictum inermis Shevchyk A.V. Sl. 1996
Corynephoretalia canescentis Klika 1934 em R. Tx. 1962
Coryhephorion Canescentis Klika 1934 em R. Tx. 1962
Euphorbio-Festucetum ovinae Shelyy et al. 1987
Festucetalia valesiaceae Br.-Bl. et R. Tx. 1943
Festucenion valesiaceae Rolbek in Moravee et al. 1983
Botriochloetum ischaemii (Krist. 1937) i Pop 1917
Plantaginetea majoris R. Tx. et. Prsg. in R. Tx. 1950
Plantaginetalia majiris R. Tx. et. Prsg. in R. Tx. 1950
Polygonian avicularis Br.-Bl. 1931 em Rivar-Mart. - 1975
Polygonetum avicularis Gams 1937 em Jehlik in Hejny et. al.1979
Agrostietalia stoloniferae Oberd. en
Флора і рослинність урочища Пагур курсовая работа. Биология и естествознание.
Сочинение Про Отношение К Родственникам 4
Контрольная Работа На Тему Music History
Сочинение Смешное Очень
Курсовая работа по теме Экономическое состояние хозяйства, эффективность использования земли и организация производства зерна в условиях ФХ 'Садовое'
Реферат: Авторская позиция в повести "Первая любовь" Тургенева. Скачать бесплатно и без регистрации
Лабораторная работа: Разработка анкеты для маркетингового исследования
Реферат: Альпийский горный козёл
Курсовая работа: Проект комплектного тиристорного электропривода постоянного тока
Понятие Договора Купли Продажи Реферат
Практическое задание по теме Острый периостит челюсти
Дипломная работа: Роль внутренних факторов в формировании внешней политики Турецкой республики после Второй мировой войны (1945-1980 гг.)
Расчет Погрешности Измерений Лабораторная Работа
Пожарная профилактика
Курсовая работа по теме Организация внеклассной работы по физике в средней школе
Доклад: Декларация или алгоритм новой школы
Сочинение Про Прадедушку
Реферат по теме Формирование белорусского этнического сообщества
Химия 9 Класс Сочинение
Реферат: Экономика организации - Технико-экономическое обоснование строительства организации. Скачать бесплатно и без регистрации
Сочинение: Детство, опалённое войной
Развитие почвенной зоологии - Биология и естествознание реферат
Фазы сердечного цикла. Деятельность дыхательного центра. Процессы пищеварения - Биология и естествознание контрольная работа
Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів у контексті профілактичного аспекту організації діяльності цих закладів - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда статья