Феномен режисера Ґільєрмо дель Торо

Ґільєрмо дель Торо — всесвітньовідомий мексиканський режисер кіно, чиї роботи заворожують глядачів і критиків своєю фантастичною атмосферою чарівних світів. Режисер приділяє величезну увагу кожній детальці фільму і створює власний, неповторний стиль своєї творчості, про що і піде мова далі.

Напевно, більшість знають цього режисера завдяки фільму «Лабіринт Фавна» 2006 року випуску. Саме чудиська звідтіля ставали жахіттями дитинства і не давали спати вночі.
За сюжетом в Іспанії 1944 року десятирічна Офелія тікає від вітчима, офіцера фашистської армії, в моторошний, але захопливий світ фантазій. Дива в картині дель Торо натхненні похмурою реальністю франкістської держави, що яскраво відображає темно-сіра і коричнева палітра кольорів. Багато ідей для створення цієї кінокартини режисер взяв зі своїх відомих щоденників, де він тримав задумку аж близько 20 років.

Фавн — усього лише один із багатьох колоритних персонажів цієї стрічки і джерелом його створення послугували картини Гойї до серії оповідань письменника Клайва Баркера «Книги крові».

Ну і певно, найефектнішим і найбільш моторошним образом фільму став персонаж Блідого чоловіка. Цікаво те, що на створення такої істоти Ґільєрмо дель Торо надихнула статуя Луції Сіракузької, що була святою і покровительницею сліпих. Уся картина цієї потвори в цілому була замислена як критичний погляд на католицьку церкву.

Другий яскравий приклад феномену мексиканського режисера - горрор  «Багряний пік» 2015 року випуску. У центрі сюжету історія юної письменниці (грає Міа Васіковська), яка виходить заміж за чарівного аристократа (грає Том Гіддлстон). Він привозить дівчину в родовий замок, де незабаром починають відбуватися містичні події, пов'язані з привидами, смертями і подібним.

Фільм є яскравим прикладом готичної драми. Для більш реальних відчуттів на знімальному майданчику в Торонто було спеціально зведено триповерховий замок. Для реалізації побудови навіть критично не вистачало бюджету, тож Ґільєрмо довелося платити з власних коштів. За словами самого режисера:  «Мені не хотілося знімати в якомусь просто "дивному" будинку, мені потрібно було місце дії, що є відображенням подій. Я хотів, щоб потрапляючи в нього, глядач відчував себе всередині голови, що гниє. Ця будівля, кинута напризволяще, так само як і головні герої».

Кінострічка просякнута мотивами Вікторіанської епохи, наприклад, у зображенні моди того часу. Оксамитові багатошарові сукні темних відтінків в образі головної злодійки фільму Люсіль (грає Джессіка Честейн) натякають про її важкий характер і скелети у шафі життя, а мереживні білі вбрання головної героїні Едіт (грає Міа Васіковська) показують її невинність та жертовність.

Також не останню роль у кінокартині грає кольорова гамма. Режисер вправно використовує конкретні відтінки для позначення персонажів та місць. Наприклад, сам маєток «Багряний пік» у зйомці показаний із червоним підтоном, що натякає на криваві події, які у ньому відбувалися.

На завершення скажу, що феноменальне вміння Ґільєрмо дель Торо створювати казкові фільми з неповторною, подекуди моторошною атмосферою справді вражає, і кожна з його робіт варта вашого перегляду та оцінки.

Авторка: Алєкса Луценко, @fitilioni

Редакторка: Марійка Богомолова