Феномен релігійного фанатизму та вплив релігійних культів на свідомість людини

Карл Маркс колись сказав: «релігія – опіум для народу» і ця цитата знаходить своє підтвердження абсолютно у всіх етапах розвитку суспільства: буквально від зародження культів та релігії в цілому, до сучасних церков та сект.

Отже, релігійний фанатизм – що це таке? Як правило, під цим словосполученням мається на увазі сліпе, фанатичне і абсолютно повне віддання себе релігійним віруванням, прагненням і ідеям, які мають неухильно наслідуватися у практичному житті. Радикальна нетерпимість до «інаковірців або інакомислячих» і присвячення усього свого життя культові.

Звучить моторошно, чи не так? Тільки уявіть силу прив'язаності людини до культу (якогось Бога чи певної особи, яка «ніби має» примарну божественну владу), щоб та (людина) віддавала своє життя заради нього (культу). Феномен релігійного фанатизму і культів зародився ще в епоху первісних людей, з початком розвитку перших релігій, таких як фетишизм, тотемізм, магія та інші. В первісних релігійних віруваннях і культах започаткувалися перші уявлення про нематеріальні, духовні сутності, душу людини і духів, надприродні можливості і явища, які вони були не в змозі пояснити.

Страх. Страх невідомого став першопричиною появи фанатичного присвячення свого життя сліпому служінню невідомому. Саме страх перед невідомим і незрозумілим породив культи.

Культ – складна, як правило, ієрархічна і чітко впорядкована система принципів, норм, обрядів та ритуалів, що використовуються задля служіння божеству. Саме за допомогою культів, а саме психологічних методів впливу, людина підпадає під владу окультистів. Якщо казати про психологічні методи, то серед них можна виділити наступні:

• Використання спеціальних звернень до членів культу, наприклад «брат/сестра» та інші. Використання цього методу дуже ефективно впливає на підсвідомість людини, підмінюючи реальні сімейні відносини, тим самим ізолюючи людину від «інаковірців» або тих, хто зможе витягнути людину з культу (батьки, друзі, сім'я та інші).

• Використання особливого прийому збільшеної доброзичливості до нових членів культу, для створення чіткого контрасту між реальним, практичним життям і життям всередині культу. Людина розуміє, що до нього добре відносяться і знову ж таки, на підсвідомому рівні в неї буде з'являтися бажання залишатися в оточенні «братів і сестер» якомога більше. Цей метод особливо добре діє з дуже самотніми людьми, які фактично вже впали у відчай. Для такої людини секта буде представлена у якості «доброзичливої сімейної спільноти», котрої їй так не вистачало.

• Навіювання чіткої вказівки «підкорятися тим, хто старше». Пов'язаний з ієрахічністю системи метод дає зрозуміти людині, що все життя в секті поділене на таку собі «касту або кастову групу», тобто кожен виконує свою роботу. Людям нав'язується те, що люди з вищим кастовим статусом мають кращий зв'язок з Богом і будуть нагороджені за свою покору.

• Метод «відмови від земних благ». Метод, за допомогою якого неофітів (тобто, нових членів культу), зобов'язують передати частину, а іноді і зовсім всі свої матеріальні цінності секті, під приводом того, що «матеріальний світ лише заважає просвітленню або спасінню» . Основним стимулом до цього є таке собі зняття відповідальності за прийняття рішень разом з матеріальними благами. Відмова від матеріального дає відчуття спокою і зменшує тривожність члена культу (особливо в купі з «наддоброзичливим ставленням» до людини). Це так само звільняє людину від будь-яких самостійних соціальних дій і думок про майбутнє: своє і своєї сім'ї. Ця тактика дуже успішно використовується у більшості сучасних сект та релігійних угруповань, яка дає ілюзію захищенності і впевненості у майбутньому.

• Метод створення ілюзії власної особливості, завдяки якому, з одного боку – це ізолює членів культу від глобального («невірного і невіруючого») соціуму, а з іншого боку, заставляє приєднуватися нових членів культу своєю атмосферою філантропії, ніби кожна людина тут – особистість і кожен тут буде відчувати себе в безпеці.

• Використання священного писання найбільших світових релігій (християнство, іслам, буддизм), при цьому, слова, як правило, вирвані з контексту, які згодом змішуються з авторським текстом проповідника, які надають зовсім інший сенс написаному. Посилаючись на реально існуючі, вагомі джерела (Біблія, Коран), у людини підсвідомо з'являється довіра до всього сказаного, що дуже вигідно культові.

Окрім психологічних засобів впливу, мають місце цілком фізичні і психічні засоби, які своєю комплексною дією створюють настільки сильний ефект, що людина стає рабом або якимсь безвольним зомбі до кінця свого життя, яка сама може цього навіть і не підозрювати.

Цими методами можуть бути використання психотропних речовин, легких наркотиків у «спільних богослужіннях», які передаються членам у якості напоїв або чогось, що можна скурити. Такий метод по-перше, викликає залежність від участі в богослужіннях, а по-друге, створює відчуття ейфорії і повністю відволікає людину від її проблем та переживань.

Або, дуже популярний метод, який практикується буквально у кожному другому релігійному культі – метод залякування, активне нав'язування ідеї кінця світу або вторгнення якихось вищих сил, які будуть карати кожного «невірного». Страх – ефективний маніпулятор людьми.

Також, не менш ефективний спосіб ввести людину в транс і зробити її більш вразливою до психоемоційного впливу – використання ритмічної музики і відповідних слів, які будуть мати «присипляючий ефект».

Так, має місце навіть не добровільне, а цілком насильницьке «підсадження» людей на наркотики, проти їх волі. Проте, під дією цих самих наркотиків люди перестають думати, мислити критично і просто сліпо підкоряються адептам культу.

Релігійні угрупування є доволі старим явищем, корені якого йдуть з прадавніх часів. І фактично в кожну епоху культи були одним з ключових складових, якщо мова заходила про релігію.

Почнемо з прадавніх часів – культ і релігії. Якщо ми говоримо про цей період часу, то ці поняття можна, фактично, ототожнити, бо в ті часи люди просто не розуміли багатьох речей і не знаходячи якогось логічного пояснення, вони приписували звичайні речі волі якихось примарних «богів». Релігія того часу, фактично, мала всі ознаки релігійного культу у сучасному його розумінні. Плем'я прийшло на нове місце, яке було, наприклад, сейсмоактивною зоною, проживши кілька тижнів на новому місці, вони раптово відчули, як земля під їх ногами ворушиться і вони не знайшли ніякого іншого поняття, як те, що вони розгнівали богів за те, що вони прийшли, умовно кажучи, на це «святе» місце. «Ми прийшли на святе місце і розгнівали богів, але ми не хочемо, щоб їхній гнів продовжувався, тому ми їх будемо задобрювати жертвами. Так, мені шкода свою дочку, але життя всього племені дорожче». Саме так починали формуватися культи, забобони і активний вплив релігії на життя людини.

Середні віки, які за визначенням є куди більш цивілізовані у всіх сферах життя, ніж первісні часи, на жаль, не стали більш цивілізованими в релігійному плані.

Духовне життя і світогляд середньовічних людей відрізнялося сильною релігійністю, що не сильно відрізняло їх від їхніх первісних пращурів. Виникнення перших світових повноцінних релігій стало причиною появи «культу мощей» і насадження людям віри у чудеса. Кожна церква і кожен монастир намагалися знайти свої власні святині, щоб залучати паломників, а згодом – отримувати пожертви. Культ мощей і святинь лише укріплював фанатизм і ріст забобонів серед народу. Для того, щоб прищепити смиренність і нерухому віру людини у Бога, церква, як правило, закликала народ до аскетичного стилю життя, хоча самі служителі напрочуд рідко його дотримувалися.

Релігія завжди має довгі і сильні «соціальні корені» у будь-якому суспільстві, де присутня хоч якась класова нерівність. Це підтверджує епоха феодальної роздробленості – церква просто пропагувала феодальну експлуатацію і засуджувала будь-які поривання робітників до свободи. Виправдовуючи це тим, що сама ідея класової нерівності закладена Богом і боротися проти неї не тільки не треба, а майже заборонено.

Думаю, вже зовсім не є секретом те, що через релігію, розбіжності у релігійному світогляді і релігіну нетерпимість держави розв'язували війни. Через насадження і релігійну пропаганду гинули люди, які фактично самі не розуміли такого явища, як Бог. Дуже дивно і водночас безглуздо.

Серед цікавих нюансів середньовічної релігійної системи можна виділити такий культ, як культ Тамплієрів. Більш відомий, як християнський військовий, підкреслюю – християнський вій-сько-вий орден. Християнство заперечувало будь-яке насилля, але при цьому створювало військові ордени, які грабували, гвалтували і вбивали тисячі людей.

Тамплієри найбільш впізнавані за своїми Хрестовими походами – походи лицарів проти єретиків, язичників та будь-яких інших, хто мав відмінну від католицького християнства віру. Хрестові походи принесли незліченні лиха народам Близького Сходу і супроводжувалися знищенням матеріальних і культурних цінностей. Проте, походи закінчилися невдачею, і тому не вирішили жодної з довгострокових проблем, що стояли перед середньовічною Європою, що й в принципі не дивно, бо серед всього ордену дійсно добре підготовленими у військовому плані були лише 10-15% від загальної кількості.

Іншим, не менш цікавим культом є культ Масонів. Завіса таємниці якого не спала навіть в епоху сучасності. Масонство бере свій початок ще у XIV-XV століттях, проте і по нині навколо культу масонів існує купа нерозгаданих загадок і «світових змов».

Масони взяли всій початок, трансформуючись з тамплієрів. Тобто, багато з тих, хто став першими масонами, в минулому належав до ордену Тамплієрів. Масони мали велику кількість «кар'єрних» ступенів, за якими вони могли досягнути певних успіхів і мати більший авторитет і вплив на тих, хто був на нижчих ступенях.

Первинною організацією в масонстві були ложі, кожен з учасників культу мав належити до певної малої (40-50 людей) ложі, які об'єднувалися у більш великі і набували регіонального масштабу.

Щоб стати масоном, ти маєш бути віруючим повнолітнім (як правило, від 21 року) чоловіком, жінки не приймаються. Давня масонська традиція встановлює, що кандидат має бути людиною «вільною і доброї слави». У давнину, у середньовіччі, «бути вільним» розуміли буквально. Тепер це розуміють дещо ширше: масон повинен бути людиною самостійною і незалежною не тільки у матеріальному, але й духовному, інтелектуальному значенні, здатний самостійно мислити і приймати самостійні рішення. 

Не менш важливим критерієм є віра в Бога. Ти можеш бути прийнятий лише тоді, якщо ти віриш у Бога. Не важливо, християнин ти чи мусульманин, ти будеш прийнятий, якщо зможеш підтвердити свою віру.

При посвяченні до масонів кожен новий член дає клятву на своїй священній книзі, залежно від релігії - Біблія, Веди, Коран і так далі.

В масонських ложах приховано стільки таємниць, стільки окультних ритуалів, що годі й згадувати.

Прихильники теорій змов вважають, що масони – найвпливовіші люди на планеті і потенційно можуть бути таємним світовим урядом. Теорія звучить правдоподібно, бо найбільші нафтові магнати світу, президенти, міністри і просто люди, що зосереджують в своїх руках неймовірну владу є масонами. Наприклад, династії Ротшельдів, Рокфеллерів або Габсбургів. Окрім них, до масонів належало багато відомих українських письменників і діячів культури.

Культ масонства, до речі, існує і сьогодні.

Тому, третій етап – сучасність і сучасні релігійні культи і секти. Мабуть, найцікавіша частина цієї статті, бо вона вже безпосередньо торкається нас з вами, тих, хто живе у 21 сторіччі. Я думаю, що зараз, серед нас немає тих, хто б жодного разу в своєму житті не чув такого слова, як «секта». Інколи чуємо від оточення, інколи у ЗМІ, але тим не менш, так релігійні культи, а зокрема секти стали нормальним явищем. У сучасному європейському або американському суспільстві вірити в своїх власних Богів давно стало нормою (підкреслюю, є європейському або американському, бо в арабських країнах з цим трохи гірше). Хтось звеличуює макаронних монстрів і уявляє рай, як море з пива, а хтось звеличує себе і прирівнює свою постать до божества. Тим не менш, зараз піде мова про найзакритіші, найжорстокіші та найкривавіші релігійні культи, які існували у 20-21 століттях, або, які ще існують.

Отже, мабуть найбільш відома за своїми людськими жертвами і нелюдськими умовами життя – культ «Храм Народів» і його проповідник Джим Джонс. Секта, створена в Гайані, куди вирушив проповідник і заснував поселення буквально в джунглях, в селищі, яке він назвав в честь себе ж самого – Джонстаун. Його підтримали близько тисячі людей, які були громадянами США, і вирушили слідом за ним. Джонс добивався беззаперечного підкорення погрозами, побиттям та образами, його проповіді були схожі на політичні мітинги. Джонс будував «кооперативний соціалізм» в окремо взятому селищі. Свою комуну в офіційних документах вони називали тепер «Сільськогосподарський і медичний кооператив« Храм народів ». Люди були буквально заручниками, хоча більшість з них цього навіть і не розуміла. Гучномовці будили людей серед ночі і збирала на головну площу, де Джонс перевіряв своїх «парафіян» на вірність, змушуючи їх пити «отруту», хоча кожен раз це був звичайний сік. Більшість проходили перевірку, хто не проходив – був покараний. По селищу і його кордонам ходили озброєні люди, які просто не давали його покинути.

Історія Джонстауна набула розголосу і один з конгресменів США, Лео Райан, вирішив розібратися, що ж насправді відбувається. Райан два дні провів в релігійній комунні і за ці два дні йому в прихованій формі дві людини дали зрозуміти, що вони вони хочуть повернутися до США. Після того, як Райан спитав всіх у відкриту, руки підняли 16 людей. Це дуже розлютило Джонса, але йому нічого не залишалося, окрім як погодитися.

На зворотному шляху, коли Райан з журналістами і 16 людьми повертався до літака, за ними, зі сторони комунни їхав автомобіль з нападниками, якими вони були пізніше обстріляні. Нападники вбили Райана, трьох журналістів і одного з людей, які хотіли повернутися у США.

Цієї ж ночі Джонс зібрав екстренні збори, на якому сказав, що після вбивства конгресмена в них немає іншого вибору, крім як «здійснити акт революційного самогубства». Він запропонував додати валіум і цианістий калій у виноградний сік і майже всі, без коливань, перехилили чарку з отрутою. В ту ніч загинуло 918 людей, з них 279 дітей. Цей випадок вважається одним з найбільших масових самогубств в світі. Після цього, культ «Храм Народів» був визнаний деструктивним і офіційно забороненим.

Існує безліч подібних випадків, наприклад «Біле Братство», «Кришнаїти», «Сім'я Менсона», «Діти Бога» та інші. Всі вони схожі за методиками впливу та цілями, різні тут тільки кількості жертв, які постраждали або ще постраждають від їхнього впливу.

Підбиваючи підсумки, відповімо на кілька питань.

«ОТЖЕ, КУЛЬТИ – ЦЕ ПОГАНО?»

Абсолютно так. Моя думка з цього питання ніколи не зміниться, культи завжди були осередком омани і ошукування людей з власних цілей, ми переконалися в цьому у всіх прикладах, що я наводив вище. Незліченні людські жертви і горе – підтверджують моє твердження.

Проте, я зовсім не проти таких «жартівливо-релігійних» культів, як пастафаріанство. Люди переодягаються у макаронних монстрів, їдять макарони, кидаються макаронами – це весело! Пастафаріанці вірять в те, що рай – це нескінченне море з пива, де ти будеш піратом, який може досхочу наїдатися і робити будь-яку безглуздість, яку тільки зможе придумати. Так, пастафаріанці мають свою «Біблію», заповіді котрої схожі на християнські, типу «не вбий, не вкради», але немає такого, що ти будеш вічність горіти в пеклі бодай за один свій наймаліший грішок. Якщо вже вийшло так, що ти був не самою доброю людиною, тобі дають ще один шанс. Пекла немає. Щоб трапити у рай, ти повинен хоча б раз напитися в п'ятничний вечір з друзями, одягнувшись піратами. Ось такі справи.

Друге питання – «ЧИ МАЄМО МИ ПОПЕРЕДЖАТИ ТАКІ ВИПАДКИ, ПРИЙМАТИ ЯКІСЬ МІРИ?»

Думаю так, варто ввести щось типу соціальної грамотності в школах та університетах, щоб люди читали статті, схожі на цю і робили для себе висновки. Проводити тренінги, допомагати людям, які втрапили стали членом культу і їх насильно тримають або родичам таких людей. Але залишати це без нагляду точно не можно.

І третє – «ЩО Я МОЖУ ПОРАДИТИ?»

Перше – ніяким чином не пов'язувати себе з сектами. Навіть якщо вас кличе найкраща подруга буквально «на один раз». Може ви втратите подругу, але залишитесь зі своїм здоровим глуздом, цілими коштами і свободою.

Якщо ви вже пішли з нею в таке місце, яке хоч трохи нагадує секту, то зберігайте спокій і намагайтесь не концентрувати свою увагу на словах проповідника / пастора. Не раджу вам щось пити або їсти, якщо вам пропонують.

Але все ж таки, дотримуйтесь першого правила і все має бути добре.

Автор: @Wollene.