Федір Федько
Я буду хорошим батьком"Війна закінчиться в наступному році"
стає поетичним рефреном-сублімацією.
Поети стають війною —
відбилась в очах їх,
у творчості Мітрова,
у сутності.
Поети відбились у війні
власними іменами
у списках загиблих.
Незважаючи на це,
ще довго
плисти до гирла
ріки смерті, що впадає
у море крові.
І через це страшно.
Та не за себе.
...
Я був би хорошим батьком:
терапевтований,
вже розумію, що не варто
розказувати друзям
таємниці дітей
за келихом пива.
Не сваритиму за погані оцінки,
навчу слати нахуй
тих, хто вимагає
бути суспільно прийнятним,
а не собою.
Я був би поганим батьком,
що не захищав країну,
не вирішив одвічну проблему, що поряд
на сходовій клітці
сходу Європи
та на одній клітинці
геополітичних шахів.
Перекладання відповідальності —
це не те, чому хотів би їх навчити.
Тому я буду хорошим батьком,
що не готовий ризикувати
народжувати у війну.
Я не хочу навіть давати шансу
побачити її.
Бо маю, окрім цього,
свою особисту.
...
Мало хто каже,
що коли йдеш на терапію,
то йдеш туди з марними мріями.
Наприклад,
прожити травми
і далі бути непорушним,
ніколи більше не бути
знову в імлі
емоційної ями.
Дінь-дінь, це піздьож.
Біль розслаблення тіла
розриває сходову клітку,
клітинки дошки,
грудну клітину,
котру ти хочеш вже не ножем,
а руками,
не чиюсь, а власну,
не у псевдогалюцинації, а насправді.
Як я захищатиму країну,
якщо не здатний на самозахист?
Я буду хорошим батьком —
не стану давати їм навіть шансу
корчитися у больовому нападі так,
як їхній батько.
Надто сильно люблю їх.
…
Я буду хорошим батьком.
Навіть якщо доведеться не стати ним.