Фашик Донецький: якщо ти любиш свою країну, ти для неї щось робиш

Фашик Донецький - скільки страху і злості в цих двох словах для тих, хто окупував Донбас! Кожного дня своїми публікаціями він палить вату, і робить це, перебуваючи в окупованому Донецьку. Ми відверто поговорили з Фашиком Донецьким про українську пропаганду, русню, окупованний Донецьк і багато іншого. Про все це - далі у великому інтерв'ю Філіжанки.

-Зараз я поставлю тобі максимально банальне питання, яке тобі вже ставили тисячі разів, проте для наших читачів: чому саме Фашик Донецький?

-Все насправді дуже просто. В 14-му році був дуже потужний потік тупорилої російської пропаганди. Поки наші “великі писаки” взагалі нічого не розуміли, на Донбас лився весь цей потік російського лайна. Тут була фішка в тому, щоби показати, що в Донецьку є абсолютно адекватні люди, яким на даний момент тупо не повезло опинитись в такій ситуації. Це повинно було рвати всі шаблони. Чому Донецький – це зрозуміло, а от Фашик тому, що це слово б’є і ріже вату. 

-В одному з твоїх інтерв’ю, ти розповідав, що твоя діяльність почалась з того, що ви з другом якось дивились українське телебачення і ти посперечався, що зможеш вести українську пропаганду краще всього за 100 гривень на місяць. Це правдива історія?

-Так, ця історія правдива. В інформаційці я вже був не перший рік і блін, з такими бюджетами, та навіть з мінімальними, російську пропаганду можна було просто знищувати. Проте українські інформаційні програми виглядали вбого. А розказувати ось ці казочки про те, що “у нас немає фінансування”, ну пацани... Фінансування є, просто тут питання профісіоналізму. Не потрібно набирати на роботу 150 знайомих кумів і сватів, а найміть 10 профі і платіть їм кожного дня. 

-Якщо говорити про українську пропаганду на окупованих територіях зараз, то вона відчутна? Бачимо новини про фінансування українського телеканалу “Дом”, бачимо відео, як дрони розкидують над Донецьком українські листівки. Ці та інші дії дають хоч якийсь ефект?

-Взагалі, пропаганда має починатися з блокпосту. Блокпост – це перший форпост української пропаганди, який тільки може бути. Все насправді дуже просто: коли донеччанин проїжджає блокпост макак, під’їжджає до нашого і бачить там красивих, вибритих, чистих українських солдат, які не матюкаються, ввічливо себе поводять і від них не несе перегаром – то з цього місця починається потужна українська пропаганда. Адже ти розумієш, що коли ти на блокпосту макак – ти гавно. Якщо на нашому блокпості ти можеш навіть посперечатись, то на блокпосту “ДНР” тобі просто дадуть по їбалу. Маю на увазі, що пропаганда має бути всюди, починаючи від блокпосту, закінчуюючи бюджетними закладами. 

-Якщо брати українську пропаганду в комплексі, то як б ти міг її оцінити по 10 бальній системі?

-Нуль.

-Нуль? Невже все настільки погано?

-За сім років можна було б зробити набагато більше. Думаю, якби влада звернулась до небайдужих, то за місяць часу можна було б зробити потужну інформаційну одиницю. Задумка з телеканалом “Дом”, в цілому, правильна. Якщо ми прорвемось через всю цю інформаційну хуйню і зможемо транслювати своє, і відразу будемо крутити фільми про УПА – то це до пізди. Це просто не спрацює. Цей процес дуже довгий, і туди потрібно заходити на російській мові. Проте, згодом потрібно змінювати співвідношення на користь української мови. Спершу 60/40, потім 50/50, і так далі. Але для розуміння сьогоднішньої ситуації, наведу приклад. Мені якось телефонує колега, і питає: “Слухай, а що я пропустив? А що у нас Слуга Народу це контрпропаганда тепер?”. Ну і про ефективність, якщо ми візьмемо 100 чоловік, то з них лише 2 будуть дивитись телеканал “Дом”.

-Тобто ті заходи не є дієвими?

Я сволоч, я люблю цифри. Якщо ми вкладемо “Х” грошей в проєкт, засічемо час, щоб відслідкувати результат, і при цьому результат буде “Г” – то виникають питання. 

-На твою думку, чому росіянам вдалось окупувати Донецьк? 

-Питання дуже складне, в кожного є своя думка щодо цього. Але блять, пацани, в березні місяці ГРУшники вже сиділи в Донецьку. Про це всі знали, і в Києві і тд, і тп. Чому їх тоді не взяли? Нехай це питання буде до тої пиздоти, що зараз там сидить. Тому що їх потрібно було пакувати гарячими, і вішати собі зірки на погони. 

З приводу звичайних жителів Донецьку, то їх просто залишили з тапками. Коли йшла колона Гіркіна, всі ж знали коли і де вона йтиме, про це всім було відомо. Ок, припустимо ти патріот і свідомий громадянин, на тебе йде колона озброєних макак, а в руках в тебе тапки. Якими будуть твої дії?

-Коли почалась відправна точка, коли стало зрозуміло, що Донецьк окупований?

-Вже в березні абсолютна більшість мусарів ходили з колорадськими стрічками. Вже тоді всі чекали російські зарплати, ціни, тощо. Важливим моментом став перший піздарєз в ДАПі 26 травня, коли всі очікували жорстких зачисток по місту. Це був той момент, коли макаки уйобували нахуй. Вони тряслись, були готові одягнути жіноче і уйобувати з міста, тому що там був абсолютний страх і паніка. Але чомусь це не було зроблено і це питання до великих пагонів. 

-Якось в одному з інтерв’ю ти згадував, що з 16000 донецьких мусарів, 14000 перейшли на бік рускіх. Чи можна це назвати однією з основних причин окупації Донецька?

-Так, абсолютно. Але хто за це сів? 

-Ніхто.

-Отож. А хтось назначав цих людей на керівників відділків й інші посади. Наприклад візьмемо Льошу Дикого, який до 14 року був головою відділу по боротьбі з організованою злочиністю в Донецькій області. Він став одним з ініціаторів параду полонених в Донецьку. Але у нас ніхто не сів за його призначення. По-суті, в цивілізованій країні, той хто призначив людину на посаду, у випадку якщо ця людина вчинила злочин, несе покарання також. 

-Так б мало бути, проте це не так.

-Маємо те, що маємо...

-Якщо ми візьмемо 100% населення Донецьку, скільки % буде належати проукраїнському населенню, скільки ватному, а скільки нейтральному?

-Співвідношення буде рівно таке ж, як і в Києві. Якщо я не помиляюсь, 25 жовтня у нас місцеві вибори. Для багатьох наших диванних патріотів – це буде без пізди холодний душ, тому що всі ми бачимо рейтинги “ОПЗЖ”. Якщо включити мозок, то виявиться, що і на західній Україні, і в Києві, і взагалі всюди будуть голосувати за “ОПЗЖ”. А хто ж всі ці люди? 

-Так, але ж % будуть різні. Якщо візьмемо західну Україну, то там ватніки наберуть 5%, в центральних регіонах вони візьмуть 10%, а ближче до сходу ця цифра буде сягати більше 20%.

-Все вірно, але потрібно дивитись на причини. Ми зустрічали “Євро 2012” з пам’ятником Леніну, вулицею Артьома і площею Будьонного. Ми 20 років ніхуя не робили. Якщо ми не вкладались у внутрішню пропаганду, то в неї вклався хтось інший. Якщо ми приймали в місті “Євро”, і там сука в 2012 році стояв Ленін, то не буде стояти питання: “Чи Путін нападе?”. Залишиться лише питання часу: “Коли?”.

Русня ніколи не приховувала, що після Грузії наступними будемо ми. І всі розумні люди це розуміли. Чому нічого не було зроблено? Я хуй його знає.

-Як ти вважаєш, теза “війна на Донбасі йде до замороження” – правильна?

-Думаю ні. Війна на Донбасі не стає замороженим конфліктом. Якщо ми не бачимо новин, що наші десь дають відповідь на обстріли макак – то це не означає, що цих відповідей немає. Навпаки, це дуже добре, адже це дає нам змогу спокійно працювати. 

Війна на Донбасі не стане замороженим конфліктом по одній дуже простій причині: занадто багато людей і занадто велика територія, а це все тупо потрібно утримувати.  

-Але тоді виникає питання: хто буде це все утримувати? Росії Донбас не потрібен, і до нас він сам по собі не вернеться.

-А для РФ і ніколи не був потрібен Донбас. Візьмемо для прикладу металургію. Був ДМЗ (Донецький металургійний завод) і ЄМЗ (Єнакієвський металургійний завод). Це були конкуренти російських металургів. Якщо підняти стару статистику, того, що видавали ті заводи за 12-13 рік, і помножити це на 7 років, то виясниться, що рашка прикурила величезну суму. Той метал, який не продали ми – продала рашка. 

-То все таки Донбас вигідний рашці?

-Не потрібно тут шукати логіку. По-суті, тепер Донбас – це полігон. Це такий собі розмін на Крим. Тобто, щось типу: “Нати вам Донбас, бавтесь, а про Крим забудьте. Можете забрити собі Донбас, але на наших умовах”. Якось так.

-То що таке Донбас для Росії сьогодні?

-Це яма. Яма куди можна списувати бабло, випробувати всі види озброєння, навчати своїх солдат, де можна випробувати ліки чи вакцини. Приводжу простий приклад: є прострочені продукти з їбучих супермаркетів Ростова. По-ідеї їх потрібно утилізувати, але це коштує грошей. Краще їх просто перестікерувати і продати на Донбас. 

Або інший приклад: рускій чиновник оформляє “гуманітарну допомогу” на Донбас. Записав, що їде 50 машин, поїхало 10. Нормально, правда?

-А як Україна може закінчити цю війну перемогою? Що для цього потрібно?

Тільки воєнним шляхом. Я не військовий, щоби говорити про те, як потрібно воювати. Але немає політичного шляху вирішення війни на Донбасі, це фуфло. Як тільки почнеться повномасштабний наступ українських військ на Донецьк, тут є ті, хто зможе вдарити макакам в спину. Знайдуться ті, хто візьме металеву трубу і буде бити окупантів. Але цього не буде поки Україна не піде в наступ. Так, можна вже зараз вдарити трубою макаку по голові, але відразу всюди почнуться облави, і хтось зі своїх постраждає, при чому ККД цього всього буде дуже низький. 

-Припустимо Україна відвоювала Донецьк. А що далі? Як-не-як пройшло 7 років, регіон сильно змінився під впливом русні. Як його інтегрувати назад?

-По-суті нам нічого не потрібно вигадувати. Візьмемо Німеччину 20-століття. Був гітлерюгент, партія, військові формування, тощо. Американці зробили дуже просто, вони розбили всіх на класифікації. Тобто: хто брав участь у злочинах, хто добровільно співпрацював, кого змусили, хто брав участь в тортурах, тощо. Вони це все розбили на сектора і з різними випадками працювали відповідно класифікації. 

Але в нас є дуже велика проблема. За 7 років ми не збудували жодної в’язниці. Де будуть сидіти всі ті, хто вчиняв злочини? Куди їх діти?

Нагадаю, що я сволоч та дуже люблю цифри. Візьмемо ДиНиРи, це приблизно 40 000 озброєних макак. Що з ними всіма робити? Окей, частину можна кинути на розмінування і відбудову Донбасу ще частину ти посадиш. Але в тебе залишається щонайменше ще 10 000 макак. Що ти з ними будеш робити? Розстріляти ти не зможеш, бо світова спільнота не дозволить, адже тоді це вважатиметься геноцидом.

А рано чи пізно цю проблему доведеться вирішувати. І вирішувати її потрібно добре, бо через найменшу хуйню тебе знесуть нахуй. Скажімо, якщо ти поставиш головою якогось відділення поліції екс сєпара – це спровокує масові хвилювання. І це не буде Майдан – це відразу буде стрільба. І враховуючи поляризацію суспільство – це може перетворитись на велетенський ком, який хуй знає як зупинити, бо він пронесеться від Донецька до Львова. У такому разі сєпарів просто будуть різати по всій Україні. 

-Як людина, що проживає в окупованому Донецьку, скажи, у тебе, і таких як ти, не склалось відчуття, що Україна вас кинула?

-Є чітке розуміння, що ми родились не в Америці. За мною не прилетить їбаний вертоліт і морські котики. Я починаю зі себе, якщо я зараз щось роблю – то перемога ближче. А якщо я сяду і буду матюкати телевізор – то ніхуя не зміниться. Тільки дія приближає результат. А від того, що ти будеш плакатись – нічого не станеться. 

-Як думаєш, вата, що в 14 році кричала “путін ввєді войска”, зараз жалкує про це?

-Тааааак, таких людей багато. І якщо правильно провести інформаційну компанію, то їх навіть можна буде використати. Велика кількість людей розуміє, що їх тупо кинули. І тому їх можна буде використати в контррозвідувальній діяльності. 

Ніхто не каже, що вони стануть проукраїнськими, але в них є злість і образа на РФ і цього достатньо. Уявімо таке: є сім’я ватників. Мама ватник, тато ватник і син ватник. Син пішов воювати за макак, і його пристрелили свої ж. У тата і мами затаїлась образа на РФ, і вони ненавидять ДиРиНи більше, аніж ніхто інший. Нам залишається лише направити цю ненависть і використати потенціал. 

-На підконтрольній Україні території дуже багато тих, хто “усталі ат вайни”, проте як правило, ті люди ніколи й не мали справу з війною. Що б ти хотів сказати цим людям?

-Скажемо так: кохання – це дієслово. Якщо ти любиш – значить ти робиш. Це не високі слова, якщо ти любиш свою країну, ти для неї щось робиш. Все решта – це просто пилюка. 

-А як пояснити цим людям, що країну потрібно любити, а війну помічати?

-Чарівної кнопки немає. Це комплекс захотів, і все впирається в інформаційку. Пропаганда має бути як внутрішня, так і зовнішня. Якщо ти зупиниш когось на вулиці і попросиш назвати 3 героїв ДиНиРи, то тобі назвуь Моторолу, Гіві і ще якогось підара. А якщо ти зупиниш когось і попросиш назвати 3 героїв України, то це зможуть зробити одиниці. І це – наш пройоб у внутрішній пропаганді. 

А тим, хто змучився від війни, проте ніколи не мав з нею справу, раджу піти на найближче кладовище і подивитись на тих пацанів, які віддали своє життя.

У мене якось був випадок, на заході України, один чувак зарядив мені, що мов війну почали олігархи і хлопці нізащо вмирають. Ми якраз були неподалік кладовища, я взяв його за руку і повів до могил молодих воїнів. Після чого я повів його в центр міста і спитав: “Ти бачиш тут танки їдять, літаки літають, гради стріляють?”. Він відповів мені: “Які танки, які літаки?”, – на що я сказав – “за це хлопці й померли, щоб ти тут не бачив ні танків, ні літаків”.

Телеграм-канал Фашика Донецького: https://t.me/gistapa

Телеграм-канал Філіжанки: https://t.me/philiszanka