Фактори впливу на регулювання зайнятості населення Житомирської області. Курсовая работа (т). Эктеория.
💣 👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Фактори впливу на регулювання зайнятості населення Житомирської області
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
ФАКТОРНИЙ
ВПЛИВ НА СФЕРУ ЗАЙНЯТОСТІ
НАСЕЛЕННЯ ЖИТОМИРЩИНИ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ
ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
1.1
Зайнятість населення як соціально-економічне явище
1.2
Фактори впливу на регулювання зайнятості населення
1.3
Система оцінювання рівня зайнятості населення
РОЗДІЛ
2. ОЦІНКА ТЕНДЕНЦІЙ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1
Соціально-економічні й демографічні індикатори впливу на процес
регулювання зайнятОстІ населення
2.2
Аналіз структурних зрушень та рівня зайнятості населення
2.3
Оцінка факторного впливу на зайнятість населення
РОЗДІЛ
3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
3.1
Основні чинники впливу на формування тактики управління процесами регулювання
зайнятості регіону
Актуальність теми.
Проблеми процесу регулювання населення достатньо складні. У них виявляються як
загальні закономірності, що притаманні різним країнам, так і специфічні для
нашої держави процеси і явища. Розв’язання суперечностей, що нагромадились у
сфері регулювання зайнятості населення, слід віднести до актуальних завдань
управління економікою, і пов’язані ці суперечності з посиленням соціальної
спрямованості управління та гуманізації проблеми зайнятості. У сучасних
соціально-економічних умовах важливого значення набуває створення системи
формування ефективної зайнятості населення як одного з найважливіших чинників
соціально-економічного прогресу. Адже орієнтація реформ переважно на макроекономічні
перетворення без урахування регіональних особливостей економіки призвела до
того, що більшість регіонів України перебувають у критичному стані й мають
потребу в спеціальних програмах протидії зростанню безробіття. Регулювання
регіональних ринків праці є особливо важливим, позаяк саме тут формується
кон’юнктура ринку праці, система зайнятості населення та безробіття, структура
зайнятості населення за видами і формами, ціна робочої сили та рівень доходів.
Удосконалення процесу регулювання зайнятості населення з метою реалізації
регіональних цілей соціально-економічного розвитку має актуальне значення в
умовах ринкової економіки та обумовлюється необхідністю розв’язання конкретних
завдань становлення регіональних ринків праці та вдосконалення механізму
регулювання зайнятості населення.
Дослідження питань зайнятості
залишається важливою науково-методичною проблемою, вагомий внесок у розв’язанні
якої належить таким зарубіжним науковцям, як Дж. Акерлоф, М. Вайцман, Е. Даунс,
Дж. Кейнс, Я. Корнаї, У. Нісканен, В. Ойкен, Л. Уоткер, С. Уоткер, Ф. Хайек, М.
Фрідмен. Свій внесок у дослідження цього питання зробили такі відомі вітчизняні
вчені, як Антонюк В.В., Богиня Д.П., Бандур С.І., Бондар І.К., Васильченко
В.С., Герасимчук В.І., Гнибіденко І.Ф., Гриненко А.М, Грішнова О.А., Долішній
М.І., Доронгунцов С.І., Заглинський А.О., Злупко С.М., Колот А.М., Кравченко
І.С., Краснов Ю.М., Лібанова Е.М., Лісогор Л.С., Маршавін Ю.М., Мельник С.В.,
Онищенко В.Ф., Онікієнко В.В., Петрова І.Л., Петюх В.М., Савченко В.А., Соколенко
Н.А., Трубич С.Ю., Хромов М.І., Щетиніна Л.В.
У наукових працях цих авторів,
по-перше, не повною мірою враховано специфіку змін на регіональних ринках
праці; по-друге, не завжди ефективність рішень ґрунтується на комплексному
врахуванні особливостей ринку праці; по-третє, недостатньо уваги приділено
проблемі обґрунтованості прогнозних даних та оцінювання ефективності заходів у
сфері регулювання зайнятості населення на рівні регіону. Зокрема, глибшого
дослідження потребують проблеми розвитку ринку праці на рівні регіону в цілому
та в розрізі окремих категорій населення; визначення параметрів структурних
зрушень в економіці регіонів і, відповідно, у сфері зайнятості населення;
визначення ефективності процесу регулювання та прогнозування зайнятості; удосконалення
регіональної політики зайнятості населення. Це і обумовило вибір теми
дослідження, мету та зміст.
Мета і завдання дослідження. Метою
дослідження є поглиблення теоретико-методичного обґрунтування процесу
регулювання зайнятості населення на прикладі регіону та розробка практичних
рекомендацій, спрямованих на вдосконалення цих процесів. Об’єктом дослідження є
соціально-економічні процеси забезпечення продуктивної зайнятості населення в
регіоні в умовах ринкової економіки. Предметом дослідження є теоретичні,
методичні та практичні аспекти процесу регулювання зайнятості населення в
регіоні. Теоретичними засадами дослідження є положення економічної теорії,
наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, що стосуються питань регулювання
зайнятості населення. Спостереження та порівняння, застосування
статистико-економічних і графічних методів дозволило охарактеризувати сучасну
практику оцінки стану зайнятості населення та її регулювання в регіоні. У
роботі використано такі методи дослідження: системний підхід (для обґрунтування
сутності категорії «зайнятість», розробки діяльнісного підходу до оцінювання
ефективності регулювання зайнятості населення, методики оцінювання впливу
регіональних соціально-економічних факторів на процес регулювання;
історико-логічний підхід (для виявлення особливостей розвитку досліджень з
проблем регулювання зайнятості населення, розробки класифікації факторів
соціально-економічного впливу); системно-структурний аналіз (для дослідження
механізму регулювання зайнятості населення); метод оптимізації і прийняття
рішень (для узгодження результатів із планами стратегічного розвитку регіону).
Для досягнення цієї мети у роботі
сформульовано і розв’язано такі завдання:
· розглянути сутність
соціально-економічної категорії «зайнятість»;
· виявити основні
фактори впливу сфери зайнятості населення;
· сформувати систему
оцінки сфери зайнятості населення;
· проаналізовано
соціально-економічні фактори впливу на трансформацію зайнятості населення
Житомирської області;
· продіагностувати
показники сфери зайнятості;
· сформувати
пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання
зайнятості населення регіону.
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ
АСПЕКТИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
1.1
Зайнятість населення як соціально-економічне явище
Серед широкого кола
організаційно-економічних та соціально-політичних проблем важливою й актуальною
є проблема зайнятості населення в умовах різних форм господарювання. Більшість
дослідників розглядати зайнятість як центральну економічну категорію, тобто
індикатор результативності реформ. Зайнятість є найуразливішим місцем у системі
ринкових відносин, і саме через цю сферу найбільш наочно висвітлюються всі
економічні й соціальні суперечності, визначається ефективність виробництва й
умови життя населення країни. Проблема зайнятості та, зокрема, її визначення як
економічної категорії відображені у працях багатьох науковців.
У сучасних вітчизняних
спостерігається неоднозначність у трактуванні зайнятості. Широке коло
дослідників визначає зайнятість населення як діяльність громадян, пов’язану із
задоволенням особистих та суспільних потреб, і таку, що, як правило, приносить
їм дохід у грошовій або інших формах у вигляді заробітної плати, утримання,
додаткових допомог та виплат натурою [27, с. 29-35; 29, с. 331; 13, с. 81; 33,
с. 63; 1, с. 36; 24, с. 109]. Приблизно таке саме трактування дано в Законі
України «Про зайнятість населення», відповідно до якого, зайнятість населення -
це діяльність, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб.
Зайнятістю визнається діяльність не тільки на державних підприємствах, але й в
особистому, фермерському та іншому господарстві, садівництві; індивідуальна
трудова діяльність; підприємництво тощо, тобто діяльність, яка базується на
праві власності на засоби виробництва для виконання цих робіт [30, с. 66].
На думку С.Ю. Трубича та Є.П.
Качана, зайнятість як соціально-економічна категорія вказує на рівень
забезпечення працездатного населення робочими місцями в системі кооперації
суспільної праці, а також на рівень соціального захисту в реалізації права на
працю [35, с. 7].
На думку В.В. Антонюк, зайнятість
має вирішальне значення для суспільства, оскільки показує взаємозв’язок між
економічним потенціалом та рівнем і якістю життя населення в цілому і окремого
громадянина [2, с. 69].
В.Г. Золотогоров під зайнятістю
розуміє, «сукупність економічних відносин, пов’язаних з участю населення в усіх
видах діяльності» [16, с. 119], а в підручнику з економіки за редакцією Б.А.
Райзберга зайнятість трактується як, «міра залучення людей до трудової діяльності
та ступінь задоволення їх потреби у праці, забезпечення робочими місцями» [31,
с. 564-565].
З погляду В.В. Онікієнка та Н.І.
Коваленко, «зайнятість - це система суспільно-економічних відносин, які
регулюють забезпечення економічно активного населення робочими місцями, форми
його участі у суспільному виробництві, а також відтворення, розподіл та
перерозподіл активних громадян і визначають якість життя населення» [28, с.
8-9].
Найбільш повно охоплює зміст
категорійного поняття «зайнятість» визначення С.В. Мочерного: «...це певна
сукупність соціально-економічних відносин між людьми з приводу забезпечення
працездатного населення робочими місцями, формування, розподілу та
перерозподілу трудових ресурсів з метою його участі в суспільно корисній праці та
забезпечення розширеного нормального відтворення робочої сили» [26, с. 121].
Цей погляд поділяє й В.М. Петюх,
який вважає, що «зайнятість як соціально-економічна категорія синтезує
сукупність відносин за участю людей в суспільному виробництві й пов’язана із
забезпеченням масштабів, умов і форм включення людей в суспільно-корисну працю,
з процесами формування, розподілу і використання трудових ресурсів» [30, с.
69].
Отже, дослідження показали, що з
економічних позицій зайнятість пов’язана зі створенням суспільного продукту або
національного доходу; із соціальних позицій відображає потребу людини в
самовираженні, а також у задоволенні матеріальних потреб через дохід, що його
особа одержує за свою працю; демографічна сутність зайнятості відбиває
взаємозалежність зайнятості зі статево-віковими характери-тиками населення
тощо.
Слід зазначити, що у вчених і
спеціалістів, які вивчають проблему зайнятості, немає єдиного погляду на її
зміст, функції, види, ефективність. Як правило, до основних видів зайнятості
відносять повну, продуктивну, ефективну та раціональну [28, с. 10], але ще
можна виділити глобальну, примусову та добровільну зайнятість [30, с. 69].
Поняття «ефективна зайнятість», «раціональна зайнятість», «продуктивна
зайнятість» в економічній літературі та повсякденній економічній практиці часто
змішують, дають їм суперечливі визначення, а іноді використовують як синоніми.
Стосовно кожного з цих понять існують різні тлумачення, тому що економісти ще
не виробили їх уніфікованих визначень.
У процесі дослідження встановлено,
що у визначеннях категорії «зайнятість», наявні відмітні ознаки (табл. 1).
Ознаки відмінності у визначеннях
категорії «зайнятість»
трудові ресурси, робоча сила, економічно
активне населення, працівники, громадяни, працездатне населення;
суспільне виробництво, суспільне господарство,
особисте допоміжне господарство;
участь, діяльність, суспільно корисна праця;
механізм або управління трудовими ресурсами
через важелі формування, розподілу та використання, ринок праці через попит
та пропозицію.
Таким чином, незмінною тенденцією
сучасної економічної науки є прагнення розглядати зайнятість як центральну
економічну категорію, як індикатор результативності реформ, як систему, що
відображає урегульованість механізму збалансованості попиту та пропозиції
робочої сили, як механізм регулювання всіх складників відтворення робочої сили,
як одну з головних макроекономічних характеристик розвитку економіки будь-якої
країни, як невід’ємну частину соціально-економічних програм.
Зайнятість населення забезпечується
в результаті дії ринкових механізмів і регулюється в рамках конкретних
історико-інституціональних, регіональних і державних структур, тобто враховують
особливості розвитку. Аспекти розгляду зайнятості наведені у таблиці 1.2
[власне узагальнення].
відображає рівень розвитку економічної науки в
певному історичному розрізі та концептуальній традиції, що склалась у межах
різних шкіл та напрямків, які перебувають у стані постійної дискусії та у
процесі пошуку наукової істини;
коли ті чи інші схеми є базою конкретної
економічної політики, що пов’язана з регулюванням ринку праці та формуванням
інституціонально-правових умов організації зайнятості в різних секторах
економіки;
дозволяє стверджувати про надійність, достовірність
і репрезентабельність тієї інформації та розрахунково-аналітичної бази, на
основі якої робляться конкретні висновки і приймаються рішення на різних
рівнях соціально-економічної системи і вірифікуються їх результати;
визначаються конкретні засоби та методи
досягнення економічних цілей (індивідуальних, організаційних, галузевих,
регіональних, державних та суспільних), а також конкретні пріоритети
економічної політики з урахуванням різних соціальних груп;
Отже, зайнятість населення як
соціально-економічне явище, відображає досягнутий рівень економічного розвитку,
внесок живої праці в досягнення виробництва у процесі поєднання виробництва і
споживання, а її структуру визначає характер їхніх взаємозв’язків.
1.2 Фактори
впливу на регулювання зайнятості населення
Ситуація у сфері регулювання зайнятості
населення на ринку праці, як і стан ринку праці, залежать від політичних та
економіко-соціальних факторів розвитку, від структурних перетворень у сферах
економіки регіону. Саме вони і визначають процес масового звільнення надлишків
робочої сили та її перерозподіл між секторами економіки.
На погляд Н.М. Слівінської, до
основної групи факторів належать: національні (макрофактори), що визначають
умови формування національного ринку праці, загальні соціально-економічні
умови; регіональні, що впливають на умови відтворення робочої сили в регіоні
[32, с. 6].
У своїх наукових працях В.І.
Герасимчук зазначає, що дія несприятливих соціально-економічних умов
регіонального розвитку, відрізняється глибиною, інтенсивністю, спрямованістю і
перебуває під впливом багатьох взаємозв’язаних соціально-економічних факторів,
які діють на різних стадіях розвитку ринків праці. За цим критерієм можна
виділити дві групи факторів, які належать до іншої класифікації: першу групу
становлять фактори, під впливом яких склався сучасний стан регіональних ринків
праці й визначилися його особливості; другу групу становлять фактори, які
визначають і визначатимуть у перспективі формування попиту і пропозиції робочої
сили, тобто перспективи розвитку регіональних ринків праці в умовах певного
ринкового середовища з урахуванням особливостей їхнього сучасного стану,
обумовленого дією факторів першої групи [8, с. 367].
Особливу значимість щодо впливу на
процес регулювання зайнятості населення мають фактори, які представлено у
таблиці 1.3 [власна розробка].
Основні фактори впливу на сферу
зайнятості населення
- створюють передумови економічного й
соціального розвитку регіону (ресурсний потенціал регіону, наявність водних,
паливно-енергетичних, земельних ресурсів, ступінь урбанізації регіону тощо).
Ці фактори визначають соціально-економічний рівень регіону, напрям його
господарської спеціалізації, рівень трудового потенціалу, структуру
зайнятості, що взагалі зумовило особливості освітнього і
професійно-кваліфікаційного рівня населення та його статевовікової структури.
Останнє визначає регіональні відмінності у чисельності, структурі, ступені
розбалансованості попиту і пропозиції робочої сили на ринках праці в умовах
реструктуризації економіки;
- характеризують рівень економічного розвитку
регіону (особливе значення належить типу господарського розвитку регіону (у
територіально-галузевій структурі економіки регіону відокремлюються такі
функціональні типи господарського розвитку: з багатофункціональною структурою
господарства; з переважно промисловою структурою; з переважно
сільськогосподарською структурою) та фактору інвестиційного впливу
(поліпшення інвестиційного клімату потребує насамперед таких умов:
стабільного розвитку економіки; чіткої правової системи; зменшення
податкового тиску на виробника; подолання корумпованості; встановлення чітких
прав власності; підвищення рівня доходів населення; стабільного політичного
середовища; розвинутої матеріальної інфраструктура; відсутності перешкод для
виходу на регіональні та зовнішні ринки));
- характеризують демографічну ситуацію регіону
(особливе значення належить якості трудового потенціалу, міграційним процесам
та програмам розвитку людських ресурсів);
- характеризують рівень соціального розвитку
регіону (особливе значення належить політиці доходів населення, рівню
розвитку соціально-трудових відносин, соціальному рівню життя та забезпеченню
населення);
- характеризують ступінь розвитку форм
організації виробництва регіону та вплив науково технічного прогресу
(особливе значення має тип розвитку, який склався в регіоні й визначив
промислово-галузеву і технологічну структуру його економіки);
- залежать від інтенсивності впливу
організаційно-технологічних та соціально-економічних факторів регіону
(неринковий характер впливу на процес формування регіональних економік
виявляється, передусім, у створенні високовитратної неконкурентоспроможної
регіональної економіки, яка до того ж не має в багатьох випадках повного
циклу виробництва кінцевого продукту, обумовлена його інтенсивністю на попит
і пропозицію робочої сили). Розбалансованості між попитом і пропозицією
робочої сили на сучасних регіональних ринках праці сприяє низька трудова
мобільність населення, яка не відповідає потребам якості й
професійно-кваліфікаційного складу робочої сили, що виходить на ринки праці.
Дія цього фактора обмежується нерозвиненістю інституціональних засад та
інститутів ринкового середовища;
трудової і професійної мобільності населення
- набувають значення в окремих містах і
селищах регіонів країни, які мають одне або кілька підприємств з місцетвірною
функцією. Припинення виробництва, скорочення або ліквідація робочих місць на
таких підприємствах призводить до завмирання життя населених пунктів, створює
вкрай несприятливі соціально-економічні умови для соціальної атмосфери та
демографічного стану в таких населених пунктах. Родинне безробіття стає
характерною ознакою для таких регіональних одиниць, що стає найбільш
соціально небезпечним явищем, тому професійна переорієнтація в таких містах
суттєво обмежена або зовсім неможлива за збереження наявного стану, а пошук
роботи пов’язаний із міграцією в інші населені пункти та зміною місця
проживання. В умовах нерозвиненості ринкових інститутів (ринок житла,
інформаційний банк даних про наявні вакантні робочі місця, важливість
перекваліфікації) та відсутності громадських посередницьких організацій зі
сприяння в працевлаштуванні доля таких внутрішньорегіональних одиниць
заслуговує на особливу увагу з боку регіональної влади та потребує
дослідження науковцями.
Слід виділити три рівні впливу:
макрорівень - визначає загальні соціально-економічні умови та умови формування
державного рівня зайнятості (розвиток форм господарювання, приватизаційні
процеси, інвестиційна політика, удосконалення структурної перебудови,
структурні зрушення, розвиток соціальної сфери тощо); мезорівень - визначає
індивідуальні умови розвитку регіону та забезпечення робочою силою; мікрорівень
- визначає умови розвитку окремого підприємства та його кадрову політику. Крім
того, фактори доцільно класифікувати з погляду їх впливу на процес регулювання
зайнятості населення. Наслідки впливу цих факторів вирізняються наслідком
впливу, інтенсивністю впливу та можливістю регулювання. З погляду наслідків
впливу вони можуть бути передбачені, тобто такі, які є можливість врахувати, а
також не передбаченими - не має можливості їх врахувати або вони мають стихійну
ознаку. З погляду інтенсивності впливу можуть бути прямо пропорційного
впливу, коли зростання інтенсивності впливу призводить до зростання зайнятих,
та обернено пропорційні, коли зростання інтенсивності впливу призводить до
скорочення зайнятих. З погляду можливості регулювання бувають нерегульованими,
тобто не керуються з обґрунтованих причин), помірно регульованими, коли мають
часткову керованість, та регульованими, що є значущими у процесі керування.
Отже, результати аналізу факторів
впливу дозволяють мати загальну інформацію щодо стратегії процесу регулювання
зайнятості, яка зважена щодо дії зовнішніх факторів впливу. Ефективне
регулювання зайнятості є передумовою розвитку, що зумовлене посиленням
виробничої гнучкості за рахунок диверсифікації виробництва та раціонального
використання ресурсів, збільшення кількості підприємств малого бізнесу,
зростання інвестиційних вкладень тощо.
1.3 Система
оцінювання рівня зайнятості населення
зайнятість населення
факторний регулювання
Основними формами багатоваріантності
форм залучення в процес праці є: праця за найманням, а формою наймання є
укладання трудового контракту, договору, угоди; трудова діяльність працівників,
які є власниками засобів виробництва; праця трудівників, які володіють часткою
акцій свого підприємства; праця на засадах вторинної зайнятості через
сумісництво на своєму чи інших підприємствах будь-якої форми власності;
різноманітні види праці на основі самозайнятості; праця осіб, зайнятих
одночасно у сфері офіційної й неофіційної економіки, їхнє особливе місце на
ринку праці виділяє їх в окремий сегмент, який є специфічним саме для
постсоціалістичних країн. Дотримання принципів державної політики у сфері
зайнятості населення урівноважує у правах усіх суб’єктів процесу регулювання
зайнятості населення.
Більшість науковців вважають, що
систему зайнятості слід охарактеризувати як змішану, оскільки в ній
спостерігається взаємодія різних форм власності й різних видів зайнятості, а
така різнобічна інтеграція потребує розробки відповідного механізму її
регулювання, що враховує всі її види і форми. Найчастіше при дослідженні у
сфері зайнятості застосовували класифікаційний підхід.
Отже, застосування класифікаційного
підходу вимагає певної логічної послідовності, а саме: вивчення дії окремого
фактора; виявлення змін, які він зумовлює в соціально-економічних
характеристиках суб’єктів ринку праці та їх поведінці на ринку; вибір критерію,
що дає можливість оцінити зміст цих відмінностей на рівні кожної
структурно-суб’єктної групи; групування суб’єктів за обраним критерієм; аналіз
характеру відносин, в які вступають представники кожної групи працівників на
ринку праці.
Запровадження нових форм і методів
дослідження, об’єднання інформаційних потоків різних органів виконавчої влади
та видів економічної діяльності, створення комплексної системи безперервного
спостереження за фактичним станом у сфері регулювання зайнятості населення на
всіх рівнях управління на основі єдиних для кожного з них системи показників і
методології їх формування дозволить підвищити рівень узагальнення, поліпшити
якість аналізу, оптимізувати кількість показників.
Моніторинг у системі зайнятості
населення - це постійне спостереження за процесами у сфері регулювання
зайнятості населення, яке дає можливість прогнозувати сценарій розвитку
економіки та соціально-економічні наслідки, розробляти рекомендації щодо
своєчасного внесення змін до чинних законодавчих та інших нормативних
документів з питань регулювання зайнятості. Моніторинг має базуватися на
вирішенні інформаційних завдань, тобто забезпечення достовірною, науковою та
об’єктивною інформацією, споживачами якої мають стати не лише органи
законодавчої і виконавчої влади, а й широкі верстви населення. Крім того, це
дозволить вирішити наукові (відстежування та аналіз конкретних змін у
регулюванні зайнятості) та методичні завдання (розробка наукових засад,
структури і системи показників для регулювання та прогнозування зайнятості,
методів побудови вибірки та інструментів, що відповідають сучасним вимогам і
дозволяють одержувати достовірні результати). Моніторинг здійснюється за
допомогою системи показників, що найбільш повно характеризують ефективність
процесу регіонального регулювання зайнятості населення на різних рівнях
управління: райони, види економічної діяльності, державна служба зайнятості.
Загальною вимогою до всіх показників має бути можливість їх чіткої і
однозначної оцінки.
Для оцінки ефективності регулювання
зайнятості населення пропонуємо використати такі оцінки:
· порівняння динаміки
показників: кількості зайнятих працівників у сферах економіки регіону;
зайнятості населення за статтю та віковими групами; зайнятості населення за
місцем проживання; розподіл працівників за рівнем освіти та видами економічної
діяльності; зайнятості молоді тощо;
· порівняння динаміки
регіональних показників зайнятості із загальнодержавними показниками, а саме:
рівня зайнятості трудових ресурсів; рівня зайнятості економічно активного
населення; рівня зайнятості в певній сфері економіки (районі); рівня зайнятості
населення; рівня економічної активності населення.
· порівняння динаміки
стану ринку праці регіону з загальнодержавними значеннями, а саме коефіцієнтів:
достовірності безробіття; ліквідності безробіття; функціонального стану
безробіття за диференційованими змістовими складовими; використання трудового
потенціалу; використання трудового потенціалу у зв’язку зі структурними
зрушеннями; пропозиції та попиту робочої сили тощо.
· порівняння динаміки
темпів зміни кількості малих підприємств та зайнятих працівників на них;
створення робочих місць за інвестиційними проектами регіону тощо;
· порівняльний аналіз
середньорічної оплати праці, обсягу виготовлення продукції, кількості малих
підприємств та розміру інвестованого капіталу.
Таким чином, застосування
методології регулювання зайнятості населення відповідно класифікації сфер
економіки та господарської структури районів регіону за рівнями впливу
соціально-економічних факторів на цей процес на засадах моніторингу може стати
важливим інструментом розробки програм стратегічного розвитку, соціальної
політики та програм зайнятості населення регіонів.
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ТЕНДЕНЦІЙ У СФЕРІ
ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛВСТІ
2.1
Соціально-економічні й демографічні індикатори впливу на процес регулювання
зайнятість населення
На момент становлення державності
Україна успадкували серйозні проблеми щодо збалансування попиту та пропозиції
на ринку праці, які останнім часом ще більш загострилися. Закономірним є те, що
стан ринку праці, як і ситуація у сфері зайнятості населення, залежить від
політичних та соціально-економічних факторів розвитку країни, від структурних
перетворень у національному господарстві в цілому, що, у свою чергу, визначають
проблеми ринку праці та сфери зайнятості населення кожного окремого регіону.
Вивчення особливостей регіону
(історичного, адміністративного та кліматичного аспектів, соціально-економічного
та демографічного рівня розвитку), дозволить мати уяву щодо характеристики
трудового потенціал.
Питома вага обласного промислового
виробництва у промисловості України за останні десять років зменшилась удвічі і
становила у 2013 р. 1,4
% загальнодержавного рівня. Виробництво промислової продукції у розрахунку на
душу населення майже у 2,5 рази менше, ніж у цілому по Україні, але за окремими
видами продукції воно перевищує загальнодержавний рівень, а саме: у 12 разів
більше виготовляється панчішно-шкарпеткових виробів, у 5 разів - взуття, майже
у 3 рази - тваринного масла, дещо більше - кондитерських виробів та м’яса.
Виробленої сільгосппродукції у розрахунку на одну особу у фактичних цінах стало
більше у 1,3 рази, ніж за аналогічними показниками по Україні в цілому.
Область завжди мала аграрну
спрямованість. Поряд з виробництвом зернових та зернобобових культур, цукрових
буряків, виробництвом молока та м’яса, область посідає в державі провідне місце
з вирощування хмелю (75,0 % обсягів держави), льону-довгунця (17,0 %) та
поголів’я великої рогатої худоби (5,1 %). Останнім часом виробництво основних
видів сільгосппродукції значно зменшилася, на що вплинули зміни як в
економічній, так і в соціальній сфері області.
У період 2011-2013 рр. обсяг валової
доданої вартості у розрахунку на одну особу невпинно зростав (рис. 2.1).
Рис. 2.1 Валова додана вартість в
розрахунку на душу населення у
Житомирській області
Спостерігається тенденція до
зростання рівня відхилення за обсягом ВДВ у розрахунку на душу населення до
відповідного загальнодержавного показника. За цим показником Житомирська
область посідає 26 місце по Україні.
Останніми роками відбулися позитивні
зрушення, які привели до поліпшення основних показників рівня життя населення.
Грошові доходи населення регіону за п’ять років збільшилися на 21,3 %. Вагомою
статтею доходів населення залишається оплата праці (її частка в структурі
доходів становить 38,1 %). Соціальна допомога та інші одержані поточні трансферти
в загальній структурі доходів займають більш ніж 42,8 %. Прибуток та змішаний
дохід у структурі доходів населення області становить п’яту частину (до речі,
основним джерелом даної статті доходів населе
Похожие работы на - Фактори впливу на регулювання зайнятості населення Житомирської області Курсовая работа (т). Эктеория.
Доклад: Выращивание томата Гигант Новикова
Дипломная работа: О возможности постановки образовательной задачи в детско-взрослых медиа-проектах
Курсовая Работа На Тему Государственное Управление В Пограничной Сфере
Курсовая Работа На Тему Организационная Структура
Как Написать Заключение В Курсовой
Реферат по теме Предмет и метод гражданского права
Курсовая работа по теме Инновационное предпринимательство малых предприятий
Реферат по теме Становление советской России
Реферат: Antigone Essay Research Paper Antigone did the
Курсовая Работа На Тему Правовой Статус Работников
Дипломная работа по теме Государственное управление в сфере образования
Контрольная работа по теме Открытое и закрытое акционерные общества
Курсовая работа по теме Вентиляционные установки энергоблока ВВЭР-1000
Реферат: Энгельгардт, Вильгельм Карпович
Дипломная работа по теме Правовое регулирование трудовой дисциплины
Доклад: Основные течения русской литературы XIX века
Социальная Типология Личности Реферат
Курсовая работа по теме Комплексная механизация погрузочно-разгрузочных работ с железобетонными изделиями
Курсовая Инновационное Управление
Реферат: Серцева недостатність
Похожие работы на - Культура в V-IX веках
Похожие работы на - Бизнес-план
Реферат: The Crucible Insight Of Hale Elizabeth And