Ф.Т. Марінетті "Футуристична демократія": 1.Художній рух створює політичну партію

Наша футуристична політична партія природно виросла з великої духовної течії футуристичного художнього руху.

Унікальна в історії, наша партія була задумана, бажана й здійснена групою артистів, поетів, художників, музикантів тощо: які, сповнені генія й мужності, після жорстокої модернізації італійського мистецтва, логічно дійшли концепції політики абсолютно вільної від риторики, затято італійської й затято революційної, вільної, динамічної та озброєної абсолютно практичними методами.

Оскільки славне минуле розтрощило Італію, а в її лоні кипіло нескінченно славне майбутнє, саме в Італії, під нашим надто хтивим небом, десять років тому мала народитися футуристична енергія, щоби організуватися, направити себе, знайти в нас свої рушійні сили, свої засоби освітлення й поширення. Італія, як ніяка інша країна, гостро потребувала футуризму, тому що вона вмирала від пасатизму[1]. Хворий винайшов свій власний засіб. Ми є його випадковими лікарями. Цей засіб застосовується до хворих у будь-якій країні.

Нашою безпосередньою програмою була запекла боротьба проти італійського пасатизму в його найогидніших формах: археології, академізму, старецтва, квієтизму, боягузливості, пацифізму, песимізму, ностальгії, сентименталізму, еротичної одержимості, іноземної промисловості тощо. Наш ультранасильницький, антиклерикальний, антисоціалістичний та антитрадиційний рух був заснований на невичерпній силі італійської крові та боровся проти культу предків, який, не зміцнюючи расу, анемізує та знекровлює її.

Футуризм у його повній програмі був атмосферою аванґарду; девізом усіх інтелектуальних новаторів або вільнодумців світу; любов'ю до нового; палким мистецтвом швидкості; систематичним приниженням стародавнього, старого, повільного, високовченого й професорського; новим способом бачити світ; новою причиною любити життя; захопленим прославленням наукових відкриттів та сучасного механізму; прапором молодості, сили, оригінальності за всяку ціну; сталевим нашийником проти звички ностальгувати тупошиїми; невичерпним кулеметом, спрямованим проти армії мерців, подагросів та опортуністів, яких ми хотіли відлучити від влади та підпорядкувати зухвалій і творчій молоді; динамітним снарядом для всіх шанованих руїн.

Слово футуризм містить найширшу формулу оновлення; те, що, будучи одночасно гігієнічним та захоплюючим, спрощує сумніви, знищує скептицизм і збирає зусилля у грізне піднесення. Всі новатори зібралися під знаменом футуризму, тому що футуризм проголошував необхідність завжди рухатися вперед, і тому, що він пропонував зруйнувати всі мости, пропоновані боягузтвом. Футуризм був штучним оптимізмом, протиставленим усьому хронічному песимізму, безперервним динамізмом, вічним становленням та невтомною волею. Тому футуризм не підкорявся ані законам моди, ані зношеності часу, це була не церква чи школа, а скоріше великий об'єднаний рух інтелектуального героїзму, в якому індивідуальна гордість – ніщо, а воля до оновлення – все.

Італійський футуризм, пророк нашої війни, сіяч і вихователь мужності та італійської гордості відкрив свій перший художній мітинг одинадцять років тому вигуком: В. Азінарі ді Бернеццо! Геть Австрію!

Футуристи організували перші дві демонстрації проти Австрії у вересні 1914 року в Мілані в розпал нейтралітету, спалили вісім австрійських прапорів на п'яцца і були ув'язнені Сан-Вітторе. Вони хотіли війни, боролися за війну та вели війну.

ФУТУРИСТИ

Загиблі на передовій.

Cantucci (срібна медаль).

Stojanovich. Sant'Elia (срібна медаль).

 Carlo Erba.

Athos Casarini.

 Luca Labozzetta.

 Luigi Peron-Cabus.

Visone. Occhinegro.

Angelo Della Santa.

Annunzio Cervi (срібна медаль).

 Ugo Tommei.

На передовій поранений.

Guizzi Doro.

Nino Zuccarello.

F. T. Marinetti.

 Nino Formoso.

Jamar 14.

Bolongaro (бронзова медаль).

 Racchella (5 ран — покалічений — бронзова медаль).

 Raffaele Merola (скалічений).

Berr (4 поранення – 2 срібні медалі).

Piero Bolzon. Gennari (покалічений – 3 срібні медалі).

Soffici (бронзова медаль).

 Russolo (покалічений — срібна медаль).

Vann'Anto'.

Dessy.

Olao Gaggioli (4 медалі). 

Steiner (покалічений). 

Mario Carli.

Marcello Manni.

Ugo Piatti.

Ottone Rosai (срібна медаль).

Enrico Rocca.

Cerati.

Astarita (срібна медаль).

Morpurgo.

Catapano (бронзова медаль).

Paolo Rubio.

Businelli (срібна медаль).

Raffaello Franchi.

P. P. Carbonelli.

Urrico Foa.

Berto Ronchis (покалічений — 3 медалі).

Romano Imegli (2 медалі).

Renato Beccati (2 медалі).

Renato Zamboni (покалічений).

Giorgio Forlai.

Giovanni Brunetti.

Nino Scotto (4 поранення).

Corrado Giusti.

G. Benasciuti.

Arturo Breviglieri.

Загинув зі зброєю.

Umberto Boccioni.

Переконані в тому, що вони своїм пророчим генієм, мужністю, кров'ю та завзятістю значною мірою сприяли грізній перемозі Італії, італійські футуристи тепер відчувають необхідність безпосередньо приєднатися до політичного керівництва Італії, висуваючи нескінченно сміливішу мрію про оновлення та нескінченно більш революційну програму.

У квітні 1917 року в Corriere della Sera говорилося: «За умови, що Італія не є, як це іноді здається, соціальним організмом sui generis, ані аристократією, ані демократією, а геронтократією[2], ревнивою старечою республікою, де — за кількома разючими винятками — шлях закритий тим, хто не настільки старий та немічний, аби нікого не затьмарити».

Саме так воно і є. Це абсолютно так, і саме проти цієї паршивої Італії — фактично підтримуваної Corriere — ми боремося вже десять років. Маніфест італійської політичної партії футуристів, опублікований і запущений 11 лютого 1918 року, говорив:

«Ми повинні довести нашу війну до повної перемоги, тобто до розчленування Австро-Угорської імперії та забезпечення безпеки наших природних сухопутних та морських кордонів, без яких ми не могли б вільно звільнити, очистити, оновити та розширити Італію».

Наше пророцтво, як й інші наші пророцтва, повністю здійснилося. Наш насміха́стий футуристичний оптимізм, проти якого виступали майже всі, повністю реалізувався.

У нас розв’язані руки. Тому давайте негайно приступимо до звільнення, очищення, оновлення та розширення Італії, звільняючи її від вантажу минулого та іноземного.

Футуристична партія хоче вільну, сильну Італію, більш не покірну своєму великому минулому, надто обожнюваному іноземцями й надто терпимим священникам: Італію, непідвладну опіці, яка абсолютно контролює всі свої сили й спрямована у своє велике майбутнє.

Футуристична політична партія чітко відрізнятиметься від футуристичного художнього руху. Він буде продовженням роботи з модернізації та зміцнення італійського творчого генія. Футуристичний рух, аванґард італійської художньої чутливості неминуче завжди випереджає повільну чутливість народу. Тому він залишатиметься аванґардом, якого часто не розуміють і проти якого часто виступає більшість, не здатна зрозуміти його разючі відкриття, жорстокість полемічних висловлювань та безрозсудні пориви його прозрінь.

Футуристична політична партія, з іншого боку, інтуїтивно відчуває сучасні потреби й точно інтерпретує свідомість усієї раси у своєму гігієнічному революційному імпульсі. Всі італійці, чоловіки та жінки усіх класів і віку, навіть ті, кому відмовлено в будь-якій художній чи літературній концепції, можуть приєднатися до Футуристичної політичної партії.

Ворожість, викликана художнім футуризмом, не має насторожувати нових прибічників Футуристичної політичної партії.

В їхніх очах художні твори футуристів можуть здатися програмістськими й жорстокими, надто зарядженими намірами й теоретичними ідеями. Це цілком природно. Лиця тих, хто риє тунель, стискуються від запеклих і завзятих зусиль.

Лиця тих, хто в'їжджає в тунель лежачи у швидкісному поїзді класу люкс, спокійні, розслаблені, задоволені й без судорг.

Наша політична партія хоче побудувати вільну футуристичну демократію, яка зневажає пацифістські молочно-медові утопії та черпає сили для розвитку з типової енергетичної цінності всіх італійців.

Ця італійськість, випробувана й уславлена в кривавих перемогах найскромнішого піхотинця, повинна завтра перетворитися в найскромнішому піхотинці (робочому чи селянині) на тверду гордість за те, що він італієць.

Усі дерзання, весь проґрес й уся свобода в цьому великому світлі під назвою Італія. Італія – єдиний суверен. Все, все для свободи, добробуту фізичного та інтелектуального вдосконалення, сили проґресу, величі й італійської гордості найскромнішого та найнезначнішого італійця.

Бути італійцем сьогодні – це титул вищої шляхетності, велике право, незмірна цінність.

Тому ми, футуристи, вимагаємо від кожного італійця нових героїчних зусиль, щоби, долаючи всі слабкості раси, розтоптавши й вбивши кожну боягузливість і кожну звичку мозку серця та нервів, він жорстоко порвав з усім своїм минулим і, нарешті, став мужнім, зовсім новим, дуже італійським.

Тому Футуристична політична партія оголошує себе однозначно антимонархічною, але, не задовольняючись уже встиглим протухнути й змиршавіти республіканським ідеалом, вона хоче прийти до технічного уряду з 30 або 40 компетентних молодих директорів без парламенту, які можуть бути обрані всім народом через профспілки.

Футуристична політична партія, що має на меті максимальну свободу, максимальний добробут і максимальну силу виробництва всіх італійців, доведені до їх максимальної цінності, хоче поступового скасування шлюбу шляхом легкого розлучення, права голосу для жінок та їхньої участі в національній діяльності. Крім того, ліквідувати нинішню систему поліції та поліційних управлінь, звівши до мінімуму нинішній складний та неефективний захист громадянина, котрий має – передусім – захищати себе сам.

Футуристична політична партія також прагнула позбавити Італію церков, священників, ченців, черниць, свічок і дзвонів, проявляючи непримиренний антиклерикалізм.

Футуристична партія вважає своєю єдиною релігією Італію завтрашнього дня, вона не допускає половинчастості, вона вимагає вигнання папства. Маніфест Футуристичної політичної партії, проголошений у лютому 1918:

«Зберігати збройні сили та військово-морський флот ефективними аж до розчленування Австро-Угорської імперії. Потім, скоротивши їх до мінімуму, готувати численні сквадри резервістів зі швидким навчанням. Наприклад, 200 тисяч чоловіків з 70 тисяч офіцерів, які навчені, можуть бути призвані на чотири тримісячні збори щороку. Спортивне та військове виховання в школах. Підготовка повної промислової мобілізації для здійснення у разі війни одночасно з мобілізацією військовою. Усі готові з мінімальними витратами до можливої війни та можливої революції».

Позаяк розчленування Австро-Угорської імперії є доконаним фактом, ми вважаємо, що зможемо подолати цю концепцію, ратуючи за скасовування військової повинності, створення невеликої добровольчої армії, яка організовуватиме наші колонії та стане відправною точкою для можливої імпровізації великої армії у разі війни.

***

[1] Від passato ( «минуле» ) – це зневажливий неологізм, створений італійськими футуристами.

[2] ГЕРОНТОКРАТІЯ – це принцип управління, за якого влада належить найстаршим. – Прим.перекл.