FOMO - Fear of missing out

Кожна людина може викладати в соціальні мережі на огляд незнайомих йому людей все що завгодно: свої фотографії, селфі, шматочки свого життя. З появою stories, категорій відео як «румтур» (room tоur) – це явище стало ще більш масштабним. Ти можеш спостерігати за життям будь-якої людини, оскільки він сам хоче все викладати. Чим більше у людей з'являється можливість «стрімінгу» свого життя в інтернет, чим більше з'являється у людей можливість викладати себе, тим більше їм хочеться все це облагородити, приховати якісь моменти. Все, що потрапляє в Інстаграм, стає продуманим в контексті з сусідніми фото, з минулими подіями. Обов'язково всі фото обробляються, вибирається вдалий ракурс, вдалий фон і т.д. Вважається, що потрібно себе «правильно подавати». Це відбувається зокрема тому, що цього від них вимагає публіка. Звичайно, хочеться щоб на тебе дивилися, в принципі, навіть нам неетично з'являтися в поганій зачісці і пошарпаному вигляді. Але... це призводить до того, що основна маса людей, розглядаючи Інстаграм акаунти, думають що це те, як ці люди живуть. Настільки звідусіль вискакує потік красивих картинок, що тобі починає здаватися, що твоє власне життя не таке класне і захоплююче. Здається, що люди втратили навички бачити наскрізь, розуміти що є реальним, а що – за великою, мірою, бутафорія. Адже коли ми йдемо в театр або кіно, ми не думаємо, що там це відбувається насправді. Ми розуміємо, що все зроблено для нас, щоб нас розважати. Але чомусь коли мова заходить про стрічку блогерів, ми не усвідомлюємо, що люди, які будь-яким чином ведуть мовлення на камеру, теж намагаються створити певний образ.

Соціальні мережі, можливість дивитися на життя інших людей викликає критичне питання – «Чи моє життя настільки цікаве?» В якийсь момент, в протистояння цього питання виникає манія робити щось, йти кудись – на різні заходи, тусовки тільки щоб не пропустити важливого. Подорожі, похід в ресторани заради фотографій, чек-інів. Складаються списки а-ля «5 місць, які варто відвідати ...» і т.д.

Ви завжди можете себе стримати, задати самому собі правильні питання, проговорити собі чому я тут, навіщо я це роблю. І найголовніше, чим старше стаєш, тобі є справа до меншої кількості речей, ти не побіжиш робити щось, бо так роблять всі, ти стаєш людиною, якій є справа тільки до самій себе. Ти краще розумієш, що для тебе важливо, а що ні.

Те, як виглядає життя людей в соціальних мережах – це не те, яке воно є насправді.

Порада одна – менше дивіться за життями інших людей. Це тільки підживлює ваш FOMO.

Залишайтеся щирими перед самими собою і тим, що для вас важливо. Якщо вам не подобається певний стиль життя, ви не любите вечірки, або навпаки, ви зовсім не театрал, не потрібно змушувати себе і намагатися здобути славу інтелектуала або тусовщика.

Не треба намагатися встигнути в житті якомога більше. Напхати в своє життя якомога більше речей, пригод, емоцій. Зовсім необов'язково відвідати 60 країн, а в них – всі визначні пам'ятки, спробувати всі страви місцевої кухні. У такому випадку, кількість ніколи не перейде в якість.

Не потрібно мати більше, щоб бути щасливим. Вибирайте речі, які вам близькі. Але щоб в цьому розібратися, звертайте увагу на момент, в якому ви перебуваєте.