Фізико-географічна характеристика національного природного парку "Синевир" - География и экономическая география курсовая работа

Главная

География и экономическая география
Фізико-географічна характеристика національного природного парку "Синевир"

Географічне положення і площа Національного природного парку "Синевир". Геоморфологія і геологічна будова території. Помірній, прохолодній, помірно-холодній та холодній кліматичні зони. Основна водна магістралль. Ґрунтовий покрив на території парку.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. Географічне положення і площа Національного природного парку «Синевир
2. Геоморфологія і геологічна будова території
Проблема охорони природи на сучасному стані є однією з найважливіших. Багато років всі ми жили усвідомлюючи, що над нами висить небезпека самознищення від ядерної війни. Увесь цей час замовчувалась не менш страшна загроза - руйнування і знищення навколишнього середовища, середовища існування людини. Нас оберігали від жахливої інформації про вичерпність природних ресурсів і руйнування біосфери. В останні роки в багатьох розвинених країнах заговорили про глобальну екологічну кризу. Екологічні ідеї проникають у всі сфери життя людства , в тому числі і політику. Тепер неможливо уявити собі політичне життя без участі партій «зелених», або інших організацій захисників навколишнього середовища.
Факти засвідчують, що за останні роки людство встановило рекорд по викидах в атмосферу відходів виробництва: вони складають до 10 млрд. тон. Забруднення атмосфери сприяло виникненню парникового ефекту. Якщо не зупинити цю тенденцію, то людству кількість якого щороку збільшується на 100 млн. чоловік, загрожує неминуча катастрофа. Багато вчених вважає, що «війну» за збереження Землі людство поки що програє. Про це свідчать нові пустелі, що з'являються на карті планети, трагедія Чорнобиля 26 квітня 1986 року, тощо [3].
Якщо ми хочемо відвернути кліматичну катастрофу, то необхідно відмовитися від нерозумного використання вугілля і нафти. Вже зараз ми живемо за рахунок наших онуків і правнуків: дихаємо їхнім повітрям, п'ємо їх воду, рубаємо їхні ліси, добуваємо корисні копалини. Як ми бачимо, зміни природного середовища та його знищення з кожним роком набувають загрозливих масштабів.
Водночас людина все більше уникає контактів з природою, закривається в бетонних стінах, сидячи перед «вікнами» телевізора віддає перевагу картинам жорстокості і насильства, закриває вуха плеєром, спілкується з комп'ютером, «пронизує» природу з шаленою швидкістю по асфальтових магістралях у металевих автомобілях і все більше віддаляється від природи, з розвитком цивілізації і стає чужою від неї. Людина не розуміє природу, перестає її бачити, захоплюватися і милуватися її красою: людська душа черствіє, бо для неї одинаково легко вбити птаха чи звіра в природі і за допомогою кнопки комп'ютера.
1. Географічне положення і площа Національного природного парку «Синевир»
В Україні налічується 18 національних парків, найбільше з яких знаходиться у західних областях (10), 2 на півдні, 4 на півночі та 2 на сході країни. Одним із таких природоохоронних об'єктів є Національний природний парк «Синевир».
Національний парк - територія, звичайно визначена у законі та у державній власності, що охороняється від більшості типів людської діяльності та забруднення. Національний парк є природоохоронною територією категорії II згідно з визначенням МСОП. На відміну від заповідників та природних резервів, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, однією з цілей створення національних парків є відпочинок, тому вони дозволяють відвідування туристів та перебування на своїй території за певними умовами [37].
Національний природний парк (НПП) «Синевир» - це провідна природоохоронна науково-дослідна установа, що займається охороною, збереженням і вивченням унікального куточку Карпат - верхів'я Тереблянської долини Закарпаття.
Національний природний парк «Синевир» створено у 1989 році заради збереження, відтворення і ощадливого використання природних ресурсів, комплексів та об'єктів, які мають особливу наукову та естетичну цінність у межах різних висотних поясів південно-західних макросхилів Горган. Тому особливим завданням для НПП «Синевир», як природоохоронної структури, стало збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності у природних умовах з дотриманням режиму охорони природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання [34]. Національний природний парк «Синевир», розташований в північно - східній частині Міжгірського району Закарпатської області (рис. 1).
Рис. 1. Загальний вигляд НПП «Синевир»
НПП «Синевир» межує на півночі і північному сході по водороздільному хребту з лісовими масивами Івано-Франківської області, на заході з Верхньобистрянським лісництвом Міжгірського держлісгоспу, на сході з Вільшанським лісництвом Хустського держлісгоспу. Крім того до лісових масивів прилягає територія населених пунктів, які входять в господарську зону парку.
Народження національного природного парку «Синевир» пов'язане з унікальним за своєю красою гірським озером під небесами із співзвучною назвою Синевир. Для збереження цього чарівного творіння природи у 1974 році було організовано ландшафтний заказник державного значення «Синевирське озеро», а у 1989 році створено НПП «Синевир», який взяв під охорону й ряд інших цінних природних об'єктів верхів'я Тереблянської долини Міжгірського району Закарпатської області.
Загальна площа НПП «Синевир» 40 606 га, з них лісових земель 32 294 га, рілля 449 га, сіножаті площі 1765 га, пасовищ 4147 га, разом с/г угіддя становлять 6361 га, площа зайнята водами становить 293 га, болотами 36 га, садиби 1763 га, нелісові землі становять 491 га.
На сьогодні площа НПП «Синевир» поділяється на такі основні функціональні зони, як: заповідна зона - 5818 га, регульованої рекреації - 233858 га, стаціонарної рекреації - 17 га, господарську - 5074 га [27].
За геоботанічним районуванням Українських Карпат на території парку виділяються наступні таксономічно-геоботанічні угрупування [15]:
Ш підокруг темно-хвойних букових приводороздільних лісів;
Ш район смерекове-ялицево-букових, смерекове-буково-ялицевих і смереково-букових лісів;
2. Округ смерекових гірських Карпатських лісів;
Ш район смерекових Горганських лісів;
Ш підрайон смерекових Водороздільно-Горганських лісів;
3. Округ Карпатського субальпійського і альпійського криволісся і гірськолучних і чагарникових формацій альпійської смуги;
Ш район задернілих лук, ялівцевого і соснового криволісся і зеленовільхових заростей з фрагментами альпійської рослинності Полонинського хребта.
Флора парку нараховує біля 1000 видів судинних рослин. Вони об`єднуються у 5 відділів та 107 родин. Переважають молоді філогенетичні групи відділу покритонасінних, старих груп - плауноподібних, хвощовидних та папоротеподібних, найпоширеніші - папоротеві. Серед покритонасінних найчисельнішою родиною є складноцвіті - 113 видів, злакові - 69, розові - 60 [51].
При класифікації лісів прийнято такі типологічні одиниці - група типів лісу, тип лісу, формація, субформація, асоціація. Асоціації об'єднують фітоценози однорідні за складом і будовою всіх ярусів рослинності, за екологічеими факторами (кліматичними, грунтово-гідрологічними і біотичними), і взаємовідношення між рослинами і середовищем (відновленням і напрямком змін у рослинному покриві) і в однозначних екологічних умовах вимагають однакових господарських заходів. В умовах парку збереглися корінні (природні) асоціації, які виникли в результаті тривалої еволюції і пристосовування видів до спільного існування в певних кліматичних умовах і знаходяться в діалектичній рівновазі з ними, тобто є клімаксовими, або близькими до них, і похідні асоціації, які стали наслідком ендодинамічних впливів на корінне рослинне угрупування (природні і антропогенні фактори - вітровали, різновидні форми знищення криволісь і лісів, випасання худоби, пожежі, потрави тощо) [7].
Корінні і похідні асоціації утворюють єдиний флористичний, екологічний та істерико-генетичний комплекс, який об'єднується в групу асоціацій, формації. У визначення екологічної групи асоцій покладено принцип екологічної і генетичної спорідненості корінних і похідних асоціацій згідно класифікації П. С. Погребняка-І. В. Воробйова і принцип флористичної єдності видів.
Формації об'єднують корінні асоціації з однаковим складом домінант едифікаторної синузії і їх екологічних груп, а також похідні фітоценози, що виникли на місці корінних асоціацій, з якими вони генетично пов'язані.
В динаміці рослинності в умовах парку спостерігаються дві протилежні тенденції: незначне поширення корінних формацій і зміщення вгору, верхньої межі букових лісів та соснових криволісь, яке пояснюється потеплінням клімату в даний час, з одного боку, та прогресивне зниження верхньої межі лісів та чагарникових формацій і скорочення площ первинних корінних угрупувань, як наслідок дії антропогенних факторів, з другого боку. Інтенсивному поширенню вторинних угрупувань сприяло вирубування лісів на паливо, для будівництва, неконтрольований випас худоби, що спричинило виникнення короткочасно-похідних, утворених навколо жител та стійбищ худоби, вздовж доріг, рудеральних ценозів. Добре простежується вертикальна поясність проростання флори. Ліси є основним типом рослинності парку [46].
За ценотичною структурою рослинних ступенів Синевирський парк подібний до Карпатського. В межах висот 450- 700 м, у теплішій частині парку в околицях Міжгір'я, сформований PC букових лісів (Fagetum sylvaticae) з домішкою хвойних порід. В його трав'яному покриві багато типових бореальних видів.
Вище, до висоти 900 м, поширені змішані смереково-ялицево-буко-ві та смереково-буково-ялицеві ліси (Piceeto-Abieto-Fagetum, Piceeto-Fageto-Abietum). В міру похолодання, в межах висот 900 - 1100 м сформовані буково-ялицево-смерекові та ялицево-буково-смерекові ліси (Fageto-Abieto-Piceetum).
Монодомінантні смеречини поширені між гіпсометричними рівнями 1100 - 1500 м. Вище, в умовах холодного клімату і короткого вегетаційного періоду (90 днів), переважає криволісся з сосни гірської, рідше душекії зеленої і яловцю сибірського та субальпійські луки [5].
У зв'язку з зональним розподілом рослинного покриву, територія району досліджень відноситься до гірського лісового поясу [54]. Як і в інших гірських районах в розподілі рослинності крім вертикальної зональності відіграє важливу роль клімат і грунт.
Природна рослинність внаслідок діяльності людини дуже змінена. В низинних районах нашої області, наприклад, у Берегівському районі, де густота населення значно більша і кліматичні та грунтові умови значно кращі, природна рослинність збереглася лише на невеликих площах. Більша частина земельної площі використовується для вирощування сільськогосподарських культур.
У гірському Міжгірському районі, а отже і в с. Синевирська Поляна густота населення значно менша і природна рослинність тут дуже багата. На полонинах хоч і немає постійних поселень, проте рослинний покрив дуже змінений внаслідок випасання худоби [7].
Панівними у парку є лісові формації (рис. 5). Хоча експлуатація лісів тут велась здавна, на значній території ще збереглись корінні або близькі до них лісові фітоценози. Формація бучин не відзначається ценотичною різноманітністю, вона представлена бучинами зубницевою (Fagetum dentariosum) та безщитниковою (F.athyrio-sum). В рослинному ступені смереково-ялицево-букових лісів на висоті 900 м описане рідкісне для Карпат угруповання буково-ільмового явірника лунарієво-аденостилесового (Fageto-Ulmeto-Aceretum p.luna-rioso-adenostylosum), що за флористичною класифікацією відноситься до асоціації Ulmeto-Aceretum Issler, 1926 [28].
Вище змішаних хвойно-букових лісів, у більш холодному кліматі, співвідношення едифікаторів змінюється на користь смереки й ялиці, завдяки чому формуються змішані ліси з їх перевагою. Найбільш поширена тут буково-ялицева смеречина квасеницева. В субформаціях ялицевих смеречин вичленовані асоціації з домінуванням у трав'яному покриві щитника австрійського та шартрського (Abieto-Piceetum dryopteridosum).
Корінні смерекові ліси збереглись в олігомезотрофних умовах. Вони представлені смеречиною чорницевою і зеленомоховою (Piceetum myrtillosum, P.muscosum). На сильно кам'янистих і у сирих едато-пах трапляються оліготрофні смеречини сфагнова та левкобрієва [19].
На післялісових луках поширені кострицево-арнікові фітоценози (Festuceto-arnicosum montanae), що підлягають охороні (рис. 6).
На території НПП «Синевир» в окремих урочищах є червонокнижний вид тирлич безстебловий, який відноситься до рідкісних, реліктових видів (рис. 7). І тому його заборонено збирати та порушувати місця існування, зокрема, найбільш вразливим фактором є надмірне випасання худоби.
Рис. 7. Тирлич безстебловий (Gentiana acaulis L).
Для високогір'я типовими є криволісся сосни гірської, рідше трапляються зарості душекії зеленої, приурочені до менш кам'янистих схилів. Сучасні ліси району дослідження відносяться до двох районів: району буково-смереково-ялинових лісів і району ялинових високогірних лісів. Серед чагарників переважають зарості вільхи зеленої, ліщини, ялівцю. На тих місцях, де знищуються чагарники, успішно розвиваються чорничники і личинки.
Верхня межа лісу закінчується субальпійськими та альпійськими кущами і полонинами [29]. На луках, розташованих в межах гірсько-лісового поясу, переважають біловус, мітлиця, вівсяниця пахучий колос, подорожник, волошка лучна, чебрець, перстач, нечуй-вітер волохатий та інші (рис. 8). На полонинах поширені біловус стиснутий та чорниця.
Рис. 8 а-волошка лучна, б - нечуй-вітер волохатий.
Рідко зустрічаються перстач, чебрець, дзвоники та інші [31]. В посівах сільськогосподарських культур поширені: пирій повзучий, хвощ польовий, осот, шавлія клейка, волошка лучна та інші, бур'яни.
Близько 84,3 % від покритої лісом площі займає ялина і смерека. Продуктивність смереки і ялини висока І-ІІ бонітетів. В нижній і середній частинах ялина і смерека росте разом з домішками бука, клена, явора, ясіня, а верхня частина зайнята чистими ялинниками. Хоч чисті ялинові насадження і мають високу продуктивність, вони часто піддаються вітровалам і буреломам, тому треба створювати змішані деревостої.
Друге місце після ялини належить буку, який є визначаючою породою серед лісу. Невеликі ділянки займають насадження із ялиці, клену та вільхи сірої. Підріст складається в основному з смереки, рідше ялини і бука. Основними підлісовими породами є: бузина червона, горобина, аґрус, вовче лико. В надґрунтовому покриві найбільш поширені: чорниця, брусниця, плаун булавовидний, плаун баранець, квасениця звичайна, підбіл білий.
За геоботанічним районуванням на території НПП «Синевир» виділено слідуючі геоботанічні таксони [18]:
Підокруг темно-хвойно-букових приводороздільних лісів.
Район ялиново-ялицево-букових, ялиново-буково-ялицевих і ялицево-букових Закарпатських лісів.
Підокруг букових Закарпатських лісів.
Район букових лісів південних мегасхилів Полонинського хребта.
Округ ялинових гірсько-карпатських лісів.
Підрайон ялиново водороздільно-горганських лісів.
Район суцільно-дернистих лук, ялівцево-зеленовільхових заростей з фрагментами альпійської рослинності середньо-гірського Полонинського хребта.
Район мохово-лишайникових пустошей, кам'янистих розсипів і сосни гірської Горган.
Площа вкритих лісовою рослинністю земель в НПП «Синевир» з домінуванням різних деревних порід становить [52]:
Сосна звичайна - займає 0,7 га, віком до 40 років, склад насаджень - 70% сосни звичайної і 30 % ялини європейської, середня повнота 0,50, клас бонітету 1 А.О.
Ялина європейська - займає 18930,2 га, площа стиглих і перестиглих насаджень становить 1821,3 га, середній вік 95 років, середня повнота - 0,65, середній склад насаджень - 100% ялини європейської, клас бонітету 1.2.
Ялиця біла - площа лісових земель займає 134,6 га, а вкритих лісовою рослинністю з домінуванням ялиці білої - 130,3 га, середній вік до 110 років, середня повнота - 0,58, середній склад насаджень - 50% ялиця біла, 20% ялина європейська, 30% бук лісовий, клас бонітету 1.7.
Модрина європейська - займає площу 1,1 га, середній вік 100 років, середня повнота - 0,30, середній склад насаджень - 100% модрина європейська, клас бонітету - І.0.
Бук лісовий - займає площу 10567,5 га, площа стиглих і перестиглих насаджень 2032,9 га, середній вік до 98 років, середня повнота - 0,62, середній склад насаджень - 90% бук лісовий, 10% ялина європейська, площа вкрита лісовою рослинністю земель становить 10469,1 га, клас бонітету 2.1.
Явір - займає площу 8,6 га, середній вік 70 років, повнота - 0,56, клас бонітету - 2.3, середній склад насаджень - 50% явір, 20% бук лісовий, 20% ялина європейська, 10% ялиця біла.
Береза повисла - займає площу 2,4 га, вік 15 років, клас бонітету - 2,0, повнота 0,40, склад насаджень - 100% береза повисла.
Осика - займає площу 5,8 га, вік 12 років, клас бонітету - 4.0, середня повнота - 0,40, середній склад насаджень - 80% осика, 20% береза повисла.
Вільха сіра - займає площу 260,5, а площа вкрита лісовою рослинністю - 257,2 га, площа стиглих і перестиглих насаджень становить 21,3 га, середній вік 31 рік, клас бонітету 3.3, повнота - 0,49, склад насаджень - 80% вільха сіра, 20% бук лісовий.
Душекія зелена - займає площу 92,6 га, площа стиглих і перестиглих насаджень 15,1 га, середній вік - 58 років, клас бонітету 5А.8, середня повнота - 0,52, середній склад насаджень - 80% душекія зелена, 10% сосна гірська, 10% ялина європейська.
Сосна гірська - площа лісових земель становить 417,0 га, з них площа вкрита лісовою рослинністю - 395,4, вік 99 років, клас бонітету 5А.5, повнота - 0,74, середній склад насаджень - 100% сосни гірської.
Ліщина звичайна - займає площу до 20,0 га, середній вік 20 років, клас бонітету 5.0, повнота - 0,40, середній склад насаджень - 80% ліщина звичайна, 20% бук лісовий.
Лісові культури становлять 4804 га, в тому числі незімкнуті лісові культури займають 1218 га.
Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розробки і здійснення заходів, щодо охорони та поліпшення екологічної системи на території НПП «Синевир», фауна в якій перебуває і являється складовою частиною екосистеми парку.
Згідно статті 31 Закону України «Про тваринний світ» охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів спрямованих на збереження, відтворення дикої фауни - парнокопитних тварин, звірів, птахів, земноводних, плазунів, риб та дрібних ссавців - гризунів на території НПП «Синевир» [48].
Найважливішою основою охорони тваринного світу є охорона середовища існування, перебування - їх місця постійного розміщення, постійні коридори - шляхи переходів, переміщень та міграції на різних висотних рівнях і рослинних поясів території національного природного парку. В таких природних середовищах існування повинні передбачуватися і здійснюватися заходи щодо збереження їх середовища та умов розмноження тварин, забезпечення недоторканості ділянок в період масового розплоду ссавців, гніздування та виводків орнітофауни, нерестилищ лососевих риб та іншого, що становлять особливу зоологічну або екологічну цінність.
Охорона і збереження природних середовищ існування тваринного світу на території парку є основою його створення, як природно - заповідної установи але в межах його розташування тут необхідне поліпшення екологічного стану його окремих ділянок, урочищ, що мають особливу цінність по перебуванню в них рідкісних і таких що перебувають під загрозою зникнення та особливо цінних видів фауни [30].
Для відтворення рідкісних видів і таких, що перебувають під загрозою зникнення у природних умовах в межах розташування парку та видів, що занесені до Червоної книги України, Європейського Червоного списку, та видів, що підлягають Міжнародним перелікам особливої охорони і збереження відповідно до Міжнародних Конвенцій, що їх ратифікувала Україна повинні створюватися для них належні умови для їх розмноження в першу чергу у природних умовах, що є основою непорушеності природних екосистем, або є слабовпливовими зі сторони антропогенного тиску на природні середовища їх існування.
На основі вище викладеного на природно-заповідній території «Синевир» тобто, що стосується їх приуроченості необхідно проводити постійний моніторинг, що є складовою частиною загальної науково-дослідної роботи наукового відділу та Державної служби охорони природних екосистем в частині біологічного циклу розвитку тваринного світу.
Природна біологія розмноження, розвитку, а також саме існування дикої фауни на багато відмінна в усіх аспектах життєвого циклу від тих видів тварин, що знаходяться і зростають в неволі [21].
Національний природний парк «Синевир» за зоогеографічним районуванням відноситься до бореально-лісової зони Карпатської гірсько-лісової зоогеографічної округи.
Інвентаризація та облік фауни на території парку є основним завданням для наукових співробітників та державної служби охорони природних екосистем і єгерської служби, по веденню наукового моніторингу та спостереження, що відповідають даному розділу у відповідності до Програми ведення Літопису природи в Національних природних парках та заповідниках на території України. Інвентаризація та облік дикої фауни, звичайно, не може бути повною і давати характеристику їх чисельності оскільки, її просто не можливо зробити, але наскільки це можливо такий облік фауни дає певну характеристику загального видового складу та їх чисельності по видах, його екотопічному розташуванню, на місцях їх постійного знаходження їхніх екотопів, а також за даними по прокладеним маршрутам на різних висотних рівнях території національного природного парку «Синевир» по рослинним поясам [38].
Методика збору інформації та ведення наукових досліджень і спостережень повинна бути уніфікованою і застосовуватись при подальших зборах наукових даних для наступних томів Літопису природи.
Розділ Тваринний світ є найбільш актуальним для наукових досліджень, цей розділ передбачає збір, накопичення інформації і узагальнення даних про видове різноманіття тварин дикої фауни в цілому, особливості динаміки чисельності, територіального розміщення, розмноження, міграції, взаємодії з іншими видами, еколого-фауністичних комплексів в природних екосистемах.
Загальна чисельність фауни за видовим складом на території НПП «Синевир» становить 171 вид хребетних тварин. Подана характеристика їх приуроченості до екологічно прив'язаних екотопів таких як: лісових, лучних-полонин, лучних прирічкових долин, всіх видів водойм. Наявні види фауни знаходяться в більшості випадків там де вони в'ють гнізда, роблять глибокі нори, прокладають розгалужені підземні ходи, поїдають істотну частину листя, пагонів, насіння, ягідників, дерев, кущів, чагарників, трав, а також дикі звірі, що мешкають на великій території по площі, які знищують багато комах та інших живих організмів, як потенційно шкідливих так і корисних, як для лісового так і для сільського господарства [1].
Дика фауна, що заселяє та мешкає в природних екосистемах, а також мігрує та території парку представлена різними життєвими формами. Деякі із них знаходяться і зростають у стоячих водоймах, високогірних озерах, стрімких потоках та річках, а інші тобто другі полюбляють великі повітряні простори та чисті лісові або мішані лісові, як хвойних так і листяних гірських лісів угіддя, треті - живуть виключно в субальпійському та альпійському поясах, четверті - в грунті. Даний перелік можна продовжувати в різних аспектах дослідження. Багато видів дикої фауни пристосувалися та адаптувалися до певних природних умов життя однієї екосистеми. Під цими вище описаними екотопами розуміють екологічну приналежність та характеристику виду або будь-якої іншої систематичної групи. Одночасно із формуванням лісових, лучних, водно-річкових груп типів природних середовищ існування для дикої фауни, в них одноразово за певний період розвитку поселяються різні види тваринного світу, а саме: риби, земноводні та плазуни, птахи, ссавці [30].
На сьогодні важливою основою для наукових досліджень являються попередні дані із наукових літературних за тривалий періоду формування видового складу тваринного світу на території Карпат в тому числі парку, а на даний час для нас є набір інформації по веденню наукових досліджень та встановлення даних про місця розташування, місця постійного знаходження дикої фауни у межах кожної окремої функціональної зони, а також в природних та штучних екосистемах, в окремих групах комплексів і об'єктів, які репрезентують певну природну зону або ландшафт. Важливим є при зборі наукової інформації по чисельності фауни на території парку і її узагальнення даних про їх наявність, які б враховували геоморфологічні, гідрологічні, фітоценотичні особливості біотопів, наявності трофічної бази, від якої залежать життєво-біологічні процеси та біологічні цикли розвитку.
Фауна, що знаходиться і мешкає в природних умовах національного парку «Синевир», тобто земноводних, плазунів, птахів, ссавців, а у річках, потоках, озерах наявна їх кількість іхтіофауни - риб, де вони «проживають» називається їхнім середовищем або середовищем існування. Середовище існування включає, як фізико-географічні, фізико-хімічні, абіотичні чинники (температуру, світло, вологість, грунти тощо.), так і біологічні або біотичні (рослинність, мікроорганізми інших тварин). Найбільш важливі для життя птахів, тварин і звірів є чинники середовища, які формують їх умови існування, вони визначають як саму можливість існування того або іншого виду в даному місці так і особливості його поведінки, способу життя, біології. Тваринний світ перебуває у тісній єдності з середовищем, точніше з умовами існування, і жити поза ними не можуть, тому тільки із зовнішнього середовища черпають повітря, їжу та інші життєво необхідні елементи [17].
Надзвичайно важливе значення і вплив на життя і існування фауни має людська діяльність. Антропогенні чинники мають найбільш істотний вплив на біологічний цикл розвитку дикої фауни, хоча не мало важливе значення, крім людської діяльності, мають біотичні та абіотичні чинники. В сучасних умовах існування дикої фауни антропогенні чинники не рідко мають головне значення і впливають на їх життя та розвиток і розмноження у відповідних природних ландшафтах та середовищах, де негативні наслідки господарської діяльності людини проявляються найбільш відчутно, а найбільш це залежить в зв'язку із інтенсифікацією і прогресивною діяльністю людини у всіх екосистемах території парку. На основі вище викладеного, співробітникам наукового відділу та працівникам державної служби охорони природних екосистем, єгерській службі НПП «Синевир», при вивченні та обліку дикої фауни, його видового складу необхідно включати в обсяг спостереження максимальну територію або комплекси та об'єкти їх кількість як характерних так і змінених біотопів. Застосовувати найновіші методи спостережень, обліку видового складу фауни на території парку, надавати наукове обґрунтування по їх динаміці чисельності, розвитку та розмноженню, обробляти зведені дані. Відображати виконану наукову роботу по їх динаміці чисельності особливо фонових видів (самці, самки, молодняк, місця гніздування птахів та їх виводки), висвітлювати в спеціальних табличних даних українською та латинською мовами (назву виду) з дотриманням останніх класифікаційних систем - систематики [48].
Дані по інвентаризації дикої фауни весна, осінь - облік проводиться в натурі по всій території НПП «Синевир» на загальній площі 42704 га одночасно по прокладеним маршрутам від №1 до №10 на різних висотних рівнях від 440 до 1719 м.н.р.м , а також при повному сніговому покриву всієї території відповідно до існуючої систематики, тобто: ссавців, птахи, плазуни, земноводні, риби та безхребетні та співставляються із даними літературних джерел - наукових досліджень попередніх років в різних екосистемах від водойм прирічкового поясу до субальпійського та альпійського поясів.
Щороку ведуться обліки дикої фауни, їх чисельність з наростаючим узагальненням рідкісних та зникаючих видів, та видів, що занесені до Червоної книги України, Європейського червоного списку, а також видів, що віднесені до Міжнародних переліків відповідних Конвенцій по особливій охороні та збереженню [32].
Найважливішою науковою роботою національного природного парку «Синевир» на сьогодні є ведення наукового моніторингу за Червонокнижним видом на створеному і відкритому «Реабілітаційному центрі бурого ведмедя» загальною площею 12,2 га Остріцького ПОНДВ із розрахунку на їх утримання в майбутньому від 20 до 25 особин. На сьогодні в реабілітаційному центрі нараховується 8 (вісім) особин Бурого ведмедя, що занесений до Червоної книги України, та Європейського червоного списку (рис. 9) [34].
Немало важливим об'єктом наукових досліджень та ведення спостереження в іхтіологічному напрямку, що проводяться науковими співробітниками на форелевому господарстві із шести басейнів загальною площею 2,5 га, площа водного дзеркала становить 0.5 га урочище «Велика Гропа» Синевирського природоохоронного науково-дослідного відділення.
Будівництво басейнів в ур. Велика Гропа було проведено 1975-1977 рр. минулого століття тодішнім Міжгірським лісокомбінатом для утримання маточного поголів'я видів риб після відбирання в них ікринок та молочка. Вирощування малька до 3-х річного віку проводилось в 10-х басейнах ур. Плотина Синевирського лісництва, сьогодні ПОНДВ.
На території тодішнього Синевирського лісництва Буштинського лісгоспу в 1963-1965 минулого століття в ур. Плотина був збудований найбільший в Карпатському регіоні форелеінкубатор з одноразовою закладкою ікринок 1 000 000 штук, який забезпечував мальком всі гірські потоки Закарпатської області. Відповідальним того часу по розведенню риби був Орос П. С. - інженер по охороні і відтворенню тваринного світу Буштинського лісгоспу [21].
Форелеінкубатор проіснував до 1989 року включно із часом створення Національного природного парку «Синевир». Враховуючи те, що в 1989 році на території НПП «Синевир» виникли масові вітровали у верхів'ї Тереблянської долини в тому числі і в Чорній Ріці на території трьох природоохоронних підрозділів Синевирського, Остріцького, Чорноріцького на площі майже 1000 га з найбільшою площою водозбору лісового масиву, після чого розпочались їх масові лісові розробки (рис. 10).
Вода в річці Озерянка настільки була забруднена - каламутна від гусеничних тракторів, грунту, масел, солярки, (опилок
Фізико-географічна характеристика національного природного парку "Синевир" курсовая работа. География и экономическая география.
Курсовая Работа На Тему Формирование И Распределение Доходов На Факторы Производства
Реферат: Глаз как оптическая система. Скачать бесплатно и без регистрации
Используют Фразеологизмы Напишите Сочинение Про Подругу
Дипломная работа по теме Организация продажи чая
Сочинение: Автор в романе Евгений Онегин
Реферат: Компьютерный дискурс. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа: Проектирование поточной линии механической обработки детали и расчёт её технико-экономических
Разработка и исследование современных технологий геодезических обмерных работ при воссоздании живописного облика храма Христа Спасителя
Реферат по теме Буддийская скульптура в Корее
Реферат На Тему Психологічні Передумови Створення Позитивного Іміджу Керівника
Реферат по теме Роль ощущений в жизнедеятельности человека
Курсовая работа по теме Формы организации досуга
Понятие профессиональной адаптации. Адаптивное профессиональное поведение. Неадаптивное профессиональное поведение
Как Писать Сочинение 5 Класс
Реферат На Тему Понятие Правотворчества, Его Виды И Принципы
Контрольная работа: Теория и практика маржинального ценообразования в Украине на примере метрополитена
Практическое задание по теме Анализ приемов хорового изложения в произведениях А. Даргомыжского "Русалка", "Сватушка"
Конспекты лекций: Геология
Курсовая работа: Диалектика взаимосвязей целей и решений с примером
Финансовые Результаты Организации Курсовая Работа
Контакт сосущих фитофагов с растениями - Биология и естествознание реферат
Бухгалтерский управленческий учет - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа
Экономический анализ бухгалтерского баланса коммерческой организации - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа