Фізична реабілітація при пневмоконіозі у шахтарів - Медицина дипломная работа

Главная

Медицина
Фізична реабілітація при пневмоконіозі у шахтарів

Фактори ризику та патогінез пневмоконіозу у шахтарів. Планування тренувального процесу адаптивної фізкультури. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації в системі комплексної реабілітації хворих пневмоконіозом.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЗДОРОВ'Я, ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ
Факультет здоров'я та фізичного виховання
Кафедра фізіології, фізичної та психологічної реабілітації
Фізична реабілітація при пневмоконіозі у шахтарів
фізіології, фізичної та психологічної реабілітації
Актуальність теми. Однієї із пріоритетних завдань відновної медицини є пошук і розробка нових ефективних технологій, що коригують, лікування й профілактики розповсюджених захворювань, спрямованих на відновлення й підвищення функціональних резервів організму й вироблення резистентності до впливу несприятливих факторів, що провокують загострення й прогресування захворювань, шляхом застосування переважно не медикаментозних методів [2,16]. У цьому плані значний інтерес представляє проблема лікування пневмоконіозу із застосуванням не медикаментозних методів у комплексній реабілітації захворювання.
В XXI столітті спостерігається стійкий ріст поширеності пневмоконіозу і прогнозується подальше збільшення захворюваності, смертності й соціального тягаря з високими економічними витратами на медичне забезпечення хворих [42,46,47]. В останні роки досягнуть істотний прогрес у розумінні патогенезу пневмоконіозу, що дозволило виробити погоджену концепцію лікування, у якій основний упор зроблений на базисну медикаментозну терапію [17,18]. При цьому ефективність медикаментозної терапії пневмоконіозу становить усього лише 20-50% і нерідко супроводжується розвитком ускладнень і побічних явищ. Гіршою є ситуація з поширеністю, інвалідністю і смертністю від хвороб органів дихання серед працівників промислових підприємств. Це пояснюється значною запиленістю і загазованістю повітря, неспроможністю більшості підприємств і цілих галузей створити безпечні умови праці. Більшість працівників вугільних промислових підприємств стають інвалідами саме за рахунок виражених обструктивних порушень. Дана ситуація є настільки «звичною», завжди прогнозованою й очікуваною, що навіть не робляться спроби її кардинально змінити [3,7,26].
У зв'язку із цим, потрібні нові підходи до проблеми лікування й реабілітації хворих із пневмоконіозом, здійсненні тільки застосуванням комплексного підходу з використанням різних видів не медикаментозних методів. До числа найбільш перспективних методів такого роду, безсумнівно, ставляться методи фізичної реабілітації (ФР), здатні надавати стрес-лімітуюче, адаптогенне, вегеторегулююче й фармакомодулюючі дії. Розробка методів ефективної відбудовної корекції пневмаконіозу, попередження прогресування й виникнення рецидивів за допомогою застосування в складі комплексного лікування ФР представляються актуальними й значимими для відновної медицини.
Об'єкт дослідження: процес фізичної реабілітації хворих пневмоконіозом.
Предмет дослідження: програма фізичної реабілітації хворих пневмоконіозом.
Мета дослідження: наукове обґрунтування й розробка програми фізичної реабілітації для відновної корекції функціональних порушень при пневмоконіозі.
1. Проаналізувати наукову, медичну, методичну літературу для клініко-фізіологічного обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації в системі комплексної реабілітації хворих пневмоконіозом.
2. Розробити програму фізичної реабілітації хворих на пневмоконіоз.
3. Оцінити й проаналізувати ефективність застосування програми фізичної реабілітації хворих пневмоконіозом у вигляді дихальної гімнастики, адаптивної фізичної культури, лікувального масажу по даним функції зовнішнього дихання, толерантності до фізичного навантаження та якості життя, а також по даним безпосередніх і віддалених результатів спостереження.
Наукова новизна. Установлено, що ефект фізичної реабілітації реалізується через стимуляцію систем адаптації, що приводить до поліпшення прохідності бронхів, вегетативної регуляції й центральної гемодинаміки. Уперше по безпосередніх і віддалених результатах реабілітації з урахуванням впливу на функцію зовнішнього подиху, толерантність до фізичних навантажень і якість життя розроблена програма фізичної реабілітації хворих пневмоконіозом.
Практичне значення. Розроблена програма фізичної реабілітації дозволяє оптимізувати ефективність лікування пнеомоканіоза, збільшує ремісію захворювання, дозволяє значно зменшити медикаментозне навантаження, знизити темпи прогресування захворювання й поліпшити повсякденну життєву активність, а також скорочує залежність пацієнтів від медичних установ, що зменшує витрати охорони здоров'я на ведення хворих пневмоконіозом. На підставі отриманих результатів дослідження розроблена й передана в практику науково-обгрунтована програма не медикаментозного лікування хворих пневмоконіозом. Розроблена програма ФР хворих пневмоконіозом впроваджена в практичну роботу КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань».
Робоча гіпотеза. Програма фізичної реабілітації хворих пневмоконіозом дозволить поліпшити функцію зовнішнього подиху, толерантність до фізичних навантажень і якість життя, збільшить ремісію захворювання.
1.1 Фактори ризику та патогінез пневмоконіозу у шахтарів
Під назвою "пневмоконіози" (від грец. Pneumon - "легкі", konis - "пил") об'єднують ряд захворювань, обумовлених попаданням в легені великої кількості пилових часток протягом тривалого часу. Термін "пневмоконіоз" запропонований FA Zenker (1866 р.). Ці захворювання відносяться до групи професійних процесів. Пневмоконіози виявляють у частині робочих, що вдихають різні види пилу протягом 5-15 років і більш. Проникаючі в дихальні шляхи дрібні частинки пилу викликають реакцію інтерстиціальної сполучної тканини, в результаті чого розвивається і прогресує фіброз легенів.[11].
Пил- це дрібні тверді частинки, здатні тривалий час перебувати в повітрі у зваженому стані. Пил найчастіше утворюється при процесах механічного подрібнення. За своїм складом, фізичними властивостями і хімічною природою виробнича пил дуже різноманітна. Фізико-хімічні властивості пилу в чому визначають характер її дії на організм. Виділяють неорганічний, органічний і змішані види пилу. Незважаючи на те, що в пилоподібному стані можуть знаходитися деякі токсичні речовини (свинець, фосфор, миш'як, сурма, бор та інші), їх з'єднання, вони не викликають пилових хвороб і не відносяться до групи пилових факторів [31,43].
Негативний вплив виробничого пилу на людину визначається її сумарним токсикологічними впливом на різні органи. Найбільшому впливу пилу схильні органи дихання, шкіра, очі, кров і травний тракт. При вдиханні пилу виникають пневмоконіози, пов'язані з відкладенням пилу в легенях і реакцією тканини на її присутність. Поряд з хімічним складом пилу мають значення також і інші фактори: форма і величина часток, їх розчинність, ступінь твердості, розподіл електронної щільності по їх поверхні та ін Частинки промислового пилу поділяють на видимі (більше 10 мкм в поперечнику), мікроскопічні (від 0 , 25 до 10 мкм) і ультрамікроскопічні (менше 0,25 мкм), виявляються за допомогою електронного мікроскопа. Найбільшу небезпеку становлять частинки розміром менше 5 мкм, проникаючі в глибокі відділи легеневої паренхіми. Велике значення мають форма, консистенція пилових частинок і їхня розчинність у тканинних рідинах. Пилові частинки з гострими зазубреними краями травмують слизову оболонку дихальних шляхів. Волокнисті пилинки тваринного і рослинного походження викликають хронічний риніт, ларингіт, трахеїт, бронхіт, пневмонію. При розчиненні частинок пилу виникають хімічні сполуки, які впливають дратівливо, токсично і гістопатогенного впливу. Вони мають здатність викликати в легенях розвиток сполучної тканини, тобто пневмосклероз. Від особливостей і концентрації пилу, що потрапляє під час роботи в дихальну систему, залежать характер виникаючого пневмоконіозу, особливості його перебігу, можливі ускладнення, прогноз. Найбільш небезпечною є пил, що містить вільну двоокис кремнію, зокрема у вигляді дрібних кристалів, тобто частинок кварцу. Цей пил володіє найбільш вираженими фіброгенну властивостями. Подібними, але значно менш вираженими властивостями володіє пил, що містить більшість силікатів; ще нижче (але все ж помітна) фіброгенну активність пилу деяких металів, зокрема берилію. Слабко виражені фіброгенну властивості більшості видів органічного пилу. При попаданні в легені пилу різного складу легенева тканина може реагувати по-різному [24,45].
Реакція легеневої тканини може бути:
1. Інертною, наприклад при звичайному пневмоконіози - антракоз шахтарів;
2. Фіброзуючої, наприклад при масивному прогресивному фіброзі, азбестозу і силікоз;
3. Алергічною, наприклад при екзогенному алергічному пневмоніті;
4. Неопластичної, наприклад при мезотеліома і рак легені при азбестозу. Локалізація процесу в легенях залежить від фізичних властивостей пилу [33,51]
Частинки менше 2-3 мкм. в діаметрі можуть досягати альвеол, більші частинки затримуються у бронхах і носовій порожнини, звідки шляхом мукоциліарного транспорту можуть бути видалені з легких. Виключенням з цього правила є азбест, частинки якого розміром 100 мкм можуть осідати в термінальних відділах респіраторного тракту. Це відбувається в результаті того, що частинки азбесту дуже тонкі (близько 0,5 мкм в діаметрі). Частинки пилу фагоцитуються альвеолярними макрофагами, які потім мігрують в лімфатичні судини і прямують у прикореневі лімфатичні вузли.
Локалізація процесу в легенях залежить від фізичних властивостей пилу. Частинки менше 2-3 мкм в діаметрі можуть досягати альвеол, більші частинки затримуються у бронхах і носовій порожнини, звідки шляхом мукоциліарного транспорту можуть бути видалені з легких. Виключенням з цього правила є азбест, частинки якого розміром 100 мкм можуть осідати в термінальних відділах респіраторного тракту. Це відбувається в результаті того, що частинки азбесту дуже тонкі (близько 0,5 мкм в діаметрі). Частинки пилу фагоцитуються альвеолярними макрофагами, які потім мігрують в лімфатичні судини і прямують у прикореневі лімфатичні вузли.
Пневмоконіози відносяться до вельми поширеною формою хронічних пилових захворювань легенів. Для всіх видів пневмоконіозів обов'язково наявність пневмофіброзного процесу. Однак перебіг, клініко-рентгенологічна і патологоанатомічна картини різних видів пневмоконіозів мають деякі особливості, багато в чому залежать від складу виробничого пилу, що викликала розвиток фіброзу легень. Припускають, що в розвитку фіброзу легень суттєву роль відіграє руйнування пилом альвеолярних макрофагів, що найбільш помітно при вдиханні пилу, що містить кварц, а також кам'яновугільної і азбестового пилу. Крім того, дія пилу стимулює утворення значної кількості колагену. Загальною ознакою всіх видів пневмоконіозу є розвиток інтерстиціального фіброзу, однак кожен вид пневмоконіозу має свої особливості, обумовлені при гістологічному дослідженні. Крім характеру і кількості вдихається пилу, на виникнення і розвиток захворювання впливають також попереднє стан органів дихання, імунологічний статус, алергічна реакція та цим пояснюються відмінності в стані здоров'я працівників, що перебувають протягом однакового часу в східних професійних умовах [56].
За характером перебігу розрізняють наступні види пневмоконіозів:
При швидко прогресуючій формі пневмоконіозу I стадія захворювання може бути виявлена ??через 3-5 років після початку роботи в контакті з пилом або при прогресуванні пневмоконітичного процесу, тобто перехід I стадії пневмоконіозу у II стадію спостерігається через 2-3 роки. До цієї форми пневмоконіозу, зокрема, слід віднести так званий гострий силікоз, який по суті є швидко прогресуючою формою силікозу.
Повільно прогресуючі форми пневмоконіоза зазвичай розвиваються через 10-15 років після початку роботи в контакті з пилом, а перехід від I до II стадії захворювання триває не менше 5-10 років. Пневмоконіози, що розвиваються через декілька років після припинення контакту з пилом, прийнято називати пізніми.
Регресуючі форми пневмоконіоза зустрічаються тільки при скупченні в легенях рентгеноконтрастних частинок пилу, які створюють враження більш вираженій стадії фіброзу легень за даними рентгенологічних досліджень. При припиненні контакту хворого з пилом зазвичай спостерігається часткове виведення рентгеноконтрастного пилу з легких. Цим і пояснюється "регресування" пневмоконітичного процесу [12,44,56].
В залежності від характеру вдихаємого пилу виділяють різні види пневмоконіозів:
Силікоз - захворювання, обумовлене вдиханням пилу, що містить вільну двоокис кремнію (SiO2). Найбільш поширений і важко протікає вид ппевмоконіоза, розвивається в результаті тривалого вдихання пилу, що містить вільну двоокис кремнію. Найчастіше зустрічається в гірників різних рудників (бурильники, забійники, кріпильником та ін), робочих ливарних цехів (піскоструминником, обрубщікі, стерженщікі та ін), робітників виробництва вогнетривких матеріалів і керамічних виробів. Є хронічне захворювання, тяжкість і тими розвитку якого можуть бути різними і знаходяться в прямій залежності як від агресивності вдихається пилу (концентрація пилу, кількість вільної двоокису кремнію в ній, дисперсність і т. д.), так і від тривалості впливу пилового фактора та індивідуальних особливостей організму [49, 56].
Талькоз - відносно доброякісний силікатози, викликаний вдиханням пилу тальку. Рідше, ніж асбестоз, супроводжується синдромом бронхіту, менш виражена схильність до прогресування. Важче протікає талькоз, викликаний косметичної пудрою.
Металлоконіоз- обумовлені вдиханням пилу деяких металів: бериліоз - пилу берилію, сідероз - пилу заліза, алюміноз - пилу алюмінію, барітоз - пилу барію і т. д. Найбільш доброякісним перебігом відрізняються металлоконіози, для яких характерне нагромадження в легенях рентгенокоптрастпой пилу (заліза, олова, барію) з помірною фіброзною реакцією. Ці пневмоконіози не прогресують, якщо виключена дія пилу даних металів; можлива і регресія процесу за рахунок самоочищення легенів від рептгеноконтрастной пилу. Для алюміноза характерна наявність дифузного, переважно інтерстиціального фіброзу. При деяких металлоконіози переважає токсична і алергічне дію пилу з вторинною фіброзною реакцією (берилій, кобальт і ін) іноді з важким прогресуючим перебігом. Бериліоз може виявлятися різними клінічними формами: гострим пневмоніту, дифузним бронхіолітом, гранул ематозом легенів, дифузним прогресуючим пневмосклерозом (див. Хаммена - Річа синдром) [49,66].
Карбоконіоз - обумовлені впливом вуглецевмісних пилу (вугілля, графіт, сажа) і характеризуються розвитком помірно вираженого мелкоочагового і інтерстиціального фіброзу легенів.
Антракоз вдихання вугільного пилу супроводжується локальними її скупченнями, непомітними до тих пір, поки не утвориться масивний легеневий фіброз. Скупчення вугілля в легенях, позначене як "легеневий антракоз" є типовим для мешканців промислових міст. Його можна спостерігати практично у всіх дорослих людей, особливо у курців. Частинки пилу виявляються в макрофагах, у просвіті альвеол, всередині і навколо бронхіол, в лімфатичній дренажній системі. У городян ця пігментація не токсична і не призводить до розвитку будь-якого захворювання органів дихання. Лише у шахтарів-вугільників, які перебувають протягом багатьох років і подовгу в шахтах, особливо сильно запилених, може виникнути цілий ряд важких наслідків. Розрізняють дві основні форми антракоз шахтарів-вугільників. Доброякісний антракозний фіброз легенів, або "плямистий антракоз";- Прогресуючий масивний фіброз. У найлегшій доброякісній формі антракозного фіброзу, або "плямистого антракоз", легке містить лише локальні осередки чорної пігментації, розділені широкими зонами здорової тканини. Такий осередок чорної пігментації отримав назву "антрацитова пляма". Воно складається зі скупчення макрофагів, заповнених вуглецем навколо респіраторних бронхіол, легеневих артеріол і вен. Аналогічні клітини виявляються у лімфатичних судинах і лімфовузлах коренів легень. Фіброз слабко виражений, однак часто виявляється локальна дилатація респіраторних бронхіол, що є проявом локальної центролобулярної емфіземи. Ці зміни можуть розвинутися не тільки в результаті в результаті вдихання вугільного пилу, але і супутнього паління. Залежно від кількості "антрацитових плям", ступеня враженості хронічного бронхіту, Ектазій бронхів та локальної емфіземи у хворих будуть клінічні прояви розладів дихання. При прогресуванні плямистого антракоз з'являються вузлики діаметром до 10 мм, які добре видно на рентгенологічних знімках. Така різновидність отримала назву вузлувата форма плямистого антракоз. На даній стадії також не спостерігається вираженого фіброзу, порушення функції легень незначне[13,59].
Клініко-функціональна характеристика пневмоконіози включає клінічні та функціональні ознаки захворювання: бронхіт, бронхіоліт, емфізему легенів, дихальну недостатність (I, II, III ступеня), легеневе серце, компенсований, декомпенсировані, (СН I, II, III стадії), а також протягом і ускладнення. Більшість пневмоконіози мають відносно мізерну клінічну картину. Поступово розвивається фіброзний процес в легенях може довгий час не супроводжуватися ніяким симптомами. Надалі всі прояви залежать від ступеня вираженості пневмофіброз, емфіземи легенів і бронхіту, наявності ускладнень. При силікоз клініка бронхіту має місце приблизно у 25-30% хворих, частіше при пневмоконіози викликаних пилом що має в своєму складі речовини дратівної, токсичного або алергічного дії. У відсутності клініки бронхіту, як правило, ФЗД довгостроково збережена. Далі в міру прогресування захворювання з'являються ознаки ДН, переважно рестриктивного типу. При клінічних проявах хронічного бронхіту розвивається переважно абструктівний тип дихальної недостатності, яка може досягати вираженому ступені при порівняно невеликих пневмоконіотичних змінах. Основним результатом пневмоконіози в даний час є хронічне легеневе серце [69,44].
1. Припинення контакту з шкідливим фактором;
2. Застосування лікарських засобів;
5. Навчання пацієнтів користуванню індивідуальними інгаляторами, спейсерами, небулайзерами;
6. Роз'яснювальна робота у випадках з шкідливими звичками.Лікування хворих носить симптоматичний характер, направлено на супутню патологію та попередження ускладнень [11,24].
Також призначають харчування, багате білками і вітамінами, інгаляції з бронхолітиками і протеолітичними ферментами, (покращують евакуацію мокротиння, покращують дренаж, зменшують бронхіальну обструкцію), ФТЛ, за показаннями антибіотики, сульфаніламіди. Експертиза працездатності при пневмоконіози визначається наступними положеннями. При пневмоконіози I стадії хворі потребують переведення на іншу роботу без контакту з пилом, дратівливими речовинами, що виключають контакт з несприятливими метеорологічними умовами, без значного фізичного напруження. Якщо переведення на іншу роботу пов'язаний з втратою кваліфікації та заробітку, хворі направляються на МСЕ для визначення професійної групи інвалідності (III група) з подальшим працевлаштуванням за рекомендаціями МСЕ. При пневмоконіози II стадії питання про професійної працездатності може вирішуватися по різному. Якщо немає ускладнень і ДН, немає прогресування процесу, хворі можуть виконувати легку роботу в сприятливих умовах праці поза контакту з пилом та іншими несприятливими виробничими чинниками. Якщо протягом більш важкий, то встановлюється II група інвалідності по професійному захворюванню. Хворі з III стадією непридатні ні до якої праці (інвалідність II і I групи).Основи профілактики пневмоконіозів складають технічно і санітарно-гігієнічних заходи по боротьбі з виробничою пилом. Їх необхідно поєднувати з медичними заходами, що включають правильну організацію попередніх і періодичних медичних оглядів з обов'язковим використанням рентгенологічних і функціональних методів діагностики, що забезпечують раннє виявлення патології легенів. Мета цих оглядів - максимально раннє виявлення осіб, підозрілих щодо пневмоконіозу або загальних легеневих захворювань. Важливо своєчасно взяти їх на диспансерний облік і проводити лікувально-оздоровчі заходи [12, 23,56].
1.2 Легенева реабілітація як система заходів для хворого пневмоконіозом
XXI століття відрізняється безперечною перевагою неінфекційних хронічних захворювань над іншими причинами смерті, що обумовлює тяжкість їхнього тягаря для суспільства. Згідно даним експертів ВООЗ більше 19 млн летальних вихідів цих хвороб можна було б запобігти. Основні фактори, що ведуть до захворювання пневмоконіозом - це зростаюче навантаження на дихальну систему, пов'язана з неконтрольованим забрудненням навколишнього середовища, пандемією табакопаління й підвищенням концентрації промислових і побутових аерополлютантів[42].
Сьогодні, навіть при оптимальній медикаментозній терапії в таких пацієнтів крім порушення прохідності дихальних шляхів продовжують зберігатися виражені функціональні порушення, і їхня корекція не менш, а часом і більше важлива. Багато в чому модифікація тактики ведення хворих із пневмоконіозом пов'язана з обліком ролі системних проявів хвороби .
Все вищесказане зробило як ніколи насущної проблему не медикаментозного втручання в пульмонологічних хворих.
Всі реабілітаційні заходи можна розділити на:
До одному з видів не медикаментозної відновної інтервенції відноситься легенева реабілітація. За останнє десятиліття в усьому світі відбулися принципові зміни в осмисленні як сутності, так і наповнення реабілітаційних програм. Значно виросла доказова основа пульмонологічної реабілітації. В 2006 році була опублікована Об'єднана угода по легеневій реабілітації Американського торакального (АТТ) і Європейського респіраторного товариства (ЄРТ), що і донині є найбільш масштабним аналізом по даній проблемі. Відповідно до цього документа «Пульмонологічна реабілітація - це мультидисциплинарна, заснована на доказовій базі, всеосяжна система заходів для хворого захворюванням органів подиху, що має клінічно значимий перебіг захворювання й порушення рівня повсякденної активності. Інтегрована в щоденне лікування пульмонологічна реабілітація покликана зменшити прояву хвороби, оптимізувати функціональний статус, поліпшити кооперативність і зменшити вартість лікування за рахунок стабілізації або зменшення системних проявів хвороби» [37].
Ключовими компонентами сучасних програм легеневої реабілітації є:
Оцінка стану пацієнта починається з визначення його фізичного потенціалу. Для цього використають стандартизовані тести з наростаючим фізичним навантаженням на велоергометрі або біговій доріжці, оцінку дистанції, пройденої за шість мінут. Моніторювання повсякденної активності проводять за допомогою крокомірів або тривимірних акселерометрів [52].
Наступним етапом є верифікація факторів, що обмежують функціональні можливості пацієнтів. Головним симптомом , що знижує переносимість фізичного навантаження, є задишка. Вона оцінюється по різних шкалах, найпоширенішими з яких у клінічній практиці є шкали Борга й МRC. Задишка виникає в результаті обмеження вентиляції, порушень газообміну, дисфункцій периферичної мускулатури, патології серця або їхньої комбінації [52].
Не менш значимими є утома м'язів кінцівок і дихальної мускулатури. Приблизно в 30% хворих пневмоконіозом відзначається зниження ваги й наступне погіршення стану периферичної мускулатури. Слабість дихальної мускулатури збільшує гиперкапнію, задишку й погіршує фізичні можливості осіб із пневмоконіозом [1].
Також внесок у погану переносимість фізичного навантаження вносять психологічні розлади, у першу чергу тривожність і депресія. Однак пряма залежність між емоційним станом пацієнтів із пневмоконіозом і їхньою толерантністю до навантажень поки не встановлена [54].
Найбільш інформативним і прогностично значимим показником, що характеризує стан пацієнтів із пневмоконіозом, що беруть участь у реабілітаційних програмах, на думку C.G. Cote і B.R. Celli, є індекс BODE.
Тому що, обмеження функціональних можливостей пацієнтів безпосереднім образом позначається на їхній якості життя, необхідним компонентом обстеження хворих пневмоконіозом є його оцінка за допомогою спеціальних опитувальників (Респіраторного опитувальника госпіталю св. Георгія, анкети хронічних респіраторних хворих і ін.) [70].
Фізичні програми, що тренують, розцінюються як наріжний камінь легеневої реабілітації і є найбільш доступним способом поліпшення стану м'язів при пневмоконіозі [60,63].
Фізичні вправи - програми фізичних вправ ефективні для всіх хворих; це сприяє як підвищенню толерантності до фізичного навантаження, так і приводить до зменшення задишки й загальної слабості хворих (рівень доказовості рекомендацій A - великі рандомізовані клінічні дослідження, велика кількість даних). Ефективність реабілітації зберігається й після закінчення програм, однак продовження фізичних вправ у домашніх умовах приводить до значного поліпшення стану хворих (рівень доказовості рекомендацій B - великі рандомізовані клінічні дослідження, обмежене кількість даних) [69]. Згідно з даними, наведеним в Об'єднаній угоді по легеневій реабілітації АТТ й ЕРТ, поліпшення функції кістякових м'язів на тлі тренувань підвищує фізичну толерантність, незважаючи на відсутність змін з боку легеневої функції. Більше того, що зростає окисна ємність кістякових м'язів веде до зниження альвеолярної вентиляції при тій же потужності роботи. Це може зменшити динамічну гіперінфляцію й, отже, задишку при фізичному навантаженні [37].
Існуючих на сьогоднішній день даних недостатньо для однозначного вибору оптимальної частоти й тривалості фізичних тренувань у програмах легеневої реабілітації. Однак більшість авторів сходяться в думці, що хворі із пневмоконіозом повинні займатися лікувальною фізкультурою мінімум три рази в тиждень, і чим довші такі програми, тим більше виражений і стійок їхній реабілітаційний ефект [16,26,34].
Для визначення інтенсивності тренувань рекомендується використання шкал задишки. Зокрема, раціональний рівень навантаження відповідає 4-6 балам по шкалі Борга [28]. Іншим критерієм адекватності фізичних навантажень може служити частота серцевих скорочень при досягненні граничних показників газообміну [36].
Специфічність фізичних тренувань пульмонологічних хворих полягає в тім, що, крім тренування, що поліпшує силу й витривалість м'язів нижніх кінцівок (велоергометри, бігова доріжка), у комплекс навантажень обов'язково варто вводити вправи для м'язів плечового пояса (гантелі, еспандери). Тренування м'язів верхніх кінцівок зменшує задишку при навантаженні на руки й вентиляційні потреби при роботі, що супроводжується підняттям рук [40,41,45].
Тому що при пневмоконіозі більша частина пацієнтів має значиму супутню патологію, під час складання плану тренувань і реалізації програм, що тренують, варто враховувати питання безпеки фізичних занять, їхньої необхідності й завдання реабілітації в кожному конкретному випадку. У пацієнтів, що мають протипоказання до фізичних вправ через важкі супутні захворювання, могла б як альтернатива використатися електрична міостимуляція. Її прийнято призначати тільки хворим, з вираженою слабістю периферичних м'язів, як правило, прикутим до постелі, що одержує механічну вентиляцію, з вираженої дисфункцієй периферичних м'язів. Доведено, наприклад, що пацієнтам, яким було відмовлено в проведенні стандартної легеневої реабілітації у зв'язку з їхнім станом, змогли брати участь у регулярних реабілітаційних заняттях через шість тижнів після курсу електричної міостимуляції. Однак для визначення більше широких показань до неї потрібні подальші дослідження.[48].
Особливе місце в системі фізичних тренувань хворих пневмаконіозом належить підвищенню сили й витривалості дихальної мускулатури.
У наукових джерелах є дані про три типи тренувань інспіраторних м'язів:
· тренування порогового навантаження;
Однак у цей час немає переконливих даних, що свідчать про переваги однієї з методик перед іншою.
Навчання хворого є однієї з головних складових пульмонологичної реабілітації. Утворення повинне проходити на всіх етапах ведення пацієнта від моменту постановки діагнозу до термінальних стадій захворювання, з рівною участю самого хворого, родини, лікаря первинної ланки, вузького фахівця й інших працівників охорони здоров'я [3,50].
Методики навчання пацієнтів, застосовувані в сучасній реабілітації, останнім часом модифікуються від традиційних навчальних лекцій до формування навичок самоосвіти й самоконтролю. Перший спосіб несе пацієнтові інформацію про захворювання і його терапію, у те час як новий підхід навчає принципам самостійного контролю над хворобою [26].
Важливими компонентами навчання респіраторних хворих є також навички здійснення дихальних прийомів і підтримки гігієни бронхів [35].
Особлива увага в пацієнтів із пневмаконіозом повинне приділятися продовженню навчання й фізичних тренувань у домашніх умовах.
Корекція порушень статури й втрати м'язової маси. Згідно наявним на сьогодні даним дефіцит маси тіла зустрічається в 32-63% пацієнтів. Тому як мінімум просте зважування й підрахунок індексу маси тіла (ІМТ) повинні бути компонентом стандартної легеневої реабілітації. Втрату м'язової маси, а не зниження загальної маси тіла деякі автори вважають показанням до активної корекції порушень статури [34].
До методів корекції нутритивного статусу відносять введення в раціон великої кількості білка, застосування калорійних добавок, фізичні тренування, спрямовані на нарощування м'язової маси, застосування анаболічних гормонів. Однак дотепер не існує єдиних стандартів щодо оптимального режиму й тривалості подібних інтервенцій [42].
Психологічна підтримка. У багатьох роботах показано, що наявність пневмоконіозу пов'язане з підвищеним ризиком виникнення тривожності, депресії, вегетативній лабільності й іншим психічним порушенням. Тенденція до зменшення соціальної активності при наявності депресій підсилює почуття ізоляції як у самих хворих, так і їх близьких Психологічна й соціальна підтримка в рамках легеневої реабілітації може полегшити адаптацію хворого [51].
Програма обстеження пацієнта перед початком легеневої реабілітації повинна обов'язково включати оцінку його психологічного стану. Для цього крім бесіди із хворим і його
Фізична реабілітація при пневмоконіозі у шахтарів дипломная работа. Медицина.
Реферат: Современные формы безналичных расчётов 2
Доклад по теме Нестеров М.В.
Мировоззрение Сочинение Рассуждение
Реферат: Геополитическая концепция Маккиндера
Учебное пособие написано на базе курсов лекций, прочитанных в МГТУ им
Контрольная работа по теме Порядок управления территориальными органами пенсионного фонда России
Курсовая работа по теме Експертиза якості томатної пасти
Чацкий И Молчалин Сочинение Кратко
Реферат: Китай: Ченде. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Палеография 2
Реферат: Инновации как объект менеджмента
Виды Мотивации Персонала Реферат
Реферат: Цветаева Марина. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Вредители комнатных растений
Реферат На Тему Судебно-Медицинская Служба
Реферат На Тему Виды Легкой Атлетики
Реферат по теме Античный гимн
Реферат по теме Шпаргалки по философии. История философии
Отчет По Учебной Практике Бухгалтера
Эссе Легко Ли Быть Мамой
Розвиток гончарства на Чернігівщині - Культура и искусство курсовая работа
Об изменениях в порядке составления и представления организациями годовой отчетности по форме 4-страхование (Белгосстрах) в 2012 году - Государство и право реферат
Облікові регістри - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа