Фізична географія Антарктиди та Антарктики - География и экономическая география курсовая работа

Главная

География и экономическая география
Фізична географія Антарктиди та Антарктики

Розгляд геологічної будови та характеристики Антарктиди та Антарктики, їх льодовикового покриву. Фізико-географічне положення Антарктики, історичні особливості і геологія материка, господарське значення, сучасні проблеми та міжнародно-правовий статус.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ НАУКИ І СПОРТУ УКРАЇНИ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра географії і природознавства
Фізична географія Антарктиди та Антарктики
Розділ 1 Теоретико-методологічні основи досліджень
1.1 Антарктида. Антарктика. Геологічна будова
Розділ 2 Фізико-географічна характеристика
2.1 Фізико-географічне положення Антарктики
Розділ 3 Глобальні проблеми Антарктика
3.2 Господарське значення Антарктики
3.3 Міжнародно-правовий статус Антарктики
антарктида антарктика географічний льодовиковий
Антарктида - самий холодний з усіх материків. По території Антарктида займає далеко не останнє місце серед інших частин світу. Площа її - близько 1400 млн. км 2 - це майже в два рази більше площі Австралії і в півтора рази більше площі Європи.
Антарктида - останній ресурсний резерв людства, це останнє місце, де людство зможе видобувати мінеральна сировина після його вичерпання на п'яти обжитих континентах. Геологи встановили, що надра Антарктиди містять значну кількість корисних копалин - залізні руди, кам'яне вугілля, знайдені сліди руд міді, нікелю, свинцю, цинку, молібдену, зустрінуті гірський кришталь, слюда, графіт.
Своїми обрисами Антарктида злегка нагадує Північний Льодовитий океан і різко відрізняється від всіх інших материків - потужним шаром льоду покриває майже весь материк - це найбільші запаси прісної води, тому дослідження і вивчення Антарктиди займаються багато провідних країн світу в тому числі і Україна.
Антарктикою називається великий район земної кулі, розташований навколо Південного полюса і охоплює материк Антарктида з прилеглими шельфовими льодовиками і островами, а також омивають його води південних частин Атлантичного, Індійського і Тихого океанів.
Запаси нафти у Антарктиці складають більше 100 мільярдів тонн, а запаси газу -- близько 15 трильйонів кубометрів. Також цей світовий резерв має в своєму розпорядженні великі запаси золота та інших корисних копалин.
Основні напрямки використання Антарктики в господарських цілях зосереджені в сфері рибальства і туризму. Будівництво шахт для видобутку вугілля відповідно до Протоколу щодо охорони навколишнього середовища Антарктики цілком заборонено.
Мета дослідження. Вивчити історію відкриття та фізико-географічну характеристику Антарктиди та Антарктики в цілому. Дослідити господарське значення Антарктики.
Об'єкт дослідження. Антарктида та Антарктика.
В умовних межах площа Антарктики -- близько 50-60 млн. кмІ, з яких понад 3/4 припадає на водні простори з плаваючою морською кригою та айсбергами. Води окраїнної частини Антарктики розташовані у смузі пануючих західних вітрів і беруть участь в існуючій тут навколо антарктичній течії західних вітрів, яка омиває всю земну кулю з заходу на схід на цих широтах. Води Антарктики характеризуються низькими температурами. Взимку в південній частині температури поверхневих шарів коливаються в межах від --1,8 °C до --1,9 °C°; у районі антарктичної конвергенції від +1 °C до +2 °C°. Влітку у високих широтах температури води підвищуються до +2 °C°, в районі антарктичної конвергенції до +3,5 °C°. Дно антарктичної частини океану являє собою серію басейнів і западин (Австрало-Антарктична, Тихоокеансько-Антарктична та інші) розділених підводними височинами і хребтами (Південно-Антільський, Кергелен, Південно-Тихоокеанський та інші) увінчаними островами, переважно вулканічного походження.
Запаси нафти у Антарктиці складають більше 100 мільярдів тонн, а запаси газу -- близько 15 трильйонів кубометрів. Також цей світовий резерв має в своєму розпорядженні великі запаси золота та інших корисних копалин.
Згідно з оцінками експертів, в Антарктиці зосереджено 80% запасів всієї прісної води в світі. Питання чистої води -- не менш важлива проблема для людства, аніж інші важливі позиції, такі як нафта і газ. Води Антарктики багаті на китів, тюленів, рибу. На островах і узбережжі Антарктики живе велика кількість водоплавних птахів. Потенційна можливість щорічного вилову тільки криля в водах Антарктики, без збитків для відтворення популяцій, може бути на рівні 700 млн. тон на рік. Україна є однією з 28 країн світу, що мають право вето відносно будь-яких дій інших держав в Антарктиці [7].
Антарктида - континент, розташований на самому півдні Землі, центр Антарктиди приблизно збігається з південним географічним полюсом. Антарктиду омивають води Південного океану (у Росії цей океан часто розглядають як південні частині Індійського, Тихого і Атлантичного океанів). Площа континенту становить 12,4 млн. км І (ще 1,6 млн. км І складають шельфові льодовики). Антарктида була відкрита 16 (28 січня) 1820 року російською експедицією під керівництвом Тадея Беллінсгаузена та Михайла Лазарєва, які підійшли до неї у точці 69 ° 21 'пд. ш. 2 ° 14 'з. д. (G) (район сучасного шельфового льодовика Беллінсгаузена). Першими вступили на континентальну частину 24 січня 1895 капітан норвезького судна «Антарктика» Крістенсен і викладач природничих наук Карлстен Борхгревінк.
Антарктида - самий холодний з усіх материків. По території Антарктида займає далеко не останнє місце серед інших частин світу. Площа її - близько 1400 млн. км 2 - це майже в два рази більше площі Австралії і в півтора рази більше площі Європи. Своїми обрисами Антарктида злегка нагадує Північний Льодовитий океан. Антарктида різко відрізняється від всіх інших материків. Потужним шаром льоду покриває майже весь материк. Завдяки колосальному заледенінню, Антарктида - найвищий материк на землі, його середня висота перевищує 2000 м понад 1 / 4 її поверхні знаходиться на висоті понад 3000 м. Антарктида - це єдиний материк, на якому немає жодної постійної річки, і тим не менш на ній перебуває у вигляді льоду 62% прісних вод землі.
Якби льодовиковий щит цього материка почав танути, він міг живити річки нашої планети, при тій водності, яку вони мають, більше 500 років, а рівень Світового океану, від надійшла в нього води, піднявся б більш ніж на 60 метрів. Про величину заледеніння можна судити хоча б тому, що цього льоду достатньо, щоб покрити їм всю земну кулю шаром товщиною близько 50 метрів. Якщо видалити з Антарктиди весь льодовиковий покрив, вона буде схожа на всі інші материки зі складним рельєфом - гірськими спорудами, рівнинами і глибокими западинами. Важливою відмінністю від інших материків є повна відсутність державних кордонів і постійного населення. Антарктида не належить ніякій державі, там ніхто не живе постійно. Антарктида - континент миру та співробітництва. У її межах забороняються будь-які військові приготування. Жодна з країн не може оголосити її своєю землею. Юридично це закріплено міжнародним договором, який було підписано 1 грудня 1959 року. і яка набрала чинності 23 червня 1961 року, Антарктида не належить жодній державі. Дозволена тільки наукова діяльність.
Розміщення військових об'єктів, а також захід бойових кораблів і збройних судів південь від 60-го градуса широти заборонені. У 80-ті роки XX століття Антарктиду оголосили ще й без'ядерною зоною, що виключило поява в її водах суден-атомохода, а на материку - атомних енергоблоків. Зараз учасниками договору є 28 держав (з правом голосу) і десятки країн-спостерігачів [ 1c. 45].
Однак наявність договору не означає, що приєдналися до нього, відмовилися від своїх територіальних претензій на континент і прилегле простір. Навпаки, територіальні домагання деяких країн величезні. Наприклад, Норвегія претендує на територію, що перевищує її власну раз на десять (у тому числі на острів Петра I, відкритий експедицією Беллінсгаузена - Лазарева). Величезні території оголосила своїми Великобританія. Австралія вважає своєю майже половину Антарктиди, в яку, втім, вклинюється «французька» Земля Аделі. Пред'явила територіальні претензії і Нова Зеландія. Великобританія, Чилі й Аргентина претендують практично на одну й ту ж територію, що включає Антарктичний півострів і Південні Шетландські острови. Особливу позицію зайняли США і Росія, які заявили, що в принципі можуть висунути свої територіальні претензії в Антарктиці, хоча поки цього і не роблять. При цьому обидві держави не визнають претензії інших країн.
Загадковий континент Антарктида завжди привертав до себе дослідників і вчених всіх мастей. А після того, як російські вчені дісталися до підлідного озера Схід, цей інтерес спалахнув з новою силою. Цікаво, що льодовий континент досліджений не краще, ніж Марс. І не багатьом відрізняється від Марса, хіба тут побільше кисню. А температура практично така ж, місцями стовпчик термометра опускається до мінус 90 градусів Цельсія. Вченим до цих пір не відомо, що ховається під багатокілометрової товщею антарктичного льоду. Але також вчені мають і дуже туманне уявлення про те, що діється на поверхні континенту. Адже фотографій поверхні Марса з високою роздільною здатністю набагато більше, ніж фотографій поверхні Антарктиди.
Детальні зображення рельєфу поверхні сніжного материка є тільки на вузькій смужці в районі Землі королеви Мері і там уже були знайдені різні сюрпризи. Але ж на решті поверхні ще багато не досліджених місць, а про деякі з них давно ходять легенди. Сучасні дослідження Антарктиди охоплюють важкодоступні внутрішні райони материка, велетенські шельфові льодовики. Картографами складений Атлас Антарктиди, геологи і географи розв'язують питання географічних зв'язків материка з іншими континентами. Вони намагаються пояснити розвиток антарктичного зледеніння - велетенського акумулятора холоду і води на Землі. Антарктида грає важливу роль у формуванні обличчя нашої планети, впливає на всі елементи в системі суходіл - океан - атмосфера - зледеніння. Нині в Антарктиді дослідження ведуться не тільки за національними, а й за міжнародними програмами. Згідно з урядовими угодами, на континенті заборонена будь-яка господарська та військова діяльність, а узгоджує роботу вчених міжнародна Наукова Рада з дослідження Антарктиди.
Задовго до відкриття материка висувалися різні припущення про існування гіпотетичної Південної землі, на пошуки якої відправлялися експедиції, що виявили великі острови навколо Антарктиди. Французька експедиція Буве де Лозьє в 1739 р. відкрила в південній частині Атлантичного океану острів, названий Буве. У 1772 р. французький мореплавець І. Ж. Кергелен виявив великий архіпелагу південній частині Індійського океану, що складається з одного великого острова (Кергелен) і 300 дрібних. У 1768--1771 pp. Дж. Кук очолив експедицію, яка прямувала на пошуки південного материка. Обстежуючи Нову Зеландію, експедиція відкрила протоку між її Північним і Південним о-вами і встановила, що Нова Зеландія -- не виступ південного материка, як вважали раніше, а архіпелаг з двох островів. У 1772--1775 pp. Кук під час другої експедиції першим з мореплавців перетнув Південне полярне коло, однак материка не виявив і заявив, що його взагалі неможливо знайти через льоди, які роблять землю недоступною. Протягом цього плавання на півдні Атлантичного океану він підходив до о. Св. Георгія, відкрив Південні Сандвичеві о-ви, але помилково вирішив, що це виступ материкового суходолу і тому назвав їх Землею Сандвича (на ім'я першого лорда Адміралтейства). Групу островів біля північно-західного узбережжя Антарктичного п-ва (Південні Шетлендські о-ви) відкрив у 1819 р. англієць У. Сміт.
Другий етап -- відкриття Антарктиди і перші наукові дослідження (XIX ст.) У 1819 році була зорганізована перша російська антарктична експедиція з метою пошуків Південного материка. ЇЇ очолили Фадей Фадейович Беллінсгаузен та Михайло Петрович Лазарєв на суднах "Восток" і "Мирний". Під час дворічного плавання відважні мореплавці, починаючи з 16 січня 1820р., чотири рази підходили на відстань 3 - 15 км до берегів материка, вперше описали характер антарктичного льоду та особливості клімату Антарктиди. На карту Антарктики було нанесено 28 об'єктів, що отримали російські назви. Вони довели існування південного полярного материка, визначили його межі і описали характер берегів. У високих південних широтах і в тропіках було відкрито 29 островів. Хід експедиції та її результати викладені Ф.Беллінсгаузеном у книзі "Двократні пошуки у Південному Льодовитому океані у плаванні навколо світу." (1831, 1949, 1960 рр.). Своєю роботою експедиція започаткувала наукове вивчення південної полярної області. Першу документально зафіксовану висадку зробили моряки англійського капітана Джона Дейвіса: 7 лютого 1821 р. вони висадились на західному березі Антарктичного півострова. У 1820--1821 pp. американські і англійські промислові судна неодноразово наближалися до Антарктичного п-ова. У 1831 --1833 pp. англійський мореплавець Дж. Біско здійснив плавання навколо Антарктиди на суднах «Туле» і «Лайвлі». Французький океанограф Ж. Дюмон-Дюрвіль у 1837--1840 pp. керував експедицією, під час якої були відкриті Земля Аделі, о. Жуанвіль і Земля Луї Філіппа. У 1838--1842 pp. Ч. Вілкс очолював комплексну експедицію в південну частину Тихого океану, під час якої була відкрита частина узбережжя Східної Антарктиди -- Земля Вілкса. Дж. Росс, що відправився в Антарктиду у 1840--1843pp. на суднах «Еребус» і «Терор», відкрив море і величезний крижаний бар'єр висотою бл. 50 м, що тягнеться із заходу на схід на відстань 600 км, названий пізніше його ім'ям, а також Землю Вікторії, вулкани Еребус і Терор [5, 120c.].
Після тривалої перерви плавання до Антарктиди поновилися у кінці XIX ст. Біля берегів льодового материка побували різні експедиції: шотландська, яка відкрила землю Оскара II (на судні «Балена», 1893), норвезька (судна «Язон» і «Антарктика», 1893--1894), що виявила берег Ларсена, і бельгійська (під керівництвом А. Жерлаша), яка зимувала у 1897-- 1899 pp. в Антарктиці на дрейфуючому судні «Бельжіка». У 1898--1899 pp. К. Борхгревінк провів першу зимівлю на материку на мисі Адер, під час якої він вів систематичні спостереження за погодою, потім обстежив море Росса, піднявся на однойменний бар'єр і на санях просунувся до рекордної широти 78°50'.
Третій етап -- вивчення узбережжя і внутрішніх областей материка (перша половина XX ст.)Першу в ХХст. подорож в Антарктиду здійснив Р. Скотт, якийу 1901-- 1904 pp. на судні «Діскавері» підійшов до берегів континенту, досліджував узбережжя моря Росса, відкрив п-ів Едуарда VII, льодовик Росса, по західному краю якого дійшов до 82° 17' пд. ш. Під час цієї експедиції було зібрано багатий матеріал з геології Антарктиди, їїфлори, фауни і корисних копалин. У 1902 p. Е. Дрігальський відкрив і обстежив територію, названу Землею Вільгельма II. На основі зібраного матеріалу він розробив теорію льодів, що рухаються. Шотландський мореплавець і лікар У. Брюсу 1892-- 1893 pp. і 1902--1904 pp. вів океанологічні дослідження у морі Уедделла, відкрив Землю Котса. Він розробив проект трансантарктичного переходу, який був здійснений через півсторіччя. Французька експедиція на чолі з Ж. Шарко у 1903--1905 pp. проводила дослідження біля західного узбережжя Антарктичного п-ова і відкрила Землю Лубе [6, c.93].
Англійський мандрівник Е. Шеклтон у 1907--1909 pp. очолив експедицію на санях до Південного полюса і відкрив один з найбільших льодовиків на планеті -- льодовик Бірдмора. Через нестачу провіанту і загибель їздових тварини (собак і поні) Шеклтон повернув назад, не дійшовши до полюса 178 км.
Першим досяг Південного полюса норвезький полярний мандрівник Р. Амундсен, який у січні 1911 р. висадився на крижаний бар'єр Росса і 14 грудня 1911 р. з чотирма супутниками досяг Південного полюса, відкривши дорогою гори Королеви Мод. На місяць пізніше (18 січня 1912 р.) полюса досягла британська група, очолювана Р. Скотгом. На зворотному шляху Скотт та його супутники загинули. Їхні тіла, а також записи і щоденники були знайдені через вісім місяців. Дві антарктичні експедиції -- у 1911 -- 1914 і 1929--1931 pp. -- здійснив австралійський геолог і мандрівник Д. Моусон, який обстежив частину узбережжя материка і наніс на карту понад 200 географічних об'єктів (у т. ч. Землю Королеви Мері, Землю Принцеси Єлизавети і Землю Робертсона). Перший політ літака над Антарктидою здійснив у 1928 р. австралійський льотчик Дж. X. Вілкінс. Американський полярний дослідник, адмірал і льотчик Р. Берд в листопаді 1929 р. досяг на літаку Південного полюса. У 1929--1947 pp. під його керівництвом було здійснено 4 великих експедиції в Антарктику (у найбільшій, четвертій експедиції, брало участь понад 4 тис. людей), проведені сейсмологічні, геологічні та інші дослідження, підтверджена наявність в Антарктиді великих родовищ кам'яного вугілля. Берд пролетів над континентом бл. 180 тис. км. Перший трансантарктичний переліт здійснив у 1935 р. американський гірничий інженер і льотчик Л. Елсуорт; він відкрив ряд географічних об'єктів на материку, у тому числі гори, які назвав на честь свого батька. У 1933--1937 pp. норвезький китобійний магнат і полярний дослідник Л.Крістенсен організував 9 експедицій в Антарктику. Під час плавання вздовж узбережжя на судні «Торсхавн» він відкрив Берег Принца Гаральда, Берег Леопольда і Астрід. Англієць Дж. Райміллу 1934--1937 pp. досліджував Антарктичний п-ів.
У 40--50-ті pp. в Антарктиді почали створюватися наукові бази і станції для проведення регулярних досліджень прибережних районів.
Четвертий етап -- міжнародні систематичні дослідження (друга половина XX ст.) У період підготовки до Міжнародного геофізичного року (1957/58) на узбережжі, льодовиковому щиті і островах були засновані бл. 60 баз і станцій, які належать 11 державам (у т. ч. радянські -- обсерваторія Мирний, станції Оазис, Піонерська, Восход-1, Комсомольська і Восход, американські -- Амундсен-Скотт на Південному полюсі, Берд, Халетт, Вілкс і Мердо). З кінця 50-х pp. на морях, омиваючих континент, ведуться океанологічні роботи, виконуються регулярні геофізичні дослідження на стаціонарних континентальних станціях; здійснюються також експедиції в глиб континенту. Радянські вчені здійснили санно-тракторний похід до Геомагнітного полюса (1957), Полюса відносної недоступності (1958), Південного полюса (1959). Американські дослідники пройшли на всюдиходах від станції Літл Америка до станції Берд і далі до станції Сентінел (1957), у 1958--1959 pp. від станції Елсуорт через масив Дюфека до станції Берд; англійські і новозеландські вчені на тягачах у 1957--1958 pp. перетнули Антарктиду через Південний полюс від моря Уедделла до моря Росса. У внутрішніх районах Антарктиди працювали також австралійські, бельгійські і французькі вчені. У 1959 р. укладений міжнародний договір про Антарктиду, що сприяв розвитку співпраці в дослідженні льодового континенту [7, 155c.].
Антарктида поділяється на дві великі частини, що істотно розрізняються за геологічною будовою й особливостям рельєфу. Східна Антарктида займає більшу частину материка і має форму майже правильного півкола. На суші її
Обмежують гори - Трансантарктичні, що тягнуться від мису Адер до Землі Котса. Східна Антарктида знаходиться приблизно між 170 ° с.д. і 30 ° з.д. Західна Антарктида має набагато меншу площу, і значну її частину займає Антарктичний півострів [8].
На захід від Гринвіцького меридіана (0 °) знаходяться наступні райони. Між 10 ° і 35 ° з.д. Земля Котса. У південній частині моря Уедделла розташовані шельфові льодовики Фільхнера і Ронне, що примикають до Землі Едіт Ронне. На захід від цього району між 60 ° і 110 ° з.д. лежить Земля Елсуерта. У цьому секторі багато окремих гірських вершин - нунатаков, що піднімаються над поверхнею льоду, а найвища точка Антарктиди - масив Вінсон (4897 м) приурочений до хребта Сентінел. На схід Землі Елсуерта розташований Антарктичний півострів, а захід - Земля Мері Берд. На захід від Землі Мері Берд простягається великий шельфовий льодовик Росса, що виходить до моря Росса. Антарктичний півострів і Земля Мері Берд є хіба відокремлену область Антарктиди, тому що підошва льодовикового щита між льодовиками Ронне і Росса прогнута нижче рівня моря. Якби тут розтанув весь лід, Земля Мері Берд відокремилася б протокою від решти Антарктиди. На захід від моря Росса розташована Земля Вікторії, край величних льодовиків, що спускаються до моря з гір висотою 3000-4500 м.
Земля Уїлкса, розташована між 150 ° і 90 ° східної довготи, займає приблизно 1/5 всієї площі Антарктиди. Тут вивідні і шельфові льодовики затрудняють пересування дослідницьких загонів. У морі недалеко від берега напроти Землі Уїлкса знаходиться Південний магнітний полюс. Його координати 65 ° пд.ш. і 140 ° с.д. Квадрант між 0 ° і 90 ° східної довготи включає Землю Королеви Мод, Землю Ендербі, Берег Мак-Робертсона й Американську височину.Антарктичні моря Росса, Уедделла, Беллінсгаузена і Амундсена мають зручні добре вкриті підходи до материка[10].
2.4 Льодовиковий покри в і морський лід
Антарктида - крижаний континент, де зосереджено приблизно 30 млн. км3 льоду, або 90% всіх льодів суші. Середня потужність льоду 2500-2800 м, а максимальна в деяких районах Східної Антарктиди - 4800 м. Найбільша висота крижаної поверхні в Східній Антарктиді перевищує 4100 м над рівнем моря. Тільки 2% території Антарктиди вільні від льоду - головним чином у західній частині материка і Трансантарктичних горах. Це або ділянки узбережжя, або окремі гребені і вершини (нунатаки), що підносяться над крижаною поверхнею.
Льодовиковий покрив має в цілому куполоподібну форму, причому крутість поверхні зростає у напрямку до узбережжя, де зосереджені кінці вивідних льодовиків і шельфові льодовики або крижані уступи. У місцях танення айсбергів витрата льоду оцінюється в 2500 км3 на рік. Антарктичні айсберги вражають своїми розмірами, рекордними для Землі. Так, наприклад, один з них, що утворився на початку 1990-х років, досягав у довжину 154 км, а в ширину - 35 км. Антарктичні льоди накопичувалися протягом багатьох сотень тисяч років, і в них відбита історія формування земної атмосфери. В Антарктиді були пробурені три глибокі свердловини: на станції Берд у 1968 глибиною 2160 м, на станції Схід у 1991 глибиною 2600 м і на узбережжя Східної Антарктиди на станції Лоу-Дом у 1993 глибиною 1200 м. Влітку льодовиковий покрив збільшується на 3-4 млн. кв. км за рахунок розростання шельфових льодовиків, особливо навколо Антарктичного півострова і в море Росса. Взимку океан навколо Антарктиди замерзає. Таким чином формуються морські льоди на площі близько 17 млн. кв. км, що тануть наприкінці весни - початку літа.
Основною особливістю Антарктиди є могутній покрив материкового льоду, що існує, як припускають, з неогену, то зменшуючись, то збільшуючись у розмірах (рис.3,4). Тільки по окраїнах з-під крижаного покриву виступають окремі гірські вершини, вільні від льоду. Материковий лід покриває не тільки поверхню самого материка, але і багато острів, що примикають до нього, а також сусідні морські басейни, утворюючи шельфові льодовики. Місцями основа льоду лежить значно нижче рівня моря (--2555 м). Площа антарктичної суші під покривом материкового льоду, шельфових льодів і прилягаючих островів складає 13,978 млн. км2. Приблизно 10% припадає на шельфові льодовики. Площа, вільна від льоду, складає 2500 км2, тобто приблизно 0,2% усієї поверхні материка. Площа материка без шельфових льодовиків і островів дорівнює 12238 тис. км2. Льодовиковий панцир материка називають Льодовиковою Антарктидою, а сушу під ним -- Кам'яною Антарктидою. Потужність крижаного покриву Антарктиди в середньому близько 2000 м, у Східній Антарктиді вона досягає максимуму - 4500 м. За рахунок цієї товщі льоду середня висота материка 2040 м, що майже в три рази перевищує середню висоту всіх інших континентів. Загальний обсяг материкового льоду складає, по одних даних, 24 млн. км3, тобто 90% усього сучасного заледеніння Землі, по інших -- значно більше. У крижаному покриві Антарктиди знаходиться 80% усієї прісної води планети [11].
Поверхня материкового крижаного щита покрита товщею снігу, під якою лежить фірн, а вже на великій глибині - глетчерний лід. Лід перетинають широкі і глибокі тріщини, що звичайно перекриті «мостами.» з ущільненого снігу. Такий «міст» ховає тріщину і тому особливо небезпечний, тому що не може витримати великого навантаження і ламається іноді навіть під вагою людини. Температура усередині льоду дуже низька -- вона обчислюється десятками градусів нижче 0. Але в деяких місцях при бурінні крижаної товщі в її основі була виявлена вода з температурою близько 0°С. Це явище поки не одержало пояснення [5, 89c.].
Крижаний покрив Антарктиди неоднорідний не тільки в поперечному розрізі. Поверхня його також різноманітна; поряд з великими крижаними рівнинами центральної частини, на його периферії є куполи, що досягають 10--20 км у поперек і, піднімаються на сотні метрів над навколишньою рівниною. Крім того, окраїна крижаного щита в багатьох місцях виходить за межі материка на поверхню прибережних морів. Це так звані шельфові льодовики, про які вже говорилося вище. Вони оточують приблизно половину берегів Антарктиди, іноді досягаючи величезних розмірів. У південній частині моря Уедделла знаходяться шельфові льодовики Філхнера і Ронне. Найбільший шельфовий льодовик покриває південну половину моря - Росса. Довжина його крутого північного краю досягає 950 км, а висота стрімкого крижаного уступу, названого бар'єром Росса, місцями перевищує 70 м [8].
По зниженнях підльодовикового рельєфу існують вивідні льодовики, по яких відбувається відтік льоду з внутрішніх частин. Швидкість руху льоду цих льодовиків досягає 500-- 1200 м у рік. За допомогою вивідних льодовиків в основному відбувається відтік льоду з внутрішніх частин до моря. Частково це відбувається також і за рахунок руйнування окраїнних частин шельфових льодовиків.
Величезні брили материкового льоду відносяться течіями від берегів Антарктиди у виді айсбергів. Дослідження крижаного покриву Антарктиди показали, що він існує вже приблизно 20 млн. років, перетерпівши за цей час періоди зменшення і збільшення. В даний час стан його можна назвати стабільним, тому що витрата льоду на утворення айсбергів компенсується його поповненням за рахунок атмосферних опадів [11].
У периферійній смузі заледеніння є вільні від льоду площі, що одержали назву антарктичних оазисів. Ці оазиси, що займають іноді сотні квадратних кілометрів, оточені з усіх боків льодом. На поверхні їх у літню пору снігу немає і навіть зустрічаються не покриті льодом озера поталої води. Температура повітря над самою поверхнею землі буває позитивною, а вже на висоті декількох метрів різко знижується. Припускають, що причиною утворення оазисів є обтікання льодом окремих підвищених ділянок суші. Широкий розвиток оазисів у деяких районах периферійної смуги материкового заледеніння пов'язане з тим, що там заледеніння існує тільки в зв'язку з механічним принесенням мас льоду з центра материка.
Геологи встановили, що надра Антарктиди містять значні корисні копалини - залізні руди, кам'яне вугілля, знайдені сліди руд міді, нікелю, свинцю, цинку, молібдену, зустрінуті гірський кришталь, слюда, графіт.
Трансантарктічеськие гори, що перетинають майже весь материк, ділять Антарктиду на дві частини - Західну Антарктиду і Східну Антарктиду, - що мають різне походження і геологічна будова. На сході знаходиться високе (найбільше піднесення поверхні льоду ~ 4100 м над рівнем моря), покрите льодом плато. Західна частина складається з групи гористих островів, з'єднаних між собою льодом. На тихоокеанському узбережжі розташовані Антарктичні Анди, висота яких перевищує 4000 м; найвища точка континенту - 4892 м над рівнем моря - масив Вінсон хребта Сентінел. У Західній Антарктиді знаходиться і глибока депресія континенту - западина Бентлі, ймовірно, рифтової походження. Глибина западини Бентлі, заповненої льодом, досягає 2555 м нижче рівня моря.
Західна Антарктида є більш молодий і розчленованої областю, що утворювалася протягом останніх 500 млн. років додаванням до антарктичної плиті дрібних континентальних фрагментів-мікропліт. Найбільш великими є гори Елсворта, Антарктичний півострів і Земля Мері Берд. Зіткнення цих мікропліт з антарктичної плитою і призвело до утворення гір західної Антарктики.
Східна Антарктида являє собою древній кратон, породи якого на Землі Ендербі утворилися майже 4 млрд. років тому. Поверхня кристалічного фундаменту залягає переважно на невеликій висоті над рівнем моря, виположена. Вік порід фундаменту, як правило, коливається в межах 2,5-2,8 млрд. років. Фундамент утворився в ході декількох великих етапів орогенезу, що знайшло відображення в складі і будівлі порід. Близько 1,1-1,4 млрд. років тому в Східній Антарктиді відбувалося формування гранітів шляхом впровадження і виверження розплавленої магми.
Після того, як був сформований фундамент, протягом тривалого часу відбувалося опадонакопичення в морських і континентальних умовах. Головна осадова свита (група Бікон) включає різноманітні породи, що складають мальовничі вершини і скелясті схили Трансантарктичних гір. Багато з цих гірських порід сформувалися 350-190 млн. років тому і містять викопні рештки рослин і тварин, включаючи динозаврів і земноводних (наприклад, Lystrosaurus). Це свідчить про те, що природні обстановки того часу дуже сильно відрізнялися від сучасних, хоча Південний полюс тоді знаходився або на території самої Антарктиди, або біля неї. Льодовикові відкладення найбільш характерні для періоду 320-280 млн. років тому, коли Антарктида вперше перемістилася в полярний район. Великим геологічним подією, що завершив період формування гірських порід групи Бікон, стала інтрузія величезної маси сірої гірської породи долеріта. Подібні гірські породи виявлені також в Тасманії і інших районах, які колись входили до складу стародавнього суперконтиненту Гондвана.
Західна Антарктида в цілому більш молода і більш розчленована територія зі значними висотами над рівнем моря. Наприклад, хребет Сентінел з його баштоподібними вершинами складається з окремих блоків, деякі з них виникли під час етапу горотворення, сполученого з розпадом Гондвани, а інші - під час занурення плити в південно-східній частині Тихого океану під Антарктичний півострів. Освіта багатьох гірських порід пов'язано з вулканічною діяльністю, максимальна активність якої доводилася на період 180-110 млн. років тому. Гіпотеза про
Фізична географія Антарктиди та Антарктики курсовая работа. География и экономическая география.
Курсовая работа по теме Проект базы данных 'Дневной стационар'
Производственная Практика Заполнение Отчета По Практике
Реферат: Scarlet Letter Essay Research Paper Symbol of
Реферат На Тему Труды Токарной Металлообработки
Контрольная Работа Химическая
Контрольная работа по теме Анализ эффективности системы менеджмента качества в ОАО 'Балаковорезинатехника'
Дипломная работа: Конструирование биосенсора для регистрации P. aeruginosa АТСС 27853
Реферат: Социально-экономическое развитие России в 60-90-е гг. XVIII в. Внутренняя политика Екатерины II
Курсовая Стоимость Облигации
Нравственный Долг Пример Из Жизни Сочинение 9.3
Дипломная работа: Організація та шляхи вдосконалення обліку доходів і видатків в бюджетній установі (на прикладі Ямпільської районної державної адміністрації)
Контрольная работа: Аудит расходов на продажу
Практическая Работа На Тему Виды Формы Социальных Институтов
Дипломная работа по теме Проект широкоэкранного, сезонного кинотеатра с заданными размерами зала
Курсовая работа: Экспортный потенциал и структура внешней торговли России.
Реферат На Тему Федерализм Как Идеология Самоуправляющегося Общества
Реферат: Анализ Дальневосточного экономического района. Скачать бесплатно и без регистрации
Отчет По Учебной Практике Гму
Курсовая Бизнес Процессы Лизинг
Сеть Интернет И Киберпреступность Реферат
Учет и анализ использования прибыли предприятия ЗАО "Тюменская кондитерская фабрика" - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Научные основы организации архивных фондов и архивных документов (на примере Общества с ограниченной ответственностью "Ротор") - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Учет расчетов с разными дебиторами и кредиторами в ООО "Ярмикс-Вятка" - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа