Есхатологічна драма театру сновидінь "Твін Пікс". Частина 1

Ця стаття — лише незграбна спроба чергового фаната зануритися в онейроїдну(сновидську) логіку Девіда Лінча і Марка Фроста, та дати свої інтерпретації їх неоднозначному опусу. Варто зазначити, що для його повноцінного аналізу потрібно було б написати цілу книгу. У своєму невеликому нарисі автор зосередився на тлумаченні міфологеми серіалу і проведенні цікавих паралелей з інтегральним традиціоналізмом та західною езотеричною традицією, у спробах знайти джерело окультного натхнення Марка Фроста.

Лінч неодноразово говорив у своїх інтерв'ю, що не зміг би описати, що це все означає. Для нього зміст власних творінь є, насамперед, інтуїтивним та ірраціональним. Відмінності між дійсністю і фантазією ніколи не були для нього чітко окреслені. Проте ми спробуємо перевести логіку його сновидінь у текст, і розглянути, хоча б як "у дзеркалі, у загадці", що ж можуть означати ці сюжети. Хочеться уточнити одразу: "можуть" не означає "повинні".

"Світ розглядається як гра сил, які іноді прориваються назовні, а іноді залишаються прихованими за зовні нешкідливими формами повсякденних предметів"

— пише окультист Кеннет Ґрант у книзі "Поза колами часу".

"Що вгорі, те і внизу. Людина опиняється посередині. Ззовні людини стільки ж простору, скільки і всередині. Зірки, місяці та планети нагадують нам про протони, нейтрони та електрони. Чи є дещо більше, що йде з усіма зірками всередині? Чи впливає наше мислення на те, що відбувається ззовні, і що відбувається всередині нас? Я думаю, що так. Яку роль у всесвіті відіграє кукурудзяна каша? Що вона таке насправді? Символ чогось іншого?"

— таку цілком герметичну тезу виголошує в одному зі своїх вступів Маргарет Лантерман, більш відома як Дама з Поліном.

Ми спробуємо розібратися у цих символах, але спочатку нагадаємо, що ж символи собою являють. Людська природа не є суто інтелектуальною, а тому для осягнення й передачі знань "вищих" чи "нижчих"(як буде показано далі, ці поняття — умовності) сфер, вона потребує чуттєвої опори.

Подібно до людини, символ, який він є у своїй реальній складності — єдиний і множинний одночасно, тому часто є антиномічним. Антиномія є протиставленням між собою двох тверджень, що взаємно виключаються, але визнаються в однаковій мірі істинними. Такі парадокси, на думку Алістера Кроулі, є якістю справжнього одкровення в процесі виходу свідомості за межі можливого досвіду. Завдяки цьому символіка є більш придатною, аніж мова, для передачі істин, що знаходяться вище за розум.

Значення символу залежатиме від кожного його конкретного втілення.

"Це не багаття — це символ вогню. Це саме стихія Вогню"

— каже Гоук у третьому сезоні шерифу Трумену.

Коли шериф запитав, хороший чи поганий це знак, відповідь була: "це залежить від наміру, прихованого за символом полум'я". Тепер, коли ми прояснили цей момент, почнімо з початку.

Троїста модель Світу

Твін Пікс — невеличке містечко вдалині від цивілізації, де, за словами місцевих жителів, "нічого ніколи не відбувається". Містечко, в якому ще живі старі перекази та легенди індіанців, які в американській культурі давно стали синонімом архаїчного, а отже первісного, аутохтонного(від грець. αὐτός "сам" + χθών "земля") міфу. Цей міф належить ніяк не людям, але самому місцю. Кожен, хто проживатиме на цій землі, з власної волі чи всупереч їй, потрапить у владу міфу – чи це буде старий індіанський цвинтар, чи то священна земля предків, чи територія одного з корінних племен.

У книзі "Міф про вічне повернення" Мірча Еліаде пише, що у первісному суспільстві є вірування у небесні прототипи міст і культових споруд. Суть цілої низки повірь зводиться до ідеї сакрального "Центру", що має наступну символічну структуру:

• Священна Гора — місце, де зустрічаються Небо і Земля, розташоване в центрі Світу. Як ми розуміємо з назви міста, гірських "піків" тут цілих два, що вже підводить до дихотомії, яка пізніше буде розглянена. Дві гори, між якими розкинувся Твін Пікс, зображені як на карті в Совиній печері, так і на карті Гоука, який називає їх священним і шанованим місцем.
• Кожна культова споруда, храм, палац, кожне священне місто чи земля — є "священною горою" і таким чином стає Центром.
• Будучи Axis Mundi (Світовою Віссю), місто або священна земля розглядаються як місце входу на Небо, під Землю і в Пекло. Три виміри: пекло, центр землі і "двері" в небо — розташовані на одній вісі, якою здійснюється перехід з одного світу в інший.

Наведу кілька прикладів зі згаданої книги Еліаде.

Вавилон називався bab-ilani, "ворота богів", бо саме тут боги спускалися на землю, але також були bab-apsi "ворота апсу", де апсу означає води хаосу, що були до Створення.

Ті самі вірування трапляються у євреїв: Єрусалим — священний град Божий, але, в той самий час, у скелі храму Єрусалимського були "вуста Tehom(Безодні)". Подібні вірування зустрічаються і в індоєвропейців. У римлян, наприклад, mundus (борозна, яку прокладали навколо території, де мали заснувати місто) — це місце з'єднання підземних та наземних світів:

"Коли mundus відкритий, значить сумним божествам із пекла ворота відчинені",

— пише Варрон (цитується за Макробієм).

Італійський храм був місцем перетину світів верхнього, наземного і підземного. Християнська Голгофа, індуська Меру — прикладів ще величезна кількість, але повернемося до Твін Піксу. Зі старого індіанського повір'я, яке Гоук розповідає агенту Куперу, ми дізнаємося наступне:

"Мій народ вірить, що у Білому Вігвамі мешкають духи, які керують людьми та природою. Ще є легенда про так званий Чорний Вігвам — темне втілення Білого Вігваму. Легенда свідчить, що через нього має пройти кожен Дух, який прагне досконалості. Там ти зустрінеш свою тінь. Мій народ називає її "Та, що мешкає на порозі". Але якщо ти ввійдеш у Чорний Вігвам не володіючи досконалою хоробрістю, він повністю знищить твою душу."

Таким чином, ми маємо потрійну структуру, що являє собою місто як "Центр Світу" у серіалі. Цю будову можна зустріти у більшості архаїчних уявлень. Наприклад: світ земний, світ підземний, світ небесний. Підмісячний, підсонячний, надсонячний. Пекло, Земля, Рай. Неблагі оселі, Земні обителі, Небесні обителі. Трилока. Головне, що потрібно для подальших розглядів — це відмовитися від просторового уявлення "нижчий, середній, вищий". Хоча для зручності і передачі сутності явища, інколи автор користуватиметься такими зворотами.

Чорний та Білий Вігвами

Нам лишаєтьсья тільки здогадуватись, що надихало Лінча та Фроста у створенні їхньої міфології, проте можливо зробити певні припущення.

Слово "Вігвам" в оригіналі звучить як "Lodge" — з цього можна припустити, що концепт двох протиборчих лож був узятий із західної езотеричної традиції та теософських праць. Візьмемо, наприклад, твір Генрі Т. Лоренсі "Чорна ложа астральних сатаністів". У книзі автор описує існування такої собі "Чорної ложі", чия влада поширюється на нижні шари космічної ієрархії — світ астральний і світ емоційний. Лоренсі пише, що у двох світах, де чорні проявляють свою владу, вони здатні обіцяти невігласам "всю славу мирську" та спонукати їх таким чином до культивування негідних якостей. Також чорні спонукають людей до виконання своїх доручень. Яскравий приклад персонажа серіалу, що хотів здобути владу Чорної ложі — це Віндом Ерл.

Будь-який член ложі позбавляється можливості втілюватися, лишаючись назавжди в емоційному світі з його ілюзіями. Однак чорне "діонісійське я" може матеріалізуватися — створити тимчасову фізичну оболонку, разюче подібну до живого організму.

Чорні можуть нав'язувати людям ідеї, що вводять в оману. Вони можуть позбавляти глузду та доводити до звіроподібного стану всіх, хто скільки-небудь до цього схильний. Безліччю способів вони змушують цілі колективи говорити й робити те, що в іншому разі вони б не робили. Методи чорних — методи насильства.

Образ Чорного Вігваму розкривається у свідомості його споглядачів не так вже й однозначно. Варто розуміти, що міфологія серіалу мутує і пристосовується від сезону до сезону.

Для подальших розглядів введемо поняття "сновидської осі" — веретена, навколо якого намотуватимуться нитки синхроній і символів залежно від кожного конкретного випадку. Окрім цього, така вісь проводить вплив того архетипу, який вона представляє.

Перша маніфестація Вігваму відбувається уві сні агента Купера, у зв'язку з його розслідуванням вбивства Лори Палмер. Для того, щоб архетип Чорного Вігваму, який існував ще у віруваннях місцевих індіанців(невідомо, як вони його собі уявляли), міг стати доступним свідомості Купера, сновидська вісь використовує зміст його власного психокосму. Також вісь будується на подіях, які відбуваються у містечку — розслідування вбивства Лори Палмер. Підтвердження ми знаходимо в тому, що серіал прямо пояснює червоні штори Вігваму наявністю червоних штор у кімнаті, де Лео Джонсон і Жак Рено зв'язували Лору. Інші приклади: карлик, що танцює — Ліланд Палмер, що танцює; руки Лори, що вивертаються; "спів чудових птахів" і багато інших провісних деталей, які допомагають Куперу розкрити справу.

Другий вид сновидських осей — це зв'язка “мешканець Вігвама — житель реального світу”. У цьому разі ми бачимо такі приклади: МАЙК відрізав собі руку на знак відмови від "Зла", а його носій Філліп Жерар — людина без руки. Велетень — старий з готелю Ґрейт Нортерн; Джуді — Сара Палмер (про цю складну та спірну вісь ми поговоримо пізніше).

Архетип Чорного Вігваму розкриває себе в неоднозначних символах, актуальних у тій чи іншій ситуації. Наприклад, ми можемо його бачити як "місце над цілодобовим магазином" або як місце перебування Філіпа Джефріса у його нинішній формі. Проте в усіх маніфестаціях проявляється ветхість — чи то хиткі червоні штори, чи то старі та облізлі дерев'яні стіни. Вігвам є втіленням часу як такого, але не лінійного послідовного, а часу, що завжди відбувається. Поняття минулого, майбутнього та теперішнього до нього не застосовні. Час у ньому просто здійснюється. Це дуже нагадує царство Аїда або Пекло в деяких уявленнях. Вхід до Вігваму оточений дванадцатьма деревами, що нагадує нам про зодіак, який традиційно асоціюється із замкнутим циклом часу.

"Оскільки підвішені на нього [Телі (щось на кшталт космічного Уробороса)] дванадцять зодіакальних сузір'їв, шість з одного боку та шість — з іншого, інколи замикає він небеса від краю до краю, і тому називається "змій, що затворяє",

— пише Елеазар із Вормса в одному зі своїх творів.

"Пекло — дім божевільних всесвіту, де люди будуть переслідувані спогадами",

— Р. А. Торрей

Вічне звершення зацикленості подій має подобу до вічного обертання вентилятора у будинку Палмерів. Чорний Вігвам — царство розділення і подвійності, як наслідку негативної сторони Часу. В певному сенсі, це царство форм без змісту. Чудову паралель можна провести з кроуліанським описом кабалістичної Безодні і хибної сефіри Даат:

"У Безодні немає сутнісного буття; вона заповнена всіма мислимими формами, але ці форми, всі без винятку, однаковою мірою позбавлені змісту і, отже, "злі" в єдиному істинному розумінні цього слова, — тобто безглузді, але зловмисні внаслідок того, що прагнуть набути реальності."

Згадаймо слова БОБа, звернені до Лори Палмер, що він хоче стати нею і "відчувати її ротом". Кроулі продовжує:

"Форми ці кружляють без сенсу і без мети, довільним чином збиваючись у якісь маси, як піщинки утворюють запорошений вихор; і кожне таке випадкове скупчення претендує на індивідуальність і волає: "Я єсмь Я!" — хоча й усвідомлює при цьому, що його компоненти насправді жодним чином не пов'язані між собою; тож за найменшого збурення середовища фантом цей розсипається на порох, подібно до того, як пустельний вихор осипається на землю дощем піщинок під час зіткнення з проїжджим вершником."

Згадаймо двійника Купера, який так і прагне довести, що він "справжній хлопчик". Та й сам Вігвам усіляко оголює свою примарність. Стіни "червоної кімнати" всього лише червоні штори, на противагу кам'яному палацу Білого Вігваму. Сильний порив вітру в третьому сезоні з легкістю їх зриває, оголюючи його (без)сутність, як позбавленість будь-якої самості. Поза цими хиткими шторами перебуває "тьма зовнішня" — Ніщо. "Non-exist-ent!" — волає двійник Руки і викидає Купера в морок. Така суть усякої форми всередині Вігваму. Така природа двійників, що населяють цю уявну обитель Часу в його негативній іпостасі.

До речі, "двоєдушність" теж популярний елемент безлічі міфологій. Вона ж проливає світло на останні миті життя Ліланда Палмера. Його зустрічає вбита ним дочка і вони разом вирушають до світла. Не дуже-то нагадує Чорний Вігвам, у якому ми знову зустрічаємо цих персонажів. Подібний парадокс геєни не чужий колективній свідомості. Так, наприклад, глибокодумне вираження її знаходиться вже в "Одіссеї" у віршах:

"бачив я там нарешті й Іраклову силу, один лише

привид повітряний; а сам він із богами на світлому Олімпі

солодкість блаженства куштував поблизу дружини Гебеї, квітучої

дочки Зевса від златозубої володарки Іри",

— розповідає Одіссей царю Алкіну.

Цей привид Геркулеса, як застигле видіння страшного сну, але він — не "сам" Геркулес, а лише "повітряний привид його", оскільки герой завинив перед надлюдським світом. Таким чином, вже у Гомера був неясний здогад про те, що "привид" людини може бути в геєні, a "сам(а)" вона — у горньому світі. Це гомерівське розрізнення "самого" і "примари" має цікаву паралель у вигляді розрізнення "імені" людини і її "душі”, що зустрічається в православній теології.

Що ж стосується Духів цього місця — тут усе теж не однозначно. Вочевидь, у Чорному Вігвамі перебувають згадані Гоуком "духи, які прагнуть досконалості", для яких червона кімната є насправді "залою очікування", як її назвав Чоловік З Іншого Місця. З цього боку Вігвам можна розглядати як місце зустрічі з Вартовим Порогу.

Вартовий Порогу — символ страху, що перегороджує шлях до перетворення. Страж цей може з'явитися нам де завгодно, але все-таки шлях Тав — його улюблене місце (через свою асоціацію із Сатурном - володарем Часу і смерті). Іноді Вартовий Порогу набуває якоїсь конкретної форми, з'являючись у вигляді чудовиська, що встає у нас на шляху. Зрозуміло, це неприємно, але таке явище зазвичай означає, що шукач досяг якоїсь важливої поворотної точки у своєму розвитку. Де б ви не зіткнулися з Вартовим Порогу, пам'ятайте: він втратить силу, якщо взятися за нього відважно і без остраху",

— пише Джон Майкл Ґрір.

Також тут можуть з'являтися Духи зовсім іншої природи, які не пройшли випробувань цього місця і цілком належать "темряві зовнішній", втіленням якої, ймовірно, є Джуді.

У теософських та езотеричних працях, наприклад, у тій же "Чорній ложі астральних сатаністів", ми зустрічаємо і повну протилежність Чорного Вігваму — Планетарну Ієрархію, Велике Біле Братство, іншими словами, Білий Вігвам. Те саме Братство Світла зустрічається і у Кроулі, як і в матеріалах Ордену Золотого Світанку. У всіх джерелах воно описується як місце обителі Адептів, які спрямовують еволюцію людства правильним шляхом Світла, Життя, Любові та Свободи, а тому протистоять силам Чорного Вігваму.

Білий Вігвам, у термінології Рене Генона, являє собою сутнісний полюс буття, у певному сенсі Самість, на противагу субстанційному полюсу царства Джуді та її негативним проявам у світі Часу та Форм Чорного Вігваму.

Вперше Білий Вігвам маніфестував уві сні майора Бріґза як великий кам'яний палац, що світиться — "небесний Єрусалим". У третьому сезоні цей палац стоїть на величезній скелі посеред споконвічних вод Хаосу. Палац не має жодних кольорів — це символ незворушності його мешканців. Єдиним можливим у ньому кольором є золоте світло творення, яке ми розглянемо пізніше. Білий Вігвам, на відміну від своєї тіні, стоїть поза Часом. Час та Історія для його мешканців — лише фільм на екрані кінотеатру.

Методи творення двох Вігвамів різняться так само, як різняться чаклунство і магія в працях Алістера Кроулі:

Що ж можна сказати про слово ALIM як про вмістилище Магічної Формули? При уважному розгляді ми виявимо, що ця формула вельми своєрідна. Сума букв ALIM дає 81 — число Місяця*. Таким чином, ALIM виявляється формулою чаклунства, якому протегує богиня Місяця Геката. Лише романтична середньовічна пародія на науку могла породити образ молодих дівчат, які беруть участь у чаклунських обрядах. Обрядах, які фактично слугували лише тим, кого вже не можна було назвати жінками в магічному сенсі цього слова, бо вони вже не мали здатності співвідноситися з формулою чоловічого початку, а відтак належали радше до середнього, аніж до жіночого роду. Саме з цієї причини їхній метод завжди був пов'язаний із Місяцем, розуміючи його як вигорілий, мертвий, безповітряний супутник Землі, а не як жіночний корелят Сонця. За допомогою формули ALIM неможливо провести жодної справжньої магічної операції. Усі діяння чаклунства ілюзорні; і віра в те, що вони можуть дати якісь результати, ґрунтується на хибному уявленні про те, що суть речей можна змінити простою перестановкою їхніх компонентів."

*у цьому фрагменті Кроулі наводить кабалістичний доказ за допомогою методу ґематрії, де кожній літері відповідає певне число. Теорія ґематрії говорить нам, що слова з однаковою числовою відповідністю мають між собою містичний зв'язок. У цьому випадку зв'язок з Місяцем, число якого 9 (9х9=81). Методами ґематрії я ще користуватимусь при розгляді більш езотеричних складових серіалу.

І справді, споконвічні мешканки Чорного Вігваму — самі лише старі. Представники темних створюють Тульп — несправжніх людей, за допомогою золотої субстанції і зразка тіла оригіналу. Фактично це і є чаклунство — механічна перестановка вже наявних елементів, і багато хто знайомий з темою зі мною погодиться.

Адепти Білого Вігваму творять думкою. Жіночий і чоловічий початок разом творить нову сутність. "Слово стало плоттю" — так була створена Лора Палмер, за допомогою Діяльного Розуму, на відміну від звичайного відтворення, що застосовується в методах чаклунства.

Духи Вігваму

Перейдемо детальніше до розгляду Духів, представлених у серіалі, і прояснимо кілька цікавих моментів щодо сутності міфу. Хотілося б почати з такої дихотомії, як Карлик і Велетень.

На індіанській карті з Совиної печери ми бачимо зображення, яке свідчить про їхню давнину. Тож я зайвий раз зауважу, що теперішній вигляд Духів і їхня історія(маніфестація в часі) визначається тільки актуальною сновидською віссю. Наприклад, з серіалу нам відомо, що Карлик являє собою відрізану руку МАЙКА. Час цієї події визначити неможливо, та й не потрібно, бо це пояснення належить до царини міфу, а міфологічний час відрізняється від мирського — міф відбувається завжди. Інший приклад — Велетень; є фанатська теорія, що він являє собою згорілого чоловіка дами з поліном (цікава онейроїдна вісь: згорілий чоловік — поліно, яке є паливом для багаття). Це може підтвердити факт, що у третьому сезоні він називає себе Пожежником "Fireman", або буквально "людина-вогонь". Інше пояснення цього імені полягає в тому, що як адепт Білого Вігвама він покликаний гасити Вогонь БОБа.

Розглянемо знову, що пише Мірча Еліаде у книзі "Міф про вічне повернення"... Міф спирається на архетипи і "колективну народну пам'ять". Це пояснюється тим, що народна пам'ять із труднощами утримує "індивідуальні" події та "справжні" особи. У своєму функціонуванні вона спирається на відмінні від історії структури: використовує категорії замість подій, архетипи замість історичних персонажів. Історична особа асимілюється зі своєю міфічною моделлю (герой тощо), а подія інтегрується в категорію міфічних дій (боротьба з чудовиськом; братом, що став ворогом тощо). Якщо в деяких епічних поемах і збереглася так звана "історична правда", то зазвичай щодо соціальних інститутів, звичаїв і пейзажів, але майже ніколи щодо певних персонажів і подій. Колективна пам'ять антиісторична. Можна навіть сказати, що народна пам'ять, з якої формується наша сновидська вісь, підносить історичного персонажа недавніх часів, роблячи з нього наслідувача архетипу та виконавця архетипових подвигів, бо подібна модель поведінки в архаїчному суспільстві дотепер має певну значущість.

Іноді події надзвичайно швидко перетворюються на міф, але це трапляється вкрай рідко. Еліаде пише, що румунський фольклорист Костянтин Брайлою записав у селищі Марамуреш чудову баладу. У ній розповідалося про трагічне кохання: молодий наречений був зачарований чарівницею, яка живе у горах, і за кілька днів до весілля вона з ревнощів скинула його зі скелі. Наступного дня пастухи знайшли його тіло, а на дереві — його капелюх. Вони принесли тіло в село; назустріч їм вибігла дівчина; побачивши бездиханне тіло нареченого, вона заспівала похоронний плач, сповнений міфологічних алюзій, справжній літургійний текст, прекрасний у своїй грубуватій простоті. Таким був зміст балади. Записуючи варіанти, які йому вдалося виявити, фольклорист запитав, у який час розігралася трагедія; у відповідь він почув, що ця історія трапилася "дуже давно". Однак, продовжуючи опитування, фольклорист дізнався, що історії цій ледь минуло сорок років. Також він виявив, що героїня її ще жива. Відвідавши її, він вислухав усю розповідь з її власних вуст.

По суті, трагедія була вельми банальна: одного вечора її наречений випадково послизнувся на вузькій стежці та зірвався в прірву; однак він залишився живим; його крики почули горяни, вони й принесли його в село, де він незабаром помер. На похороні його наречена разом з іншими сільськими жінками повторювала звичайні ритуальні голосіння — жодних натяків на чарівницю, що живе в горах. Отже, незважаючи на присутність основного свідка, за якихось кілька років подія втратила будь-яку історичність і перетворилася на легенду: ревнива чарівниця, вбивство нареченого, знаходження неживого тіла, плач нареченої, багатий міфологічними темами.

Майже всі жителі села були сучасниками справжньої події; але факт як такий не міг нікого задовольнити: трагічна смерть нареченого напередодні весілля була чимось іншим, аніж просто нещасним випадком; вона несла у собі окультний сенс, осягнути який можна було тільки за умови введення його у міфічну категорію. Тому не варто чіплятися за форму Духів Вігваму як за щось самосуще. Твін Пікс — це всього лише сцена, де розігрується сценарій міфу.

Щодо поширеності архетипу Карлика і Велетня відповідно до розуміння Чорного Вігваму, як вмістилища інфернальних ("підземних") сил, наведу фрагмент з книги Рене Генона "Царство кількості":

"...ці "сутності", що являють собою нижчі впливи, про які йдеться і які сьогодні вважаються такими, що ведуть "підземне" існування, описуються водночас і як велетні, і як карлики, що, згідно з тим, що ми бачили вище, дає змогу ототожнити їх з "хранителями таємних скарбів", і з ковалями "підземного вогню", що також мають, нагадаємо, украй згубний аспект; власне кажучи, тут ідеться завжди про той же самий порядок "інфрателесних" тонких впливів. По правді кажучи, спроби цих "сутностей" заснуватися в цьому тілесному й людському світі не є новиною, вони сягають принаймні початку Калі-Юги, тобто набагато раніше античних "класичних" часів"

Троїсте полум'я

Тема вогню у "Твін Пікс" є буквально основною, тож зробимо відступ і розглянемо його потрійну природу. У серіалі ми можемо бачити три основні прояви цього Елементу — полум'я, струм та світло. Кожному з трьох проявів відводиться своя сюжетна роль.

В традиції Ордену Золотого Світанку, в ініціатичному ритуалі шляху Шин (літера, що співвідноситься зі стихією Вогню) наводяться такі пояснення:

Три видимих трикутники являють три види Вогню: Сонячний, Вулканічний і Астральний. Три слова: ОД, ОБ та ОР (AUD, AUB, AUR) — означають три стани Полум'я.

• ОД — активний. Творець, Сонячний Вогонь, що проливає свої промені на нижчий Світ. Життєдайний Вогонь, що породжує Світло.
• ОБ — пасивний. Вогонь вулканів і надр, що горить у Безоднях Землі. Вогонь, що розриває, пронизує, роздирає завісу Матерії. Вогонь скутий, Вогонь, що вирує і клубиться у грозі та бурі.
• ОР — врівноважений. Вогонь Астральний і Текучий, що в'ється та сяє крізь твердь.

Таким чином:

• ОД — світло, що маніфестує у серіалі, як золота творча сила Велетня, якою він створив Лору Палмер та зцілив Агента Купера. Поява Ангела, що рятує Ронет і приносить спокій Лорі, теж супроводжується світлом. Це творча життєва сила Білого Вігвама, яка вперше розкрилася уві сні майора Бріґза, як сяючий білий палац. Числова відповідність ОД згідно з єврейською ґематрією — 11. У книзі Кроулі "Сефер Сефірот", яка є своєрідним словником гематрії, знаходимо наступні відповідності: Золото (єдиний колір у чорно-білому палаці Білого Вігваму, колір матеріалу для створення тульп, "золоті лопати" Доктора Джакобі щоб вибратись з гівна), особливий "вогонь" або "сяйво" Священної Магії Світла, Життя та Любові.
• ОБ — демонічний пасивний вогонь(від лат. passivus "сприйнятливий;", далі з pati "терпіти, страждати, мучитися", далі з праіндоєвр. *pei "ранити, хворіти"). Загадкове "I have the fury of my own momentum" БОБа, який є втіленням негативної сторони цієї сили. Це терзаючий вогонь розтління та пристрастей.
  
  Дієслова "тліти" і "тлити" відносяться до процесів гниття, руйнування і пріння, які відбуваються біля фундаменту будівель, що лежать прямо на землі. У такому випадку розтління означає: або досконале тління, тобто знищення душі до кінця, до попелу, або, що правильніше, як і слово "розбещеність" — порушення законного порядку шарів душевного життя — коли потік душі розвертається і потрапляє куди йому не слід(“змішування планів” по Кроулі).
  
  Вивертання дна душі, розбещення до дна, як останній ступінь зіпсованості — розхитаність, розвал, розбрат духовного життя, його роздробленість, не-єдність, не-цілісність. Двоїстість, нетвердість в одному — розпад особистості, що починається ще до геєни, її διχυτομία (дихотомія). «Двоєдушна людина» вже тут, у цьому житті відчула вогонь геєнський згідно з християнською теологією. Розтління робить людину нецнотливою(в магічному сенсі), тобто позбавляє розум його цілісності, єдності, і вкидає в стан болісної нестійкості.
  
  Числове значення ОБ — 9, яке ми вже зустрічали, коли пояснювали чаклунство Чорного Вігвама. У "Сефер Сефірот" бачимо відповідності: "черевомовити". Цікаво, що на період першого та другого сезонів Велетень знаходився на своєму шляху до досконалості в Чорному Вігвамі. Ймовірно, ця чарівна сила допомагала йому "черевомовити" через Даму з Поліном(про їх зв'язок було написано вище). Інші ґематричні відповідності: особливий "вогонь" чорної магії, "він розпалював". Також однією з традиційних тварин Місяця(якому відповідає число 9) є сова. А сови, як ми знаємо, "не те, чим здаються".
• ОР — врівноважений струм. У серіалі він маніфестує як провідник, що проникає через світи. Залежно від того, хто і як використовує цей провідник, змінюється і його якість. Вплив небуття Джуді, що розкладає "кількістю": лісники використовують радіостанцію для впливу на людей. Телевізори-зомбоящики та інші проблеми впливу медіа на масову свідомість показані алегоріями Лінча. Або вихід Купера з іншого світу через розетку, телепортація Філіпа Джеффріса. Так чи інакше, струм — це динамічний потік впливів інших світів. Ґематрія слова ОР — 207. У словнику Кроулі знаходимо відповідність "оточений стіною, огороджений".
  Саме цю огорожу допоміг пробити ядерний вибух у третьому сезоні!

Далі буде...

Нагадуємо, що ви можете підтримати існування та розвиток Ukrainian Esoteric Studies за допомогою донату на банку:

https://send.monobank.ua/jar/4mbhBmBvpr

Також будемо вдячні за всі форми розповсюдження нашого контенту!

З розділу "Лілова Зона" читайте також:

Стаття "Окультні таємниці Ріка та Морті"