Експертиза якості та захист прав споживачів при реалізації охолодженої риби (за матеріалами Держспоживстандарту України) - Маркетинг, реклама и торговля магистерская работа

Главная

Маркетинг, реклама и торговля
Експертиза якості та захист прав споживачів при реалізації охолодженої риби (за матеріалами Держспоживстандарту України)

Аналіз вітчизняної та зарубіжної законодавчо-нормативної бази щодо забезпечення якості охолодженої риби в Україні. Характеристика виробників та структури споживання. Особливості експертизи охолодженої риби, розробка алгоритму інспекційної перевірки.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
Кафедра товарознавства та експертизи продовольчих товарів
з теми: Експертиза якості та захист прав споживачів при реалізації охолодженої риби (за матеріалами Держспоживстандарту України)
Магістерська робота виконана на тему: “Експертиза якості та захист прав споживачів при реалізації охолодженої риби” за матеріалами Держспоживстандарту України.
Магістерська робота виконана на основі аналізу вітчизняної та зарубіжної нормативної бази щодо забезпечення якості охолодженої риби, експертизи якості охолодженої риби, аналізу ринку охолодженої риби в Україні, критичних контрольних точок процесу виробництва, визначено заходи захисту прав споживачів щодо контролю якості та безпеки охолодженої риби, яка реалізуються в місті Києві.
Магистерская работа выполнена на тему: “Экспертиза качества и защита прав потребителей при реализации охлажденной рыбы” за материалами Госпотребстандарта Украины.
Магистерская работа выполнена на основе анализа отечественной и зарубежной нормативной базы относительно обеспечения качества обеспечения качества охлажденной рыбы, экспертизы качества охлажденной рыбы, анализа рынка охлажденной рыбы в Украине критических контрольных точек процесса производства, определены меры по обеспечению защиты прав потребителей относительно контроля качества и безопасности охлажденной рыбы, которая реализуются в городе Киеве.
Master's degree work. is executed on a theme: “Examination of quality and protection of consumer's rights in the realization refrigerated fish” (on materials of Derzhspozhivstandartu of Ukraine).
Master's degree work is executed on the basis of analysis of domestic and foreign normative base to providing of quality of refrigerated fish, examination of quality of refrigerated fish, analysis of the market refrigerated fish in Ukraine, critical points of controls of process of production, it has been determined the steps in order to provide for protection of consumer's rights as for the inspection of quality and safety of refrigerated fish which realized in city Kyiv.
Охолоджена риба, фактори формування якості, експертиза якості, споживні властивості, засоби ідентифікації, гарантії безпечності НАССР, контрольно критичні точки процесу виробництва, алгоритм інспекційної перевірки.
Із середини 90-х років в Україні формується нова кон'юнктура ринку риби. Після зниження мита замість риби з Росії на українському ринку переважає риба, що надходить з Норвегії. Застаріла виробнича база рибної галузі на цей час не давала змоги виробляти продукцію, яка б відповідала вимогам часу. Більше того, технологія та обладнання переважної більшості підприємств виявилися енергозатратними і економічно невигідними.
За даними досліджень, на сьогодні в Україні споживається значно менше риби, ніж у країнах Східної Європи. Середній рівень споживання ненабагато перевищує 8 кілограмів на рік, тоді як у країнах Східної Європи - 14 кілограмів. Проте, враховуючи динаміку споживання рибної продукції за останні роки, можна прогнозувати, що цей показник у 2015 році може становити 800 тис. тонн, тобто 17 кілограмів на душу населення.
Позитивна динаміка споживання риби стимулює роботу підприємств - імпортерів. З огляду на те, що в Україні відсутня достатня кількість рибної сировинної бази (оселедця, скумбрії, сьомги, палтуса та інших видів риби), імпорт морської риби завжди буде становити 70-80 відсотків загального обсягу риби. Водночас потребують розширення потужності для зберігання рибної продукції.
Сучасний стан холодильників для зберігання риби незадовільний. За рівнем зносу основні фонди підприємств по галузі мають найгірші показники порівняно з іншими галузями національної економіки (використовуються екологічно небезпечні технології та обладнання 50-60 років минулого століття із застосуванням аміаку). Учасники ринку риби вважають будівництво нових холодильників для зберігання рибної продукції пріоритетним для розвитку інфраструктури ринку. На сьогодні потреба в потужностях для зберігання риби та рибної продукції становить до 100 тис. тонн на рік.
Підвищення рівня доходів населення стимулює збільшення попиту на продукцію, вироблену за новими технологіями, із свіжої сировини, розфасовану в зручну упаковку та в широкому асортименті. Разом з тим в Україні існує значний дефіцит потужностей з базової переробки риби (розбирання, копчення, маринування, фасування та пакування). Не вистачає потужностей для виготовлення продукції із суріми (крабові палички, фарш тощо), попит на яку здебільшого задовольняється імпортом із сусідніх країн. Практично відсутнє виробництво для якісної переробки делікатесної риби. На сьогодні повністю відсутні потужності з рибної кулінарії, найбільш необхідної кінцевим споживачам, відсутні сучасні технології з виробництва консервів та пресервів.
Незважаючи на те, що в рибній галузі домінує імпортна сировина і створено кон'юнктуру ринку, на сьогодні іноземні інвестиції в основні фонди галузі через відсутність механізму їх залучення не здійснюються. При цьому в країнах Балтії, Росії і Польщі спостерігається значна інвестиційна активність насамперед з боку країн - експортерів риби, найбільш зацікавлених у розвитку інфраструктури ринків збуту.
Таким чином, ситуація, що склалася в інфраструктурі ринку риби свідчить про необхідність її реформування, створення нової моделі розвитку, покращення інвестиційної привабливості.
Завдання полягає у створенні умов для формування та розвитку інфраструктури ринку риби, збалансування темпів зростання купівельної спроможності населення з наповненням його якісною продукцією, збільшення обсягів її виробництва в Україні, забезпечення державної підтримки підприємств, які здійснюють інвестиції у будівництво холодильників для зберігання рибної продукції та інших рибопереробних підприємств, сприяння розвитку внутрішньої сировинної бази та рибопромислового флоту країни.
Метою дипломної роботи було визначення заходів по забезпеченню захисту прав споживачів при реалізації охолодженої риби на основі її експертизи та оцінки критичних контрольних точок процесу виробництва.
Для виконання поставленої мети були вирішені наступні завдання:
проведено аналіз ринку охолодженої риби;
досліджено споживні властивості охолодженої риби;
визначено критичні контрольні точки процесу виробництва охолодженої риби;
визначено методи ідентифікації даного продукту;
проведено експертизу якості охолодженої риби за органолептичними та фізико - хімічними показниками;
розроблено алгоритм інспекційної перевірки підприємств торгівлі, що здійснюють реалізацію охолодженої риби;
надано рекомендації споживачам щодо вибору охолодженої риби та контролюючим організаціям щодо захисту прав споживачів під час реалізації охолодженої риби.
Об'єктом дослідження була охолоджена риба відомих вітчизняних товаровиробників.
Наукова новизна дипломної роботи полягає у розроблені елементів системи ХАССП, розроблення програми інспекційної перевірки та критеріїв ідентифікації охолодженої риби.
Практична цінність роботи полягає у тому, що було надано рекомендації споживачам щодо вибору охолодженої риби, контролюючим організаціям щодо удосконалення засобів захисту прав споживачів під час реалізації охолодженої риби.
РОЗДІЛ 1 . АНАЛІЗ РИНКУ охолодженої риби УКРАЇНИ
1.1 Аналіз вітчизняної та зарубіжної законодавчо - нормативної бази щодо забезпечення якості охолодженої риби в Україні
Розвиток ринкових відносин в Україні на початку 90-х років обумовив необхідність розробки ефективного механізму захисту прав та законних інтересів споживачів. Правове регулювання відносин у рибній галузі в Україні здійснюється на підставі конституції, законів, постанов, правил, ліцензійних умов, інструкцій, директив. Основна вітчизняна законодавча та нормативна база, що регламентує якість та безпеку рибних товарів включає:
Конституція України, яка була прийнята ВРУ 28.06.96.
В ст. 42 Основного закону України говориться:
“Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів”.
Згідно з Цивільним кодексом України, який був прийнятий 16.06.03 в якому говориться:
За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів, зобов'язується передати покупцеві товари (рибну продукцію), що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно з законом України „Про захист прав споживачів”, який був прийнятий 15.12.91. ВРУ, в якому говориться:
Споживачі під час придбання, замовлення або використання товару (рибної продукції), яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
2) належну якість продукції та обслуговування;
4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;
6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;
7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків, споживач в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товарів.
Згідно Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» який був прийнятий 23.12.97. ВРУ в якому говориться:
Цей Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.
Згідно Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» який був прийнятий 14.01.00. ВРУ в якому говориться:
Цей Закон встановлює правові та організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров'я людини, майно і довкілля.
Згідно Закону України “Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України до 2015 року” прийнятий 19 лютого 2009 року ВРУ в якому говориться:
Загальнодержавна програма розвитку рибного господарства України на період до 2015 року спрямована на реалізацію державної політики щодо регулювання розвитку рибного господарства, забезпечення рибної галузі фінансовими, матеріально-технічними та іншими ресурсами, зміцнення її виробничого і науково-технічного потенціалу, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з метою розв'язання найважливіших проблем і створення належних економічних умов функціонування рибогосподарського комплексу країни.
Згідно Закону України “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” прийнятого 06.02.03. року в якому говориться:
Цей Закон визначає основні правові і організаційні засади забезпечення якості та безпеки риби, інших водних живих ресурсів, виготовленої з них харчової продукції для життя і здоров'я населення та запобігання негативному впливу на довкілля у разі вилову, переробки, фасування та переміщення через митний кордон України.
Згідно з “Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства” затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. в якому говориться:
Тимчасовий порядок регулює відносини у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, ведення рибного господарства та здійснення рибальства.
Згідно з положенням “Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів” яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. визначається порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів, крім лісових і водних, підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
В Україні діє “Порядок здійснення технічного нагляду за суднами рибного господарства, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства” затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 р.
Цей порядок встановлює єдині правила технічного нагляду за суднами рибного господарства, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства, з головним двигуном до 55 кВт або валовою місткістю до 80 регістрових тонн.
Згідно з “Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України” затверджені Наказом Державного комітету рибного господарства України від 18.03.99. року.
Згідно з цим законом правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України визначають порядок здійснення та регулювання промислового рибальства (крім любительського та спортивного рибальства в рибогосподарських водних об'єктах загального користування), який є обов'язковим для підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності), громадян України та осіб без громадянства (користувачі), які здійснюють промислове рибальство, а також для уповноважених органів, які забезпечують охорону, відтворення та збереження середовища існування водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України.
Відповідно до “Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств” затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства аграрної політики України від 14.11.2001 року ліцензійні умови встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги до провадження господарської діяльності, пов'язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.
Інструкція “Про порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів” яка затверджена наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 11.11.2005 року визначає порядок спеціального використання риби та інших водних живих ресурсів загальнодержавного значення (крім видів, які занесені до Червоної книги України) підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами України, іноземцями й особами без громадянства (користувачі) у рибогосподарських водних об'єктах, у тому числі внутрішніх морських водах і територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України.
Затверджена наказом Мінагрополітики України від 13.11.2000 інструкція “Про проведення технічного нагляду за суднами рибного господарства України, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства” поширюється на судна юридичних та фізичних осіб, незалежно від форм власності, які залучаються до вирощування, вилову, обробки, транспортування, зберігання і охорони риби та інших водних живих ресурсів.
Відповідно до Інструкції “Про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання” яка затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України від 28.10.98 визначає порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних живих ресурсів та їх використання у рибогосподарських водних об'єктах або їх ділянках загальнодержавного значення підприємствами, установами та організаціями (незалежно від форм власності), громадянами України - користувачами.
Відповідно до Інструкції “Про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів” яка затверджена наказом Державного комітету рибного господарства України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 24.12.99 передбачається порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів.
Основна зарубіжна законодавча та нормативна база, що регламентує якість та безпеку рибних товарів включає директиви ЄС.
Умови відповідальності за шкоду, заподіяну неякісною продукцією, визначаються Директивою 85/374/ЕЕС від 25 липня 1985 р. про гармонізацію законодавства щодо відповідальності за неякісну продукцію.
Директива визначає протиправні дії виробника (наявність браку у виготовленої ним продукції), заподіяння шкоди споживачу, причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями та заподіянням шкоди, вину виробника.
Відповідно до ст.3 Директиви суб'єктами відповідальності є: 1) виробники кінцевої продукції; 2) виробники сировини, а також деталей та комплектуючих; 3) імпортери; 4) постачальники продукції, якщо вони відмовляються повідомити назву виробника чи особи, що поставила продукцію.
Директивою встановлений принцип солідарної відповідальності винних осіб: потерпіла особа має право вимагати повної компенсації шкоди від будь-кого з винних осіб.
Згідно із ст.7 Директиви однією з підстав звільнення виробника від відповідальності є наявність доказів того, що рівень науково-технічних знань у той момент, коли продукція була випущена в обіг, не дозволяв виявити наявність дефекту продукції. Тоді як п.4 ст.17 Закону України про ЗПС чітко вказує, що недостатній рівень наукових і технічних знань виробника (виконавця) не є підставою для звільнення їх від відповідальності за заподіяну споживачу шкоду.
Згідно зі ст.6 Директиви основним критерієм визнання продукції неякісною є її неспроможність забезпечити безпеку товару відповідно до очікувань споживача з урахуванням презентації продукту, нормального для даної продукції застосування, часу випуску продукції в обіг.
Питанням безпеки продукції в праві ЄС присвячена Директива ЄС 92/59/ЕЕС від 3 грудня 2001р. про загальну безпеку продукції. Директива покладає на виробників продукції зобов'язання постачати на ринок лише безпечну продукцію.
Поняття “виробник” має досить розширений зміст, що надає споживачу додаткові гарантії захисту його прав. До виробників Директива відносить: 1)безпосередньо виробників; 2) осіб, що здійснюють переробку продукції; 3 представника виробника, якщо виробник не зареєстрований в Співтоваристві; 4) імпортерів; 5) інших професійних учасників процесу поставки, чия діяльність може вплинути на безпеку продукції; 6) дистриб'юторів, діяльність яких на безпеку продукції не впливає.
На додаток до загальних вимог щодо безпеки продукції на виробників покладені зобов'язання щодо надання споживачам відповідної інформації, яка дозволяє оцінити небезпеку, пов'язану з використанням продукції, та вжити упереджувальних заходів щодо виникнення цієї небезпеки; засоби інформування споживачів мають бути співвідносними з характеристиками продукції. У випадку виявлення небезпеки товарів на виробників покладено зобов'язання вжити відповідних заходів, у тому числі видалення продукції з ринку з метою виключення небезпеки.
З метою реалізації вищезазначених зобов'язань на виробників також покладені обов'язки щодо належного маркування продукції, вибіркових досліджень продукції, що поставляється на ринок; вивчення скарг, що надійшли та інформування дистриб'юторів про результати такого контролю.
На держав-учасниць Директива також покладає певні зобов'язання, а саме щодо створення відповідних адміністративних органів контролю за дотриманням вимоги постачати на ринок тільки безпечну продукцію. Такі органи мають бути наділені відповідними повноваженнями, в тому числі щодо накладення стягнень та вилучення з ринку небезпечних товарів. Але застосування цих повноважень можливе лише за умови наявності доказів того, що продукція є небезпечною для здоров'я і безпеки споживачів.
При цьому таким адміністративним органам надано право вживати відповідних заходів щодо виробника, дистриб'ютора, а також щодо будь-якої іншої особи, співпраця з якою необхідна для виключення ризику, пов'язаного з будь-яким продуктом. Метою Директиви є також створення системи швидкого обміну інформацією між державами-учасницями про вжиття заходів, які обмежують постачання продукції на ринок чи вимагають її вилучення з ринку. На рівні Співтовариства встановлена спеціальна процедура, що містить детальний опис надзвичайних заходів. Суть такої процедури - у терміновому попередженні Еврокомісії, яка в свою чергу передає такі відомості державам-учасницям.
Загальні принципи позначення цін були встановлені Директивою 79/581/ЕС щодо позначення цін на деякі харчові продукти та Директивою 88/314/ЕС щодо позначення цін на деякі нехарчові продукти.
З метою забезпечення належного інформування споживачів про ціни та полегшення їх порівняння, що має бути досягнуто шляхом зазначення продажної ціни та ціни за одиницю виміру продуктів, які пропонуються споживачам, 16 лютого 1998р. було прийнято Директиву 98/6.
Ця Директива стосується продуктів (товарів), що не мають попередньої упаковки (розфасовки); їхня кількість вимірюється в присутності споживача.
Правовідносини, пов'язані з наявністю нечесних умов у контрактах із споживачами, регулюються Директивою 93/13, яка має горизонтальний характер, тобто охоплює всі види контрактів із споживачами, за винятком 2 обмежень: надання кредитів споживачам та угод про перевезення.
Ст.5 Директиви визначає вимоги щодо надання споживачу належної інформації про умови контракту.
Згідно із ст.3 Директиви умова контракту, щодо якої не було окремих обговорень, може бути визнана нечесною, якщо в порушення вимог добросовісності вона спричинює суттєвий дисбаланс у правах та обов'язках сторін.
Умова вважається такою, що не мала спеціального обговорення, якщо її було сформульовано заздалегідь. Якщо продавець товару/постачальник послуг заперечує цей факт, він несе тягар доказування.
Ст.7 Директиви зобов'язує країни-учасниці створити гарантії недопущення систематичного застосування нечесних умов у контрактах із споживачами, а також визначає засоби захисту прав та інтересів споживача (звернення до судових та адміністративних органів). При цьому такі засоби можуть бути звернені окремо чи разом проти цілого ряду продавців чи їх асоціацій.
Директива 97/7/ЕС від 20 травня 1997р. спрямована на врегулювання відносин, що виникають у результаті укладення так званих дальніх контрактів.
Під терміном “дальній контракт” Директива розуміє будь-які контракти купівлі-продажу товарів чи надання послуг, процес укладення яких був пов'язаний з використанням засобів дальнього зв'язку.
Директива визначає наступні етапи процесу взаємодії споживача з постачальником товарів (послуг):
1) ще до укладення дальнього контракту споживачу має бути надана інформація щодо суттєвих умов контракту (про особистість постачальника, основні характеристики товарів чи послуг, їхню ціну, видатки на доставку, умови платежів доставки чи виконання, наявність права на скасування, видатки, пов'язані з використанням дальнього зв'язку, термін дії пропозиції постачальника укласти контракт, мінімальний термін контракту);
2) надання споживачу письмового підтвердження зазначеної вище інформації в строк не пізніше моменту доставки товару, а також інформації про реалізацію права скасування контракту та післяпродажного обслуговування і гарантій;
3) можливість застосування так званого “періоду охолодження”, суть якого полягає в тому, що при укладенні будь-якого контракту споживачу надається право на протязі 7 днів з моменту отримання товарів (а у випадку надання послуг - з моменту укладення контракту або з дня надання письмового підтвердження інформації) без застосування штрафних санкцій та повідомлення про причини відмовитися від контракту.
При цьому споживач несе видатки, пов'язані лише з поверненням товару.
Постачальник має здійснити відшкодування не пізніше 30 днів;
4) виконання контракту - має бути здійснено не пізніше 30 днів з моменту направлення споживачем замовлення постачальнику. У разі неможливості виконання такого зобов'язання постачальником, останній має право поінформувати про це споживача, якому за його вимогою не пізніше 30 днів мають бути повернені сплачені ним постачальнику суми (якщо контрактом не обумовлена можливість надання в цьому випадку товарів чи послуг рівноцінної якості чи вартості).
Директива надає країнам-учасницям право встановити у власному законодавстві, що тягар доказування факту надання попередньої інформації, відповідності ліміту часу чи згоди споживача покладається на постачальника.
Правовідносини у сфері кредитування споживачів регулюються Директивою 87/102/ЕЕС від 22 грудня 1986р. з наступними змінами та доповненнями.
Директива встановлює певні вимоги щодо контрактів про надання кредитів споживачам: такі контракти мають укладатися у письмовій формі та містити спеціальну інформацію про кредитора (його назву, адресу) та зобов'язання споживача. Найбільш важливе положення стосується гармонізації в сфері підходів до обрахунку річної процентної ставки.
Продаж поза торгівельними та офісними приміщеннями (Директива 85/577/ЕЕС від 20 грудня 1985р.)
Сфера застосування Директиви поширюється на випадки укладення будь-яких контрактів поза місцем здійснення суб'єктом підприємництва його основної діяльності.
В цілому законодавство України про захист прав споживачів відповідає вимогам, встановленим Директивами ЄС в цій сфері правового регулювання.
1.2 Фактори формування якості охолодженої риби
Охолодження - це процес холодильної обробки риби, при якому її температура наближається до кріоскопічної (початок замерзання тканинного соку риби), але не нижче за неї. Значення кріоскопічної температури для прісноводих риб лежить в межах від -0,5 до -0,9оС, морських - від -0,8 до -2оС для молюсків, ракоподібних, іншої сировини водного походження - від 1 до -2,2оС. Для технічних розрахунків кріоскопічна температура приймається рівною - 1оС.
Головними факторами формування якості під час виробництва охолодженої риби є вид, розмір, маса риби, її хімічний склад, харчова та поживна цінність.
Розрізняють рибу охолоджену, таку, що реалізовується як готова продукція, і рибу охолоджену, призначену для подальшої переробки. На судах, що працюють в прибережних районах промислу, рибу охолоджують для отримання готової продукції або збереження якості риби-сирцю до її подальшої переробки. Основним завданням охолодження риби на судах, що працюють у віддалених районах промислу, є збереження її якості до переробки. Охолоджена риба, що реалізується як готова продукція, відповідно до вимог стандартів повинна мати температуру в товщі м'яса в межах від -1 до 5оС. За розмірами і масою її підрозділяють на крупну, середню і дрібну (або не підрозділяють) і випускають в розбираному і нерозбираному вигляді.
М'ясо риби - основна їстівна частина її тiлa. Воно має складну колоїдну або капiляpно-пористу будову. Основою м'яса є структурна ciткa білків, які перебувають у набухлому cтaнi, в'язкі розчини водорозчинних білків, азотистих небілкових речовин, вуглеводів, мінеральних та інших речовин.
Xiмiчний склад м'яса риби визначає його харчову та біологічну цiннicть, органолептичні та iншi властивості. Цей склад непостійний i змінюється залежно від виду риби, її віку, фiзiологiчного стану, періоду та місця вилову. Основними xiмiчними речовинами м'яса риби є білки, жири i вода.
Xiмiчний склад м'яса риб визначає його енергетичну цінність, яка залежить в основному від вмicтy жиру та білків. У зв'язку з тим, що в м'ясі різних видів риб кiлькicrь жирів, на відміну від білків, коливається в дуже великому діапазоні, тому енергетична цiннicть залежить насамперед від вмicтy жиру. М'ясо риби перетравлюється швидше в шлунку людини, нiж м'ясо теплокровних тварин. Це пояснюється особливостями його білкового складу, будовою тканин, низьким вмістом колагену і еластину.
Засвоюваність жиру і білків риб дуже висока, %: жиру - 96-98, білків 95-97. Висока засвоюваність білків м'яса риб зумовлена вмicтoм міозину, який становить основну масу речовин м'язової тканини. Міозин м'яса риб перетравлюється значно краще, нiж міозин м'яса теплокровних тварин. Порівняно з іншими продовольчими товарами м'ясо свіжої риби має енергетичну цiннicть вiд низьких до cepeднix величин. Низькою енергетичною цінністю характеризується м'ясо нежирних риб.
Енергетична цiннicть м'яса окремих видів нежирних риб перебуває: в межах 30-100 ккал/100г (макруруса малоокого - 32, пікші - 71, минтая - 72, окуня річкового - 82, щуки - 84, камбали азово-чорноморської - 85). Енергетична цiннicть м'яса жирних риб перевищує 150-160 ккал/100г (осетра азово-чорноморського - 164, сардин океанічних - 166, скумбрії атлантичної-191, палтуса чорного - 196, скумбрії далекоcxiдної - 239, оселедця атлантичного жирного - 246, вугра - 333).
Харчова цiннicть риб визначається не тільки кількісним та якісним складом xiмiчних речовин, енергетично
Експертиза якості та захист прав споживачів при реалізації охолодженої риби (за матеріалами Держспоживстандарту України) магистерская работа. Маркетинг, реклама и торговля.
Реферат по теме Среда обитания живых организмов
Контрольная работа: Создание Web страниц средствами Word
Бизнес Жоспар Реферат
Сочинение Переносное Значение
Практическая Работа С Дошкольниками
Описание Нового Года Сочинение
Дипломная работа по теме Оценка инвестиционной привлекательности предприятия
Контрольная работа по теме Расчет затрат на производство продукцию. Занятость в РБ
Сочинение Образ Русской Земли Слово
Реферат по теме Биография и политическая деятельность Андрея Дмитриевича Сахарова
Контрольная работа по теме Нотариальное удостоверение правовых сделок
Реферат: Застосування математичних методів у мовознавстві
Реферат по теме Методы контрацепции
Сочинение Описание Действий 7 Класс
Пример Заявления На Итоговое Сочинение
Доклад: Goo Goo Dolls
Дипломная работа: Особенности передачи реалий при переводе публицистических текстов с английского языка на русский. Скачать бесплатно и без регистрации
Сочинение На Тему Что Такое Счастье
Реферат: Финансово-экономическая характеристика ООО "Разгуляев и сыновья". Скачать бесплатно и без регистрации
Лекция по теме Агент по організації туризму
Выявление особенностей организации защиты конфиденциальной информации средствами вычислительной техники - Государство и право курсовая работа
Привлечение в качестве обвиняемого - Государство и право курсовая работа
Земская реформа XIX века - История и исторические личности курсовая работа