Екологічне право - Государство и право контрольная работа

Главная

Государство и право
Екологічне право

Порядок узаконення самочинного будівництва, передбачений чинним законодавством. Обладнання рекреаційної стежки у приморській зоні міста, які документи потрібно оформити і до кого належить звертатися. Приватизація об’єктів природно-заповідного фонду.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

ЗАПОРІЗЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
До вас за консультацією звернувся пан Івченко з проханням роз'яснити який порядок узаконення самочинного будівництва передбачений чинним законодавством. Він самочинно побудував гараж на земельній ділянці комунальної власності і тепер бажає його узаконити.
Ознаки самочинного будівництва визначені у ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються при наявності хоча б одного із наступних порушень:
- на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
- без належного дозволу чи належно затвердженого проекту;
- з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Можна виділити два шляхи узаконення самочинного будівництва:
- перший - позасудовий. Він врегульований Тимчасовим порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, затв. Постановою КМУ від 09.09.2009 року №1035, та передбачає спрощену процедуру узаконення самочинного будівництва шляхом звернення з відповідною заявою встановленої форми до виконавчого комітету відповідної місцевої ради та надання необхідного незначного переліку документів до інспекції держархбудконтролю. Проте застосовувати таку спрощену процедуру можна тільки до обмеженого кола об'єктів самочинного будівництва: приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених забудовниками - фізичними особами у період з 5 серпня 1992 р. до 1 січня 2008 р. без дозволу на виконання будівельних робіт, на підставі заяви про прийняття в експлуатацію, яку подано до 31 грудня 2010 року.
- другий - судовий. Він застосовується в усіх інших випадках, коли наявні правові підстави для узаконення самочинного будівництва, проте неможливо застосувати спрощену процедуру, визначену вказаним вище Тимчасовим порядком.
Варіюючи між численними можливими ситуаціями, узаконення самовільної будівлі може скласти приблизно таку послідовність:
* оформлення права власності або користування земельною ділянкою, одержання згоди власника (законного користувача) земельної ділянки на забудову; оформлення договору купівлі- продажу, ренти, дарування, міни, оренди, суборенди;
* розробка й узгодження проектної документації, затвердження проекту, введення в експлуатацію;
* реєстрація нерухомості, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення в Бюро технічної документації;
* подача документів до суду для визнання права власності;
* оформлення правовстановлюючих документів.
Розберемо перелічені етапи докладніше:
Оформлення права власності або користування земельною ділянкою , одержання згоди власника (законного користувача) земельної ділянки на забудову
Для оформлення права власності або користування земельною ділянкою, зацікавлена особа (пан Івченко) подає заяву в орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування по місцю знаходження земельної ділянки про передачу земельної ділянки у власність або надання в оренду. Точна процедура подачі такої заяви регламентується нормативно-правовим актом органа виконавчої влади або орган місцевого самоврядування по місцю знаходження земельної ділянки.
До такої заяви додається земельно-кадастрова документація (розробки й узгодження матеріалів місця розташування, проекту землевідводу, оцінка, затвердження втрат, геодезичні дослідження з рельєфом і координатами границь).
Розробка й узгодження проектної документації, затвердження проекту, введення в експлуатацію
Зміст, порядок розробки, узгодження й затвердження проектної документації на будівництво в Україні регламентується державними будівельними нормами (ДБН. А.2.2-3-2004).
Відповідно до статті 7 Закону України Про архітектурну діяльність, проект розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю архітектора, що має відповідний кваліфікаційний сертифікат.
Проектна документація узгоджується з місцевими органами містобудування й архітектури відповідно до регіональних правил забудови щодо архітектурно-планувальних рішень, розміщення, раціонального використання земель, відповідності запропонованих рішень вимогам архітектурно-планувальним завданням, містобудівній документації.
Будівництво оформляється архітектурно-технічним паспортом а основні будинки /будови підлягають введенню в експлуатацію.
Вартість повного комплекту проектно-вишукувальної документації залежить від вартості будівництва будівлі. Так як на момент проектування вона невідома, то визначається за методикою, викладеною в зазначених будівельних нормах України.
Реєстрація нерухомості , реконструкції , реставрації , капітального ремонту , технічне переоснащення в Бюро технічної інвентаризації .
Для реєстрації в БТІ необхідно подати:
* Правовстановлюючий документ (договір купівлі-продажу, міни, свідоцтво про приватизацію, рішення суду, тощо) та його нотаріальна копія
* Оригінал технічної документації (технічний паспорт дійсний 1 рік після виходу інженера БТІ)
* Акт прийому-передачі приміщення (2 шт., Оригінали)
* Копія довідки про проплату пайового внеску з Головного управління економіки та інвестицій (або інший документ, що підтверджує повний розрахунок з державою)
* Довіреність на реєстрацію, якщо документи подає не власник
Вартість послуг БТІ визначається в залежності від терміновості оформлення документів і від регіону може коливатися від 500 до 3.000 грн.
Подача документів, заяви чи позову до суду для визнання права власності.
Процедура подачі документів до суду для визнання права власності на самовільне будівництво та вимоги до оформлення документів регламентуються Цивільним процесуальним Кодексом.
Конкретний перелік документів буде визначаться кожним конкретним випадком.
Для визнання права власності на самовільно збудовану нерухомість в Україні, документи до суду подаються:
* в порядку позовного провадження (якщо є відповідач), або
* відповідно до ст. 256 Цивільного Кодексу в порядку визнання права як факту.
Особа, яка побудувала той чи інший об'єкт нерухомості самовільно, не є його власником до моменту належного документального оформлення, а значить, і не має права ним розпоряджатися: дарувати, продавати, здавати в оренду, а також здійснювати інші операції.
Всі комунікації (вода, каналізація, газ, електрику підводяться до будівлі і підключаються виключно на підставі належно погоджених проектів, а значить є ризик, що без узаконеного будівництво пану Івченко буде відмовлено в узгодженні проектів на підведення та підключення електроенергії.
Якщо побудований гараж порушує права та інтереси третіх осіб, або являє собою загрозу здоров'ю і життю оточуючих, то такі будівлі можуть бути знесені без будь-яких компенсацій або відшкодувань забудовнику. Ініціювати знесення самобуду може будь-який зацікавлений, включаючи власник (законний власник) земельної ділянки, сусіди, органи прокуратури, органи санепідемнагляду, пожежної безпеки, захисту навколишнього середовища. Якщо не вдається вирішити такий конфлікт, то можливо доведеться звертатися до суду. Для з'ясування чи представляє самобуд загрозу здоров'ю і життю оточуючих краще провести експертизу.
При самовільному будівництві, також можуть виникнути деякі проблеми при оформленні такого майна у спадщину. У свідоцтві про право на спадщину не вказуються об'єкти, вказані в документах БТІ як самобуд. Таким чином, спадкоємець не зможе оформити право власності на самобуд по спадку не оформивши попередньо необхідні дозволи і не погодивши проекти, а самовільні будови після закінчення півтора років можуть бути за рішенням суду передані в комунальну власність.
Відповідальність за самовільне будівництво.
В Україні, за самовільне будівництво законом передбачається не лише адміністративна, а й кримінальна відповідальність.
Адміністративне стягнення на осіб, які порушили порядок будівництва, накладається на підставі статей 96 і 97 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративні штрафи за вказаними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення можуть накладатися посадовими особами Інспекції державно - архітектурного контролю та виконавчими комітетами сільських, міських рад або місцевими держ. адміністраціями в таких розмірах:
* за недотримання державних стандартів, норм і правил під час проектування, розміщення підготовчих робіт, робіт для будівництва, за будівництво і реконструкцію, а також прийняття в експлуатацію об'єктів і споруд побудованих з порушенням законодавства - з громадян - від 10 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 грн. до 850 грн.), з посадових осіб - від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.)
* самовільне будівництво, а також самовільне заміна архітектурного вигляду будинків під час їх експлуатації - від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 грн. До 170 грн.), З посадових осіб - від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн. до 1700 грн.)
Відповідно до ст. 197 (1) Кримінального Кодексу України:
* самовільне захоплення земельної ділянки з нанесенням значної шкоди власнику або користувачеві земельної ділянки карається штрафом від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 3400 грн. до 5100 грн.) Або арештом на строк до 6 місяців. Значною шкода вважається якщо вона перевищує 100 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.)
* самовільне будівництво на самовільно захоплених земельних ділянках карається штрафом від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 5100 грн. до 8500 грн.)
* самовільне будівництво на самовільно захоплених земельних ділянок особами, раніше судимими за такі ж злочини карається позбавленням волі на термін від року до трьох років.
Приватний підприємець Коломієць Є.П. вирішив обладнати рекреаційну стежку у приморській зоні Одеси. Він звернувся до вас з проханням надати консультацію з приводу того як належить це зробити згідно з чинним законодавством. Які документи для цього потрібно оформити? До кого належить звертатися?
До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Згідно ч. 1 ст. 52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення (ЗКУ) можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Однак на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.
Приморська зона Одеси - власність територіальної громади м.Одеси. Тобто звертатися підприємцю потрібно до міськради м.Одеси.
Згідно ст. 124 ЗКУ передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
До вас звернулися за консультацією з проханням роз'яснити, чи дозволяється за законом приватизація об'єктів природно-заповідного фонду. Зокрема, іноземний інвестор виявив бажання приватизувати зоопарк для забезпечення його перебудови і утримання тварин у належному стані. Чи можливо приватизувати такий зоопарк?
самочинне будівництво рекреаційний приватизація заповідний
Згідно ст. 4 Закону України « Про природно-заповідний фонд України» зоологічні парки можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України. Однак, зоологічні парки, створені до прийняття цього Закону (тобто до 16 червня 1992 р.), не підлягають приватизації.
Тобто іноземний інвестор може приватизувати зоопарк (якщо він був створений після 16 червня 1992р.) для його перебудови і утримання тварин у належному стані.
Згідно ст. 36 Закону України « Про природно-заповідний фонд України» на території зоологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків.
У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятники природи, заповідні урочища, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва, нові землевласники відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження незалежно від їх наміру використовувати набуту у власність землю.
1. Проаналізуйте положення поресурсових кодексів та законів і визначте екологічні обмеження щодо реалізації права власності, які в них закріплені
Відповідно до Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватись на шкоду людині і суспільству. Виходячи з цього конституційного положення і враховуючи ту обставину, що використання природних об'єктів внаслідок їх екологічної значущості завжди зачіпає інтереси суспільства, в інтересах цього суспільства та держави екологічне законодавство обмежує громадянські права громадян в першу чергу щодо встановлення їх права власності на природні об'єкти.
Так, відповідно до законодавства (зокрема ст.9 Закону України «Про власність») не можуть бути у власності окремих громадян об'єкти права виключної власності народу України. до яких належать земля (за винятком земельних ділянок певного розміру), її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, в тому числі тваринний світ (за винятком диких тварин та об'єктів тваринного світу, вилучених із стану природної волі, розведених у неволі чи напіввільних умовах або набутих іншим, дозволеним законодавством шляхом).
Важливою ознакою, яка характеризує сутність права власності, є ступінь свободи власника у здійсненні правомочностей щодо належного йому майна. Власник має право вільно користуватися належним йому майном (навіть псувати чи знищувати), змінювати його місцезнаходження та здійснювати інші будь-які дії, якщо тільки вони не суперечать закону.
Що ж до реалізації уже набутого права власності на природні ресурси, то правомочності їх власника обмежені законом в інтересах охорони і збереження природних об'єктів і ресурсів, які є основою життєдіяльності людства, а значить, в інтересах всього суспільства. Так, законодавство вимагає тільки цільового використання природних об'єктів відповідно до умов їх надання. Власник не повинен завдавати їм шкоди, негативно впливати на їх якісний стан, допускати погіршення екологічної обстановки на природних об'єктах і територіях в результаті реалізації його права власності. Саме з цією метою закон встановлює, наприклад, обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах. Там забороняється розорювання земель, зберігання та застосування пестицидів, влаштовування літніх таборів для худоби і т.ін. (ст. 89 Водного кодексу України). У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятники природи, заповідні урочища, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва, нові землевласники відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження незалежно від їх наміру використовувати набуту у власність землю.
Деякі права власників більш чітко обмежені екологічними вимогами щодо збереження грунтів, рослинного, тваринного світу, водних джерел та інших компонентів навколишнього середовища. Наприклад, землевласники в межах своїх земельних ділянок мають право видобувати для своїх господарських та побутових потреб корисні копалини місцевого значення, торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів. Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими радами народних депутатів та органами Міністерства навколишнього природного середовища України на місцях. У разі порушення землевласниками порядку і умов користування надрами на наданих їм у власність земельних ділянках вони можуть бути позбавлені права видобування корисних копалин місцевого значення, торфу і прісних підземних вод для господарських і побутових потреб (ст. 27 Кодексу України про надра).
Земельним законодавством встановлюється спеціальний правовий режим щодо набуття права власності на земельні ділянки та здійснення громадянами правомочностей власника, що обумовлено особливостями цього об'єкта права власності та його значенням в суспільстві. Ці особливості полягають в тому, що об'єктом права приватної власності є не земля взагалі як фізичний об'єкт матеріального світу, а земельна ділянка як правова категорія з чітко окресленими межами. Звідси й особливий порядок набуття права власності: придбання земельних ділянок за договором купівлі-продажу або набуття шляхом прийняття спадщини, потім відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання державного акта на право власності, зареєстрованого місцевою радою народних депутатів. Тільки після дотримання цих вимог власник може приступити до використання і розпорядження земельною ділянкою.
Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки чи невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років -- для несільськогосподарських потреб, -- це діяльність (чи бездіяльність) власника, яка тягне за собою застосування до нього встановлених законодавством санкцій (в даному випадку згідно ст. 28 Земельного кодексу України припинення його права власності за рішенням місцевої ради народних депутатів), а, отже, законодавство регламентує права власності на природні ресурси.
Протиправні дії, такі як систематичне невнесення земельного податку, жорстоке поводження з дикими тваринами, які перебувають у колективній та приватній власності, укладення угод про набуття права власності з порушенням встановленого порядку, є також підставами припинення права власності на природні ресурси.
Право колективної та приватної власності на природні ресурси може бути припинене також внаслідок правомочних дій, як-то: добровільна відмова, відчуження (продаж), викуп для державних або громадських потреб.
Таким чином, право власності на природні об'єкти суттєво відрізняється від права власності на майно та інші об'єкти неекологічного характеру, насамперед, обмеженнями щодо використання природних ресурсів і об'єктів як власності, обумовленими захистом прав та законних інтересів всіх громадян суспільства.
2. Визначте поняття екологічної шкоди та способи визначення її розміру.
Поняття екологічної шкоди в науці поки що недостатньо розроблено. Але сутність її зводиться головним чином до певного погіршення якісного стану навколишнього середовища.
Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що шкода, завдана в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, за загальним правилом, у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів.
Правовою основою юридичної відповідальності в зазначеній сфері є положення Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідні статті поресурсових кодексів, законів, а також норми спеціальних нормативних актів. Але зазначені закони і поресурсові кодекси безпосередньо не визначають засобів цивільно--правової відповідальності за порушення екологічного законодавства. У них містяться лише посилання на спеціальне законодавство.
Суттєвою особливістю, специфічною рисою цивільно-правової відповідальності є порядок визначення розміру шкоди, завданої порушенням екологічного законодавства, який встановлено спеціальними нормативними актами.
Дотримання такого порядку теж не завжди забезпечує повне відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону природи, тому застосовуються такси, спеціальні методики тощо.
У спеціальному законодавстві, яке стосується окремих видів природних ресурсів, питання про конкретні умови, розміри відшкодування збитків детально врегульовані, визначено також коло осіб, які можуть заявляти позовні вимоги.
Загальні ж принципи цивільно-правової відповідальності закріплені цивільним законодавством. Щодо відносин по використанню природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища норми цивільного законодавства застосовуються субсидіарно, якщо ці відносини не регулюються спеціальним законодавством (ст. 9 Цивільного кодексу України).
Коли ж порушенням екологічного законодавства шкоду завдано спільними діями декількох осіб, вона відшкодовується ними в солідарному порядку. В окремих випадках за рішенням суду можливе покладання на винних відшкодування збитків у натурі, якщо це буде відповідати інтересам позивача і забезпечить повне відшкодування завданих збитків.
Цивільним законодавством передбачена можливість відшкодування не тільки майнових збитків, але й моральних. Моральні збитки -- це фізичні або моральні страждання, завдані неправомірними діями. Отже, не виключається відповідальність за завдання моральної шкоди і в галузі екології, але вона, як відомо, буде мати в цій галузі обмежене застосування.
Посадові особи та інші працівники, з вини яких організації й установи зазнали витрат, пов'язаних з їх відшкодуванням, несуть матеріальну відповідальність у встановленому законом порядку.
Із засобами цивільно-правової відповідальності за правопорушення в галузі екології пов'язані засоби адміністративної відповідальності. Остання має самостійний характер. Відповідно до ст. 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначення складу екологічних правопорушень і порядок притягнення до адміністративної відповідальності за їх вчинення визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення, який екологічним проступкам присвячує цілу главу.
Адміністративна відповідальність, як правило, буває пов'язана із застосуванням уповноваженими органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб'єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку в галузі екологічної безпеки, природокористування і охорони навколишнього природного середовища. Ця відповідальність є оперативним засобом впливу на правопорушників, бо застосовується в адміністративному, інколи -- в судовому порядку і для її застосування не потрібні підрахунки збитків. Вона покладається на винних осіб лише за ті проступки, які не є суспільно небезпечними і передбачені чинним адміністративним законодавством. Адміністративні заходи впливу на правопорушників стимулюють дотримання ними природоохоронних вимог і правил.
Відповідно до адміністративного законодавства за вчинення екологічного правопорушення застосовується одне з таких стягнень: штраф, попередження, конфіскація предметів, які були знаряддям правопорушення або безпосередніми об'єктами правопорушення, позбавлення права вести діяльність, пов'язану з деякими видами експлуатації природних ресурсів і охорони природи.
За порушення екологічного законодавства можлива кримінальна відповідальність. Вона передбачена чинним Кримінальним кодексом і застосовується тільки судами за вчинення суспільно небезпечних екологічних правопорушень, тобто злочинів. Відповідні статті, якими встановлена кримінальна відповідальність за конкретні порушення екологічного законодавства, зосереджені в розділі 9 «Злочини проти довкілля» Кримінального кодексу України. Серед цих злочинів розрізняються злочини проти екологічної безпеки, у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря, у сфері охорони водних ресурсів, лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу та ін.
Порушення одних і тих же правил природокористування і охорони навколишнього середовища або вчинення аналогічних протиправних дій тягнуть за собою в одних випадках кримінальну, в інших -- адміністративну відповідальність. Розмежувальним критерієм злочинів і адміністративних проступків виступає ступінь суспільної небезпеки. Крім того, враховуються також конкретні обставини правопорушень: вид і розмір завданої шкоди, конкретні наслідки тощо.
У тих випадках, коли за екологічні правопорушення не настає ні кримінальна, ні адміністративна відповідальність, можливе настання дисциплінарної відповідальності. Вона застосовується на підставі загальних норм трудового законодавства за дисциплінарні проступки екологічного характеру. Суб'єктами цієї відповідальності є працівники підприємств, установ і організацій, а також відповідні посадові особи.
1. Складіть проект статуту громадської екологічної організації.
управлінням юстиції "__"_____________ 2010 р. Свідоцтво № _____________ Начальник управління юстиції
Екологічної громадської організації Протокол №1 від __________ 2010 р. Голова зборів: _____________
Екологічної громадської організації
1.1. Київська обласна організація "Екологічна громадська організація" (надалі - Організація) є громадською організацією, що об'єднує на добровільних засадах викладачів, студентів, науковців та учнів загальноосвітніх шкіл.
1.2. Організація набуває статусу юридичної особи з моменту її реєстрації та має круглу печатку, кутовий штамп і рахунки в установах банків.
1.3. Організація має право на свою символіку, емблему та іншу атрибутику.
1.4. Організація діє відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян"; іншого чинного законодавства України, а також згідно з цим Статутом.
1.5. Діяльність організації поширюється на територію Київської області.
1.6. Місцезнаходження організації: м. Київ, вул. Лесі Українки 25, ауд.83
2.1. Організація створюється з метою захисту прав та законних інтересів своїх членів; сприяння підвищенню рівня викладання біології та екології в загальноосвітній і вищій школах.
2.2. Організація ставить перед собою завдання:
- організовувати конференції, семінари, симпозіуми та перегляди фільмів присвячені актуальним проблем екології та біології;
- організовувати читання присвячені видатним екологам та біологам світового значення;
- сприяти дослідженням історії розвитку біологічної та екологічної науки в Україні та вшановувати пам'ять видатних вчених краю;
- розробляти та приймати участь в обговоренні проектів рішень з питань екологічної державної політики;
- спрямовувати зусилля громадськості та науковців на відновлення порушених екосистем;
- проводити роз'яснювальну роботу серед населення області щодо лімітуючих та мутагенних екологічних факторів регіону та пропагувати ефективні засоби для корекції, спричинюваних цими факторами порушень здоров'я;
- сприяти мобілізації наукового потенціалу краю на дослідження генофонду, екологічного та естетичного стану садів, парків та заповідних об'єктів області та сприяти їх покращенню;
- сприяти навчанню населення щодо орієнтації у виборі екологічно безпечних предметів побуту та екологічно чистих продуктів харчування з метою покращення генофонду нації;
- пропагувати ідею добровільного екологічного страхування підприємств та добровільної сертифікації продукції;
- налагоджувати зв'язки з викладачами та науковцями за кордоном та в Україні для впровадження новітніх методів та технологій в біологію та екологію;
2.3. З метою виконання поставлених завдань організація має право:
- формування та зміцнення матеріально-технічної бази Організації;
- співпраці з українськими та міжнародними Асоціаціями університетів та інших навчальних та наукових закладів, з громадськими організаціями;
- встановлення ділових контактів з підприємствами, комерційними і банківськими структурами, науковими та навчальними установами, профспілковими організаціями для здійснення завдань, передбачених цим Статутом;
- визначати об'єкти і суб'єкти підтримки в сфері еколого-громадської діяльності;
- виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнових і немайнових прав;
- розповсюджувати інформацію та пропагувати ідеї і цілі Організації;
- одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування, керівників навчальних закладів інформацію, необхідну для реалізації статутних цілей і завдань Організації;
- вести господарську діяльність через створені у порядку, встановленому законодавством, підприємства, установи;
- встановлювати і розвивати контакти з викладачами, науковцями та організаціями інших країн, сприяти організації стажування у вітчизняних та закордонних наукових центрах та навчальних закладах;
- заснувати друкований орган Організації, використовувати наявні засоби інформації, випускати інформаційні листки, бюлетені, часописи тощо;
- проводити іншу не заборонену законом діяльність, що відповідає Статуту Організації.
3.1. Членство в Організації є індивідуальним.
3.2. Членами Організації можуть бути громадяни України, що мешкають на території області, віком від 14 років, які підтримують положення даного Статуту та відповідають пункту 3.3.
3.3. Організація об'єднує спеціалістів біологічного та екологічного профілю (викладачів, науковців, студентів, інженерів-технологів, екологічних інспекторів), а також учнів загальноосвітніх шкіл та пенсіонерів.
3.4. Прийняття в члени Організації здійснюється Радою на підставі письмової заяви довільної форми. Члени Організації сплачують раз у рік членські внески, розмір яких визначається загальними зборами організації.
- обирати і бути обраним до керівних органів Організації;
- пропонувати та організовувати заходи, що відповідають цілям і завданням Організації, розвитку її матеріально-технічної бази;
- вільно висловлювати свої погляди, критичні зауваження і вносити пропозиції щодо діяльності Організації та її кері
Екологічне право контрольная работа. Государство и право.
Возрастные Особенности Строения Нервной Системы Реферат
Реферат На Тему Исламский Экстремизм
Медицинские Проблемы Массовой Физической Культуры Реферат
Дипломная работа по теме Технология производства двусторонних печатных плат
Сочинение Хинкали Эстонская 8 Красная Поляна
Курсовая Работа На Тему Договор Купли Продажи Предприятия
Реферат: Хронический панкреатит: этиология, патогенез, клиническая картина, принципы лечения
Реферат Виды Образования
Реферат На Тему Кожа Человека
Реферат: Методическое письмо Об использовании результатов государственной (итоговой) аттестации выпускников основной школы в новой форме в 2008 году в преподавании геометрии в общеобразовательных учреждениях
Сочинение Первый Снег 3 Класс Презентация
Контрольная работа: Заключение и расторжение брака. Правоотношения между супругами, между родителями и детьми
Курсовая работа: Особое производство в гражданском процессе
Жизнь Без Цели Эссе
Курсовая работа: Разработка организации производства комплексных лесных предприятий. Скачать бесплатно и без регистрации
Практическое задание по теме Статистическое планирование эксперимента
Изложение: Исповедь сына века. Де Мюссе Альфред
Курсовая работа: Управленческие решения, порядок их принятия и организация контроля за их реализацией
Сочинение Про Мою Школу На Английском
Эссе На Тему Гигиена Атмосферного Воздуха
Систематизация контроля исполнения документов и поручений с использованием электронных технологий - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Анализ состояния управленческого учета затрат и калькулирование себестоимости продукции на нем - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості в будівництві - Бухгалтерский учет и аудит реферат