Екофашизм, анпрім та технократія

Сим дописом я хочу спробувати торкнутись чогось більшого, ніж просто питань політики, протистояння ідеольоґій, концепцій й образів мишлення. Сим дописом я хочу обґрунтувати те, що можна назвати засадами цивілізаційного розвитку у рамках націонал-традиціоналістичного світогляду з точки зору однієї конкретної речі — технологій й поступу.

Багато існує різних точок зору на сучасну цивілізацію пост-модерну й сьогоденне індустріальне суспільство, а також на його наслідки стосовно психіки окремого індивіда чи стану довколишнього середовища. Я спробую торкнутись швиденько всих й зробити опис своїх власних думок на сю тему.

Наше суспільство

Очевидно, з нашим світом щось не так.

Ми бачимо се всюди. У навколишньому середовищі і всередині самих себе.

Люди діляться на тих, хто се не помічає (не спроможній помітити або не хоче помітити) й тих, хто починає сим цікавитись. Я твердо впевнений, що будь-яка хоча трошки політично-освічена людина прийшла до своєї зацікавленності політикою через думку що "тут, у сьому світі, щось не до ладу".

Ми живемо у технологічно надрозвиненій епосі (порівнянно із всіма, що були до цього), ми користуємося найвищими досягенннями науки й медицини, й розвинених країнах слово "голод" було забуте вже років як 100... І все одно щось не так.

Тисячі білбордів й промо-роліків, що перетягують й без цього збитий фокус уваги, масовий характер психічних захворювань, що, здається, з'являються на пустому місці, підлітки, котрі від курева та кохвеїну мають стан сосудів гірше за своїх бабусь, виснажлива розумова праця й довгі, безсонні ночі під електричним світлом, занепад здорових соціальних зв'язків, апатія, депресія, самогубство, гріх — ось, що подарував нам технологічний поступ.

Теодор Качинський vs Технольоґія

Вважаю, що найповніший, найдетальніший й докладніший "діаґноз" нашому світові можна почути з вуст наших, націоналістів, найзапекліших ворогів — анархістів, точніше, саме анархо-примітивістів.

Такі люде, як ото Теодор Качинський, дають повний й майже ідеальний аналіз причин нашого нещастя.

Перш за все, вельми повний опис цивілізаційної й психологічної сторони проблеми.

Перехід від доісторичного комунізму кочових племен до хліборобського способу життя характеризується у народній міфології "початком історії". Се, можна сказати, й є історію Адама й Єви. Люде жили, не страхаючись смерті й проживаючи кожен день у спокою, насолоджуючись своїм простим життям — у Раю. Але за їх гріхи (історично — через Аграрну революцію) їх з Едему вигнали, й тоді почалася історія, така, як ми її знаємо — із воєнами, революціями, примусом й подібним.

Наслідки Індустріальної революції були катастрофічними — занепад традиції й моралі, матеріялізм, заник нормальних національних інстинктів, механізація суспільства, коли все поставлено на потік, все вирахувано за часами, все напружене, стресоване й віддаюче у голову.

Психологічні проблеми сучасного постіндустріального суспільства се факт, навіть для найбільш лівих товаришів. У психічно-здорової людини, наприклад, самогубство виникає лише як засіб, наприклад, уникнення покарання, коли всі інші можливості вичерпані (яскравий приклад - один відомий австріяк), але у сучасному світі люді накладують на себе руки взагалі без видимих зовнішніх причин. У більшості сучасних людей, через неймовірний стрес, штучне світло, погану їжу й величезні розумові навантаження просто жахливий нічний сон. Чим молодша людина, тим гірше її психічне здоров'я.

Та й з точки зору праці феодальні часи були набагато ліпше сучасності. Феодальна людина працювала, хоча й формально більше годин, але обмежений період часу. Праця була сезоною, вона була фізичною (тобто не такою виснажливою й б'ючою по психіці), її умови — набагато ближче до природніх, нормальних для людського тіла й мозку.

Екологічна "програма" анархо-примітивістів, хоча й повторює, здебільшого, решту своїх лівих товаришів, не є хибною й цілком підпадає під критику індустріального суспільства в цілому — експлуатація капіталом довколишнього середовища не зупинилася на людях, й експлуатує також природу, винищуючи й грабуючі її.

Загалом, позицію більшості анархо-примітивістів можна оцінити як "правильний діаґноз — неправильне призначення". Але чому?

Хиба примітивізму

Найбільшу помилку примітивізму у його аналізі сучасності я бачу у його погляді на ієрархічність й властність, владу загалом. Тут простежуються типічно лівацькі, марксистські тези про "рівність й братерство". Нерівність між людьми розглядається як патологічний стан, викликаний технологічним прогресом й створенням поняття власності. Примус, таким чином, розглядається як щось ненормальне, а загальна рівність й свобода у умовах повного повернення до первісних громад — як нормальний стан людського суспільства. Чи варто казати, що такий погляд я вобец хибним, і нижче я поясню, чому.

Альтернативи

Серед усіх ідеологій, що торкаються подібних питаннь, є лише дві альтернативи анархо-примітивістському погляду — технократія (як опозиція відношенню примітивізму до технологій) й екофашизм (як опозиція "екологічній програмі"). Решта ідеольоґій або ніяк цих питань не торкаються, або інтеґрують у себе більш помірну версію вище наведених (яскравий приклад — соціял-демократія з її, фактично, екофашизмом).

Технократія пропагує вобец інше відношення до технологій й науці. Технократи вважають, що технології, хоча й, іноді, приносять об'єктивну шкоду, скоріше увільнюють людство, ніж закріпачують (із чим я незгодний), і що проблеми, створені технологіями, можна вирішити за допомогою нових технологій.

Екофашизм (що може, але нечасто йде поряд із технократією) ж пропонує вирішення екологічних питань шляхом впровадження тоталітарних методів охрани природнього середовища. Чотко сказати, чи є се правим рухом, чи лівим, неможливо, бо немає не те, що організації, навіть видних авторів під прапором екофашизму, тож цим терміном можна описати як ліваків-тоталітаристів із татухами Сталіна на руках, так і деяких альт-райтів; але одне у них спільне — тоталітаризм як засіб збереження природи.

Техногармонізм

Сформулювавши відношення до цих проблем й специфічний погляд на ці проблеми з точки зору націонал-традиціоналізму, ми зможемо синтезувати своє правильне бачення їх.

Технології — технології є найбільшим благом й найбільшим злом, що коли-небудь ставало си із людством. Самі по собі технології ані хороші, ані погані — бо вони є лише інструментом. Як рушниця може стріляти у злодія й ворога, а може бути засобом здійснення злочину, так і технології можуть бути використані заради чогось доброго, а можуть заради чогось поганого. Єдина властивість інструментів — підсилення того, що вже є. Якщо у суспільстві існує проблема надмірної сексуалізації (як то було у 80-их роках), то введення нових технологій, як ото інтернет, лише підсилить проблему. Технологія як така ані вирішить проблему, ані погіршить її, лише людський чинник й людська природа може спрямувати її на користь чи на злодійство. Часто так виходить ще, що "благими намірами вимощено дорогу в Пекло", саме тому застосовувати технології треба максимально обережно.

Примус, влада, ієрархічні структури, традиції й патріярхат — всі сі речі так чи інакше закладені людською природою. Воля людини то є не тільки воля від чого, а й воля до чого. Вільна людина захоче підкорювати іншу людину. Влада й ієрархічні структури є, з одного боку, результатом потягу будь-якої здорової еліти до нав'язування своєї волі, а з іншого боку — ефективним суспільним механізмом, що повинен діяти їй на благо. Так, еліти беруть собі певні привілеї, але вони беруть на себе також й обов'язки, з якими повинні справляться, а коли в них се не виходить, режим падає. Так впав царат і так впав Радянський Союз — не через бунт народа, лише через нездатність владної верхівки ефективно виконувати свої обов'язки, неспроможність забезпечувати нормальне (у рамках тої системи) функціонування суспільства.

Екологія, довголишнє середовище та природа — будь-який традиціоналіст а й націоналіст повине любити свою природу й оберігати довкілля. Утім, варто зазначити, що не варто возводити природу у культ, як то роблять екофашисти (як ліві так і праві). Немає такої речі, як "первозданай недоторканна природа". Наші предки ще десяткі тисяч років тому, оперуючи лише списом й вогнем, винищили австралійську флору й фауну, перетворивши цілий континент на пустелю. Людство завжди міняло й буде міняти довколишнє середовище, люде завжди впливали й будуть впливати на природні процеси. Справа лише у тому, щоб робити се в міру й правити даним нам за Божим правом мудро.

З цього всього можна випродукувати наступне бачення націонал-традиціоналізмом питань технологій, поступу й екології — техногармонізм.

Сили труду й капіталу повинні бути не самоцілллю, а інструментом у руках волевого чиннику. Підкоренням ідеєю матерії ми усунемо проблему індустріального суспільства — надмірну матеріалізацію, індустріалізацію індивіда, внутрішнього світу людини, нівеляція людини до стану гвинтику у великому механізмі. Се не змінить "гвинтиковість" — але се надасть їй сенс. Ти — не просто шестерня суспільного механізму, ти — хоча й непомітний, але важливий елемент загальнонаціонального організму, що разом із всіма рухається до великих цілей, й твій вклад є надзвичайно важливим!

Технологічний поступ повинен бути спрямований лише на акселерацію цих великих цілей, на презервацію національних традицій. Модернізувати військо — але лишити традиційні звання й шаблі, модернізувати інфраструктуру — але повернутись до сіл й містечок (деурбанізація).

Технології повинні впроваджуватись не стихійно й випадково, а централізовано й плановано.

Програма

Таким чином, у якості підсумку, можна описати наступну програму реальних дій й перетворень, що стосуються тем, що ми їх розглянули у цим дописі:

1. Повернення широких мас народу до селянських традицій минулого, навернення населення до Бога й Христової науки, повернення традиційної сім'ї.
2. Деурбанізація. Завдяки гарній інфраструктурі та технологіям можна створити таке суспільство, де більшість буде жити не у депресивних великих містах, а у комфортабельних малих містечках й селах, як жили наші предки.
3. Централізація технологічного поступу. Технології, як вже було сказано — важливий інструмент, і та нація, що буде мати новітні технологію, завше переможе технологічно-відсталу; але якщо військові технології можна й треба впроваджувати якомога швидше, то ще важливіше контролювати широке, масове впровадження технологій й обмежувати це. Поступова модернізація старого повинна проводитись, але за пильним контролем державного центру й без руйнації традицій, довкілля й суспільних структур.
4. Впровадження екологічних мір. І хоча екоістерія, здебільшого, просто продукт лівої хвантазії, неприємно, коли у річці тече не прозора й чиста вода, а заґажені сміттям соплі, неприємно, коли повітря у індустріальному регіоні є причиною того, що у більшості населення буде рак всього, що тільки може бути, неприємно, коли корпорації, переслідуючи лише свої цілі й інтереси, портять національну флору й фауну й шкодять національному здоров'ю. Саме тому екологічними питаннями треба централізовано займатись.