Екклезіяст 3

[1] Все має свій час, і кожна справа під небом має свою пору. [2] Є час народитись і час помирати; час садити і час виривати посаджене; [3] є час убивати і час лікувати; час руйнувати і час будувати; [4] є час плакати і час сміятися; час сумувати і час танцювати; [5] є час розкидати каміння і час збирати каміння; час обіймати і час ухилятись від обіймів; [6] є час шукати і час губити; час зберігати і час розкидати; [7] є час роздирати і час зашивати; час мовчати і час говорити; [8] є час любити і час ненавидіти; час для війни і час для миру. [9] Яка користь тому, хто працює, з усього того, над чим він трудиться? [10] Я міркував про копітке заняття, яке Бог дав людям, аби вони про щось клопотались. [11] Усе Він учинив свого часу чудово, і навіть прагнення вічності вклав у їхнє серце, однак людина не здатна зрозуміти діло, яке Бог звершив для неї від початку й до кінця. [12] І я зрозумів, що для людей немає нічого кращого, як лише радіти і, поки вони живуть, робити добро. [13] Це також є Божим даром, – що людина може їсти, пити і отримувати задоволення від своєї праці. [14] Я зрозумів: усе, що робить Бог, – воно залишатиметься повіки. До нього нічого не можна додати, як і відняти від нього нічого не можна, і Бог так чинить, щоби шанували Його. [15] Те що є, воно було давніше, як і те що має статись, також відбулось ще давніше, адже Бог час від часу відновлює минуле. [16] Бачив я і таке, що твориться під сонцем: замість правосуддя – безправ’я, а на місці справедливості – беззаконня. [17] І тоді я сказав самому собі: Бог судитиме як праведного, так і нечестивого, адже для кожної справи і кожного вчинку є свій час. [18] Відносно людей я зрозумів таку істину: Бог їх випробовує, аби вони зрозуміли, що самі по собі вони – ніщо інше як тварини. [19] Адже доля людей така сама доля, як і тварин, – у них одна доля. Вмирають одні так само, як вмирають інші; всі мають однакове дихання. В цьому відношенні в людини немає переваги над твариною, бо все – марнота! [20] Всі йдуть у одне місце, – все з землі постало, й все знову повертається в землю. [21] Та й хто знає, чи дух людей підноситься вгору, і чи дух тварин сходить униз, у землю?! [22] Тому я зрозумів, що немає нічого кращого для людини, як бути задоволеною своєю справою, оскільки така її доля. Та й хто їй дозволить побачити, що буде після неї?