Ефективність застосування низьковитратних заходів поверхневого поліпшення природних кормових угідь в умовах СТОВ "Зоря" Романівського району Житомирської області - Сельское, лесное хозяйство и землепользование дипломная работа

Главная

Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Ефективність застосування низьковитратних заходів поверхневого поліпшення природних кормових угідь в умовах СТОВ "Зоря" Романівського району Житомирської області

Значення природних травостоїв в забезпеченні тваринництва кормами. Використання травосумішок для поліпшення травостою природних кормових угідь та сінокосів, застосування добрив. Проведення основних заходів по поверхневому поліпшенню природних сіножатей.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
“Ефективність застосування низьковитратних заходів поверхневого поліпшення природних кормових угідь в умовах СТОВ “Зоря” романівського району житомирської області ”
1.1 Значення природних травостоїв в забезпеченні тваринництва кормами
1.2 Поліпшення природних кормових угідь на різних типах луків
1.3 Використання травосумішок для поліпшення травостою природних кормових угідь
1.4 Застосування добрив для поліпшення кормових угідь
2. Характеристика природних кормових угідь та особливості їх
3. Біологічні особливості, кормова цінність та господарська характеристика багаторічних трав на дослідних ділянках
4. Заходи щодо охорони навколишнього середовища
5. Техніка безпеки та охорона праці
Робота «Ефективність застосування низьковитратних заходів поверхневого поліпшення природних кормових угідь в умовах ТОВ “Івниця” Андрушівського району Житомирської області», викладена на 69 сторінках машинописного тексту, містить 7 таблиць, 2 малюнків і включає 26 посилань на літературу.
Ключові слова: способи поліпшення природні кормові угіддя, омолодження травостоїв, злакові трави, бобові трави, різнотрав'я, травостій, ботанічний склад, якість сіна, агротехнічні прийоми, добрива, дискування, боронування, травосуміші. Дипломна робота включає теоретичну та експериментальну частини досліджень. Виконуючи теоретичну частину роботи студентом проведено інформаційний пошук з питань характеристики кормових угідь та способів їх поліпшення.
Під час проведення експериментальної частини досліджень перед закладанням дослідів на місці закладання дослідів було проведено ботанічний аналіз травостою та відібрано зразки грунту на агрохімічний аналіз, намічені способи поліпшення кормових угідь. Складена технологічна карта проведення агротехнічних прийомів, розроблені норми добрив та травосумішок.
В результаті досліджень встановлено, що за рахунок поєднання агротехнічних прийомів таких, як дискування дернини з внесенням мінеральних добрив і підсівом бобово-злакових трав зменшується кількість дикоростучих трав, підвищується врожай сіна і покращується його якість.
Робота також містить розділ економічну ефективність способів поліпшення кормових угідь, заходи щодо охорони навколишнього середовища та охорони праці.
В умовах Полісся і Лісостепу України особливого значення набуває розвиток тваринництва, ріст поголів'я і підвищення продуктивності худоби та птиці. Визначальною умовою успішного функціонування цієї галузі є створення стійкої кормової бази із широким впровадженням прогресивних технологій вирощування, збирання, збереження кормів.
До недавнього часу зростання обсягів кормовиробництва в Україні відбувалося переважно за рахунок концентратів, частка яких сягала 36,1- 32,6 %. З розрахунку на умовну голову приріст кормів становив лише 3,6%.
Основними джерелами надходження кормів є польові (орні) землі та природні кормові угіддя (сіножаті та пасовища). Майже 90% всіх кормів у сільськогосподарських підприємствах України зосереджені в польовому кормовиробництві. Це пов'язано з досить високою розораністю сільськогосподарських угідь України (близько 79%) порівняно з розвинутими країнами світу ( Німеччина - 32%, США - 20%, Англія -18,5%).
Однак забезпеченість тварин кормами згідно із зоотехнічними нормами залишалась низькою - 75 - 78%. Частка зелених і грубих кормів, що надходять із природних кормових угідь, не перевищувала 15 - 20%, і лише в зоні Карпат сягала 63 - 80%.
В сучасних умовах можливості для розширення площ під кормовими культурами в основному були вичерпані, тому одним із важливих резервів росту виробництва грубих і зелених кормів є природні сіножаті і пасовища, потенціал яких використовується вкрай незадовільно.
Статистичний аналіз довів, що на одержання 100 корм. од. в зеленому кормі на ріллі затрачалась значна кількість коштів, тоді як на пасовищах потреба в них була у сім разів меншою.
Природні кормові угіддя на Україні займають 5,36 млн. га, або 13 % площі сільськогосподарських угідь, однак у зв'язку з низькою продуктивністю -8-10 ц/га кормових одиниць - вони поки що дають не більше 8% всіх кормів, які використовують для годівлі тварин.
Ці угіддя представлені материковими та заплавними луками.. Серед материкових луків близько 2млн га зосереджено на схилах, які підлягають дії водної та вітрової ерозій. Заплавні луки на площі 0,9млн га - заболочені, близько 20% покриті чагарниками та купинами. Це свідчить про незадовільний стан природних кормових угідь та, відповідно, їх низьку продуктивність. Останнім часом велика роль відводиться пошукам місцевих резервів одержання кормів з природних кормових угідь.
Результати наукових розробок свідчать про те, що інтенсифікація виробництва кормів на сіножатях та пасовищах можлива тільки на науковій основі при дотриманні технологічних процесів докорінного і поверхневого поліпшення, які є основними способами підвищення їх продуктивності, що включають механізацію робіт на луках, систематичне застосування добрив, залуження районованими сортами трав ї їх сумішами та ефективне використання травостоїв.
Підраховано, що інтенсифікація використання гектара природних кормових угідь вивільняє від виробництва кормів від 0,2 до 0,8 га ріллі. І тому важливо, щоб все більші площі природних кормових угідь перетворювати у високопродуктивні.
1.1 Значення природних травостоїв в забезпеченні тварин кормами
Природні кормові угіддя на Україні займають 6,6 млн. га, однак у зв'язку з низькою продуктивністю -8-9 ц/га кормових одиниць - вони поки що дають не більше 10% валового виробництва кормів [19].
У системі заходів по інтенсифікації лучного кормовиробництва важливе значення має застосування прогресивних способів раціонального використання природних і сіяних травостоїв, впровадження нових форм організації виробництва кормів.
Одним з основних факторів, що впливають на продуктивність лук, підвищення якості і зниження собівартості кормів, а також продуктивне довголіття лучних угідь, є строки і частота скошування травостоїв, зокрема строки першого укосу.
Перший укіс у фазах колосіння злакових і бутонізації бобових трав та окремо у фазі виходу в трубку - стеблування дав змогу провести відповідно три і чотири укоси і забезпечити вищу поживність та якість корму [13].
Строки збирання значною мірою впливають також і на отавність трав. Скошуючи травостої у фазах колосіння і початок цвітіння, в умовах достатнього зволоження можна одержати повноцінний другий укіс, а при збиранні в пізніші фази другий укіс менш продуктивний і становить лише 15-25% першого.
Урожай, якість сіна і отавність трав залежить також від висоти їх скошування. Високе скошування знижує врожайність і якість корму. Так, при скошуванні трав, у яких листя розміщене на висоті 5 см, вихід маси становить 75-80% всього біологічного врожаю, а при висоті 10 і15 см - відповідно 50-69,0 і 30-40%. В результаті втрачається протеїну в 1,5 рази більше, ніж при низькому зрізі. Виходячи з цього, природні кормові угіддя з переважанням у травостої низових злаків доцільно скошувати на висоті 3-4 см, з переважанням напів верхових трав - на 5-6 см і верхових - 8-9 см [13]. Господарська цінність рослин на природних кормових угіддях визначається насамперед їх продуктивністю, поширеністю в ценозах, можливістю введення в культуру та поживністю.
Кормова цінність значною мірою залежить від біохімічного складу маси, зокрема вмісту протеїну, білка, жиру, клітковини, зольних елементів, біологічно активних речовин тощо, поїданності худобою та перетравності.
При оцінці поживності трав важливо враховувати не тільки абсолютну кількість поживних речовин, а й темпи їх витрачання та зниження якості корму в міру проходження рослинами фаз вегетації, а також фітоекстрогенну активність і наявність у них інших біологічно активних чи отруйних речовин, які впливають на поїдання трав, стан здоров'я і продуктивність худоби та якість тваринницької продукції.
Слід відзначити, що оцінка поїдання рослин худобою досить умовна і залежить не тільки від фази розвитку, а й від виду тварин. Багато є рослин, які погано поїдає велика рогата худоба і добре вівці, або вони цінні для дійних корів і малопридатні для коней. Господарська цінність рослин залежить також від способу їх використання. Буває, коли трави не придатні як зелений корм на пасовищі, але добре поїдаються в сіні чи в силосі.
Значення цих особливостей дає змогу точніше визначити кормову цінність природних кормових угідь, планувати і здійснювати найбільш раціональні шляхи їх використання та поліпшення [14].
1.2 Поліпшення природних кормових угідь на різних типах луків
Комплекс заходів по покращенню природних сінокосів та пасовищ в різних грунтово-кліматичних умовах буде не однаковим. В лісовій і лісостеповій зонах в комплекс основних заходів входить: проведення культуртехнічних робіт (очищення сінокосів та пасовищ від чагарників та дрібнолісся, видалення купин та інше); внесення добрив; осушення надмірно зволожених лугових угідь; знищення бур'янів; підсів бобових в злакові травостої; створення культурних пасовищ та сінокосів шляхом докорінного поліпшення. травостой кормовий сінокос
В степовій зоні в системі поліпшення важливе значення мають наступні заходи: підсів трав та внесення добрив; боротьба з чагарниками та бур'янами в долинах річок; використання схилів під багаторічні трави ; створення пасовищ та сінокосів довгострокового використання; освоєння під кормові культури комплексів солонців; розвиток лиманного зрошення.
В напівпустинній та пустинній зонах велику роль відіграють: розвиток лиманного зрошення; впровадження правильного зрошення в передгір'ях; підсів кормових трав на піщаних ґрунтах; в напівпустинній зоні - використання під посіви кормових культур комплексів солонців з каштановими ґрунтами, а в зоні пустель - заготовка сіна на пасовищах на забезпечення худоби кормами взимку.
В гірських районах основні заходи по поліпшенню природних пасовищ і сінокосів наступні: знищення чагарників шляхом застосування гербіцидів, використання гірських річок та струмків для зрошення природних кормових угідь та сіяних трав.
Природно, що ступінь використання заходів, які входять в агрокомплекс в кожному окремому випадку буде залежати від культуртехнічного та господарського стану.
В перелік основних заходів по покращенню природних сінокосів та пасовищ в різних зонах входить не тільки поверхневе, але й докорінне поліпшення (створення сіяних сінокосів та пасовищ) [1]. Рослинність різних типів природних кормових угідь постійно змінюється. Ці зміни за роками зумовлені погодними умовами, тривалістю затоплення весняними водами, заходами поліпшення, способами та інтенсивністю використання травостою.
У посушливі роки травостій сіножатей і пасовищ зріджується, рослини швидко проходять фази вегетації, урожай значно знижується, особливо на степових схилах та сухих луках. У вологі та з холодними веснами роки проходження фаз вегетації порушується, у травостоях збільшується частка вологолюбним рослин (лисохвіст, тонконіг болотний, горошок мишачий та ін.), значно зростає продуктивність лук. За несприятливих умов вимерзають нестійкі види, насамперед конюшина лучна та повзуча, люцерна посівна, пажитниця багатоквіткова та багаторічна, грястиця збірна тощо. У роки несприятливі для розвитку конюшини, на луках у великій кількості розростається конюшина лучна і повзуча.
На заплавних луках великих і середніх річок у роки без весняної повені або з малими розливами в складі травостою переважають багаторічні злакові і бобові трави ( 70-80% за масою), досить багато видів різнотрав'я (15-20%) і мало осок та ситників (5-7%). Продуктивність низька (8-10 ц/га сіна). У роки з тривалими повенями (30-40 днів) урожай зростає в два і більше разів. У складі травостою переважають осоки, ситники, досить багато видів різнотрав'я, а конюшини та люцерна випадають.
Рослинний покрив природних кормових угідь зазнає значних змін залежно від способів та інтенсивності використання. За сінокісного використання переважають верхові злаки, верхові бобові та різнотрав'я. Раннє щорічне скошування (до цвітіння) зменшує травостої частку тих, що пізніше зацвітають видів, рослинний покрив зріджується і знижується врожай. Для зменшення негативного впливу раннього скошування на сіножатях впроваджують сінокісозміни, за яких раннє скошування чергують з пізнім, проводять удобрення травостою.
При помірному тривалому пасовищному використанні злучних угідь поступово зникають верхові злаки і бобові, які не витримують частого і низького спасування починають домінувати низові трави (тонконіг лучний, костриця червона, мітлиця велетенська, конюшина повзуча та деякі види різнотрав'я з великою кількістю приземних листків - кульбаба лікарська й осіння, подорожники тощо), внаслідок чого утворюється типовий досить продуктивний пасовищний травостій. Надмірне навантаження худобою і тривале випасання призводить до зникання низових злаків і бобових трав, а на їх місці поселяється щучник дернистий - злісний бур'ян на пасовищах, перстач гусячий, подорожники та інші види , яких тварини не поїдають. Пасовища втрачає продуктивність [11].
Природні кормові угіддя мають велике значення для забезпечення сільськогосподарських тварин кормами. Природні луки і пасовища є великим резервом зміцнення кормової бази і підвищення продуктивності тваринництва. Проте на величезній площі їхню урожайність та якість травостою залишаються низькими.
Є дві системи заходів поліпшення природних сіножатей і пасовищ:
Якщо в травостої збереглось 20-25% цінних трав, проводять поверхневе поліпшення. Застосовуючи систему поверхневого поліпшення лук, природну рослинність не знищують, а лише поліпшують різними агротехнічними заходами. Дослід і практика передових господарств свідчить про те, що на значній площі природних лук та пасовищ можна вирощувати високі врожаї доброякісного сіна та пасовищного корму, застосовуючи комплекс агротехнічних заходів для поверхневого поліпшення їх. Такі заходи проводять на сіножатях і пасовищах, в травостої яких є цінні кормові трави, навіть якщо вони перебувають у пригніченому стані. В результаті поверхневого поліпшення урожайність низькопродуктивних лук і пасовищ підвищується в 3-5 разів порівняно з не поліпшеними.
До системи заходів поверхневого поліпшення природних кормових угідь належить: культуртехнічні роботи (очищення від чагарників, кротовин і купин), поліпшення і регулювання водного, повітряного і поживного режимів (удобрення сіножатей і пасовищ), боротьба з бур'янами, підсівання трав тощо.
Докорінне поліпшення, тобто заміна природного травостою на сіяний, - комплекс заходів, спрямованих на створення високопродуктивних сіножатей і пасовищ. В нього входять меліоративні (осушення перезволожених площ з використанням сучасних методів меліорації - двобічне регулювання водного режиму), культуртехнічні (знищення купин, порослевого дрібнолісся, видалення каміння) і агротехнічні (оранка і розробка пласта дернини, добір багаторічних трав і їх сумішок, своєчасна сівба при залуженні, раціональне основне удобрення при залуженні та в роки користування, доцільний режим використання угідь) заходи.
Хоч система докорінного поліпшення і потребує більших витрат коштів, ніж поверхнева, за її допомогою можна швидше створити високоврожайний травостій, який буде забезпечувати тваринництво кормами потрібної якості. Витрати на виконання всього комплексу робіт на чистих площах окуплюється за 1-3, а з попереднім проведенням меліоративних заходів за 4-8 років.
Докорінному поліпшенню підлягають насамперед кормові угіддя з виродженим травостоєм, на болотах після осушення, а також на луках, вкритих осоковими чи скотобійними купинами, густим чагарником, деревами, що не виконують ґрунтозахисної ролі, пеньками тощо.
Призначенні для докорінного поліпшення угіддя осушують з таким розрахунком, щоб рівень підгрунтових вод влітку на сіножатях з торфовими і мінеральними суглинковими ґрунтами становив 50-70 см, пасовищах - 70-90 см, на ділянках з легкими ґрунтами - відповідно 40-70 см. Після осушення залежно від стану окремих масивів видаляють деревно-чагарникову рослинність, пеньки, знищують купини, вирівнюють поверхню, розробляють дернину, вапнують чи гіпсують, вносять добрива, сіють багаторічні трави по пласту дернини (прискорене залуження) або після вирощування протягом одного чи більше років однорічних культур у системі лучних сівозмін або поза ними [17,21].
1.3 Використання травосумішок для поліпшення травостою природних кормових угідь
В сучасній практиці луківництва при створенні сіяних пасовищ перевагу надають злаковим або злаково-бобовим травосумішам. Правильний підбір їх - одна з основних передумов створення високопродуктивних травостоїв довготривалого використання. Численні дослідження по добору травосумішей, які проводились у різних грунтово-кліматичних умовах нашої країни і за кордоном, свідчать, що сумісні посіви різних за біологічними особливостями видів злакових і бобових трав мають явну перевагу перед чистими посівами за багатьма якісними і кількісними показниками. Нерідко різниця в урожаї досить відчутна. Пояснюється це тим, що у змішаних посівах трави різних родин і з різними біологічними особливостями більш повно використовують фактори оточуючого середовища. Тому за останні роки намітилась тенденція заміни чистих посівів травосумішами, до складу яких включають 2-3 види бобових та 3-4 види злакових трав.
Заміна чистих посівів лучних трав сумішами зумовлена ще й тим, злаково-бобові і при несприятливих погодних умовах забезпечують більш правильне співвідношення поживних речовин у кормі та сталі врожаї. Так, за даними окремих авторів [22], правильно підібрана для грунтово-кліматичних умов суміш злакових і бобових трав забезпечила протягом 5 років на 50% більший вихід сухої маси, ніж чисті бобові трави. При сівбі тонконога лучного без застосування добрив урожай становив 26 ц/га, конюшини білої - 34 і лядвенцю рогатого - 69 ц/г, а в суміші лядвенцю рогатого і тонконога лучного 78 ц/га, конюшини білої і тонконога - 34 ц/га. Аналогічні дані проводять Я. Даскі (1976, Чехословаччина): при внесенні N90P120K332 на посівах конюшини і костриці лучної урожай суміші на 8,3 - 14,4% був вищим, ніж чистої конюшини.
Правильний добір трав для лучних і пасовищних сумішок має велике значення, бо від цього значною мірою залежить вирощування високих врожаїв.
Дослідами і практикою доведено, що посіви травосумішок, як правило, дають врожаї сіна і пасовищного корму, ніж чисті посіви трав. Травосумішки повніше використовують поживні речовини і воду, ніж окремі трави, краще витримують несприятливі умови, і коли деякі рослини випадають з травостою, інші розвиваються краще.
Сумішки бобових і злакових трав краще використовують сонячну енергію і родючість ґрунту, ніж бобова або злакова трава. Основна маса коренів злакових і бобових трав розміщуються в орному шарі ґрунту. звичайно корені злакових трав розміщуються мілко і для свого розвитку потребують більше вологи, ніж бобові. Корені основних злакових трав проникають у ґрунт на глибину 1,5 м, а багаторічних бобових трав значно глибше: конюшини - на 1-3 м, люцерни 3-4 і еспарцету на 3-6 м.
Після збирання травосумішок в ґрунті залишається більше рослинних решток (коріння, стебел, листя), які краще збагачують на органічні речовини, ніж рештки чистих посівів трав. За даними В.І. Ларіна, у дослідах, проведених радянськими дослідними установами, під посівами травосумішок у ґрунті було 74 ц/га коренів, а під чистими посівами - 56,4 ц/га.
Злакові трави засвоюють поживні речовини переважно з верхніх шарів ґрунту, тоді як бобові велику кількість їх беруть з глибинних шарів. Злакові трави використовують порівняно з бобовими менше калію, фосфору і кальцію, але багато азоту, яким забезпечують їх частково і бобові рослини. Бобові трави використовують з орного і підорного шарів ґрунту насамперед фосфор, калій і кальцій, а азот нагромаджують у ґрунті з повітрям з допомогою бульбочкових бактерій. У злаково-бобових травосумішках більше добре розвинених листків, тому вуглекислота ними застосовується інтенсивніше.
Травосумішки відіграють важливу роль і поліпшенні структури ґрунту. Вони краще задерновують ґрунт, збільшуючи вміст гумусу в ньому і підвищуючи цим самим його родючість. Злакові трави відрізняються від бобових вимогами щодо грунтово-кліматичних умов і добре ростуть там, де бобові ростуть не задовільно. Травосумішки є добрими попередниками багатьох однорічних польових культур, які вирощують у польовому періоді лучних сівозмін. При вирощування травосумішок у ґрунті зменшується кількість шкідників і збудників хвороб сільськогосподарських культур.
У чистих посівах конюшина часто вилягає, а в травосумішках цього не спостерігається, хоч рослинність тут ніжніша, а врожай нижчий. Під час збирання травосумішок менші витрати ніж під час збирання чистих посівів бобових трав, у яких при перевертанні та скиртуванні сіна обсипається багато листя. Скошені трави сумішок швидше висихають і менше втрачають поживність у дощову погоду, ніж бобові трави або різнотрав'я.
Якщо випасати худобу на травосумішах, нема загрози, що трави захворіють на тимпанію, як це часто буває при пасовищному використання бобових, особливо конюшини червоної.
Під злаково-бобовими травостоями інтенсивніше поліпшується структура ґрунту. Суміші також краще протистоять змиву. Цю властивість широко використовують при освоєнні еродованих схилів під багаторічні сіножаті або культурні пасовища. Багатьма дослідниками-луківниками встановлено, що під сумішами злакових і бобових трав інтенсивніше нагромаджується гумус.
У сучасній практиці луківництва [11], широко використовується великий набір травосумішей. За призначенням вони бувають сінокісного, пасовищного та загального використання. За тривалістю використання травосуміші ділять на короткотривалі (не більше 2-3 років), середньої тривалості (5-7 років) та довготривалого залуження (від 7- до 12 років). Отже , при їх складанні дотримуються певних теоретичних розрахунків підтверджених практикою.
До складу травосумішей сінокісного використання переважно включають верхові трави. Співвідношення між бобовими і злаковими травами залежить від тривалості і характеру використання. Для травосумішей довготривалого призначення рекомендується, що 50-60% загальної норми відводилося травам довготривалого використання, а доповнювали їх склад видами середнього довголіття.
При створенні пасовищних травостоїв перевагу надають низовим злакам, які мають багато вкорочених пагонів, добре відростають і витримують випасання. Проте практика останніх років показала, що до складу травосумішей пасовищного використання доцільно включати і верхові трави - кострицю лучну, грястицю збірну та тимофіївку лучну. Вони добре оплачують добрива, інтенсивно відростають і забезпечують з низовими травами рівномірне наростання надземної маси [1].
Заслуговує уваги в даних умовах принцип, якого дотримуються при складанні травосумішей в Англії, суміш повинна складатися із злакових і бобових трав, які співпадають за темпами росту. Це дозволяє спростити агротехніку: сорти трав у суміші не повинні конкурувати між собою. Для створення короткотривалих площ (до 3 років) використовують сорти злаків, які інтенсивно ростуть.
При складанні травосумішей важливо правильно встановити кількісне співвідношення компонентів - основних та доповнюючи видів. Це дає можливість більш повно використати потенціальні можливості кожного виду по роках та уникнути різкого спаду врожайності при випаданні із травостою трав короткотривалого використання.
1.4 Застосування добрив для поліпшення кормових угідь
Удобрення є одним з найважливіших заходів підвищення продуктивності природних сіножатей і пасовищ. Воно дає змогу набагато підвищити врожайність, поліпшити кормову цінність сіна та ботанічний склад трав, зменшити кількість бур'янів.
Лучні трави виносять з ґрунту набагато більше поживних речовин ніж польові культури. наприклад, злакові трави при врожаї 50 ц/га сіна виносять з ґрунту близько 60-70 кг азоту, 30-35 кг фосфору, 70-80 кг калію, 35-45 кг кальцію. Особливо багато поживних речовин, зокрема азоту і калію, містить сіно бобових і пасовищний корм. При недостатньому вмісті в ґрунті засвоюваних поживних речовин лучні трави швидко знижують урожайність.
На луках і пасовищах під впливом скошування і випасання в грунті знижується інтенсивність фізико-хімічних і біологічних процесів і поступово зменшується кількість легкозасвоюваних поживних речовин, що в свою чергу призводить до зниження врожаю трав.
Найбільші прирости врожаю сіна від внесення добрив бувають у лісостеповій і поліській зонах, а найменші - в посушливі степовій. У досліді проведеному Козаровицькою дослідною станцією луківництва [20], на заплавних луках Дніпра, врожайність сіна на неудобрених площах становила 17,1, а при внесенні повного мінерального добрива - 31 ц/га. У дослідах проведених Прикарпатською дослідною станцією [18], врожайність сіна на заплавних луках Дністра при внесенні повного мінерального добрива збільшувалася у 2-3 рази і становила 55-77 ц/га.
Під впливом добрив збільшується густота травостоїв, флористично і екологічно перебудовуються їх ценози. В них при збереженні чи більш-менш значному зменшенні загальної кількості оліготрофів, менш цінних у господарському відношенні. Відбувається мезотофікація рослинних угрупувань за рахунок скорочення в травостоях як гігрофітів, так і ксерофітів та мезоксерофітів.
Доведено, що удобрені фітоценози економніше використовують життєві фактори зовнішнього середовища: температуру, світло, воду тощо [11]. Достатньо забезпечені необхідними поживними речовинами удобрені травостої навесні раніше починають відростати і восени пізніше закінчують ріст, менше залежать від погодних умов, нарощують по роках більш сталі врожаї. Отже, при однакових природних ресурсах та інших екологічних факторах удобрені луки більш продуктивні, ніж не удобрені.
Добрива також прискорюють розклад відмерлих кореневих решток у грунті і сприяють повторному використанню поживних речовин у біологічному кругообігу, що істотно змінює спрямованість дернового процесу на луках та уповільнює передчасне їх відродження, тобто набагато збільшується продуктивне довголіття сіножатей і пасовищ.
Ефективність добрив на природних угіддях залежить від багатьох факторів: зони, типу лук, ботанічного складу травостою та способу його використання, строків та способів внесення, забезпеченості грунтів доступних для рослин формами елементів живлення.
Майже на всіх типах природних і сіяних сіножатей та пасовищ на мінеральних незасолених грунтах з переважанням у рослинному покриві злаків або злаків та різнотрав'я найбільш ефективне повне мінеральне добриво, за ним йдуть азотно-калійні або азотно-фосфорні, на останньому місці азотні. Фосфорно-калійні добрива на таких луках малоефективні. Вони сприяють значним приростам урожаю лише на сіножатях і пасовищах, де грунти слабко забезпечені доступними для рослин сполуками цих елементів і з великою часткою бобових у травостої, або незалежно від складу його на осушених низинних торфовищах, які на відміну від інших грунтів відзначаються високим вмістом рухомих форм азоту, низьким калію, а подекуди і фосфору [15]. За даними М.С. Данилевської і Г.П. Левчук [21], на коротко заплавних вологих заплавних луках Полісся приріст урожаю від внесення N45P45K45 на природній сіножаті з переважанням костриці лучної становив 36,7 ц/га, костриці червоної - 19,6, біловуса стиснутого - лише 5,9 ц/га при врожайності на не удобрених ділянках - відповідно 28,3;13,6 і 12,4 ц/га. Внесення на старосіяний пасовищний травостій на дерново-слабопідзолистих супіщаних грунтах азоту в нормі 68; 127,5 (102-153) і 246,5 (221-272) кг/га урожай його збільшився відповідно на 18; 31 і 64 %, в той час як на щойно створеному травостої - на 104, 123 і 168%. Отже, в останньому випадку, де в рослинному покриві основна роль належала верховим злакам, ефективність азотних добрив була в 5,7-2,6 раза вищою[12].
Відсутність у складі добрива калію призвела до зменшення його вмісту в урожаї сухої маси до 1,51% проти 2,56% на фоні N180P90K240. Незважаючи на те, що потреба молочної худоби в цьому елементі задовольняється вже при вмісті його в сухій речовині 0,31-0,44%, або 0,37-0,53% К2О (Попов И., 1957; Каджюлис Л.Ю., 1977), за деякими авторами - 1-1,2% (Попов Н.І. , 1973): при зменшенні вмісту калію нижче 2% на су речовину багато видів рослин, особливо здатних до підвищеного однобічного засвоєння азоту при великих незбалансованих його в грунті, дуже пригнічувалися і очевидно внаслідок глибокого порушення обміну речовин випадали з травостою. У свою чергу це призводило до швидкого перетворення асоціацій грястиці збірної чи грястиці збірної та стоколосу безостого спочатку в різнотравні з переважанням одно- дворічних трав, а згодом - у надто не вирівняні за повнотою та висотою різнотравні покриви одно- та багаторічних видів з певною домішкою костриці тростинної, яка була висіяна в сумішці, та дикорослих костриці червоної, тонконога лучного і деяких інших злаків. При цьому в злаків сильно підсихали верхівки листків, травостої їх урахувались іржастими грибами [20]. Відсутність у складі добрив фосфору менш негативно впливала на продуктивність трав, але вміст його в рослинах був помітно нижчим і тому одержали корм гіршої якості. Так, на фоні N180K180вміст фосфору становив 0,31 % сухої речовини трав, при внесенні Р45-60 вміст його збільшився до 0,33, а при Р135 - до 0,38. На більш високому азотно-калійному фоні (N270К180) вміст фосфору коливався від 0,27 до 0,38%.
Отже, однобічне удобрення разом з недобором урожаю погіршує видовий склад травостою та якість корму. Для одержання максимальної ефективності від застосування добрив на луках слід правильно визначати оптимальні норми та співвідношення окремих елементів у них з урахуванням грунтово-кліматичних умов , типу лук, складу травостою та наявності рухомих форм поживних речовин у грунті.
2. Характеристика природних кормових угідь та особливості їх використання
На території України залежно від
Ефективність застосування низьковитратних заходів поверхневого поліпшення природних кормових угідь в умовах СТОВ "Зоря" Романівського району Житомирської області дипломная работа. Сельское, лесное хозяйство и землепользование.
Курсовая работа: Фонд социального страхования РФ
Дипломная работа по теме Совершенствование муниципальной транспортной системы
Реферат: Shakespeares Sonnet
Дипломная работа по теме Формирование религиозных взглядов на власть царя Ивана IV Грозного в контексте представлений Православной церкви о самодержавной власти
Реферат по теме Отраслевая структура мирового хозяйства
Современные Средства Обучения Реферат
Ищу Курсовой Проект Конструирование Радиоэлектронной Аппаратуры
Сочинение Ру По Литературе
Сборник Задач Для Курсовых Работ Яблонский
Реферат по теме Міжнародні і європейські організації з акредитації
Реферат На Тему Автоматизация Бухгалтерского Учета На Крупном Предприятии
Эссе На Тему Древний Вавилон
Реферат: Реинжиниринг бизнес-процессов. Скачать бесплатно и без регистрации
Методы генетики
Контрольная работа: Философия Аристотеля
Курсовая Работа На Тему Теория Распространения Волн
Курсовая работа по теме Анализ финансово-экономического состояния АО 'Транстелеком'
Как Написать Вывод В Дипломной Работе Пример
Дипломная работа по теме Анализ безопасности дорожного движения Ванинского района Хабаровского края
Курсовая работа: Конституционные основы местного самоуправления. Скачать бесплатно и без регистрации
Многоуровневая система субъектов государственного управления - Государство и право курсовая работа
Ртутные нейротоксикозы - Медицина лекция
Педагог как организатор образования и воспитания личности - Педагогика курсовая работа