Ефективність праці і її показники - Менеджмент и трудовые отношения реферат

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Ефективність праці і її показники

Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності. Методи визначення обсягу виробництва і трудових витрат. Система виміру продуктивності праці, підходи до управління і планування. Г. Емерсон "Дванадцять принципів продуктивності".


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Тема: Ефективність праці і її показники
1 . Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективно с ті
Вихід України з економічної кризи і вирішення стратегічних завдань по створенню національної економіки можливі за умови значного підвищення ефективності всієї сукупної праці суспільства. Від цього залежить ступінь задоволення потреб її громадян і місце в світовому співтоваристві. Тому вже сьогодні необхідні кардинальні зрушення для зростання ефективності праці. Середньорічні темпи падіння продуктивності праці тільки за останні роки становили більш 8, а в сільському господарстві - 12%. Погіршалася трудова і виробнича дисципліна, зменшилася зацікавленість працівників у розвитку майстерності. Така ситуація вимагає практичних дій в цьому напрямку.
Основною проблемою економічної теорії і господарської практики є аналіз співвідношення результатів і витрат, що в загальному випадку називаємо ефективністю.
В економічній науці й господарській практиці для характеристики результативності трудової діяльності людей і оцінки її рівня протягом багатьох років використовувалася категорія "продуктивність праці". Однак в сучасному економічному і соціальному житті суспільства відбуваються зміни, які вимагають нового підходу до розуміння цієї економічної категорії і використання категорії "ефективність праці". Суттєвою особливістю категорії "ефективність праці" є те, що вона характеризує результативність живої праці як діяльності людей, усіх її видів і всєї сукупності праці суспільства, а також усіх її складових.
Рівень ефективності праці в ринковій економіці має характеризуватися системою взаємопов'язаних і доповнюючих один одного натуральних і вартісних показників, кожен з яких відбиває результат праці з того чи іншого боку і може використовуватись у господарському механізмі ринкової економіки. В галузях матеріального виробництва такими показниками можуть бути: вид продукту, номенклатура і асортимент продукції, загальна кількість продукції і її кількість в розрахунку на одиницю часу, обсяг продукції в грошовому виразі, затрати праці на виробництво одиниці продукції. В сфері нематеріального виробництва такими показниками являються вид і обсяг результату, його наукова або художня цінність, актуальність, своєчасність, а також обсяг діяльності в грошовому виразі. Вимір ефективності всієї сукупної праці суспільства здійснюється за таким показником, як валовий національний продукт.
Продуктивність праці - це відношення кількості продукції, зробленою системою (у даному випадку під системою розуміється підприємство, галузь, фірма і т.ін.), за певний період, до кількості ресурсів, спожитих для виробництва визначеного виду продукції. Продуктивність праці є узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили. Підвищення ефективності всієї сукупної праці суспільства являється однією з стратегічних задач національної економіки. Тому вже сьогодні необхідні кардинальні зрушення для зростання ефективності праці.
Щоб показати значення росту продуктивності, досить нагадати, що збільшення реального продукту і доходу може здійснюватися двома способами: шляхом залучення великого обсягу ресурсів і за допомогою більш продуктивного їхнього використання (рис. 1).
Реальний обсяг виробництва визначається як трудовитрати (у людино-годинах), помножені на продуктивність праці (реальний годинний виробіток на одного зайнятого).
Зниження темпів росту продуктивності праці приводить до негативних наслідків в економіці. Ці наслідки найбільш очевидні для таких категорій, як рівень життя, інфляція і світовий ринок.
Середня кількість відпрацьованих годин
Продуктивність праці (середнє годинне вироблення)
Рис. 1. Фактори, що визначають динаміку реального продукту
Рівень життя. Ріст продуктивності праці є основою прискорення темпів росту реальної заробітної плати і поліпшення рівня життя.
Інфляція. Продуктивність праці може компенсувати ріст номінальної заробітної плати і тим самим зм'якшити наслідки інфляції, обумовленої ростом витрат. За інших рівних умов зниження темпів росту продуктивності праці спричиняє швидке зростання питомих трудових витрат і прискорення інфляційних процесів.
Світовий ринок. Відставання від своїх основних торгових партнерів за темпами росту продуктивності праці веде до зниження конкурентноздатності й ослабленню позицій виробників на світовому ринку. На зниження продуктивності праці впливають такі фактори: інвестиції, фондоозброєність праці, технічний прогрес, якість праці, організація виробництва.
Провідна роль продуктивності праці в збільшенні національного багатства і підвищенні добробуту кожного члена суспільства будь-якої країни незалежно від її економічного пристрою є загальновизнаною. Нові умови соціального й економічного розвитку суспільства вимагають відповідного відображення продуктивності праці в теорії економіки праці, відновленню її термінів і понять.
На думку одних авторів, продуктивність праці - гранично широка економічна категорія, що відбиває уявлення про те, в що повинна реалізовуватися продуктивна праця. Вона охоплює більшість сторін підсумкової діяльності господарчих суб'єктів (рис. 2).
Кількість зробленої в одиницю часу продукції, метри, штуки, тонни
Неможливість застосовувати при великому асортименті продукції
Кількість трудовитрат на одиницю продукції, нормо-година
Вироблення визначається в незмінних годинах
Недостатнє обґрунтування норм, різнонапруженість норм, частий їхній перегляд
Включає вартість минулої праці - матеріали, сировину, вартість НЗВ
Не враховує вартість незавершеного виробництва
Не враховує усієї вартості обробки, а тільки її нормативні значення
Заробітна плата з нарахуваннями плюс прибуток
Не впливають витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати, амортизація
Залежить від рівня ринкової ціни, в тому числі монопольних цін
Заробітна плата з нарахуваннями плюс прибуток, плюс амортизація.
Складність застосування при значній розбіжності у рентабельності виробів
Не враховуються внутрізмінні простої
Забезпечує порівнянність показників
2. Система виміру продуктивності праці
Отже, продуктивність праці - це показник ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого. В залежності від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці - виробіток і трудомісткість.
Виробіток - це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою:
О - обсяг виробництва продукції (робіт, послуг );
Т - затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).
На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції і затрати праці.
Витрати праці при розрахунках продуктивності можуть вимірюватися відпрацьованими людино-годинами, людино-днями і середньосписковою чисельністю персоналу. Однак всі ці показники вимірюють лише кількість праці, нівелюючи її якість. Іншими словами, в таких розрахунках робоча сила найкваліфікованіших конструкторів або управлінців додається до робочої сили охоронців та прибиральників.
Трудомісткість - це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою:
Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.
Технологічна трудомісткість Тт визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.
Трудомісткість обслуговування То визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва.
Виробнича трудомісткість Тв складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витраті праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці продукції.
Трудомісткість управління Ту визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.
Повна трудомісткість продукції Тп відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою
Вимірники продукції і витрат можуть бути конкретними показниками кількості будь-якого використаного ресурсу і будь-якого зробленого товару (послуги). Отже, вимір продуктивності праці зводиться до визначення вимірників, що включаються в систему, їхньої перевірки відповідно до названого вище критерію, створенню умов для практичного використання конкретних показників продукції і витрат (наприклад вибір шкали і визначення методу одержання і джерела даних), а також до оцінки отриманих коефіцієнтів і індексів згідно тим же критеріям.
Здавалося б, вимір продуктивності праці представляється досить простою справою, якщо розглядати цей показник як дріб, де в чисельнику - продукція даної структури, а в знаменнику - витрати на її виробництво. У дійсності все набагато складніше, що підрозумівається декількома причинами. Більшість структур виробляє кілька видів продукції чи надає кілька видів послуг. Ціни на їхню продукцію безупинно міняються, витрати також непостійні. Крім того, вносяться постійні зміни в номенклатуру продукції, послуги і технологічні процеси, підприємство змушене враховувати інші критерії результативності (якість продукції, дієвість, економічність, прибутковість і т.ін.), а також те, що існують витрати різних видів і в різних обсягах, причому для кожного виду характерні власні витрати.
Особливості господарської діяльності на сучасному етапі полягають у збільшенні ступеня невизначеності ситуації на ринках, коливаннях завантаження виробничих потужностей і зайнятості персоналу, швидкій зміні асортименту, технологій, подальшому збільшенні капіталомісткості виробництва. Одним із можливих способів виміру продуктивності праці в цих умовах є розрахунок даного показника окремо за постійними і перемінними витратами. В управлінському обліку така методологія називається директ-костингом.
За кордоном широко використовують систему стандарт-коста. Вона являється інструментом для планування затрат та контролю над ними на основі стандартних (нормативних) чи визначених витрат, а не у вигляді фактичних витрат, що мали місце.
Система стандартних (нормативних) витрат використовується для оцінки діяльності окремих працівників та управління в цілому для підготовки різних прогнозів і т.ін. Ця система широко використовується в усьому світі практично всіма виробничими компаніями.
У нормативні витрати на одиницю зробленого продукту включаються шість елементів: нормативна ціна прямих матеріалів; нормативна кількість прямих матеріалів; нормативний робочий час; нормативна ставка оплати прямих витрат праці; нормативний коефіцієнт перемінних загальновиробничих витрат; нормативний коефіцієнт постійних загальновиробничих витрат.
Використання нормативних затрат ліквідує необхідність обчислювання вартості одиниці продукції кожен місяць, кожен тиждень. Один раз розрахувавши нормативні затрати праці, можна розраховувати загальні затрати на одиницю продукції.
3. Підходи до управління продуктивністю праці і її план у ванню
Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства, необхідно розробляти і впроваджувати програми управління продуктивністю. Керування продуктивністю праці вимагає реалістичного, ефективного планування і зацікавленої участі в цьому процесі. Системи управління продуктивністю праці (діючі і проектовані) необхідно піддавати ретельному аналізу, щоб одержати бажані результати.
Типовий процес управління продуктивністю праці включає:
вимір і оцінку продуктивності праці;
пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності праці в цілому і за окремими видами праці;
планування контролю за підвищенням продуктивності праці на основі інформації, отриманої в процесі виміру й оцінки продуктивності праці;
здійснення мір контролю за підвищенням продуктивності праці;
розробку систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності праці;
вимір і оцінку впливу мір, передбачених планом і всією програмою, спрямованих на підвищення продуктивності праці.
Управління продуктивністю - це процес, що припускає стратегічне й оперативне планування і постійний контроль за ефективним упровадженням.
Підвищення продуктивності праці - результат керування і втручання в ключові процеси перетворення. Воно відбудеться при дотриманні кожного з перерахованих нижче умов.
1. Обсяг продукції зросте, витрати зменшаться.
2. Обсяг продукції зросте, витрати залишаться незмінними.
3. Обсяг продукції зросте, витрати збільшаться, але більш низькими темпами.
4. Обсяг продукції залишиться незмінним, витрати скоротяться.
Обсяг продукції скоротиться, витрати зменшаться більш швидкими темпами.
Управління продуктивністю праці на основі системного підходу базується на двох основних принципах: орієнтації на вихід продукції (кінцеві результати системи) і інтеграції всіх підсистем організації в єдине ціле. Він охоплює:
організаційні форми підвищення продуктивності праці;
сфери підвищення продуктивності праці;
прийоми і методи підвищення продуктивності праці.
У системі управління продуктивністю праці на підприємствах можна виділити два напрямки: мотиваційний (стимулювання якості робочої сили, її залучення в інноваційні процеси) і технічний (впровадження нових технологій і техніки). Підвищення продуктивності праці є процесом змін усіх складових її елементів, для чого необхідно керувати цими змінами, тобто мотивувати, стимулювати і генерувати їх.
Планування і координування масштабів і інтенсивності змін у всіх основних організаційних елементах, включаючи зайнятість, структуру кадрів, технологію й устаткування, продукцію і ринки збуту, - основні елементи керування продуктивністю праці, що припускають:
управління якістю (процес забезпечення якості);
планування (процес, який визначає, що повинно бути зроблене для підвищення ефективності виробництва);
вимір трудовитрат (процес оцінки їхньої економічності);
бухгалтерський облік і фінансовий контроль (службами, що займаються оцінкою прибутковості).
Програми підвищення продуктивності праці різні за обсягами, масштабами і цілями. Вони передбачають внесення змін в усі чи в деякі сфери організації: людські ресурси, структуру, культуру, технологічні процеси.
Ріст продуктивності праці повинен плануватися на базі наступних принципів.
1. Принцип єдності. Він припускає, що планування повинне мати системний характер, тобто враховувати сукупність елементів. Повинні бути забезпечені взаємозв'язок і наявність єдиного напрямку розвитку всіх елементів планування.
2. Принцип участі. Він означає, що кожен член організації стає учасником планової діяльності незалежно від посади і виконуваної функції. Планування, засноване на принципі участі, називається партисипативним.
3. Принцип безперервності. Даний принцип означає, що процес планування на підприємствах (в організаціях) повинен здійснюватися постійно, а розроблені плани і програми - безупинно змінювати один одного.
4. Принцип гнучкості. Він полягає в доданні планам, програмам і процесу планування здатності змінювати свою спрямованість у зв'язку з непередбаченими обставинами. Програми повинні складатися так, щоб до них можна було вносити зміни, погоджуючи їх з внутрішніми і зовнішніми умовами.
Принцип точності. Тут мова йде про те, що плани повинні бути конкретизовані і деталізовані в тім ступені, в якому дозволяють зовнішні і внутрішні умови діяльності підприємства.
Для цілей планування підвищення продуктивності праці, розробок програм, проектів її росту найбільшою мірою підходить інтерактивне планування, що має дві головні риси: воно засноване на принципі участі і максимально мобілізує творчі здібності учасників підприємства (організації); припускає, що майбутнє підвладне контролю і значною мірою є продуктом творчих дій працівників організації. Ціль інтерактивного планування - проектування майбутнього.
Процес планування продуктивності праці може складатися з декількох етапів (рис. 3).
Рис. 3. Процес планування продуктивності праці в організації
У вітчизняній теорії і практиці окремі економісти успішно працювали в галузі дослідження вибору оптимального напрямку росту продуктивності праці, з урахуванням різних ресурсів, що характеризують даний показник.
Важливо вибрати такий варіант напрямку підвищення продуктивності праці, який одночасно сприяв би зниженню витрат живої й упредметненої праці. Виходячи з того, що продуктивність праці залежить від кількості і використання даних витрат, можна побудувати п'ять варіантів зниження витрат, що забезпечують максимум результату при мінімумі витрат.
Перший варіант. Витрати упредметненої праці залишаються колишніми, витрати живої праці знижуються:
при даному рівні виробництва вичерпані всі резерви зниження витрат упредметненої праці, і ріст продуктивності праці залежить від економії живої праці;
застосовуються нові засоби виробництва, що мають колишню вартість і колишню продуктивність, однак потребують менших витрат живої праці для приведення їх у дію;
застосовуються такі нові засоби виробництва, що мають велику вартість і велику продуктивність, але обслуговування їхнє вимагає колишніх, менших чи в меншій мері зрослих витрат праці.
Другий варіант. Витрати живої праці залишаються колишніми, витрати упредметненої праці скорочуються:
Така зміна співвідношення витрат звичайно досягається за допомогою раціональної витрати матеріалів, устаткування, електроенергії, сировини і т.ін., а також шляхом заміни дорогої упредметненої праці дешевою. Наприклад, багато хімічних продуктів, використовувані замість металу, зберігають у даному виробництві тільки витрати упредметненої праці, оскільки на їхню обробку витрачається колишня маса живої праці.
Третій варіант. Одночасно знижуються витрати живої й упредметненої праці.
При цьому можливі три випадки, оскільки зниження витрат живої й упредметненої праці може відбуватися в різних співвідношеннях:
1) зниження витрат живої праці відбувається пропорційно зниженню витрат упредметненої праці:
2) скорочення витрат упредметненої праці відбувається швидше, ніж скорочення витрат живої праці:
3) зниження витрат живої праці відбувається швидше, ніж зниження витрат упредметненої праці:
Четвертий варіант. Ріст продуктивності праці, що приводить до зниження вартості одиниці продукції, досягається за рахунок збільшення витрат живої праці, але він перекривається більшим зниженням витрат упредметненої праці:
ВУП ВУП4, ВЖП ВЖП4 , ВУП - ВУП4 ВЖП - ВЖП4 (11)
П'ятий варіант. Зростає абсолютний розмір упредметненої праці, але розмір приросту перекривається економією на живій праці:
ВУП ВУП 5, ВЖП ВЖП 5 , ВУП 5 - ВУП ВЖП - ВЖП 5 (12)
Отже, ми установили, що ріст продуктивності праці закономірно відбувається у формі кожного з цих п'яти співвідношень. Кожне з них має самостійне значення і є ефективним, оскільки дозволяє знизити повні витрати. У цих умовах задача менеджера по праці полягає в тім, щоб при постановці задачі підвищити продуктивність праці, оцінити в якості альтернативних ті шляхи підвищення продуктивності праці, що реалізуються при одному чи декількох співвідношеннях витрат.
Ріст продуктивності праці приводить до зниження витрат на одиницю продукції. Він тим вище, чим більшу кількість таких витрат удається скоротити. Більше їхнє зниження досягається за допомогою одночасного зниження витрат живої й упредметненої праці. Однак задача забезпечення максимального росту продуктивності праці не обов'язково припускає пошук шляхів одночасного зниження витрат живої й упредметненої праці. У визначених ситуаціях переважніше вибрати інший шлях: знизити тільки одні витрати, або одні знижувати, а інші підвищувати. В остаточному підсумку буде досягнутий максимум зниження витрат живої й упредметненої праці.
Планування і проектування продуктивності праці - складна і багатогранна проблема, що вимагає комплексного, системного підходу до її рішення. Саме такий підхід виявив Г. Емерсон у своїй книзі «Дванадцять принципів продуктивності". Автор роботи розглядає тільки принципи, не зупиняючи на формах і методах керування і планування продуктивності праці. Він узяв лише незмінне, що характерно для будь-якої соціальної системи, незалежно від місця і часу застосування. У роботі Г. Емерсона можна виділити наступні положення.
1. Напруга і продуктивність - протилежні поняття. Продуктивність є досягнення максимальних результатів при мінімальних умовах.
2. Повинен бути встановлений мінімум продуктивності, недосягнення якого означає непристосованість робітника до даної роботи. При цьому його треба навчити чи перевести на інше місце.
3. Виплата прогресивної премії за продуктивність. Умови нарахування премії повинні бути такими, що не одержувати премії непробачно.
4. Норму продуктивності варто встановлювати між гнітючою повільністю і занадто стомлюючою швидкістю.
Норми і розклади повинні по можливості індивідуалізуватися.
Емерсон указував на взаємозв'язок усіх принципів, діючи разом, вони зміцнюють один одного. Правильні принципи в руках посередніх людей, на його думку, виявляються сильнішими безсистемних і випадкових спроб генія.
Отже, управління продуктивністю праці - це складне комплексне завдання, однаково важливе для організацій будь-якої сфери діяльності й будь-якого розміру, якщо вони планують досягти успіху в ринковій конкуренції. Реалізація цього завдання залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів на всіх етапах програми.
1. Адамчук В.В. и др. Экономика труда: Учебник / В.В.Адамчук, Ю.П. Яковлев, Ю.П. Кокин, Р.Я. Яковлев. Под ред. В.В. Адамчука. М.: ЗАО «Финстаинформ»,1999.
2. Генкин Б.М., Кондратьева З., Азарова Е. Экономика и социология труда. 6-е изд., доп. ИНФРА-М, 2006. - 447с.
3. Новиков Е.В., Колбачева Т.А., Новик Е.В., Колбачев Е.Б. И др., Организация, нормирование и оплата труда на предприятиях. Издательство: ФЕНИКС, ТОРГОВЫЙ ДОМ, 2004. - 224c.
4. Петюх В.М. Ринок праці: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни.- К.: КНЕУ, 2000. - 256 с.
Організація праці як система заходів щодо раціонального використання робочої сили. Суть поділу та кооперації праці. Основні показники продуктивності праці. Шляхи підвищення та методи виміру продуктивності. Рівень організації праці на підприємстві. контрольная работа [68,6 K], добавлен 18.11.2010
Показники, методи виміру рівня, фактори та резерви росту продуктивності праці. Організаційна характеристика підприємства "Ідея", управління продуктивністю праці. Рекомендації по підвищенню продуктивності праці на підприємствах для сучасних умов. курсовая работа [196,3 K], добавлен 13.01.2014
Сутність та значення продуктивності праці. Склад і структура трудових ресурсів господарства, організація праці та досягнутий рівень її продуктивності на ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика". Посилення ролі системи матеріального стимулювання мотивації праці. курсовая работа [223,0 K], добавлен 18.04.2010
Фактори, що впливають на продуктивність праці. Позитивні та негативні фактори впливу. Показники впливу матеріально-технічних факторів на рівень продуктивності праці. Поліпшення структури кадрів. Роль соціально-економічних факторів, їх класифікація. реферат [68,4 K], добавлен 04.09.2009
Роль продуктивності праці персоналу. Напрями соціально-економічного розвитку персоналу. Класифікація факторів зростання продуктивності праці. Теоретичні аспекти мотивації персоналу як одного з найважливіших чинників підвищення продуктивності праці. статья [24,7 K], добавлен 11.02.2015
План з праці як один з розділів плану діяльності підприємства, основні цілі та порядок формування в умовах ринкової економіки. Порядок планування чисельності, складу кадрів та росту їх продуктивності, необхідні розрахунки. Планування фонду оплати праці. реферат [23,4 K], добавлен 16.08.2009
Продуктивність праці – показник її ефективності, результативності; співвідношення обсягу продукції (робіт чи послуг), з одного боку та кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого. Забезпечення підвищення реального продукту і доходу. реферат [20,0 K], добавлен 12.04.2009
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Ефективність праці і її показники реферат. Менеджмент и трудовые отношения.
Государственная граница
Сочинение По Рассказу Горького На Дне
Итоги Контрольной Работы По Английскому Языку
Реферат по теме Women in International Relationsp
6 Кл Литер Написать Сочинение Продолжение Дубровского
Практическое задание по теме Дeти-инвaлиды в систeмe сeмeйных oтнoшeний
Курсовая работа: Поиск информации в www. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат На Тему Предикаты Со Значением Восприятия В Современном Русском Языке
Реферат: Модернизация автомобильного двигателя МеМЗ 968ГЭ для увеличения мощности, улучшения тяговых характеристик и повышения экономичности
Реферат: Історія розвитку психології
Реферат: Разделы психологии
Курсовая работа по теме Создание информационной системы, генерирующей варианты практических заданий по курсу 'Вычислительная математика'
Реферат: Объекты, источники информации и цель аудита
Доклад по теме Гелиоцентрическая система мира
Реферат по теме История исследования сознания
Курсовая работа: Якості лінійного ланцюга
Реферат: Біологічні ритми серцево судинної системи механізми вікових змін та можливі шляхи їх корекції
Эссе Бизнес Обществознание
Эстетическое Воспитание На Уроках Чтения Эссе
Жизнь Арсеньева Сочинение
Учет выбытия и амортизации нематериальных активов - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Потребительская кооперация в годы Великой Отечественной войны - История и исторические личности реферат
Глобальные угрозы для США - Международные отношения и мировая экономика курсовая работа