Ефективність клініко-біохімічної діагностики захворювань свиней в умовах ПрАТ 'Агро-Союз' Синельниківського району Дніпропетровської області. Дипломная (ВКР). Сельское хозяйство.
💣 👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Ефективність клініко-біохімічної діагностики захворювань свиней в умовах ПрАТ 'Агро-Союз' Синельниківського району Дніпропетровської області
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Хвороби незаразної етіології
сільськогосподарських тварин наносять значних економічних збитків державі.
Незаразні хвороби виникають на фоні зниження природної резистентності тварин, а
їх кількість досягає майже 90% від числа всіх захворювань тварин. Вони
обумовлені перш за все порушеннями годівлі і утримання. При цьому частіше
всього страждають молоді тварини.
Одним з найважливіших завдань у підвищенні продуктивності
свинарства є одержання здорового приплоду й збереження поголів’я свиней.
Перш за все для досягнення цієї мети необхідно застосування
ефективних методів профілактики, своєчасної діагностики та лікування
захворювань поголів’я свиней.
Незважаючи на різноманітність засобів діагностики та
лікування неінфекційних внутрішніх захворювань, проблема боротьби з ними
залишається актуальною.
Тому, необхідними та своєчасними є вивчення даних
захворювань, удосконалення методів діагностики та розробка більш ефективних
засобів лікування поголів’я свиней від неінфекційних внутрішніх захворювань.
Мета роботи - вивчення ефективності клініко-біохімічної
діагностики внутрішніх захворювань свиней в умовах приватного акціонерного
товариства «Агро-Союз» Синельниківського району Дніпропетровської області.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
1. Вивчити поширеність окремих незаразних захворювань
свиней у господарстві;
2. Проаналізувати дані вибраковки внутрішніх органів
після забою відгодівельних свиней;
. Проаналізувати результати біохімічних досліджень
крові свиней різних технологічних груп;
. Визначити величину економічних збитків від найбільш
поширеної патології, виявленої клінічно-біохімічним методом, в умовах
приватного акціонерного товариства «Агро-Союз» Синельниківського району
Дніпропетровської області.
.1 Основні
проблеми незаразної патології у свинарстві
Хвороба це розлад життєдіяльності організму, пов'язаний з
порушенням обмінних та анатомо-фізіологічних процесів, який знижує
господарсько-економічну цінність тварини.
Незаразні хвороби виникають при зниженні природної стійкості
організму до умов зовнішнього середовища. При промислової інтенсивної
технології на тварин впливають нетрадиційні, часто несприятливі фактори, які
знижують резистентність організму.
Несприятливими факторами, що знижують загальну стійкість
організму, є різкі коливання температури, а також протяги у приміщеннях, які
часто викликають хвороби органів дихання та захворювання органів травлення.
Також на організм сільськогосподарських тварин впливають концентрація великими
групами на малих площах, утримання на бетонних або металевих підлогах, введення
в великих кількостях незвичайних для даного виду тварин кормів, гіподинамія і
відсутність моціону, відсутність природної сонячної радіації, вплив стресорів
(транспортування, шум механізмів та інше) [1,3].
Незаразні хвороби широко поширені у всіх категоріях
тваринницьких господарств і технологічний комплексних груп незалежно від пори
року.
У загальній структурі захворюваності сільськогосподарських
тварин на частку незаразних хвороб (включаючи акушерсько-гінекологічні та
хірургічні) приходиться в середньому 94 - 96%, а на інфекційну та паразитарну
патологію - 4 - 6%. Таке співвідношення склалося завдяки успіхам ветеринарної
науки і практики з оздоровлення тваринництва від масових заразних хвороб [3,7].
На відміну від інфекційних і паразитарних хвороб,
безпосередньою причиною виникнення яких є специфічні збудники (мікроби, віруси,
рикетсії, гельмінти та інші), в етіології внутрішніх незаразних хвороб
вирішальну роль відіграє поєднання декількох внутрішніх і зовнішніх
неспецифічних факторів, що несприятливо діють на організм. Це на сам перед
порушення внутрішньоутробного розвитку, неповноцінне годування, застуда,
перегрівання, недотримання правил роздоювання, антисанітарний утримання та інше
[3,7,22 ].
Порушення нормальних взаємозв'язків організму з зовнішнім
середовищем призводить до розладу функціональної діяльності органів і систем, а
отже, до зниження господарських корисних якостей тварин. Внутрішні незаразні
хвороби завдають тваринництву великий економічний збиток в результаті зниження
продуктивності, передчасної вибраковки, вимушеного забою і витрат на
лікувально-профілактичні заходи. Крім того, зниження імунобіологічної
реактивності організму і опірності його сприяє виникненню і розповсюдженню
інфекційних та інвазійних хвороб [22,34 ].
Хвороби свиней, як і у всіх сільськогосподарських тварин,
можуть бути незаразними і заразними. Ознаки незаразних хвороб нерідко є
аналогічними і для заразних. Тому хворих тварин, як правило, необхідно
ізолювати від здорових, щоб виключити інфекцію та інвазію.
На частку незаразних хвороб доводиться більше 80% хворих тварин
і втрат у тваринництві від хвороб. З незаразних захворювань 35 - 40% припадає
на частку хвороб органів травлення, 25 - 35% - органів дихання і 10 - 20% -
хірургічних (травматичних).
Найбільш частою причиною виникнення незаразних хвороб у
свиней є неправильне годування, погані умови утримання і недостатній догляд
[7,32-34 ].
При будь - якому захворюванні має місце не поразка окремого
органа або системи, а складне порушення діяльності всього організму. У боротьбі
з захворюваннями важливо своєчасно встановити їх початок. Для цього при
годуванні необхідно спостерігати, як тварина підходить до годівниці, як їсть,
швидко відходить від годівниці та інше. Потрібно постійно звертати увагу на
стан тіла тварини, на окремі його органи [34,38].
Якщо помічена незвичайність у поведінці тварини, його
необхідно оглянути, звернувши увагу на зміни у роті, почервоніння, припухлості,
нариви. Потім виміряти температуру. Температуру вимірюють у прямій кишці
протягом 5 - 10 хвилин обережним введенням термометра. Нормальна температура у
дорослих свиней до 39°С, у підсвинків - близько 39,5°С, у поросят - до 40°С.
Кількість подихів у дорослих тварин близько 12 у хвилину. Ознаками того, що
свиня хвора, є підвищення температури, поганий апетит, мляве поведінка,
прискорене дихання (понад 12 дихальних рухів за 1 хвилину для дорослої
тварини), зміни шкіри, сечі, калу [39].
До найчастіших незаразних внутрішніх хвороб свиней
відносяться:
Хвороби органів травлення мають широке поширення при
згодовуванні тваринам недоброякісних кормів, порушення режиму годівлі. До
40-50% всіх хвороб органів травлення зумовлені похибками в годівлі свиней.
Розлади травлення можуть викликати недоброякісні корми
(зіпсовані, промерзлі, запліснявілі, з отруйними домішками), неповноцінні за
змістом перетравного протеїну, вітамінів, мінеральних речовин і мікроелементів
раціони, порушення прийнятої технології годівлі, вплив несприятливих факторів
зовнішнього середовища (переохолодження, перегрівання, транспортування),
відсутність прогулянок, злучка фізіологічно незрілих свинок та інше [31-34].
До хвороб органів травлення відносять як правило гостре
запалення шлунка та кишечника у дорослих свиней і молодняку, а також просту і
нервово - токсичну форму диспепсії поросят.
Головні ознаки цих захворювань: пронос, відсутність апетиту,
млявість, загальна слабкість, у поросят іноді спостерігаються судоми та
блювання.
Попередити ці захворювання можна шляхом правильної годівлі
тварин. Годувати свиней потрібно строго за розпорядком дня, в одні і ті ж
години. У раціони варто вводити різноманітні корми та мінеральні добавки (сіль,
крейда, деревне вугілля, червону глину). Корми повинні бути добре проварені і
ретельно подрібнені. Не варто згодовувати свиням недоброякісні, уражені цвіллю
або гарячі корми. Годівниці необхідно регулярно мити і просушувати [1,7].
Хвороби органів дихання найчастіше зустрічаються у молодих
тварин, при утриманні їх в приміщеннях з поганим мікрокліматом і ослаблених
неповноцінною годівлею. До них відносяться бронхіти, бронхопневмонії, трахеїти
та інші захворювання дихальних шляхів. Головні ознаки цих захворювань - кашель,
підвищена температура тіла, прискорене дихання, відмова від корму, відставання
в рості. Для профілактики цих захворювань варто оберігати свиней від застуди,
не давати їм пилові, плісняві та заморожені корми [22,27].
Одна з них - це рахіт. Їм хворіють зазвичай поросята. Причина
захворювання - нестача вітаміну D, кальцію і фосфору. Виникненню захворювання
сприяє утримання поросят у темних, тісних, сирих приміщеннях, відсутність
прогулянок, нестача мінеральних підживлень (крейди, кухонної солі, м'ясо -
кісткового борошна). Хвороба розвивається досить повільно. Поросята гризуть
годівниці або підлоги, відстають у рості, потім у них слабшають або
викривляються кінцівки, поросята нерідко «сідають на ноги».
Для попередження рахіту поросят потрібно підгодовувати
риб'ячим жиром, щодня випускати на прогулянки, давати їм мінеральну підгодівлю,
містити в чистих, сухих приміщеннях [30,33].
У поросят, особливо зимових опоросів, часто можна
спостерігати А - авітаміноз, викликаний недоліком в кормах вітаміну А, або
каротину. Поросята при цьому гальмують в рості, у них з'являється блідість
слизових оболонок, запалення очей (іноді сліпота), пронос, судоми.
Для профілактики такого захворювання необхідний регулярний
контроль за вмістом каротину в кормах. Відмінними вітамінними кормами
вважаються молоко, трава, особливо кропива, трав'яне борошно, хороше сіно з
бобових трав, червона морква. Хворим тваринам у корм додають вітамін А (по
кілька крапель на добу) або вводять його внутрішньом'язово [30,33].
Частим захворюванням новонароджених поросят є аліментарна
анемія. Виникає аліментарна анемія з - за нестачі заліза в молоці матері. У
день поросяті потрібно 7 - 10 мг заліза. З молоком матері він може отримати
лише 10 - 15% щоденної норми. Хвороба розвивається поступово, зазвичай вражає
великих поросят. Поросята через 7 - 10 днів після народження стають блідими,
млявими, малорухомими. У них знижується апетит, вони худнуть, відстають у
рості. Нерідко виникає діарея у вигляді профузного проносу.
Для профілактики захворювання доцільно внутрішньом'язове
введення залізистих препаратів фероглюкіна і феродекса. Дворазова ін'єкція
даних препаратів поросятам на 2 - 4-й і 7 - 10 - й день після народження
повністю оберігає їх від захворювання [34].
Попередити захворювання можна шляхом згодовування поросятам
розчину сірчанокислого заліза і сірчанокислої міді (залізний і мідний купорос).
Такий розчин можна наливати в спеціальне коритце, але краще його давати
поросяті, вливаючи в рот по одній чайній ложці щодоби до досягнення
тритижневого віку [30].
У свиноматок відразу після опоросу часто запалюється вим'я.
Хвороба викликається мікроорганізмами, проникаючими у вим'я. Розвитку хвороби
сприяє порушення нормального смоктання матки поросятами, забої вимені,
переохолодження тварин та інші причини.
Важлива умова боротьби з даним захворюванням - поступове
зниження норми годівлі свиноматок безпосередньо перед опоросом для зменшення їх
молочності. З такою метою за тиждень до опоросу з раціону виключають
молокогінні корми, а потім скорочують і норму концентратів, доводячи її до дня
опоросу до мінімуму. У день опоросу свиноматці потрібно давати тільки питну
воду і трохи рідкої бовтанки, приготовленої з концентратів. Протягом першого
тижня після опоросу дачу концентратів поступово доводять до повної норми
[32,39].
Отже внутрішні незаразні хвороби виникають в результаті
порушення правил годівлі, утримання і використання тварин, можуть бути як
самостійними захворюваннями, так і супутніми інфекційних, інвазійних
захворювань. Основою профілактики цієї групи захворювань є забезпечення
оптимального мікроклімату - газового складу повітря, температури, вологості,
освітленості приміщень, регулярного активного моціону, а також повноцінного і
регулярного годування [39].
.2 Вплив факторів утримання і технології годівлі на розвиток
патологічних станів у свиней
Правильне годування і утримання тварини - це ключові, хоч і
не єдині фактори, що дозволяють уникнути захворювань.
Хвороби свиней можуть бути спровоковані як однією, так і
кількома причинами. До несприятливих впливів відносяться:
1.Використання зіпсованого, недоброякісного корму;
.Занадто низька або, навпаки, висока температура в
приміщенні;
.Потрапляння в організм бактерій, вірусів, яєць глистів (з
водою, їжею).
Незаразні хвороби виникають в результаті дії на тварин несприятливих
для організму чинників фізичної, хімічної, біологічної і соціальної природи.
Всі вони, як правило, є постійно діючими або часто зустрічаються і викликають
патологію, або при надмірній силі, або на фоні зниженої загальної та
імунологічної резистентності організму [4,6].
До несприятливих чинників фізичної природи відносять:
1.Різкі зміни клімату (мікроклімату) - температури
навколишнього середовища, тиску, вологості;
2.Шуми - господарських машин і механізмів, грози, літаків,
вертольотів та іншої техніки;
.Недостатня рухливість і пов'язана з нею недостатня фізична
тренованість;
.Хронічна обмеженість просторового сприйняття зовнішнього
середовища;
Несприятливими факторами хімічної природи є:
1.Різкі зміни в навколишньому середовищі парціального тиску
кисню, вміст у повітрі азоту, вуглекислого газу, аероіонів;
2.Поява в повітрі отруйних газів - окису вуглецю, аміаку,
сірководню та аерозолів - оксидів важких металів, кислот, летких органічних
розчинників та інших речовин;
.Попадання в корм отруйних речовин синтетичного, рослинного,
мікробного або грибного походження в кількостях, що не викликають гострих,
підгострих або хронічних отруєнь, але знижують загальну і неспецифічну
резистентність;
.Надлишок або порушення співвідношення в кормі та воді пластичних,
енергетичних і біологічно активних речовин - білків, жирів, вуглеводів, макро-
і мікроелементів, фосфоліпідів, вітамінів і вітаміноподібних речовин,
біоантиоксидантів, ненасичених карбонових і жирних кислот, глікозидів,
четвертинних амонієвих сполук та інше.
Також найважливішим чинником виникнення захворювань
незаразного характеру є порушення дотримання видоспецифічності годування [4,6].
До несприятливих факторів біологічної природи відносять
непатогенні і умовно - патогенні мікроорганізми - віруси, мікроби, гриби,
найпростіші, які в нормальних умовах і при високій резистентності тварин
знаходяться постійно в організмі і не викликають патологічних змін. При
порушенні умов утримання і годівлі, при зниженні резистентності та
імунобіологічної реактивності вони викликають дисбактеріоз, а умовно-патогенні
мікроорганізми набувають вірулентні властивості [3,8].
Багато з етіологічних факторів носять соціальний характер,
тобто породжені людською діяльністю (порушення мікроклімату, кормового балансу,
зниження резистентності та інше).
Основний пусковий механізм, який призводить до виникнення і
розвитку патологічних процесів в організмі свиней при дії різних несприятливих
факторів середовища незалежно від їх природи і походження - стрес [9-14].
При невідповідності умов годівлі та утримання фізіологічним
потребам свиней в організмі виникають глибокі порушення всіх видів обміну
речовин, які проявляються зниженням резистентності продуктивності, клінічно
вираженим захворюванням дорослих тварин і молодняку.
До найчастіших патологічних станів свиней відносяться:
1.Виснаження (кахексія) - клініко - анатомічний синдром
різкого виснаження.
Проявляється втратою вгодованості, атрофією м'язів, органів,
зниженням рівня цукру, білка, гемоглобіну в крові, можуть бути набряки, крововиливи.
Виникає при всіх видах порушень обміну речовин при голодуванні і неповноцінному
годуванні, при важких розладах органів травлення, ендокринної системи, а також
при хронічних інфекційних та інвазійних хворобах. Лікування і профілактика
спрямовані на усунення причини, дієтичне, повноцінне годування [9-14].
2.Ожиріння - збільшення маси тіла через накопичення надлишку
жиру в підшкірній клітковині і очеревині.
На відміну від фізіологічної жирової інфільтрації м'язової
тканини і підшкірної клітковини при ожирінні жирові відкладення локалізуються у
внутрішніх органах, молочній залозі і порушують їх функції.
Аліментарне ожиріння - при дефіциті біологічно активних
речовин (вітамінів, макро-, мікроелементів) в раціоні, надмірному енергетичному
харчуванні і нестачі рухів (гіпокінезія).
Сприяють йому підвищений апетит, скупчений зміст в темних
приміщеннях.
Ендогенне ожиріння - при нейроендокринних порушень, регуляції
обміну (гіпофункція щитовидної залози, гіпофіза, кастрація), а також при хронічних
отруєннях миш'яком, фосфором, алкоголем [9-14].
У тварин з ожирінням знижена резистентність до інфекцій.
3.Дистрофія - глибокі порушення обміну речовин в організмі
свиней з розвитком атрофічних і дистрофічних процесів у м'язах і
паренхіматозних органах.
Дистрофія лежить в основі багатьох хвороб. Порушується
ультраструктура клітин, тканин, зменшується вміст в них глікогену, жиру,
з'являються включення у вигляді зерен, крапель, кристалів, змінюються колір,
величина, консистенція, форма і малюнок органу. Розрізняють: білкові,
вуглеводні, жирові (ожиріння, кахексія), мінеральні дистрофії [9-14].
4.Остеодистрофія - розсмоктування кісткової тканини у
дорослих тварин.
Частіше реєструють при стійловому утриманні взимку, навесні,
особливо в останній період вагітності і в перший період лактації. Основна
причина хвороби - дефіцит в раціоні і в організмі солей фосфорної кислоти,
кальцію, вітаміну А, мікроелементів - марганцю, кобальту і порушення їх
співвідношення. Сприяють остеодистрофії надлишок у раціоні білків, кислих
валентностей, недолік вітаміну А, відсутність моціону і сонячного
(ультрафіолетового) випромінювання, надлишок вуглекислоти в повітрі приміщень,
інтоксикації, розлади процесів травлення [9-14].
При цьому виникає декальцинація кісткової тканини,
зменшуються її щільність і твердість (остеопороз) або настає розм'якшення
кістки. Порушення мінерального обміну супроводжуються збоченням апетиту
(лізуха), ураженням шлунково - кишкового тракту, шкіри, анемією, виснаженням. У
тварин відзначають болючість і переломи кістяка, кульгавість, викривлення
хребта, пом'якшення ребер і хвостових хребців, підвищену рухливість різців. У
важких випадках - залежування, пролежні, схуднення, зниження продуктивності,
післяродові хвороби, мастити, імпотенцію у виробників, нежиттєздатний,
новонароджений молодняк [9-14].
5.Кетоз - синдром, який спостерігають при багатьох
патологічних процесах у свиней.
Характеризується порушенням процесів обміну білків,
вуглеводів, ліпідів і підвищеним вмістом кетонових тіл (ацетон, ацетоуксусна,
бета - оксимасляна кислоти) та інших недоокислених продуктів обміну в крові,
сечі, молоці.
6.Гіперглікемія - підвищений вміст цукру в крові.
Відзначається в фізіологічних умовах після прийому кормів, в
яких багато легкозасвоюваних вуглеводів, при посиленій м'язовій діяльності під
час перегрупувань, транспортування, збуджень, наркозу.
Патологічна гіперглікемія найчастіше є показником
недостатності інсулярного апарату та захворювання на цукровий діабет. При цьому
із - за недостатнього утворення інсуліну збільшується вироблення глюкози з
амінокислот, жирів. Хвороба може виникати в результаті підвищеного виділення в
кров гормонів наднирників - глюкокортикоїдів, щитовидної залози - тироксину,
які посилюють розпад глікогену в печінці; іноді гіперглікемію відзначають при
вагітності тварин. При патологічній гіперглікемії (цукровий діабет) клінічно
відзначають сухість шкіри, слизових оболонок, спрагу, підвищений апетит,
поліурію, цукор у сечі, схуднення, підвищену стомлюваність [20,21].
7.Гіпоглікемія - зниження вмісту цукру в крові.
Відзначають у тварин при тривалій, посиленою м'язової
навантаженні, після гіперглікемії, при тривалої транспортуванні, порушення
функції кори надниркової залози, передньої долі гіпофіза, гіпертрофію
підшлункової залози, ураженні печінки, переохолодженні новонародженого
молодняку, кетоз. При цій хворобі знижується біосинтез енергії, виникає
вуглеводне голодування головного мозку, тканин, що проявляється загальним
пригніченням, слабкістю, посиленим потовиділенням, частішанням пульсу, дихання,
у новонародженого молодняка знижується температура тіла (на 3 - 4°С).
Поряд з основними живильними речовинами - білками,
вуглеводами, жирами для забезпечення оптимального перебігу процесів обміну
речовин в клітинах органів і тканин необхідно надходження в організм
мінеральних речовин у відповідності з фізіологічною потребою. В умовах
промислового тваринництва найчастіше проявляються нестача, надлишок або
порушення співвідношення (дисбаланс) кальцію, фосфору, натрію, хлору, калію,
магнію, сірки [21].
9.Мікроелементози - хвороби тварин від нестачі або надлишку
мікроелементів в організмі.
В організмі тварин знаходять більше 30 хімічних елементів в
концентрації менше 10~3 %. Для 17 з них встановлена біологічна роль в процесах
обміну речовин. У практичних умовах господарств країни на життєдіяльність
тварин негативно впливають дефіцит, надлишок або порушення співвідношення
мікроелементів. У кормах і організмі тварин частіше буває дефіцит
мікроелементів [21,24].
Мікроелементи - метали життя - входять до складу гормонів,
ферментів, вітамінів, визначають їх активність і цим впливають на інтенсивність
процесів обміну речовин в організмі. Дефіцит ряду мікроелементів веде до
порушень процесів обміну і глибоким морфологічних і функціональних змін в
органах, що в кінцевому результаті проявляється зниженнями росту,
продуктивності, збереженості тварин. У практичних умовах найчастіше буває
хронічний дефіцит не одного, а комплексу макро - і мікроелементів. У зв'язку з
цим найбільший ефект отримують від введення в раціон преміксів, що складаються
з солей дефіцитних мінеральних речовин.
Хвороби, які розвиваються при дефіциті в організмі вітамінів,
називають гіповітамінозом (легка ступінь) і авітаміноз (важкий ступінь).
Вітамінну недостатність, обумовлену низьким вмістом вітамінів у кормах,
вважають первинної або аліментарної (екзогенний гіпо -, авітаміноз). Розвиток
гіпо- і авітамінозів в результаті поганого їх засвоєння, підвищеної витрати
організмом при токсикозах, інфекційних та інших захворюваннях, порушеннях
обміну речовин при достатньому вмісті вітамінів у раціоні відносять до
вторинних, ендогенним. При нестачі декількох вітамінів розвиваються полігіпо -
і поліавітамінози [35]. Найбільш часто у тварин, особливо у молодняку,
реєструють гіпо - і авітамінози, зумовлені дефіцитом в організмі вітамінів А -
ретинолу, Е - токоферолу, D - ергокальциферолу, С - аскорбінової кислоти,
вітамінів групи В - тіамін (В1), рибофлавіну (В2), пантотенової кислоти
(вітаміну В3), нікотинової кислоти (В5), піридоксину (В6), ціанкобаламіну (
B12).
11. Гіподинамія у тварин - це зменшення м'язового
навантаження.
Причиною її у тварин є безвигульне, скупчене, прив'язне,
боксове або фіксоване утримання при відсутності прогулянок і моціону. Вона
широко поширена в сучасних великих тваринницьких комплексах, особливо у
відгодівельних господарствах. Гіподинамія часто пов'язана з гіпокінезією
(обмеженням руху). Призводить до комплексу адаптаційних змін в обміні речовин і
морфофункціональному стані органів і систем, які проявляються в зменшенні
газообміну та інтенсивності тканинного обміну, накопичення недоокиснених
проміжних і кінцевих продуктів обміну в крові і тканинах (кетоз, ацидоз,
гіпоглікемія та інше), особливо при фізичних навантаженнях (транспортування,
перегрупування), дистрофії м'язової тканини, зменшення кількості мікрокапілярів
і кровопостачання органів, зниження азотистого обміну, демінералізації кісток,
зниження апетиту, загальної неспецифічної резистентності, стрес - стійкості,
опору до інфекцій та інвазій, відтворної здатності та молочної продуктивності
[6,8].
12. Кормові отруєння у свиней - це отруєння кухонною сіллю,
коренеплодами, отруйними рослинами при згодовуванні сіна, сінажу, силосу, а
також хімікатами та іншими сполуками.
За характером переважної дії на організм тварини отруйні
рослини об'єднуються в наступні групи:
1.дію на центральну нервову систему (дурман, блекота, полин
та інші): збудження, судоми, порушення координації руху;
2.дію на травну, сечостатеву і центральну нервову системи
(молочай і рослини, що містять соланін, сапонін і глікозіди);
.дію на дихальну і травну системи (рослини з сімейства
хрестоцвітних - суріпиця, гірчиця польова): почастішання дихання, задишка,
кашель, виділення з носа;
.дію на систему кровообігу (наперстянка): посилення з
подальшим ослабленням серцевої діяльності;
.дія на печінку (люпин, крестовники): жовтяниця, діарея та
ін.
З хімічних речовин небезпечні пестициди, добрива,
миш'яковисті препарати, ціаніди, сечовина, з'єднання міді, фосфору, хлору,
ртуті і інші [8,9].
Основними ознаками отруєння, характерними для кожного виду
отруєнь, є пригнічення тварини, відмова від корму, позиви до блювоти,
салівація, серцева недостатність, зміна кольору слизової оболонки, хиткість
ходи, м'язові судоми, зміна поведінки тварини.
Наприклад, при отруєння кухонною сіллю у свиней (смертельна
доза солі становить 0,7 г/кг ваги) спостерігаються спрага, розширення зіниць,
почервоніння або посиніння шкіри, а при отруєнні нітратами і нітритами
спостерігаються зміна різкого неспокою і збудження пригніченням, скрегіт
зубами, м'язова слабкість, блідість і синюшність слизових оболонок [10].
Буває при згодовуванні позеленілої або пророслої картоплі,
зеленого бадилля.
Ознаки. Тварина непокоїться, хода стає хиткою, слинотеча,
блювота, довго не припиняється пронос. На шкірі навколо рота з'являється висип.
У важких випадках - судоми. Температура не підвищується. Допомога при отруєнні.
Негайно припиняють згодовування картоплі, промивають шлунок. Дають молоко,
проносні засоби, слизові відвари. Проносні засоби: глауберова сіль 25-50 г на
один прийом, розчинена в 1 л води; касторове масло або олія 20-100 г на прийом.
В подальшому постійно дають слизові відвари, призначають дієту (до одужання)
[10].
При згодовуванні підгнилої буряків, а також вареної і
повільно охолодженої в теплому приміщенні. Це найчастіше буває, якщо запарені з
вечора буряк залишають в теплому приміщенні до ранку і згодовують її поросяті
вранці. Для свиней найбільш небезпечна червона столовий буряк. При згодовуванні
сирої буряків отруєнь не буває. Ознаки. У свині захворювання проявляється
протягом першої години після згодовування: вона лежить, намагається встати, але
падає, зариваються в підстилку, з'являється слинотеча, іноді блювота; п'ятачок
і кінчики вух синіють, шкіра бліда, холодна. Температура тіла падає до
37-37,5°, тварина може загинути через 1-2 години після згодовування буряків.
Допомога при отруєнні. Негайне внутрішньовенне введення розчину метиленової
сині. Без такої ін'єкції лікування, як правило, буває безрезультатним. Тому при
неможливості своєчасно зробити ін'єкцію тварину забивають [36]. Попередження
захворювання. Не згодовувати загнивший буряк, варка не повинна тривати більше
трьох годин. З буряків зливають воду, швидко остуджують і згодовують поросяті.
Отруєння пліснявими кормами. Ознаки. Найбільш характерні
ознаки - втрата апетиту, слинотеча, здуття живота, спочатку запор, а потім
пронос. Випорожнення покриті слизом, іноді з домішкою крові. Хитка хода, пригнічений
стан (іноді, навпаки, підвищене збудження), температура тіла нормальна або
злегка підвищена. Допомога. Негайне виключення пліснявого корму. При легкому
перебігу хвороби ознаки отруєння незабаром зникають. У важких випадках доцільно
забити свиню [37].
Спостерігається у свиней при дачі дуже великої кількості солі
(смертельна доза кухонної солі в середньому 3,7 г на 1 кг живої ваги) і
згодовуванні солоної риби та інших солінь. Ознаки. Спочатку спостерігаються
занепокоєння, блювання, пінисті виділення з рота, посмикування м'язів,
прискорене дихання. У тяжких випадках з'являються судоми, стан тваринного дуже
важкий. Лікування. Дають всередину проносні масла, після них - слизові відвари
з великою кількістю води. Для підтримання тонусу організму корисно введення під
шкіру розчину кофеїну [36,37].
Таким чином найчастіше на сільськогосподарських тварин
впливає комплекс несприятливих факторів, обумовлений особливостями інтенсивної
технології отримання продукції. Це - перегрупування, транспортування,
пересування по конвеєру зі зміною раціону і мікроклімату, вакцинації,
гіподинамія. Комплексні несприятливі впливи можуть викликати одночасно ураження
кількох органів і систем, що ускладнює проведення діагностики та лікувально -
профілактичних заходів, тому в боротьбі з хворобами незаразної етіології
першорядне значення набувають комплексні системи планових заходів по збереженню
здоров'я.
.3 Ефективність біохімічних досліджень в діагностиці
захворювань свиней
Основними об’єктами клініко-біохімічних досліджень в
діагностиці захворювань свиней здебільшого є біологічні рідини: кров, плазма,
сироватка, лімфа, рідше - інші рідини внутрішніх середовищ організму
(спинномозкова рідина та інше.); використовуються також екскрети, такі як сеча,
кал, жовч, слина, шлунковий та кишковий сік, сім’яна рідина, молоко; шматочки
тканини (біоптат), взяті прижиттєво під час хірургічних операцій або за
допомогою спеціальних пристосувань.
Найчастіше матеріалом для клініко - лабораторних досліджень є
кров і сеча. Для отримання результ
2.
Поширеність післязабійних змін внутрішніх органів. Дипломная (ВКР). Сельское хозяйство.
Конспекты лекций: Профессиональная психология.
Место Человека В Жизни Эссе
Пластов Первый Снег Сочинение 2 Класс
Доклад по теме Організація приватного підприємства "Mini-Land"
Реферат по теме Творчество Рафаэля Санти
Курсовая работа по теме Выбор основного оборудования на проектируемой подстанции
Реферат по теме Педагогическая деятельность
Курсовая работа по теме Пищевые растения – источники витамина С
Изложение: Особенности психологизма как способа характеристики персонажа в новеллах А.П. Чехова
Курсовая работа: Психосоциальная терапия в практике социальной работы
Генератор Плана Дипломной Работы
Пол Грэм Эссе
План Сочинения Про Маму 4 Класс
Курсовая работа по теме Организация, нормирование и оплата труда на предприятии
Курсовая работа: Языки программирования
Защита Информации В Интернет Реферат
Сочинение Что Такое Слава По Тексту Дубова
Шпаргалки: Стоматология.
Дипломная работа: Разработка математической модели и ПО для задач составления расписания
Курсовая работа: Философия санкхьи
Похожие работы на - Направления повышения эффективности системы управления образования (на примере города Зеленогорска)
Реферат: Medieval Europe Essay Research Paper Medieval EuropeMany
Реферат: Учет кассы и кассовых операций