ЕКОЦЕНТРИЗМ

ЗНАЙОМИМОСЯ З ТЕОРІЄЮ. ЦИКЛ ПОСТІВ "ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РАДИКАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ДУМКИ". 

Частина 3. Екоцентризм 

Читай попередні частини тут:

Частина 1.Що таке антропоцентризм та які принципи неантропоцентричних концепцій

Частина 2. Що таке біоцентризм

Екоцентризм — світоглядна концепція, згідно з якою всі види дикої природи та екосистеми є морально значущими й вимагають більшої моральної турботи, ніж окремі особини. В якості суб'єкта моралі, морального партнера розглядаються види живих істот і екосистеми. У цьому екоцентризму протистоїть антропоцентризм, який суб'єктом моралі розглядає тільки людину. Також екоцентризм відрізняється і від біоцентризму, який розглядає суб'єктом моралі тільки особин ссавців і птахів.

В даний час екоцентризм і біоцентризм розглядаються як два рівнозначних і взаємодоповнюючих напрямки в екологічній етиці.

Принцип екоцентризму передбачає пріоритетність цінності природи щодо цілей і потреб людини і радикально протистоїть антропоцентризму. Прибічники екоцентризму базують свою аргументацію на запереченні онтологічної лінії розмежування між природою людини і рештою живого. Відповідно заперечується і виключна самоцінність людини порівняно з представниками не-людської природи. На відміну від біоцентризму, не лише окремі живі організми, а й природа, стан екологічної рівноваги розглядаються як феномени, що мають внутрішню цінність. 

Прибічники ідеології екоцентризму сприймають природу як суб'єкт дії, що має власні цілі та моральні права. При цьому акцент робиться на цінності видів та екосистем, що аргументується тим, що екосистеми, як і дикі живі організми, незалежні від нас, складні та різноманітні, саморегулюються та мають власну тривалу історію розвитку. 

Людину прибічники екоцентризму трактують як рядового та рівноправного члена природних спільнот. Звичайно, на відміну від інших видів вона має розум, соціальну організацію, технологію та постійно їх удосконалює, однак це лише покладає на неї додатковий і виключно відповідальний обов'язок берегти й охороняти природу, насамперед від самої себе.

Отже, згідно з екоцентричним трактуванням захищати дику природу потрібно не задля досягнення певних людських цілей, а задля неї самої. Вказується на те, що на охоронних природних територіях не має бути будь-якого контролю з боку людини за живим та його використанням. Природні процеси мають відбуватися на цих територіях вільно та без втручання і впливу людини.

Екоцентризм характеризується такими основними особливостями:

1. Найвищу цінність становить гармонійний розвиток людини і природи. Людина – не власник природи, а один із членів природного співтовариства. Тобто протиставлення людини і Природи знімається.

2. Відмова від ієрархічної картини світу, де людина – "цар" природи.

3. Метою взаємодії людини з природою вважається не лише максимальне задоволення як потреб людини, а і потреби усього природного співтовариства.

4. Характер взаємодії людини з природою ґрунтується на тому, що все природне є самоцінним, тому правильним і дозволеним є лише те, що не порушує екологічної рівноваги у природі.

5. Етичні норми і правила однаково поширюються як на взаємодію між людьми, так і на взаємодію людей зі світом природи. Тобто природні об'єкти сприймаються як повноправні суб'єкти, партнери у взаємодії з людиною.

6. Розвиток природи і людини мислиться як процес коеволюції, взаємовигідної єдності, що досягається завдяки балансу прагматичної і непрагматичної взаємодії з природою.

7. Діяльність з охорони природи диктується потребою в її охороні як такої.

Активними практичними прихильниками екоцентризму є екологічні рухи та організації, які займаються охороною дикої природи, такі як американська Earth First! («Земля передусім!»), на базі якої був створений Earth Liberation Front («Фронт визволення Землі»), а також Animal Liberation Front («Фронт визволення тварин»).