Дія цивільного законодавства у часі - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Дія цивільного законодавства у часі

Загальна характеристика і структура цивільного законодавства України, значення судової практики. Порядок оприлюднення нормативно-правових актів. Механізм і особливості дії цивільно-процесуального закону у часі та його відмінність від цивільного.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Одеська національна морська академія
Факультет морського права і менеджменту
Кафедра цивільного і трудового права
Дія цивільного законодавства у часі
Цивільне право являє собою сукупність правових норм, що регулюють майнові та деякі особисті немайнові відносини. Цивільне законодавство -- це сукупність нормативних актів, в яких містяться дані норми. Тому "цивільне право" і "цивільне законодавство" -- це різні поняття.
Цивільне право -- це сукупність юридичних норм. Цивільне законодавство -- система нормативних актів. Цивільне право -- внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ним регулюються; цивільне законодавство -- зовнішня форма права, тісно пов'язана з його змістом. Отже, цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивільного права.
Відмінність між галуззю права і галуззю законодавства є загальновизнаною в теорії права; норми однієї галузі права можуть знаходитися в нормативних актах, що відносяться до різних галузей законодавства [17, 56].
Термін "джерела права" може застосовуватися у різних значеннях. В юриспруденції під джерелами цивільного права звичайно розуміють нормативні форми (способи) вираження волі народу і держави (наприклад, в прийнятих у встановленому порядку компетентними органами актах, в яких містяться норми права).
З трьох відомих історії основних форм (джерел) права, а саме -- звичай, прецедент і нормативно-правовий акт, для українського цивільного права характерною і майже єдиною формою є нормативно-правовий акт.
Загальними засадами цивільного законодавства є:
1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;
4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
5) судовий захист цивільного права та інтересу;
6) справедливість, добросовісність та розумність.
Форми, які використовує держава для втілення своєї волі у вигляді цивільно-правових норм, досить різноманітні.
За юридичною силою та територіальною ознакою джерела цивільного права поділяються на:
2. Інші правові акти, в яких містяться норми цивільного права: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств, виконавчої влади.
3. Діючі (ті, що не втратили сили) нормативні акти Союзу РСР та Української РСР.
4. Норми міжнародного права і міжнародні договори [15, 59].
Закони. Закон є основною формою правотворення в Україні. За ступенем юридичної сиди закони поділяються на основні (конституційні) і звичайні, тобто ті, що приймаються на підставі Конституції.
Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції. Для цивільного права особливе значення мають ст. ст. 13, 14, 41 Конституції, в яких встановлюються цивільно-правові засади регулювання відносин власності, та ст. ст. 21--24, 27--34, які визначають основні права і обов'язки громадян України, зміст правоздатності громадян в нормах цивільного права [1].
Закони, які приймаються на базі Конституції, називаються звичайними.
Згідно з Конституцією України (ст. 92), виключно законами України визначаються:
-- права і свободи громадян, гарантії цих прав і свобод;
-- правові засади та гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;
-- засади цивільно-правової відповідальності та ін. [1].
Закони в державі приймаються в різні часи, тому вони потребують відповідної систематизації. Зведення законів у ту чи іншу систему без зміни їхнього змісту називається інкорпорацією. Так, за останні роки видані збірники нормативних актів із страховою, транспортного законодавства, законодавства про інтелектуальну власність тощо.
Систематизація нормативного матеріалу, коли діючі правової норми істотно доопрацьовуються, виключаються застарілі норми, усуваються прогалини та колізії в правовому регулюванні і потім видається новий закон в систематизованому вигляді, називається кодифікацією, а її результат -- кодексом. Кодекс -- це законодавчий акт, в якому об'єднані і систематизовані норми права, що регулюють певну область суспільних відносин. Головним кодифікаційним актом цивільного права є Цивільний кодекс України, один з найважливіших законів України. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж Цивільний кодекс України, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Інші нормативні акти. Елементами системи цивільного законодавства поряд із законами є також укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств. З метою забезпечення законності актів відомчого законодавства, їх відповідності законам і підзаконним актам, Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р. (із змінами від 21 вересня 1998 р.) введено державну реєстрацію нормативно-правових актів, що видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління за контролю, якщо ці акти стосуються прав, свобод та законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер. Державну реєстрацію відомчих нормативних актів, прийнятих центральними органами, здійснює Міністерство юстиції України, а реєстрацію актів місцевих органів управління -- управління юстиції областей і міст Києва та Севастополя [16, 41].
Постановами уряду затверджені такі важливі нормативні акти, як "Статут залізниць" (6 квітня 1998 р.), "Про затвердження надання правил послуг поштового зв'язку" (5 березня 2009 р.).
На рівні відомств прийняті такі акти, як "Про затвердження договорів оренди (23 серпня 2000 р.), " Інструкція про ведення Державного реєстру правочинів " (18 серпня 2004 p.), "Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб" (9 червня 1998 р.).
До підзаконних актів, в яких можуть міститися норми цивільного права, відносяться і рішення та розпорядження нормативного характеру місцевих органів влади. Голови місцевих державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають рішення, які стосуються питань, пов'язаних з правилами ведення торгівлі в даній місцевості, оренди нежилих приміщень тощо. Так, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 червня 1998 р. "Про заходи щодо реалізації в м. Києві молодіжної житлової політики" визначається порядок створення молодіжних житлово-будівельних кооперативів, умови укладання кредитних угод про інвестування у житлове будівництво. В межах м. Києва це розпорядження є обов'язковим для виконання [17, 56].
До нормативних актів цивільного законодавства відносяться також затверджені відповідними державними органами управління примірні статути кооперативних та інших громадських організацій.
Нормативні акти Союзу РСР та Української РСР. У відповідності з Законом України від 12 вересня 1991 p. "Про правонаступництво України" і Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, діють на території України, якщо вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України, а акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, діють на території республіки до прийняття відповідних актів законодавства України за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.
В числі цих актів великий масив складають підзаконні нормативні акти. Серед них: "Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення" і "Положення про поставку товарів народного споживання" (затверджені Радою Міністрів СРСР і чинні з 1 серпня 1988 p.); "Правила про договори підряду на капітальне будівництво" (затверджені РМ СРСР 26 грудня 1986 p.); "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народною споживання за кількістю" (затверджена Державним арбітражем СРСР 15 червня 1965 p.); "Примірний статут житлово-будівельного кооперативу" (затверджений постановою РМ УРСР 30 квітня 1985 p.).
Норми міжнародного права і міжнародні договори. Законом України вiд 29 червня 2004 року "Про міжнародні договори України" встановлено, що "укладені і належним чином ратифіковані Україною міжнародні договори становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства". Коли такий порядок не встановлено, пріоритет, згідно з нормами міжнародного права, мають норми міжнародних договорів [8].
Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм ділового обігу, тобто правилом поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, таким, що широко застосовується у певній сфері підприємництва і не суперечить цивільному законодавству або договору. З певним застереженням можна вести мову про використання звичаєвих правил вже сьогодні. Так, ст. 149 Кодексу торговельного мореплавства України передбачає, що за відсутності угоди сторін щодо тривалості часу вантажних робіт, розміру плати перевізнику за простій, розмір винагороди за дострокове закінчення розвантаження визначається відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту [16, 50].
Крім вертикальної системи зв'язку нормативних актів (тобто класифікації нормативних актів за їх юридичною силою) цивільне законодавство має і так звану горизонтальну систему. Принципом її побудови є виокремлення і групування актів щодо того та іншого предмета регулювання (відносини по передачі майна у власність, тимчасове користування, по наданню послуг, виконанню робіт тощо).
За дією ознакою можна виділити такі складові частини цивільного законодавства, як транспортне законодавство, законодавство страхове, торговельне, будівельне, орендне, про інтелектуальну власність та ін.
Так, транспортне законодавство, як сукупність нормативних актів, визначає основні правові, економічні і організаційні засади діяльності транспорту, правовий статус транспортних організацій, їх взаємовідносини з клієнтурою, умови перевезення, організацію безпеки руху на транспорті тощо. Серед нормативних актів цієї категорії можна назвати: "Повітряний кодекс України"(1993); "Кодекс торговельного мореплавства України" (1994); закони України "Про транспорт" (1994), "Про залізничний транспорт" (1996), а також -- "Статут автомобільного транспорту" (1969); "Статут залізниць" (1998). На кожному виді транспорту діють окремі правила перевезення. Оновлюючи транспортне законодавство, Кабінет Міністрів України затвердив "Правила надання послуг пасажирам автомобільного транспорту" (18 лютого 1997 p.), "Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом" (19 березня 1997 p.), а Міністерство транспорту України "Правила перевозок вантажів автомобільним транспортом" (14 жовтня 1997 p.), "Порядок і умови організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом" (21 січня 1998 p.).
Страхове законодавство регулює відносини між страховиками (страховими компаніями) і страхувальниками щодо захисту майнових прав і інтересів громадян та юридичних осіб у випадку настання певних подій. Серед основних нормативних актів цієї категорії назвемо: Закон України "Про страхування" (1996); "Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" (14 серпня 1996 р.); "Положення про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (28 вересня 1996 р.); "Положення про порядок проведення діяльності страховими посередниками" (18 грудня 1996 р.); "Положення про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування" (13 липня 1998 p.); окремі положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування -- військовослужбовців, працівників МВС, прокуратури, суддів, митників, депутатів та ін.
Торговельне законодавство. Окрім Закону України "Про захист прав споживачів" (1991 p.), згадаємо також: "Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення" (8 лютого 1995 p.); "Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами" (13 березня 1995 p.); "Правила продажу непродовольчих товарів" (27 травня 1996 p.); "Правила продажу продовольчих товарів" (28 груди» 1994 p.);
"Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами" (8 грудня 1995 p.); "Правила торгів на ринках" (12 березня 1996 p.), "Правила торгівлі у розстрочку" (1 липня 1998 p.); окремі правила роздрібної торгівлі: алкогольними напоями, примірниками аудіовізуальних творів, нафтопродуктами та ін. [15, 63]
Законодавство про інтелектуальну власність. До цієї групи відносяться Закони України: "Про авторське право і суміжні права" (23 грудня 1993 р.); "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі." (15 грудня 1993 p.); "Про охорону прав на промислові зразки" (15 грудня 1993 р.), "Про охорону прав на сорти рослин" (21 квітня 1993 p.); "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"; "Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель" (17 грудня 1994 p.) та ін.
Відповідні нормативні акти складають зміст будівельного законодавства, законодавства про оренду, банківського та ін.
Під судовою практикою звичайно розуміють ті положення (рішення) судів, які виносяться судами при розгляді певної категорії справ (наприклад, щодо встановлення батьківства, відшкодування шкоди, яка заподіяна джерелом підвищеної небезпеки тощо).
Рішення суду по конкретній справі мають обов'язкову силу лише для суб'єктів цієї справи і, звичайно, джерелом права вони не є. Джерелом права не можуть вважатися і узагальнення судової практики з певних категорій справ, позиції колегії в цивільних справах Верховного Суду України.
Разом з тим судова практика тісно пов'язана з джерелами права і має важливе значення в цивільному законодавстві.
По-перше, саме за допомогою судової практики встановлюється таке розуміння і тлумачення закону, яке розкриває його зміст і розвиває його положення.
По-друге, саме цивільна практика є вихідною базою для цивільного законодавства. Завдяки судовій практиці в нормативному порядку урегульовуються відносини, які до цього цивільним законодавством не регламентувалися. Так, ЦК України 1963 р. не містив положень щодо відшкодування витрат, які особа зазнала при веденні чужої справи без доручення. Але на практиці такі справи виникали, і суди змушені були їх вирішувати. Як наслідок цього, в прийнятому в 2003 році ЦК України з'явилася окрема глава: "Ведення чужих справ без доручення" [14, 101].
По-третє, застосування цивільно-правових норм на практиці дозволяє з'ясувати, наскільки ефективною і повною є діюча норма, виявити прогалини, неточності, суперечності, які закладені в ній, усунути їх і цим самим удосконалити норму права.
З метою забезпечення правильності рішень, які виносять суди. Пленуму Верховного Суду України надано право давати судам керівні роз'яснення, чим досягається єдність судової практики по однорідних справах. У відповідності зі ст. 12 Господарсько-процесуального кодексу України право давати роз'яснення господарським судам з питань практики застосування законодавства України, яке регулює відносини в господарській сфері, надано Вищому господарському суду України.
Питання щодо правової природи постанов Пленуму Верховного Суду України є дискусійним в юридичній літературі. На думку одних вчених, ці постанови є тлумаченнями норм права, мають офіційний характер і є складовими тих норм, які тлумачаться; в силу цього вони набувають значення джерела права.
Більшість цивілістів вважають, що правова норма і її тлумачення -- явища різного роду. Якщо тлумачення визнавати частиною тієї норми, яка підлягає тлумаченню, то тим самим відкривається можливість зміни норми шляхом її тлумачення.
Відсутність єдиної думки з цього питання обумовлюється й діяльністю Верховного Суду України, який інколи встановлює, по суті, правила нормативного характеру, хоча не є нормотворчим органом. Так, в п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначається, що володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Але ж існує спеціальна норма ЦК України, яка передбачає умови звільнення від відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки. В цій нормі називаються дві виключні підстави: непереборна сила і умисел потерпілого [3]. У відповідності до ст. 147 Конституції України право офіційного тлумачення законів надано Конституційному Суду України [1].
Керівні роз'яснення Верховного Суду України з питань застосування чинного законодавства при розгляді окремих категорій цивільних справ е обов'язковими для всіх судів України.
Постанови Пленуму Верховного Суду публікуються в окремих збірниках і в періодичних юридичних виданнях ("Вісник Верховного Суду України", "Право України", "Збірник поточного законодавства, нормативних актів, судової практики", "Юридичний вісник", "Закон і бізнес" та ін.).
Серед постанов Пленуму Вищого господарського суду України і роз'яснень Президії Вищого господарського суду України наведемо наступні: "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про підприємництво"" від 6 серпня 1997 p. № 02/5/276; "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкуртом" від 18 листопада 1997 р. № 02/5/444.
Постанови Пленуму Вищого господарського суду та роз'яснення Президії Вищого господарського суду України публікуються в спеціальному виданні "Збірник рішень та судової практики Вищого господарського суду України", а також в наведених вище виданнях [17, 78].
Отже, судова практика мають важливе значення в тлумаченні, удосконаленні і застосуванні цивільного законодавства. Проте слід пам'ятати, що судовий прецедент офіційно не є джерелом права в Україні (окрім рішень Конституційного Суду України), отже він не носить імперативного характеру. Проте, при розгляді судових справ, особливо в судах першої інстанції, судді намагаються слідувати постановам Пленумів судів касаційної інстанції та Верховного Суду, а також не виходити за межі існуючої судової практики. Тому фактично судовий прецедент можна визнати неофіційним джерелом права в Україні, яке має подекуди більший вплив на судову практику, ніж офіційні джерела права.
Цивільне право являє собою сукупність правових норм, що регулюють майнові та деякі особисті немайнові відносини. Цивільне законодавство -- це сукупність нормативних актів, в яких містяться дані норми. Тому "цивільне право" і "цивільне законодавство" -- це різні поняття.
За юридичною силою та територіальною ознакою джерела цивільного права поділяються на закони, інші правові акти, в яких містяться норми цивільного права: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств, виконавчої влади, діючі (ті, що не втратили сили) нормативні акти Союзу РСР та Української РСР та норми міжнародного права і міжнародні договори.
Рішення суду по конкретній справі мають обов'язкову силу лише для суб'єктів цієї справи і, звичайно, джерелом права вони не є. Джерелом права не можуть вважатися і узагальнення судової практики з певних категорій справ, позиції колегії в цивільних справах Верховного Суду України. Разом з тим судова практика тісно пов'язана з джерелами права і має важливе значення в цивільному законодавстві.
Дія нормативно-правового акта цивільного законодавства у часі - це офіційно встановлений проміжок його юридичного буття, котрий, як правило, не обмежений певним строком, а визначається моментом набрання ним чинності та моментом припинення його дії.
Закріплення принципу незворотності дії актів цивільного законодавства у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і людиною
Частина п'ята ст. 94 Конституції не допускає набрання законом чинності раніше дня його опублікування. Однак Конституція (ст. 58) встановлює зворотну силу законів та інших нормативно-правових актів, що пом'якшують або скасовують будь-яку юридичну відповідальність.
До цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього норма ч. 3 ст. 5 ЦК вимагає дотримання трьох умов:
а) відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання;
б) акт, що регулює їх, втратив чинність;
в) права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.
Чинність закону не обмежена строком, якщо в самому законі не вказано інше або його сама сутність закону не передбачає його дію протягом певного періоду часу.
Порядок оприлюднення нормативно-правових актів регулюються указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності». Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.
Дія цивільного процесуального законодавства у часі істотно відрізняється від дії цивільного законодавства у часі. Якщо цивільні правовідносини регулюються нормами, які діяли на момент виникнення цивільних правовідносин, то цивільні процесуальні правовідносини регулюються нормами, яки є чинними на момент вчинення певних процесуальних дій.
1. Конституція України. Закон України від 28.06.1996 №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. --1996. -- №30. -- Ст. 141.
2. Кодекс торговельного мореплавства України. Закон України вiд 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. --1995. -- №47. -- Ст. 349.
3. Цивільний кодекс України. Закон України від 16.01.2003 №435-IV // Відомості Верховної Ради України. --2003. -- № 40. -- Ст. 356.
4. Цивільний процесуальний кодекс України. Закон України від 18.03.2004 № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. --2004. -- №40. -- Ст. 402.
5. Про правонаступництво України. Закон України вiд 12.09.1991 № 1543-XII // Відомості Верховної Ради України. --1991. -- №46. -- Ст. 617.
6. Про місцеве самоврядування в Україні. Закон України вiд 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. --1997. -- №24. -- Ст. 170.
7. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 07.12.2000 № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. --2001. -- №5. -- Ст. 30.
8. Про міжнародні договори України. Закон України вiд 29.06.2004 № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. --2004. -- №50. -- Ст. 540.
9. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 // Офіційний вісник України. --1999. -- №7. -- Ст. 160.
10. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності. Указ Президента України від 10.06.1997 №503/97 // Офіційний вісник України. --1997. -- №24. -- Ст. 11.
11. Бірюков І.А. Цивільне право України. Заг. частина - К.: Юросвіта, - 2000. - 431 с.
12. Боброва Д.В. Цивільне право. ч. перша - К.: Літера, - 2007.- 543 с
13. Заіка Ю.О. Українське цивільне право: Київ «КНЕУ» - 2006р. - 403 c.
14. Харитонов. Є.О.; Саніахметова. Н.О. Цивільне право України. -Київ: «Істина» - 2005 - 765 с.
15. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник у 2 т. -Вид.2-ге, доп. і перероб. - Т.2. Особлива частина К.: Видавничий Дім „Ін Юре" -2006 - 431 с.
16. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./ Д.В. Боброва, О.Д. Дзера, А.С. Довгет та ін.; За ред.О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової.-К.: Юрінком Інтер, - 2000.- 740 c.
17. Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс; Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. -- К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», - 2005. -- 624 с.
Предмет, метод та система цивільного процесуального права. Джерела та принципи цивільного процесу, сторони та основні стадії. Особливості застосування судами в справі норм матеріального і процесуального права. Види стадій цивільного судочинства. курсовая работа [37,5 K], добавлен 06.09.2016
Ознаки, принципи та функції приватного права. Форми систематизації цивільного законодавства, історія його кодифікації в СРСР і УРСР. Характеристика французького та німецького цивільного кодексу. Особливості розвитку сучасної цивілістичної доктрини. курс лекций [59,3 K], добавлен 09.12.2010
Визначення принципів цивільного права (ЦП) України та його співвідношення з засадами цивільного законодавства України (ЦЗУ). Необхідність адаптації цивілістичної концепції, принципів ЦП та засад ЦЗУ до Європейського приватного права на основі DCFR. статья [24,7 K], добавлен 17.08.2017
Вирішення актуальних питань судової практики, пов'язаних із застосуванням договору поруки. Аналіз чинного цивільного законодавства України і практики його застосування. Помилки в застосуванні окремих норм законодавства, які регламентують відносини поруки. статья [22,2 K], добавлен 11.09.2017
Аналіз законодавства Франції у сфері охорони навколишнього природного середовища. Дослідження нормативно-правових актів: Екологічного та Лісового, Сільськогосподарського, Цивільного, Кримінального кодексу, що регулюють природоохоронну діяльність. статья [20,5 K], добавлен 19.09.2017
Огляд ряду підходів до класифікації правових актів в юридичній літературі. Види локальних корпоративних актів та їх загальна характеристика, порівняння з індивідуальними корпоративними актами. Використання для удосконалення чинного законодавства. реферат [24,0 K], добавлен 25.10.2014
Основні засади системи цивільного права України. Єдність і розмежування інститутів цивільного права. Система цивільного права України. Загальна частина цивільного права. Спеціальна, особлива частина цивільного права. курсовая работа [60,3 K], добавлен 02.06.2006
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Дія цивільного законодавства у часі курсовая работа. Государство и право.
Реферат: Жизнь и научные открытия А.Л.Лавуазье и К.Л.Бертолле. Скачать бесплатно и без регистрации
Сочинение: Дон Кихот
Тематика Дипломных Работ По Социальной Работе
Реферат: Ten Years Fron Now Essay Research Paper
Этимология Сочинение Рассуждение
Дипломная работа по теме Проблемы стимулирования труда на предприятии
Курсовая работа по теме Пластиковые карты
Реферат: Бессознательное. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Крестьянский вопрос в России и его решение правительством в XIX веке
Контрольная работа по теме Организация, как объект аудита и контроллинга персонала
Курсовая работа: Планирование мероприятий по повышению эффективности. Скачать бесплатно и без регистрации
Лабораторной Работы Методичка
Курсовая работа по теме Сущность агрессивного маркетинга в рекламе
Курсовая работа: Нарушении таможенных правил
Проведение Итогового Сочинения В 11 Классе
Дипломная работа по теме Адаптация персонала на примере организации ООО "Крестовский"
Реферат: Управление внешнеэкономической деятельностью на примере Алтайского края
Реферат: Николаевский В. В
Реферат На Тему Метод Статистической И Гармонической Линеаризации. Расчет Автоколебаний По Критерию Найквиста
Отчет по практике по теме Діагностика лейкозу
Мумиеносность некоторых куполов монгольской части Алтае-Саяно-Хангайского континентального свода - Геология, гидрология и геодезия статья
Организация бухгалтерского учета предприятия на примере ООО "ЛМ-сервис" - Бухгалтерский учет и аудит отчет по практике
Отряд парнокопытные - Биология и естествознание презентация