Джерела податкового права України - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Джерела податкового права України

Поняття і класифікація джерел податкового права. Норми чинного законодавства України, що регулюють податкові правовідносини: підзаконні нормативні акти, міжнародні договори. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення даних правовідносин.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Актуальність теми дослідження. Від того, як люди розуміють право, залежить, як вони будуть ним користуватися. Це ж саме стосується і джерел права. Звісно, що неправильне розуміння джерел права призводить до такого ж неправильного користування ними. В свою чергу, чим адекватнішим є розуміння джерел права, тим оптимальнішим і ефективнішим буде їх використання. Якщо, наприклад, у сучасній Україні є достатньо ознак, які свідчать про великі недоліки у використанні джерел її податкового права, то це означає, з нашої точки зору, що існують не менші проблеми з їх розумінням. Недарма одним з теоретиків фінансового права України П.С. Пацурківським зроблено висновок про те, що проблема джерел податкового права держави, як і джерел фінансового права в цілому, на загальнотеоретичному, методологічному рівні розроблена незрівнянно менше у фінансово-правовій науці, ніж категорії «предмет фінансового права» та «предмет податкового права», «метод фінансового права» та «метод податкового права».
У недорозвинутому стані, як стверджують фахівці, перебуває також і загальноправова категорія «джерела права» в цілому. Ці дві категорії - «джерела податкового права» та «джерела права в цілому» співвідносяться між собою, як особливе та загальне, а тому, щоб з'ясувати по суті перше, необхідно хоча б у загальних рисах охарактеризувати друге.
У радянський період дослідженню тих або інших аспектів джерел по-даткового права були присвячені роботи Ю.А. Ровинського, С.Д. Ципкіна, В.С. Запольського.
При цьому характерним для їх досліджень було те, що вони ототожнювали категорії «джерела податкового права» та «податкове законодавство». В свою чергу, термін «податкове законодавство» вони використовували головним чином у широкому розумінні слова, оскільки саме такий доктринальний підхід до тлумачення законодавства панував у радянській теорії держави і права.
Подальший розвиток та конкретизацію сучасні підходи до аналізу податкового законодавства, джерел податкового права в цілому запропоновані провідними вітчизняними фахівцями з теорії податкового та фінансового права, знайшли у монографіях О.В. Щербанюк, Г.В. Бех, М.О. Перепелиці та В.В. Хохуляка, у ряді навчально-методичних видань, у кандидатських дисертаціях В.В. Безуглої, Н.В. Воротіної, В.М. Чебан, М.М. Весельського, І.Є. Криницького, О.Г. Свєчнікової, В.М. Кофлана та інших. Проте, як і попередні автори, чіткого визначення поняття «джерела податкового права» вони не дають. Відсутнє також чітке нормативно закріплене визначення поняття «податкове законодавство».
Об'єктом дослідження у курсовій роботі є суспільні відносини, що виникають в процесі та з приводу оподаткування фізичних і юридичних осіб, а також юридичні факти, що виступають у якості умов та підстав виникнення, зміни та припинення даних правовідносин.
Предметом дослідження стали норми чинного законодавства України, покликані регулювати податкові правовідносини, та містяться в: Конституції України; Податковий та Митний кодекси України; міжнародних угодах України; постановах Верховної Ради України; Указах Президента України; Постановах Кабінету Міністрів України; актах органів місцевого самоврядування; рішення Конституційного Суду України.
Слово (термін) джерело означає те, що дає початок будь-чому. Джерело права -- це зовнішні форми виявлення правотворчої діяльності держави, за допомогою якої воля законодавця стає обов'язковою для виконавця. Усі ці положення повною мірою стосуються й податкового права.
Джерело права, будучи одним з фундаментальних понять теорії права, само собою та у співвідношенні з іншими, «дотичними» до нього категоріями і поняттями, особливо з поняттям «форма права», має неоціненне теоретичне і практичне значення. Саме тому, починаючи з римських юристів і закінчуючи вченими-правознавцями сьогодення, воно перебуває в полі постійної пильної уваги та вивчення ) Памятки римского права. Институции Юстиниана / Под ред. Л.Л. Кофанова, В.А. Таисинова. -- М., 1998; . В теоретичному плані чітке уявлення про поняття та зміст джерел права виступає неодмінною передумовою не менш чітких знань про такі нерозривно пов'язані з ним та у значній мірі залежні від нього категорії і поняття, як характер і зміст права, система права, галузь права, інститут права і навіть у певній мірі норма права та інші. В практичному плані чітке уявлення про джерела права - їх поняття, види та зміст - створює умови для подальшого вдосконалення та відповідного підвищення ефективності правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності державних органів.
В той же час розуміння джерела права не може бути глибшим та повнішим, ніж розуміння власне права. Цілком правильно, на нашу думку, відомий російський теоретик права Г.В. Мальцев констатував, що «відоме зауваження Канта про те, що юристи все ще шукають визначення права, залишається справедливим і у наші дні». Юридична думка, резонно відзначає він, «судячи з усього, приречена на безкінечний пошук визначення права, спонукана до цього практичною необхідністю побудувати правопорядок на фундаменті якомога надійніших, чіткіших та повніших знань про його сутність, предмет правового ре регулювання» Мальцев Г.В. Понимание права. Подходы и проблемы. - М., 1999. - С.3. . Ця одвічна і нескінченна погоня за з'ясуванням сутності права, очевидно, у вирішальній мірі зумовлена тим, що, з одного боку, має місце постійне незадоволення досягнутим рівнем юридичних знань, вічно злободенне відчуття неповноти права, бажання його вдосконалити, а з іншого боку - зростаюче разом з досвідом, що набувається, розуміння відносності результатів наукового пошуку, обмеженості і звідси минучості висновків, в істинність яких суспільство уже встигло повірити. Причому ця недосконалість, неповнота знань про право іманентна усій світовій юриспруденції, що вона визнає сама Daries H. Holdcroft. Jurisprudence: Text and Commentary. - L., 1997 .
У правознавстві і юридичній практиці термін «джерело права» розуміється багатозначно, а іноді вживається як тотожний до терміна «форми права». Разом з тим, важливо вміти чітко розрізняти ці терміни для правильного використання в правозастосуванні саме форм права. Зміст цих понять буде різним залежно від того, в якому контексті вони вживаються - чи по відношенню до права як цілого, чи по відношенню до окремої норми, групи норм. У праві категорій форми охоплюються два значення: а) правова форма; б) форма самого права.
При відносній єдності змісту і форми, перше є рухомою, динамічною стороною цілого, а форма охоплює систему стійких зв'язків предмету. Виникаюче деколи в ході розвитку невідповідність змісту і форми кінець кінцем дозволяється "скиданням" старої і виникненням нової форми, адекватної змісту, що розвивається.
Правова форма - вся правова реальність. В цьому випадку йдеться про правові явища, охоплюючи економічні, політичні, побутові і інші фактичні відносини. Поняття правової (юридичної) форми застосовне, коли розкривається зв'язок права (або будь-якого правового явища) з іншими соціальними утвореннями, процесами і відносинами.
Форма права - це форма саме має рацію як окремого явища, і співвідноситься вона тільки із змістом права. Її призначення - упорядкувати зміст права, додати йому властивості державно-владного характеру. Виділяють зовнішню і внутрішню форми права.
Скажімо право має внутрішню і зовнішню форму, під якими традиційно розуміється, у першому випадку. Внутрішня будова права, його структура, поділ на галузі та інститути; зовнішня форма права - це система законодавства.
Внутрішньою формою правової норми є її структура, поділ на гіпотезу, диспозицію, санкцію. До неї відносять систему права, горизонтальну та вертикальну структури підпорядкованості усіх її елементів. А зовнішньою - стаття нормативного акта чи група статей, в яких відображена правова норма. Щодо неї у сучасній вітчизняній юридичній літературі не сформувалося єдиного розуміння, що ймовірніше пов'язане з неоднозначною трактовкою різними авторами вже самого змісту права. Іноді, наприклад, припускають, що зміст права складає державна воля, а форми права - це юридичні норми. Думається, однак, що більш близькі к істині ті вчені, які змістом права визнають не державну волю, а юридичні норми, і в цьому зв'язку формою іменують джерела права.
Джерела податкового права - це зовнішні конкретні форми його вираження, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади й органів місцевого самоврядування, які містять норми податкового права. Змістом джерел податкового права є правові норми, що регулюють питання встановлення, введення і стягування податків і зборів, відносини у сфері податкового контролю й відносини з приводу притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.
Джерела податкового права допомагають виконувати два взаємопов'язані завдання. По-перше, вони є невід'ємною частиною фінансової правотворчості, яка, у свою чергу, представляє один з основних напрямів фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування. У результаті здійснення державою й органами місцевого самоврядування правотворчої функції утворюються джерела податкового права. По-друге, джерела податкового права є формою існування податкових норм, тобто зовнішнього об'єктивного вираження загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів у податкових відносинах. Форма джерела податкового права містить знання про чинне законодавство, призначене для регулювання податків і зборів. Нормативні правові акти про податки і збори мають певні особливості вступу в законну силуДзюба О.В. Податкове регулювання банківської діяльності в Україні та визначення його пріоритетних функцій. Економічний вісник університету: збірник наукових праць державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - 2011. - №17/1. - С. 3. .
З українських дослідників джерел податкового права доцільно виділити М.П. Кучерявенка, який є провідним фахівцем з питань вітчизняної теорії податкового права. Ним започатковано чимало нових перспективних методологічних підходів до цієї проблеми, зроблені цінні узагальнення, оцінки та висновки, які можна розглядати в якості критеріїв та орієнтирів усім наступним дослідникам цих проблем. Зокрема, М.П. Кучерявенко зробив висновок, що «джерела податкового права є вираженням правотворчої діяльності держави у формі прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права».
Джерела податкового права -- це акти компетентних органів держави, якими встановлюються норми права у сфері податкової політики. Проблема джерел права лежить в основі будь-якої юридичної концепції, оскільки само Існування та ефективність юридичних норм багато в чому визначаються формами вираження і закріплення їх. Податкове право в цьому аспекті не е винятком. Питання про джерела має для нього велике теоретичне та практичне значення. Вивчення цієї проблеми дає можливість не тільки виявити сутність сучасного податкового права, але й певною мірою прогнозувати шляхи його розвитку.
Податкове право є сукупністю юридичних норм, які визначають податкову систему держави, порядок стягнення податків, відповідальність за порушення розпоряджень податкових органів, що займає особливе місце в механізмі фінансового регулювання. Саме податки є основним важелем, за допомогою якого створюються державні грошові фонди та матеріальні умови для існування і функціонування влади. В цьому полягає їхня фіскальна функція. Формування дохідної частини державного бюджету на основі стабільного і централізованого стягнення перетворює державу на найбільший економічний об'єктГега П.Т., Доля Л.М. / Основи податкового права: Навч. посіб. -- 3-тє вид., випр. і доп. -- К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. - С. 32. .
Джерело податкового права є насамперед формою вираження і встановлення чинних податково - правових норм. Зовнішній характер цієї форми об'єктивного права характеризується перш за все тим, що відбувається закріплення поведінки учасників податкових відносин. Крім того, особливим чином здійснюється і його оформлення - як спеціальних приписів нормативно - правових актів, залежно від їх становища в ієрархії податкового законодавства. Нарешті, подібне зовнішнє оформлення надає певна якість - форма вимоги, характер правової норми. «Таким чином, джерело права є зовнішньою формою об'єктивізації правової норми. Причому тільки об'єктивована ( «у певній формі» ) норма стає загальнообов'язковою правовою нормою, реалізація якої забезпечується відповідними заходами державного впливу. Норма права не існує й не може існувати поза джерелом права - оболонки буття правової норми»Зивс С.Л. Источники права. - М. Наука. 1981. - С.9. .
- установлювати певні правила поведінки, які виключають його індивідуалізацію відносно окремого суб'єкта;
- бути виданим компетентним органом (в основному органами державної влади);
- мати чітку відповідність матеріальної і процесуальної сторони функціонування податкового механізму;
Таким чином, джерелами податкового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права Основи податкового права: Навчальний посібник / За ред. проф. Кучерявенко М.П. -- Харків: НЮАУ, 2003. .
Традиційно джерелами права вважаються нормативно - правові акти, санкціоновані звичаї, прецеденти (судові або адміністративні), міжнародні угоди. Можливі декілька підходів до розгляду джерела права:
- соціально-економічний - визначає сукупність соціально-економічних факторів, які регулюють об'єктивні закони;
- державно-політичний - характеризує реалізацію державної волі в конкретних правових нормах;
- юридичний - специфічний механізм, що передбачає реалізацію державної свободи в конкретних нормах права.
Джерела податкового права можуть бути поділені за декількома принципами:
1. На підставі владно-територіальної ознаки (в основному це стосується видів нормативних актів):
1) Загальнодержавні нормативні акти;
1) Нормативні - акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами в установленому порядку;
2) Ненормативні - акти, що не містять правових норм загального характеру;
3. За особливостями правового регулювання та характером встановлення:
1) Звичай, санкціонований компетентними органами в установленому порядку. Найчастіше йдеться про звичай, до якого робиться відсилання в законі. Звичаєм, як правило, регулюються процесуальні сторони функціонування податкових актів, рамки компетенції держаних органів у сфері оподаткування.
2) Прецедент одержав значне поширення в англосаксонських правових системах, особливо за наявності прогалин у законодавстві. Специфіка в цьому разі полягає в тому, що правозастосовний орган фактично виступає як нормотворча структура. Багато процесуальних норм народились в ході судових слухань за податковими справами. Так, розгляд щодо податкових правопорушень в американському суді ускладнювався посиланнями на п'яту поправку Конституції США, що надавала право відмовитись від давання показань на підставі того, що це могло призвести до «самообвинувачення». Верховний суд США, наділений повноваженнями конституційного контролю, відмовив підозрюваним у можливості використання п'ятої поправки до Конституції у разі розгляду справ про податкові правопорушення.
Подібні ситуації спричиняють необхідність систематизації найважливіших судових рішень. У США судову нормотворчість здійснюють Верховний суд, апеляційні суд, претензійний суд, федеральні окружні суди та податковий суд США Козирин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики.- М. 1993.- С. 73-74. .
3) Міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування, інших питань оподаткування. Застосування цього джерела податкового права не завжди є однозначним. Міжнародні договори наділені різною юридичною силою. Якщо в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою, то в США їх дія є рівнозначною законам, і міжнародні договори включаються в систему законодавства нарівні із законами. Це породжує проблеми як забезпечення правового регулювання цих норм, так і системи гарантій такого забезпечення. А власне в Україні Конституція України встановлює пріоритет міжнародних угод над нормами національного податкового законодавства Конституція України // Відом. Верховної Ради України. - 1996. - №30.- Ст.141. . Принципове значення має й норма Конституції, відповідно до якої закони та інші правові акти не повинні їй суперечити;
4) Правова доктрина характерна для мусульманських країн, де будучи одним з важливих джерел шаріату, заповнює прогалини законодавства відповідно до приписів мусульманської доктрини Козирин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики.- М. 1993.- С. 75. .
5) Нормативно-правовий акт - найважливіше, а іноді єдине джерело податкового права. У деяких випадках інші джерела розглядаються як похідні від нормативного акта Кучерявенко М.П. Податкове право України. - Підручник. - Харків: Право, 2013 . - С. 77. .
податковий нормативний юридичний законодавство
Податкове законодавство, виступаючи формою реалізації податкового права, містить досить широке коло нормативних актів, що регулюють оподаткування. С.Г. Пепеляєв зазначає, що податкове законодавство включає взагалі тільки закони та рішення органів влади, видані на основі Конституції Основи податкового права під ред. С.Г. Пепеляєва. - М.,1995. - С. 105. . Згідно зі ст.3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом, операцій з переміщенням товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно - правових актів, прийнятих на підставі і на виконання цього кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 .
Податкові закони - це нормативно - правові акти законодавчого органу влади, у яких закріплені норми податкового права, що регулюють особливу сферу суспільних відносин - сферу оподаткування, і які мають вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів.
Конституція України як основний нормативно-правовий акт у сфері податкової діяльності держави та місцевого самоврядування займає одне з найважливіших місць в системі джерел податкового права. Це обумовлюється її установчим характером та прямою дією її норм (ст. 8) Конституція України - Основний закон держави і суспільства: Навч. посібник. - Х., 2007. - С. 190; . Вона регулює найбільш значущі, фундаментальні суспільні відносини.
Застосування конституційних положень можливо без додаткової їх регламентації в інших законах. При цьому, як зазначають Ю.М. Тодика і В.Я. Тацій, положення статі Конституції про пряму дію конституційних норм не відкидає, а вимагає ґрунтовного забезпечення нормативного регулювання суспільних відносин поточним законодавством Тацій В.Я., Тодика Ю.М. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. - 2003. - №6. - С. 7. . Це характеризує її місце в ієрархії нормативно-правових актів, чинних в Україні, та означає, що вона має верховенство над усіма іншими законами, що всі норми й інститути поточного законодавства, і фінансового зокрема, не повинні суперечити її положенням.
Конституція України визначає принципи, які є основою змісту фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, відображають характер конституційного регулювання фінансових відносин та мають базове значення для фінансового права в цілому. Зокрема, це такі принципи: верховенство права (ст.8), гласність (ст.57), законність (ст.6,8,19, 113, 117, 118), пріоритет прав і свобод людини й громадянина (ст. 3), відповідальність держави за свою діяльність (ст.3), принцип розподілу компетенції у податковій сфері між представницькими та виконавчими органами, що випливає з принципу розподілу влади (ст.6); та ін. Ці принципи не можуть бути порушені при здійснені податкової діяльності.
Також Конституція України встановлює компетенцію певних державних органів у галузі податковій діяльності та закріплює права й обов'язки громадян у податковій сфері. Наприклад, конституційного обов'язку кожного громадянина сплачувати податки й збори в порядку і розмірах, установлених законом, і щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік (ст.67) Конституція України - Основний закон держави і суспільства: Навч. посібник. - Х., 2007. - С. 190. .
Треба вказати, що не всі фінансово-правові норми відповідають Конституції України. Про це свідчать численні рішення Конституційного Суду України щодо визнання певних норм фінансового (податкового) права такими, що не відповідають чинній Конституції України. А отже, процес удосконалення фінансового законодавства триває дотепер.
Сучасний стан фінансового законодавства свідчить про те, що дотепер при підготовці та прийнятті фінансово-правових актів недостатньо враховуються положення Конституції, нерідко конституційні принципи і норми оцінюються і трактуються помилково, продовжується практика невиконання ряду конституційних норм. Як зазначає П.С. Пацурківський, сучасне позитивне фінансове право є недостатньо ефективним, оскільки в ньому відбувається підміна правовідносин владовідносинами, що суперечить Основному Закону і, відповідно, знижує нормативний потенціал Конституції у сфері регулювання фінансового права. Такий стан вимагає проведення “справжньої юридичної революції у фінансовому праві, пошуку і знаходження нового фінансового права”, яке б відповідало конституційним вимогам, зокрема принципу формальної рівності суб'єктів фінансових правовідносин Окрема думка судді // Офіційний вісник України. - 2003. - №16. - С. 71. .
Усвідомлення ролі Конституції у процесі регулювання фінансового права можливе тільки через процес “проникнення” її нормативного потенціалу в галузеве фінансове законодавство, його трансформації та підпорядкування фундаментальним конституційним вимогам. Мова йде про механізм приведення норм та інститутів фінансового права у відповідність із Конституцією, що представляє собою процес конституціоналізації фінансового права, що в кінцевому результаті, полягає в забезпеченні гармонійної взаємодії норм конституційного та фінансового права при безумовному пріоритеті перших над другими, а також вироблення конституційно-правової методології оптимізації фінансової системи держави Нестеренко О.Б., Кондрат'єв В.О. - Конституція України як базове джерело фінансового (податкового) права. Право. 2.Административное и финансовое право. - 2011. - С. 92. .
Податковий кодекс спрямований на створення в Україні стабільної податкової системи з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату, підтримку пріоритетних галузей економіки, заохочення розвитку вітчизняного виробництва, стимулювання інвестиційних процесів, зниження податкового навантаження, дотримання міжнародних угод щодо оподаткування, забезпечення прав платників податків, створення дієвого механізму контролю з боку податкових органів, обмеження можливостей ухилення від оподаткування Вдовічена Л.І. Податковий кодекс України як елемент системи правового регулювання діяльності держави у сфері уникнення подвійного оподаткування «Вісник Вищої ради юстиції». - №4 (12) 2012. -
Згідно із ст.1 Податкового кодексу України - Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
ПК України є основним законодавчим актом, який регулює відносини оподаткування, податкову систему в цілому, її основи, елементи правового механізму податку. У цьому акті поєднані матеріальні й процесуальні аспекти регулювання податкової системи, всі аспекти справляння податків та зборів, тобто визначено всі принципові положення регулювання податкових відносин. Але як не дивно, досить специфічна ситуація склалася у сфері формування та закріплення правових принципів, які лежать в основі правового регулювання відносин між державами з приводу оподаткування власних резидентів, чия діяльність виходить за межі національної держави, або ж оподаткування нерезидентів, що здійснюють діяльність на території даної держави: ні в Конституції України, ні в ПК України, де визначаються принципи побудови та призначення системи оподаткування, не згадується про принцип одноразовості оподаткування чи принцип уникнення подвійного оподаткування.
Податковий кодекс України спрямований на усунення неузгодженості податкового законодавства з нормами законодавства інших галузей права, забезпечення їх гармонізації та взаємодії, створення умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти. Тому ст. 5 ПК України визначає основні правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: «Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 цього Кодексу. У разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу» Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI // Відомості Верховної Ради України від 8 квітня 2011 р. - №13 / №13-14, №15-16, № 17. - Ст. 112 . Тобто цією статтею встановлюється межа впливу норм податкового законодавства та співвідношення їх із положеннями законодавчих актів, які не відносяться до податкового законодавства України згідно зі ст. 3 цього Кодексу. Ця стаття застосовується при вирішенні питання щодо відповідності нормативно-правових актів, які регулюють відносини оподаткування з іншими джерелами податкового права, з іншим законодавством, закладає підстави співвідношення актів за юридичною силою. Визнання нормативно-правового акта таким, що не відповідає ПК України, вирішується в судовому порядку.
Сферою регулювання Податкового кодексу України є група однорідних суспільних відносин, які визначають надходження коштів від платників у бюджети у формі податків та зборів. Цим актом регулюється сукупність специфічних відносин, що дозволяє виділити їх із загальної маси фінансових відносин на підставі того, що йдеться про рух грошей у власність держави та територіальних громад (від платника в бюджети) у формі податків та зборів. Законодавець у ч. 1 цієї статті спробував закріпити вичерпний перелік відносин, на регулювання яких спрямовано вплив приписів цього кодифікованого акта:
1) закріплення переліку податків та зборів;
2) порядок адміністрування податків та зборів;
3) закріплення правового статусу платників податків та зборів;
4) компетенція контролюючих органів та повноваження їх посадових осіб;
5) регулювання відповідальності за порушення податкового законодавства.
У липні 2012 р. п. 1.1 ст. 1 цього Кодексу доповнено абзацом другим, згідно з яким цим Кодексом визначаються також функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби. Одночасно із внесенням таких змін до основного податкового закону держави втратив чинність і Закон України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні».
Навряд чи такий перелік можна вважати вичерпним. У перспективі він вимагатиме певного доопрацювання. Наведемо лише декілька зауважень. По-перше, навряд чи доцільно акцентувати увагу на необхідності виділення саме платників податків та зборів (тим більш у такій редакції, як це запропоновано). Доцільніше або наголосити саме па регулюванні правового статусу цих зобов'язаних осіб, або взагалі закріпити припис щодо визначення всіх елементів правового механізму податку (серед яких платник - лише один поряд з іншими). По-друге, акцентування уваги на особливості регулювання місця посадових осіб передбачає певне дублювання понять, бо обов'язки є однією зі складових повноважень. По-третє, навряд чи реалізація компетенції контролюючих органів та повноважень посадових осіб доцільно пов'язувати лише з податковим контролем. Податковий кодекс України регулює їх дії в усіх відносинах, пов'язаних із справлянням податків (облік платників, роз'яснення тощо), і значна частка цих відносин не характеризується функціями контролю. По-четверте, відповідальність стосується не всіх її різновидів взагалі (кримінальної, адміністративної і і.д.), а лише специфічного різновиду, який у Кодексі фігурує під нашою фінансової. Як підсумок, видається, що доцільніше було б закриті и відкритий перелік відносин, на регулювання яких спрямовано дію Податкового кодексу України, та закінчити регулюванням інших відносин, пов'язаних із справлянням податків та зборів.
З ПК вилучено згадку про те, що податкове законодавство може складатися з інших законодавчих актів з питань оподаткування, яка містилася в законопроектах. Аби не залишити жодних сумнівів, у ст. 7 ПК наголошено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПК і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України. Виняток складають лише закони, що вносять зміни до ПК та встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
- оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом (ви
Джерела податкового права України курсовая работа. Государство и право.
Курсовая работа по теме Анализ эффективности инвестиционных проектов в условиях инфляции (на примере РУП 'Минский Тракторный Завод')
Курсовая работа: Рішення ірраціональних рівнянь
Дипломная работа по теме Організація міжнародного туризму в Росії
Задача По Контрольной Работе 5 Класс
Реферат Перевозка Автомобилей Из Японии В Россию
Реферат: Родоплемінні релігії тотемізм табу магія фетишизм шаманізм та анімізм
Реферат: Курс лекций по Государственному и муниципальным финансам
Афанасьева Контрольные Работы 8 Класс Скачать
Контрольные Работы По Матем 3 Класс Перспектива
Реферат На Тему Гигиена Воздуха
Курсовая Работа На Тему Организация Сети И Ее Безопасность На Windows Vista
Дипломная работа по теме Социологический анализ рекламной деятельности на предприятии ООО 'Рекламная фирма 'Апрель'
Отчет По Практике Туризм 2 Курс
Курсовая работа по теме Роль родинного виховання у формуванні особистості дітей з інтелектуальною недостатністю
Курсовая работа по теме Общество с ограниченной ответственностью как субъект гражданских правоотношений
Реферат: Маркетинговое исследование рынка компьютеров. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат Здоровое Питание 5 Класс
Лекция № 6. Буддизм
Реферат: Media Violence Essay Research Paper Our Children
Дипломная работа по теме Фононы
Гражданский процесс - Государство и право контрольная работа
Военно-специальная подготовка - Военное дело и гражданская оборона презентация
Анализ функционирования отдела ЖКХ и благоустройства администрации г. Новокузнецка - Государство и право отчет по практике