Дварфи у D&D

Дварфи можуть жити понад чотири століття, і така довговічність дає їм особливий погляд на світ, якого позбавлені короткоживучі раси, на кшталт людей чи халфлінгів. Вони стійкі та витривалі, як гори, з якими вони з гордістю себе асоціюють. Стоїчно вони протистоять часу, і майже не змінюються — ні ззовні, ні, тим паче, в своїх переконаннях та традиціях.

Їм притаманні непохитність і вірність своєму слову, а також рішучість у діях, що часом переходить у впертість. У багатьох з них сильно розвинене почуття справедливості, і вони довго не забувають нанесені образи. Зло заподіяне одному дварфу, це зло, заподіяне всьому його клану, і через це помста може перетворитися на ворожнечу, що захлеснула цілий клан.

Королівства дварфів побудовано під горами, у складній системі тонелів та міст — тейґів. Вони люблять красу дорогоцінних металів і ювелірних виробів, і в деяких з них це кохання може перетворитися на жадібність. Скарби та товари, які вони не можуть знайти у своїх горах, вони отримують завдяки торгівлі.

Ці коротуни схильні до замкнутого та навіть ізоляціоністського способу життя. Не мало міст не пускають не лише представників інших рас, але й дварфів з інших міст чи кланів-конкурентів. Але чим ближче їхні міста до поверхні, тим частіше можна зустріти в них гостей-представників інших видів, а в небезпечні для побратимів моменти, їх єднанню позаздрить будь-яка інша спільнота.

Традиції для дварфів мають найвищу цінність і найчастіше їхнє доволі довге життя побудовано саме на слідуванні традиціям сім'ї та клану. Нерідко представникам сімей заборонено покидати тейґ, яким володіє клан, до якого вони відносяться.

Соціальний та політичний устрій дварфів схожий на племенні чи кланові устрої в людських спільнотах, проте складніший та консервативніший. Кожен клан дварфів має свої традиції та практики, і, зазвичай, займається тільки своїм ремеслом. Влада в королівствах дварфів належить королю, який відповідає за внутрішню політику та вище правосуддя. Проте вся зовнішня політика, глобальні питання та виклики залежить не тільки та не стільки від нього, як від зібрання Ради Аристократів — органу, що складається з делегатів від кожного достатньо великого клану. Політична вага делегації залежить від багатства та сили її клану.

Основа їх бойового потенціалу це хірд — щільний стрій важкої піхоти. Він добре підходить для боротьби з їх традиційними ворогами — орками та гоблінами, але мало пристосований для більш складних ворогів, що використовують складніші тактики. Тим не менш, дварфи наземники, або відступники, вигнані з рідних тейґів, нерідко стають найманцями, збираючись у невеликі загони-хірди та вступючи на службу до людських держав. Варто зазначити, що звичайні дварфи, які просто живуть на поверхні, ніколи не будуть на одному боці з відступниками і спокійно розірвуть договір, якщо дізнаються що їх роботодавець зв'язався з відступниками.