Дурні ініціативи, які не дають вирішувати проблеми, або реалізовувати класні ідеї🙈
13 січня 2002 року 46-річний пілот US Airways Ел Вул Манір приїхав на роботу в аеропорт Філадельфії, де мав здійснити місцевий переліт в Мінеаполіс. Рік до того, Річард Рід проніс на борт літака вибухівку в своїх черевиках, які так і не вдалось детонувати, чим спровокував масове роззування на security check в усіх аеропортах Америки донині. Після атак 9/11 в аеропортах додатково посилили перевірки пасажирів, і список заборонених речей почав збільшуватись щодня. Так, наприклад в день коли наш пілот мав здійснити свій рейс, працівники аеропорту вирішили додати до списку заборонених речей щипчики для нігтів, які Ел Вуд взяв з собою в сумку. На питання пілота, що ж такого небезпечного в щипчиках, працівники так і не змогли відповісти, але небезпечний інструмент все таки вирішили конфіскувати. Ел Вуда настільки заєбав весь цей неадекват на роботі, що він вирішив невдало пожартувати, що потім коштувало йому арештом і місяцями доказування що він не терорист. Пілот спокійно нахилився до людини, яка проводила перевірку і спитав “Чому ви переживаєте за мої щипчики, якщо я можу розбити літак?”
Ця історія дуже класно ілюструє термін, який називається security theatre (театр безпеки), коли купа ресурсів (грошей, людей, часу) витрачається на процедури, які насправді ніяк не впливають на безпеку, а тільки створюють ілюзію безпеки. Для того, щоб на 100% зробити польоти безпечними від тероризму треба відмінити всю авіацію. Люди завжди придумають що пронести, або скомбінувати, для того, щоб сконструювати зброю, з незаборонених предметів. Більше того, терорист при бажанні може захопити літак і голими руками. Всі системи безпеки нас захищають від небезпек, які вже стались, аж ніяк не від майбутніх. Експерти погоджуються, що лише три речі допомагають покращити безпеку польоту:
- Закриті двері в кабіну пілотів
- Вчити пасажирів, що вони мають протидіяти терористам
- Авіамаршали, або просто сама згадка про потенційного авіамаршала на рейсі
Все інше це театр.
Про цю круту історію я почула з книжки “The Antidote: Happiness for People Who Can't Stand Positive Thinking” (“Антидот. Противоядие от несчастливой жизни”) Олівера Буркемана. Це одночасно дуже іронічна книжка, яка знущаєься над всіма бестселерами останніх років, і досліджує альтернативні думки щодо успіху, реалізації та щастя.
Так от, зараз такий театр можна спостерігати дуже часто, слідкуючи за тим, як влада бореться з пандемією. Так, наприклад, в салони краси та спортзали можна ходити “по запису” (ніби вони колись інакше працювали), а в заклади харчування ні. Сьогодні у Львові знову можна ходити в кафе, проте без маски можна тільки сидіти за столом, а от шоб сходити в туалет потрібно вдіти маску. Хоча логічно без маски бути власне в туалеті, бо там то я точно буду одна😂
Такі театри нажаль присутні не тільки в уряді. Бізнес часто теж любить займатись такими дурницями.
Останні роки я досліджувала питання інновацій, і як їх можна реалізовувати в компаніях. Скажу, що корпоративні іновації часто це як підлітковий секс - всі про нього розказують, проте мало хто займається🤷🏻♀️ Тому тут теж існує термін innovation theatre (теарт інновацій), який класно характеризують ось такі комікси:
Одна з найбільших проблем корпоративних інновацій це нерозуміння що це гра великих чисел з великою кількістю невдач. Більшість іновацій будуть провальними - така їх природа. Тому таких проектив має бути дуже багато, щоб якийсь успішний міг перекрити всі невдалі (та сама логіка як в інвестиції в стартапи). Інакше інвестувати в такі проекти просто економічно невигідно, бо дуже ризиковано. Класно цей концепт був описаний в HBR в допандемійний час, коли Booking.com була дуже успішна компанія😂 Там пояснюється як давши можливість та автономію кожному працівнику створювати та тестувати інновації щодня, вони отримували класні результати та робочі інновації.
Люди, які займаються інноваціями це не супер працівники, які створюють геніальні речі і ніколи не помиляються. Це геймери, які грають в гру, і чим більше, швидше та частіше вони “вмирають”, тим краще грають та мають шанс виграти.
Якщо вам цікаво як створювати інновації в своїх компаніях то пораджу дві книжки.
Перша про сам процей інновацій від Strategyzer (люди які придували бізнес канву) “Testing Business Ideas: A Field Guide for Rapid Experimentation” (“Тестирование бизнес-идей”), яка пояснює як робити такі проекти, бо в них є свій робочий workflow для мінімізування ризиків.
Друга книжка “The Corporate Startup” буде цікава тим, хто працює в великих корпораціях, де є додатковий “організаційний театр”, який треба враховувати.
