Дроп, відкат, голод, абстиненція... Що тут спільного?

Пам'ятаєте, я раніше розповідала про різні прекрасні гормони, в розділі девіантної науки? Серотонін, дофамін, ендорфіни і енкефаліни, окситоцин, а також - кортизол та адреналін? От в цій темі вони також будуть фігурувати, та будуть основою нашої розмови. Дроп, відкат, голод і абстиненція - всі ці поняття мають спільний механізм виникнення. Тож, поговоримо про це послідовно.

Що таке дроп? Дроп - це стан поганого настрою, небажання шось робити, апатія, відчуття втоми, туги, песимістичний настрій у поєднанні із відчуттям провини, порушенням апетиту. Загалом, цей стан спільний із ознаками депресивного стану. Але відмінність в тому, що він виникає після невдалого екшну. Так чому він виникає? Невідповідність очікуванням та реальності. Наш мозок налаштований на отримання задоволення, а саме - очікування задоволення, очікування нагороди. Організм полюбляє відчуття очікування нагороди, і фінальним етапом цього є завершенність - саме задоволення. Так працює серотоніново-дофамінова система. Очікування задоволення, сам процес із виділенням гормонів задоволення, кульмінація - максимальна концентрація гормонів і їх вплив на мозок та тіло = кінець задоволення. Завершеність цього ланцюга. Але давайте уявимо, що тіло і мозок в очікуванні кайфу але... його йому ламають. Надто інтенсивна взаємодія, не та взаємодія, яка очікувалась. Недостатній фідбек, недостатня взаємодія. І ми отримуємо злам дофаміново-серотонінової системи. Оскільки навіть позитивна взаємодія, навіть дуже інтенсивна - це еустрес (позитивний стрес), гормони стресу - адреналін та кортизол все одно виділяються але дія "гормонів щастя" в еустресі більша, та при порушенні якості процесу еустресу виникає стрес. На перший план виходять адреналін та кортизол, які призводять до виснаження нервової системи, а також, активації "поганих" каппа ендорфінових рецепторів. Навідміну від мю та дельта ендорфінових рецепторів, які викликають ейфорію, піднесенний настрій та щастя, каппа викликають пригнічений стан, та усі суміжні з ним наслідки.

Тож, якщо коротко, дроп - це зламана система задоволення, де замість гормонів щастя ми отримуємо гормони стресу. Замість задоволення - страждання.

Відкат.

Все іде добре. Шикарна тематична взаємодія. Всі залиті ендорфінами, енкефалінами, серотоніном, дофаміном, кортизол та адреналін на низькому рівні, та виконали місію правильної активізації осі дистресу. Так що далі? Наш мозок - той ще нарік, який дуже полюбляє задоволення, та не дуже полюбляє страждання і напрягатись. В процесі отримання задоволення він як раз дуже напрягается. Нейромедіатори, команди до виділення гормонів, реакція координована організму, планований рівень щастя і... Все. Розпад гормонів швидкий, ефект короткочасний, але ми отримуємо кінець цього всього задоволення. А сил та енергії було витрачено дуже багато. І наступає стадія виснаження. Більше підгодовки ендорфінами немає, серотоніново-дофамінова система усьо, адреналін та кортизол теж попрацювали. Треба час відновлення, і небажання мозку так само напружуватись (мозок є "найжирнішим" органом - лінивий товстун, та найбільш енергозатратним), задля настіки класного, але енергетично затратного процесу. От ми і отримуємо відкат - стан знесилення, апатії, і бла-бла-бла. Період рефрактерності - коли згенерувати нові імпульси щастя потрібен час відновлення.

Що спільного тут у відкату і дропу? Це втома мозку, втома рецепторів, нездатність згенерувати "щастя", поки не буде відновлення нервової системи, нейромедіаторів, та здатності продукувати гормони. Тобто, доки організм не вийде із стану виснаження - стресу. В обох випадках необхідний час, на відновлення ресурсу.

Голод

Ми вже визначились, що мозок наш - нарік, якому дуже подобається ефект морфіноподібних (наркотичних) природніх речовин - ендорфінів та енкефалінів. Звідси виникає залежність. Залежність буває фізична, та психологічна. Фізична залежність – певний стан людського організму, при якому всі його функції залежать і пов’язані з постійним надходженням лікарських і психоактивних речовин (в нашомку випадку - ендогенні ендорфіни). Вживання таких препаратів, як бензодіазепіни, барбітурати, опіоїди, деяких видів антидепресантів і наркотичних засобів викликають толерантність і приводять до залежності організму. Захворювання характеризується непереборним потягом до вживаємої речовини, і в разі припинення прийому препарату настає абстинентний синдром. Існує ще багато видів залежності (азартні ігри, ігроманія, трудоголізм, секс, порнографія і т.д) спільне в них одне - задоволення, якого мозок навязливо потребує. Речовини, або дії, які викликають залежність впливають на структурні елементи мозку - базальні ганглії - відіграють роль у формуванні мотивації, на мигдалину (мигдалеподібне тіло) - відповідає за стресові відчуття, дратівливість та неспокій, та наші захисні реакції, наша память досвіду, префронтальну кору - яка відповідає за нашу здатність соціальної поведінки - усвідомленні дії. Існують фактори, які впливають на залежність людини.

1. Біологічні. Гени, з якими народжується людина, відіграють значну роль у формуванні залежності. Окрім того, мають значення стать, етнічна приналежність і наявність супутніх психічних захворювань (депресія, тривожні розлади тощо). Зокрема, особи, які мають інші психічні захворювання, більш схильні до формування залежності від ПАР (психо-активних речовин).

2. Соціальні. Оточення людини, особливості сімейних стосунків (передусім дітей з батьками), друзі, економічне положення і загальний рівень добробуту впливають на ризики формування залежності. Такі фактори, як фізичне, сексуальне і психологічне насильство, життя в умовах постійного стресу, утиски з боку сім’ї, можуть значно збільшити ймовірність залежності.

3. Еволюційні. Генетичні чинники і фактори навколишнього середовища взаємодіють з критичними етапами розвитку в житті людини та впливають на ризик появи залежності. Вживання ПАР у будь-якому віці може призвести до залежності, але що раніше воно починається, то більша ймовірність переростання його у залежність. Особливо це стосується підлітків: області їхнього мозку (префронтальна кора, лімбічна система) , що контролюють прийняття рішень, судження і самоконтроль, ще розвиваються, тож підлітки (ми за БДСМ для повнолітніх, але ж будемо реалістами, багато тематиків починали свої експерименти ще в підлітковому віці із однолітками, і ніхто їм цього не міг заборонити) можуть бути особливо схильними до ризикованої поведінки, зокрема вживання ПАР.

А чому ми з вами говорили про фізичну і психологічну залежність? Тому що це стадії виникнення залежності.

1 стадія характеризується як стадія адаптації - психічна залежність. Коли виникає нестерпний потяг до кайфу, та настання психічного комфорту, при отриманні ефекту.

2 стадія, фізичної або хронічної залежності - фізичний потяг до кайфу, та стан фізичного комфорту, при його отриманні. Організм почуває себе дуже добре, при отриманні необхідних йому речовин (в данному випадку - ендорфінів). Відсутність вже звичного рівню речовини в організмі викликає фізичний дискомфорт.

3 стадія - виснаження організму, навіть толерантність до речовин. В нашому випадку, це причина, коли люди йдуть в більш жорсткі тематичні практики. Для досягнення того самого ейфоричного ефекту, але вже шось більш м'яке - не торкає.

Так чому ми оце все говорили про залежність? Голод - нав'язлеве бажання сесії, взаємодій - це прояв залежності нашого тіла від ендорфінів, та заповнення серотоніново-дофамінової системи. Це наша мотивація, отримати необхідний рівень морфіноподібних речовин, та вгамувати психологічну та фізичну залежність. Тіло і мозок звикають до влину ендорфінів, енкефалінів, і навіть до адреналіну - тут теж є залежність, і вимагають цих відчуттів знову.

Абстиненція.

Абстинентний синдром (лат. abstinentia — стримання, син.: синдром відбирання, позбавлення) — хворобливий стан, який розвивається у людей з залежністю, після припинення прийому речовин, які викликають залежність, і є ознакою фізичної залежності. Механізм зумовлений тим, що внаслідок систематичного вживання речовина залучається до біохімічних процесів, які відбуваються в організмі. У результаті метаболізм і функціонування тканин змінюються. До такого стану організм поступово адаптується, створюється новий, відмінний від звичайного метаболічний гомеостаз (сталість організму і його показників). У разі припинення надходження речовини рівновага біохімічних процесів порушується і виникає абстиненція — різноманітні, часто соматичні порушення, які усуваються лише при повторному введенні речовини. Після зникнення ознак абстиненції зникає також толерантність, що проявляється відновленням чутливості до опіоїдних агоністів.

Так а чому ми говоримо про абстиненцію... тут? Відчуваєте зв'язок абстиненції та голоду? Схожі відчуття необхідності ендорфінів, які проявляються емоційним і фізичним дискомфортом, нав'язливі думки повернення до приємного стану. І що спільного в усій статті? Ті самі поганці - ендорфіни, енкефаліни, серотонін, дофамін. Саме вони викликають залежність, та ті стани (а точніш, їх нестачу), про які ми поговорили вище. Отакої.