***

High school AU

можливо 1/2, я не впевнений. подивлюся на актив та настрій

Шедоу ніколи не цікавився романтикою. Він навіть сумнівався, чи взагалі здатен відчувати щось подібне. Але щоразу, коли він бачив як Сонік безтурботно фліртує з іншими, його охоплювало дивне відчуття... Заздрощів? Роздратування? Чи, може, просто неприязнь до цього нахабного, самовпевненого їжака? Шедоу завжди дивувало, як Сонік міг так легко кидати приємності незнайомцям, а потім — без жодного сорому — перемикатися на нього.

Вони зібралися компанією після школи: Тейлз, Наклз, Руж, Емі, Сільвер і, звісно, Сонік. Шедоу не горів бажанням приєднуватися, але після кількох разів наполегливих вмовлянь він нарешті піддався. Не те щоб йому справді хотілося провести з ними час… Хоча, якщо бути чесним, дратувала його в цій ситуації лише одна річ. А точніше — одна конкретна, надто балакуча і харизматична особа в цій компанії.

Вони неквапливо йшли вулицею, залитою багряним світлом призахідного сонця. Друзі безтурботно перемовлялися, обговорюючи шкільні події: незрозуміле домашнє завдання з алгебри, дратівливого вчителя історії, останній матч із баскетболу. Час від часу в розмові зривалися жарти та гучний сміх. Між тим вони вже планували куди могли б піти завтра.

Але Шедоу не приділяв увагу їхній розмові, як завжди, повністю занурений в свої роздуми.

"Хей, я звісно знаю що ти в нас мовчазний, але може хоча б на питання відповіси?" Сонік нахилився ближче і легко штовхнув його плечем. Його усмішка була такою ж грайливою, як і завжди. "Ти взагалі слухав?"

Шедоу здивовано поглянув на нього. "...Ні. Що за питання?" Невелика нотка роздратування в його голосі тільки підтвердила Соніку, що з ним усе в порядку.

"Що думаєш про те, щоб завтра сходити разом до ігрових автоматів?" озвалася Емі, що стояла поряд із Соніком.

"Ми знаємо, що ти не фанат галасливих місць. Та й змусити тебе приєднатися до нас сьогодні було не так просто…"

В її голосі відчувалася легка образа, але зрештою вона просто видихнула, змирившись із ситуацією та продовжила. "...Тому ми вирішили запитати заздалегідь."

Шедоу після короткої паузи невимушено сказав, що подумає і дасть відповідь завтра зранку в школі. Він перевів погляд на Соніка, який, здавалося, анітрохи не сумнівався, що той погодиться. Ця впевненість дратувала його ще більше.

"Чого витріщився?" різко кинув Шедоу, злегка насупившись.

"Аавв… може, ти настільки гарненький, що я просто не можу відвести погляд?" Сонік лукаво примружився і нахилився ближче, а його усмішка, здавалося, стала ще ширшою.

Шедоу сіпнувся назад, невдоволено прищурившись.

"Ще щось подібне скажеш — будеш зі зламаним носом." холодно буркнув він.

"Ой, тільки не треба," Сонік розсміявся, абсолютно не злякавшись. "Ти ж не хочеш позбутися єдиного, хто розважає тебе."

"Розважаєш?" Шедоу хмикнув. "Ти дієш мені на нерви."

"Ну, це майже одне й те саме, якщо подумати…" Сонік знову легенько штовхнув його плечем.

Шедоу відкрив рота, щоб відповісти щось уїдливе, але в цей момент хтось голосно прокашлявся.

"Ви двоє, може, залишитесь наодинці, а ми підемо далі?" саркастично запитала Руж, склавши руки на грудях.

"Серйозно, ви якісь дивні." додав Наклз, скептично поглянувши на них.

Шедоу лише закотив очі й пришвидшив крок, виходячи вперед.

Сонік, звісно ж, безтурботно посміхнувся і побіг слідом. "Не вдавай, що тобі не сподобалось!" піддражнив він та засміявся.

Шедоу ігнорував його, але Сонік бачив — той злегка стиснув кулаки. З якоїсь причини це лише розважало його ще більше. Шедоу, звісно, більше турбувало те аби він не помітив його легкий рум'янець. За ними також послідували інші, вкотре впевнившись, що коли вони разом, то з ними розмовляти — безглуздо. Бо наче зі стіною.