Дослідження життєдіяльності населення. Курсовая работа (т). География, экономическая география.
🛑 👉🏻👉🏻👉🏻 ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Дослідження життєдіяльності населення
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ
.1 Методи дослідження економічної й соціальної
географії
.2 Медико-географічні та соціально-економічні аспекти
вивчення життєдіяльності населення
РОЗДІЛ 2. СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ НАУКОВИХ
ПІДХОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ
.1 Аналіз підходів дослідження якості життя населення
.2 Оцінювання ефективності соціально-економічного
розвитку регіонів на основі критеріїв якості життєдіяльності населення
РОЗДІЛ 3. ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЕДІЯЛЬНОСТІ
НАСЕЛЕННЯ
Серед найважливіших проблем економічного і соціального
розвитку України провідне місце займають питання підвищення добробуту та
життєвого рівня населення. Для вирішення цих актуальних питань необхідно
розробити науково обґрунтовані напрями економічного, соціального і екологічного
та територіального аспектів, які дозволять залучити у суспільне виробництво всі
наявні місцеві ресурси. Особливе значення у цьому плані має економіко-географічний
напрям дослідження територіальної організації системи життєдіяльності
населення.
Актуальність згаданих проблем, їхня наукова і практична
значимість, водночас недостатня розробка, особливо на реґіональному та нижчих
рівнях, зумовили вибір теми і завдання дослідження.
Об’єкт дослідження - життєдіяльність населення
суспільно-територіального комплексу.
Предмет дослідження - територіальна організація
життєдіяльності населення суспільно-територіального комплексу.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є аналіз наукових
підходів соціально-економічного дослідження якості життя населення. Відповідно
до поставленої мети передбачалося вирішити такі завдання:
· охарактеризувати соціально-економічні
аспекти вивчення життєдіяльності населення;
· провести оцінювання ефективності
соціально-економічного розвитку регіонів на основі критеріїв якості
життєдіяльності населення;
· розробити програму дослідження
життєдіяльності населення.
Методологічною основою дослідження є теорія пізнання,
системний підхід до вивчення життєдіяльності населення.
Метод дослідження науки - система прийомів і способів
пізнання її загальних закономірностей та вивчення конкретних об’єктів, явищ і
процесів.
В арсеналі економічної і соціальної географії наявні як
традиційні методи дослідження, так і нові, пов’язані з потребами
науково-технічної революції (НТР). До першої групи методів належать історичний,
картографічний, порівняльний, методи спостережень, системного аналізу,
статистичний, економічного районування та ін. Друга група охоплює методи
економіко-математичні, дистанційних спостережень, геоінформаційний.
Історичний метод застосовується в усіх суспільних та
природних науках. Своєрідність його використання у регіональній економічній і
соціальній географії світу полягає у тісному поєднанні з аналізом і
просторовими аспектами соціально-економічного розвитку. Тобто історичний метод
в економічній географії розглядає еволюцію природно-суспільних відносин в
економічному аспекті. Знання історичної географії необхідне для розуміння
сучасної географії населення і розміщення продуктивних сил, а також для
прогнозування їх змін на прикладі конкретних регіонів світу.
Картографічний метод дає змогу створювати тематичні карти,
наносячи на них безліч об’єктів, відображаючи їх взаємо розташування і
взаємозв’язки. Цей метод використовують на всіх етапах дослідження - від
збирання вихідних даних до розроблення нових наукових матеріалів. Складання
різноманітних тематичних карт підвищує інформаційну місткість наукового
матеріалу. Карти є дієвим інструментом наукових досліджень.
Порівняльний метод притаманний усім географічним наукам. Він
покликаний знайти найбільш істотні риси подібності та відмінності у
господарському використанні територій певних регіонів світу, в географічних
типах господарства і розселення, в їх взаємозв’язку.
Метод спостережень відіграє важливу роль у регіональній
економічній і соціальній географії світу. Роль міжнародного туризму, поїздки
зарубіжними країнами розширюють можливості безпосередніх особистих спостережень
за особливостями господарського використання території, системами і типами
розселення, умовами життя та культурного населення.
Метод системного аналізу базується на принципі поетапності,
передбачає визначення мети, завдань, формулювання наукової гіпотези, всебічне
дослідження кожної з територіальних систем, особливостей розміщення і розвитку
продуктивних сил, а також вивчення цілісної системи, її внутрішніх і зовнішніх
зв’язків, погодження галузевих й територіальних проблем.
Статистичний метод ґрунтується на аналізі даних про
господарство і населення регіонів та країн, сприяє з’ясуванню особливостей
просторової взаємодії різних територіально-економічних систем. У цьому аспекті
важливу роль відіграє статистика як ефективний інструмент дослідження
економічного і соціального стану конкретної території.
Метод економічного районування сприяє виявленню
взаємопов’язаних в соціально-економічному аспекті частин країни за певною
спеціалізацією. Базуючись на вченні про економічні райони, потребує обробки
різноманітної економічної та соціальної інформації.
Економіко-математичні методи дають змогу відобразити певні
кількісні співвідношення, а іноді й якісні закономірності розміщення різних
форм і типів господарств, розселення і життєдіяльності населення. Важливим при
цьому є математичне моделювання різних соціально-економічних процесів і
об’єктів.
Методи дистанційних спостережень широко використовуються в
дослідженнях розміщення природних ресурсів, господарських систем і населення.
Дають нову і докладну інформацію про концентрування господарського використання
території, особливості концентрації господарства і населення на великих
регіональних просторах, про межі міських агломерацій, стан довкілля тощо.
Геоінформаційний метод набуває дедалі більшого значення.
Полягає у створенні геоінформаційних систем, які є сучасним засобом збирання,
збереження та аналізу різноманітних відомостей про територію.
Вибір методів дослідження залежить як від наукового завдання,
так і від об’єкта вивчення. Найдоцільнішим є поєднання різних методів з
урахуванням конкретних можливостей кожного з них.
Новий соціальний запит і нові завдання, що ставляться перед
суспільною географією соціумом потребують уточнення її об’єкту і предмету
стосовно дослідження медичних систем. Спочатку розглянемо це питання у
загальному вигляді. У роботі [3] виконано детальний аналіз об’єктно -
предметної області соціальної географії з урахуванням сьогоднішнього
соціального запиту і виділено такі істотні аспекти об’єкту соціальної
географії:
соціальний (суспільство, соціальна сфера, соціальний простір,
спільності людей, соціальні структури, соціальне життя);
територіальний (територіальні структури, територіальні
спільності, територіальний вимір, територіальні відмінності);
відношення (взаємозв’язки, відносини між собою, з природним
оточенням, з матеріальним виробництвом);
динаміка, рух (особливості розвитку, поведінка).
Кожен із виділених аспектів є варіативним, тобто передбачає
значні варіації змісту. Наприклад, соціальний аспект допускає визначення
об’єкту за різними ознаками - етнічними, професійними, політичними, релігійними,
економічними тощо, тобто, узагальненим поняттям є соціум. Територіальний аспект
допускає визначення об’єкту на різних рівнях - глобальному, регіональному,
локальному, етнічному, політичному, релігійному, економічному і т.д. Аспект
відношення теж може бути різним - зв’язки можуть бути економічні, політичні,
релігійні, виробничі, культурні, інформаційні тощо. Динамічний аспект теж
допускає широкий вибір руху - спад, зростання, прогрес, регрес, прискорення,
уповільнення і т. і.
Враховуючи розглянуті аспекти, на основі системного підходу
можна сформулювати узагальнений об’єкт соціальної географії, виходячи з
допущень, що перші три аспекти є ознаками системи із соціальними елементами
(підсистемами), а динамічний аспект - ознака процесу. Отже, концептуально
узагальнений об’єкт соціальної географії є процесом у територіально
розподіленій системі. Системна інтерпретація об’єкту соціальної географії
базується на тому, що головним (обов’язковим) його елементом (підсистемою)
повинен бути соціум, або соціальна система - спільність людей, визначена за
певною ознакою [2].
Із визначення об’єкту соціальної географії випливає, що вона
у дослідженнях соціосфери має свою власну предметну галузь, яка чітко
виділяється і вміщує:
а) аналіз соціальних процесів у географічному просторі;
б) моніторинг соціальних і соціально - географічних процесів.
Для визначення об’єкту і предмету соціально - географічного
дослідження конкретної підсистеми соціогеосистеми визначальне значення має мета
і цілепокладання (мотивація) її діяльності. Для медичних систем - це
забезпечення відтворення населення, охорони здоров’я людей, високого рівня
якості життя тощо. Соціальна географія є складовою суспільної географії.
Враховуючи, що об’єкт суспільної географії є більш загальним, бо включає господарство
і взаємовідносини суспільства з природним середовищем, для його визначення
стосовно медичних систем необхідно розширити мету їх діяльності за рахунок
відповідних галузей господарства, які підтримують сферу охорони здоров’я
(фармація, виробництво медичного обладнання та матеріалів, транспорт, зв’язок,
забезпечення сприятливих екологічних умов тощо). Отже, з урахуванням
викладеного вище, об’єктом суспільно - географічного дослідження у даному
випадку є сегмент суспільного буття, пов’язаний із вказаною вище діяльністю,
тобто, медичні системи, як сукупність закладів, технологій і ресурсів
підтримання нормального рівня здоров’я населення, пов’язаних потоками речовини
та енергії, прямими та зворотними інформаційними зв’язками з усіма аспектами їх
стану і діяльності. Динаміка і стан медичних систем, їх основні властивості і
можливості функціонування визначаються, зокрема, соціальним запитом на медичні
послуги населенню. Соціальний запит можна розглядати як вектор, координатами
якого є національні, регіональні, локальні та рівня первинних громад складові.
Виходячи з того, що медичні системи опосередковано відображають запит
суспільства, вони теж повинні мати відповідні рівні і особливості.
Відповідно до основних принципів загальногеографічного
підходу дослідження медичних систем має бути комплексним (що забезпечується
методологією суспільної географії) і мати територіальний аспект. Системне
географічне вивчення територіальної організації медичних систем передбачає
дослідження природно - географічних особливостей регіону, як природної основи
життєдіяльності населення, економічної ситуації, інфраструктури закладів
охорони здоров’я та стану медичного забезпечення адміністративних районів -
основи покращення стану здоров’я населення тощо. Деякі особливості суспільно -
географічних досліджень медичних систем розглянуто нижче.
Стосовно територіального аспекту, необхідно, перш за все, на
основі системного підходу розкрити об'єктивність та достовірність факторів
системоутворення, аналізуючи зміст, структуру та особливості функціонування
конкретної медичної системи. Специфіка сукупного впливу певних факторів
виявляється в тому, що, територіально та функціонально накладаючись, вони
можуть підсилювати або послаблювати певні властивості (ознаки) системи,
характер та інтенсивність процесів територіальної диференціації та інтеграції.
Ця обставина істотно ускладнює процес прогнозної оцінки факторів, зокрема, їх
формалізації та кількісної оцінки. Об'єктивність та достовірність оцінки
факторів системоутворення значною мірою визначають ефективність та практичну
значимість суспільно - географічного дослідження.
Зовнішні системоутворюючі фактори - це умови зовнішнього
середовища, що сприяють утворенню та стабільному функціонуванню медичної
системи, але одночасно є чужими для її елементів. До зовнішніх факторів
необхідно відносити її географічне положення, транссистемні загальноекономічні
зв'язки, макроекономічні та політичні умови, а також певні обставини
національно - суб'єктивного характеру: принципи адміністративно - територіального
устрою системи, її організаційну структуру, державну політику в галузі охорони
здоров’я тощо. Штучними системоутворюючими факторами, які переважно створюються
людиною цілеспрямовано, є: наявність адміністративних меж, внутрішній
адміністративний поділ території системи, наявність офіційних органів
управління тощо.
Медична система має чітке спрямування, головний об’єкт її
діяльності - це населення, що й вимагає розгляду демографічних особливостей
регіону [4]. У зв’язку з цим розглянемо цей аспект більш детально.
Населення певної території є відкритою динамічною системою із
постійно змінними під впливом зовнішніх і внутрішніх (для регіону) умов
характеристиками природного і механічного руху, а також процесу відтворення.
Здоров’я і відтворення населення при цьому слід розглядати як взаємопов'язані
процеси формування його статевої й вікової структури. Аналіз вікового складу
населення дозволяє глибше проникнути в зміст демографічних і соціально -
економічних процесів, зрозуміти особливості стану здоров’я та відтворення
населення. Не завжди можливо пояснити зміну його чисельності без врахування
вікової структури, бо вона є результатом еволюції режиму відтворення населення
в минулому.
Факторами впливу на стан здоров’я населення і розвиток
системи охорони здоров’я виступають: суспільно-географічні; історичні (типи
населення, звичаї, традиції); економічні (державне фінансування галузі, доходи
та витрати населення, рівень споживання тощо); демографічні (природний рух,
міграція населення); соціальні (соціальна інфраструктура, рівень життя, умови
праці, можливості оздоровлення). Останнім часом вагомого значення набув
екологічний фактор.
Процеси природного та механічного руху, стану здоров’я
населення залежать від демографічної структури, соціального складу, рівня
освіти та розвитку медичної галузі. В свою чергу, формування соціальних якостей
населення пов'язане з процесами природного і механічного руху населення,
статево-вікової структури, особливостями соціальних груп і т. ін.
Можна узагальнити, що населення та його здоров’я виступає
головним чинником та індикатором соціального, економічного, екологічного стану
розвитку регіону.
Кількісні та якісні показники відтворення населення, рівня
його захворюваності тощо, визначаються чинниками зовнішнього середовища,
зокрема, умовами життя. Наприклад, для Харківської області властивий великий
діапазон їх коливання, і, відповідно, територіальні відмінності у рівнях та
динаміці показників відтворення. Існує також залежність між економічними і
соціальними умовами життя населення та показниками здоров’я населення.
Одним з найважливіших факторів відтворення населення є
загальноекономічні умови території (системи) вищого рангу. До них відносяться
рівень економічного розвитку; рівень розвитку та ефективність функціонування
закладів освіти медичного профілю; рівень розвитку сфери послуг та соціальної
інфраструктури в цілому; рівень розвитку та територіальна концентрація
транспорту та виробничої інфраструктури; рівень забезпечення житлом тощо [3].
До регіональних проблем функціонування медичних систем слід
віднести демографічну ситуацію та перспективи її розвитку, структуру закладів
охорони здоров’я, життєвий рівень населення у регіоні, джерела фінансування
галузі тощо. Знання сучасної демографічної ситуації і стану здоров’я населення,
правильне розуміння її суті, дослідження основних факторів та чинників впливу
дозволяє глибше розкрити взаємозв'язки економічних і демографічних процесів, їх
регіональні та локальні особливості, визначити потреби відповідної медичної
допомоги. Особливістю демографічної ситуації є її регіональний характер.
Процеси, що тут відбуваються, як правило, проявляють себе у рамках конкретно
визначених регіонів різного ієрархічного рангу. В цих умовах територіальна
організація медичної системи повинна відповідати її просторовій структурі. Від
того, якою мірою встановлюється така відповідність, залежить ефективність
проведення заходів з покращення стану здоров’я населення, стабілізації
демографічної ситуації в цілому, бо одні з них є більш впливовими на
макроекономічному рівні, інші - ефективнішими на мезо- чи мікрорівнях. Стан
здоров'я і смертності населення у працездатному віці, а також дитяча смертність
суттєво впливають на величину і якість працересурсного потенціалу, що є дуже
важливим для регіону. При збільшенні кількості дітей, що доживають до 15 років,
зростає працересурсний потенціал. Померлі в працездатному віці, хворі та
інваліди зменшують величину праце-ресурсного потенціалу, через зменшення числа
його носіїв. Число народжених 16 років назад і смертність населення в дитячому
віці визначають чисельність молоді, яка досягла працездатного віку. Скорочення
рівня народжуваності означає, що через 16 років у працездатний вік вступає
значно менше молоді, і, навпаки, при підвищенні народжуваності зростає
кількість тих, хто вступить у працездатний вік. На чисельність населення в
працездатному віці можуть впливати смертність цієї категорії населення, а також
число осіб, які виходять за межі працездатного віку. Приріст населення
працездатного віку, а відповідно, і трудових ресурсів, визначається різницею
між числом осіб, які входять у працездатний вік, і числом осіб, які виходять за
його межі [4].
Однією з найважливіших проблем зайнятості, що має
демографічний аспект, є проблема тривалості періоду трудової діяльності, яка є
важливим показником дієздатності робочої сили. Забезпеченість робочою силою
визначається мірою відповідальності планованого приросту чисельності
працівників та очікуваного поповнення трудових ресурсів, яке залежить від
характеру та умов їх відтворення на регіональному й локальному рівні, особливо
від стану здоров’я, рівня захворюваності, інвалідізації тощо.
Природний приріст населення і його відтворення тісно
пов'язані між собою, хоч це зовсім різні процеси. Приріст населення - це
перевага народжень над смертями, а відтворення - заміщення поколінь. Природний
приріст може бути і при звуженому його відтворенні.
Особливістю відтворення населення на сучасному етапі є стійка
тенденція зниження показників природного приросту. Показник смертності, як і
народжуваності має регіональні і локальні особливості і залежить від статево -
вікової структури населення.
Важливо, що аналіз демографічної ситуації теж має
територіальний характер, бо просторова диференціація демографічних показників в
межах країни і регіонів визначає формування регіональних та локальних складових
соціального запиту на медичні послуги і відповідно до цього - особливості
медичних систем.
соціальний економічний життєдіяльність населення
За Г. Старостенко [24], серед соціально-економічних умов
виділяються умови існування людини: матеріальні (продукти харчування, одяг,
взуття, житло, предмети тривалого користування та ін.), нематеріальні
(різноманітні послуги соціально-інфраструктурної сфери - охорони здоров’я,
освіти, культури, торгівлі, побутового обслуговування, транспорту, зв’язку та
ін.) та суспільні відносини (форми власності, характер розподілу, трудова діяльність,
сім’я та ін.).
Якість життя - це характеристика рівня та умов життя
населення. Якість життя населення даної території визначається рядом
економічних, соціальних, демографічних, екологічних, географічних, політичних і
моральних факторів. Серед об’єктивних факторів - споживання продуктів
харчування, житлові умови, рівень зайнятості, розвиток сфери послуг, освіти,
соціального забезпечення та ін., серед суб’єктивних - задоволення роботою і
життєвими умовами, соціальним статусом індивіда, фінансовим становищем сім’ї
тощо. До якісних характеристик життя належать показники, котрі відображають
геодемографічну ситуацію (статево-вікову структуру населення, тривалість життя,
природний і механічний рух, сімейний склад та ін.), захворюваність, рівень
освіти, культури, зайнятості тощо.
Більшість країн використовують класифікацію показників якості
й рівня життя населення, підготовану експертами ООН (1961 р.). Класифікація
Європейської економічної комісії виділяє 8 груп показників якості життя.
Найважливішими серед них є: споживання продуктів харчування, стан здоров’я
населення, рівень освіти, коефіцієнт смертності серед немовлят, - що дозволяють
проводити порівняння між країнами. Організація економічного співробітництва і
розвитку розробила систему соціальних показників, які охоплюють 8 аспектів
життєдіяльності: здоров’я, розвиток через освіту, зайнятість і якість трудового
життя, відпочинок, стан споживчого ринку товарів і послуг, навколишнього
середовища, особиста безпека, соціальні можливості і соціальна активність.
Соціальний добробут родини є індикатором якості життя, тому після досягнення
певного рівня добробуту особлива увага суспільства приділяється психосоціальним
і духовним аспектам життя населення [25, с. 780].
Одним із показників, котрий в найбільш концентрованому
вигляді характеризує якість життя населення, є здоров’я. Здоров’я всього
населення є головним показником орієнтованості соціально-економічного та
екологічного розвитку суспільства на користь людини і водночас важливим
чинником такого розвитку. Виділяють такі чинники здоров’я: стан природного
середовища, рівень споживання та пов’язаний з ним спосіб життя. На рівні
індивіда впливають також біологічні чинники, включаючи спадковість. Ряд таких
явищ, як загострення житлової проблеми та катастрофічне зниження доходів
населення (що у свою чергу призводить до погіршення якісного та кількісного
складу харчування та відмови від раніше доступних необхідних послуг),
відображається не тільки на кількісних, а й на якісних параметрах
захворюваності населення.
За Г. Старостенко [24, с.13] серед факторів здоров’я
населення головним виступає рівень соціально-економічного розвитку суспільства.
Він включає в себе:
. виробничо-господарську діяльність - включає умови праці,
охорону праці, забруднення та охорону природного середовища;
. рівень добробуту - включає рівень споживання: а) товарів
(якість продуктів харчування, комфортність житла та ін.) і б) послуг (побутове
обслуговування населення, охорона здоров’я, освіта, культура та мистецтво,
державне страхування, соціальне забезпечення та ін.).
Глибинні та масштабні зміни, які відбуваються в Україні
протягом останніх років, стосуються всіх сторін суспільного життя. Разом з тим,
в роботі економістів, соціологів, демографів, політологів все частіше на перший
план виходять питання підвищення рівня, якості життя населення і людського
розвитку як процесу, що свідчить про зростання можливостей людини у сферах
добробуту, безпеки, здоров'я та духовності. Ця постановка питання пояснюється
також тим, що згідно «Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй» [14]
будь-яка держава в процесі свого економічного розвитку повинна в першу чергу
створювати сприятливі умови для того, щоб життя людей було довгим, здоровим і
наповненим творчістю. Проте доводиться констатувати, що регіональна політика в
Україні ще не ставить за основну мету підвищення рівня і якості життя
населення. Саме тому з середини 1990-х років спостерігається значна активізація
досліджень, спрямованих на розбудову концепції "якості життя".
Важливе значення для успішної розробки планів соціально-економічного розвитку
має попередній опис різних сторін життєдіяльності суспільства в термінах
«спосіб життя», «рівень життя», «якість життя», «добробут» і ін.
Категорія "якості життя", що вперше була введена в
науковий обіг в 60-х роках минулого сторіччя у зв'язку зі спробами моделювання
закордонними дослідниками траєкторій промислового розвитку, пройшла складну
еволюцію. У літературі поняття "якість життя", "рівень
життя", "спосіб життя", "добробут" нерідко
переплітаються й підмінюють одне одного, що не зовсім коректно. Інтенсивні
розробки методологічного апарату, пов'язаного з категорією "якості
життя", супроводжує різнобій у використанні понять "рівень
життя", "спосіб життя", "стиль життя", що мають кожне
по декілька значень. В деяких випадках вони використовуються як синоніми, а в
деяких, навпаки, в значеннях до того несумісних, що не можуть бути зведені в
єдину система. Побудова системи показників, що відображають різні сторони
життя, і позначаються перерахованими термінами вимагає насамперед певної
понятійно-термінологічної та концептуальної визначеності. В свою чергу, такий
підхід зумовлює необхідність створення відповідного теоретико-методологічного
базису, в рамках якого зазначені терміни виявилися б взаємозалежними при характеристиці
концептуального феномена "якості життя" в цілому. Тому першим кроком
у цьому випадку має бути розробка понятійно-термінологічної системи категорії
"якість життя".
Варіант узагальнення термінів, понять, категорій, що
зустрічаються в понятійно-концептуальному полі дослідження якості життя, у
єдину понятійно-термінологічну систему зображено на рис. 2.1. Зауважимо, що
подальші дослідження вимагають також уточнення визначення деяких понять та
термінів. Разом з тим, визнаючи неможливість охоплення всіх варіантів
дефініцій, ми узагальнюємо і наводимо найбільш вдалі, на наш погляд, варіанти,
що зустрічаються в працях економістів, соціологів, географів тощо. В
запропоновану понятійно-термінологічну систему включено поняття в таких
значеннях:
. Суспільство розуміється як конкретна історична система,
функціонування якої детермінує виникнення і розвиток потреб, їх зміст, певні
способи та форми їх задоволення.
. Ресурси та обмеження є тими чинниками, через які навколишнє
середовище приймає участь у формуванні якості життя, впливаючи перш за все на
спосіб життя конкретного суб'єкта.
. Під суб'єктом мається на увазі конкретна особистість,
група, територіальна спільнота, які є носіями певних цінностей та потреб і які,
виходячи з наявних інтересів, ціннісних орієнтацій здійснюють вибір
«траєкторії» життєвого шляху і формують одну з головних складових якості життя
- спосіб життя. Зауважимо, що саме потреби, інтереси й ціннісні орієнтації
людей визначають, як правило відносини між особистістю (або групою людей) й
суспільством і формують механізм суспільних процесів. Потреби - це «нестача у
чому-небудь необхідному для підтримки життєдіяльності організму, людської особистості...
, внутрішній рушій активності» [12, т. 20, с. 439]. Інтерес - «реальна причина
соціальних дій... індивідів, соціальних груп, класів» [12, т. 20, с. 319], або,
іншими словами, усвідомлена особистістю життєва установка на вибір шляхів і
засобів задоволення потреб. Ціннісна орієнтація є також життєва установка, але
вона стосується вже таких сторін життя людини, як його переваги у виборі
професії, друзів, місця проживання, його суспільної поведінки й т.п.
Окрім того, що ціннісні орієнтації мають визначальний вплив
на формування потреб і способи їх задоволення (що в кінцевому результаті формує
певний спосіб життя), вони зумовлюють і оціночні дії суб'єкта по відношенню до
реалій, якості свого життя. Іншими словами, об'єктивні складові якості життя
(доходи, житлово-комунальні умови тощо) сприйматимуться по-різному в залежності
від інтересів і ціннісних орієнтацій суб'єкта.
. Складне й багатогранне поняття «спосіб життя» включає
сукупність конкретних форм життєдіяльності людей у певних об'єктивних умовах
(всіх сферах громадського життя, праці, споживання, відтворення людини,
керування й суспільно-політичної діяльності тощо). Спосіб життя визначається за
допомогою ряду показників, характерних для кожного виду діяльності й
враховуючих її цілеспрямованість (мета й зміст діяльності), інтенсивність
(активність), орієнтованість (інтереси). Очевидно, що в основі формування
певного способу життя лежать потреби, які становлять першопричину всього набору
інтересів суб'єкта життєдіяльності.
Основною характеристикою способу життя є певне співвідношення
задоволеності суб'єкта своїм способом життя і його соціалізацією (рівень
відповідності способу життя певним нормам та правилам). Можливо, ця
необхідність двох інтегральних характеристик способу життя трансформується
надалі в ідею понять рівня і якості життя.
Необхідно акцентувати, що за часів перебування України в
складі СРСР дослідження якості життя виконувалось спорадично і більшою мірою
саме через призму досліджень способу життя («образ жизни») та рівня життя. В
окремих сучасних публікаціях [19] стверджується, що в Радянському Союзі функцію
категорії «якість життя» виконувало поняття «спосіб життя». Безперечно,
соціологічний доробок в сфері розробки цієї проблематики став загальновизнаним
і в інших галузях науки. Разом з тим, приймаючи до уваги, що «спосіб життя» є
центральним об'єктом дослідження для філософів та соціологів, ще наприкінці
1970-их років було відзначено необхідність його дослідження і представниками
інших суспільних наук, зокрема географів [20].
Автори крупномасшабних соціологічних досліджень визначають
поняття «спосіб життя» як «поєднання істотних, типових форм життєдіяльності
індивіда, соціальної групи, суспільства в цілому та об'єктивних соціальних умов
цієї життєдіяльності» [11, с.34], або як «... спосіб організації людьми своєї
життєдіяльності, спрямований на задоволення потреб, опанування та створення
матеріальних та духовних цінностей на відтворення соціальних та соціокультурних
відносин» [17, с.7]. В соціогеографічних дослідженнях того періоду [20, с. 31]
спосіб життя визначено як характерний для певних груп люде
Похожие работы на - Дослідження життєдіяльності населення Курсовая работа (т). География, экономическая география.
Реферат по теме О бусидо
Таможенный режим "Отказ в пользу государства"
Доклад по теме Цели, задачи и функции маркетинга
Внешний вид печатного издания. Предпечатная подготовка издания
Курсовая работа по теме Пособие по временной нетрудоспособности и безработице
Небытов Максим, Государственная Академия Управления имени Серго Орджоникидзе,
Нужно Ли Быть Толерантным Итоговое Сочинение
Курсовая работа по теме Мінералогічний склад руд Скелеватського-Магнетитового родовища Криворізького басейну
Курсовая Работа По Педагогике Темы
Детская Психотерапия Реферат
Реферат: Кормление свиней
Травмы Реабилитация После Переломов Реферат Скачать Бесплатно
Реферат: Физико-химические изменения, происходящие при приготовлении блюда Борщ украинский с пампушками
Критерии Смерти Реферат
Реферат: Whitman Vs Dickinson Essay Research Paper Whitman
Реферат: Гендер и карьера
Реферат: Компьютерное моделирование сенситометрических характеристик формирователей сигналов изображения. Скачать бесплатно и без регистрации
Сочинение На Тему Обломов Кратко
Научно Практической Работа В Школе
Реферат по теме Потенциал влияния русского зарубежья на динамику российско-американских отношений
Реферат: Электромагнитное поле. Различные виды излучений
Статья: Жить не по лжи Методические рекомендации по изучению творчества АИ Солженицына
Похожие работы на - Музыкальная журналистика на видеоканалах YouTube