Дослідження життєдіяльності населення - География и экономическая география курсовая работа

Главная

География и экономическая география
Дослідження життєдіяльності населення

Дослідження економічної й соціальної географії. Медико-географічні та соціально-економічні аспекти вивчення життєдіяльності населення. Оцінювання ефективності соціально-економічного розвитку регіонів на основі критеріїв якості життєдіяльності населення.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ
1.1 Методи дослідження економічної й соціальної географії
1.2 Медико-географічні та соціально-економічні аспекти вивчення життєдіяльності населення
РОЗДІЛ 2. СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ
2.1 Аналіз підходів дослідження якості життя населення
2.2 Оцінювання ефективності соціально-економічного розвитку регіонів на основі критеріїв якості життєдіяльності населення
РОЗДІЛ 3. ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕННЯ ЖИТТЕДІЯЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ
Серед найважливіших проблем економічного і соціального розвитку України провідне місце займають питання підвищення добробуту та життєвого рівня населення. Для вирішення цих актуальних питань необхідно розробити науково обґрунтовані напрями економічного, соціального і екологічного та територіального аспектів, які дозволять залучити у суспільне виробництво всі наявні місцеві ресурси. Особливе значення у цьому плані має економіко-географічний напрям дослідження територіальної організації системи життєдіяльності населення.
Актуальність згаданих проблем, їхня наукова і практична значимість, водночас недостатня розробка, особливо на реґіональному та нижчих рівнях, зумовили вибір теми і завдання дослідження.
Об'єкт дослідження -- життєдіяльність населення суспільно-територіального комплексу.
Предмет дослідження -- територіальна організація життєдіяльності населення суспільно-територіального комплексу.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є аналіз наукових підходів соціально-економічного дослідження якості життя населення. Відповідно до поставленої мети передбачалося вирішити такі завдання:
· охарактеризувати соціально-економічні аспекти вивчення життєдіяльності населення;
· провести оцінювання ефективності соціально-економічного розвитку регіонів на основі критеріїв якості життєдіяльності населення;
· розробити програму дослідження життєдіяльності населення.
Методологічною основою дослідження є теорія пізнання, системний підхід до вивчення життєдіяльності населення.
соціальний економічний життєдіяльність населення
За Г. Старостенко [24], серед соціально-економічних умов виділяються умови існування людини: матеріальні (продукти харчування, одяг, взуття, житло, предмети тривалого користування та ін.), нематеріальні (різноманітні послуги соціально-інфраструктурної сфери - охорони здоров'я, освіти, культури, торгівлі, побутового обслуговування, транспорту, зв'язку та ін.) та суспільні відносини (форми власності, характер розподілу, трудова діяльність, сім'я та ін.).
Якість життя - це характеристика рівня та умов життя населення. Якість життя населення даної території визначається рядом економічних, соціальних, демографічних, екологічних, географічних, політичних і моральних факторів. Серед об'єктивних факторів - споживання продуктів харчування, житлові умови, рівень зайнятості, розвиток сфери послуг, освіти, соціального забезпечення та ін., серед суб'єктивних - задоволення роботою і життєвими умовами, соціальним статусом індивіда, фінансовим становищем сім'ї тощо. До якісних характеристик життя належать показники, котрі відображають геодемографічну ситуацію (статево-вікову структуру населення, тривалість життя, природний і механічний рух, сімейний склад та ін.), захворюваність, рівень освіти, культури, зайнятості тощо.
Більшість країн використовують класифікацію показників якості й рівня життя населення, підготовану експертами ООН (1961 р.). Класифікація Європейської економічної комісії виділяє 8 груп показників якості життя. Найважливішими серед них є: споживання продуктів харчування, стан здоров'я населення, рівень освіти, коефіцієнт смертності серед немовлят, - що дозволяють проводити порівняння між країнами. Організація економічного співробітництва і розвитку розробила систему соціальних показників, які охоплюють 8 аспектів життєдіяльності: здоров'я, розвиток через освіту, зайнятість і якість трудового життя, відпочинок, стан споживчого ринку товарів і послуг, навколишнього середовища, особиста безпека, соціальні можливості і соціальна активність. Соціальний добробут родини є індикатором якості життя, тому після досягнення певного рівня добробуту особлива увага суспільства приділяється психосоціальним і духовним аспектам життя населення [25, с. 780].
Одним із показників, котрий в найбільш концентрованому вигляді характеризує якість життя населення, є здоров'я. Здоров'я всього населення є головним показником орієнтованості соціально-економічного та екологічного розвитку суспільства на користь людини і водночас важливим чинником такого розвитку. Виділяють такі чинники здоров'я: стан природного середовища, рівень споживання та пов'язаний з ним спосіб життя. На рівні індивіда впливають також біологічні чинники, включаючи спадковість. Ряд таких явищ, як загострення житлової проблеми та катастрофічне зниження доходів населення (що у свою чергу призводить до погіршення якісного та кількісного складу харчування та відмови від раніше доступних необхідних послуг), відображається не тільки на кількісних, а й на якісних параметрах захворюваності населення.
За Г. Старостенко [24, с.13] серед факторів здоров'я населення головним виступає рівень соціально-економічного розвитку суспільства. Він включає в себе:
1. виробничо-господарську діяльність - включає умови праці, охорону праці, забруднення та охорону природного середовища;
2. рівень добробуту - включає рівень споживання: а) товарів (якість продуктів харчування, комфортність житла та ін.) і б) послуг (побутове обслуговування населення, охорона здоров'я, освіта, культура та мистецтво, державне страхування, соціальне забезпечення та ін.).
Глибинні та масштабні зміни, які відбуваються в Україні протягом останніх років, стосуються всіх сторін суспільного життя. Разом з тим, в роботі економістів, соціологів, демографів, політологів все частіше на перший план виходять питання підвищення рівня, якості життя населення і людського розвитку як процесу, що свідчить про зростання можливостей людини у сферах добробуту, безпеки, здоров'я та духовності. Ця постановка питання пояснюється також тим, що згідно «Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй» [14] будь-яка держава в процесі свого економічного розвитку повинна в першу чергу створювати сприятливі умови для того, щоб життя людей було довгим, здоровим і наповненим творчістю. Проте доводиться констатувати, що регіональна політика в Україні ще не ставить за основну мету підвищення рівня і якості життя населення. Саме тому з середини 1990-х років спостерігається значна активізація досліджень, спрямованих на розбудову концепції "якості життя". Важливе значення для успішної розробки планів соціально-економічного розвитку має попередній опис різних сторін життєдіяльності суспільства в термінах «спосіб життя», «рівень життя», «якість життя», «добробут» і ін.
Категорія "якості життя", що вперше була введена в науковий обіг в 60-х роках минулого сторіччя у зв'язку зі спробами моделювання закордонними дослідниками траєкторій промислового розвитку, пройшла складну еволюцію. У літературі поняття "якість життя", "рівень життя", "спосіб життя", "добробут" нерідко переплітаються й підмінюють одне одного, що не зовсім коректно. Інтенсивні розробки методологічного апарату, пов'язаного з категорією "якості життя", супроводжує різнобій у використанні понять "рівень життя", "спосіб життя", "стиль життя", що мають кожне по декілька значень. В деяких випадках вони використовуються як синоніми, а в деяких, навпаки, в значеннях до того несумісних, що не можуть бути зведені в єдину система. Побудова системи показників, що відображають різні сторони життя, і позначаються перерахованими термінами вимагає насамперед певної понятійно-термінологічної та концептуальної визначеності. В свою чергу, такий підхід зумовлює необхідність створення відповідного теоретико-методологічного базису, в рамках якого зазначені терміни виявилися б взаємозалежними при характеристиці концептуального феномена "якості життя" в цілому. Тому першим кроком у цьому випадку має бути розробка понятійно-термінологічної системи категорії "якість життя".
Рис. 1. Понятійно-термінологічна система "Якість життя населення".
Варіант узагальнення термінів, понять, категорій, що зустрічаються в понятійно-концептуальному полі дослідження якості життя, у єдину понятійно-термінологічну систему зображено на рис. 2.1. Зауважимо, що подальші дослідження вимагають також уточнення визначення деяких понять та термінів. Разом з тим, визнаючи неможливість охоплення всіх варіантів дефініцій, ми узагальнюємо і наводимо найбільш вдалі, на наш погляд, варіанти, що зустрічаються в працях економістів, соціологів, географів тощо. В запропоновану понятійно-термінологічну систему включено поняття в таких значеннях:
1. Суспільство розуміється як конкретна історична система, функціонування якої детермінує виникнення і розвиток потреб, їх зміст, певні способи та форми їх задоволення.
2. Ресурси та обмеження є тими чинниками, через які навколишнє середовище приймає участь у формуванні якості життя, впливаючи перш за все на спосіб життя конкретного суб'єкта.
3. Під суб'єктом мається на увазі конкретна особистість, група, територіальна спільнота, які є носіями певних цінностей та потреб і які, виходячи з наявних інтересів, ціннісних орієнтацій здійснюють вибір «траєкторії» життєвого шляху і формують одну з головних складових якості життя - спосіб життя. Зауважимо, що саме потреби, інтереси й ціннісні орієнтації людей визначають, як правило відносини між особистістю (або групою людей) й суспільством і формують механізм суспільних процесів. Потреби -- це «нестача у чому-небудь необхідному для підтримки життєдіяльності організму, людської особистості... , внутрішній рушій активності» [12, т. 20, с. 439]. Інтерес - «реальна причина соціальних дій... індивідів, соціальних груп, класів» [12, т. 20, с. 319], або, іншими словами, усвідомлена особистістю життєва установка на вибір шляхів і засобів задоволення потреб. Ціннісна орієнтація є також життєва установка, але вона стосується вже таких сторін життя людини, як його переваги у виборі професії, друзів, місця проживання, його суспільної поведінки й т.п.
Окрім того, що ціннісні орієнтації мають визначальний вплив на формування потреб і способи їх задоволення (що в кінцевому результаті формує певний спосіб життя), вони зумовлюють і оціночні дії суб'єкта по відношенню до реалій, якості свого життя. Іншими словами, об'єктивні складові якості життя (доходи, житлово-комунальні умови тощо) сприйматимуться по-різному в залежності від інтересів і ціннісних орієнтацій суб'єкта.
4. Складне й багатогранне поняття «спосіб життя» включає сукупність конкретних форм життєдіяльності людей у певних об'єктивних умовах (всіх сферах громадського життя, праці, споживання, відтворення людини, керування й суспільно-політичної діяльності тощо). Спосіб життя визначається за допомогою ряду показників, характерних для кожного виду діяльності й враховуючих її цілеспрямованість (мета й зміст діяльності), інтенсивність (активність), орієнтованість (інтереси). Очевидно, що в основі формування певного способу життя лежать потреби, які становлять першопричину всього набору інтересів суб'єкта життєдіяльності.
Основною характеристикою способу життя є певне співвідношення задоволеності суб'єкта своїм способом життя і його соціалізацією (рівень відповідності способу життя певним нормам та правилам). Можливо, ця необхідність двох інтегральних характеристик способу життя трансформується надалі в ідею понять рівня і якості життя.
Необхідно акцентувати, що за часів перебування України в складі СРСР дослідження якості життя виконувалось спорадично і більшою мірою саме через призму досліджень способу життя («образ жизни») та рівня життя. В окремих сучасних публікаціях [19] стверджується, що в Радянському Союзі функцію категорії «якість життя» виконувало поняття «спосіб життя». Безперечно, соціологічний доробок в сфері розробки цієї проблематики став загальновизнаним і в інших галузях науки. Разом з тим, приймаючи до уваги, що «спосіб життя» є центральним об'єктом дослідження для філософів та соціологів, ще наприкінці 1970-их років було відзначено необхідність його дослідження і представниками інших суспільних наук, зокрема географів [20].
Автори крупномасшабних соціологічних досліджень визначають поняття «спосіб життя» як «поєднання істотних, типових форм життєдіяльності індивіда, соціальної групи, суспільства в цілому та об'єктивних соціальних умов цієї життєдіяльності» [11, с.34], або як «... спосіб організації людьми своєї життєдіяльності, спрямований на задоволення потреб, опанування та створення матеріальних та духовних цінностей на відтворення соціальних та соціокультурних відносин» [17, с.7]. В соціогеографічних дослідженнях того періоду [20, с. 31] спосіб життя визначено як характерний для певних груп людей конкретний спосіб реалізації в повсякденній діяльності людини можливостей його біологічного та соціального відтворення в наявних природних та соціально-економічних умовах.
Відзначимо, що на наш погляд, поняття «спосіб життя» не можна ототожнювати з категорією «якість життя», адже перше покликане відповісти на питання як влаштоване життя населення, із яких компонентів воно складене і яке місце ці компоненти займають в житті людини, а «якість життя» є категорією що визначає здатність людини чи територіальної спільноти людей відповідно до сформованого способу життя задовольняти свої потреби та інтереси, і забезпечувати високий рівень здоров'я, відтворення процесів життєдіяльності та стійкий розвиток. Отже, спосіб та якість життя взаємопов'язані причинно-наслідковою залежністю.
5. Рівень життя - це комплекс умов функціонування людини в сфері споживання, що проявляється в масштабі розвитку потреб людей і характері їх задоволення. Системоутворюючою основою при цьому виступають різноманітні людські потреби, що виникають і реалізуються в сфері споживання. Рівень життя визначається також як показник, що характеризує кількість і якість товарів і послуг, споживаних у країні. Тому в більшості економічних досліджень в галузі демографії, економіки праці, соціальної економіки та політики зустрічаємо саме поняття «рівень життя», яке визначено як досягнуту на певний проміжок часу в суспільстві ступінь задоволення різноманітних потреб населення (не лише фізичних, а й соціальних, інтелектуальних, духовних, політичних), включаючи реальні економічні джерела та соціально-правові гарантії забезпечення умов життєдіяльності населення [15]. Методологія й методика соціально-економічних досліджень добробуту також складалися й удосконалювалися в результаті тривалого й багатобічного вивчення життєвого рівня родин за допомогою породинних обстежень.
Рівень життя розглядається у зв'язку з діяльністю людини в сфері споживання, що лежить «по ту сторону виробництва». Соціально-економічне поняття «рівень життя» будується на синтезі й взаємозв'язку двох інших: «потреби» і «споживання» При такому трактуванні характер задоволення потреб людей мислиться не тільки як ступінь, але і як спосіб їхнього задоволення. У реальній дійсності рівень життя характеризується системою двох груп показників: одна з них - це умови життя людей (детермінанти рівня життя), інша - показники поводження людей у сфері споживання. Вони відбивають різноманітні людські потреби, що формують рівень життя (домінанти рівня життя), серед яких можна виділити наступний комплекс безпосередніх людських потреб відповідно до головних сторін поведінки людини в сфері споживання:
- підтримка життєдіяльності організму й захист від зовнішніх впливів природи (їжа, одяг, житло, включаючи предмети побуту й інфраструктуру);
- збереження й відновлення здоров'я;
- відпочинок (сон, розваги, дозвілля);
- родина й продовження роду (догляд за дітьми, навчання, фізичне й моральне виховання);
- пересування (у зв'язку із трудовою діяльністю й пов'язане із задоволенням інших потреб);
- споживання інформації й обмін нею (спілкування з іншими членами суспільства), розвиток і вдосконалення особистості (фізичне, моральне, кваліфікаційне, інтелектуальне, естетичне).
І хоча деякі з дослідників (Мандибура В.О., 1998, Проніна 2002, Тридід С.О., 2006) висловлюють думку, що категорія «рівень життя» являє собою системоутворюючу категорію, яка змістовно є більш широкою, ніж категорії «добробут» та «якість життя» [15, 18, 22], є і такі дослідження (Римашевська Н.М., 1988), що доводять зворотне. Зокрема в праці [16, с. 10] висловлюється думка, що поняття «якість життя» має об'єктивний характер і є результуючим стосовно змісту, вкладеному в терміни «рівень» і «спосіб життя». До числа показників, що характеризують якість життя, у першу чергу відносяться індикатори здоров'я населення, оцінюваного тривалістю життя різних вікових груп, рівнем захворюваності, інвалідності й т.д.; рівень освіти й культури дорослого населення, вимірюваний середнім числом років навчання; показники трудової активності й ефективності індивідуальної праці; обсяг дійсно вільного часу як «простору для розвитку людських здатностей»; показники професійної, соціальної й територіальної мобільності; стійкість сімейної структури; рівень народжуваності, здруженості й т.д.
6. Добробут населення розглядається як сфера життєдіяльності людей, пов'язана із задоволенням їх матеріальних і духовних потреб на основі суспільного виробництва. Рівень добробуту залежить від розвитку виробництва й одночасно впливає на нього як у цілому, даючи йому імпульс розширення й росту, так і в конкретних проявах, підкоряючи його структуру об'єктивно складним співвідношенням всіх елементів комплексу суспільних потреб. Розуміння добробуту як задоволення суспільним виробництвом взаємозалежних матеріальних і духовних потреб дозволяє конструктивно використати результати його дослідження при рішенні завдань по планомірному розширенню, розподілу й споживанню економічних ресурсів суспільства.
У силу багатоплановості поняття «добробут населення», воно не може бути представлено не тільки одним показником, але навіть однією групою показників, і чим більше інтенсивним стає рух науково-технічного прогресу з його соціально-економічними наслідками, тим більше аспектів соціального життя людей проявляється на поверхні, стаючи об'єктом державного регулювання й керування, тим ширше розсуваються границі поняття «добробут».
Процеси й механізми формування добробуту населення розглядають із трьох сторін [16]. Перша - це ресурси, створювані в сфері виробництва й призначені для задоволення потреб людини (ресурси для споживання, включаючи накопичене національне багатство); друга - доступність споживчих благ окремим групам і верствам населення, зумовлена існуючими в суспільстві умовами й принципами розподілу; третя - стан здоров'я населення й навколишнього соціального й природного середовища стосовно до основних сфер життєдіяльності, у рамках яких задовольняються різноманітні людські потреби. Очевидно, що ці три рівні формування добробуту органічно взаємозалежні між собою. Вихідними в цій тріаді є виділені суспільством ресурси для споживання, які відповідним чином розподіляються між споживачами й направляються на задоволення їхніх потреб, а результати задоволення потреб виражаються показниками стану людини й населення в цілому. Зауважимо, що на нашу думку категорія «добробуту» семантично є найбільш близькою до категорії «якість життя».
7. До концепції якості життя вітчизняна наука прийшла через проблематику дослідження категорій «рівень життя» та «спосіб життя», які були еквівалентами поняття «якості життя» в зарубіжній літературі. Як свідчить дослідження, проведене Гукаловою І.В. [13], у рамках радянської соціально-економічної географії (як і в рамках радянської соціології, економіки та інших наук) концепція якості життя не набула розвитку як цілісний напрям досліджень, хоча її фактичні складові були присутні в численних роботах з дослідження урбанізації, соціальної інфраструктури, демографічних процесів і розвитку систем розселення, виконаних в рамках географії населення, пізніше - географії сфери обслуговування, географії споживання тощо. У довоєнний період в науці СРСР увага була звернена перш за все на виробництво; окремі соціально-, медико-географічні напрями, які теж розвивалися в цей час, були обмежені об'єктивно, або через ідеологічні причини. Водночас у радянський соціальній географії були дуже вагомі здобутки у повоєнні часи, які можна було б вважати і джерелами опрацювання категорії якості життя населення.
Під якістю життя в сучасних концепціях якості за рубежем розуміють комплексну характеристику соціально-економічних, політичних, культурно-ідеологічних, екологічних факторів і умов існування особистості, положення людини в суспільстві. А.И. Субетто якість життя визначає як систему духовних, матеріальних, соціокультурних, екологічних і демографічних якостей (компонентів життя) [21].
Концепція "якості життя" - це сучасне продовження інтелектуальних пошуків, початих Тейяром де Шарденом і В.І. Вернадським, які ввели в науковий обіг поняття "ноосфера", що стала нині одним з ключових понять в суспільствознавстві, географічних науках тощо. Акцентуємо, що у концепцію якості життя, прийняту в постіндустріальних суспільствах, включають, як правило, обмеження на задоволення потреб людей, що забезпечують гармонійний розвиток ноосфери. До таких обмежень віднесено охорону навколишнього середовища, турботу про безпеку виробництва і продукції, підтримку ресурсного потенціалу країни. У той же час, центральними завданнями в концепції якості життя проголошуються:
- забезпечення фізичного й морального здоров'я суспільства;
- розширення вживання населенням екологічно чистих продуктів харчування;
В 1990-ті роки проблему захисту прав споживачів і інтересів суспільства все частіше розглядають саме із позицій якості життя, причому включають у це поняття забезпечення робочими місцями, дохід, що гарантує певний рівень добробуту, певну якість медичного обслуговування, основних соціальних послуг. Крім того, якість життя характеризується можливостями для всіх членів суспільства брати участь у прийнятті життєво важливих рішень і використанням можливостей, наданих соціальними, економічними й політичними свободами.
ООН щорічно проводити дослідження з метою ранжирування країн світу за індексом "якості життя" (глобальний рівень керування якістю). Як головні індикатори використовуються: очікувану тривалість життя, рівень доходів і купівельну спроможність населення. Американська некомерційна організація "Комітет з демографічної кризи" проводить дослідження якості життя в найбільших містах світу за 10-ма показниками: вартість харчування, житлові умови, якість житла, зв'язок, освіта, охорона здоров'я, тиша, вуличний рух, чистота повітря, суспільна безпека. За даними на 1990 рік найкращими для життя за всіма показниками виявилися Мельбурн, Монреаль, Сіетл-Такома, що набрали в сумі 86 балів і більше. Досить високі оцінки одержали Київ (74 бала), Москва (64 бала), Санкт-Петербург (62). Ці дослідження цілком імовірно можна вважати першими кроками у становленні майбутньої глобальної системи моніторингу якості життя.
Отже, на нашу думку, категорія "якості життя" акумулює широке коло суспільних відносин, що проявляється у формуванні багаторівневої системи об'єктивних оцінок стану та умов життєдіяльності окремої людини або певної територіальної спільноти та суб'єктивного сприйняття цих реалій.
Зауважимо, що незважаючи на безперечну наукову цінність наявних наукових доробок в галузі економіки та соціології, всі вони недостатньо акцентують увагу на просторових (географічних) аспектах формування якості життя населення. Разом з тим, категорія «якість життя» має вважатися системоутворюючою категорією у колі суспільно-географічних наук і потребує подальших теоретико-методологічних і методичних розробок. Такий підхід цілком узгоджується з позицією сучасних географів суспільствознавців, які ведуть активні наукові пошуки щодо розробки концепції «якості життя» і методичних підходів оцінки якості життя.
Базові індикатори якості соціальної сфери регіонів
Регіональні синтетичні індикатори якості соціальної сфери
Групові індикатори зайнятості та умов праці населення регіонів
Групові індикатори соціального напруження в регіонах
Групові індикатори територіальної рухливості населення регіонів
Рівень економічної активності населення
Навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію
Частка працівників, які перебували в умовах вимушеної неповної зайнятості - в адміністративних відпустках
Частка працівників, які працювали в режимі неповного робочого дня (тижня)
Заборгованість із виплати заробітної платні у розрахунку на одного зайнятого в галузях економіки
Питома вага власників особових рахунків, які мають
заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг три і більше місяців
Кількість потерпілих від травматизму, пов'язаного з виробництвом, на 1 000 працівників
Кількість загиблих від травматизму, пов' язаного з виробництвом, на 1 000 працівників
Коефіцієнт злочинності (кількість зареєстрованих злочинів на 100 000 наявного середньорічного населення)
Кількість самогубств на 1 000 осіб населення
Показники територіальної рухливості населення
Приріст (скорочення) міждержавної міграції на 1 000 населення
Приріст (скорочення) міжрегіональної міграції на 1 000 населення
Сальдо міграції за всіма потоками на 1 000 осіб
Метою роботи є дослідження формування і функціонування системи життєдіяльності населення та розробка напрямів удосконалення її територіальної структури на обласному та районному рівнях. Відповідно до поставленої мети передбачалося вирішити такі завдання:
-- проаналізувати та поглибити відповідно до сучасних умов суть поняття життєдіяльності як системи, виявити зміни в структурі та основні територіально-функціональні форми в економіко-географічному аспекті;
-- розробити методичні основи інтегральної оцінки систем життєдіяльності населення на різних ієрархічних рівнях та в різних аспектах;
-- дослідити вплив умов і факторів на формування обласної системи життєдіяльності населення та основних її підрозділів;
-- виявити особливості територіальної структури обласної системи життєдіяльності населення;
-- обгрунтувати напрями та рекомендації щодо удосконалення територіальної організації системи життєдіяльності обласного суспільно-територіального комплексу.
Об'єкт дослідження -- життєдіяльність населення суспільно-територіального комплексу.
Предмет дослідження -- територіальна організація життєдіяльності населення обласного суспільно-територіального комплексу.
Типи відтворення населення. Методи дослідження відтворення населення. Демографічні фактори та демографічна політика. Соціально-культурні та психологічні чинники. Природний та механічний рух населення регіонів світу. Проблеми відтворення населення. курсовая работа [252,7 K], добавлен 21.12.2014
Основні ідеї та недоліки теорії меж зростання населення земної кулі. Зміст геоекологічної концепції ландшафтного розмаїття та сталого розвитку людини. Сутність, предмет та об'єкти дослідження соціально-економічної географії як навчальної дисципліни. реферат [55,4 K], добавлен 23.11.2010
Потенціал розвитку аграрного сектору регіонів України, чисельність населення та пропорції розподілу робочої сили. Завдання реформування регіонального розвитку держави. Визначення та оцінка ефективності розміщення в регіоні промислового підприємства. контрольная работа [1,8 M], добавлен 04.10.2015
Стан економічного району разом з Харківською та Полтавською областями. Агропромисловий комплекс Сумщини. Демографічні та соціально-економічні характеристики населення. Особливості формування і функціонування територіально-виробничого комплексу району. контрольная работа [31,9 K], добавлен 12.05.2014
Основні чинники розвитку теоретичного знання. Провідні методи дослідження соціально-економічної географії (СЕГ). Питання переходу до просторових оцінок статистичних даних в СЕГ. Полегшення побудови картографічних моделей і підвищення їх читабельності. реферат [48,3 K], добавлен 25.10.2010
Радянська економічна географія. Вчені, що працювали в області соціально-економічної географії протягом існування СРСР. Головні тенденції розвитку соціальної географії. Процес соціологізування географічної науки. Єдність економічної і фізичної географії. реферат [31,8 K], добавлен 23.01.2009
Сутність старіння населення як важливої економічної проблеми розвинених країн. Наслідки та основні чинники якісного змінення складу населення в світі. Соціально-демографічні складові цього процесу. Руйнування й шляхи вирішення проблем суспільства. реферат [27,7 K], добавлен 18.02.2015
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Дослідження життєдіяльності населення курсовая работа. География и экономическая география.
Курсовая работа: Ремонт транспортных средств. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная работа по теме Древесиноведение
Реферат: Борьба крестьян за «чистую» волю
Реферат по теме Типичные пневмонии у детей
Российские Диссертации Бесплатно
Курсовая Работа На Тему Changes And Specimens Of The English Language
Реферат: Бюджетное право и бюджетный процесс, их сущность в государстве
Сочинение На Тему Доброта Огэ 2022
Эссе Ценности Образовательной Организации
Шоппинг На Английском Сочинение
Заимствование Слов Сочинение
Сочинение Русский 2022
Реферат: История философии 5
Практическая Работа Описание Критериев Вида
Реферат: Система стратегий речевого воздействия в жанре предвыборных теледебатов
Реферат: Проективные методы исследования личности
Реферат: Сучасна соціально-релігійна ситуація в Україні
Контрольная Работа 1 Тема Делимость Натуральных Чисел
Реферат На Тему Природные Ресурсы Челябинской Области
Дипломная работа по теме Споживчий кредит та перспективи його розвитку в Україні
Организация и ведение бухгалтерского учета индивидуального предпринимателя - Бухгалтерский учет и аудит отчет по практике
Белковый баланс организма - Биология и естествознание реферат
Налог на прибыль и порядок составления налоговой декларации в ЗАО "Агро Инвест" г. Волгограда - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа