Дослідження класу Павукоподібних - Биология и естествознание курсовая работа

Главная

Биология и естествознание
Дослідження класу Павукоподібних

Положення в структурному рівні організації екосистем та внутрішня організація об’єкту досліджень. Особливості підкласів Кліщі, Павуки, Косарики, Скорпіони. Екологічна роль класу Павукоподібних в біогеоценотичному ряді. Рівень біогеоценозу та популяції.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1. Положення класу Павукоподібних в біологічній класифікації
2. Положення в структурному рівні організації екосистем та внутрішня організація об'єкту досліджень
2.1 Особливості підкласу Кліщі (Acarina). Будова Аргасового (персидського) кліща (Argas persicus)
2.2 Особливості підкласу Павуки (Araneae). Будова павука-хрестовика (Araneus diadematus)
2.3 Особливості підкласу Косарики (Opiliones або Phalangida). Будова косарика звичайного (Phalangium opilio)
2.4 Особливості підкласу Скорпіони (Scorpiones). Будова Середземноморського скорпіона (Buthus occitanus)
3. Екологічна роль класу Павукоподібних в біогеоценотичному ряді
Дана курсова робота присвячена дослідженню класу Павукоподібних. Метою роботи є ознайомлення з загальною характеристикою класу Павукоподібних, їх ознаками, пристосуванням до середовища проживання та загальними рисами організації. Важливим є показати їх значення в природі та житті людини, вивчити їх екологічну роль в біогеоценотичному ряді, дослідити характерні особливості будови представників даного класу та їх відмінностями.
Павукоподібні - це клас безхребетних тварин типу членистоногі. Павукоподібні, також як комахи, поширені повсюдно на нашій планеті до 80 градусів північної широти, причому більшість з них живуть на суші, відомі рідкісні види вторинно водних кліщів. Представники цього класу зустрічаються навіть у високогір'ї та в повітрі, коли переносяться вітром із частинками павутини. Серед кліщів багато ектопаразитів. Павукоподібні - найдавніші тварини на Землі, їхні викопні останки знаходять в пластах силурійського періоду. За будовою вони подібні до комах і ракоподібних. Відомо близько 80000 сучасних видів цього класу, їх об'єднують в 9-11 рядів (за різними класифікаціями). Розміри павукоподібних різні та можуть бути від часток міліметра до декількох сантиметрів. Найбільші представники класу - скорпіони, косарики, кліщі та павуки. Вивченням павукоподібних займається наука - арахнологія.
Клас Павукоподібні відіграє важливе значення у природі та житті людини. Представники цього класу можуть приносити як і користь природі і людині, так і шкоду.
Відомо,що деякі Павукоподібні можуть покращувати структуру грунтів. Більшість видів павуків знищують коммах-шкідників рослин та велику кількість мух,які є переносниками різних мікробів.
Однак, багато людей страждають від цього класу Членистоногих. Наприклад, від укусів деяких представників, отрута яких може бути небезпечною для здоров'я та життя людини.[8]
1. ПОЛОЖЕННЯ КЛАСУ ПАВУКОПОДІБНИХ В БІОЛОГІЧНІЙ КЛАСИФІКАЦІЇ
павукоподібний кліщ косарик скорпіон
Клас Павукоподібні (Arachnida) відноситься до царства Тварин, підцарства Багатоклітинні (Metazoa), типу Членистоногих (Arthropoda), підтипу Хеліцерових (Chelicerata).
Клас Павукоподібні поділяється на 4 підкласи : підклас Кліщі (Acarina), підклас Павуки (Araneae), підклас Косарики (Opiliones) та підклас Скорпіони (Scorpiones).
Підклас Кліщі (Acari) поділяється на 2 надряди: надряд Acariformes (Акариформні кліщі), та надряд Parasitiformes (Паразитоформні кліщі).
Надряд Acariformes (Акариформні кліщі) поділяється на 2 ряди: Тромбідіформні кліщі (Trombidiformes) (включає 2 підряди: Sphaerolichida та Prostigmata) і Саркоптиформні кліщі (Sarcoptiformes) (включає 3 підряди : Endeostigmata, Oribatida та Astigmata).
Підряд Sphaerolichida поділяється на 2 родини: Sphaerolichidae та Lordalychidae.
Підряд Prostigmata поділяється на 40 родин та близько 20000 видів.
Підряд Endeostigmata поділяється на 2 надродини (Alycoidea, Nematalycoidea) та 10 родин (Alicorhagiidae, Alycidae, Grandjeanicidae, Lordalychidae, Nanorchestidae, Oehserchestidae, Terpnacaridae, Nematalycoidea, Micropsammidae, Nematalycidae, Proteonematalycidae).
Підряд Oribatida поділяється на 44 надродини, 108 родин та близько 1170 видів.
Підряд Astigmata поділяється на 80 родин та близько 3400 видів.
Надряд Parasitiformes (Паразитоформні кліщі) поділяється на 4 ряди :
Кліщі-косарики (Opilioacaridae), Holothyrida, Ixodida, та Mesostigmata( включає 3 підряди: Sejoidea, Trigynaspida, Monogynaspida).
Ряд Кліщі-косарики (Opilioacaridae) налічує 10 родин (Adenacarus, Caribeacarus, Neocarus, Opilioacarus, Panchaetes, Paracarus, Phalangiacarus, Salfacarus, Siamacarus, Vanderhammenacarus) та 26 видів.
Ряд Holothyrida налічує 3 родини (Allothyridae, Holothyridae, Neothyridae) та близько 30 видів.
Ряд Ixodida поділяється на 3 родини: Аргасові кліщі (Argasidae), Іксодові кліщі (Ixodidae), Nuttalliellidae.
Підряд Sejoidea поділяється на 6 родин (Discozerconidae, Heterozerconidae, Ichthyostomatogasteridae, Reginacharlottiidae, Sejidae Uropodellidae) та 59 видів.
Підклас (ряд) Павуки (Araneae) поділяється на 3 підряди : Членистобрюхі павуки (Mesothelae), Мігаломорфні павуки (Mygalomorphae), Аранеоморфні павуки (Araneomorphae).
Підряд Членистобрюхі павуки (Mesothelae) поділяється на 4 родини (Liphistiidae, Arthrolycosidae, Arthromygalidae, Pyritaraneidae) та близько 100 видів.
Підряд Мігаломорфні павуки (Mygalomorphae) поділяється на 15 родин та близько 2580 видів.
Підряд Аранеоморфні (Araneomorphae) павуки поділяється на близько 200 родин та 76000 видів.
Підклас Косарики (Opiliones або Phalangida) поділяється на 4 підряди: Cyphophthalmi, Eupnoi, Dyspnoi, Laniatores.
Підряд Cyphophthalmi поділяється на 6 родин (Stylocellidae, Ogoveidae, Neogoveidae, Pettalidae, Sironidae , Troglosironidae) та близько 132 вида.
Підряд Eupnoi поділяється на 5 родин (Caddidae , Phalangioidea, Monoscutidae , Neopilionidae , Sclerosomatidae , Phalangiidae.
Підряд Dyspnoi поділяється на 9 родин (Ceratolasmatidae, Ischyropsalididae, Sabaconidae , Dicranolasmatidae, Eotrogulidae , Nemastomatidae, Nemastomoididae, Nipponopsalididae, Trogulidae) та 319 видів.
Підряд Laniatores поділяється на 7 надродин ( Travunioidea , Triaenonychoidea , Grassatores , Epedanoidea , Phalangodoidea , Samooidea ,
Zalmoxoidea , Gonyleptoidea ) та більше 4000 видів.
Підклас Скорпіони (Scorpiones) поділяється на 2 ряди: Palaeosterni та Orthosterni  .
Ряд Orthosterni поділяється на 4 підряди (  Pseudochactida , Buthida  , Chaerilida , Iurida ).
Підряд Pseudochactida включає в себе родину Pseudochactidae.
Підряд Buthida поділяється на 2 родини : Buthidae, Microcharmidae.
Підряд Chaerilida включає в себе родину Chaerilidae.
Підряд Iurida поділяється на 9 родин: Euscorpiidae, Chactidae, Superstitioniidae, Vaejovidae, Iuridae, Caraboctonidae, Bothriuridae, Diplocentridae, Scorpionidae. [6]
Павукоподібні - це клас безхребетних тварин типу членистоногі. Павукоподібні, також як комахи, поширені повсюдно на нашій планеті до 80 градусів північної широти, причому більшість з них живуть на суші, відомі рідкісні види вторинно водних кліщів.
Розміри павукоподібних варіюють від сотень мікрон (деякі кліщі) до декількох сантиметрів. Довжина тіла аранеоморфних павуків і косариків зазвичай не перевищує 2-3см. Найбільш великі представники класу (скорпіони, косарики) можуть досягати 20 см в довжину. Ще більшими розмірами володіють деякі павуки-птахоїди( рис 1.1)
Традиційно в тілі павукоподібних виділяють два відділи - просому (головогруддя) і опистосому (черевце). Просома складається з 6 сегментів, які несуть по парі кінцівок: хеліцери, педипальпи і чотири пари ходильних ніг. У представників різних загонів будова, розвиток і функції кінцівок просоми відрізняються. Зокрема, педипальпи можуть використовуватися як чутливі придатки, служити для захоплення здобичі (скорпіони), виступати в якості копулятивних органів (павуки). У ряду представників одна з пар ходильних ніг не використовується для пересування і бере на себе функції органів дотику. Сегменти просоми щільно з'єднані один з одним, у деяких представників їхні спинні стінки (тергіти) зливаються між собою утворюючи карапакс. У сольпуг злилися тергіти сегментів утворюючи три щитка: пропельтідій, мезопельтідій і метапельтідій.
Опистосома початково складається з 13 сегментів, перші сім з яких можуть нести видозмінені кінцівки: легкі, гребневидні органи, павутинні бородавки або статеві придатки. У багатьох павукоподібних сегменти просоми зливаються один з одним, аж до втрати зовнішньої сегментації у більшості павуків і кліщів.
У павукоподібних покриви несуть відносно тонку хітинову кутикулу, під якою знаходиться гіподерма і базальна мембрана. Кутикула захищає організм від втрати вологи при випаровуванні, тому павукоподібні заселили найпосушливіші райони земної кулі. Міцність кутикулі надають білки, виробляючи хітин.
Органами дихання служать трахеї (у фаланг, псевдоскорпіонів, косариків та деяких кліщів) або так звані легеневі мішки, іноді ті й інші разом (у павуків); у нижчих ж павукоподібних відокремлених органів дихання немає; ці органи відкриваються назовні на нижній стороні черевця, рідше -на головогрудях, однією або декількома парами дихальних отворів (stigma).
Легеневі мішки є більш примітивними структурами. Вважається, що вони розвинулись внаслідок видозміни черевних кінцівок в процесі освоєння наземного способу життя предками павукоподібних. Легеневий мішок у сучасних павукоподібних являє собою заглиблення в тілі, його стінки утворюють численні листоподібні пластинки з великими лакунами, заповненими гемолімфою. Через тонкі стінки пластинок відбувається газообмін між гемолімфою і повітрям, що поступає в легеневий мішок через отвори дихальця, розташованих на черевці. Легеневе дихання є у скорпіонів (чотири пари легеневих мішків і низькоорганізованих павуків (одна пара).
У псевдоскорпіонів, косариків, сольпуг та деяких кліщів органами дихання служать трахеї, а у більшості павуків (окрім найпримітивніших) одночасно є і легені (зберігається одна - передня пара) і трахеї. Трахеї представляють собою тонкі розгалужені (у косариків) або негільчаті (у псевдоскорпіонів і кліщів) трубочки. Вони пронизують всередині тіло тварини і відкриваються назовні отворами стигм на перших сегментах черевця (у більшості форм) або на I сегменті грудей (у сольпуг).
У деяких дрібних кліщів спеціалізовані органи дихання відсутні, в них газообмін здійснюється, як і у примітивних безхребетних, через всю поверхню тіла.
Ганглії черевного нервового ланцюжка часто концентруються, утворюючи більш або менш виражену гангліозну масу. У косариків і кліщів усі ганглії зливаються, утворюючи кільце навколо стравоходу, однак у скорпіонів зберігається виражений черевний ланцюжок гангліїв.
Органи почуттів у павукоподібних розвинені по-різному. Найбільше значення для павуків має дотик. Численні дотикові волоски - тріхоботрії - у великій кількості розкидані по поверхні тіла, особливо багато їх на педипальпах і ходильних ногах. Кожен волосок рухомо прикріплений до дна спеціальної ямки у покривах і з'єднаний з групою чутливих клітин, які перебувають у його заснування. Волосок сприймає найменші коливання повітря або павутини, чуйно реагуючи на події, при цьому павук здатний по інтенсивності коливань розрізняти природу дратівливого фактора.
Органами хімічного почуття служать ліровидні органи, які являють собою щілини у покривах довжиною 50-160 мкм, що ведуть до поглиблення на поверхні тіла, де знаходяться чутливі клітини. Ліровидні органи розсіяні по всьому тілу.
Органами зору у павукоподібних є прості очі, кількість яких у різних видів варіює від 2 до 12. У павуків вони розташовані на головогрудному щиті у вигляді двох дуг, а у скорпіонів одна пара очей розташовується спереду і ще кілька пар - з боків. Незважаючи на значну кількість очей, зір у павукоподібних слабке. У кращому випадку вони здатні більш або менш чітко розрізняти предмети на відстані не більше 30 см, а більшість видів - і того менше (наприклад, скорпіони бачать тільки на відстані кілька см). Для деяких бродячих видів (наприклад, павуків-скакунів) зір є більш важливим, оскільки з його допомогою павук видивляється здобич і розрізняє особин протилежної статі.
Травна система пристосована до живлення напіврідкою їжею.
Кишечник складається з вузького стравоходу, приймаючого слинні залози, шлунка, забезпеченого парними і непарними відростками, і задньої кишки, звичайно з розширеною клоакою, попереду якої впадають видільні, так звані мальпігієві залози(судини). Одною стороною вони входять в кишку, а інший в порожнину тіла. Коли накопичуються відходи життєдіяльності, залози виділяють їх із тіла.
Існують і інші видільні органи, так звані коксальні залози.
Усі павукоподібні різностатеві і в більшості випадків демонструють яскраво виражений статевий диморфізм. Статеві отвори розташовуються на другому сегменті черевця (VIII сегмент тіла). Більшість відкладає яйця, але деякі загони живородні. [3]
У цьому розділі ми можемо ознайомитися з загальною характеристикою класу Павукоподібні та їх біологічною класифікацією. Ми можемо побачити, що цей клас поділяється на 4 головні підкласи : підклас Кліщі (Acarina), підклас Павуки (Araneae), підклас Косарики (Opiliones) та підклас Скорпіони (Scorpiones), які в свою чергу поділяються на велику кількість надрядів, підрядів, рядів та видів. Цей клас типу Членистоногих дуже численний та поширений повсюдно на нашій планеті. Також ми можемо побачити загальну характеристику Павукоподібних, їх основні ознаки, що відрізняють саме цей клас від інших представників Членистоногих, будову, особливості життєдіяльності та властивості.
2. ПОЛОЖЕННЯ В СТРУКТУРНОМУ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОСИСТЕМ ТА ВНУТРІШНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄКТУ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Особливості підкласу Кліщі (Acarina). Будова Аргасового (персидського) кліща (Argas persicus)
Кліщі -- дрібні  членистоногі тварини , підклас класу Павукоподібні.
Звичайні розміри кліщів -- 0,5--1 мм. Через малі розміри більшість видів кліщів (а їх нараховується сотні тисяч видів) невідомі пересічній людині. Недобру репутацію мають кровососи -- іксодові кліщі, розмір яких до 5 мм, а дорослі самиці, харчуючись кров`ю теплокровних тваринах, можуть розростатися до 2 см.
Рідко зустрічаються в наш час дрібні (до 0,5 мм) кліщі, що паразитують під шкірою тварин та людини -- коростяний свербун.
Чисельні види кліщів живуть в ґрунті та прілому листі та відіграють важливу роль у вторинній переробці органічної рослинної речовини. Багато видів проживають на рослинності, в траві, на деревах. Ці кліщі створюють особливі угрупування. Частина видів рослиноїдна, харчується соком рослин, інші види хижі, їх жертви -- рослиноїдні кліщі та інші дрібні тварини.
На відміну від деяких інших членистоногих, кліщі мають тіло з однієї частини, не поділене на видимі частки. Голова, тулуб та черевце можна тільки умовно виділити, здогадуючись про їх межі за характерними поперечними рядами щетинок, щитами, що додатково армують поверхню тіла, розташованими на спині, недалеко від передньої частини тіла, очами тощо.Головогруди та черевце злиті.Розвиток непрямий. Так само, як найближчі родичі павуки, деякі кліщі виділяють павутину та можуть формувати захисні пологи над колонією, використовують слину як отруту для полювання та для зовнішнього переварювання їжі.
Для циклу розвитку кліщів характерна невелика кількість стадій, від одної до іншої кліщ переходить линяючи та покидаючи свою зовнішню хітинову оболонку. Здебільшого кліщі відкладають яйця, з них вилуплюються личинка, яка, підростаючи, проходить одну, дві або три стадії німфи, після чого линяє у дорослого кліща -- самицю чи самця. Наука, що вивчає кліщів, називається акарологія.
Аргасовий (персидський) кліщ (Argas persicus) -- типовий представник родини Argasidae , тимчасовий ектопаразит курей, рідше індиків, свійської та дикої водоплавної птиці. Може нападати на свійських ссавців і навіть на людей. Мешкає на півдні України. Північна межа його ареалу досягає 54° північної широти. Ці кліщі активні лише при температурі зовнішнього середовища вище 20 °С. Оптимальна температура для їх розмноження і розвитку 28--30 °С.
Персидський кліщ яйцеподібної форми 5--9 мм довжиною, 3--6 мм шириною (рис. 2.1). В голодному стані плоский, сірувато-жовтого кольору, після насичення кров'ю -- темно-сірий, бобовидної форми. Тіло без щитків. Зовнішній покрив представлений м'якою хітиновою кутикулою, яка може дуже розтягуватися. На краю тіла кліщів знаходиться вузенький рант, утворений прямокутними пластинками. Очей немає. На спині численні диски.
Персидський кліщ мешкає головним чином в приміщеннях для птахів, де ховаються в щілинах і тріщинах стін, стовпів, стель, сідал і гнізд, під штукатуркою, в тріщинах кори і дуплах дерев, використовуваних птахом для нічлігу, а також в норах диких тварин.
Живиться Персидський кліщ переважно на курях, рідше на інших птахах, іноді на сільськогосподарських тваринах і людині. Нападають зазвичай вночі. Імаго і німфи смокчуть кров впродовж 0,5-2 години, а личинки - упродовж 4-11 діб.
Кліщі присмоктують переважно в слабо покритих пір'ям місцях - на потилиці, шиї, під крилами, на внутрішній поверхні стегон, а при інтенсивній інвазії - на усьому тілі. Личинки, залишаючись на тілі хазяїна, виявляються у вигляді розсіяних темно-сірих зерняток або груп (переважно під крилами).
Рис. 2.1? Аргасовий (персидський) кліщ: 1?вигляд з дорсальної поверхні; 2?вигляд самки з вентральної поверхні тіла
До черевної поверхні фіксуються чотири пари довгих, 6-членистих ніг: дві пари спрямовані вперед, дві -- назад. Хоботок (гнатосома) знаходиться в камеростомі, короткий і не виходить за межі тіла, має аналогічну із іксодидами будову: пару пальп, пару хеліцер і гіпостом. Основа його чотирикутна. На рівні першої-другої пар ніг відкриваються статеві отвори, дещо каудально від четвертої пари ніг -- анальний отвір. Перитреми серповидні. Самці менші за самок, інші статеві ознаки виражені погано.
Розвиваються з метаморфозом, постадійно: яйце, личинка, німфи (І, II, III, іноді IV), імаго. Насмоктавшись крові, запліднені самки через 1--2 тижні відкладають у зовнішньому середовищі від 30 до 250 яєць. На відміну від іксодид, не гинуть і спроможні нападати на своїх живителів повторно й відкладати яйця після насичення кров'ю.
Через 3-4 тижні з яєць вилуплюються шестиногі личинки, які нападають на птицю і паразитують на ній від 4 до 10 діб. Прикріплюються вони під крилами, в ділянці клоаки, на шиї. Після насичення кров'ю за межами тіла живителя линяють у німфу І. В подальшому розвитку кліщ проходить ще дві, іноді три німфальні стадії, кожна з яких потребує насичення кров'ю живителя. Остання стадія перетворюється в імаго. Німфи та імаго насичуються кров'ю за 30--120 хв. Розвиток кліща залежно від умов середовища триває від 3 міс до 2 років, частіше 3--8 міс. Зимують усі стадії. Близько одного року можуть голодувати личинки та німфи, до 10--11 років -- імаго. Кров ссуть на птиці у нічний час, на птиці, яка сидить у гніздах,-- і вдень.
Біотопами кліща є тріщини, щілини в стінах будівлі, гнізда та сідала. Знаходять їх під корою дерев, у щілинах парканів тощо. Кліщі активні з травня по жовтень, а де є умови -- увесь рік.
Аргазиди на всіх стадіях -- перенощики та резервенти збудників бореліозу птиці, туберкульозу, холери, тифу курей та паратифу качок. Висмоктуючи багато крові, вони виснажують птицю, спричиняють її анемію, а інокулюючи отруйну слину -- токсикоз, що проявляється у вигляді парезів і паралічів. Особливо тяжко переносять їх нападання курчата: при значній закліщованості можлива масова їх загибель (30--80%). Доросла птиця втрачає масу тіла, на 50--70 % у неї зменшується несучість. [5]
2.2 Особливості підкласу Павуки (Araneae). Будова павука-хрестовика (Araneus diadematus)
Павуки- підклас класу Павукоподібні. Довжина павуків може бути різноманітна : від 0,7 мм до 11 см . Близько 27 тис. видів поширені широко. Хижаки (живляться комахами і іншими безхребетними), деякі (каракурт, тарантул та ін.) отруйні. Довше за усіх живуть великі тропічні пауки-птахоїди - 7-8 років (у неволі до 28).
Павуки в наш час є однією з найбільш процвітаючих груп тварин. Вони освоїли всі природні зони Землі - від пустель і тропічних лісів до помірних областей
Найбільш значущою ознакою павуків, яка відрізняє їх від інших є павутина, яка мала вирішальне значення в еволюції цього ряду. У всіх життєвих проявах, що підтримують існування виду, - добування їжі, розмноженні, розселенні й переживання несприятливих умов павуки користуються павутиною (рис. 2.2). З неї робиться притулок, пастка, з її допомогою відбувається складна процедура спарювання, з неї плететься яйцевий кокон та зимувальний мішок.
Ознаки, по яких можна безпомилково відрізнити павука: різкий поділ головогрудей й черевця, хеліцери з кігтеподібним кінцевим члеником, невеликі щупальцеподібні педипальпи, павутинні бородавки на черевці.
Форма тіла більшості павуків досить однотипна. Головогруди, як правило, менші черевця, попереду звужені й притуплені, черевце яйцеподібне. Численні відхилення зустрічаються в різних сімействах. Є павуки сильно витягнуті, з довгими тонкими ногами, які вони витягають уздовж тіла, роблячись непомітними серед вузького листя злаків, де вони живуть. В інших, що живуть під корою, на стовбурах дерев, на квітах, тіло сплощене, черевце нерідке розширене. У ряду тропічних павуків па черевці бувають довгі шипи, вигадливі вирости. Іноді змінюється форма головогрудей, наприклад очі підняті на довгому виросту й т.п..
Характерним представником підкласу Павуки ряду Арахніди являється павук-хрестовик (Araneus diadematus). Характерною ознакою павука-хрестовика, яка відображена у його назві, є малюнок у вигляді хреста на спинній поверхні черевця (рис. 2.3).
Тіло павука-хрестовика різко поділене на головогруди й черевце. Головогруди з розташованими на них хеліцерами й педипальпами, як правило, менші черевця, попереду звужені й притуплені, черевце яйцеподібне.
Головогруди покриті щільним твердим щитом, у передній частині якого розташовані очі - чотири пари. Хеліцери короткі, двочленникові. Їх серповидний кінцевий членник, підгинаючись, входить у ямку на основному членнику. На його кінці відкривається протока отруйної залози. Хеліцерами павук схоплює й убиває здобич, захищається від ворогів, розрізає нитки павутини. Педипальпи схожі на кінцівки, але коротші та мають один кігтик, мають волоски, що служать для проціджування рідкої їжі. Щупальця педипальп служать органами дотику, але у пересуванні участі не беруть. У статевозрілих самців педипальпи видозмінені у зв'язку зі статевою функцією, їх кінцеві членники перетворені в копулятивні органи, звичайно дуже складно влаштовані.
Кінцівки семичленникові, вони основою кріпляться навколо цільного грудного щитка. На кінцівках є два серповидних гребінчастих кігтика. Між ними розташований непарний придаток(емподій), також кігтевидний або у вигляді липкої подушечки. Кінцівки покриті волосками: місцями прилягають, місцями стирчать, різними за формою та розмірами - вони виконують функцію органів чуття: дотикових і нюхових. Кінцівками павук-хрестовик натягує й розриває павутинні нитки, відміряє відстань між радіусами та оборотами спіралі павутини.
Черевце павука-хрестовика нечленнисте, його сегменти злиті. Покрив черевця еластичний густо вкритий волосками. Сліди сегментації черевця зберігаються у хрестовика в будові мускулатури, іноді в малюнку черевця. Сегменти добре виражені в зародка, у молодших павучків жовткова маса, що заповнює шлунок, також сегментована. Згідно цього у складі черевця налічується 11 об'єднаних сегментів, причому тергальні ділянки розвинені повніше, а ніж стернальні, кілька задніх сегментів в більшій чи меншій степені атрофуються. На черевці відкривається статевий отвір, розташовані органи дихання - легені й трахеї - та павутинні бородавки (рис 2.4).
Павутинні бородавки - це видозмінені черевні кінцівки десятого й одинадцятого сегментів. Павук - хрестовик має три пари бородавок: дві пари зовнішніх, звичайно двочленникових, і пари задніх серединних, нечленнистих. Вони розташовані на черевці знизу перед горбком з анальним отвором. На кінцях бородавок є численні хітинові павутинні трубочки(видозмінені волоски), у які відкриваються протоки павутинних залоз. [7]
1-передня бородавка; 2- внутрішня бородавка; 3- задня бородавка; 4- анальний горбок; 5- крибеллум.
2.3 Особливості підкласу Косарики (Opiliones або Phalangida). Будова косарика звичайного (Phalangium opilio)
Косарики (Opiliones або Phalangida) - підклас класу Павукоподібні. На 2005 рік налічувалося більше 6 300 видів косарів, що підрозділяються на 4 підряди. Найбільший підряд - Laniatores - налічує понад 4 000 видів. На території європейської частини Росії зустрічається більше 60 видів. Простонародна назва косарів - косиночки (рис 2.5)
Косарики нагадують павуків, але на відміну від них, мають сегментоване черевце, сполучене з головогрудями широкою основою, а не стеблинкою. Тулуб зазвичай невеликий, 1-5 мм завдовжки (22 мм у найбільшого представника косарів, Trogulus torosus), зазвичай яйцевидне. Ноги іноді надзвичайно довгі - можуть досягати 16 см На лапках є кігтики, іноді подвійні. Очі прості, одна пара, розташовані на підведених горбках головогрудей; у деяких печерних видів очі відсутні. Черевце коротке, складається з 9-10 щільно зімкнутих сегментів. Покриви як правило дуже тверді, панцирні. Забарвлення у нічних форм сірувате.
Найбільш поширений косарик- звичайний косарик (Phalangium opilio) - евритопний вид: його можна зустріти і на лугу, і в лісі, і біля житла, на стінах, огорожах, нерідко у великих містах. Тулуб бурий, у самця 4-7 мм, у самиці до 9 мм завдовжки. Ноги у самця довші, ніж у самиці, до 54 мм. Хеліцери самця з великими конічними виростами на другому членику. Звичайний косар найбільш активний в сутінки і в першу половину ночі, але його нерідко можна бачити таким, що розгулює і вдень або що розпластався на стіні під променями сонця. Він живиться головним чином комахами, але не відмовляється від рослинної їжі. Розмноження відбувається з липня по жовтень, зимують яйця і памолодь. Поширений цей вид в Євразії і Північній Америці. Схожий по біології вид Opilio parietinus звичайний в степовій лінії( рис. 2.6).
Самець і самиця цього виду чітко відрізняються один від одного будовою тіла. Самці завдовжки від 4 до 6 мм, самиці - від 5 до 7 мм. Хеліцери самців з великими конічними виростами на другому членику. У самиць ці вирости відсутні. На спині у неї є темна сідловидна пляма з білою окантовкою, яка з боку виглядає темнішою. У самців, навпаки, сідловидна пляма не окантована з боків, а вільно переходить убік. Обидві статі виключно довгоногі, друга пара ніг щонайдовша. Забарвлення ніг в основному темно-коричневе, у самиць в середньому сірий. Забарвлення тіла варіює, самиці також сіріші. Нижня сторона тіла від ясно-бежевого до білосніжного кольору, без малюнка. [1]
2.4 Особливості підкласу Скорпіони (Scorpiones). Будова Середземноморського скорпіона (Buthus occitanus)
Скорпіони (лат. Scorpiones) - підклас класу Павукоподібні (Arachnida). Виключно наземні форми, які зустрічаються лише в жарких країнах. Всього відомі близько 1200 видів скорпіонів. Серед них є і найбільші павукоподібні, такі як гвінейський імператорський скорпіон, що досягає в довжину 180 мм, і порівняно дрібні - завдовжки всього 13 мм. Слово скорпіон походить із старогрецького укпсрйьт - скорпиос. У староруській мові скорпия означало змія.
Тіло скорпіона складається з невеликих головогрудей (лат. cephalothorax), або просоми, і довгого черевця (abdomen), або опистосоми, в якому розрізняють два відділи: ширший передній відділ, що тісно примикає до головогрудей і становить з нею одно ціле (тулуб скорпіона), - преабдомен (praeabdomen), або мезосома; і задній відділ, вузький, 5-членистий постабдомен (лат. postabdomen), або метасома, різко відмежований від преабдомена і такий, що має подібність хвоста. До останнього сегменту постабдомена примикає ще один, грушовидний, членик (тельсон), що закінчується загнутою вгору голкою, на вершині якої поміщаються два отвори отруйних залоз.
Усе тіло скорпіона покрите хітиновим панциром, що представляє продукт виділення гіподермічного шару, що лежить під ним. Розрізняють головогрудний щиток, що прикриває головогруди зі спинного боку, потім в області преабдомена відповідно до числа сегментів 7 спинних і черевних щитків, сполучених між собою м'якою перетинкою, і, нарешті, в області постабдомена 5 замкнутих щільних хітинових кілець, сполучених тонкою шкіркою.
На черевній стороні тіла до головогрудей прикріпляються шість пар кінцівок, з яких дві передні пари грають роль щелепних органів, тоді як чотири інші пари служать для пересування. Перша пара кінцівок - хеліцери - розташована над ротовим отвором і по своєму положенню відповідає першій парі антен інших Arthropoda, а по фізіологічній функції - жвалам. Хеліцери мають вигляд маленьких 3-членистих пар клішень і служать для подрібнення їжі. Кінцівки другої пари - педипальпи - складаються з шести члеників. Два останніх утворюють великі клішні, за допомогою яких скорпіон захоплює здобич.
Кишечник складається з трьох відділів: передньої, середньої і задньої кишки; ротовий отвір поміщається на черевній стороні і веде в мускулисту глотку (лат. pharynx), що діє як насос, яка переходить в стравохід (лат. oesophagus), який на початку дуже вузький, такий, що потім розширюється і що приймає вивідні протоки двох великих слинових залоз. Стравохід переходить в середню кишку, в яку в області преабдомена відкривається за допомогою 5 пар вивідних проток велика багатолопатева печінка, що заповнює усі проміжки між іншими органами. Середня кишка поступово переходить в коротку задню кишку, що відкривається анальним отвором на черевній стороні останнього сегменту.
Нервова система складається з надглоточного ганглія, навкологлоткової комісури і черевного нервового ланцюжка. Від надглоточного дволопатевого ганглія відходять нерви до очей і хелицерам. У черевному нервовому ланцюжку розрізняють один великий підглотковий ганглій, що стався злиттям усіх торакальных гангліїв, і сім абдомінальних, тобто три преабдоминальных і 4 постабдомінальних (що поміщаються в хвості) гангліїв.
Ці наземні членистоногі є нічними хижаками. У денний час вони ховаються під каменями, в ущелинах скель, а вночі виходять на полювання. Їжею скорпіонам служать безхребетні тварини (дрібні комахи і павукоподібні). Вони захоплюють жертву клешнями і вбивають, вприскуючи отрута при уку
Дослідження класу Павукоподібних курсовая работа. Биология и естествознание.
Топик: Системы упражнений в диалогической речи на различных этапах обучения
Польза Путешествий Эссе
Безопасность жизнедеятельности на литейном цехе
Реферат: Реформирование естественных монополий. Скачать бесплатно и без регистрации
Схема Сочинения По Русскому Егэ 2022
Реферат по теме Пріоритетні напрями розвитку зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією
Дипломная работа по теме Особенности перевода ненормативной лексики английского языка
Контрольная Работа По Математике 3 Ответы
Как Написать Пробное Итоговое Сочинение
Юридическая Свобода Диссертация
Курсовая работа по теме Расчет конструкции прямоточного парогенератора
Реферат: Анализ среды СП "Санта-Бремор" ООО
Сочинение На Тему Хьехархо На Ингушском Языке
Реферат по теме Мифы корпоративной стратегии
Образ Варвары В Пьесе Гроза Сочинение
Система Местного Самоуправления Сша Реферат
Курсовая работа по теме Социальная фрустрация личности
Курсовая работа по теме Исследование электровакуумного триода в рамках виртуального эксперимента
Между Прошлым И Будущим Сочинение Егэ Примеры
Реферат: Пострадянський період як перехідний етап розвитку держави та права в Україні
Биологические ритмы меди в растениях - Биология и естествознание доклад
Взаимодействие человека и биосферы - Биология и естествознание реферат
Атлас анатомии человека (учение о костях, соединении костей и мышцах) - Биология и естествознание учебное пособие