Допомагав? Винен!

Понад рік судової тяганини, допитів та свідчень.

Десятки судових засідань, стоси паперів та купа нервів.

Все для того, аби довести, що ти – не кульгавий верблюд і не привласнив військового «корча».

А у підсумку – все одно тавро «винен».

В середині жовтня 2025 року суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького Руслан Бурко  нарешті виніс рішення по справі водія-волонтера Андрія Скатерного. 

У вересні 2022 року Андрій Скатерний під запит в/ч А2077 через Львівську митницю ввіз з-за кордону придбаний іншими волонтерами для потреб військових автомобіль Isuzu Rodeo Denver Max 2006 р.в. Машину передали військовослужбовцю – представнику зазначеної в/ч. Факт передачі був підтверджений актом прийому-передачі.

За два роки – у серпні 2024-го – водій-волонтер отримав «подяку» від держави за допомогу армії у вигляді повістки до суду. За заявою та на основі протоколу інспекторки Кропивницької митниці суд відкрив справу щодо притягнення Андрія Скатерного до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. Санкція статті передбачає накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів. Державна митна служба оцінила волонтерську Isuzu для військових у 170 000 гривень і вимагала від волонтера виплатити цю суму.

Попри те, що з 2022 року ця автівка знаходилася у бійців-спецпризначенців та виконувала завдання у зоні бойових дій, вона не перебувала на обліку у військовій частині. Це й стало формальною причиною для справи про порушення митних правил при завезенні гуманітарної допомоги волонтером.

Такі випадки в Україні не поодинокі і не унікальні. З тисяч волонтерських автівок, які від початку повномасштабного вторгнення передавалися військовим для виконання завдань на фронті, хіба 1/10 стоять на обліку в/ч. Причина відома. Якщо автівка не на балансі в/ч, то чим її заправляти, як утримувати і де ремонтувати – головний біль військових, які ними користуються. Не держави. Бо у держави ні щоб забезпечити бійців транспортом у потрібній кількості, ні на те, щоб утримувати цей транспорт, коштів немає. Держава дала автомат і бойові – крутіться, хлопці й дівчата, як можете.  

Зате у держави – митників, СБУ, ВСП, судів та інших правоохоронних органів – купа питань до волонтерів, які ці автівки забезпечували, під запити бійців за людські гроші купляли та привозили. Це їх, волонтерів, тягають по судах, і тягатимуть ще довго. Їм нараховують та змушують сплачувати величезні штрафи. Так, такі прецеденти теж були. Лише одиницям вдавалося відбити несправедливі вироки в апеляції.

Андрій Скатерний з очевидних причин провину визнавати відмовився. З допомогою захисника, керуючого партнера Адвокатського об’єднання «Юрлюкссервіс» Сергія Лишенка, волонтер намагався добитися справедливості.

Однак, попри те, що від початку слухань і представники Державної митної служби, і суддя мали всі належні документи та інформацію про передану автівку, а також свідчення учасників – самого водія-волонтера та військовослужбовця, який отримав Isuzu як гуманітарну допомогу, суду знадобився рік, щоб «розібратися» у справі. При цьому, жодного разу до суду в офлайн чи онлайн форматах не викликали командування чи представника військової частини. Та й загалом, суддя не особливо  зважав на доводи та клопотання захисника волонтера, майже одразу приставши на позицію митниці. Ну бо як же інакше – бюджет сам себе не поповнить. Але чомусь коштом волонтерів.

Зрештою, своїм рішенням від 15 жовтня 2025 року суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького Руслан Бурко постановив визнати Андрія Скатерного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 483 Митного кодексу України.

Водночас у рішенні суду зазначено, що Андрій Скатерний звільняється від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, на підставі п. 9-50 Розділу ХХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Митного кодексу України, а провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрите.

Показово, що волонтеру вдалося уникнути космічного й непідйомного штрафу у 170 тисяч гривень не завдяки безпристрасному розгляду та врахуванню контексту справи судом. А завдяки змінам у законодавстві. Змінам, які стали можливими через суспільний розголос та численні звернення волонтерської спільноти до представників влади.

Річ у тім, що 25 березня 2025 Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо деяких питань адміністративної відповідальності за порушення митних правил, уточнення порядку виконання окремих митних процедур та усунення термінологічних неузгодженостей» №4323-IX.

Цим законом Розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України був доповнений пунктом 9-50: «Особа звільняється від адміністративної відповідальності за вчинення порушень митних правил, передбачених статтями 483 і 485 цього Кодексу, у разі добровільної (без попереднього або наступного відшкодування вартості) передачі Збройним Силам України, добровольчим формуванням територіальних громад, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, а також військовослужбовцям для використання під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, безпеки населення та захисту інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі в цьому пункті - набувачі гуманітарної допомоги), транспортних засобів, що класифікуються у товарних позиціях 8703, 8704 згідно з УКТ ЗЕД, ввезених на митну територію України та визнаних гуманітарною допомогою у період з 24 лютого 2022 року до 1 квітня 2024 року, за умови документального підтвердження факту передачі таких транспортних засобів будь-якому набувачу гуманітарної допомоги, зазначеному у цьому пункті».

Закон почав діяти 4 липня 2025 року. І вже після цього суду знадобилося ще 3,5 місяці, щоб закрити справу Скатерного. Закрити без фінансових втрат, але з моральною шкодою для волонтера, яку не можна ні виміряти, ні оцінити.

Тут мала б бути якась мораль чи справедливо-гнівний спіч про недосконалість української Феміди. Але їх не буде.

По-перше, це очевидно не останній подібний випадок переслідування волонтерів державою.

По-друге, війна триває і військові досі потребують волонтерської підтримки. А значить, нам своє робити.

По-третє, говорити про зміни у судовій системі будемо коли/якщо від обіцянок її реформувати дійдемо до дій. А до цього ще дожити треба. Тож див. п.2

Тому, панове, допомагайте війську, правильно оформлюйте документи та шукайте міцних адвокатів. Бо винуватими будемо всі.