Документні потоки та масиви в системі соціальної комунікації - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Документні потоки та масиви в системі соціальної комунікації

Поняття документних ресурсів, особливості їх формування, методи вивчення потоків та масивів. Особливості документно-комунікаційної системи як складової соціальної комунікації. Аналіз основних функцій документних потоків та масивів в системі діловодства.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
з навчальної дисципліни «Документознавство»
Документні потоки та масиви в системі соціальної комунікації
Головною умовою існування та розвитку суспільства є соціально-комунікативна діяльність. Без спілкування, обміну інформацією між індивідами не можливі інтелектуальна еволюція людства, розвиток виробництва, спадкоємність суспільних відносин, збагачення соціальної пам'яті, нові досягнення матеріального і духовного життя. Сучасні дослідники соціогенезу доводять, що соціальна комунікація - це глибинний базис матеріального виробництва та необхідний фактор прогресу будь-якого виду суспільного устрою.
Найважливішою підсистемою соціальних комунікацій є документна комунікація - процеси і засоби обміну інформацією у суспільстві за допомогою документів. Вона забезпечує рух соціальної інформації у часі і просторі шляхом створення, зберігання та розповсюдження документів. Документна комунікація виникла на певному етапі соціального прогресу людства і нині охоплює всі сфери суспільного життя.
Актуальність теми зумовлюється тим, що документні комунікації дедалі помітніше характеризують суть невпинної глобалізації, котра охоплює сферу політики, торгівлі, промисловості, масової культури тощо. Соціальні документно-комунікаційні системи впливають на сучасний стан суспільства та зміни в ньому в цілому. Найбільш вагомим на нашу думку є саме документні ресурси (документні потоки та масиви) в цій системі, адже документи одним з найважливіших елементів функціонування як соціальної комунікації, так і її підсистеми - документної. Тому вивчення документних потоків та масивів в системі соціальної (а саме - документної, як її складової) комунікації є дуже важливим на сучасному етапі.
Над питанням дослідження соціальної документно-комунікаційної системи працювали такі відомі науковці як Ю.М. Столяров, А.В. Соколов, А.А. Солянник, Н.Б. Зиновьєва. Великий внесок в розроблення цієї проблеми внесли Н.М. Кушнаренко, Г.М. Швецова-Водка.
Вагомий внесок у дослідження питань документних потоків та масивів А.А. Соляник, Ю.Н. Столяров, Н.М. Кушнаренко, О. Політова, Г.О. Гуцал, В. Сочинська, В.М. Шейко, Л.І. Демчика та інші.
Питання документних потоків та масивів є достатньо висвітлене у роботах сучасних науковців. Найбільш повно та досконало це питання розкрито науковцем А.А. Соляник.
Об'єктом дослідження є система соціальної (а саме - документної як її складової) комунікації.
Предметом курсової роботи виступають документні потоки та масиви в документно-комунікаційній системі - підсистемі соціальної комунікації.
Мета нашої роботи полягає у визначення особливого місця документних потоків і масивів в системі документної комунікації.
Окреслені об'єкт, предмет та мета вимагають реалізації наступних завдань :
- дослідити стан розробки проблематики даної теми;
- уточнити основні поняття даної роботи;
- охарактеризувати документно-комунікаційну систему як складову процесів соціальної комунікації;
- визначити ознаки, властивості, параметри та функції документних потоків та масивів;
- визначити місце і функції документних потоків та масивів в системі документної комунікації;
Гіпотезою даної курсової роботи є спільність ознак документних потоків та масивів.
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДОКУМЕНТНИХ ПОТОКІВ ТА МАСИВІВ
1.1 Стан розробки проблематики документних потоків та масивів в системі документної комунікації
Ми живемо в світі комунікації, 70 відсотків свого часу людина витрачає на комунікацію. Без ефективного ведення комунікації зупинилося б багато виробничих процесів.
З огляду на це можемо констатувати, що комунікація є процесом передачі інформації між суб'єктами соціальної сфери суспільства. У нашому випадку розглядається та інформація, яка передається за допомогою матеріальних носіїв - документів, які в своїй сукупності становлять документні потоки та масиви.
Основною умовою існування та розвитку суспільства є документно-комунікативна діяльність. З розвитком суспільного прогресу, ускладненням інформаційних потреб постійно зростають обсяги документних ресурсів та темпи їх доведення до користувачів. Дослідження особливостей документних масивів як динамічної багатофункціональної системи, спрямованої на задоволення комунікаційних потреб суспільства, дозволяє визначити основні фактори оптимізації їх функціонування. Так, подальший розвиток документно-комунікаційної сфери неможливий без інформаційної техніки та технологій, на впровадження яких та удосконалення засобів документування і розповсюдження інформації й націлені тематичні науково-дослідні роботи.
В основі інформаційних та управлінських процесів лежить проблема раціонального функціонування документно-комунікаційної системи. Для її усунення потрібні знання про особливості створення, руху та кумуляції документів у суспільстві, що відбиваються через функціонування документних потоків та масивів. Ефективність розвитку документальних комунікацій значною мірою також залежить від того, наскільки раціонально організовані та функціонують документні масиви.
Актуальній проблемі організації та модифікації документних та інформаційних ресурсів приділялася увага у роботах таких відомих фахівців документної справи як Дж. Солтон, Л.Й. Костенко, А.А. Соляник, В.І. Терешин, Н.М. Кушнаренко та інші. Особливу увагу приділено значенню ефективного функціонування документних комунікацій та їх розподілення за сферою побутування.
Як вище зазначено, питання документних потоків та масивів є актуальним, так як суспільний прогрес все підвищується, ускладнюються та диференціюються інформаційні потреби відповідно до постійного зростання обсягів документних потоків та масивів. Спираючись на це дослідники вбачають в цьому необхідність дослідження цієї теми, яка є запитуваною в сьогоденному суспільстві.
Термін "документний потік" мав декілька етапів становлення. На початку XX століття, коли основним видом опублікованого документа була книга, М.А. Рубакін увів до наукового обігу поняття "книжковий потік". Зворот із терміном "документний" вперше був застосований в архівознавстві і використовувався в межах цієї сфери у вузькому значенні, щодо функціонування лише ділових неопублікованих документів. У 1960-ті роки, через бурхливий розвиток інформатики, виникли та почали вживатися як синоніми терміни "інформаційний потік", "документальний потік", "документально-інформаційний потік". У 1990-ті роки розвиток документознавства як міждисциплінарної узагальнюючої науки та розширення значення поняття "документ" привели до введення у науковий обіг терміна "документний потік" у широкому його значенні.
Терміни "документний" та "документальний" мають різне змістовне навантаження. За Ю.М. Столяровим, "документний" - тобто "складається з документів", або має безпосереднє відношення до документа як до фізичного об'єкта, а "документальний" означає "підтверджений документом, достовірний". Але й нині в багатьох спеціальних виданнях як синоніми вживають прикметники "документний" та "документальний". Наприклад, "Терминологический словарь по библиотечному делу и смежным отраслям" (1995 р.) визначає термін "первинний документальний потік" як організовану чисельність первинних документів, що функціонують (створюються, розповсюджуються та використовуються) у соціальному середовищі. Таке визначення потоку змістовно відповідає терміну "документний", саме його необхідно використовувати відносно багатьох явищ і процесів, опосередкованих документом, - фондів, масивів, комунікації та ін.
Найфундаментальніша дефініція документних потоків належить Г.Ф. Гордукаловій, яка визначає документний потік як вибіркове відображення у формі документів результатів соціальної діяльності членів суспільства. Під соціальною діяльністю розуміється науково-пізнавальна, управлінська, виробнича, фінансова, літературно-художня та ін. види діяльності.
З метою виявлення тенденцій розвитку певних наукових напрямів значний внесок у розробку методів дослідження галузевих документних потоків зробили П.І. Валден (1911 р.), Ф.Д. Коул, Н.Б. Ілз (1917 р.), С. Бредфорд (1930-ті рр.), Дж.Д. Бернал (1939 р.). Надзвичайно активно та плідно ці методи використовували і розвивали у 1960-ті рр. Д.Прайс, Р. Бартон, Р. Кеблер, Г.М. Добров, В.В. Налімов, З.М. Мульченко, у 1970-ті рр.- В.І. Горькова, Л.С. Козачков, Г.Ф. Гордукалова та ін.
Явище постійного приросту кількості документів у потоці виявили ще в минулому столітті завдяки стеженню за документ ними потоками наукових журналів. Так, на початку XIX ст. у світі налічувалося близько 100 наукових періодичних видань, у 1850 р. їх було вже більше 1000, а нині - майже 8000 назв.
Перші спроби експериментального вивчення тенденцій росту документних потоків у 50-60-ті рр. XX ст. здійснили наукознавці Д. Прайс, Г.М. Добров, В.В. Налімов, З.М. Мульченко, відкривши стабільно високі темпи зростання обсягу документних потоків у часі.
Найвідомішою концепцією росту документних потоків є експоненційна модель, запропонована й теоретично обґрунтована в 1956 р. Д. Прайсом, який визначив надзвичайно високі темпи екстенсивного росту науки: кількість наукових працівників та обсяг потоку наукових документів подвоюється кожні 10 - 15 р. Д. Прайс вважав, що наукова продукція аналогічно розвитку науки в цілому зростає відповідно до закону складних процесів із постійним для кожного періоду коефіцієнтом.
Суть закону експоненційного росту в тому, що в певний момент часу темпи росту будь-якої величини пропорційні її значенню в цей момент, тобто швидкість збільшення публікацій визначається їх кількістю за попередній період.
Поняття “документний потік" введено у практику інформаційної діяльності у 1960-ті роки і довгий час означало сукупність документів, що надходять на вхід будь-якої системи комунікацій (автоматизованої інформаційно-пошукової системи, бібліотеки, книжкового магазину і т.д.). У 1970-80 роки більшість дослідників усвідомлюють, що документні потоки це не набір, а тематично пов'язана більшість документів, що функціонують у суспільстві. Його розвиток закономірно обумовлений процесами соціального пізнання навколишнього світу. У зв'язку з цим документні потоки визначаються як вибіркове відображення в документній формі результатів соціальної діяльності (науково-пізнавальної, практичної, художньої т.д.).
Сукупність документних потоків та масивів утворюють документні ресурси.
На функціонування документних ресурсів країни впливає багато факторів, головним з яких є інформативна політика держави. Вона відображається у законах та підзаконних актах, що регламентують розвиток та використання документно-комунікаційних систем країни, і спрямована на створення умов для ефективного і якісного забезпечення інформаційних потреб членів суспільства, перш за все - на документне забезпечення вирішення стратегічних завдань соціального та економічного розвитку держави.
За роки незалежності України прийнято близько 20 законодавчих актів щодо вдосконалення процесів формування національних документних ресурсів. Найважливішими з них є закони України "Про інформацію" (1992 р.), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (1992 р.), "Про науково-технічну інформацію" (1993 р.), "Про державну таємницю" 1994 р.), "Про захист інформації в автоматизованих системах" (1994 р.), "Про національний архівний фонд і архівні установи" (1994 р.), "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (1995 р.), "Про видавничу справу" (1997 р.), "Про Завдання Національної програми інформатизації до 2000 р." (1998 р.), "Про обов'язковий примірник документів" (1999 р.) та ін.
Відсутність або недостатній розвиток документних комунікацій знижує ефективність функціонування документних потоків та масивів та темпи доведення інформації до користувачів, сповільнює розвиток науки, економіки, виробництва, управлінської сфери. Створення в країні оптимальної інфраструктури документної комунікації передбачає врахування перспектив розвитку можливостей технічних засобів передачі, обробки, пошуку, збереження та тиражування документованої інформації. Нині необхідно розширювати засоби обчислювальної техніки та електрозв'язку для передачі даних і теледоступу до віддалених документних ресурсів, створювати повнотекстові бази даних та центри автоматизованого інформаційного пошуку, впроваджувати нову техніку виготовлення та доставки копій документів користувачам.
Отже, виходячи з нашого аналізу можна сказати що, питання, які стосуються теми нашої роботи активно досліджувалися такими науковцями як А.А. Соляник, Ю.М. Столяров, Дж. Солтон, В.І. Терешин, Д. Прайс та багато інших, які безперечно зробили свій внесок в її розвиток. Але все ж проблема цього питання стоїть гостро, адже документознавство є досить молодою наукою, і всі її питання( загалом і наша тема) ще мало дослідженні і потребують більшого наукового розгляду.
1.2 Методи вивчення документних потоків та масивів в системі документної комунікації
Мета, яка постає перед нами у процесі дослідження документних потоків та масивів в системі документної комунікації потребує інструментарію, який допоможе комплексно дослідити предмет дослідження.
Оскільки інструментарієм в нашій роботі виступають методи, тому більш детально розглянемо їх сутність та визначимо доцільність їх використання в тому чи іншому завданні.
Метод (від грец. мЭипдпт--«шлях через») - систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети.
Комплекс методів, які використовуватимуться у нашому науковому дослідженні забезпечать нам:
- ефективне виконання поставлених на початку завдань і досягнення загаданої мети;
- відповідність інструментарію об'єкту і предмету дослідження, а також висунутій гіпотезі;
- репрезантивність та валідність масиву первинної інформації;
- формулювання наукових висновків як доповнення до вже відомих наукових досліджень.
Отже, розглянемо які методи будуть використовуватися в ході дослідження нашої наукової роботи.
Першим методом, яким будемо користуватися в ході всіх етапів дослідження, поєднуючи його з іншими методами, є метод формалізації.
Формалізація - це метод, за допомогою якого змістовне значення відображується у формалізованій мові. Формалізація ґрунтується на мисленні, що дозволяє відображати основні закономірності й процеси розвитку навколишнього світу в знаковій формі за допомогою спеціальних знаків, символів чи формалізованих мов.
Символіка формалізованих мов в нашій курсовій роботі додасть стислості викладу, чітко зафіксує конкретні значення досліджуваних ознак, властивостей даної теми і не дасть змогу допустити двохзначних тлумачень.
Наступним методом, який буде використовуватись у підрозділі 1.1.Стан розробки проблематики документних потоків та масивів буде логічний метод. Це метод за допомогою якого мислення відтворює реальний історичний процес у його теоретичній формі.
За допомогою цього методу відображуються основні етапи історичного розвитку об'єкта, його якісні зміни, акцентується увага на основній тенденції процесу його розвитку. Логічний метод дає основний принцип для всебічного вивчення історичного розвитку об'єкта, а коли вивчення ґрунтується на знанні сутності, то стають зрозумілими і різноманітні історичні подробиці, випадковості, відхилення. Використовуючи його, ми розглянемо розвиток проблеми документних потоків та масивів у соціальній (а саме - документній як її складовій) комунікації, акцентуючи увагу на окремих важливих аспектах, які змінювали хід подальшого розвитку вище зазначеної проблеми.
Ще одним методом, який буде застосовуватися до підрозділу 1.2. Методи вивчення документних потоків та масивів в системі соціальної комунікації є метод дедукції.
Дедукція (від латинського - виведення) - це такий умовивід, у якому висновок про деякий елемент множини робиться на основі знання про загальні властивості всієї множини. Дедуктивним у широкому розуміння вважається будь-який вивід взагалі, у більш специфічному і найбільш поширеному розумінні - доведення або виведення твердження (посилань) на основі законів логіки, що мають достовірний характер.
Змістом дедукції як методу пізнання в нашій роботі є застосування загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ. Важливою передумовою дедукції у практиці пізнання є зведення конкретних задач до загальних і перехід від розв'язання задачі у загальному вигляді до окремих її варіантів.
Знаючи загальні закономірності та особливості досліджуваної нами теми, ми можемо застосовувати певні методи .
Для роботи над підрозділом 1.3. Уточнення понять у даній курсовій роботі застосовуються метод термінологічного аналізу і метод операціоналізації понять.
Визначення понять слід формулювати, базуючись на тлумачних і професійних словниках та на поняттях визначених науковцями. Визначення обсягу і змісту поняття дають через родову ознаку і найближчу видову відмінність. Як правило, спочатку називають родове поняття, до якого поняття, що визначається, входить як складова. Потім указують на ту ознаку поняття, яка відрізняє його від усіх подібних, причому ця ознака має бути найважливішою і найсуттєвішою.
Є певні правила визначення понять. Правило розмірності вимагає, щоб обсяг поняття, що визначається, відповідав обсягу поняття, яке визначає, тобто ці поняття мають бути тотожними. Друге: нове поняття не повинне бути тавтологічним. Трете: поняття має бути чітким і однозначним. Якщо при визначенні поняття важко зазначити одну ознаку, називають декілька ознак, достатніх для розкриття специфіки його обсягу і змісту.
Для уточнення основних понять нам і необхідно використати ці методи , які дозволяють розглянути поняття з різних наукових позицій та спеціалізованих словників. За їх допомогою розглядаємо поняття, що стосуються проблематики, зокрема: система, комунікація, соціальна комунікація, система документної комунікації, документні потоки, документні масиви, документні ресурси.
Для дослідження Розділу II . Теоретичний аналіз документних потоків та масивів в документно-комунікаційній систем ми використаємо метод систематизації , що представляє собою специфічний метод дослідження, пізнавальний процес упорядкування деякої множини розрізнених об'єктів і знання про них. Упорядкування здійснюється шляхом встановлення єдності і відмінності елементів, що підлягають систематизації, визначення місця кожного елемента відносно один одного. При цьому використовуються логічні операції порівняння, абстрагування, класифікації, аналізу і синтезу, опису та пояснення. Результатом систематизації є відповідна впорядкована наукова система об'єктів і знань про них. Метод дасть можливість побачити сукупність складових (підсистем), які наповнюють систему соціальної комунікації та взаємодіють між собою, впливаючи один на одного.
Документні потоки та масиви по суті є складними явищами, і визначити їхню сутність безпосередньо, тобто шляхом практичного обстеження, дуже важко. Найраціональніший шлях вивчення складних явищ -- послідовний розділ їх на елементи, встановлення зв'язків між ними та функцій кожного елемента. Тож таке структурування явищ ми зможемо виконати, використавши саме цей метод.
Для ефективної роботи з підрозділами 2.1. Документно- комунікайна система як складова процесів соціальної комунікації та 2.3. Місце і функції документних потоків та масивів (документних ресурсів) в системі докуметної комунікації ми використаємо структурно-функціональний метод дослідження. Воронкова В.Г. дає таке трактування цьому методу: це підхід в описі і поясненні систем, при якому досліджуються їхні елементи і залежності між ними в рамках єдиного цілого ().
Кожен елемент структури системи комунікацій виконує визначені функції, що задовольняють її потреби. Діяльність елементів системи програмується загальною структурною організацією, займаними ними позиціями і виконуваними ролями.
Сутність структурно-функціонального методу полягає у розділенні складного об'єкта на складові частини, вивченні зв'язків між ними та у визначенні притаманних їм специфічних функцій (ролей).
Розглядаючи та досліджуючи підрозділ 2.2.Ознаки, властивості, параметри та функції документних потоків та масивів та особливості їх формування у документних ресурсах в нашій науковій роботі ми використаємо метод порівняння .
Порівняння дозволяє визначити подібність і відмінність предметів і явищ, теорій, точок зору, виявити те спільне, що властиво двом або декільком об'єктам, а виявлення спільного є щаблиною на шляху до пізнання закономірностей і законів. У нашому випадку порівнюватися будуть документні потоки та документні масиви, які в своїй сукупності становлять документний ресурс.
До порівняння, як методу пізнання, висуваються певні вимоги: порівнюватися повинні лише такі об'єкти і явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність; порівняння повинне здійснюватися за найбільш важливими, істотними ознаками.
Для порівняння можна використовувати такий алгоритм:
- розглянути кожен досліджуваний об'єкт або явище окремо;
- виокремити ознаки, за якими можна їх порівняти;
- порівняти об'єкти або явища по всіх ознаках відносно
- визначити відмінності. А.І. ГРАБЧЕНКО, В.О. ФЕДОРОВИЧ, Я.М. ГАРАЩЕНКО «МЕТОДИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ».Навчальний посібник,Харків - 2009,ст.17
Отже, дослідження документних потоків та масивів у документній комунікації, неможливе без застосування інструментарію, який включає в себе певну кількість методів: логічний метод, метод дедукції, абстрагування, формалізації, порівняння, системний та структурно-функціональний. Сукупність вище зазначених методів дасть змогу досконало пізнати проблему нашої наукової роботи.
1.3 Уточнення понять: «система», «комунікація», «соціальна комунікація», «система документної комунікації» «документні потоки», «документні масиви», «документні ресурси»
Працюючи над нашою науковою роботою виникає необхідність уточнення найголовніших понять, які виникають в процесі дослідження даної теми.
Отже, першим поняттям в нашій роботі є «система».
Системою називають єдине ціле, що складається з окремих частин. При цьому складові частини системи не є випадковими, довільно взятими. Між ними обов'язково встановлюються певні зв'язки, і кожна частина впливає на інші й сама залежить від них.
За В.М. Сагатовським Сагатовский В.Н. Основы систематизации всеобщих категорий. Томск. 1973 , система -- це скінченна множина функціональних елементів й відношеньміж ними, виокремлена з середовища відповідно до певної мети в межах визначеного часового інтервалу.
Згідно з Ю.І. Черняком Черняк Ю.И. Системный анализ в управлении экономикой. - М. 1975. ,система - це відображення у свідомості суб'єкта(дослідника, спостерігача) властивостей об'єктів та їх відношень у вирішенні завдання дослідження, пізнання.
Поняття "сиcтема" - відносне. Залежно від мети та масштабів розглядання система, що вивчається, може розглядатися як частина більш великої - макросистеми. Наприклад, документ як система - це єдність матеріального носія та інформації, але на іншому рівні системного розгляду документ сам стає елементом більш загальної системи - документного потоку або масиву. Тому при застосуванні системного підходу завжди важливо встановити межі системи, що вивчається, тобто визначити, підсистемою якої більш загальної системи вона є, як взаємодіє з зовнішнім середовищем. Система утворюється тоді, коли між елементами виникають зв'язки. Вони створюють структуру системи, забезпечують її цілісність.
Після аналізу понять, ми можемо дати своє : Система - це множина взаємопов'язаних елементів, відокремлена від середовища і яка взаємодіє з ним, як ціле.
Термін «комунікація» походить від латинського слова «communico», що означає «роблю загальним», «поєдную» є нашим наступним поняттям, яке потребує аналізу і уточнення.
Ю.В. Косенко трактує комунікацію, як систему усвідомлених, цілеспрямованих дій, скерованих на процес свідомого встановлення й підтримання контактів між членами суспільства Косенко Ю.В.К 71 Основи теорії мовної комунікації: навч. посіб. / Ю.В. Косенко. - Суми: Сумський державний університет, 2011. - 187 с
У першому словнику іноземних слів «Лексикон вокабулам новим за алфавітом»,розробленому особисто Петром I, серед більше 500 іноземних «вокабул» врахована і «комунікація» в значенні «переговори, повідомлення». Зустрічається це слово в писаннях Петра і його сподвижників. У «тлумачному словнику живої великоруської мови» В.І. Даля (1881 р.) Слово «комунікація» писалося з одним «м» і тлумачилося як «шлях, дороги, засоби зв'язку». До революційне значення за терміном «комунікація» не значилося (з початку XX століття його стали писати з двома літерами «м»). Сучасний «Великий енциклопедичний словник» (М., 1997) вказує два значення: 1) шлях повідомлення; зв'язок одного місця з іншим, 2) спілкування, передача інформації від людини до людини, яка здійснювалася головним чином за допомогою мови.
Таким чином, можемо сформулювати таке значення: комунікація -- це процес двостороннього обміну ідеями та інформацією, який веде до взаємного розуміння.
Наступним потребує уточнення поняття «соціальна комунікація».
Соколов А.В. визначає соціальну комунікацію як рух сенсів в соціальному часі і просторі..
Соціальна комунікація (англ. social communication ) -- це обмін між людьми або іншими соціальними суб'єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо, обумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві.
Наше трактування поняття звучить таким чином: соцільна комунікація - це комунікація,яка відбувається в суспільстві, тобто передача інформації між комунікатором та реципієнтом на соціальному рівні
Документна комунікаційна система - це підсистема соціальної комунікації, що забезпечує створення, обробку, зберігання й поширення документної інформації в суспільстві.
Система документних комунікацій - це сукупність всіх документів, відправників документної інформації (автор, видавництво), її споживачів (читач, слухач, глядач), професійних посередників (бібліотекарів, бібліографії, фахівців в області інформації та документації); виробничих процесів (створення, обробка, зберігання, розповсюдження документів) і стосунків між ними, обумовлених як внутрішніми властивостями системи, так і зовнішнім середовищем її суспільного функціонування.
Проаналізувавши поняття, ми приходимо до такого уточнення і документною комунікацією називатимемо комунікацію, опосередковану документом, побудовану на обміні документами між двома або більш людьми.
Рух документів у процесі їх виробництва, розповсюджування та використання у суспільстві створює документний потік .
Документний потік - це сукупність розподілених у часі і просторі документів, які рухаються по комунікаційним каналам від створювачів та виробників до користувачів - таке тлумачення дає нам А.А. Соляник.
За Ю.М. Столяровим документний масив - це сукупність статичних документів, які формуються з документного потоку.(ст.19)
Тимчасові слабоструктуровані сукупності документів, що підлягають подальшому трансформуванню (відбиранню, перерозподілу, та транспортуванню) інтегруються у документні масиви.
Отже, виходячи з дослідження цих понять, ми вказуємо, що документний масив - це сукупність невпорядкованих документів, які потребують подальшого трансформування.
Ю.Н. Столяров дає таке тлумачення документним ресурсам: - це єдність потоку та масиву документів, які відображають процеси і результати всіх сфер цілеспрямованої діяльності людини.
Документний ресурс - це відносно впорядкована сукупність документів, що служить засобом або об'єктом документообігу (руху документів) або поповнення документного фонду.
Проаналізувавши ці поняття можна вказати, що документний ресурс - це сукупність документних потоків та масивів.
Отже, у нашій роботі найважливішими поняттями виступають «документні масиви», «документні потоки» та «документна комунікація», яким ми, спираючись на аналіз часткових дефініцій різних науковців, дали такі визначення: документні потоки - це сукупність розподілених у часі і просторі документів, які рухаються комунікаційними каналами від створювачів та виробників до користувачів; документні масиви - тимчасові слабоструктуровані сукупності документів, що підлягають подальшому трансформуванню; документна комунікація - це підсистема соціальної комунікації, що забезпечує створення, обробку, зберігання й поширення документної інформації в суспільстві.
З огляду на зроблену роботу над першим розділом ми можемо дійти певних висновків. Детально розглянувши стан розробки проблеми нашої роботи можна сказати, що тема є не широко і не глибоко дослідженою, але сучасні науковці працюють над цим. Тобто спираючись на це, ми виділяємо для себе ті особливості даної теми, які потребують нашого опрацювання А завдяки обраному нами інструментарію дослідження ми зможемо ефективно попрацювати над даною проблемою .Також для ретельної і плідної роботи над темою ми уточнили ряд необхідних понять, виходячи з аналізу визначень різних науковців. Всі зроблені операції стануть пусковим етап до розгляду і дослідження конкретної проблеми.
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДОКУМЕНТНИХ ПОТОКІВ ТА МАСИВІВ В ДОКУМЕНТНО-КОМУНІКАЦІЙНІЙ СИСТЕМІ
2.1 Документно-комунікаційна система як складова соціальної комунікації
У розвитку сучасного суспільства важливу роль відіграє інформація. Вона поширюється в часі та просторі певними каналами, засобами, методами. Особливе місце в цій системі належить комунікації.
Теоретики комунікації К. Шеннон та У. Вівер дають таке визначення комунікації: "Це всі дії, коли один розум впливає на інший". Розглядаючи комунікацію як явище, ми можемо виділити такі складники комунікації: суб'єкт комунікації, предмет комунікації, комунікативні засоби, комунікативний процес тощо.
Комунікація є явище системне, структурне, соціальне, історичне, психологічне й т.д. Так, предметом комунікації є комунікат. Комунікативними засобами можуть бути знакові системи. Комунікативний же процес є, власне, суттю спілкування; у нашому визначенні це безпосередньо процес встановлення й підтримання контактів. Але погляди на природу й структу
Документні потоки та масиви в системі соціальної комунікації курсовая работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Сочинение О Природе Картины Пластов Летом
Как Писать Курсовые Работы
Реферат: Методические рекомендации к экономической оценке рисков для здоровья населения при воздействии факторов среды обитания: мр 0029-11 2022
Итоговая Аттестационная Работа По Дефектологии
Декабрьское Сочинение Почему Детский Коллектив Жесток
Контрольная работа по теме Исследование свойств воды
Реферат: Толерантный человек - каков он. Скачать бесплатно и без регистрации
Доклад: Уровни общения по Добровичу
Курсовая Работа На Тему Абсорбционная Установка
Сочинение Про Описание Внешности Человека 7 Класс
Доклад по теме Владимир Святославич
Решеба Практическая Работа
Реферат На Тему 16 Декабря День Независимости Казахстана
Химия 8 Класс Контрольные Работы Павлова
Дипломная работа: Проблемы формирования мотивации в процессе обучения
Реферат по теме ЛАОС
Реферат: Атопический дерматит
Курсовая работа: Определение и обоснование видов и режимов структурной обработки сплава Cu23Be
Дипломная работа по теме Деятельность коммерческого банка по развитию филиальной сети
Реферат по теме Korea in Focus.
Генетика человека - Биология и естествознание курсовая работа
Теории эволюции - Биология и естествознание презентация
Социальный проект "Цветочный калейдоскоп" - Биология и естествознание презентация