Договір страхування та його особливості в сучасних умовах - Государство и право курсовая работа
Главная
Государство и право
Договір страхування та його особливості в сучасних умовах
Цивільно-правова характеристика договору страхування. Укладання, початок дії і момент його припинення. Особливості забезпечення платоспроможності страховиків, аналіз сучасної практики в Україні. Державний нагляд за страховою діяльністю і його особливості.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
З навчальної дисципліни «Цивільне та сімейне право»
на тему: «Договір страхування та його особливості в сучасних умовах»
Розділ 1. Загально-правові засади страхування в Україні
1.1 Поняття, види та форми страхування
1.2 Поняття та учасники страхових відносин
1.3 Державний нагляд за страховою діяльністю та його особливості
Розділ 2. Цивільно-правова характеристика договору страхування
2.1 Поняття, форма та зміст договору страхування
2.2 Укладання, початок дії і момент припинення договору страхування
2.3 Особливості забезпечення платоспроможності страховиків
2.4 Аналіз сучасної практики страхування в Україні
Список використаних джерел та літератури
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Актуальність теми обумовлена тим, що економічні та соціальні перетворення в Україні, розвиток міжнародних відносин зумовили формування страхової галузі в якій важливе місце належить юридичній стороні. Однією з найважливіших передумов розвитку страхової справи є розвиток і стан законодавчої бази, яка регламентує і регулює цей вид діяльності в цілому, так і окремі її напрямки.
Сьогодні страхування в Україні не є винятково державним, а здійснюється також великою кількістю недержавних страховиків, тому велике значення має правова сторона регулювання страхованої діяльності. Формування економіки, процеси роздержавлення і приватизації, зростання конкуренції приводять до переорієнтації та розвитку системи захисту юридичних та фізичних осіб від матеріальних втрат, які можуть виникнути в результаті стихійного лиха, нещасного випадку та інших ризикових обставин.
У зв'язку з цим необхідно вдосконалювати систему і механізм нагромадження коштів для забезпечення належної матеріальної підтримки тих, хто постраждав і поніс певні втрати.
Об'єкт дослідження - суспільні відносини що виникають при укладанні договору страхування.
Предмет дослідження - договір страхування та його особливості в сучасних умовах.
Мета роботи - дослідження правової природи договору страхування, його місця в системі цивільно-правових договорів.
Для досягнення поставленої мети у роботі вирішується ряд завдань:
· визначити поняття договору страхування;
· охарактеризувати основні вимоги до укладання договору страхування;
· дослідити процес укладання та припинення договору страхування, визнання його недійсним;
· проаналізувати основні страхові небезпеки в договорі страхування.
Під час написання курсової роботи були застосовані різноманітні науково-дослідницькі методи:
Порівняльний метод - порівняльно-правові дослідження передбачають вивчення не лише правових норм та інститутів, а й судової практики та доктрини інших країн.
Формально-логічний метод - використовувався при формулюванні науково-цивілістичних понять, класифікаціях юридичних фактів, угод, договорів, об'єктів цивільних прав, видів зобов'язань тощо.
Системно-структурний метод застосовувався при дослідженні важливих цивільно-правових категорій.
Ступінь дослідженості теми курсової роботи - дослідженням теми даної курсової роботи займалися такі вчені як: Боброва Д.В., Дзера О.В., О.А. Підопригора, Б.С. Антимонова, С.М. Братуся, О.О. Красавчикова, І.Ю. В.К. Дронікова, І.А. Зеніна, О.С. Іоффе, Шевченко О.М., Фролова В.Д. та інші вчені.
Розділ 1. Загально-правові засади страхування в Україні
1.1 Поняття, види та форми страхування
цивільний правий договір страхування
"Страхування", на думку західних філологів, має латинське походження. В основі його - слова "securus" і "sine сига", які означають "безтурботний". Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських мовах, утому числі й в українській, виникнення терміна "страхування" пов'язують зі словом "страх".
У фаховій літературі етимології слова "страхування" також приділено значну увагу. Проте єдиної думки з цього питання не існує. Аналіз опублікованих визначень поняття "страхування" показує, що кожне з них уточнює або доповнює попередні, залишаючи без змін їх основу.
Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі "Про страхування":
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування - захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових договорах.
Водночас ретельне вивчення поняття страхування і зіставлення різних його тлумачень, які містяться в наукових працях, показують, що офіційне визначення терміна дещо перевантажене правовими аспектами. Страхування є,насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого - страховики.
Законодавець також визначив, що страхування є окремим різновидом фінансової діяльності та має специфічні призначення, знати і вміти використовувати які необхідно з метою ефективного використання страхування в якості дієвого інструменту ринкової економіки.
Страхування забезпечує майновий захист особи від загрози можливих збитків (шкод) та надає цій особі економічної та соціально-психологічної впевненості у майбутньому через отримання додаткової фінансової гарантії у вигляді страховки. Внаслідок цього стабілізується соціально-економічний стан суспільства та забезпечуються додаткові гарантії для здійснення процесу безперервності соціально-економічного розвитку суспільства взагалі.
Щоб забезпечити ефективний територіальний перерозподіл страхових коштів на протязі певного часу між застрахованими суб'єктами, необхідне значне залучення учасників на великій території.
Виходячи з розкладки збитку в часі та враховуючи випадковий характер виникнення надзвичайних подій, відшкодування їх негативних наслідків за рахунок страхового фонду не обмежується одним господарським роком.
Характерною особливістю страхування є поверненість страхових платежів, що внесені у страховий фонд. За виключенням тієї частини страхових сум, що йде на забезпечення діяльності страхової організації, сукупність страхових платежів направляється для відшкодування ймовірного збитку.
Величина їх встановлюється на основі вірогідного збитку за розрахунковий період (5 чи 10 років) в межах певного регіону і повертається у формі відшкодування втрат протягом прийнятого в розрахунок часового періоду в тому ж таки територіальному масштабі.
Виходячи з аналізу специфіки перерозподільчих відносин, що властиві страхуванню, можна дати йому таке визначення.
Змістом страхування є система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками, об'єктом яких є формування ними цільового страхового фонду за рахунок грошових внесків, і відшкодування з нього можливого надзвичайного та іншого збитку застрахованих, або для виплати грошових коштів громадянам у випадку втрати ними працездатності.
На протязі існування колишнього СРСР в ньому панувала загальнонародна (державна) власність, що не створювало особливої потреби в страхуванні, обмежуючи його колгоспно-кооперативним сектором, особистою власністю громадян, їх сімейними інтересами. В умовах становлення ринкових відносин в Україні, роздержавлення власності та її приватизація відкривають широке поле для проведення страхових операцій у сфері підприємницьких структур, економічних інтересів суб'єктів господарювання.
Звернемо увагу на функції страхування -- ризикову, попереджувальну, збережну й контрольну.
Основну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування -- надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим суб'єктам або застрахованим громадянам.
Зміст попереджувальної функції полягає у фінансуванні за рахунок страхового фонду заходів по пом'якшенню страхового ризику. Якщо взяти страхування життя, то категорія страхування нагадує природу кредиту при нагромадженні по договорах страхування на дожиття вказаних в ньому страхових сум. Нагромадження коштів при застосуванні страхування на дожиття дозволяє реалізувати погребу громадян в страховому захисті досягнутого рівня життя.
Вияв контрольної функції полягає в цільовому формуванні й використанні коштів із страхового фонду.
Страхування проводиться спеціалізованими страховими організаціями, які можуть бути державними й недержавними. Послуги, що надаються ними, охоплюють різноманітні, як правило, неспівставні види страхового захисту. Разом з тим, все їх розмаїття можна розмежовувати при допомозі класифікації по об'єктах страхування та видах небезпек. Відомо, що страхування здійснюється в двох формах:
Страхову діяльність у формі добровільного страхування, котра підлягає ліцензуванню на українському страховому ринку, можна класифікувати в залежності від об'єктів страхування таким чином:
* страхування від нещасних випадків;
* медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);
* страхування здоров'я на випадок хвороби.
* страхування окремих видів транспорту (повітряного, наземного крім залізничного, водного, залізничного);
* страхування від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ;
* страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);
* страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
* страхування інших видів майна від інших ризиків.
* страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
* страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
* страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
* страхування інших видів відповідальності перед третіми особами. Крім того, в залежності від принципу розподілу відповідальності між страховиками (особливо, коли обсяг страхової відповідальності великий) застосовуються особливі засоби страхування:
Співстрахування - страхування одного об'єкту за одним договором страхування декількома страховиками одночасно, причому для кожного з них визначені його права й обов'язки перед страхувальником. Кожний страховик відповідає перед страхувальником тільки в частині, яка зазначена для нього договором співстрахування. Взаємної відповідальності страховиків перед страхувальником немає.
Перестраховування - страхування одним страховиком (який називається цедентом, або перестраховиком) ризику виконання усіх або частини його зобов'язань перед страхувальником в іншого страховика (який називається перестрахувальником) згідно з укладеним між цедентом і перестрахувальником договором перестрахування. Перший страховик - цедент відповідає перед страхувальником в обсязі укладеного між ним і страхувальником договору страхування, незалежно від наявності наступних перестрахувальників. Звичайно перестраховування - це роздрібнення значних ризиків для скорочення частки збитку страховика при можливому настанні страхового випадку. Операція перестраховування здійснюється між страховиками після укладання основного договору страхування між страхувальником і цедентом.
Об'єктами першої галузі є основні й оборотні активи. Страхування рівня життя громадян пов'язане з їх працездатністю, здоров'ям та життям. При страхуванні відповідальності в якості об'єктів виступають зобов'язання страхувальників виконувати договірні умови по поставках продукції, погашенню заборгованості кредиторам чи відшкодуванню матеріального або іншого збитку, якщо він був нанесений другим особам. При страхуванні відповідальності необхідне відшкодування, згідно законодавства, за винного виплачує страхова і організація.
До об'єктів страхування підприємницьких ризиків відносяться потенційно можливі різні втрати доходів страхувальника, наприклад, втрати від простоїш устаткування, ризик впровадження нової техніки і технології, втрачена вигода по нереалізованих або достроково припинених контрактах, тощо.
Інтереси двох сторін в страхуванні прямо пов'язані з величиною страхових тарифів, що лежать в основі страхових внесків, та відповідним обсягом страхового відшкодування.
У структурі майнового страхування виділяються там види (об'єкти): страхування будівель, споруд, сільськогосподарських тварин, домашнього майна, засобів транспорту, врожаю, тощо в господарствах різних форм власності.
Соціальне страхування включає такі конкретні види: страхування пенсій за віком, по інвалідності, з приводу втрати годувальника, страхування конкретних пільг серед тих чи інших груп населення.
По особистому страхуванню розрізняють такі конкретні види, як страхування від нещасних випадків, індивідуальне, за рахунок підприємств та організацій, змішане страхування життя, страхування на випадок втрати працездатності або смерті, страхування дітей, страхування додаткової пенсії.
У страхуванні відповідальності розмежовується страхування непогашення заборгованості, страхування цивільної відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, зокрема, транспортних засобів, страхування цивільної відповідальності на випадок нанесення збитку в процесі господарської діяльності та інші види.
В структурі страхування підприємницьких ризиків виділяються ті їх види, які прив'язані до наявності конкретного ризику в процесі виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг.
Страхуванню властиві обов'язкова й добровільна форми. Держава встановлює норми обов'язкового страхування, воно здійснюється на підставі законодавчих актів, де визначаються види, умови й порядок проведення обов'язкового страхування. При цьому страхувальник є вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачене законодавством.
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Декрету "Про страхування".
Під обов'язковим страхуванням мається на увазі обов'язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання грошової допомоги зачіпає інтереси не лише конкретного потерпілого, але й державні інтереси. Йдеться про те, що обов'язкова форма страхування стосується пріоритетних об'єктів страхового захисту. Тому соціальне страхування, страхування житлових будівель, окремих сільськогосподарських тварин у громадян, пасажирів та деякі інші види страхування в Україні є обов'язковими. В інших країнах обов'язкова форма розповсюджується на страхування Цивільної відповідальності власників транспортних засобів, воєнних ризиків та інші види страхування.
1.2 Поняття та учасники страхових відносин
Основними суб'єктами страхування є страховик, страхувальник і застрахований.
Страховик -- юридична особа -- страхова компанія, яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування. За методом фінансової діяльності страховик є звичайною підприємницькою структурою, що діє на основі комерційного розрахунку. За предметом діяльності (фінансовими ресурсами) страховик є фінансовою інституцією.
Страхувальник -- юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.
Застрахований -- юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Крім того, може виділятись такий суб'єкт, як отримувач страхового відшкодування в тих випадках, коли його не може отримати застрахований.
Фінансова діяльність страховика, що є основним суб'єктом здійснення страхування, засновується на загальних для усіх суб'єктів підприємницької діяльності засадах.
Відносини страхування є досить різноманітними. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між страховиком і страхувальником, який водночас є і застрахованим. Тристоронні відносини виникають між страховиком, страхувальником і застрахованим.
В окремих випадках у страхових відносинах може брати участь кілька страховиків. Це засновується на двох формах страхових відносин: співстрахування і перестрахування.
Співстрахування -- це участь у страхуванні відразу кількох страховиків. Перестрахування -- це передання договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах виділяються два суб'єкти: перестрахувальник і перестраховик. Перестрахувальник -- це страховик, який передає другому договір страхування, перестраховик -- це страховик, який приймає договір страхування і зобов'язання з нього.
2. Виплату страхового відшкодування;
4. Розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку;
5. Отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому ринку.
Страхові платежі -- це перерахування одноразово чи поетапно коштів страхувальником страховику. Вони є джерелом формування як колективного страхового фонду, так і доходів страхових компаній. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів -- розміру плати з одиниці страхової суми. Страховий тариф (брутто-ставка) складається з двох частин -- нетто-ставки та навантаження. Нетто-ставка відображає ту частину тарифу, яка призначена для виплати страхового відшкодування. Вона залежить від загальних розмірів страхового відшкодування (визначається на основі статистичних досліджень про кількість страхових подій і середню вартість відшкодування на одну подію) та кількості страхувальників, охоплених цим видом страхування.
Страховий тариф -- це ціна страхування.
Страхове відшкодування -- це виплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників -- страхової суми і страхового збитку. Страхова сума характеризує масштаби даної страхової операції, тобто на яку суму застраховано той чи інший об'єкт. Ця сума визначається, з одного боку, вартісною оцінкою об'єкта страхування, а з іншого -- можливостями і побажаннями страхувальника. Відношення страхової суми до вартісної оцінки об'єкта страхування характеризує страхове забезпечення, яке не може перевищувати 100%. Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.
Існують різні системи визначення розміру страхового відшкодування. Основними є методи повної і пропорційної відповідальності. При повній відповідальності страховика страхове відшкодування виплачується в розмірі заподіяних збитків, але не більше страхової суми. При пропорційній системі відповідальність розподіляється між страховиком і застрахованим у пропорції, яка відображає співвідношення між страховою сумою і вартісною оцінкою об'єкта страхування. Наприклад, якщо страхова сума становить половину вартісної оцінки об'єкта страхування, то застрахованому буде виплачено страхове відшкодування у розмірі 50% від суми заподіяних збитків.
Перестрахування, як правило, не супроводжується грошовими потоками, пов'язаними з переміщенням коштів страхового фонду між двома страховиками.
Страхові відносини між суб'єктами страхування і грошові потоки регулюються відповідними угодами між страховиком і страхувальником, які мають юридичну силу. Документ, який засвідчує факт страхування, називається страховим полісом (свідоцтвом). Він видається страховиком після сплати страхового внеску (разового чи першого).
1.3 Державний нагляд за страховою діяльністю та його особливості
Проблема державного регулювання страхової діяльності не нова у теорії та практиці вітчизняного страхування. Проте, з огляду на процеси інтеграції та глобалізації світового страхового простору, вона набирає нової форми та змісту, особливо щодо впровадження міжнародного досвіду та використання в Україні прогресивних форм та методів державного регулювання страхової діяльності.
Система правового регулювання страхової діяльності включає в себе норми,визначені: Конституцією України; міжнародними угодами, що їх підписала і ратифікувала Україна; Цивільним кодексом України; законами та постановами Верховної Ради України; указами та розпорядженнями Президента України; декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України; нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі прийняті Міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади і зареєстровані в Міністерстві юстиції України; нормативними актами органу, що згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю; нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності були делеговані цим органам за рішенням Президента або Уряду України; окремими нормативними актами колишнього Радянського Союзу та УРСР, які не були відмінені законодавством незалежної України.
Конституція України, прийнята у червні 1996 року, визначила, що виключно законами України встановлюються засади створення і функціонування фінансового ринку (стаття 92), а Кабінет міністрів України забезпечує проведення фінансової політики (стаття 116). Отже, Конституція України встановила загальні норми правового регулювання фінансової політики, складовою частиною якої є страхова справа. Цивільний кодекс України, прийнятий ще за радянських часів, не дає, на жаль, повного законодавчого тлумачення правового регулювання страхової діяльності.
6 березня 1996 року Верховною Радою України був прийнятий новий Закон "Про страхування" (далі - Закон), який є сьогодні головним законодавчим актом у цій галузі в нашій державі. Закон України "Про страхування" має 5 основних розділів і 47 статей.
Законом в Україні встановлюється особливий механізм (який не має повних аналогів у жодній країні), коли види обов'язкового страхування можуть визначитися лише цим Законом, а не іншими законодавчими актами. При цьому Кабінетові міністрів України надається право регулювати порядок проведення кожного виду обов'язкового страхування за умови, що цей вид передбачено Законом.
Прийняття Закону дозволило Уряду запровадити цілий ряд підзаконних актів, зокрема постанов і розпоряджень, що регулюють окремі питання здійснення страхової діяльності. Так, окремою Постановою Уряду визначено порядок регулювання системи перестраховування в Україні.
Розпорядженнями Уряду подаються окремі доручення щодо проведення експериментів у галузі страхування, наприклад у системі Укрзалізниці, у курортних зонах Криму та Карпат. З допомогою розпоряджень можуть вирішуватися й окремі питання регулювання тарифів, умов договорів тощо, коли це не суперечить законам України.
Нормативними актами міністерств і відомств - інструкціями, положеннями, методиками, наказами, що реєструються в Міністерстві юстиції, деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Це передусім стосується тих питань, які належать до сфери регулювання кількох відомств.
Нормативні акти, що їх видає орган, уповноважений здійснювати контроль за страховою діяльністю (а це згідно із Законом - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, далі - Комітет), є обов'язковими для страховиків.
Завдання та функції органів державного нагляду за страховою діяльністю.
Законом України "Про страхування" визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює цей нагляд, - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю - Укрстрахнагляд, утворений 17 вересня 1993 року Постановою Кабінету міністрів України згідно з вимогами Декрету "Про страхування".
Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю є центральним органом державної виконавчої влади, який підпорядковано Кабінетові міністрів України. За своїм статусом Комітет має ранг Державного комітету України.
Законом України "Про страхування" визначені такі основні функції Комітету: 1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків); 2) видача ліцензій на здійснення страхової діяльності; 3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання ними страхових зобов'язань перед страхувальниками; 4) установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів; 5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю; 6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову діяльність; 7) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності. У рамках цих основних функцій Укрстрахнагляд виконує такі конкретні завдання: видачу ліцензій страховикам на право здійснювати страхову діяльність та перевірку щодо додержання ними видів страхування і перестраховування, передбачених ліцензіями; перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності; методичне забезпечення (згідно зі своєю компетенцією) роботи страховиків; розробку проектів актів законодавства з питань страхової діяльності та рекомендацій для захисту фінансових інтересів страховиків і страхувальників; прийом нормативних актів з питань страхової діяльності; аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного законодавства; контроль за платоспроможністю страховиків згідно зі взятими страховими зобов'язаннями; забезпечення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової діяльності та підвищення ефективності державного страхового нагляду; установлення правил формування й розміщення страхових резервів, а також (за погодженням з Мінфіном та Мінстатом) правил їх обліку та показників звітності;
Законом України "Про страхування" визначено головні права Комітету: 1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків установлену звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, у тому числі банків і громадян, необхідну для виконання власних функцій; 2) перевіряти правильність застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність, достовірність їхньої звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіш як один раз на рік, призначати з визначенням аудитора додаткову обов'язкову аудиторську перевірку; 3) у разі виявлення порушень страховиками чинного законодавства України про страхову діяльність видавати їм приписи про усунення цих порушень, а в разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).
4) звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про підприємництво".
Сам нагляд здійснюється у трьох напрямках. Перший, початковий, припадає на етап подання документів на ліцензування. Усі підрозділи Комітету вивчають подані документи, роблять свої зауваження до них.
Страховики згідно з цими зауваженнями усувають зазначені недоліки. Особлива увага звертається на правила (умови страхування, страхові продукти), які розробляє страховик за тими видами страхування, на які він має намір отримати ліцензію.
Другий напрямок - це аналіз звітності, яку щокварталу подають страховики. Комітет звертає особливу увагу на додержання умов платоспроможності, визначених законодавчими та нормативними актами, а також на розміщення страхових резервів на умовах, ним установлених. Крім того, особливо аналізуються розмір і причини заборгованості перед страхувальниками. За результатами аналізу формується план перевірок страховиків на наступний за звітним квартал. І, нарешті, третій напрямок - проведення безпосередніх перевірок на місці. Перевіряючи Комітету аналізують первинну бухгалтерську та фінансову документацію, вивчають відповідність договорів страхування правилам, затвердженим при ліцензуванні та реєстрації, вивчають банківські документи. За результатами перевірок складаються відповідні акти, що є підставою для прийняття санкцій до страховиків.
Розділ 2. Цивільно-правова характеристика договору страхування
2.1 Поняття, форма та зміст договору страхування
У юридичній літературі зазначається, що такий договір виконує дві функції. По-перше, цей договір -- юридичний факт, з яким норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення зобов'язань. Відповідне зобов'язання, оскільки воно виникає на основі договору, називається договірним, а даний договір є юридичним фактом, на підставі якого виникло договірне зобов'язальне правовідношення. По-друге, оскільки сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв'язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, то договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв'язок між його учасниками [4, с. 16]. У такій якості він покликаний виконувати конкретні функції, властиві йому як самостійному договору. Самостійність договору страхування є тим показником, який дозволяє відмежовувати його від інших, зовнішньосхожих з ним договорів (договору поруки, доручення, зберігання, позики, перевезення). Таке відмежування особливо важливе для правильного розуміння суті страхування взагалі, і, крім того, воно дає можливість усувати виникнення практичних казусів [5, с. 18].
Поняття договору страхування міститься в ст. 16 Закону Укра
Договір страхування та його особливості в сучасних умовах курсовая работа. Государство и право.
Реферат На Тему Первичный Рынок Производных Ценных Бумаг
Реферат по теме Апокалипсический образ зверя - икона для 'православной России' ?
Основы менеджмента. История менеджмента
Курсовая работа: Анализ форм защиты прав и свобод личности в деятельности СМИ. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Библиофильское издание 'Живописная Россия' М.О.Вольфа. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат На Тему Как Строят Дом
Реферат по теме Парсонс и его теория действия
Курсовая работа по теме Технология возделывания подсолнечника в ООО 'Источник' Прохоровского района Белгородской области
Курсовая работа по теме Малое предпринимательство в России
Пособие по теме Доброкачественные опухули женских половых органов
Учебное пособие: Женщина лидер и руководитель
Домашнее Сочинение Рассказ Кратко
Менің Қаламның Экологиясы Эссе
Дипломная Работа На Тему Исследование И Формирование Имиджа Товарной Марки (На Примере Оао Хладокомбинат "Заречный")
Реферат: Державна служба зайнятості як централізований орган виконавчої влади
Практическое задание по теме Г.Белинский - критик и теоретик детской литературы
Реферат: Горал амурский
Дипломная работа по теме Разработка технологического процесса изготовления детали 'Прижим'
Эссе Сердце Отдаю Детям Сухомлинский
Реферат: Отчет 232 с., 4 ч., 53 рис., 29 табл., 197 источников
Актуальные проблемы взаимоотношений федерального центра и регионов России и пути их решения (на примере Владимирской области) - Государство и право дипломная работа
Факторы окружающей среды, влияющие на работоспособность спелеологов - Биология и естествознание реферат
Административный управляющий - Государство и право курсовая работа