Договір про надання послуг - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Договір про надання послуг

Зміст договору доручення. Аналіз зобов'язань з надання послуг, цивільно-правових аспектів регулювання договірних відносин, що виникають між довірителем і повіреним. Поняття та види торгового (комерційного) представництва в країнах континентального права.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні ринкових економічних відносин зумовлює необхідність кардинального реформування як цивільного законодавства в цілому, так і окремих його складових, зокрема договірних відносин, які в сучасних умовах мають служити вдосконаленню цивільно-правового регулювання суспільних відносин.
В процесі укладання і виконання цивільно-правових договорів реалізуються певні соціально-економічні права громадян.
Все більшого значення набувають сьогодні гарантії реального і повного здійснення прав і обов'язків суб'єктів цивільного права. До числа таких гарантій слід віднести закріплену за учасниками цивільного обороту можливість отримувати послуги і допомогу представників. Найбільш поширеною формою є саме договір доручення, предметом якого є юридичні дії повіреного як в сфері цивільних, так і в сфері окремих сімейних, цивільно-процесуальних, земельних, трудових, адміністративних і кримінально-процесуальних відносин [5].
Значення правового регулювання відносин, направлених на надання допомоги у вчиненні юридичних дій значно підвищується в умовах радикального реформування суспільства, де все більшої ваги набирає діяльність представників.
Одним із пріоритетних завдань нашої держави на сучасному етапі є її інтеграція до європейського та світового співтовариства. Успішність реалізації цього завдання в першу чергу залежить від того, наскільки цивільне законодавство України відповідатиме сучасним тенденціям розвитку договірного права.
Викладене і обумовлює своєчасність та актуальність дослідження.
Дослідження поставлених у роботі завдань, аналіз генезису наукової думки щодо досліджуваної проблематики, а також сформульовані в висновки засновані на загальних досягненнях юридичної науки, у тому числі на результатах досліджень відомих вітчизняних та зарубіжних цивілістів, а також фахівців інших галузей правової науки. Теоретичну основу складають наукові дослідження М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, О.С. Іоффе, Н.С. Кузнєцової, А.В. Луць, В.В. Луця, Є.О. Суханова, С.Я. Фурси, Я.М. Шевченко та інших учених.
Мета дослідження полягає в проведенні курсового аналізу зобов'язань з надання послуг, цивільно-правових аспектів регулювання договірних відносин, що виникають між довірителем і повіреним, аналіз чинного законодавства щодо регулювання договірних відносин з надання послуг, дослідження правової природи договору доручення та впливу на його розвиток.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають за договором доручення.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють договір доручення та пов'язані з цим договором правовідносини, а також науково-теоретичні концепції, погляди в сфері науки цивільного права України [13].
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ ПОСЛУГ
1.1 Теоретичні засади дослідження договору доручення
Характерним для договору доручення є те, що повірений виступає як представник свого довірителя перед третіми особами.
Слід зазначити, що дії повіреного щодо третіх осіб, здійснені в межах повноважень, визначених договором, створюють або припиняють права та обов'язки безпосередньо для довірителя. Сам повірений, як представник, ніяких прав та обов'язків із угод, здійснених третьою особою, не набуває.
Форма договору доручення може бути усною і письмовою відповідно до загальних правил про форму угоди і про форму договору.
Відповідно до ЦК України договори доручення між організаціями та з участю організацій укладаються у письмовій формі.
Договір доручення між громадянами на обумовлену на даний період суму також укладаються у письмовій формі. Договори доручення, що укладаються за нотаріальною формою, можуть бути нотаріально засвідченими (наприклад, доручення на укладення договору купівлі-продажу квартири)
На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Довіреність може охоплювати лише частину юридичних дій, обумовлених у договорі доручення. Наприклад, при укладенні договору доручення на ведення справи по захисту майнових інтересів довірителя у договорі можуть бути зазначені такі юридичні дії повіреного: 1. проведення правової експертизи документів;
2. представництво інтересів довірителя в органах державної влади і управління, в господарському суді та інші [1].
По цій справі довірителем було видано довіреність на участь у засіданні господарського суду. Договір доручення і довіреність є документами, які оформляються для належного виконання повіреним вказівок довірителя.
Отже, договір доручення є юридичним фактом, на підставі якого виникає добровільне представництво. Проте представництво ширше договірного представництва, бо підставами представництва взагалі можуть бути закон, адміністративний акт, трудовий договір. Договір доручення - це одна з можливих підстав виникнення правовідносин з представництва.
Вказівки довірителя на вчинення повіреним конкретних юридичних дій мають міститися у договорі або у виданій на підставі договору доручення, або в усних розпорядженнях. Безумовним є те, що вказівки довірителя мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Отже, доручення - це договір, у силу якого одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. За правочином, вчиненим повіреним, прав та обов'язків набуває безпосередньо довіритель
Договір доручення належить до категорії договорів з надання послуг - дій досить широкого спектру, не пов'язаних у цьому випадку із створенням речі. Послуги у договорі доручення породжують відповідне благо, що має вартісну природу. Зобов'язання, що виникає через укладання договору доручення, можна характеризувати як різновид зобов'язання з надання послуг, в якому "один контрагент доручає іншому контрагенту ведення певної справи, не пов'язаної зі створенням матеріального результату, а спрямованої на досягнення різних інших ефектів".
Договір доручення має риси, схожі з договором підряду, оскільки підрядник також здійснює певну роботу для замовника. Проте внаслідок дій підрядника з'являється певний майновий результат. Крім того, за договором підряду обов'язково здійснюються фактичні дії, водночас як договір доручення передбачає здійснення юридичних дій.
У ЦК України є вказівка на те, що повірений створює права та обов'язки лише щодо довірителя, а не особисто для себе. Це надзвичайно важлива новела, яка підтверджує на законодавчому рівні розповсюдження на зобов'язання з доручення правової регламентації представництва. Також у ЦК України є окремі статті, присвячені питанням строку договору доручення, встановлення виключного права повіреного на здійснення юридичних дій, права повіреного на плат , виконання договору доручення , особистого виконання договору доручення тощо [17].
Договір доручення у разі його безоплатності вважається одностороннім повірений зобов'язаний виконати доручення, а довіритель має право вимагати його виконання; при оплатності доручення договір стає двостороннім. Двостороннім може стати і безоплатне доручення, якщо воно пов'язане з витратами, які зобов'язаний оплатити довіритель.
Слід зазначити, що договір підтверджує наявність відносин між довірителем і повіреним, їх взаємні права та обов'язки, що не цікавлять третіх осіб, які у свою чергу вступають у певні правовідносини з повіреним відповідно до його завдань. Вони мають знати про характер та межі його повноважень. Повноваження повіреного визначаються у довіреності. Тобто для належного дотримання форми має бути і договір, і довіреність, що являє собою не договір, а засіб його фіксації шляхом одностороннього волевиявлення довірителя про надання певних повноважень повіреному з дотриманням усіх вимог щодо оформлення цього документа.
Вчинення юридичних дій є однією з істотних умов договору доручення, що відрізняє його від інших договорів, зокрема, від договорів підряду, предметом яких є не дії, а кінцевий матеріальний результат. Згідно зі ст. 1004 ЦК повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимага ють інтереси довірителя і повірений не міг попередньо за питати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Повіреному, який діє як комерційний представник, довірителем може бути надано право відступ ати в інтересах довірителя від змісту доручення без попереднього з апиту про це.
Зміст договору доручення, як спільного юридичного акта сторін, становлять, по-перше, умови, щодо яких сторони дійшли згоди, і, по-друге, ті умови, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.
Зміст договору, як відомо, розкривається через права та обов'язки його учасників, визначені умовами договору. Сторонами договору доручення є повірений і довіритель. Повірений -- особа, яка зобов'язується виконати юридичні дії; довіритель -- особа, яка доручає повіреному виконати всі Дії. Повіреним і довірителем можуть бути дієздатні громадяни та юридичні особи.
Слід мати на увазі, що юридичні особи повинні діяти в межах статутної правоздатності, а громадяни, які укладають і виконують договори доручення з комерційною метою, мають бути зареєстровані як підприємці.
У зв'язку з питанням правоздатності юридичних осіб, які є повіреними, слід звернути увагу на представницьку діяльність з приватизаційними паперами.
Суть представницької діяльності довірчих товариств полягає в тому, що вони обмінюють приватизаційні папери на паї, акції, що здійснюється представниками від імені, за рахунок і на ім'я власників приватизаційних паперів. Головним обов'язком повіреного є виконання доручення відповідно до вказівок довірителя.
Вимога особисто виконати доручення стосується лише юридичних дій, що становлять предмет договору. Для здійснення фактичних дій, які супроводжують юридичні дії, повірений може залучити інших осіб, зокрема перекладача для участі у переговорах, друкарку для підготовки документів. Причому залучення помічників допускається без повідомлення про це довірителя, оскільки ці особи не виконують юридичних дій [19].
Але, якщо в договорі доручення є прямі вказівки на нерозголошення інформації будь-яким особам, з якими не пов'язане виконання юридичних дій, повірений звичайно повинен зберігати конфіденційність інформації.
Особисте виконання доручення повіреним може стати неможливим через об'єктивні причини (хвороба, дія непереборної сили і т. ін.). Якщо за таких умов інтереси довірителя вимагають невідкладного здійснення відповідних юридичних дій, а повірений не міг попередньо направити запит довірителеві або не отримав своєчасної відповіді на свій запит, він може передати виконання доручення іншій особі. В цьому разі повірений зобов'язаний повідомити довірителя про передачу виконання доручення іншим особам.
Таким чином, договір доручення належить до тих цивільно-правових договорів, за якими допустиме лише особисте виконання.
Якщо повірений відступить від вказівок довірителя (наприклад, підвищить купівельну ціну), виконання дії зобов'язують довірителя перед третіми особами, але видають йому право на відшкодування збитків за рахунок повіреного. Тобто має місце невиконання повіреним своїх обов'язків у договірному зобов'язанні з усіма обставинами, що випливають звідси.
На повіреного покладається обов'язок повідомляти довірителеві на його вимогу всі дані про хід виконання доручення, що дає йому можливість впливати на виконання доручення.
Після виконання доручення повірений зобов'язаний без зволікання надати довірителеві звіт з додатком документів, які підтверджують здійснення повіреним юридичних дій і витрат. Форма звіту законом не передбачена, і тому він може бути наданий як в усній, так і в письмовій формі. Але якщо договір передбачає письмову форму звіту, то звичайно надається письмовий звіт.
Істотний обов'язок повіреного -- термінова передача довірителеві всього отриманого у зв'язку з виконанням довіреного (майна, грошових сум, документів).
Цим обов'язком повірений кореспондує обов'язок довірителя прийняти від повіреного все виконане за договором. Довіритель зобов'язаний прийняти виконання без зволікання після того, коли він отримав повідомлення від повіреного.
Повірений діє за рахунок довірителя. Із цього випливає два обов'язки довірителя (в законодавстві вони регламентовані:
1) забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення;
2) відшкодувати повіреному фактичні збитки, які були необхідні для виконання доручення.
Витрати повіреного мають бути необхідними і будь-яка кількісна межа для них не встановлена. Якщо навіть сторони погодили розмір витрат у договорі, це не є забороною повіреному вимагати оплати додаткових витрат за умови, що вони були потрібні для ведення справи [2].
1.3 Правові наслідки припинення договору доручення
Договір доручення може бути припинений внаслідок односторонньої відмови від нього довірителя або повіреного . Загальним наслідком відмови є застосування положень . Спеціальними наслідками відмови є відшкодування збитків контрагентові: повіреному, якщо він є комерційним представником; довірителю, якщо внаслідок відмови повіреного він не може іншим чином досягти цілей, поставлених при укладенні договору дорученні або якщо повірений діяв як комерційний представник незалежно від наслідків невиконання останнім умов доручення для довірителя. Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договорів, тобто у зв'язку з виконанням повіреним обов'язків з реалізації повноважень. Крім того, закон встановлює інші підстави припинення договору доручення, а саме: 1) скасування договору довірителем; 2) відмова повіреного; 3) смерть довірителя або повіреного, визнання будь-якої із сторін договору недієздатною, обмежено дієздатною або безвісно відсутньою; 4) припинення юридичної особи, яка є стороною договору. Особисто-довірчий характер взаємовідносин довірителя і повіреного зумовлює те, що угода про відмову довірителя від свого права анулювати доручення, а повіреного відмовитися від нього у будь-який час є недійсною. Це правило імперативне, воно не залежить від мотивів відмови. Наприклад, сторони уклали договір доручення, в якому записали умову про те, що повірений не має права відмовитися від виконання доручення або довіритель не має права скасувати доручення. Ця умова угоди може бути визнана недійсною як така, що суперечить ч. 2 ст. 392 ЦК України.
Якщо доручення припиняється внаслідок скасування його довірителем, то у разі необхідності захисту інтересів повіреного припускається, що доручення зберігає чинність, поки повірений не дізнався або повинен був дізнатися про припинення доручення [11].
Якщо повірений відмовився від договору за умов, коли довіритель позбавлений можливості замінити його чи інакше забезпечити свої інтереси, то повірений зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані припиненням ' договору. На практиці може виникати проблема у зв'язку із застосуванням, а саме -- припинення договору внаслідок припинення юридичної особи. Відомо, що припинення юридичної особи можливе шляхом ліквідації або реорганізації. Але припинення договору доручення можливе не тільки при реорганізації юридичної особи.
Враховуючи можливість припинення частково виконаного договору доручення, закон передбачає механізми захисту інтересів сторін.
У разі припинення частково виконаного договору доручення довіритель зобов'язаний винагородити повіреного відповідно до виконаної роботи, якщо винагороду передбачено договором або затвердженими у встановленому порядку правилами, а також до зазначених умов відшкодувати збитки.
Але якщо повірений узнав чи повинен був узнати про припинення доручення, довіритель не виплачує винагороду і не відшкодовує збитки, якщо повірений продовжує виконувати доручення.
Характерною ознакою договору доручення є те, що закон встановлює обов'язок на спадкоємців померлого повіреного, а також на ліквідатора юридичної особи, яка була повіреним.
У разі смерті повіреного його спадкоємці зобов'язані повідомити довірителя про припинення договору доручення І вжити заходів щодо охорони майна довірителя.
Такий самий обов'язок покладається на ліквідатора юридичної особи, яка була повіреним [6].
РОЗДІЛ II ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВОРУ ДОРУЧЕННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ
Договір доручення має багато спільного з договором комісії, який історично виник як вид договору доручення у торговельному обороті.
Але на відміну від договору доручення, де має місце пряме представництво, тобто повірений виступає від імені довірителя, у договорі комісії комісіонер - сторона, яка виконує договір, виступає в інтересах комітента, але від власного імені, що виключає можливість виникнення представницьких відносин.
Договір доручення може бути оплатним і безоплатним, договір комісії, як правило, оплатний. У відносинах з третіми особами повірений не набуває для себе ніяких прав та обов'язків, а комісіонер стає стороною в угоді, яку він здійснює для третьої особи і набуває також прав та обов'язків. Договір доручення має спільні риси з договором підряду. І підрядчик, і повірений діють в інтересах особи, але разом з тим ці два договори відрізняються своїм предметом: у договорі підряду предметом є матеріалізований результат роботи, а в договорі доручення - юридичні дії повіреного.
Наведена справа відображає відносини, пов'язані з наданням послуг. І тому важливо встановити, за допомогою якого договору (комісії, доручення, підряду) опосередковані відносини сторін. Це є важливим у зв'язку з тим, що вид договору зумовлює предмет позову, а також вказує на те, яка із сторін може виступати позивачем [16].
Отже, доручення - це договір, у силу якого одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. За правочином, вчиненим повіреним, прав та обов'язків набуває безпосередньо довіритель.
Договір доручення належить до категорії договорів з надання послуг - дій досить широкого спектру, не пов'язаних у цьому випадку із створенням речі. Послуги у договорі доручення породжують відповідне благо, що має вартісну природу. Зобов'язання, що виникає через укладання договору доручення, можна характеризувати як різновид зобов'язання з надання послуг, в якому "один контрагент доручає іншому контрагенту ведення певної справи, не пов'язаної зі створенням матеріального результату, а спрямованої на досягнення різних інших ефектів".
Договір доручення має риси, схожі з договором підряду, оскільки підрядник також здійснює певну роботу для замовника. Проте внаслідок дій підрядника з'являється певний майновий результат. Крім того, за договором підряду обов'язково здійснюються фактичні дії, водночас як договір доручення передбачає здійснення юридичних дій.
Треба вказати на схожість деяких договорів з надання послуг - договору комісії, управління майном, виходячи з тих підстав, що в них бере участь посередник, який діє від власного (договір управління, договір комісії) або від чужого імені (повірений), але завжди у чужих інтересах. Отже, вказані договори можна віднести до посередницьких
Якщо у договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання договору доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
Договір доручення у разі його безоплатності вважається одностороннім повірений зобов'язаний виконати доручення, а довіритель має право вимагати його виконання; при оплатності доручення договір стає двостороннім. Двостороннім може стати і безоплатне доручення, якщо воно пов'язане з витратами, які зобов'язаний оплатити довіритель.
Предмет договору доручення становлять дії повіреного, спрямовані на здійснення суб'єктивних прав та обов'язків або на їх здобуття. Власне, це надання нематеріальних посередницьких послуг. Предмет договору може конкретизуватися вказівками довірителя, наприклад, щодо порядку та способу здійснення відповідних юридичних дій.
Юридичні дії, які належить здійснити повіреному, мають бути чітко визначені у договорі доручення або виданій на підставі договору довіреності (ст. 1003 ЦК України). Тобто вказівки довірителя на вчинення повіреним конкретних юридичних дій мають міститися в договорі або у виданій на підставі договору довіреності. У законі зазначено, що дії повіреного мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Це означає, що закон ставить певні вимоги щодо вказівок довірителя, у противному разі вони не будуть "зв'язувати повіреного". Наприклад, якщо довірителем надається вказівка придбати крадену річ, повірений має відмовитися від виконання його доручення [8].
Отже, для визначення форми договору має значення не розмір плати повіреному, а сума правочину, яка здійснюється ним на користь повіреного. Слід зазначити, що договір підтверджує наявність відносин між довірителем і повіреним, їх взаємні права та обов'язки, що не цікавлять третіх осіб, які у свою чергу вступають у певні правовідносини з повіреним відповідно до його завдань. Вони мають знати про характер та межі його повноважень. Повноваження повіреного визначаються у довіреності. Тобто для належного дотримання форми має бути і договір, і довіреність, що являє собою не договір, а засіб його фіксації шляхом одностороннього волевиявлення довірителя про надання певних повноважень повіреному з дотриманням усіх вимог щодо оформлення цього документа.
Строк договору доручення визначається характером доручення. Він може мати певний проміжок часу, наприклад, якщо на повіреного покладено обов'язок укласти договір з третіми особами. Також строк дії договору може бути обмежений певною датою (наприклад, отримання заробітної плати, авторської винагороди). Слід зазначити, що строк дії договору залежить від строку дії довіреності і не може його перевищувати.
Передбачений цивільним законодавством максимальний строк дії довіреності складає три роки. Якщо договір перевищує цей строк, необхідно скласти нову довіреність [22].
2.2 Права та обов'язки сторін за договором доручення
Довіритель і повірений у силу договору наділяються відповідними правами та обов'язками. Повірений зобов'язаний:
1) особисто виконати дане йому доручення. Це зумовлено нематеріальним характером послуги, що надається ним і довірчими відносинами, які обумовлюють, як правило, даний договір. Тому в законодавстві передбачаються певні обмеження щодо передоручення і встановлюється детальна регламентація цього процесу.
Передоручення - особливий вид заміни сторін у зобов'язанні, дозволяється лише у разі, якщо це передбачено договором або повірений примушений до цього обставинами з метою охорони інтересів довірителя.
Повірений, який передовірив виконання іншій особі, має негайно сповістити про це довірителя. У цьому разі він відповідає лише за вибір замісника;
2) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення. Виконання цього обов'язку надає довірителю змогу розібратися у ситуації і при потребі змінити свої вказівки або відмовитися від договору;
3) після виконання доручення або в разі припинення договору до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк чинності якої не сплинув, і надати звіт із залученням виправдальних документів, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;
4) негайно передавати довірителю все одержане у зв'язку з виконанням доручення [14].
На довірителя також покладаються певні обов'язки на підставі договору доручення. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
Довіритель зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором:
1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;
2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення;
3) негайно прийняти від повіреного все одержане ним згідно з договором;
4) виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.
Такий обов'язок виникає при сплатному договорі доручення, і певна плата передбачена законом для комерційного представництва.
Оскільки повірений виступає від імені й за рахунок довірителя, то, звичайно, він має керуватися інтересами свого довірителя і діяти відповідно до вказівок, що дав йому довіритель. Довіритель може в односторонньому порядку змінити, відмінити свої вказівки чи дати повіреному нові інструкції щодо порядку виконання доручення. Повірений має право відступити від цих вказівок, якщо за обставинами справи це необхідно в інтересах довірителя і лише за наявності однієї з двох умов: повірений не міг попередньо запитати довірителя чи не одержав своєчасно відповідь на свій запит. У цьому разі повірений зобов'язаний повідомити довірителя про допущені відступи, як тільки повідомлення стало можливим. На повіреного покладається обов'язок повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення.
Договір доручення належить до числа тих цивільно-правових договорів, за якими припустиме лише особисте виконання. Відповідно до статті 389 ЦК України повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення особисто. Повірений має право передати виконання доручення іншій особі (заступникові) лише у двох випадках: коли він уповноважений на те за договором або примушений до того силою обставин з метою захисту інтересів довірителя. Суть даного застереження полягає в тому, що повірений відповідає лише за те, щоб заступник був чесним і здатним виконати доручення довірителя. Якщо вибір був вдалим, то повірений не відповідатиме за його дії за умови, що повірений сповістив довірителя щодо вибору заступника, а той погодився із запропонованою кандидатурою [3]
Якщо повірений не повідомив довірителя щодо вибору заступника, то він відповідає за всі дії свого заступника, як за свої власні. Підставою такого тлумачення частини другої статті 389 ЦК України є правило частини третьої статті 68 ЦК України, за яким особа, яка зробила передоручення, повинна сповістити про це того, хто видав доручення, і подати йому необхідні відомості про особу, якій передані повноваження. Довіритель відповідно до частини третьої статті 389 ЦК України вправі в будь-який час відвести заступника, обраного повіреним. Це свідчить про те, що довіритель має знати про передоручення. Проте особисте виконання стосується тільки вчинення юридичних дій, що становлять предмет договору. Тому для здійснення необхідних дій фактичного характеру повірений вправі залучати інших осіб (помічників) без повідомлення про це довірителя (наприклад, друкарку для друкування документів, вантажників для відвантаження майна тощо).
Повірений зобов'язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення (п.1 ст.390 ЦК України). Це дає змогу довірителю контролювати дії повіреного та своєчасно вжити заходів з метою захисту своїх інтересів. По виконанні доручення повірений зобов'язаний без зволікань подати довірителеві звіт з доданням виправдувальних документів, якщо це вимагається характером доручення, і передати довірителеві все одержане в зв'язку з виконанням доручення (п.2, З ст.390 ЦК України). Довіритель, як будь-який кредитор в зобов'язанні, повинен без зволікання прийняти все виконане повіреним відповідно до договору. В тих випадках, коли виконання доручення вимагає певних матеріальних витрат, довіритель має забезпечити повіреного необхідними коштами, а також відшкодувати повіреному фактичні витрати, що були необхідні для виконання доручення. За сплатними договорами доручення на довірителя покладається обов'язок по виконанню доручення сплатити повіреному винагороду (ст.391 ЦК України).
Доручитель може взяти на себе відповідальність за виконання боржником зобов'язання, обмеживши свою відповідальність певним строком. У цьому випадку говорять про поручительство, обмеженому строком. Даний вид поруки необхідно відрізняти від поручительства на строк, в якому поручитель приймає на себе відповідальність не просто за виконання зобов'язання головним боржником, а за виконання його в строк [7].
Якщо А зобов'язується перед В у тому, що в разі невиконання З свого зобов'язання А буде нести відповідальність у обумовлених межах, а В у термін до 1 січня 2000 р. може пред'явити до нього вимогу, то має місце поручительство, обмежене строком. Якщо А зобов'язується перед В у тому, що в разі невиконання З свого зобов'язання в призначений термін - 1 січня 2000 р. - буде нести перед В відповідальність, то має місце поручительство на термін.
Особливим різновидом поруки є аваль.
Аваль являє собою односторонню абстрактну угоду, в силу якої певна особа (аваліст або Кавенту) приймає на себе просте і нічим не обумовлене одностороннє зобов'язання платежу суми векселя або чека повністю або в частині за рахунок (замість) іншої особи, вже зобов'язаного до платежу за цим векселем або чеком.
Аваль дається на переказному векселі, на лицьовій стороні чека або на додатковому аркуші; він може бути даний і на окремому аркуші із зазначенням місця його видачі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь іншою рівнозначною формулою; він підписується тим, хто дає аваль. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовій стороні чека або переказного векселя. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий.
При відсутності такої вказівки він вважається виданим за векселедавця (чекодавця). Аваліст відповідає так само, як і той, за кого він дав аваль. Його зобов'язання є дійсним навіть у тому випадку, якщо те зобов'язання, яке він гарантував, виявиться недійсним з будь б то не було іншої причини, ніж дефект форми векселя (чека). Оплачуючи переказний вексель або чек, аваліст набуває права, що випливають з переказного векселя або чека, проти того, за кого він дав гарантію, і проти тих, які в силу переказного векселя або чека зобов'язані перед цим останнім.
Інший особливим різновидом поруки є делькредере - порука комісіонера за виконання третьою особою угоди, укладеної з ним за рахунок комітента. За прийняття поруки - делькредере - комітент зобов'язаний виплатити к
Договір про надання послуг курсовая работа. Государство и право.
Реферат: Перевод газетно-информационых материалов
Книга Лета Сочинение
Курсовая работа по теме Підготовка зовнішньоторговельної угоди з імпорту медичного обладнання
Реферат по теме Основные направления работы психолога с родителями младших школьников
Курсовая работа по теме Оценка потенциальных значений основных технических параметров контрольного ответчика
Краткое Изложение На Тему Система Разработки И Постановки Продукции На Производство
Контрольная работа по теме Проектирование загрузочного устройства для автоматической подачи заготовки
Реферат: Роман "Преступление и наказание". Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Философские основы этики: мораль и нравственность. Скачать бесплатно и без регистрации
Эссе Мои Родственники Прошлых Лет Школьная Программа
Курсовая работа по теме Расчет параметров движения тепловоза
Шпаргалка: Шпаргалка по Маркетингу 7
Строение И Свойства Твердых Тел Реферат
Система Российского Права Реферат
Реферат На Тему Роль Культуры В Социальном Воспроизводстве И Социальном Прогрессе
Реферат по теме История развития комплекса 'Готов к Труду и Обороне' в СССР и в России
Реферат: Hope Foundation Essay Research Paper Dear North
Сочинение Зачем Нужны Правила
Эссе Каким Я Буду Специалистом
Реферат На Тему Создание Web-Страницы
Аэрология горных предприятий - Геология, гидрология и геодезия курс лекций
Учет факторинговых и форфейтинговых операций - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Организация аудита государственных и муниципальных предприятий - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа