До Міжнародного дня рідної мови

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». © Ліна Костенко

1783 рік. російська імперія окупувала Крим, що знаменувало початок так званого «чорного століття» для кримськотатарського народу, його мови та історико-культурної спадщини. російська влада, у намаганнях русифікувати населення, почала закривати школи з кримськотатарською мовою викладання, а більшість представників тодішньої еліти покинули Крим та почали нове життя в міграції.

До 1928 р. кримськотатарська мова користувалась алфавітом на основі арабської графіки. Коли з’явилася потреба в змінах, кримськотатарська інтелігенція провела реформу, у рамках якої було вирішено перейти на латиницю. Не всі кримські татари встигли звикнути до попередньої абетки, як її знову змінили: у 1938 р. радянською владою було впроваджено кириличну абетку на основі російської мови з додатком у вигляді правил, притаманних їй і нашвидкуруч накладених на кримськотатарську. Очевидно, що при цьому кирилична абетка не передавала фонетичні особливості кримськотатарської, а вже за рік після реформи почалася Друга світова війна. Зрозуміло, що ні про який розвиток мови у воєнний час і не йшлося.

Наступного й найбільшого удару по кримськотатарській мові завдала депортація 18 травня 1944 р., адже тоді росіяни знищили половину кримськотатарського народу, а отже, і половину носіїв мови. Унаслідок депортації мовне середовище кримських татар було знищене, а народ розділено, оскільки депортували не лише в Середню Азію, а й в инші райони срср. Тим, кого депортували на росію, було ще важче зберегти мову.

У вигнанні почали стиратися кордони між трьома діялектами – çöl şivesi (діялект ногаїв, жителів степового Криму), orta yolaq şivesi (діялект татів, тобто горян) та yalı boylu şivesi (діялект ялибойлю, жителів південного узбережжя). У кримських татар зникла можливість не тільки здобувати освіту рідною мовою, а й вивчати її взагалі. Також було заборонене використання кримськотатарської, книговидання, друк часописів тощо.

Через це виникла низка проблем, із наслідками яких ми й досі маємо справу. З’явилося багато запозичень із мов тих народів, на територію яких депортували кримських татар. Деякі з них – невдалі, адже вони не збагачують мову, а лише заміняють уже існуючу сталу лексику, яка просто роками не використовувалася носіями. Через те, що мова фактично існувала в усній формі, з’явилася купа помилок в інтуїтивному письмі носіїв. Наприклад, деякі не розуміють, як працює закон співзвучності, через що роблять помилки.

Через певний час після початку політики десталінізації, а саме в 70-х роках, з’явилася змога друкувати літературні твори й видавати газети та книжки кримськотатарською мовою на основі кириличної графіки, хоча, варто зауважити, що й у цьому процесі було досить багато обмежень.

Уже в 90-х, після повернення на батьківщину, у кримських татар зʼявилися нові виклики. Потрібно було починати життя з нуля, але це було важко, оскільки їм не хотіли продавати землю, давати кримську прописку, влаштовувати їх на роботу тощо. Так само Верховна Рада Криму не приділяла достатньо уваги питанню мови. Попри те, що Конституція АРК гарантує забезпечення функціонування, розвиток, використання та захист кримськотатарської мови, документація нею не велася. Місцева влада дуже затягувала процес створення класів, де б було викладання кримськотатарською мовою. Також не вистачало викладачів. Ті, хто мав змогу вивчати її, робили це факультативно. Ці заняття ставили 7-8 уроками раз на тиждень. Програма створювалася фактично на ходу, тож була не дуже якісною.

26 червня 1991 р. було організовано ІІ Курултай кримськотатарського народу, на якому було прийняте рішення переходу кримськотатарської мови на латинку. Проте, де-факто, перехід відбувся лише на папері й більшість людей продовжило користуватися кириличною графікою. Деінде видання, книги й підручники випускалися на основі латиниці, але радше у якості винятку.

Унаслідок знищення кримськотатарського мовного середовища батьки були вимушені русифіковувати дітей, аби їм легше було влитися в колектив у дитячих садках та школах.

20 лютого 2014 р. російська федерація почала окупацію півострова. Через пів року запрацював закон про заборону використання латинського алфавіту. Із того часу кримськотатарський мовний простір розділився на два вектори: в окупованому Криму використовують кирилицю, а на материковій частині України – латиницю.

22 вересня 2021 р. Верховною Радою України було прийнято закон про кодифікацію кримськотатарської мови на основі латинської абетки, проте перед ученими стоїть завдання узгодити нормований алфавіт сучасної кримськотатарської мови, і робота над цим триває й досі.

Жодна кримськотатарська школа, що була відкрита до окупації, наразі не функціонує. Звичайно, рф для виду відкриває кримськотатарські навчальні заклади, але їх дуже мало й здебільшого вони з’являються завдяки наполегливим старанням самих кримських татар. Усе це – фікція зі сторони окупантів: насправді вони спрямовують усі сили на знищення кримськотатарської мови. У двох місцевих університетах, а саме Кримському інженерно-педагогічному й Кримському федеральному, поступово розформовують катедри кримськотатарської філології, зменшують кількість годин на вивчення відповідних дисциплін тощо.

Через закон про заборону латиниці йде тотальне зросійщення мови, адже за допомогою кириличної абетки вводити русизми набагато легше. Навіть термінологія з англійської, латинської, французької чи иншої мов приходять до кримськотатарської не напряму, а через транзитну мову – російську.

Великою проблемою є і те, що ми не маємо сучасної методології викладання кримськотатарської мови. Через російські та радянські репресії було знищено цілу плеяду викладачів. Також не вистачає наукової літератури, на базі якої можна сформувати якісну методологію викладання. Наявна література здебільшого створювалася під впливом російської мови й вона є, грубо кажучи, скалькованою. Таким чином, у кримськотатарській мові з’являються не характерні для неї конструкції, мовні явища тощо.

Сьогодні, у Міжнародний день рідної мови, ми хочемо нагадати про те, як важливо плекати й берегти свою мову, адже поки жива мова – жива й нація.

Джерела:

1. Історія Криму та кримськотатарського народу. Навчальний посібник. / Бекірова Г., Іванець А., Тищенко Ю., Громенко С., Аблаєв Б. – К.: «Кримська родина»; «Майстер Книг», 2020.

2. Емірамзаєва А. С. Формування кримськотатарської мови та її місце в класифікації тюркських мов.

Над статтею працювали: Зейнідінова Султаніє, Піскун Дар’я, Судак Олена, Фазилов Арслан