Дитячий хрестовий похід
Початок XIII століття видався досить невдалим для католиків. Єрусалим ганебно просрано. Повернути його сил нема. Барбаросса пошабашив, а Левине серце — всралося та піджавши хвоста побігло до мамки в Англію. Що було робити? Ніхто не знав…
І от у 1212 році ангели з нудьги хакнули макітру рандомному пастуху з Кельна на імʼя Ніколас. Через нього вони спочатку почали тролити свою бездарну католицьку підписоту за втрату Єрусалиму, а з ним і Гробу Господнього (далі ГГ). Пожуривши набожних уєбашок, ангели люб'язно поділилися з убогими інсайтом: ГГ буде звільнений не мечем, а миром. Його звільнять непорочні та безгріховні діти. Дорогу незайманим задротам, йопта!
Віднині кожен дойченлохен міг відбрехатися шо це не дівки йому не дають (через те, що він рахітний чмоня). Ні! Просто він береже себе і свій піструнець для великого подвигу! Ніколас несподівано виявився крутим аватаром з масою просунутих надможливостей (серед який піздьож був головним), тому народець вірив у те, що він говорив і тисячі притрушених довбнів приєднувалися до нього.
Але популярність – це тобі не хуєр-буєр! Ось і янголятка в голові у Ніколаса пересралися на ґрунті реалізації плану повернення ГГ.
- Пішли ви нахуй, голожопі засранці! - кричали одні.
— Самі йдіть у пизду, пухкі єбобо! - відповіли їм.
— Та ми на одній хмарі з вами хезати не сядемо! - не вгамовувалися перші.
- Ну і валіть до біса! - Надувши губки ображено сказали другі.
— Та шо ми собі якогось пастуха не знайдемо?
Із цими словами частина ангелів переїхала в голову чуваку на ім’я Стефан. Він теж був пастухопіздюком, але жив у французькому Клуа. У його голову завантажили один із мультиків з каналу «Спас» і малий почав кричати, що з ним говорив Бох. Далі була повна копіпаста спітчів Ніколаса, які були гарно перекладені французькою мовою і генерували фоловерів не гірше за німецький оригінал.
Набравши солідний натовп, та озброївшись іменем Христа та довбоєбізмом, Стефан вирішив здувати маршем до короля Франції. Тамошній Філіп II з натхненням прийняв зграю незайманих опездолів. Він хотів вислужитись перед папою Римським, щоб той допоміг йому нагнути англійців. Король відправив до Ватикану фількіну грамоту, де розповів про план визволення ГГ натовпом незайманної пиздоти. У папський канцелярії довго морозилися, а потім відправили Філу велику діжку кагора з припискою:
«Алілуя, сину мій! Замість того всратого бутеру, що ти смалиш, краще пий оцей кошерний кагор. Амен».
Король на тиждень усамітнився з діжкою оковитої, а натовп незайманих шпендиків попросили на вихід. Чувакам було не вперше, що їм виписували гарбуза, тож вони вирішили взяти ситуацію до своїх рук. Бо не вперше.
Поки французькі незайманці усім табором люто шебуршали, сподіваючись висікти іскру пізнання, їхні німецькі колеги щиманулися до Ватикану через Альпи. Але гори люблять лише серйозних хлопців, тому з 30 тисяч блаженних уєбнів вижило лише 7 тисяч.
Абияк дошкандибавши до Риму, дітлахів чекав черговий облом. Папа Римський, спішно одягнувши свою шапочку і надавши своєму фейсу розумного вигляду, мовив:
- Алілуя, діти мої! Мабуть від великого недойобу Ви подолали такий довгий і важкий шлях. Почуйте мене! Повертайтеся додому і знайдіть собі по гарячій мілфі. Поберіться з нею і на правах подружжя ебіть один одному мізки! А моїм дайте спокій. Бля, не до вас! Амен!
Давши облобзати свою блаженну п'ятюню і перехрестивши лохмандєєв на доріжку, Інокентій III погнав вирішувати дорослі справи. Малолітки ж полізли знову в гори, але перехід через Альпи виявився непростим і вдруге. У результаті майже всі пошабашили. Ніколас теж гигнув на черговому перевалі. Ангели покинули його синюшну, примерзлу до землі голову, і почали спостерігати, як справи у французьких хлопчиків-дзвоників.
А там також все було не весело. Стефан та його незаймана Ко, вирішили дійти до Марселя. Там, за їхніми розрахунками, море мало розсунути свої води і пропустити чуваків у Святу Землю. Це була дивна впевненість. Особливо якщо врахувати, що перед цими довбограями навіть жіночі ноги жодного разу не розсувалися.
Не дивно, що в Марселі на всіх їх чекав вкрай передбачуваний облом. Море обдало дурнів холодною водою, сподіваючись, що ідіоти прийдуть до тями і перестануть марити хуйнею. Але ж ні. Вони почали шукати тих, хто переправить їх до Святої Землі.
Фінал цієї історії єбєйший. А зробили його таким парочка жалісливих марсельських бариг. Вони посадили всіх бажаючих ебланів на сім кораблів і замість Палестини відвезли їх до Алжиру, де всіх продали в рабство.
А що ангели? Не переживайте за них. Маленькі товстуни помирилися. Не сварімось і ми. Бо тільки в обʼєднанні наша сила!
Слава Україні!