Дитяче телебачення як засіб психологічного впливу на дітей - Журналистика, издательское дело и СМИ контрольная работа

Главная

Журналистика, издательское дело и СМИ
Дитяче телебачення як засіб психологічного впливу на дітей

Особливості дитячого телебачення. Роль телепередач у формуванні внутрішнього світу дитини. Визначення їх впливу на психічні процеси формування особистості. Особливості прийомів, які використовуються для того, щоб зацікавити дитину і зайняти її увагу.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Дитяче телебачення як засіб психологічного впливу на дітей
Останнім часом питання психологічного впливу телебачення на дітей посідає не останнє місце, адже в сучасних умовах інформатизації суспільства модернізована техніка дедалі більше втягує їх у «штучне» життя, в якому яскраві картинки з блискавичною швидкістю змінюють одна одну.
Актуальність теми. Дана робота є досить актуальною, оскільки телебачення, безумовно, відіграє важливу роль в житті людини. Однак крім усіх позитивних моментів, телебачення має ще й значний недолік: можливість надзвичайно великого впливу на свідомість людини чи дитини. Як відомо, діти дивляться телевізор більше, аніж потрібно, споживаючи таким чином як позитивну, так і негативну інформацію з «чарівних» екранів. Тому питання психологічного впливу телебачення на розвиток дітей та формування їхнього внутрішнього світу є досить актуальним на сьогоднішній день і викликає зацікавлення в багатьох науковців, психологів та педагогів.
Мета роботи полягає у характеристиці особливостей дитячого телебачення, його впливу на психічні процеси розвитку дітей.
До основних завдань слід віднести аналіз особливостей дитячого телебачення та дитячої психології медіаспоживання; з'ясування ролі телебачення у формуванні внутрішнього світу дитини.
У роботі з'ясовано вплив телебачення на психічні процеси розвитку дитини та проаналізовано психологічні прийоми, які використовуються для більшої зацікавленості дітей, а також розроблено рекомендації батькам щодо протидії негативному впливу телебачення на дітей.
У сучасному суспільстві немає найавторитетнішого та найвпливовішого засобу масової інформації, аніж телебачення. Саме тому науковці, соціологи та психологи щораз більше звертають свою увагу на досить актуальне питання для українського суспільства - вплив телебачення на глядача, зокрема молодшого глядача, тобто дитину. Отож суперечки про це не вщухають й досі. Безумовно, завдяки телебаченню ми дізнаємося багато корисного, наприклад, знайомимося з країнами, яких ніколи не бачили, тваринами, рослинами тощо. Спеціальні телепередачі розповідають багато цікавого про культуру, історію, традиції, видатних митців. Однак вражає інше: скільки часу забирає в нас перегляд цих передач. До того ж більшість телевізійних програм взагалі не несуть нічого доброго, оскільки містять сцени насилля або ж доволі відверті сюжети, які не варто показувати дітям.
Останнім часом все більше батьків усвідомлюють, що сучасне телебачення активно впливає на фізичне і психічне здоров'я дітей, а інколи й «виховує» їх. У середньому дитина проводить більше часу перед телевізором, ніж спілкуючись з однолітками або читаючи книгу. А все тому, що «чарівний» екран одночасно використовує зорові та слухові образи, створюючи таким чином справжнє видовище, яке приносить відчутну насолоду глядачеві. Звісно, споглядаючи різнобарвні картинки, дитина майже не докладає ніяких розумових зусиль.
На сьогоднішній день телебачення є найдоступнішим видом відпочинку для більшості населення. Перегляд розважальних телепередач для дорослих людей є способом забуття, «відключенням» від реальності, щоденних турбот чи проблем. Для дітей та школярів - це ніби «відпочинок» від цифр, підрахунків, незрозумілих понять. Однак телебачення - це не лише засіб отримання інформації чи засіб розваги, а й серйозний засіб впливу на підсвідомість людини з метою керування її думками, поведінкою, а в результаті - її особистим життям.
Актуальність обраної теми. Безумовно, телебачення відіграє важливу роль в житті людини. Спеціалістами написано чимало статей про роль і значення телебачення, досліджено функціонування телепередач, їх вплив на різні соціальні групи та окремих індивідів. Для дитячої аудиторії найбільш характерне масове споживання, тому вплив сучасного телебачення на підсвідомість дітей є дуже вагомий, оскільки частіше спостерігається тенденція бездумного поглинання ними інформації з екранів телевізора. Саме тому питання психологічного впливу телебачення на розвиток дітей, формування їхнього внутрішнього світу є досить актуальним на сьогоднішній день. Воно викликає зацікавлення в багатьох науковців, психологів та педагогів. Зокрема Н. Гришаєва, Л. Кондратенко, Г. Нижник у своїх наукових працях висвітлювали плюси та мінуси телебачення, акцентуючи увагу на небезпечному впливові телевізора на дітей, І. Пенчук та Л.Чорна з'ясовували вплив сучасного телебачення на внутрішній світ і поведінку дитини.
Мета роботи полягає у характеристиці особливостей дитячого телебачення, його впливу на психічні процеси розвитку дітей.
- проаналізувати особливості дитячої психології медіаспоживання;
- з'ясувати роль телебачення у формуванні внутрішнього світу дитини.
Об'єктом нашого дослідження є дитяче телебачення як один з основних засобів професіональної масової комунікації.
Предмет дослідження - психологічний вплив телебачення на дітей.
Методи дослідження. Для реалізації поставленої мети опрацьовано наукову літературу, що містить ґрунтовний аналіз зазначеної проблеми, використано порівняльний та системно-описовий методи аналізу.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що запропонована робота є спробою дослідження та аналізу впливу телебачення на психічні процеси розвитку дітей. Варто зазначити, що в час розвитку новітніх технологій у світі сучасної дитини з'являються найновіші моделі не тільки телевізорів, а й комп'ютерів, планшетів, смартфонів тощо. Однак саме від загальної культури батьків та їхнього рівня обізнаності з даною проблемою залежить, як дитина буде сприймати ту інформацію, що пропонує їй «магічний» екран. Чи буде вона позитивною, чи негативною - вирішувати батькам, а отже, у їхніх руках психологічне здоров'я власної дитини.
Теоретичне значення та практична цінність отриманих результатів - фактичний матеріал дослідження, теоретичні узагальнення і висновки прислужаться для глибшого аналізу питання впливу телебачення на психіку дітей; можуть бути використані при подальшій розробці проблем, передбачених обраною темою, при підготовці курсів лекцій, спецкурсів та спецсемінарів; а також можуть використовуватись у практичній роботі класних керівників, вихователів, соціальних педагогів, психологів для проведення тематичних бесід.
Структурно наукова робота складається із вступу, двох розділів, двох підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить сторінок без урахування додатків.
РОЗДІЛ I. ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Загальновідомо, що саме у дитячому віці відбувається становлення внутрішнього світу, формування певних рис характеру, зародження здібностей. Усе, що оточує дитину, впливає на результат. Сучасна міська дитина живе у світі машин, де мерехтять штучні вогні й екрани, переливаються електронні візерунки, де з телевізора вдень та вночі лунають розмови, співи, плачі, погрози. Телебачення міцно увійшло в наше життя. До того ж із швидким розвитком новітніх технологій у життя дітей входять комп'ютери, ноутбуки, мобільні телефони, смартфони, планшети. І уся ця новітня техніка, хочемо ми того чи ні, втягує дітей у «штучне» життя, в якому казкові герої чи віртуальні істоти «живуть» поруч.
Сучасне телебачення здатне емоційно впливати на дитячу аудиторію, пропонуючи їй візуальну картинку, яку діти досить часто сприймають як достовірну, адже відомо, що зорові образи запам'ятовуються набагато краще, ніж вербальні, і довше зберігаються в пам'яті. За допомогою телебачення у свідомості дитини створюється образ реальності, виробляється стиль і лінія поведінки, формується ставлення до життя. Тому важливо знати, наскільки дитяче телебачення спроможне прищепити своїм маленьким глядачам принципи моральності, етики та інші позитивні якості.
На сьогоднішній день дитяче телебачення є самостійним компонентом загальної системи масової комунікації, а тому його роль у сучасному суспільстві значно посилюється. Зважаючи на те, що телебачення має великі можливості психологічного впливу на людей, а особливо на дітей, його вважають одним з найвагоміших факторів впливу на моральний розвиток дитини.
Найчастіше під назвою «телебачення» розуміють саме трансляцію телепрограм різноманітних жанрів. Зазначимо, що телебачення - це галузь науки, техніки й культури, яка пов'язана з передачею на відстань зображень об'єктів і звукового супроводу (мови, музики та ін..) за допомогою радіосигналів. Телебачення синтезує у своїх передачах безліч інформаційних жанрів і різних видів мистецтва [12, 39]. Загалом усі телевізійні програми на українському телебаченні прийнято поділяти на:
- інформаційно-публіцистичні програми;
- телевізійні ігри й розважальні програми;
- телепрограми для дітей і юнацтва;
Із загальної системи телебачення слід виокремити дитяче телебачення - систему спеціальних телепрограм, адресованих юному поколінню глядачів - дошкільного, шкільного, підліткового і юнацького віку. Метою таких програм є всебічне виховання та освіта дітей і юнацтва. За вмістом жанрів і форм дитяче телебачення досить різноманітне: казки, публіцистичні програми, пригодницькі, науково-фантастичні, науково-популярні фільми, зустрічі з цікавими людьми, вікторини, конкурси, мультфільми [15, 5].
У свою чергу структура дитячого телебачення поділяється на такі види телепрограм:
- анімація (мультфільми й мультсеріали);
Однак на сьогоднішній день дитяче телебачення складається лише з незначного відсотка телепрограм, що виходять в ефір на українських телеканалах.
Значиму позицію на телебаченні займає японська мультиплікація або аніме ( від япон. [аніме], від англ. [animation] - анімація ). Основна відмінність її від мультиплікації інших країн полягає в тому, що аніме в основному робиться з розрахунку на підліткову та дорослу аудиторії. Стиль анімації характеризується насиченістю кольорів і деталей графіки. Аніме часто відрізняється характерною манерою зображення персонажів. Сюжети анімації часто наповнені фантастичним змістом. Випускається у формі телевізійних серіалів, а також фільмів, що розповсюджуються на телебаченні [21].
Мультиплікація або мультфільм є досить важливим засобом виховання дітей та впливу на формування їхнього внутрішнього світу. Традиційно мультиплікацією вважається «мальований фільм», кожний кадр якого фотографується окремо, причому розходження між малюнками при перегляді плівки складаються в природні рухи. Однак методи blue-box і комп'ютерного накладення зображень фактично теж є мультиплікацією. Дотепер існує і як жанр (в основному завдяки американському й радянському напрямкам мультиплікації), і як технічний спосіб при виготовленні добутків різних жанрів, особливо з рекламними цілями. Мультиплікація як форма мистецтва розвивалася з пошуком нових і несподіваних напрямків. Існують повнометражні мультфільми, побудовані за законами драматичної композиції й призначені в основному для кінопрокату та телеперегляду [16, 47].
Загалом на українських телеканалах транслюється багато іноземних мультфільмів, серед яких разом із високоякісними містяться медіапродукти низькопробного зразка, що пропонують дитячій аудиторії демонстрацію бійок, гонитви, сцен фізичного придушення, знищення противників, відкритого насильства, хоча й для досягнення благих цілей. Подібні мультфільми або анімації несуть у дитячу аудиторію невиправдано високу дозу жорстокості й агресивності. Мультфільми на кшталт «Сімпсонів» не призначені для дітей молодшого шкільного віку, але будь-які анімаційні фільми, що транслюються на телебаченні, обов'язково привертають підвищену увагу дітей цього віку. Досить часто спостерігається, що телеканали транслюють їх як дитячі мультсеріали.
Альтернативу американським мультфільмам становлять добрі радянські мультики, які завжди виховували дітей у дусі загальноприйнятих моральних принципів: не вкради, будь слухняним та ввічливим, поважай батьків та старших людей, цінуй дружбу та ін.. Однак ці мультфільми було знято з ефіру як такі, що не можуть конкурувати з якісними мультимедійними стандартами сучасної анімації, а тому будуть менш зрозумілі й цікаві новому поколінню дітей [16, 47].
Спеціальні дитячі передачі становлять незначний обсяг у дитячому віщанні українських телеканалів і створюються, як правило, на державних та обласних телерадіокомпаніях. На комерційних телеканалах, які займають першість у рейтингу, значно знижений обсяг дитячих програм власного виробництва, а на деяких подібного телепродукту й зовсім немає. Також немає спеціальних програм для маленьких дітей віком до 3 років, для молодших підлітків 9-11років, для юнацтва. Спостерігаються спроби заміни спеціальних дитячих телепередач на мультфільми, дитячі фільми та серіали. До того ж деякі телеканали відмовляються транслювати дитячі програми в прайм-таймі, ставлячи їх показ на 4-6 ранку.
Дитячі телесеріали займають ще менше часу в ефірі, ніж дитячі передачі. Щодня на будь-якому телеканалі виходить кілька телесеріалів для дорослих як вітчизняних, так і закордонних, причому протягом останніх років спостерігаємо ріст кінопоказу вітчизняних стрічок. На жаль, це не стосується серіалів для дітей. У тому скромному наборі дитячих серіалів, що сьогодні існує на телебаченні, вітчизняних стрічок практично немає.
Художні фільми для дітей представлені у телепросторі як найчисленніша категорія телепрограм дитячого віщання. Їхня присутність у телевізійному ефірі, звичайно, не перевищує 10 годин на місяць. Винятком є періоди шкільних канікул, коли загальна тривалість показу дитячого кіно зростає до 30 годин. Варто зазначити, що у передачах вітчизняного телебачення для дітей виразно виявляється «американський акцент» і третину всього об'єму дитячого мовлення складають так звані «родинні комедії» американського виробництва, які за жанром неможливо віднести до дитячих стрічок [5, 83].
Діти як потенційні телеглядачі мають певну специфіку: вони дивляться все. На відміну від більшості дорослих, у них ще не сформовані смаки й погляди, не розвинені критерії оцінки. Зрозуміло, що вони бачать і чують у відповідності зі своїм, дитячим, сприйняттям і орієнтовані на дитячі передачі. Однак ніхто й ніщо, як правило, не заважає дитині слухати й дивитися будь-які дорослі телепрограми [9, 14].
Телебачення є не тільки головним джерелом інформації про поточні події, але й головним осередком знань, що формує певну картину світу у дітей, випереджаючи в цьому родину й систему освіти. Тому журналісти, які працюють над створенням передач для дітей, несуть велику відповідальність за спрямованість і якість телепрограм. Таким чином, вони беруть участь у процесі виховання дитячої аудиторії.
Специфіка дитячої журналістики полягає в «чітко вираженій орієнтації на дитячу аудиторію» і у використанні властивих тільки їй «прийомів відображення дійсності, власних засобів, форм, способів контакту з аудиторією» [2, 6]. Виділення дітей в якості окремої соціальної категорії стало відносно новою традицією на українському просторі. Ця категорія прийняла найбільш яскраву форму в період масового виробництва індустріального суспільства, коли розвиток отримав маркетинговий підхід, що упровадив сегментацію суспільства за відмінними цільовими групами. В сфері телебачення це відобразилося у випуску нових дитячих проектів, спеціалізованих дитячих передач на українському телебаченні. Своєрідними в дитячій журналістиці є пріоритети в області завдань, основні з яких сприяють формуванню особистості й додають естетичне задоволення дитині при перегляді дитячих телепередач [9, 15].
Загалом аудиторія телебачення у теоретичному контексті визначається як сукупність людей, до яких звертаються засоби масової інформації і які сприймають звернену до них інформацію. Це загальна кількість глядачів, що мають можливість дивитися програми телебачення. На момент сприйняття звернення аудиторія розділена на групи людей. Аудиторія є не лише об'єктом впливу, але й безпосереднім учасником комунікації [12, 40]. Розрізняють реальну і потенційну аудиторію конкретної передачі, програми і телебачення в цілому. Потенційна аудиторія - це кількість людей, що мають технічну можливість (завдяки наявності телевізорів і передавальної мережі в даній місцевості) дивитися передачі, реальна - це кількість телеглядачів, що практично реалізовують цю можливість.
Визначення певних типів аудиторій, окреслення їхніх характерних ознак, безумовно, сприяє ефективності діяльності засобів масової інформації. Традиційно вік аудиторії є однією з типоформуючих ознак у дитячій тележурналістиці. Серед факторів успіху дитячого віщання важливе місце займає чітке подання про вікові особливості цільової групи. Це робить необхідним аналіз вікової психології й, насамперед, вивчення особливостей сприйняття телепрограм дітьми різних вікових категорій.
Дослідники у сфері дитячої педагогіки і психології виявили кілька стійких вікових особливостей у поведінці дітей, що характеризують їхній телеперегляд. Головна особливість: переваги у телевізійному перегляді змінюються відповідно до дорослішання дитини, і такі зміни відбуваються приблизно кожні три роки [13, 58].
У теорії педагогіки і дитячої психології існує низка схем вікової періодизації, які майже не відрізняються між собою. Вікова періодизація дитячої глядацької аудиторії, на основі якої ми розглядатимемо вплив телебачення на формування внутрішнього світу дитини, виглядає так:
- дошкільний вік - від 3 до 6 років (іноді до 7 років);
- молодший шкільний вік - від 6 до 9 років;
- молодший підлітковий вік - від 9 до 12 років [13, 58].
Отож, розглянемо особливості дитячої психології кожного періоду:
1. Раннє дитинство. Це найменш вивчена вікова група, якій українське телебачення ніколи не приділяло уваги. У 1,5-2 роки дитина жваво реагує на бурхливу зовнішню дію. Відбувається інтенсивний розвиток мовлення та інтелекту. Основна діяльність дитини на цьому етапі - наочна, спрямована на засвоєння суспільно вироблених способів дії з предметами. Основне психологічне надбання дитини в цьому віці - можливість порівняти свої дії з діями дорослої людини. У цьому віці дитина досить чутливо реагує на рекламу, тому вже з раннього дитинства діти перетворюються на зосереджених телеглядачів найрізноманітніших авантюрних сюжетів незалежно від того, до якої вікової аудиторії вони належать [13, 62].
2. Дошкільний вік. У віці від 3 до 6 років основним видом діяльності дитини є гра. Крім того, в цей період дитина цікавиться малюванням, елементарною працею, позитивно реагує на казку. У дитини з'являється перший цілісний світогляд, первинні етичні норми, виникає особиста свідомість. Починаючи з трьох років, діти віддають перевагу мультфільмам і ляльковим виставам. Кінофільми ще сприймаються не зовсім адекватно. У цьому віці починає проявлятися статево-рольова приналежність. Хлопчики віддають перевагу іграм у солдатики, машинки та іншу техніку, а дівчатка обирають «доньки-матусі». У дошкільному віці дітям подобаються персонажі-тварини. Проте варто пам'ятати, що в цьому віці вони ставляться до тварин, як до рівних собі. Діти до 6 років чутливі до дидактики, до нормативних елементів [13, 62].
3. Молодший шкільний вік. У дітей віком 6-9 років домінує учбова діяльність. Важливо пам'ятати про зміни у системі соціальних відносин. Поява рефлексії, розвиток пам'яті, волі. Гра зберігає своє значення, але змінює свій характер. Найпривабливіші типи телепоказу - мультфільми, лялькові вистави, цирк, активні ігри з елементами навчання. У цей період на формування дитини позитивно впливає використання групової форми участі дітей у передачі. Ми нерідко спостерігаємо за тим, як дівчата у віці 5-6 років імітують в іграх героїнь відомих серіалів. На відміну від дівчат, в іграх хлопців переважають ситуації агресії - аварії, вбивства, війни. І якщо на дівчат більший вплив має реклама,то на хлопців - мультиплікаційні фільми і бойовики [2, 10], [18].
4. Молодший підлітковий вік. У віці 9-12 років для дітей головним психологічним надбанням є відкриття власного “Я” та усвідомлення своєї індивідуальності. У цьому віці діти відрізняються високою активністю, потребою в дії. Це період допитливості, подорожей і пригод. Продовжується інтерес до передач про тварин і природу, щоправда з іншими відтінками. Мультфільми, як і раніше, цікавлять, але тепер частіше з фантастичними героями. З'являється інтерес до розгорненого оповідання. Саме у цьому віці популярними стають художні фільми і серіали. Виникає великий інтерес до ігрових передач. Позитивно сприймаються командні змагання. Обсяг телеперегляду помітно зростає [13, 63].
Однак сьогодні дедалі частіше спостерігаємо, що юні телеглядачі дивляться всі програми - і дитячі, і дорослі. У результаті специфічні дитячі телеуподобання й переваги нівелюються, відбувається зближення їх з дорослими. Нарівні з дорослими діти дивляться фільми з насильством, убивствами, еротикою, а згодом наслідують дорослих, імітують моделі й зразки поведінки, широко представлені на телеекрані.
Отже, бачимо тенденцію заміщення продукції дитячої культури продукцією масової «дорослої» культури. У цілому ця низькопробна продукція є загрозою для психічного й морального здоров'я дитини, адже діти мають наслідувати ввічливих, врівноважених та доброзичливих героїв фільмів або телепередач. У зв'язку з цим сучасному дитячому телебаченню необхідні такі програми, які б допомагали дитині побачити позитивні приклади дорослих, а також своїх однолітків, які вже досягли успіхів в реальному житті.
РОЗДІЛ ІІ. РОЛЬ ТЕЛЕБАЧЕННЯ У ФОРМУВАННІ ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ДИТИНИ
1. Вплив телебачення на психічні процеси розвитку дитини
На сьогоднішній день телебачення є одним із засобів масової комунікації, який надзвичайно тісно пов'язаний із світом сучасної дитини та має величезні можливості впливу на її внутрішній світ і поведінку. Це пов'язано насамперед із тим, що телебачення сприймається дитиною набагато легше, аніж, скажімо, читання книги, оскільки процес сприймання не потребує значних розумових зусиль. Цілком природно, що у процесі пізнання світу діти досить швидко потрапляють під вплив такого «помічника», звісно ж, не найкращий.
У дитячому світі спостерігається бездумне поглинання будь-якої інформації, що нескінченними потоками ллється з екранів телевізорів чи комп'ютерних моніторів. Щодня в середньому діти дивляться телевізор понад 3 години на день, що складає майже наполовину більше часу, ніж ними приділяється іншим видам діяльності. Занурюючись в інформаційний віртуальний світ, дитина дуже часто навіть й не замислюється над змістом того, що нею сприймається. Таким чином, поступово притуплюється потреба в отриманні нових знань, спілкуванні з прекрасним, у духовно-естетичному збагаченні.
Відомо, що засоби масової інформації можуть сприяти як позитивному розвитку дитини, так і негативному. Останній, зокрема, призведе до моральної, духовної, естетичної кризи особистості.
Дитяче телебачення сьогодні насичене низькопробною в художньому та змістовному відношенні продукцією, де постійно присутні сцени насильства. Асоціативно пригадується Оксана Забужко, яка писала про послання, що йде з екранів для всіх дітей: «Людину б'ють - і їй не боляче!», бо у більшості фільмів герой, що мав би вмерти від отриманих ударів, таки здіймається, щоб завдати рішучого удару-відповіді. Велика омана, яку психологічно незріла дитина сприймає як належну. Фальсифікований образ світу сприймається дітьми, а іноді й дорослими як істинний. Така фальсифікація - не що інше, як психологічна і духовна маніпуляція дитиною, адже саме діти шкільного віку та юнацтво, на думку психологів, найбільше піддаються негативному впливу телебачення [18].
Дитина є особливим типом телеглядачів, оскільки споживає будь-яку інформацію, тому медіамистецтва для неї виконують лише розважальну функцію. «Серед дослідників, педагогів, психологів з'явився спеціальний термін - інформаційна криза, тобто неможливість переробити інформацію, знайти та відібрати з величезного потоку найбільш актуальну та задовольняючу потреби людини, що сприяє духовному збагаченню та всебічному розвитку» [14, 6].
Телебачення є виробництвом особливого продукту, споживання якого не зникне ніколи, а саме - споживання видовищ. Те, що ми сьогодні бачимо на екранах наших телевізорів, є закономірним поєднанням природних характеристик телебачення з комерціалізацією цієї сфери товарних послуг. Експлуатація привабливих для великої аудиторії цінностей насамперед має на меті збільшити прибуток від діяльності телебачення. Якщо психологічно тонко впливати на підсвідомість людини, до того ж зняти табу з деяких морально заборонених тем - то це теж матиме неабиякий ефект. Тому сьогодні екрани наших телевізорів дедалі частіше заполоняють жахи, відьми, маніяки, привиди, монстри, ніндзі, покемони, потойбічні сили, психічно хворі люди, всілякі пророки, психотерапевти, астрологи, спостерігається також і еротика. Під впливом таких сцен емоційна сфера людини розгойдується, її ставлення до дійсності стає менш раціональним, росте навіюваність, психічне зараження населення. Звісно, що глядач (а нині - це все населення країни) стає легковірним і слухняним, ним легко маніпулювати та керувати [17, 23].
Сучасна експериментальна психологія провела низку досліджень, які розкривають механізми впливу телебачення на людину, зокрема доводять його негативний вплив на людей, особливо на дітей.
Спробуємо класифікувати вплив телебачення на психічні процеси розвитку дитини.
1. Телебачення руйнує психомоторику дитини.
Дитина проводить біля екрана телевізора близько 2-3 годин у відносно нерухомому стані. В цей час її пасивне сприйняття не бере участі у формуванні певних структур мозку. Дитина перестає бути активною, освоювати простір навколо себе, натомість безглузда інформація бомбардує їй очі і забирає час, який можна було б потратити на дослідження навколишнього світу, отримання нових цікавих знань. Екран привчає дитину до нерухомості, в той час як всі важливі функції тіла і мозку можуть розвиватися лише через рух. Рухливість - життєва стихія дитини. Таким чином, коли батьки вмикають телевізор, щоб дитина сиділа тихо, то це можна розцінювати як насильство, яке викликає такі тяжкі наслідки в майбутньому, що подолати шкоду від цього майже неможливо. До 25% мозкових структур, які в майбутньому відповідали б за логічне мислення, швидкість пошуку інформації, довгострокову пам'ять, швидкість читання, смислове сприймання слова на слух (слово чує, а зміст передати не може) не розвиваються.
Після перегляду будь-яких телепередач у дитини виникає стан неприродного збудження. Протягом певного часу вона не може зосередити свою увагу, не знає, куди їй себе подіти і що робити. Щоб подолати дефіцит рухливості, потрібно займатися з дитиною спортом, активними іграми, ходити на прогулянки [17, 23].
2. Телебачення негативно впливає на сприйняття та уявлення дитиною зображень.
Дитяче сприйняття світу чисте, неспотворене, у ньому відсутні образи-шаблони, саме тому діти мають яскраві уявлення тих чи інших образів. Коли дитині читають казки й оповідання, вона намагається уявити собі тих казкових героїв і запам'ятати їх, відтворити в уяві ті події, які відбуваються з героями. Однак під впливом телебачення дитина сприймає вже сконструйовану на екрані реальність, споживає готові образи, тому її внутрішні образи будуть пасивні та позбавлені індивідуальності. Калейдоскоп різнокольорових картинок, які дитина бачить на екрані, зазвичай не сприяє формуванню просторового та кольорового зору. Форма та стиль зображення людей у імпортних мультфільмах також викликають неабияке занепокоєння, оскільки герої мають грубі, неприродні і непривабливі риси обличчя [17, 23].
3. Телебачення впливає на розвиток пам'яті.
За висновками німецьких психологів, діти 3-5 років, які дивляться телевізор по 2 години на день або ж довго грають в комп'ютерні ігри, мають проблеми з розвитком пам'яті. Яскраві емоційні образи витісняють із пам'яті людини словесну інформацію, яка подавалася до цього, а ось будь-яка наступна інформація після показу вражаючих сцен запам'ятовується так само добре, як і самі образи. Ці закономірності також виявлені експериментально [17, 24].
Щоб уникнути проблем із розвитком пам'яті, потрібно перед сном читати вголос дітям казки, а на другий вечір попросити дітей нагадати, про що читали вчора. Якщо дитина погано пам'ятає, то потрібно допомогти їй згадати, але не розповідати за неї все і читати далі. Після опитування дитина слухатиме уважніше, щоб завтра переказати краще. Так тренується довгострокова пам'ять - необхідна психічна функція запам'ятовування і відтворення інформації в процесі навчання.
Однак розвиток пам'яті не повинен перетворюватися на механічний процес чи зазубрювання. Основним мотивом до сприйняття і запам'ятовування певної інформації має слугувати зацікавлення дитини, подання навчального матеріалу у формі гри (для менших діток), або ж цікавих розповідей (для більш старших дітей).
Після перегляду телевізора протягом певного часу діти погано концентрують увагу на інших видах діяльності або ж взагалі можуть почувати себе не зовсім добре. Справа в тому, що телевізор сприяє розвитку «фіксованого погляду», який в свою чергу блокує довільну увагу, а точніше вольове зусилля, котре заставляє нас підтримувати цю увагу на тому, що ми чуємо або бачимо в даний момент і не дозволяє нам виключатися. Через цю ваду діти в початкових класах не можуть опанувати матеріал швидко; вони «виключаються» і не чують того, що сказав вчитель.
Особливо впливає на дитячу увагу телереклама, адже під час її показу помітно посилюється звук, до того ж динаміка її подачі відмінна від подачі телепрограми. Крім того, розробники реклами можуть використовувати спеціальні психологічні методи, які посилюють у людини тривогу, актуалізують потребу бути в безпеці, викликають емоційне напруження, відчуття власної самотності та потребу зняти це відчуття. Реклама володіє надзвичайно широким спектром методів психологічного впливу на глядачів-споживачів. Ясна річ, що людина жваво відгукується на такий спрямований вплив. Навіть дуже маленькі діти реагують на рекламу [17, 24].
Для тренування уваги покажіть дитині протягом однієї хвилини будь-яку картинку, потім захов
Дитяче телебачення як засіб психологічного впливу на дітей контрольная работа. Журналистика, издательское дело и СМИ.
Сочинение По Рассказу Мальчики
Когда Будут Результаты Контрольной Работы
Реферат По Географии 6 Класс
Контрольная Работа На Тему Производства В Суде Первой Инстанции
Эссе На Тему Внутреннего Мира
Погрузчик Манипулятор Устройство И Принцип Работы Курсова
Курсовая работа по теме Использование упаковки производителями соков
Курсовая Работа На Тему Федеральный Бюджет И Его Роль В Регулировании Доходов Нижестоящих Бюджетов
Сочинение По Тексту Дубинина Люди Всегда Благодарны
Курсовая работа по теме Планирование и координация деятельности кофейни
Реферат: Ролевые игры на уроках английского языка на основной ступени обучения в средней школе
Налог с юридических лиц.
Феодальное Общество Реферат
Лабораторная работа: Визначення теплоти розчинення і гідратації солі
Сколько Писать Диссертацию
Детский Реферат На Тему Здоровый Образ Жизни
Реферат по теме Управление процессами организации сбора и обобщения статистических данных на примере Алматинского областного управления статистики
Курсовая работа по теме Полное клиническое исследование животного
Количество Контрольных Работ
Реферат: Ахияр Хаким "От бури нет спасения". Скачать бесплатно и без регистрации
Устойчивость объектов экономики в чрезвычайных ситуациях - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда реферат
Характеристика судово-експертної діяльності - Государство и право статья
Охрана труда женщин, несовершеннолетних и инвалидов - Государство и право контрольная работа